images/stories/logosait.jpg

 

Живемо чи виживаємо?

Як тернополянам прожити на 48 гривень у день? Тернополяни, уявіть собі таку картину: щодня Вам потрібно обмежувати свій раціон 169-ма грамами хліба, сімома грамами рису і з'їдати тільки половину яйця, одну картоплину і 25 г ковбаси. При цьому кави і чаю у Вашому раціоні немає.

Окрім того, Ви носите старе, брудне і єдине пальто, яке купували ще 7 років тому або засмальцьовану п’ятирічну краватку.

Уявили? Неприємна картина, правда ж? Тим не менше, саме так, на думку влади, повинен харчуватися і одягатися кожен пересічний тернополянин, оскільки саме такі соціальні стандарти закладені в офіційний споживчий кошик, який не переглядався вже більше 16 років (!).

СК9

І якщо Ви раптом подумаєте, що урядовці нарешті повернулися до людей обличчям і вирішили підвищити соціальні стандарти маленьких українців, то, на жаль, ви глибоко помиляєтесь. Бо той «оновлений» споживчий кошик, який влада обіцяє затвердити вже найближчим часом, ще вкрай далекий від реалій життя.

Так, за новими соціальними стандартами Вам нарешті дозволять купувати чай, каву і солодощі, а також трохи більше ліків, проте натомість уріжуть норми споживання газу, світла і води. І, звісно, ніякого Вам мобільного телефону, Інтернету чи закордонних поїздок.

То ж як виглядає гідне життя народу в очах української влади і що нового буде у споживчому кошику, з’ясовувала «Моя газета».

Живемо за нормами 15-річної давності

Перш, ніж заглядати в середину кошика, розберемося із самим поняттям.

У багатьох розвинених країнах світу рівень життя громадян давно визначається вартістю їхнього споживчого кошика, тобто тим, без чого людина, в принципі, обійтися не може. Іншими словами, це - набір товарів і послуг, необхідних для задоволення наших першочергових потреб в середньому за рік.

Зазвичай, у споживчий кошик «кладуть» ті речі, які вважаються необхідними для того, щоб людина була ситою і здоровою. В цивілізованих країнах до нього входять медичні послуги, необхідні для лікування та підтримки здоров'я, проїзд у громадському транспорті, освіта, задоволення культурних потреб, подорожі, всілякі послуги, непродовольчі товари тощо.

Важливо також і те, що за вартістю споживчого кошику визначається прожитковий мінімум, і як наслідок – мінімальна зарплата і пенсія.

Ціна споживчого кошика залежить від рівня роздрібних цін на товари і тарифів на платні послуги (наприклад, комунальні платежі). Ця практика відома у всьому цивілізованому світі. З кожного виду потреб до розрахунку включають придбання відносно дешевих товарів, як правило, за державними фіксованими цінами. Якщо, наприклад, на ринку даний продукт або послуга продається за більш низькими цінами, за основу береться найнижчий рівень.

Формуванням споживчого кошика в Україні займається Кабінет Міністрів . На сьогоднішній день у ньому налічується 296 товарів і послуг.

За законом споживчі набори мають оновлюватися не рідше одного разу на п’ять років, проте до сьогодні українці живуть за нормами кошика, який був встановлений постановою Кабміну ще від 2000 року (!), тому й не дивно, що його наповнення за 15 років по багатьох позиціях перестало відповідати сучасним потребам людей.

Востаннє про перегляд споживчого кошика влада говорила ще у далекому 2010 році і навіть пробувала вносити якісь зміни, проте віз, як-то кажуть, досі там.

Цього року лише після позову активістів до уряду із вимогою провести ревізію складових прожиткового мінімуму і встановити його на достатньому рівні, Кабмін нарешті зарухався і разом з Мінсоцполітики, Мінекономрозвитку, МОЗом та Мінфіном розробили новий споживчий кошик. Затвердити його обіцяють до кінця до року. Проте оновленим назвати його важко, адже він досі не відповідає європейським стандартам і не враховує багатьох реалій життя.

 

«Дієта» для тернополян від уряду

Споживчий кошик українця включає мінімальний набір продуктів, одягу, предметів побуту та відпочинку для трьох груп населення – дітей, працездатних та непрацездатних осіб.

