Репортаж

Wor(l)d GMN відповідає на запитання редакціі

Неділя, 30 червня 2013, 07:20

Шановні читачі, нещодавно на нашому сайті була розміщена стаття про компанію Wor(l)d GN, під назвою «Свідки Андроїда в Тернополі: як World Adkash робить із тернополян лохів», яка була складена на основі інтерв’ю з людиною, що побажала залишитись невідомою і заявила що є ніби - то партнером компанії. Однак сьогодні ця людина (Олексій – так він просив себе називати), на жаль, навідріз відмовилася йти на зустріч з протилежною стороною, яку ще минулого тижня критикувала. Тому нам нічого іншого не залишалося, як, дотримуючись паритету, просто вислухати протилежну сторону. Інформацію про World GN нам погодився надати діючий партнер компанії, директор партнерського офісу в Тернополі – Голда Андрій.

- Пане Андрію, наш попередній співрозмовник звинувачував компанію Wor(l)d GN в обдурюванні людей. Мовляв, люди вкладають туди купу грошей, а не отримують взамін нічого. Що ви можете на це сказати?

– По-перше, той факт, що ваш співрозмовник побоявся відкрито представитися і сказати, яке конкретно відношення він має до нашої компанії – свідчить про те, що він обманює. Оскільки люди які говорять правду не бояться називати своє справжнє ім’я та прізвище.

А тепер по суті. Ми є партнерами компанії і ми будуємо свій бізнес разом з компанією. Як і любий інший бізнес він потребує знань, часу та прикладених зусиль для отримання результату. Тому отримати прибуток в нашій компанії можливо тільки працюючи і витрачаючи на це достатньо часу. Якщо людина приходить в компанію і не працює – то відповідно ніякого прибутку не може бути. Наші люди, на жаль люблять халяву, різні фінансові піраміди, як МММ – де достатньо просто вкласти гроші і отримувати дохід , забуваючи про те, що такі системи не є надійними – більше того вони незаконні. Наша компанія і її партнери працюють в правовому полі, це реальний бізнес, який при правильній роботі і настирливості – приносить хороші плоди і має довгострокові перспективи.

Щодо доходів, які можна отримувати в нашій компанії то тут все залежить від людини. На даний момент по всій Україні зареєстровано більше 10000 партнерів компанії, на жаль точних даних у нас нема, оскільки кожного місяця наша мережа збільшується. Я можу вас приблизно зорієнтувати по доходах які отримують ці люди. Близько 40% з них отримують дохід від 60 доларів в тиждень ( це 240 в місяць – що еквівалентно середній зарплаті в місті Тернополі) орієнтовно 30% відсотків отримує дохід від 300 до 700 доларів в місяць. Кількість людей які отримують близько тисячі доларів доходу в місяць становить десь 10% , більше 1000 доларів США отримує поки що не більше 1% від даної кількості, ну і звичайно є 18-20% людей, які чекають манни небесної – тобто не працюють – такі люди відповідно нічого не заробляють.

В моїй команді є багато людей які заробляють більше ніж 500 доларів в місяць і вони можуть в любий момент підтвердити мої слова. Чудовим прикладом є мій партнер – тернополянка Оля – сирота, яка працювала в державній службі на зарплату 1200 гривень в місяць. За 5 місяців роботи в компанії сумарно вона заробила більше 3000 доларів, це близько 600 доларів в місяць і я знаю, що її прибуток буде далі збільшуватись.

Зрештою, навіщо далеко ходити? Я вам можу розповісти про себе: ще порівняно недавно на мені висів непогашений кредит в «Укргазбанку» на суму 18000 доларів і квартира була під заставою. 11 червня я погасив весь кредит і став цілком незалежною і фінансово забезпеченою людиною.

До речі, наша команда не лише заробляє гроші для себе, ми беремо активну участь у різноманітних благодійних проектах. От недавно ми долучилися до збору коштів на придбання слухових апаратів для дітей і я можу з гордістю сказати, що в світі одна дитини почула спів пташки завдяки нашим партнерам. Курувала даний проект та сама Оля, про яку я говорив вище.

Дуже прикро, що люди не розібравшись в інформації, вішають ті чи інші кліше на нашу компанію і таким чином самі втрачають чудовий шанс змінити своє життя на краще і іншим не дають.

 

– Ваша компанія існує тільки в Україні?

– Ні, звичайно. Сама назва World Global Network, говорить про те, що ми – глобальна мережа. Компанія являє собою міжнародну корпорацію, що складається з шести корпоративних офісів по всьому світу. Головна корпоративна компанія знаходиться в Лондоні, найближчий до нас офіс – знаходиться в Росії – я мав честь бути на відкритті цього офісу і познайомитись з керівництвом компанії. Що ж стосується Тернополя, то тут – партнерський офіс компанії. Щодо поширення партнерської мережі компанії – то наша компанія представлена же в 108 країнах світу. Найінтенсивніше розвиток іде в Росії, Бразилії, Франції, не відстає і арабський світ – Туніс, Саудівська Аравія, Кувейт. Розвивається компанія навіть в таких Екзотичних країнах як Кот Д’івуар та Гваделупа.

