Скільки коштує дорога до Бога: порівняння розкошувань глав різних церков

Середа, 17 квітня 2013, 06:51

Спостерігаючи за обговоренням у світових ЗМІ звичок новообраного Папи Римського «Коментарі», зібравши наявну у відкритих джерелах інформацію, вирішили порівняти побут і прагнення до розкоші глав західної і східної гілок християнства.

 
Ватикан: аскеза, що йде згори

Папа Римський, без сумніву, є одним із найбагатших (якщо не найбагатшим) глав церков на планеті. Хоча б тому, що в його розпорядженні є нехай і карликова, але аж ніяк не бідна держава. Але навіть без цього римського понтифіка можна сміливо вважати дуже і дуже забезпеченим священнослужителем – все-таки статус зобов’язує.

Зокрема, жити новий понтифік, як і личить його сану, буде в папських покоях Апостольського палацу у Ватикані. Цей величний комплекс відомий світові завдяки багатому внутрішньому оздобленню та найвеличнішим витворам мистецтва. Серед них – Сікстинська капела з фресками Мікеланджело і Рафаеля.

Комплекс будівель налічує до 20 дворів, більше ніж 200 сходів і 12 тис. кімнат. Утім, називати його виключно папською резиденцією не зовсім коректно: крім апартаментів Папи, розташованих у південній та найстарішій частині палацу, в нього входять приміщення урядових установ, каплиці, музеї і бібліотека Ватикану. Адже крім офіційної, у понтифіка є й інші резиденції.

Охорону Папи здійснюють, по суті, два підрозділи: папська жандармерія і швейцарська гвардія, заснована ще в 1506 році й добре знайома за фото з урочистих церемоній. Крім того, є у розпорядженні глави католиків і свій автопарк. Який включає в себе не тільки відомий папамобіль (яких, до речі, декілька), але й службові лімузини.

Нарешті, окремо варто сказати про одяг Папи. Новий суверен Ватикану Франциск, і раніше відомий своєю скромністю, з перших же хвилин папського служіння дав чітко зрозуміти, що церкві пора відвикати від зайвої розкоші. І взагалі, бути ближче до простих віруючих. Так, у день свого обрання він вийшов на балкон собору Святого Петра просто в білій сутані, без червоної моцетти на плечах і, як стверджують експерти, «тим самим порвав із папською традицією золота і оксамиту». Після церемонії він відмовився від поданого йому службового лімузина і поїхав в будинок святої Марти, де кардинали жили під час конклаву, разом з усіма. А наступного дня, після ранкової молитви, повернувся за своїми речами і особисто розплатився за номер.

Намір порвати з традицією бути «вище» за інших проявився і в інших діях новообраного Папи. Наприклад, він відмовився від трапези у власних покоях і обідав з усіма єпископами. А також прийшов на зустріч з кардиналами без посоха, в простих – а не «статусних» червоних – туфлях і звертався до присутніх «брати», а не пишномовно «синьйори кардинали».

 

«Третій рим»: багатство, «щоб зрозуміли»

Трохи інакше йдуть справи в Російській православній церкві, яка претендує на чільну роль у східному християнстві та конкурує з Вселенським патріархом за вплив на її «канонічних територіях», до яких у Москві відносять і Україну.

У 2009 році, після інтронізації нинішнього глави РПЦ патріарха Кирила, протодиякон Андрій Кураєв в інтерв’ю журналу «Собеседник» розповів про те, як облаштований побут православного предстоятеля. За його словами, у патріарха є робоча резиденція в Чистому провулку в Москві – старий особняк, що належить церкві з 43-го року. Крім кабінету, канцелярії, апарату, залу для нарад, там також є приватні покої і дворик для прогулянок. Ще одна московська резиденція глави РПЦ – в Свято-Даниловому монастирі, однак нею користуються в основному для протокольних зустрічей. Нарешті, головна резиденція розташована в підмосковному Передєлкіно: раніше там був невеликий двоповерховий будиночок, але потім відбудували нові апартаменти.

