Репортаж

Чому Франція нас хвилює більше, ніж Кенія?

Понеділок, 30 листопада 2015, 10:38

Недавня жахлива бійня в Парижі викликала бурхливі обговорення в Інтернеті. Одні (передбачувано) написали, що теракти організував Путін (Ну хто ж ще?!). Інші – що США (знову таки, хто ж іще?!). Треті накинулися на мусульман, четверті – на Ротшильдів з Рокфеллерами (не знаю, хто такі, але, кажуть, начебто великі злодії), п’яті – на релігію взагалі, шості – на емігрантів.

Це зрозуміло – ось людина створила собі просту і чітку картину світу, нову інформацію в неї треба якось включити. Не переробляти ж всю картину, в якій вже визначився полюс зла і котрого слід ненавидіти всім чесним людям. Відсутність такого полюса викликає сильний дискомфорт. Хочеться, щоб все було просто і ясно, і щоб я був на правильній стороні.

А в реальності все дуже заплутано – є багато гравців, які утворюють найхимерніші комбінації. США, Росія, Туреччина, монархії Близького Сходу – всі переслідують свої інтереси і ловлять у каламутній воді кожен свою рибу.

Різні групи відморожених терористів, вони ж борці за свободу, будують свої халіфати і втілюють у життя свої містичні видіння. Деякі з учасників набагато гірші за інших; деякі договороздатні, деякі – ні. Концентрація зла помітно відрізняється в різних гравцях. Але щоб було просто і ясно, нібито з одного боку хороші лицарі без страху і докору, а з іншого погані злочинні орди, – так не вийде. Скоріше вже, помірно погані люди виступають проти дуже поганих людей, а часом використовують (або думають, що використовують) їх у своїх інтересах.

Але мене мало цікавлять всілякі геополітичні інтриги. Більше турбує, чому людей набагато сильніше зачіпає Париж, ніж, скажімо, містечко Гарісса у Кенії?

2 квітня 2015 року ті ж ісламські терористи напали на гуртожиток християнської школи в кенійському місті Гарісса. В результаті теракту загинули 217 осіб (!!!). І знаєте, що найдивніше у цій жахливій трагедії? Світова громадськість і ЗМІ навіть не звернули на це увагу. Хоча йшлося не про карикатуристів, не про тих, хто ображає Аллаха, а про звичайних дітей. 217 молодих студентів!

Я пам’ятаю, як світові лідери вийшли на марш солідарності, коли у Франції було вбито 11 працівників карикатурного журналу «Шарлі Хебдо». Про цей, безперечно, також жахливий теракт трубіли всі, хто тільки міг. А тут – Африка, якісь студенти, та ще й християнської школи. Розумію, Кенія далеко, і у нас своїх проблем вистачає. Але це була не просто чергова бійня, не просто більше сотні загиблих. Це було вбивство майбутнього цієї бідної країни, адже 75% дітей в Кенії не закінчують навіть початкової школи.

А пояснюється все досить просто. За Парижем стоїть банальна меркантильна мрія – про те, що життя може бути багатим, безпечним та упорядкованим, щоб можна було сидіти в цих їхніх затишних кафе і присьорбувати кави чи червоного вина під витончену музику і, сміючись, базікати з друзями. Що цивілізація хоча б локально, хоча б у деяких місцях досягла того, до чого люди завжди прагнули – ситого і культурного життя.

Париж – місто, яке символізує вишукано-культурний, рафіновано-гуманний, безпечний, освічений, блаженно-пересичений, гедоністичний Захід, вершинуцивілізації. Як писав один мій знайомий, відвідавши це місто, є «місця, де відчуваєш себе в абсолютній безпеці, спокої, в атмосфері любові і дружби».

Так, десь дикуни палять з автоматів, а подекуди – з гармат, руйнуються будівлі, ллється кров, всіляке бидло ходить строєм, викрикуючи ідіотські гасла, але є Європа та її серце – Париж, де все це вже давно в темному, важкому, безповоротному минулому, де колись теж була дикість і кров, а тепер привітні вогники кафе. І це знак надії – що європейська цивілізація пошириться на інші народи, де тепер ще дикуни стріляють.

На тлі Парижа жахи та гидоти решти світу виглядають чимось неминуче тимчасовим. Пройде час, і все людство стане одним великим Парижем. Гріх, звичайно, сміятися над цією мрією, бо за нею може стояти щире людинолюбство. Однак це – мрія, і вона не збувається. До затишних кафе вриваються все ті ж озброєні дикуни, і життя жителів культурної столиці планети обривається так само дико і страшно, як і в інших місцях світу, як і в минулі століття, коли – нескінченну кількість разів – одні люди вбивали інших. Причому, зауважте: частина цих дикунів – місцеві, вони виросли в прекрасній Франції, в оточенні найгуманнішої цивілізації, і це не завадило їм стати дикунами.