Перелік лідерів компанії в різних країнах можна переглянути за посиланням http://lifestyle.worldgmn.com/?page_id=5561&lang=ru

 

– Wor(l)d GMN представлена в якихось міжнародних організаціях, які б засвідчували її надійність?

– Так, звичайно. Оскільки компанія працює по всьому світі, є актуальним питання підтвердження надійності компанії з боку незалежних організацій та асоціацій. Наша компанія зараз завершує етап річної перевірки з боку всесвітньовідомої компанії DSA (Direct Selling Association ) , і в серпні стане повноцінним членом цієї асоціації.

http://www.dsa.org/forms/CompanyFormPublicMembers/view?id=DD4410000024F

До слова, DSA є незалежною асоціацією яка слідкує за законністю і легітимністю мережевих компаній, вони відслідковують чи часом не маскується під мережевим бізнесом – фінансова піраміда, чи інша зоборонена фінансова схема. Компанії, які є членами DSA проходять детальні перевірки, саме тому бути членом цієї асоціації є надзвичайно престижно. В світі лише 200 компаній удостоїлися права бути в рядах DSA.

Також ми є дійсними діючими членами Singapore Business Federation Bureau. А до складу цих структур входять такі відомі бренди як Samsung, LG та інші.

Ці факти, а також те, що наша компанія розпочала лістинг на Лондонській фондовій біржі і скоро його завершить слугують критерієм, який дає впевненість у довговічності й стабільності бізнесу з Wor(l)d GN.

 

– Яка загалом мета вашої діяльності?

– Метою Wor(l)d GN є доступ простих людей до електронної комерції. Насправді в світі є ринки, на яких заробляються міліарди доларів, але нажаль все це багатство осідає в кишенях кількох десятків компаній і їх власників.

Наприклад оборот світового ринку мобільних гаджетів у 2015 році складе за оцінками експертів понад 320 міліардів доларів. Я вже не говорю про ринки реклами чи енергетики. Власне метою нашої компанії є те, щоб звичайні люди, такі як ми з вами змогли бути не лише споживачами цих товарів чи послуг, а й могли заробляти на цьому.

 

World GN вийшла на ринок ще в весною 2011-го. Спочатку компанія мала тільки один напрям роботи – VoiP телефонію, зараз ми розвиваємось на 4х ринках:

1. Ринок комунікацій - на цьому ринку компанія представляє власне програмне забезпечення для відеозвязку, відео конференцій, VoIP телефонії. Для прикладу в нас є тарифний пакет за 45 доларів – безлімітний пакет для однієї людини, що дає змогу за допомогою нашого програмного забезпечення з наявності мережі інтернет з любого комп’ютера чи смартфона дзвонити на любий комп’ютер, смартфон, мобільний чи стаціонарний телефон в 240 країнах світу.
2. Ринок мобільних технологій – на цьому ринку наша компанія представляє два концептуальні продукти – смартфон преміум класу, який називається Diamond phone, та планшет Diamond pad. Я особисто є власником першої моделі телефону і з нетерпінням чекаю на вихід другої моделі оскільки за всіма характеристиками вона ні в чому не уступає Samsung Galaxy S 3 а ціна набагато приємніша. Компанія в перспективі буде розширювати асортимент продуктів на цьому ринку і обов’язково буде вдосконалювати на розвивати свої концептуальні моделі. Виробництво наших планшетів та телефонів знаходиться в китайському місті Шеньчжень. Частина деталей до нашої техніки виготовляється на заводі Foxconn, де доречі виробляється частина продукції корпорації Apple http://ru.wikipedia.org/wiki/Foxconn
3. Ринок реклами – на цьому ринку в нашої компанії взагалі є унікальний проект - програма АdКash, яка стала проривом, своєрідною революцією на ринку мобільної реклами! Незалежний фінансовий портал Yahoo Finanse говорить про Adkash, як про глобальну рекламну площадку. http://finance.yahoo.com/news/adkash-now-downloaded-over-10-130200525.html

Цей проект має дуже великі перспективи розвитку та використання, оскільки дуже вигідний для рекламодавця за рахунок можливості подавати свою рекламу вузькій аудиторії людей, чи навіть давати рекламу локально в певному місті і має високій рівень ефективності самої реклами.

1. Ринок відновлюваних джерел енергії – На цьому ринку в компанії є великий і амбіційний проект побудови самої великої в світі електростанції, яка буде складатись із безлічі електростанцій невеликої потужності, що будуть розміщені в різних куточках світу – однак будуть з’єднані в єдине ціле за допомогою інтернету та спеціального програмного забезпечення. Подібний принцип поєднання всіх електростанцій планує реалізовувати уряд США.

 

– До речі, а як щодо перерахованих вами товарів? Ваш опонент розповідав, що цих товарів насправді ніде нема і ніхто їх ще не бачив.

– Ну ось у мене в руках наш планшет і телефон компанії. Як ви думаєте: я їх сам змайстрував? Он сидить наш Олег (показує в напрямі хлопця з аналогічним планшетом – А.С.), в якого точнісінько такий самий планшет. То звідки вони у нас, якщо цих товарів насправді нема?

