images/stories/logosait.jpg

 

Великий і самодостатній світ аніме: 7 найкращих стрічок, які ви точно маєте побачити

Колись, через шпаринку одного із аніме-серіалів, ми зазирнули до світу японської анімації, й пообіцяли написати про них більше.

Виконуємо обіцянку.

Світ аніме такий великий і самодостатній, і настільки відокремлений від решти анімації, що запросто міг би вважатися кінематографом окремої планети, нашої чи навіть якоїсь іншої.

Якщо узагальнювати, то у ньому є кілька більш-менш сталих правил:

  • здебільшого випуску мультфільму передує створення манги (комікс);
  • в правилах прописаний вигляд героїв з європеоїдним обличчям, а також частота кадрів – до 12-ти, на відміну, скажімо, від американської анімації, де в секунді зображення є 24 кадри;
  • замість того, щоб зосереджуватися на формі – промальовці деталей та "копіюванні" життя, японські творці зосереджуються на змісті – на історії, яка почасти складна і розрахована не на дітей, а на підлітків та дорослих.

Повнометражних мультфільмів в аніме багато, але вони не масові – тільки в 2006 році японська кіноакадемія офіційно ввела премію за "кращий повнометражний анімаційний фільм".

Загалом в Японії знімають серіали, які мають розгалужену систему паралельних історій, пріквелів чи сіквелів. Раніше вони не часто виходили за межі країни, але тепер аніме продається по всьому світу.

Одиниці режисерів концентруються на великих і дорогих мультфільмах, і абсолютним гуру серед них є Хаяо Міядзакі, мультфільми якого визнані національним надбанням Японії і показуються дітям в школах.

Ще в 90-х роках студія Walt Disney купила його фільми для світового прокату, а Стівен Спілберг вклонився режисерові в ноги, коли той прилетів до США особисто представляти одну з прем’єр.

Список кращих аніме можна було б всуціль скласти з фільмів Міядзакі, що було б чесно, але для справедливості варто дати місце й іншим.

Хоча вибрати з них сім – коли тільки геніальних є кілька десятків – задача важка і болюча.

Спробуємо.

 

"Мій сусід Тоторо"

Режисер Хаяо Міядзакі, 1988

"Мій сусід Тоторо" є в усіх можливих топах

Для анімації це аніме є тим самим, чим для літератури – казки про Пітера Пена, Вінні-Пуха чи Карлсона, класикою добра та фантазії.

Причому персонаж Тоторо тепер відомий не тільки як логотип Studio Ghibli, а просто як смішна іграшка, що продається по всьому світу.

В мультику Міядзакі він є духом лісу, величезним біло-сірим волохатим невідом-що-таке-істотою, але позитивно налаштованою до дітей і, власне, баченою лише ними і помічною саме для них.

Його сімейка маленьких тоторенят і котобус – кіт, що стає автобусом – це "команда" шалено няшних і кумедних лісних духів, яких помічають двійко дівчаток.

Разом з татом вони переїхали до старенького будинку в провінції, аби бути ближче до лікарні, де перебуває їх мама.

 

 

Відкриваючи для себе світ духів – дуже розгалужений і шанований в японській культурі, – дівчатка мають пригоди на свою швидку голову, а "знайомство" з Тоторо дає їм потужного союзника в майбутніх халепах.

Натомість глядач має відчуття чистого щастя. Не дивно, що цей мультфільм є в усіх можливих топах.

 

"Могила світлячків"

Режисер Ісао Такахата, 1988

"Могила світлячків" двічі екранізувалася ще й у вигляді фільмів

"... світлячки" вийшли одночасно з "... Тоторо" і вони разом потрапили до списку кращих фільмів світу.

Але, на відміну від мультфільму Міядзакі, "... світлячки" не мають фентезійності, як не мають і чарівливого позитиву.

Це мультфільм про Другу світову і двох дітей, 8 і 5 років, які намагаються вижити, втікаючи від бомбардувань і пожеж. Саме в таких, найстрашніших обставинах проявляються найщиріші людські якості, коли люди беруть на себе відповідальність і є відданими.

Тут дружба така ж дзвінка і прекрасна, як смерть – оглушлива і болюча. І на цих двох протилежностях побудоване все аніме, вершина антивоєнного кіно, байдуже, що воно анімаційне.

Таке треба дивитися, попередньо маючи на увазі – без співпереживання, без сліз і навіть без душевного болю не обійтися.

 

 

І все ж, залитий сльозами, беззастережно визнаєш це корисним, отримуючи неоціненний дар очищення...

Крім усього новела, за якою була здійснена анімаційна екранізація, двічі екранізувалася ще й у вигляді фільмів.

 

"Паприка"

Режисер Кон Сатосі, 2006

"Паприка" – заплутана детективно-фантастична історія

Через 7 років після "Матриці" братів Вачовскі та за 4 роки до "Початку" Крістофера Нолана японський сновидець Кон Сатосі створив проект про поєднання реальності зі снами у вигляді анімаційного фільму.

Сон в сні, перехід снів у реальність і перебування в одній реальності особи і її персонажа – все це він вклав у технотрилер, де викрадають пристрій для роботи з людськими снами, саботують його подальше вивчення і підкидають противникам чужі сни, тим самим зводячи їх з розуму.

Заплутана детективно-фантастична історія про тероризм через сон була втілена Коном так винахідливо і так загрозливо, що перетворила "Паприку" на черговий предмет сперечань і поклоніння.