Тож почнемо з продуктового кошику. Заглянувши у нього, розумієш, що влада вже 15 років тримає українців на суворій дієті, якщо взагалі не на примусовому голодуванні, при цьому явно не лікувальному.

Так, виходячи з принципу «все найкраще – дітям», найбільш розмаїте меню урядовці розробили для дітей. У їхній річний раціон навіть включили чай (73-100 г на рік у залежності від віку дитини), какао (365 г на рік), фруктові соки (45-54 л річно), сіль, дріжджі, спеції і мед.

До рекомендованого урядом мінімального раціону для дорослих ці продукти сьогодні не входять, тому вони мають вдовольнятися лише водою з-під крану.

У новому проекті споживчого кошику дорослим нарешті дозволили пити чай і каву в зернах – 400 і 500 грам у рік відповідно. Проте меду і соків повнолітнім українцям у майбутні 5 років (коли кошик знову мали б переглянути) так і не бачити.

Окрім того, дорослим збільшили споживання риби – з 2, 5 кг у рік до 9,5 кг, яловичини – з 14 кг до 15 кг і птиці – з 14 кг до 16 кг.

Також, готуючи страви, Ви нарешті зможете використовувати сіль і лавровий лист, які вперше додали до продуктового набору працездатного населення.

Інших позицій їстівного кошика зміни не торкнулися.

Так, із продуктів найпершої потреби на рік урядовці пропонують повнолітнім 62 кг білого хліба (169,8 г на день), 95 кг картоплі (260 г на день), 9кг ковбаси (24 г на день), 2 кг сала (5,5 г на день).

Рису – 2,3 кг, гречки – 2 кг, 60 л молока і 187, 5 штук  яєць. А також 25 кг помідорів і огірків разом (68 г на день), 60 кг фруктів і ягід (164 г на день, півтора яблука). Підсолодити життя можна кондитерськими виробами на 13 кг у рік.

Проте найбільш обділеними виявилися непрацездатні люди. З їхнього раціону виключили твердий сир, 3,5 кг якого може спожити за рік працездатна особа. Натомість їм запропонували 1, 8 кг плавлених сирків.

Цю категорію також обмежили маслом, дозволивши лише 1, 5 кг у рік маргарину. У їхньому раціоні немає обезжиреного молока, зменшено споживання м’яса, риби, овочів та фруктів, зате запропонували більше картоплі.

Серед напоїв у продуктовому кошику непрацездатних осіб –  0, 4 кг чаю, 0,3 кг какао і лише 60 г натуральної кави у рік (!).

Саме такий убогий раціон, на думку влади, дозволить українцям повноцінно харчуватися і бути повними сил та енергії.


Один костюм – на 5 років, сукня – на 3, 5 роки

Ну що ж, з їжею розібралися. Тепер можна поглянути і на перелік предметів мінімального гардеробу, який закладений у споживчому кошику. Відразу попереджаємо: на нього без сліз взагалі дивитися не можна.

Так, мабуть, чиновники вважають, що людині, заробітки якої рівняються з прожитковим мінімумом, у пристойних місцях показуватись негоже, бо як інакше пояснити, що одне зимове пальто працездатній жінці доведеться носити 7 років, зимові чоботи – 3 роки, одну сукню – 3,5 роки, а спідницю – 4 роки.

Не менш працездатний чоловік має право раз на 3 роки придбати собі куртку, зимове взуття, джинси і светр. Костюм треба носити 5 років, як і краватки та плавки. Проте і це «радує», бо раніше плавки і краватку можна було купувати лише раз у 10 років (!).

Окрім того, урядовці вважають на один рік чоловікам вистачить 4 штуки трусів і 10 пар шкарпеток. Для жінок шкарпетки взагалі непередбачено, їм натомість треба носити 6 пар колгот у рік, 2 бюстгальтери і 6 трусів.

Цікаво, що цього року вперше у проект нового кошика для жінок внесли штани (1 на 4 роки) і натоміть забрали рейтузи, а також додали майки – 2 штуки на 4 роки.

Чоловікам додали бритву (1 на 3 роки) і леза (1 упаковка на 2 роки), прибравши з кошика електробритву.