Що стосується телефонів, то вони зараз проходять сертифікацію, а як можна сертифікувати щось неіснуюче?

 

– А як щодо пластикових карточок, на які вам нараховуються гроші? Ваш опонент заявляв, що їх ні в кого нема.

– Ну, це відверта брехня. Багато партнерів які долучились в нашу команду в грудні мають особисті іменні картки від банку Loyal, який обслуговував нашу компанію. Однак в січні мережа партнерів компанії настільки швидко почала збільшуватись, що банк не зміг справитись із цим напливом і наша компанія розірвала із ним контракт. Зараз керівництво компанії укладає угоду з новим банком і скоро будуть випускатись нові партнерські картки. Зрештою отримати зароблені кошти можна і іншим чином. До нашого інтернет бізнес кабінету можна приєднати любу картку любого банку світу і перевести свої гроші на неї Моя дружина – Голда Оксана яка теж є успішним партнером компанії – переводила кошти на свою картку Приватбанку, і так може зробити любий партнер компанії.

 

 

– Зараз дуже багато говорять про додаток Adkash. Є багато інформації в інтернеті, але розібратись в цьому всьому дуже важко. Чи не могли б ви більш детально розказати про цей проект.

– AdKash – це безкоштовна програма з доставки таргетованої реклами на мобільний телефон платформи Android. Під час того, як абонент отримує будь-який дзвінок, смс або ммс на екрані його мобільного телефону висвічується рекламна картинка, пропустивши яку можна підняти чи відхилити дзвінок. За кожен перегляд нараховується від 1 до 5 ти центів, в залежності від складності реклами. Максимально можна заробити 80 доларів в місяць, в середньому звичайно «заробітки» будуть менші – 20-40 доларів, однак це дозволить повністю покрити власні витрати на мобільний телефон, в декого навіть на морозиво залишитьсяJ.

Дана реклама оплачується відомими світовими брендами, а компанія AdKash ділиться певною частиною отриманих доходів з користувачами. У наші дні це вигідно, оскільки все більша кількість людей використовують смартфони в повсякденному житті. З цієї причини і з’явилася ідея застосування смартфонів з рекламною метою, оскільки аудиторія просто величезна і з кожним роком збільшується.

Якщо подивитися на цю можливість, як можливість заробляти кошти, то можливо брати участь у програмі в якості кінцевого користувача, так зв. Affiliate та бізнес-партнера компанії. Якщо говорити більш детально, то можливості кожного суттєво відрізняються.

Щоб виступати в ролі кінцевого користувача цієї програми, необхідно просто встановити безкоштовний додаток з Google play market, попередньо зареєструвавшись на одному з партнерських сайтів. Реєстрація також є безкоштовною. Далі ви можете за перегляд реклами на власному телефоні заробляти кошти які легко можна вивести на банківський рахунок.

Більші можливості заробляти на цьому проекті є в партнерів компанії та Affiliate. Партнер компанії – це людина яка купила франшизу компанії, Affiliate – це людина яка не купляла франшизу, однак купила в компанії сайт з інтернет магазином, технічну підтримку таких сайтів та їх обслуговування здійснює компанія. Вартість сайту - 39$, оплачується одноразово, хто стикався з виготовленням сайтів, розуміє що 39 доларів – мізерна сума для такого проекту.

Отож Affiliate який має власний сайт – може реєструвати за своїм посилання всіх бажаючих установити безкоштовну програму Adkash і допомагає їм її налаштувати та пояснює як все працює. В даному випадку діє загальновідома система реферальних зсилок, чи рефералів яка широко поширена в світі. За кожен установлений додаток Affiliate отримує одноразову виногороду а також отримає винагороду кожного тижня впродовж всього періоду поки залучені ним користувачі заробляють гроші за перегляд реклами. Таким чином оплативши всього 39 доларів людина може створити собі джерело невеликого пасивного доходу на безкоштовній програмі, плюс має можливість за допомогою свого інтернет магазину продавати всім бажаючим телефони, планшети та комунікативні пакети компанії.

Ще більш цікавими є можливості заробітку на цьому проекті партнерів компанії. Партнером компанії може стати людина, яка хоче стати фінансово незалежною, лояльно відноситься до компанії , має навики користування комп’ютером та мережею інтернет і знайде діючого партнера компанії, який візьме на себе відповідальність по її навчанні і введенні в бізнес. Крім того, для того щоб стати партнером компанії необхідно купити франшизу, що дає право представляти компанію та продавати її продукти. Франшиза компанії коштує 600 доларів США і включає розширений бізнес сайт, 2 пакети місячного користування комунікативними продуктами компанії ( місяць безлімітного VoIP зв’язку та програмне забезпечення для проведення відео конференцій для 32 чоловік з різноманітними додатковими функціями), 200 балів, які еквівалентні доларам США і можуть використовуватись для купівлі товарів компанії зі знижками і 10 веб-сайтів для Affiliate, кожен вартістю 39 доларів США. Тобто як ви можете порахувати оплачуючи ці гроші компанії – ви отримуєте набір продукції компанії, а також можливість будувати власну мережу партнерів та Affiliate, які в перспективі будуть приносити пасивний дохід.