Що ж до матеріального забезпечення, то, як виявилося, патріарх отримує зарплату від держави – за спеціальною тарифною ставкою. Але офіційний оклад, як зазначив Кураєв, невеликий. Пенсія патріарха теж не вища, ніж в інших росіян – втім, готівкові гроші йому, по суті, й не потрібні. Тим більше що бюджет патріархії передбачає повне утримання Святійшого – від харчування до меблювання покоїв.

Втім, так було (та й то – офіційно) в 2009 році. До 2013-го ж у ЗМІ накопичилося достатньо повідомлень, щоб оцінити запити московського патріарха детальніше.

Перше, на що варто звернути увагу – це резиденції. Однією з найвідоміших і найскандальніших став палацовий комплекс у Геленджику. Ще на початку 2000-х керівництво Росії виділило там 10 га заповідного лісу під будівництво патріаршої резиденції. Яка в результаті й була відбудована – з масовою вирубкою червонокнижних піцундських сосен і перекриттям доступу до моря для простих громадян. У результаті об’єкт отримав назву «Духовно-культурного центру РПЦ», що ні до чого не зобов’язує. Однак ні про яку культурну діяльність центру досі чутно не було, а в народі комплекс все так само пов’язується безпосередньо з ім’ям патріарха.

Ще про одну патріаршу квартиру стало відомо завдяки «Пыльному делу» 2012 року, коли відомий хірург Юрій Шевченко змушений був заплатити майже 20 млн рублів за «особливо небезпечний» будівельний пил, що якимось чином засипав квартиру патріарха, розташовану поверхом вище. В якій, до слова, жив не сам Кирило, а його троюрідні сестри.

Наступна тема, що викликає постійний інтерес громадськості, – це автомобільний парк. На відміну від Папи Римського, особливого «патріархомобіля» у глави РПЦ немає. Замість нього у предстоятеля РПЦ є розкішний броньований лімузин-пульман Mercedes S класу. Також відома його пристрасть до комфортного і дорогого Cadillac Escalade. При цьому пересуватися на самоті святий отець не любить: зазвичай його супроводжує великий кортеж, заради якого перекривають вулиці.

Крім того, обзавівся патріарх і відповідним засобом пересування на воді – чорною яхтою «Паллада», поміченою біля Нікольського скиту Валаамського архіпелагу неподалік від ще однієї резиденції патріарха. Яхта розрахована на комфортне розміщення 8 осіб, на борту є вітальня з домашнім кінотеатром і барною стійкою, їдальня з обіднім столом на 8 персон і кілька спалень. Вартість судна становить $4-6,7 млн.

Нарешті, не забуває глава РПЦ і про такі статусні речі, як годинник. Найвідомішим став, мабуть, швейцарський Breguet, що коштує майже 30 тис. євро. І намірів відмовитися від подібних надмірностей вище духовенство РПЦ поки не висловлювало. Навіть навпаки: дорогі речі, за словами протоієрея Всеволода Чапліна, священикам необхідні. Щоб «відображати суспільний престиж Церкви».

Не відстають від московських православних і православні київські. Ось як прокоментував глава УПЦ Київського патріархату Філарет вчинок новообраного Папи Римського Франциска, який після свого обрання поїхав з Ватикану в мікроавтобусі з іншими кардиналами, а не на особистому лімузині.

«Я не схвалюю такі вчинки. Тому що це праця напоказ, а треба бути скромним в житті перед Богом, а не перед людьми», – сказав Філарет у суботу в ефірі «5 каналу».

«Коли ми читаємо Євангеліє, то Господь каже: «Не творіть милостині вашої перед людьми і не показуйте свою скромність перед людьми, а будьте скромними всередині, а не напоказ», – зазначив патріарх.

Коментуючи те, що він сам їздить на дорогому «Мерседесі», Філарет сказав: «Якби я їздив на російських автомобілях, я б не зміг відвідувати свої єпархії, парафії в такій кількості, як я відвідую. Я за рік відвідую від 10 до 20 єпархій завдяки тому, що є автомобіль такий, який не зупиняється. І тому такий автомобіль мені потрібен не як розкіш, а як засіб виконувати свої обов’язки».

«Коли не було цієї можливості, я їздив на скромній радянській «Волзі», і мені бізнесмени сказали: «Що це ви на такій скромній?» і подарували мені цей автомобіль», – додав він.