Причина цього – не Путін. І не Обама. Бо кров і дикунство були на цьому світі задовго до Путіна чи Обами. І навіть не іслам. Бо це досить стара релігія, і близькосхідні християни жили пліч-о-пліч з мусульманами більше тисячі років. Та й не релігія взагалі. Експерименти з позбавлення від релігії вже ставилися в наймасовіших масштабах, і корисно пам’ятати, чим вони закінчилися.

Причина – в нас самих. Хоч це і звучить пафосно і трохи по-філософськи, але ж так воно і є насправді. Кожен із нас міг би сказати, що він не винен у занепаді світу, що ми зайняті виключно самозахистом від суворих законів природи. Але річ у тому, що в серці людини вкоренилося зло. Хто міг би заявити привселюдно, що він досконалий, що його серце ніколи не було отруєне гордістю, злобою, заздрістю, злопам’ятністю, ненавистю, егоїзмом? Яка, навіть тісно об’єднана родина може похвалитися тим, що любов у ній не була скаламучена жодною тінню незгоди та втоми один від одного?

Тому рецепт порятунку світу простий: не намагайся змінити світ – для початку зміни себе.

 

Адам Стрижнюк

Діє новий електронний сервіс про призначення житлових субсидій

Понеділок, 30 листопада 2015, 08:23

З 20 листопада 2015 року Державною фіскальною службою України запроваджено новий електронний сервіс «Інформування громадян про результати обробки файлів-запитів щодо доходів фізичних осіб, які звернулись за призначенням житлових субсидій, що надходять від підрозділів соціального захисту населення».

Громадяни та працівники органів соціального захисту населення, вказавши реєстраційні дані фізичної особи, можуть в телефонному режимі отримати необхідну інформацію, звернувшись до Інформаційно-довідкового департаменту ДФС за контактним телефоном 0-800-501-007 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів) або (044) 454-16-13 з 8.00 до 20.00 (крім суботи та неділі).

Так, за результатами обробки файлів-запитів щодо доходів фізичних осіб, які звернулись за призначенням житлових субсидій, що надходять від підрозділів соціального захисту населення, можуть бути отримані різні значення:

0 – інформацію про доходи, отримані фізичною особою, надано у файлі-відповіді;

1 – надано відповідь про відсутність інформації в Державному реєстрі щодо сум нарахованого доходу та сум утриманого з них податку;

2 – недіючий реєстраційний номер облікової картки платника податків/ фізична особа за вказаними даними про серію та номер паспорта на обліку не перебуває;

3 – реєстраційний номер облікової картки платника податків закрито/ фізичну особу з такими даними про серію та номер паспорта знято з обліку;

4 – незаповнені або некоректно заповнені поля, що обов’язкові для заповнення (у графі «Примітка» зазначений перелік полів, які незаповнені або некоректно заповнені);

5* – реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія, номер паспорта та прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, що зазначені у запиті, не відповідають інформації яка міститься у Державному реєстрі (у графах «ПІБ фізичної особи в ДРФО» зазначено дані про прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, що значаться в Державному реєстрі на момент обробки запиту);

6 – невірно вказано період, за який запитується інформація (може приймати значення: поточний рік або рік, що передує поточному);

7 – у файлі-запиті надійшло більш ніж один запис по одній фізичній особі.

Відтак за результатами обробки файлу-запиту 5*, якщо дані у такому запиті органу соціального захисту населення відповідають реєстраційним даним паспортного документу фізичної особи та містять розбіжності в даних про прізвище, ім’я або по батькові в Державному реєстрі, пропонуємо фізичній особі звернутись до відповідного територіального органу ДФС для внесення змін до Державного реєстру.

Та навпаки, якщо дані у файлі-запиті органу соціального захисту населення не відповідають реєстраційним даним паспортного документа фізичної особи, необхідно відповідному органу соціального захисту населення сформувати та направити до ДФС новий файл-запит з виправленими даними по даній фізичній особі.

 

Відділ комунікацій

Головного управління ДФС у Тернопільській області

Молились за тих, хто загинув у час Голодоморів

Понеділок, 30 листопада 2015, 08:01

На Театральному майдані Тернополя зібралися сотні містян, щоб пом’янути тих, хто загинув під час  страшного мору голодом у 1932-1933 роках. Із свічок було викладено на майдані  великий хрест. Усіх загиблих пом’янули хвилиною мовчання.