Основна відмінність патнера компанії від Affiliate в тому, що партнер компанії будуючи мережу партнерів та власників інтернет-магазинів - Affiliate отримує відсоток від всього прибутку мережі а Affiliate такого відсотку від прибутку власної мережі не отримує.

Основна вигода партнерства в тому, що партнер побудувавши велику мережу отримує свій відсоток від продажі абсолютно від всіх товарів і послуг що є в компанії за винятком проекту по сонячній електростанції. Однак тільки на одному проекті Adkash можна вийти на серйозний місячний дохід.

Для прикладу, ви купили франшизу компанії і побудували власну мережу яка складається з 10 ти партнерів і 100 Affiliate. Після запуску останнього етапу проекту Adkash – тобто можливості всім бажаючим які безкоштовно установили програму отримувати гроші за перегляд реклами – кожен із ваших партнерів і Affiliate установив по 100 користувачам цю програму за місяць часу. Тобто в сумарній кількості в вашій мережі установлено 11000 безкоштовних додатків Adkash, кожен з яких приносить в мережу 0,20 центів щотижня, тобто сумарний дохід мережі в тиждень буде 2200 доларів США. Ви будете отримувати в середньому 10% від прибутку своєї мережі – тобто 220 доларів в тиждень 880 доларів в місяць пасивного доходу.

Як ви розумієте цей проект є дуже цікавим в фінансовому плані і дозволить добре заробити як компанії так і простим людям. Тому компанія дуже виважено приймає рішення відносно цього проекту.

Так, наприклад, оголошено про цей проект було вже давно – ще осіню минулого року. Перша тестова версія програмки появилась в листопаді. В березні компанія розпочала перші виплати по цьому проекту – за кожного партнера в моїй мережі в якого стоїть ця програмка мені уже декілька місяців виплачують один долар! І ось недавно розпочались довгоочікувані виплати за перегляд реклами.

Така розтягнутісь у часі пов’язана перш за все із складністю цього проекту, з тим, що необхідно детально відтестувати програму, продумати механізми боротьби із взломом із накручуванням трафіку, набрати достатню кількість рекламодавців і т д.

Наразі за перегляд реклами виплачують тільки партнерам, але дуже скоро розпочнуться виплати для Affiliate і потім для всіх бажаючих. В інтернеті вже є відео де наші партнери переводять перші долари на свій рахунок – ось одне із них http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=AyQKY0J-oho

 

– Розкажіть детальніше про заробіток із сонячної енергії, який пропонує Wor(l)d GN?

–        Особливість цього проекту в тому, що компанія дала можливість простим людям долучитись до цієї великої справи – вкласти свої кошти в будівництво однієї чи декількох сонячних електростанцій і отримувати дохід від виробленої енергії. Знаємо, що у кожного в голові зразу виникає запитання – чому компанія пішла таким на перший погляд складним шляхом – залучення багатьох інвесторів, тоді як могла для такого проекту взяти гроші в банку чи залучити 2-3 потужних інвестори? Все пояснюється дуже просто. Оскільки компанія працює через сітку партнерів по всьому світі – то відповідно основною метою компанії на даному етапі розвитку є побудова і залучення нових партнерів, які б займались рекламою та просуванням проектів та товарів компанії. Тому, дати можливість партнерам вигідно вкласти кошти створивши чудове джерело пасивного доходу на 20 років (оскільки саме на такий термін укладається договір) – стратегічний хід – який дасть можливість притягнути багато людей з різних соціальних прошарків, які так чи інакше будуть брати участь в житті компанії, і будуть зацікавлені в тому щоб вона розвивалась. Отже, даючи можливість простим людям заробляти на виробленні чистої енергії – компанія потужно збільшує мережу своїх партнерів, чого б не сталось якщо б компанія залучила декілька великих інвесторів чи взяла кошти в банку. Мінімальна вартість однієї інвестиції – 1200 доларів США – це вартість однієї панелі з доставкою і роботою по установці та підключенні. Після запуску електростанції – кожному власнику панелі видається сертифікат – в якому вказано де стоїть його панель, серійний номер та інші дані. З моменту запуску електростанції кожного місяця на рахунок власника панелі нараховуються кошти за вироблену електроенергію. Також важливим моментом є те, що після року експлуатації, при бажанні власника продати свою панель – компанія зобов’язується її купити.

–        Детальніше про це можна прочитати на сайті http://www.powerclouds.com/ там можна знайти і всі супроводжуючі документи, дозвола та технічну документацію.

