Понти стають заразними

П'ятниця, 20 травня 2016, 11:36

Зараз – час понтів. Школярі ходять з накрученими смартфонами, які, по суті, потрібні тільки бізнесменам, і замість бізнес-додатків закачують на них іграшки. Недоменеджери з зарплатою в кілька тисяч їздять на машинах за кілька мільйонів. Сільська біднота влаштовує весілля в кращих традиціях минулих століть – сотні гостей, тонни їжі і спиртного, кілька днів святкування... І все це винятково для того, щоб побачили оточуючі. Щоб бути «не гірше за інших». Щоб позаздрили.

Понти стають заразними. Необхідність красуватися диктується сучасним суспільством навіть тим, хто цього спочатку не хоче. Якщо у школяра, єдиного в класі, немає айфона – його вважатимуть лохом. Якщо офісний планктон викладає у відпустці фотки з села, а не з Туреччини чи Єгипту – його вважають жебраком. А у будь-якого бізнесмена всі знайомі мало не вимагають, щоб він їздив на величезному позашляховику. Інакше – це неправильний бізнесмен.

Чим небезпечні понти – зрозуміло. По-перше, людина обмежує свої фінансові можливості, витрачаючи кошти не на розвиток, а на зовнішню мішуру. Влазить у рабські кредити. По-друге, починає оцінювати себе з точки зору «що скажуть оточуючі». Власна самооцінка починає залежати від чужої думки. І по-третє, ця необхідність «не бути, а здаватися» в’їдається у свідомість і стає головною метою.

Необхідність понтуватися нав’язується суспільству капіталістичною системою, щоб продавати людям непотрібні товари і послуги. Для того, щоб масово «впарювати» непотрібні речі – потрібно людей переконати, що володіння цими речами – це ознака крутизни.

Щоб не підсаджуватися на потребу красуватися – потрібно позбутися залежності від думки оточуючих. І коли вам буде плювати, що про вас думають інші – ви помітите, що поваги в очах оточуючих нітрохи не поменшало, скоріше навпаки. А якщо витрачати гроші і час замість понтів на додатковий розвиток – через якийсь час ви виявите, що в оточуючих і так вистачає причин заздрити вам. Такий шлях змінює мислення і наближає його до мислення успішних людей. Так-так, тих самих, якими багато хто намагається здаватися, але якими не є.

Дійсно успішна і самодостатня людина ніколи не намагається підвищити свою значимість в очах оточуючих – у неї із значущістю і так все в порядку. Вона не хвалиться речами, не хамить обслуговуючому персоналу, не самостверджується за рахунок тих, хто стоїть нижче за неї на соціальній драбині. Тому що успішна людина дивиться не вниз – на тих, над ким піднялася, а вгору – на тих, до кого хоче дорости. І усвідомлює потребу в постійному розвитку та самовдосконаленні. При такому мисленні і способі життя всі зовнішні атрибути додадуться самі собою, але вже не матимуть для вас цінності. Тому що цінності будуть іншими, більш серйозними і досконалими.

(З соцмереж)