Нагадаємо, наприкінці 2009 року «Українська правда» зафіксувала, як патріарх Філарет приїхав на з’їзд «Нашої України» на 600-му «Мерседесі» американської збірки з номерами «777».

 

Підготував Адам Стрижнюк

Тернопільський пенсіонер Базаров і капуста

Середа, 17 квітня 2013, 06:49

Ох, певно й любить наш прем’єр-міністр капусту. Вже не вперше у своїх публічних виступах він згадує цей корисний овоч. Кілька років тому, відповідаючи на закиди опозиції щодо зростання цін, Микола Янович згадав капусту, яка на той момент почала дешевшати. Напевне той факт мав засвідчити ефективну роботу ним очолюваного уряду. Щоправда, державний муж чомусь забув уточнити, що зменшення ціни на капусту відбулося восени, в період, коли збирають врожай. І, як кажуть, у той час сам Бог велить білокачанній дешевшати.

Та ось нещодавно прем’єр знову згадав про обов’язковий атрибут борщу і салату. І дорікнув співвітчизникам, що не хочуть вони працювати на городах, як їхні діди-прадіди. Все тільки скиглять та й скиглять. От через це й капуста в ціні зростає. Зараз – уже 4 гривні за кілограм.

І от у зв’язку із цією капустяною проблемою, на тлі весняного авітамінозу, приснився мені сон. Ніби став я Миколою Яковичем Базаровим – рядовим тернопільським пенсіонером, котрий отримує пенсію в 800 гривень і має сили та величезне бажання допомогти рідному урядові нагодувати дармоїдів-українців.

Купив уві сні я, тобто пенсіонер Базаров, лопату, придбав насіння та й вирішив грядку саджати. І швиденько зрозумів, що до насіння та лопати ще й земелька потрібна. Ну, не виростають кляті овочі на балконі – їм простір, агрофон та інші витребеньки потрібні. А де земельку ту взяти? Та звісно ж де – у селі. Тут і виникла у діда-пенсіонера перша проблема. Ну де біля Тернополя знайти клапоть вільної землі під город? Все ж під котеджами та дачами для «владних бізнесменів». Врешті-решт, знайшов Микола Якович землю. За 50 кілометрів від міста. Але ж хіба це зупинить справжнього фаната капусти? Тим більше, що проїзд для пенсіонерів безкоштовний.

А в сільраді й кажуть: «Діду, а без договору оренди ми тобі землю не дамо. А щоб договір укласти, потрібно проект відводу виготовити, документацію в землеустрої, кадастрі, держадміністрації затвердити».

– А не можна без цього? Я платити за землю буду. Ще й на продаж за дешевою ціною капусту вирощу.

– Ти що, Миколо Яковичу, з дуба впав? На продаж, то ти є бізнесменом. І землю отримаєш через аукціон.

– А не можна простіше?

– Можна. Але не тобі, а агрофірмі «N». Вони з головою облдержадміністрації дружать. А як тобі дамо, то нам корупцію пришиють. Або тобі самозахоплення. І в тюрму когось посадять.

– А я думав…

– Діду, думає у нас прем’єр-міністр. А твоя справа – за комунальні платити і на вибори ходити. Ти, до речі, правильно голосував?

– Правильно, за партію районів. Вони мені гречку давали.

– От і маладєц. Погано тільки, що вас таких занадто багато. Через це й гречка в державі скоро закінчиться.

– Так, а в телевізорі казали, що городи нада садити.

– От в тєлєвізорі і землю оформляй.

Пішов Микола Якович у відділ земельних ресурсів, щоб спитати, як той проект відводу робити і скільки він коштує. А там йому й кажуть: «Діду, приходь завтра. Сьогодні всі наші співробітники посадки чистять».

– Так, а за скільки часу я зможу ту землю оформити?

– Може за рік, може за два. Якщо через аукціон, то може і в десять років не вкладешся.

– Але ж я за цей час сам добривом стану. А як же єдине вікно, спрощення процедур?

– Ну ти й дурень, Базарич. Єдине вікно тільки в ДАІ було при техогляді. Сьогодні заплатив – завтра талон получив.