Такого роду проекти є низько ризиковими, оскільки є урядові пільгові програми які сприяють розвитку такого роду електростанцій. Наприклад в нас в Україні держава покриває половину витрат по будівництву сонячних електростанцій. Крім того, наша компанія будує електростанції виключно в країнах в яких низьке насичення цього ринку і високий зелений тариф. Тому ми можемо бути впевнені, що будемо отримувати хороший дохід. За підрахунками компанії наш прибуток буде становити від 15 до 20% від загальної суми в перші роки, в довгостроковій перспективі відсоток може суттєво збільшитись за рахунок того, що вартість електроенергії має стабільну тенденцію до зростання. Так наприклад в нашій країні з 2008 до 2013 року вартість електроенергії зросла на 100% !!! Звичайно – зелений тариф по якому купляється наша енергія є вищим ніж вартість електроенергії для звичайного споживача, і при великому насиченні галузі він може зменшуватись, однак навіть при зменшенні зеленого тарифу – зростання електроенергії перекриє його зниження і в другій половині строку договору в любому випадку ми будемо отримувати прибуток набагато більше ніж 20% річних. Крім цього, партнери які мають власні інвестиції в електростанції мають можливість отримати винагороду за продажу панелей. Наприклад, моя дружина Голда Оксана заробила уже близько 2000 доларів тільки з продажі сонячних панелей.

Ну і найприємнішим фактом в цьому проекті є те, що всі учасники цього проекту вносять таким простим способом вклад в збереження довкілля, адже одна куплена сонячна панель еквівалентна 112 посадженим деревам і запобігає викиду в атмосферу 4393 кг СО₂ !

 

- Той факт, що у вас багато недоброзичливців є свідченням того, що правда на боці Wor(l)d GN?

- Так, є багато компаній які бачать в нас конкурентів, оскільки люди масово переходять до нас з інших компаній і імовірно, що вони будуть всілякими способами пробувати «підпортити» нашу репутацію. Тому, ми надіємось на мудрість читачів, на те, що вони самостійно будуть шукати факти, щоб об’єктивно і виважено скласти свою власну думку.

 

Розмовляв Адам Стрижнюк

 

P.S. Дискусії не вийшло. Людина, яка до того кілька місяців тероризувала нас з вимогою написати критичний матеріал про Wor(l)d GMN, нас не підтримала, відмовившись від очної ставки зі своїм опонентом. Тому, шановні читачі, ми показали вам одну і другу сторону, а висновки робіть самі.

Почім (ж)лобстери для народу, або З лампочками для «обраних» не продешевили

Четвер, 27 червня 2013, 07:20

Красиво жити не заборониш... Особливо, якщо ти володієш владою, але з совістю якось не склалося. А ще якщо з тебе жлобство пре через край!

Ці роздуми викликані інформацією про закупівлю їжі для депутатів парламенту. Отож, на харчування народних обранців і співробітників парламенту, а також працівників Адміністрації Януковича в період з лютого по грудень 2012 року витратили понад 9 млн грн. За інформацією «Вісника державних закупівель», продукти купувалися для їдалень на вул. Банковій, 11 та вул. Шовковичній, 1.

Але справжній фурор викликав перелік продуктів харчування, закуплених Державним підприємством Державного управління справами з обслуговування офіційних заходів «Гарант-сервіс» на нещодавньому тендері. Отже, тримайтеся за стілець, дорогі читачі, які рахують копійки від зарплати до зарплати.

У числі придбаних страв містяться вельми екзотичні, а ціни на них воістину космічні:

лобстери – 340 грн за 1 кілограм;

осетрова ікра – 900 грн за 1 банку масою нетто 113 грамів;

живі устриці і кликач – 465 грн за 1 кг;

каре бараняче – 540 грн за 1 кг;

качача печінка – 465 грн за 1 кг.

Випивка за вишуканістю також не поступається закусці: депутатсько-чиновницький корпус вибрав для себе не якесь-там вульгарне «Советское шампанское», а «Вдову Кліко» за 618 грн за пляшку. З вод перевагу віддано «Боржомі» вартістю 8,81 грн за 1 пляшку. Хоча чому б не запастися нашою мінералкою – і дешевше буде, і вітчизняного виробника можна підтримати? Але головні питання: де у слуг народу совість і коли це жлобство за народний рахунок закінчиться? Адже переважна більшість депутатів і чиновників походять явно не з графів, а з робітників-селян (чим вони немало пишаються), а багато із них розпочинали свій «тернистий шлях» базарними торгашами чи рекетнею! Звідки ж така хвороблива пристрасть до розкошів, до бенкетів під час чуми?

Для порівняння: з 1 квітня цього року щомісячний прожитковий мінімум на одну людину відповідно до статті 12 Державного бюджету збільшено аж на 20 грн. і становить 1108 грн. Тобто якщо парочка слуг народу вирішить з’їсти на обід каре і запити пляшкою «Кліко», то це вийде дорожче за ту суму, яку вони встановили для виживання людей упродовж місяця.

Але це – ще не все. Якщо пригадуєте, минулого літа Україну шокувала ще одна «закупівельна» новина.

Як не відхрещувалися «завгоспи» Держуправління справами від інформації про закупівлю «золотих» ягід для їдалень ДУСі, з написаним чорним по білому у Віснику державних закупівель не посперечаєшся. А тут ще й керівник підприємства, в якого замовили заморські ягідки за космічними цінами, підтвердив: з цифрами ніхто нічого не наплутав...

Подробиці про «дорогоцінні» закупи для VIP-їдоків оприлюднило видання «Наші гроші». За його інформацією (з посиланням на Вісник державних закупівель), минулого літа ДУСівське підприємство «Гарант-сервіс» уклало угоду на купівлю імпортної малини по 672 гривні за кілограм, полуниці по 312 за кіло, черешні по 204 гривні, ожини по 576, порічок по 528...