При цьому деякі позиції із дорослого гардеробу не зменшили, а навпаки – збільшили. Так, тепер жінкам треба носити літні туфлі не 1, 5 роки, а 2.

Ще менше із гардеробом пощастило непрацездатним людям. Їм укладачі мінімального гардеробу відмовили в праві мати спортивне взуття, штани для жінок, а решта одягу має прослужити довше, ніж у працездатних осіб.

Проте у їхньому кошику нарешті з’явилися купальники і плавки, які розраховані на 7 і 10 років носіння відповідно. Потішили їх в уряді, так потішили.

Дитячий гардероб виглядає не менш кумедно, ніж дорослий. Дітям, звісно, одяг чиновники дозволили зношувати швидше. Наприклад, новий дитячий зимовий одяг можна купувати щодва роки, краще за все на кілька розмірів більший, бо за цей час дитина встигає неабияк вирости.

Вперше у кошику для хлопчиків включили джинси (2 пари на 1, 5 року), а для дівчаток нарешті додали бюстгальтер (2  - на 1 рік).

Натомість пелюшки і памперси до дитячого споживчого кошика покласти забули. А й справді, краще з перших місяців життя привчати дитину до горщика. Тут виникає питання: невже в урядовців своїх дітей немає, що вони так знущаються з інших?

 

Хворіти заборонено

Є у споживчому кошику і пропонований набір ліків, проте він ясно дає зрозуміти, що хворіти громадянам України не дозволяється, навіть суворо забороняється, адже коштів на медикаменти передбачено мінімум.

При цьому замість того, щоб поповнити медичну корзину, вже наявні позиції були зменшені наполовину.

Так, на середньостатистичну сім'ю на рік передбачено всього 1 упаковка вати вагою 100 грам, 2 упаковки десятиметрового бинту, 3 банки дезінфекційних засобів (йоду, зеленки або перекису водню), 10 штук гірчичників та 1 тюбик дитячого крему.

Мабуть, влада вирішила, що українці – дуже здорова нація, бо за новими нормами замість 50 таблеток судинорозширювальних засобів (валідол, валеріана) тепер можна у рік купувати 30, замість 50 таблеток боле- та жарознижуючих (анальгін, аспірин) – лише 20.

Щоправда, у новий кошик урядовці вперше додали термометр (1 на 1, 5 роки), тож нарешті можна буде зміряти температуру, і 7 штук бактерицидного пластиру на 1 рік.

Що ж, з таким набором ліків дійсно особливо не похворіє, адже противірусних препаратів, антибіотиків, спазмолітиків (наприклад, но-шпи), антигістамінних (від алергії) у переліку немає.

Окрім того,  пропонований мінімальний набір складається із найбільш дешевих лікарських препаратів. Напевно, для того, щоб середньостатистичний українець не лікував свої хвороби, а просто заглушав біль за допомогою анальгетиків.

 

1 рулон туалетного паперу в місяць і ніякого дезодоранту

Асортимент предметів гігієни також не дивує своїм різноманіттям. Так, у мінімальному наборі на одну середньостатистичну сім’ю зменшили втричі норми мила та шампуню. Зокрема, тепер буде дозволено у рік використовувати не більше 14 штук туалетного мила, 11 штук господарського мила і 1 півлітрову банку шампуню. І це на сім’ю!

Щороку, на думку урядовців,  сім’ї має вистачати 6 (по 75 г) тюбиків зубної пасти, а 2 зубні щітки треба використовувати цілий рік, тобто про те, що їх потрібно змінювати кожні три місяці, варто забути.

Доглядати за собою можна тільки наполовину, адже у кошику немає ні дезодоранту, ні туалетної води, ні антиперспіранту… Напевне, має вистачити 1 банки одеколону на рік на всю середньостатистичну сім'ю. Що вже говорити про косметику для прекрасної половини.

Ну і лише сміх може викликати норма використання туалетного паперу для сім’ї: а це – не більше 1 рулона в місяць.

До того ж у новому кошику скорочені норми споживання електроенергії, води та газу. Тобто людині доведеться сидіти немитою в холодній кімнаті у темряві і тоді реально можна вкластися в норми, які пропонує уряд.

 

Рушником треба користуватися 6 років

Не менш «цікаві» норми у кошику на промтовари, які також не змінювалися з 2000 року. Проте, навіть переглянувши новий проект, складається враження, що ці цифри урядовці брали «зі стелі».

