images/stories/logosait_new.jpg

 

Тернополяни, готуйте гроші: податок на нерухомість доведеться платити навіть за гаражі й туалети

Вслід за черговим  підвищенням комунальних  послуг, здорожчанням  продуктів харчування, зокрема, «золотою» гречкою, цього року влада «потішила» тернополян ще і новим податком.

Так, з 1 липня українці платитимуть податок на нерухомість. До кінця червня кожен, хто потрапляє під категорію платника цього податку, отримає «листи щастя» із сумою до сплати.

І поки місцеві бюджети підраховують, наскільки розбагатіють від цього нововведення, спеціалісти надають податку суперечливі оцінки. Головну небезпеку експерти вбачають у тому, що податок не прив’язаний до ціни квартири або будинку, тож переплачувати, як завжди, доведеться не власникам колекцій заміських вілл, замків, басейнів, а сільським жителям і орендарям квартир.




Хто з тернополян платитиме податок на нерухомість і у яку суму це їм обійдеться, досліджували журналісти «Моєї газети».

Платити доведеться навіть за погріб і ... туалет


Новина про запровадження податку на нерухомість сьогодні обговорюється не менше, ніж зростання цін на продукти та подорожчання комуналки.


Особливо стривожені цим повідомленням пенсіонери – власники невеличких дачних будиночків або ті, хто живе у «хрущовках». Саме громадяни зі скромними доходами першими взялися гарячково рахувати свої житлові квадратні метри.


Так, згідно із новими змінами до Податкового кодексу, платити податок доведеться як за житлову нерухомість (квартиру чи будинок), так і нежитлову, враховуючи господарські будівлі (хліви, гаражі, літні кухні, вбиральні, погреби тощо).


Так, оподаткуванню підлягають:
• готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
• будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
• торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
• гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
• казино, ігрові будинки;
• господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції.
У документі також йдеться, що не є об’єктом оподаткування житлова площа, яка перебуває у власності держави або територіальних громад, що перебуває в зоні відчуження або примусового відселення, а також та, що належить дитячим будинкам сімейного типу.

Не оподатковуються також
• гуртожитки;
• житлова нерухомість, непридатна для проживання, в тому числі у зв’язку з аварійним станом; 
• об’єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб’єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках;

• будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;
• будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;
• об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств.


Згідно з Податковим кодексом, кожен (!) українець за законом має право на пільгу на одну квартиру площею до 60 квадратних метрів або будинок до 120 квадратних метрів. Зауважте, житлових і нежитлових «квадратів». Тобто майно, що не перевищує ці показники, не оподатковуються. Окрім того, якщо у Вашій власності є різні типи об’єктів житлової нерухомості (наприклад, квартира і будинок), то в цьому випадку застосовується пільга у розмірі 180 кв. метрів. А власне податок нараховується на квадратні метри, що перевищують «пільговий» поріг. При цьому ставку податку визначила місцева влада у кожному регіоні по-різному.

Скільки платитимуть тернополяни?

В Тернополі депутати міської ради прийняли рішення, згідно із яким ставка податку для житлової та нежитлової нерухомості становить 1% від мінімальної заробітної плати. Тобто за кожен «зайвий» квадратний метр тернополяни заплатять 12,18 грн. Проте, якщо зросте розмір мінімальної зарплати – зросте і сума податку на нерухомість. Тому у наступному році, коли тернополяни платитимуть податок за 2016 рік, сума сплати буде більшою.

Тож у скільки пересічним тернополянам обійдеться новий податок?
Наприклад, якщо Ви є власником квартири загальною площею 79 кв. м., то вона буде сплачувати податок лише за «зайві» 19 кв. м.,а це майже 232 грн. в рік.  Проте, зверніть увагу, у випадку, коли квартира поділена між двома власниками, то пільга в розмірі 60 кв. м застосовується для кожного з них, отже платити податок не потрібно буде.