У відповідь гендиректор «Гарант-сервісу» Тамара Козіянчук заявила, що поширена інформація неправдива, і навіть пригрозила «кривдникам» судом. «Переплутали з цією малиною. Такого взагалі не могло бути. Стільки могла коштувати упаковка, в якій кілька кілограмів. Потрібно перевірити, а потім говорити», – обурювалася Козіянчук.

Щоб розставити крапки над «і», журналісти поцікавилися ДУСівськими закупівлями у директора ТОВ «Хімконтракт» (того самого, з яким уклали угоду на поставку «дорогоцінних» ягід) Андрія Панченка. І той підтвердив інформацію про «золоту» малину. А на запитання, звідки така ціна, пожурив українських ягідників. Не вміють, мовляв, якісний товар забезпечити, ось і доводиться купувати «неукраїнське». «Це імпортна малина… На жаль, ми не навчились створювати умови, щоб наша виростала в ідеальному стані», – заявив Панченко в інтерв’ю ТВі. Цікаво, чи повторив би він це, стоячи не перед журналістом, а перед «бездарними» вітчизняними ягідниками?..

Однак і на цьому ми не можемо поставити крапку. Приклад найсвіжішого владного жлобства – лампоманія у Верховній Раді. Лише у жовтні минулого року депутати затарилися лампочками для парламентських офісів на 100 тисяч гривень. І бах – просвітління найшло: малувато, бачите, «світил» купили. На другу партію лампочок (а це – майже 16 тисяч штук) витягли з бюджету ще 169 тисяч гривень.

Народний рецепт задоволення – де темно, там приємно, у парламентському управлінні справами не визнають. Тільки навіщо їм стільки ламп, питається. Світлове шоу під парламентським куполом влаштувати збираються? Чи, може, вирішили на опаленні економити: лампами радівські приміщення обігрівати? А що – придбані «металогалогенки» для цього цілком згодяться. Вони не лише потужно світять, а ще й стільки тепла виділяють. Ось тільки ціна цих диво-ламп з економією аж ніяк не в’яжеться. Лише уявіть собі – 1902 гривні за штуку! Ілліч зі своєю лампочкою у Мавзолеї, мабуть, перевернувся...

А як же народ? – запитаєте ви. А що народ? Народ мовчить, бо благоденствує…

 

Адам Стрижнюк

В Україні 3400 учнів підвищили свій рівень фінансової грамотності на 20%

Вівторок, 25 червня 2013, 13:05

20 червня представники Програми розвитку фінансового сектору (USAID/FINREP-II) презентували результати експериментального всеукраїнського курсу “Фінансова грамотність”, що проводився з вересня 2012 року до травня 2013 року у 86 школах країни за підтримки та у співпраці з Національним банком України, Університетом банківської справи Національного банку України та Міністерством освіти і науки України.

До навчання за курсом “Фінансова грамотність” було залучено 3 400 учнів віком від 15 до 16 років з 18 регіонів країни. Завданням 85 спеціально підготовлених учителів було навчити дітей практичним аспектам фінансового планування, управління власними фінансами та відповідальній поведінці як споживачів фінансових послуг.

Навчальна програма за курсом “Фінансова грамотність” була розрахована на повний академічний рік (два семестри), а саме на 30 уроків, та складалася з чотирьох блоків: “Гроші і фінанси”, “Заощадження та інвестування”, “Запозичення”, “Страхування та власний бюджет”.

Учасники навчання могли використовувати спеціально створені матеріали, зокрема вчителі мали у своєму арсеналі навчальну програму для 10 класу “Фінансова грамотність: посібник для вчителя”, учні – “Фінансова грамотність: посібник”, “Фінансова грамотність: робочий зошит”, он-лайн матеріали.

“Пілотний проект з упровадження курсу “Фінансова грамотність” перевершив усі наші очікування. Він значно вплинув на рівень знань учнів, який після вивчення курсу підвищився на 20 процентних пунктів – з 45% до 65%”, – розповів міжнародний експерт з фінансової грамотності Програми розвитку фінансового сектору (USAID/FINREP-II) Роберт Бонд.

У Національному банку України підтверджують, що фінансова грамотність населення будь-якої країни є невід’ємною складовою ефективності захисту прав споживачів фінансових послуг та основою фінансової незалежності держави.

“Навчання в школах фінансовій грамотності є пріоритетним заходом з підвищення фінансової грамотності населення України. Тим більше, що діти легше та швидше сприймають інформацію. До того ж фінансове виховання має довгостроковий ефект і в перспективі дозволить одночасно глобально змінити свідомість цілого покоління громадян, – зазначив заступник директора Генерального департаменту грошово-кредитної політики Національного банку України Олександр Арсенюк. – Для нас очевидним є вдалий досвід упровадження курсу “Фінансова грамотність”, а висока зацікавленість з боку викладачів спонукає нас до збільшення охоплення вікових категорій школярів та створення інтегрованого курсу фінансової грамотності для всіх рівнів середньої школи. До речі, ми вже звернулися до Міністерства освіти і науки України з пропозицією проведення занять із фінансової грамотності в літніх дитячих таборах”.