На цій «веселій» ноті сон закінчився. І чомусь одразу згадався Володимир Ілліч Ленін. Точніше, його стаття, в якій він говорив, що декабристи страшенно далекі від народу. От і наш прем’єр-міністр, як той декабрист, бо землю під город в Україні він точно не отримував, капусти на ній не вирощував і вже тим більше не пробував прожити на 800 гривень пенсії.

До речі, в політології існує правило: чим далі влада від народу, тим віддаленіше хочеться її спровадити. Отже, ще не все втрачено?

Адам Стрижнюк

Чим небезпечна порнографія

Середа, 17 квітня 2013, 06:44

Майже кожного дня ми дізнаємося про жахливі факти зґвалтувань і убивств, вчинених не лише дорослими збоченцями, а й дітьми. Так, наприклад, у Познані (Польща) 14-річний хлопчик убив 12-річного приятеля під час перегляду садистсько-порнографічного фільму; дівчатка-підлітки, пристрасні читачки молодіжної порнографічної і бульварної преси, побили до смерті свою однокласницю; 20-річний чоловік напав на 12-річного хлопчика і зґвалтував його; маніяк зґвалтував шестирічну дівчинку. Такі приклади можна наводити безконечно.

Ніхто не народжується убивцею, насильником, збоченцем. Ними стають, поступово насичуючись отрутою порнографії і насильства. Це має слугувати для всіх людей доброї волі застереженням і закликом до рішучих дій, спрямованих на заборону порнографії. Збоченці і люди, яким порнобізнес приносить величезні доходи, говорять про нешкідливість порнографії, лицемірно прикриваючись гаслом свободи слова. Проте дослідження вчених переконливо доводять, що порнографія викликає серйозні зміни в психіці людини. Спочатку відбувається «атрофія» високих людських почуттів: вірності, безкорисливості, турботи про інших. Потім людини починає шукати все сильніші стимули і поступово потрапляє в залежність від матеріалів порнографічного змісту. Кінцевим результатом стає самонасилля, здійснення сексуальних збочень, зґвалтувань і убивств. Майже всі насильники зізнаються, що саме порнографія впливала на їхню уяву, призводячи до злочинних дій. Порнографічні журнали розцінюються ними як підручники з насильства і вбивств.

Недавно в Бельгії спалахнув скандал, про який писала вся світова преса, у зв’язку з арештом убивці-педофіла Дютру, який належав до міжнародної мережі гомосексуалістів і педофілів. Поліція витягнула з підвалу його дому тіла двох загиблих дівчаток, а у дворі були знайдені тіла ще чотирьох. Як повідомлялося в пресі, Дютру перебував на найнижчій сходинці в міжнародній бандитській зграї. А за ним стояли люди недоторканні, що мали в своєму розпорядженні політичну, фінансову і судову владу. В ході судового розгляду вони «покривали» Дютру, даючи помилкові свідчення на дівчаток і фальшиві відеозаписи. Для них Юлія і Мелісса – 12 річні дівчатка, яких ґвалтували впродовж декількох місяців, а потім убили – були предметами особистого користування, товаром, задоволенням.

Порно по-тернопільськи?

Ми, можливо, й не порушували б цієї теми, якби не дзвінок до редакції. Минулого тижня до нас зателефонувала тернополянка, яка передплачує одне з тернопільських видань, зі скаргою на те, що це видання до Дня святого Валентина надрукувало справжній порнографічний матеріал з відвертими фотознімками. Матеріал починався «натурально»: «Після оргазму, коли коханий ще знаходиться всередині тебе…». А про що йшлося далі – можете лише здогадуватися.

Не будемо називати, яке саме видання дійшло до такої деградації, бо все-таки керуємося нормами журналістської етики. Та все ж…

Не може не непокоїти певна «розпусна тенденція», що складається на теренах нашого краю. Спершу (на початку 90-х) у нас «блиснула зірочка» бульварної «Пан+пані», згодом дійшло до відкриття усяких там нічних клубів з вечорами стриптизу як жіночого, так і чоловічого, а що буде далі?