Високопреосвященні владики та всечесні отці відправили панахиду за невинно загиблими під час Голодомору. Священнослужителі, звертаючись до вірян, наголосили, що втративши Бога, суспільство отримує пекло на землі, так само небезпечна втрата державності, адже той самий ворог намагається знищити українців і сьогодні,  а ще застерегли від збайдужіння.

Про загрозу Україні на Сході говорив також Сергій Тарашевський: «У 1932-1933 роках в Україні було пекло. Житниця СССР – Україна – перетворилася у суцільний голодний мор, штучно створений  більшовицькою владою. Найстрашніше для людини бачити, як пухне та помирає від голоду її дитина, і нічим не могти зарадити. Так страждали та гинули мільйони українців та мільйони ще ненароджених – так намагався знищити  нашу націю жорстокий ворог, організувавши геноцид. Та найстрашніше, що марить він цим і сьогодні. Жорстокий агресор зазіхає на нашу незалежність, на саме існування України. Переконаний – ніколи це йому не вдавалося і не вдасться – ані імперіям, ані комуністичним чи путінським режимам», – наголосив перший заступник  голови Тернопільської обласної ради

Після мітингу-реквієму  тернополяни вирушили до  церкви Різдва Христового, де священнослужителі відправили поминальну літургію біля пам’ятного знаку «Голодомор 1932 – 1933».

Тернопільські музиканти творять музику прямо на сцені

Неділя, 29 листопада 2015, 11:01

На щастя, в сучасній українській естраді поняття форматної і неформатної музики  практично розмилися. За останні роки наша сцена поповнилась безліччю нових гуртів, які стали справжньою знахідкою. Нині все частіше можна почути експериментальні релізи, орієнтовані на широке коло меломанів: від електронного саунду до колоритних автентичних мотивів. Серед цілого моря сучасних музикантів свою увагу сьогодні зупинимо на чудовому тернопільському гурті «Tik Tu». Кожна їх пісня – кардинально інша по стилістиці. За два роки плідної праці, молодий музичний проект написав чимало цікавогоматеріалу, який гідно представляє наше місто на українській музичній сцені.

Донедавна до складу  «Tik Tu» входили двоє учасників — Наталія Багрій (вокал, флейта, синтезатор) та Роман Божко (бас, клавішні та live семплування), а нещодавно до них також долучився відомий тернопільський музикант Лесик Оmodada (ударні). Сьогодні в їх доробку близько двох десятків пісень, щоправда частина їх в процесі запису. Днями музиканти презентували новий сингл під назвою «Маленькі малюсіки».

Про історію виникнення гурту і творчі будні розповіла Наталія Багрій.

Ви з Романом та Лесиком були учасниками відомих тернопільських гуртів, абсолютно різними за стилем музики. Як з’явився спільний проект «Тік Тu»?

Наша музика  наближена  до стилю іndie-pop, synthpop, який нам імпонує, мабуть, саме тому й з’явилася ця музична одиниця.  Тихенько і спонтанно, трек за треком. Спочатку у демо записах , згодом, спробували відтворити матеріал наживо. Це було не просто, але дуже цікаво. Поволі напрацювали програму, яку тепер граємо на концертах. Зізнаюсь,  я ніколи не співала, у попередніх гуртах грала на альті, флейті, клавішах. Чесно кажучи ніколи не уявляла себе в цій ролі, але друзям подобалося  — вони й надихнули. Я не вважаю себе співачкою, швидше відношуся до голосу як до інструменту.

Чому  «Тік Тu»?

Рано чи пізно всі запитують, чому саме так…  Справа в тому, що назву довелось придумувати спонтанно. Коли нас з Романом (тоді наш гурт складався з двох учасників) почали запрошувати на концерти, назви проекту не було. Ми працювали над музичним матеріалом  й не задумувалися про це.  Друзі запропонували виступити на найближчому концерті, а для цього в анонсі потрібно було вказати назву гурту. Оскільки нас було тільки двоє —  назва напросилася  сама собою.  «Тіk Тu» в перекладі з литовської означає  «тільки ти», мовляв,  «хто ще буде зі мною грати і слухати мої мотиви»,  до того ж латинська  зрозуміла  усім на світі , будь ти в Тернополі чи в Копенгагені.

Чи важко знайти свою публіку? Кому імпонує стиль вашої музики?