 

 

Це вибух фантазії, яка стверджує – все можна: застрибнути в телевізор і вистрибнути з телекамери, сказати своєму персонажу уві сні "я тобі наказую" і почути у відповідь "а ти впевнена, що це ти можеш мені наказувати, а не я тобі?"...

Парад ходячих іграшок, холодильників, брандспойтів та слонів – цей образ залишиться назавжди з вами.

 

"Залізобетон"

Режисер Майкл Аріас, 2006

В основі "Залізобетону" манга з назвою "Чорний і білий"

За рівнем фантазії, добра та філософічності – це шедевр, якому не рівня анімація Діснея.

В основі – манга з назвою "Чорний і білий", за іменами малолітніх сиріт-безхатьків, що живуть на вулицях, заробляють собі на життя дрібними крадіжками, мріють про яблука на деревах, ночами сумують, а вдень виправляють випадкових перехожих, кажучи, що насправді Вавилон побудував Навуходоносар II, а не Хамурапі.

Вони – "коти", єдині, хто не підкоряються якудзам району "Місто скарбів"...

В цій кримінально-романтичній, драматично-психологічній картині дружба двох хлопців-підлітків – дуже тонка і щемлива людська історія, з таким рівнем віри у її справжність, що можна було б поруч ставити класичний фільми про дружбу "Одного разу в Америці" Серджіо Леоне.

 

 

На додачу, в мультику йдеться про темряву, яка сидить в нас, і може хитро вийти на разову допомогу, але врешті загарбати весь світ душі.

Зроблений американським режисером на японській студії, "Залізобетон" став 2008 року кращим анімаційним фільмом Японії.

 

"Поньо на кручі"

Режисер Хаяо Міядзакі, 2008

"Поньо на кручі" – це просто щастя

Повз цей мульт пройти нема ніякої можливості – це як подушечка вночі, як рука тата на голові, як ведмедик з дитинства.

Це просто щастя, зібране зі 170 тисяч малюнків в 101 хвилину екранного часу.

Історія 5-річного хлопчика Соске (змальованого Міядзакі зі свого сина) переплітається з історією рибки Поньо, яка закохалася в хлопчика, і втекла від свого батька-чарівника, і незважаючи на його ненависть до людей, забрудників моря, стала людською дівчинкою, аби тільки бути поруч із Соске.

Це все відбувається під час шторму, коли невеличкий острів виявляється повністю залитий водою, як часто в Японії, а люди ховаються куди можуть, врешті, пересідаючи на катери і кораблі.

 

 

Але ця катастрофа аніскілечки не є жахливою: це дає можливість показати, як це – коли мама готує молоко з медом, чи як дитячу іграшку-човник перетворити на справжній човен, чи як втамувати крик дитинки силою любові...

Чудо, зроблене Міядзакі, зібрало понад 200 мільйонів доларів і було визнане кращих фільмом Японії 2009 року.

 

"Учень чудовиська"

Режисер Мамору Хосода, 2016

"Учень чудовиська" заслужено одне з кращих аніме

Надзвичайне аніме, і доводиться тільки наполегливо рекомендувати його тим, хто ще не встиг його подивилася.

Тут в межах одного анімаційного фільму з’єднані драма, екшн, комедія, роад-муві, романтика і навіть фентезі, і все – природньо, як в житті.

Хіба що за винятком казкового моменту існування іншого виміру, де живуть чудовиська, та живуть за майже однаковими з людьми законами.

Хлопчик, втікаючи від родичів, які хочуть взяти його до себе після смерті матері, потрапляє в цей світ, і стає учнем норовливого і грубого, але сильного і смішного Ведмежута.

8 років він у нього вчиться і свариться з ним, не забуваючи, як, ще 9-річним, почув, що людині небезпечно бути в світі чудовиськ, бо в ній може прокинутися пітьма.

 

 

Фінал "Учня..." воістину епічний, коли два світи стають ареною руйнівного бою двох, хто на початку здавалися слабкими і беззахисними...

Сюжетно і жанрово віртуозна і драматично досконала, ця робота Хосода досягла рівня його кращого аніме, "Дівчинка, що підкорила час", і заслужено стала однією з кращих у своєму виді.

 

"Дитя погоди"

Режисер Макото Сінкай, 2019

"Дитя погоди" – аніме, яке більше схоже на фільм

Один із сучасних китів аніме, який, мов Спілберг, робить в анімації блокбастери на основі поєднання зрозумілої і багатої на сюжетні повороти історії, але не забуває додати душевної теплоти і оригінальної фантазії.

У величезному і дорогому Токіо новоприбулий хлопець знаходить роботу в "жовтій" газетці. І під час одного із завдань – знайти "смажену" новину – знайомиться з дівчиною, здатною, силою молитви, міняти погоду.

Невдовзі, вони разом роблять невеличкий бізнес, і на замовлення проясняють вічно похмуре місто на чиєсь весілля чи припиняють дощ для можливості зіграти на стадіоні гру.

Але за все треба платити, і сонце-дівчинка, як і сотні й соні років перед цим, згідно традицій, має пожертвувати собою. З чим, власне, не дуже згодний хлопець...

Це аніме більше схоже на фільм, настільки воно багатопланове і серйозне. Сінкай, який робив його з командою 2,5 роки, вгрузає в деталі та виходить за межі здорового глузду в романтичності, але в цілому це не є абсурдом, утворюючи концепт японської душі.

 

 

Ярослав Підгора-Гвяздовський, журналіст, кінокритик, редактор, спеціально для УП.Життя

Автор колажів Андрій Калістратенко


Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер

вугілля і дрова

Банер