Нагадаємо, що Національний банк України реалізує План заходів з підвищення рівня фінансової грамотності населення України на 2013 рік, створений як складова частина Національної стратегії захисту прав споживачів фінансових послуг. Цим планом передбачається реалізація низки масштабних просвітницьких проектів, орієнтованих на різні верстви населення, за участі та підтримки партнерів Національного банку України.

Коли країною правлять заочники Де і як навчалася наша влада?

Середа, 19 червня 2013, 10:17

Горобець і соловей одну консерваторію закінчували – тільки один заочно, а другий – стаціонарно. Ця стара сентенція може й дотепна, проте далеко не щоразу вірна. І взагалі, освіта – це не завжди те, що тобі дають у певному навчальному закладі. Переважно це те, що ти сам спроможний узяти. Звісно, у межах обсягу того, що дають.

Які знання та навички насправді потрібні сьогоднішньому (та й учорашньому, й позавчорашньому) управлінцеві нижчого, вищого й найвищого щабля? Головне – уміти давати вказівки, керувати, по-російськи «руководить – руками водить». Ну й, звісно ж, контролювати, як підлеглі виконують отримані вказівки.

Часом спадає химерна думка – а як вони там насправді, в глибині своїх кабінетів, сприймають нас, наше щоденне життя? Мабуть, вони на нас ображаються, сердяться. Аякже. Наша навіть мінімальна активність у спробах контролю їхньої діяльності їм дуж-же не подобається. Є в них на цей випадок такий невідпорний аргумент – «працювати не дають». Їхнє уявлення про цей процес дуже відрізняється від нашого: вони працюють, горлаючи в телефон (або й напряму, в очі) на підлеглих, а вечорами, у колі друзів та рідні, розповідають про те, як їм важко. Які нетямущі підлеглі, який поганий, лінивий, капосний у них народ. Себто – ми з вами.

Що ж – вони на це вчилися. Їхні дисертації, якщо не засекречені, ще можна відшукати десь у архівах. Теми тих праць різноманітно-одноманітні – усе про підвищення врожайності, надоїв, виплавки чавуну. Звісно ж, завдяки використанню найпередовішого у світі вчення. І вони й надалі, свідомо чи несвідомо, використовують те вчення у своїй повсякденній діяльності. Чи ж не тому ми двадцять років незалежні, а ще досі живемо в совку? Це ж подумати тільки: саме ці люди, ці шкільні трієчники, університетські заочники керують нашою економікою, впливають на розвиток нашого суспільства. І їхня свідомість визначає наше з вами буття!?

Що закінчували нинішні державні мужі, керівники понад сорокамільйонної країни у центрі Європи, де і на кого вчилися? Відповіді на ці запитання можна знайти в офіційних біографіях українських політиків. Традиційно у графі «Освіта» вони вказують назву ВНЗ і роки навчання. І тут ми вирішили зупинитись, аби проаналізувати: коли вони здобували свою першу або ж єдину вищу освіту і як?

Дослідивши назви їхніх дипломів, мимоволі доходиш висновку: нарешті дідусь Ленін, якщо він тепер живе на небесах і все бачить, може бути задоволений – його тезу про будь-яку кухарку, яка здатна керувати державою, цілковито і переконливо підтвердили українські політики.

Серед них є: журналісти й футболісти, фізкультурники й артисти, вчителі та кадебісти, шахтарі й економісти, медики та юристи, аграрії та історики. Переважна більшість можновладців навчалася в УРСР, дисертації захищали теж «вдома». Із теперішніх народних депутатів єдиний Віктор Пинзеник (диплом Львівського державного університету імені Івана Франка) захистив свою дисертацію у Московському державному університеті імені Михайла Ломоносова. Але при владі людей із солідними дипломами – одиниці!

 

Авторитет із дипломом

Багато українських політиків вибрались, як-то кажуть, «із грязі в князі», але найбільший капітал зумів заробити вихідець із бідної шахтарської родини, а нині, за версією журналу Wprost, власник 19 мільярдів доларів та футбольного клубу «Шахтар» Рінат Ахметов. Про те, що в школі він навчався не відмінно, дав зрозуміти сам бізнесмен, коли в одній із газет зізнався: «Я коли приїхав у мою школу, мої вчителі почали мені казати, як я добре вчився. Я їм одразу сказав, щоб вони не розвивали думку – навчався я погано». До того ж Рінат Леонідович колись був... хуліганом. «А хто ним у дитинстві не був? Навіть відмінники бешкетували. Бо кого дівчата в школі любили? Хуліганів», – продовжив він.