Пригадується матеріал однієї тернопільської газетки, який вона починала з першої (!) сторінки, і який мав назву «Як «зоряні хлопчики» позбувалися цноти». Віталій Козловський, Віктор Павлік та інші «авторитети» розповідали «як це було» у них та з ними. Куди ти котишся, Україно?

Чи вистачить нам розуму?

Продовжувати далі не варто. Можемо зробити лише коротенький підсумок: порнографія стає великою загрозою для суспільного устрою і нашого майбутнього. Якщо ми, чи то журналісти, чи пересічні громадяни України, відчуваємо себе відповідальними за країну, в якій живемо, і за те покоління, яке виховуємо, то давайте зробимо все, що в наших силах, аби в кіосках і магазинах не було порнографічних матеріалів, а в пунктах прокату відеокасет і дисків – порнографічних фільмів. Не слід забувати, що, купуючи або одержуючи напрокат порнографічні матеріали, ми робимо свій «внесок» у міжнародний порнобізнес, жертвами якого є мільйони жінок і дівчаток – зґвалтованих, принижених, тих, які втратили людську гідність і шанси на сімейне щастя. Прислухаймося до заклику покійного Папи Івана Павла ІІ, який неодноразово закликав усіх до рішучої заборони порнографії і бульварних журналів та газет: «Бережіть свої сім’ї від засилля порнографії, яка сьогодні під різними масками проникає у свідомість людини, особливо дітей і молоді. Захищайте чистоту звичаїв і традицій у ваших сімейних осередках і в суспільстві. Виховання чистоти є одним із великих завдань євангелізації. Чим чистішою буде сім’я, тим здоровішим буде народ. Давайте ж залишимося народом, гідним свого імені і християнського покликання».

Адам Стрижнюк

 

Чим небезпечна порнографія

Слово «порнографія» походить від грецьких слів: «porne» – тобто повія, і «graphos» – «пишу». Якщо ми складемо ці слова разом, то одержимо «опис або зображення роботи повій». Тлумачний словник англійської мови вказує, що «порнографія» означає також «зображення розбещеної або непристойної поведінки», або «зображення еротичної поведінки, покликане спричинити сексуальне збудження».

Порнографія руйнує сім’ю

Психолог Віктор Клайн з Університету Юта (США) відомий тим, що надає допомогу подружнім парам, у яких один із членів став залежним від порнографії. У своїй книзі «Як порнографія впливає на дорослих і дітей» Клайн пише: «Як психолог я впродовж багатьох років надавав лікарську допомогу більш ніж трьомстам сексуально залежним людям, людям, що скоювали насильство, й іншим сексуально хворим людям (96 % з них чоловіки). У числі моїх пацієнтів були садомазохісти, фетишисти, педофіли і насильники. За небагатьма виключеннями, у більшості випадків порнографія або викликала у них ці відхилення, або їх розвивала...».

Доктор Клайн виділяє чотири сторони цієї «одержимості».

1. Залежність

«Перше, що відбувається у випадку порнографії, – це залежність, ефект звикання. Споживачі порнографії, так би мовити, «сідають на голку». Діставши доступ до порнографічних матеріалів, вони приходять знову і знову за новими порціями.

На наступному етапі людина вже не здатна кинути порнографію, незважаючи на те, що через цю звичку виникають проблеми в сім’ї, розлучення, проблеми із законом і т.д.»

«Я також помітив, – пише доктор Клайн, – що найуразливішими виявляються добре розвинені і розумні люди, оскільки ці обдаровані особи вирізняються сильно розвиненою уявою». Це підтверджує і А.Наварро, співробітник Лос-Анджелеського департаменту поліції, який займався розслідуваннями у сфері порноіндустрії. Він стверджує у книзі доктора Клайна: «Хочете вірте, хочете ні, але чим вища освіта, тим більше людина беззахисна перед цими матеріалами. Це виражається і в тому, що вони мають нагоду витрачати на них багато грошей».

Віктор Клайн продовжує: «Багато пацієнтів признавалися мені, що надзвичайно залежні від порнографії, аж до того, що вона поглинула все їхнє життя. Так само як алкоголіки або наркомани, вони завжди чекають отримання «цього». І коли настає момент, то ніщо не може зупинити їх від того, що вони хочуть. Вони не зупиняться і перед зґвалтуванням».