Не знаю — чи бабцям чи підліткам, але, в основному, пост концертні враження ми збираємо теплі. Побачимо  

Як з’являються тексти? Наприклад, про що йдеться у пісні «Маленькі малюсіки»?

Пісня “Маленькі малюсіки” про НАС. Про те, що відбувається сьогодні. Абстрактні слова про наболіле, хоча  у тексті все ясно — ми собі тут живемо, як вміємо і від того нам радісно. То чому ви прийшли і розповідаєте нам, як  краще бути —  вдягненими чи оголеними.

Як з’являється музика?

По-різному.  Деколи чуєш мотив й починаєш награвати, а деколи граєш, і мотив з’являється в процесі. Взагалі, коли працюєш в парі, то підлаштовуєшся один під одного, тоді з’являється щось спільне. Здебільшого, спочатку з’являється музика,  а далі – текст. А буває, зберемось у колі друзів, кожен візьметься за інструмент, я наспіваю і – народжується  нова композиція.

«Tik Tu» входить до числа українських гуртів, які грають музику у стилі live looping. Розкажіть детальніше.

Так, свої концерти граємо саме у цьому стилі. Live looping – одночасне записування семплів і їх зацикленого відтворення. Це можливість заповнення музики більшою кількістю інструментів ніж може собі дозволити два музиканти в режимі live. Простіше кажучи, граєш один мотив і записуєш його, на записаний накладаєш другий, третій. Семпл за семплом – і твориться музика.

Ви відіграли декілька концертів на сході та півдні України. Як приймають «західних»музикантів? Як на вашу думку приймає Тернопіль?

Тернопіль нічим не здивуєш. У нас стільки талановитих музикантів з хорошим смаком у будь-якій стилістиці чи музичному віросповіданню. Єдиний нюанс — лиця одні й ті ж :).  Але, повірте, надзвичайно приємно формуватися у такій місцині. На сході України мені здалося, що  люди спраглі за українською мовою — це добре, бо мені подобається складати тексти на тій мові, якою розмовляю. Загалом, східна Україна приймає нас тепло, після концертів залишаємось у досить дружніх відносинах з організаторами та місцевими музикантами. Цього літа були із концертом у Дніпропетровську. Хлопці зі студії «Hi5» одразу ж запропонували співпрацювати – наша музика здалася їм свіжою і симпатичною. Це надихає.

Чи можна вважати музику вашого стилю популярною і чи важко організовувати сьогодніконцерти?

Так, однозначно. Це поп. А чому ні? Це легко, весело і «грувно». Всі танцюють, посміхаються —  усім добре. Щодо виступів, то зараз важко організовувати концерти по Україні,  і жалітися на це немає сенсу, оскільки для більшості клубів однією з основних вимог є кількість підписників гурту в соцмережах. Про нас мало хто знає, тому чекати на шалений успіх і попит зараз не доводиться. Ми любимо те, що граємо, це наш спосіб самовираження, стиль життя.

Коли вийде перший альбом?

Дали собі двійку місяців вороних.  Відгуляємо Нові роки і Різдво, трішки припудримо матеріал, шо поназбирувався,  і закинемо веселі треки у простори.

Довідково:

Наталія Багрій –учасниця відомих тернопільських гуртів «Ті, що падають вгору», «Nameless» та «EchoGardens». Володіє грою на таких інструментах як  альт, флейта, синтезатор, перкусія. Окрім  гурту «Tik Tu», сьогодні є учасником струнного квартету «МіLady» та артистом Тернопільського обласного симфонічного та камерного оркестру.

Роман Божко – учасник тернопільських гуртів «Ті, що падають вгору», «Nameless», «EchoGardens». Грає на таких інструментах як тромбон,  ударні, синтезатори, гітара, банджо, бас-гітара, дудук, перкусія, саксофон-баритон. Окрім участі в «Tik Tu», працює звукорежисером у арт-об’єднанні «Коза».

Олександр Драчук – учасник  гуртів «Los Colorados», «EchoGardens», «Кенні». Грає на ударних, бас-гітарі, клавішах, гітарі, перкусії. Окрім участі у «Tik Tu»  є засновником та саундпродюсером студії звукозапису «Шпиталь Рекордс».

Попри спільну творчу діяльність, тернопільські музиканти мають й власні авторські проекти. Зокрема, Наталія Багрій також відома на музичних просторах як Горобчики. Творчість Романа Божко можна знайти на сторінках Soundcloud під псевдонімом aladebosh. Лесик Omodada нещодавно випустив перший власний альбом «Кімнати».

Оксана Божко