Якщо ж Ви володієте різними типами нерухомості, зокрема, будинку площею 150 кв. м.,. і квартирою 65 кв. м., то, застосовуючи пільгу у 180 м.кв., Ви заплатите податок лише за 35 кв. м., тобто майже 427 грн. на рік.
Є у документі ще один пункт, згідно якого власник квартири, площею більше 300 кв. м., або будинку більше 500 кв. метрів, будуть сплачувати у бюджет, окрім податку на нерухомість за «зайву» площу, також додатково 25 тис. грн. на рік. Сплатити податок, пояснюють у Міндоходів, необхідно впродовж 60 днів з моменту отримання квитанції. Для цього громадяни можуть скористатися послугами банківських установ, поштових відділень, а також кас сільських рад. У Міндоходів також зазначили, що в податкові органи можна звернутися, якщо платник не згоден з обсягами нарахованих платежів. Однак таке звернення буде чинним у термін не пізніше двох місяців з моменту отримання квитанції.


Якщо не заплатити податок до 28 серпня, податковий інспектор може в рахунок боргу накласти на частину майна податкову заставу. Якщо податок не сплачується тривалий час, майно продають за рішенням суду. Крім того, за несплату податків передбачена кримінальна відповідальність (ст. 212 ККУ).
Юридичним особам податок потрібно сплачувати щоквартально (до 30 квітня 2016 року, 30 липня 2016 року, 30 жовтня 2016 року, 30 січня 2017 року).


Найближчим часом в Тернополі також планують створити інтерактивну карту податку на нерухоме майно. На неї будуть внесені усі об’єкти, які підпадають під оподаткування і необхідну суму до сплати. Завдяки такій карті кожен тернополянин зможе зайти на сайт, знайти на карті своє житло та побачити, яку суму податку він повинен сплатити.

Маразми податку на нерухомість по-українськи

Звісно, ідея оподаткування житлової нерухомості має право на існування, адже так не один десяток років живе увесь цивілізований світ. Ба, більше, доходи від сплати цього податку є основним джерелом наповнення місцевих бюджетів. У світі. Але не у нас.


Автори законопроекту презентували податок на нерухомість як особливо значущий крок в історії незалежної України, адже передбачалося, що власники розкішних палаців поповнюватимуть казну, а звичайні українці будуть звільнені від такого податку. Втім, ці обіцянки виявилися лише черговими деклараціями і популістськими заявами, наслідок яких у тому, що новий податок вдарить по гаманцях частини українців, і так доведених до бідності жахаючими тарифами на комуналку і цінами на продукти першої необхідності.
Найперше, що дивує у новому податку на нерухомість – це визначення об'єкту оподаткування, а це – житлові і нежитлові приміщення, які перебувають у власності платників податку – фізичних осіб або платників податку – юридичних осіб. Інакше як ідіотизмом це не назвеш. Адже нерухомістю є земля, а не якісь там будівлі, які сьогодні є, а завтра – немає, бо господарі знесли самі, чи смерч налетів, чи повінь змила.

Дурість подібного оподаткування очевидна кожному студенту-першокурснику, але чомусь складна для розуміння чиновникам Кабміну. Перш за все тому, що самі по собі метри й сантиметри жодною вартістю чи цінністю не володіють. Якщо виходити з оподаткування саме їх, то будинок на Збаражчині та рівний йому за площею палац в Конча-Заспі вимагатиме від їхніх власників однакового платежу на користь бюджету.
Ще одним маразмом українського податку на нерухомість є і те, що в розрахунку його ставки жодної ролі не відіграє вартість житла. Тому виходить, що за квартиру в елітному будинку її власник буде платити стільки ж, скільки і старенької квартири.


То де ж обіцяна справедливість від нашої влади, якщо у кінцевому результаті власник розкішної квартири в центрі Тернополя, площа якої становить 59 м.кв. не платитиме податок на нерухомість, а заплатить старенька бабця зі своєї мізерної пенсії за стару хатину, яку отримала у спадок, і вона підпадає під норми оподаткування.  Так само, скажімо, власник будинку з житловою площею 130 квадратів у глухому селі, хоч би він навіть був побудований з глини, буде платити таку ж суму, що й володар елітного будинку в Петриках аналогічних розмірів.


Тому при оподаткуванні житла законотворці мали б врахувати не лише площу житла, а і його вартість. Адже житлова площа не враховує багатьох особливостей і навряд чи може бути базою для оподаткування. Це те саме, що стягувати, наприклад, однаковий податок з велосипеда і «Фераррі» тільки через те, що обидва – транспортні засоби, кажуть економісти. Це порушенням базової норми будь-якого суспільства – норми соціальної справедливості.