2. Посилення

Доктор Клайн стверджує: «На наступному етапі відбувається посилення тяги до порнографії. З часом залежний вимагає все більш грубої, відвертішої порнографії, включаючи різного роду відхилення, щоб одержати «кайф»... І їх перестає стримувати шлюб. Залежність і її посилення походять передусім від потужного потоку брудної уяви в голові самого «наркомана», а образи він якраз черпає з порнографії. Тепер уже залежна людина віддає більшу перевагу образам, ніж своїй дружині/чоловікові». Це неминуче відображається на сімейному житті.

3. Притуплення відчуттів

«На третьому етапі настає отупіння. Ті зображення, які раніше людина вважала шокуючими, такими, що порушують етичні табу, незаконними, огидними і аморальними, з часом сприймаються як прийнятні і звичні... Людина починає думати, що «всі так чинять», і це дає їй санкцію чинити так само, навіть якщо у світлі незапамороченого розуму ясно, що її діяльність стає протизаконною і суперечить її власним етичним переконанням і правилам».

4. Збочення

На останньому етапі людина починає в реальному житті повторювати те, що вона бачить у порнографічних фільмах і на фото, включаючи насильство і збочення.

Висновок

«Порнографія безумовно приводить до сексуальних злочинів, але це лише верхівка айсберга. Мій клінічний досвід показує, що головна шкода порнографії – у тому, що вона руйнує тонкі нитки внутрішніх сімейних відносин. Ось де порнографія призводить до страшного болю, шкоди і біди!»

 

Порнографія породжує насильство проти жінок і принижує людську

Комісія, створена в 1985 році президентом США Рейганом, була покликана дати відповідь на запитання про те, що таке порнографія, кого вона охоплює і як впливає на суспільство. Ця комісія пізніше одержала назву Комісії Генерального прокурора.

В остаточній доповіді на підставі медичних і соціологічних досліджень Комісія заявила про порнографію наступне:

«Клінічні дані й інші свідчення підтверджують висновок, що пропаганда сексуально агресивних матеріалів викликає зростання насильства стосовно жінок... Величезна кількість матеріалів сексуального змісту, рівно ж як і матеріали дещо менш відверті, принижують гідність людини. Ми маємо на увазі, що вони чітко зображують приниження, підпорядкування і деградацію людей, зазвичай жінок, які зображаються як ті, які існують лише для сексуального задоволення інших, зазвичай чоловіків».

Комісія дійшла висновку, що така принижуюча людину порнографія викликає зміни в поведінці тих, хто її «споживає»:

«Використання матеріалів такого роду може підсилювати у споживачів відчуття, що зґвалтування або інші види сексуального насильства є менш серйозними злочинами, ніж вони вважали зазвичай. Порнографія призводить і до того, що вина за зґвалтування й інші види насильства в їх свідомості покладається в більшій мірі на жертву, ніж на насильника... Такі люди з великим схваленням починають сприймати гіпотезу, що жінкам подобається, коли їх сексуально експлуатують».

Порнографія загрожує дітям

Комісія Генпрокурора дає точне визначення тому очевидному факту, що порнографія завдає шкоди дітям:

«Напевно найбільшої шкоди порнографія... завдає дітям... Абсолютно невірно навчати дітей за допомогою таких матеріалів, які пропагують, що секс є «комерційним» і що він може бути позбавлений усякої любові, існувати поза шлюбом».

Найогидніший вид порнографії – це дитяча порнографія. Комісія відзначає:

«Дитяча порнографія зображає реальних дітей, яких фотографують під час тієї або іншої форми сексу з дорослими або з іншими дітьми. Ці дії завдають страшної шкоди тим дітям, яких фотографують, і є сексуальною експлуатацією дітей».

 

Порнографія спонукає насильників до злочинів

Дослідження соціолога В.Маршалла засвідчили, що практично половина насильників використовували порнографію перед здійсненням ними насильства. Інші дослідники вказували на те, що насильники і педофіли використовують порнографію і перед злочином, і під час самого нападу. Спостереження доктора Ціллмана і доктора Брайанта показали, що якщо люди регулярно піддаються впливу порнографії, то у них виробляється безсердечне ставлення до жінок. Вони відносяться до зґвалтування як до цілком звичного правопорушення, а для деяких зґвалтування перестає бути злочином взагалі.