Після закінчення школи Ахметов вступає до Донецького держуніверситету і на початку 90-х його закінчує, пише у своєму дослідженні «Рінат Ахметов: історія українського Графа Монте-Крісто» відомий політолог Кость Бондаренко. Отже, школу юний Ахметов закінчив у 1983 році. Коли майбутній олігарх вступив до університету, хто були його імениті однокурсники і якою, наприклад, була тема його дипломної роботи, у відкритих джерелах ніде не написано. Майбутній мільярдер з дипломом економіста якось так відповів на запитання анкети: «Чим ви займалися у 1991 році? – Рятував тяжко хворого брата». Окрім цього, на той самий час припадають і перші, не зовсім вдалі кроки Ахметова в бізнесі, про що розповідав сам олігарх. «Це було на початку 90-х. Був там такий бізнес. У мене це вийшло випадково. Зовсім не плануючи отримати суперприбуток, ми купили підприємство, але не знали, що з ним робити. Продати його ми змогли, але в країні почалася інфляція, і в результаті ми продали це підприємство за зовсім інші гроші».

Після того, як Рінат Леонідович, за визначенням журналу «Корреспондент», «командував кримінальною армією Аліка Грека» (президента футбольного клубу «Шахтар» і засновника фірми «Люкс» Ахата Брагіна на прізвисько Алік Грек підірвали восени 1995 року на стадіоні під час футбольного матчу – А.С.), після загибелі останнього йому довелося думати про свій новий імідж. Саме з того часу Ахметов став одним із найвпливовіших людей Донбасу.

 

Стежиною Леніна

Не менш цікавою є освіта іншого вихідця з Донбасу, улюбленця «синього майдану» Віктора Януковича. На офіційному сайті Президента розповідається, що Віктор Федорович закінчив Донецький політехнічний інститут (нині Донецький державний технічний університет) за фахом «інженер-механік», а також – Українську академію зовнішньої торгівлі, та є магістром міжнародного права, доктором економічних наук, професором, дійсним членом Академії економічних наук України, членом Президії Національної академії наук України.

Роки навчання в університетах також скромно не вказані. Проте з сайту відомо, що трудову діяльність Янукович-старший розпочав у 1969 році. А ось під час минулорічного спілкування з журналістами у себе на дачі Віктор Федорович розчулився і розповів, що познайомився з майбутньою дружиною у 1969 році. «У 70-му я потрапив до в’язниці, вона мене чекала, звільнився у 72-му. Й одразу після цього через 2 місяці одружився», – привідкрив завісу над своїм минулим Янукович.

Інтернет-сайт grani.kiev.ua свого часу детально описав молоді роки нинішнього Президента. Наприклад, видання стверджує, що Віктора Федоровича у 1967 році відрахували з Єнакіївського гірничого технікуму за «участь у скоєнні злочину», і що поновився він у цьому навчальному закладі лише у 1973 році, а вже наступного року вступив на заочне відділення Донецького політехнічного інституту. А ось наукову дисертацію на звання доктора економічних наук Януковичу писали співробітники Інституту економіко-правових досліджень Академії наук України, стверджує автор статті. Крім цього, Віктор Янукович якось обмовився, буцімто він є академіком Каліфорнійської міжнародної академії наук, освіти, індустрії та мистецтв. Згодом виявилося – такої в природі взагалі не існує.

 

«Американський пиріг»

З університетським дипломом екс-міністра юстиції Романа Зварича взагалі виник справжній скандал. Про нього говорила вся країна! Коли Роман Михайлович уперше став міністром в уряді Юлії Тимошенко, преса заговорила про те, що американський українець не лише не є доктором наук (як було вказано у його автобіографії), а й не має диплома ні Колумбійського (про це теж заявлено в біографії), ні будь-якого іншого американського університету. Цікаво, що пізніше Зварич стверджував: вищу освіту він має, але «місцем навчання» в офіційній біографії назвав Манхеттенський коледж, а посаду «асистент професора філософії Колумбійського університету» вписав у розділ «трудова діяльність».

 

Кавалер-заочник

На офіційному сайті Верховної Ради у біографії Голови парламенту не вказано, якого року він закінчив свій вищий навчальний заклад. Але написано, що Володимир Рибак розпочав трудову діяльність у 1966 році (коли йому було 20 років) після закінчення Ясинуватського будівельного технікуму на Донеччині. Одразу пішов в армію, а далі – знову працював. У 1968-1975 роках майбутній політик працював майстром, начальником виробничо-технічного відділу в будівельних управліннях Донецька.

Натомість сайт «Вікіпедія» таки наводить 1973-й як рік закінчення Донецького державного університету Володимиром Васильовичем, якому на той час було 27 років. Економіст, спеціаліст із планування, який гриз граніт науки без відриву від виробництва, в результаті став доктором, професором, заслуженим будівельником та повним кавалером ордена «За заслуги» і решти державних нагород.

 

Як у них?

Право претендувати на високу державну посаду, приміром, у Франції, дає диплом Вищої школи управління (Ecole deʼAdministration). Практично всі президенти Франції та багато міністрів закінчують цей вищий навчальний заклад.

У консервативній Великій Британії немає жодних формальних обмежень щодо рівня освіти для людини, яка претендує на посаду прем’єр-міністра країни, міністра чи члена парламенту. Щоправда, є одне «але» – неформально, за усталеною в державі традицією, людину без диплома, наприклад, Гарварду, ніхто ніколи й нікуди не обере. І крапка.

У нас же, як бачимо, головне – не освіта і не знання, головне – «связі». А те, що від цього страждає вся багатомільйонна країна – … Словом, ви зрозуміли.

 

Адам Стрижнюк