Тому і суттєвий «мінус» українського податку – це зрівнялівка. За кордоном уже давно діє прогресивна шкала податків: що більше заробляєш, то вищий податок. Прогресивної шкали оподаткування, на жаль, у цьому проекті немає, тож і мільйонери, і пенсіонери заплатять однаково.


Переплачувати доведеться і сім’ям, які роками збирали гроші на власні будинки і після того, як нарешті купили собі будинок за містом, економивши на всьому, змушені будуть також платити податок на нерухомість. Адже у приватних будинках є мансандри, гаражі, прибудови і площі, які не використовуються здебільшого як житлові, але підлягають оподаткуванню. Так само пенсіонери, які 30 років тому збудували собі будинок площею 200 м. кв., літню кухню, погріб і тоді ці закони не діяли, тепер змушені платити податок за сарай, горище і навіть туалет. І смішно, і сумно.


Звісно, ніхто не каже, що такий податок не потрібно вводити, але він має бути справедливим для усіх громадян. Тому, окрім врахування вартості оподаткованого майна, потрібно звернути увагу і на те, скільки осіб у ньому проживає, яку частину площі використовують як житлову і рівень життя цих людей. 
Бо, наприклад, якщо у квартирі площею 65 кв. м, проживає більше 4 осіб (двоє з них - діти), які живуть на мінімальні зарплати, а по сусідству живе бізнесмен, то сума сплаченого податку неоднаково відіб’ється на їхньому сімейному бюджеті.


Тому податок на нерухомість у тому вигляді, яким він є сьогодні не має право на життя. Бо влада не може вирішувати свої економічні проблеми за рахунок простих громадян, які і так не розкушують. На Тернопільщині, наприклад, за даними держстату, більша половини населення проживає за межею бідності. А новий податок спустошить їхні гаманці ще не на одну сотню гривень.

А як платять податок на нерухомість у світі?

Податок на майно в Західній Європі діє ще з часів Римської імперії. Так, станом на сьогодні, в усіх країнах Євросоюзу, крім Мальти та Ірландії, сплачують податок на нерухомість. Він у кожній державі стягується за різними правилами, тому значно відрізняється навіть у сусідніх країнах.
Проте є одна спільна риса у європейському оподаткуванні нерухомого майна. Так, уряди багатьох країн вже давно використовують як базу для оподаткування житла його ринкову вартість, а не площу, як це роблять у нас. Як правило, податок сплачується раз на рік. У більшості країн Євросоюзу мінімальна ставка не перевищує 1%. У рік власники платять в середньому 100-400 євро. Податок на нерухомість у світі розраховують за трьома способами. Перший і найбільш поширений: ставка податку визначається пропорційно до вартості нерухомості.


Другий спосіб. Ставка податку призначається з розрахунку на квадратний метр. Така система діє в Польщі, Словаччині, Чехії, частково в Угорщині. Зокрема, в Польщі власники платять 0,17 євро за кв.м., в Словаччині - 0,033 євро за кв.м., в Чехії - від 0,08 до 0,4 євро за кв.м. в рік. В Угорщині в деяких випадках не стягується податок на нерухомість, наприклад, у випадках міського житла. Там місцева влада сама вирішує, яка має бути ставка податку, яка залежить не тільки від типу нерухомості, але і від місця її розташування. Загалом податок на нерухомість в Угорщині максимально може становити 6 євро за кв.м. або 3,6% від ринкової вартості.


Третій варіант працює в країнах, де існує фіксована плата, розмір якої встановлюють муніципалітети.
Серед країн, де прийнято нараховувати певний відсоток від вартості об'єкта, найменше платять власники недорогої нерухомості на Кіпрі. Так, там житло вартістю до 120 000 євро податком не обкладається. Власники дорожчої нерухомості (від 120 000 до 800 000 євро) платять за ставкою від 4 до 7%. Якщо об'єкт коштує більше 800 000, він оподатковується за максимальною ставкою 8%.
Невисокі ставки прийняті в Греції. Податком не обкладаються об'єкти, оціночна вартість яких менше 200 000 євро. Все, що дорожче, підлягає оплаті за ставкою від 0,2 до 2,0%. Крім того, місцеві муніципалітети додають ще 0,025-0,035%.