 

Серійні вбивці і порнографія

Порнозалежність може привести і до того, що, здавалося б, нормальна людина починає здійснювати вбивства. Про це говорять самі серійні вбивці.

 

Ґері Бішоп – засуджений педофіл, гомосексуаліст. Він убив п’ятеро хлопчиків у Солт-Лейк-Сіті (США). Коли його засудили, він написав у своєму листі, що порнографія і залежність від неї лежать в основі скоєних ним убивств. У листі Бішопа мовиться: «Порнографія визначила моє падіння».

 

Серійний убивця Тед Банді убив 28 молодих жінок. За день до його страти він відповів на запитання відомого психолога Джеймса Добсона. Банді заявив, що на своєму досвіді переконався: «Порнографія з елементами насильства викликає звикання. Але настає момент, коли відчуваєш – це всього лише порнографія. Тоді я вирішив зробити що-небудь таке насправді».

 

Джеффрі Дамер убив 17 чоловік. Коли у ФБР його запитали, що спонукало його до цього, він відповів: «Алкоголізм і порнографія». Він повідомив також, що став залежним від порнографії в Німеччині, де служив в американській армії. В цілому він витратив на порнографію тисячі доларів.

 

Висновок

* Доступні нам свідчення і наукові дані показують, що виробництво і використання порнографії завдає серйозної шкоди суспільству і особистості.

 

* Порнографія губить людські душі, руйнує особисту і суспільну мораль.

 

* Порнографія руйнує сім’ї і породжує насильство проти жінок.

 

* Порнографія спонукає насильників і серійних убивць до здійснення ними страшних злочинів.

Перекладено за матеріалами moralityinmedia.com.

 

Як помирають зірки порно.

І ЧИ ВИПАДКОВО?

 

Tolly Crystal – єдина американська порнозірка монгольського походження, зістрибнула з даху свого будинку в 2002 році

 

Японська порнозірка Nozomi Momoi була знайдена зарізаною і спаленою в покинутій машині у жовтні 2002 року. Слідчі вважають, що це було вбивство за взаємною домовленістю – тобто самогубство

 

Чеська порнозірка Lea De Мае померла від рідкісної форми раку мозку у вересні 2004 року у віці 25 років

 

Порнозірка Kim Kitaine втопилася в квітні 1999 року

 

Провідна вокалістка панк-групи «Plasmatics» і порнозірка Wendy Orlean Williams наклала на себе руки пострілом у голову у віці 41 року

 

Канадська порнозірка Taylor Summers була вбита фотографом під час зйомок у березні 2004 року

 

Порнозірка «Золотої епохи» порно Lisa De Leeuw померла від СНІДу в 1997 році

 

Порнозірка Charlie Waters була вбита маніяком у 1989 році

 

Французька порнозірка Karen Lancaume (вона ж Karen Lancom, Karen Bach, Carene Lancome, Karen Lancoume, Angel Paris) загинула від передозування наркотиками в грудні 2005 року

 

Порнозірка індійського походження Ajita Wilson знімалася в основному в європейському кіно, померла від крововиливу в мозок в результаті автокатастрофи в Римі у 1987 році

 

Порнозірка Julie Robbins заснула за кермом і в’їхала в стовп. Померла у вересні 2005 року від опіків 95% шкіри

Порнозірка Alex Jordan повісилася в липні 1995 року

 

Порнозірка Lolo Ferrari була знайдена мертвою у себе вдома в Грассі на півдні Франції. Її чоловіка звинуватили у вбивстві. До цього дама зробила 30 пластичних операцій

 

Порнозірка індійського походження Hyapatia Lee померла від діабету в 1996 році у віці 36 років

 

Німецька порнозірка Livia Choice загинула в автокатастрофі по дорозі на порновиставку BoundCon-ІІ у вересні 2005 року

 

Порнозірка Linda Wong померла від передозування наркотиками у грудні 1987 pоку