У Болгарії щорічний податок на нерухомість становить орієнтовно 0,25% від її балансової вартості. Ставка встановлюється місцевими органами, тому трохи відрізняється залежно від місцевості.
В Німеччині податок при купівлі нерухомості – Grunderwerbsteuer – становить 3,5-5% від її кадастрової вартості, податок на утримання нерухомості – Grundsteuer – 0,5-1,5%. При цьому ставки в Німеччині вважаються одними з найнижчих в Європі. В Іспанії власникам житла доводиться платити на рік два податки: муніципальний – 0,4-1,1% від кадастрової оцінки житла, і податок на майно – 0,2-2,5%. Для останнього базою може бути і кадастрова вартість об'єкта, і його ринкова ціна.


Для багатьох країн податок на нерухомість є основним джерелом фінансування будівництва інфраструктури. У Великобританії платник може звернутися до влади із запитом, що було побудовано в його районі за рахунок податкових надходжень. Зазвичай, дані платники надсилають у письмовому вигляді на домашню адресу. Окрім того, у Великобританії один раз на десять років по-новому оцінюється ринкова вартість житла. 
У Франції є три різних податки на нерухомість: на житло, податок на майно (забудовані ділянки) та податок на майно (незабудовані ділянки). Податок обчислюється з кадастрової вартості будов, що не переглядалися останні півстоліття. Якщо власник будинку в ньому живе, він платить два податки, якщо ні – тільки один. Загалом у рік французи платять від 400 до 1 500 євро податку. У Нідерландах податок на нерухомість стягується щорічно і складається із двох частин – накладаються на власників нерухомості і на користувачів нерухомості. Коли власник і користувач є однією особою, ця особа сплачує обидві частини податку.
У Латвії власники не платять за право володіння, але податком обкладається прибуток від здачі в найм особняків. У цьому відмінність від більшості європейських країн, де навпаки, давно відмовилися від стягування податку з доходу від продажу нерухомості, зате практично повсюдно діє податок на володіння нею.  У США почали стягувати податки на власність майже 180 років назад. Розмір щорічного податку на нерухомість тут становить 1-2% від ціни продажу об'єкта.


Тож, як бачимо, податок на нерухомість – це не щось нове у світовому досвіді. Сьогодні такий податок існує приблизно в 130 країнах світу. У більшості з них цей податок є місцевим, а надходження від його сплати становлять основну статтю доходів бюджетів місцевих органів влади. Як самі бачити, повчитися є чому.

***
У спробі повернути прихильність народу влада гарячково шукає способи зменшення прірви між багатими і бідними. Новий податок на нерухомість мав стати елементом оподаткування розкоші, про яке говорять вже не один рік. Ідея цілком непогана, а от втілення – як завжди.


Так, у багатих людей, зазвичай, знаходиться чимало родичів і «друзів», за якими можна «закріпити» понаднормову нерухомість. Також замість справедливого збору за розкіш на користь держави, тепер податок сплачуватимуть і люди з малими статками, у тому числі пенсіонери і селяни.


І справа не в тому, скільки заробляють олігархи, а в тому, скільки заробляє середньостатистичний громадянин – шахтар, лікар, учитель… Звичайні громадяни повинні заробляти на життя гідною працею та мати можливість гідно утримувати свою сім’ю.


Як тільки середня зарплата в Україні досягне гідного рівня і люди не будуть думати, як дожити до наступної зарплати, то не думатимуть вони і про заробітки олігархів. Не в цьому соціальна несправедливість. Ця сама несправедливість полягає в поляризованому розподілі багатства таким чином, що одні мають надприбутки, а іншим нема за що вижити.


Депутати приймали зміни до Податкового кодексу із таким поспіхом, що не передбачили жодної градації, не продумали ставки і коефіцієнти. Але чому через їхній поспіх селянин з Лановеччини має сплачувати такий самий податок, як і мільйонер з Києва?


Тому замість нормальної європейської практики податку на нерухомість в Україні він перетворився на податок на надлишкову площу, який, як завжди, відіб’ється на гаманцях не олігархів, а простих українців.

Довідка
Детальніше з усіх питань щодо податку на нерухомість можна проконсультуватись у Центрі обслуговування платників податків за адресою: вул. Білецька, 1, телефони: 43-46-10, 43-46-46.


Підготував Адам Стрижнюк

Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер

вугілля і дрова

Банер