Так, одну ковдру можна купувати раз у 10 років, подушку – раз у 15 років. Простирадла і наволочки мають використовуватися 2 роки, перш, ніж купувати їм заміну.

Щодо рушника, то ним доведеться користуватися шість років, якщо, звісно, він зможе стільки прослужити.

А носові хустинки у кількості трьох штук Вам передбачені на 1 рік.

 

Без Інтернету та мобільних телефонів

Мінімальний споживчий кошик не обмежується лише одягом, їжею і предметами гігієни та ліками. Урядовці подбали і про меблі, побутову техніку та посуд. Ну подбали – це надто голосно сказано.

Так, одна особа може купити собі раз у п’ять років по ложці та виделці і раз у 10 років – ножа. Окрім того, можна собі дозволити 1 стілець на 15 років і ліжко – одне на 25 років.

А ціла сім’я може раз в 25 років змінити меблі на кухні, шафу для одягу, письмовий стіл і люстру. Окрім того, пральну машинку можна купити лише після 14 років її служби, а холодильник (однокамерний) – після 15 років. Раз у 4, 5 роки можна купити сковороду і 2 каструлі.

Пилососу у кошику немає, як і віника, тому смітити середньостатистичній сім’ї не можна.

У новому кошику зате з’явився LED телевізор із діагоналлю 38 см і антеною. Він передбачений один на років.

До того ж вперше у споживчі норми додали стаціонарний телефон (!), яким сьогодні вже мало хто користується. Він у кошику – 1 на 20 років.

Про мобільний зв'язок «на верху», звісно, ніхто не чув, тому він для українців непередбачений. Як і непередбачені комп’ютерна техніка і послуги Інтернету, проте у кошику досі є радіоприймач.

6 книг – на рік

Навіть найбідніший українець має право на те, щоб підтримувати зв’язок з зовнішнім світом.  Так, 524 рази на рік він може проїхатися на міському транспорті (треба так розуміти, що на роботу і додому).  Їхати за місто, а тим більше за кордон  українцям – зась.

Раз в місяць середньостатистична сім’я може написати листа своїм родичам чи знайомим, раз в тиждень купити газету, а ще 25 хвилин у місяць присвятити телефонним розмовам (звісно, телефон – стаціонарний).

Окрім того, раз у 2 місяці можна зробити культурну вилазку до театру, кіно, музею, зоопарку, цирку чи філармонії. Або ж, якщо жодна з цих розваг родину не тішить, можна купити одну книжку на 2 місяці і читати її цілою сім’єю.

У мінімумі, який Кабмін вважає достатнім для середньостатистичного українця, є перукарські послуги – 1 раз на квартал. Митися в лазні люди можуть собі дозволити раз на рік, звичайно, якщо на це є вільні кошти.

 

На такий мінімум не проживеш

На думку чиновників, у склад нового споживчого кошика включено все, щоб українець жив нормально і відчував себе комфортно: не голодував, стежив за зовнішнім виглядом, більш-менш пристойно одягався і навіть долучався до прекрасного.

Таке «шикування», тобто вартість споживчого, за підрахунками Мінсоцполітики, становить 3018 гривень.  При цьому мінімальна зарплата в Україні на кінець цього року становитиме трохи більше 1500 гривень, тож навіть школяр розуміє, що цієї суми катастрофічно мало для того, щоб задовольнити елементарні потреби людини.

На думку експертів Українського аналітичного центру, реальний прожитковий мінімум має становити в Україні 400 доларів, тобто у 8 разів більше, ніж він є зараз. Цієї суми вистачило б на скромне життя: недорогі продукти, нечасту заміну побутової техніки й одягу, а також бюджетні подорожі, - кажуть економісти.

Вони зауважують, що затверджений проект нового кошику мало чим відрізняється від чинного, адже у ньому не врахували витрати на памперси для дітей, мобільний зв'язок, поїздки, крім приміських до 50 км, більше коштів на розваги.

При цьому експерти переконані, що влада не має наміру суттєво змінювати споживчий кошик, адже його довелося б робити дорожчим, і відповідно збільшувати соціальні стандарти – підвищувати мінімальні зарплати, пенсії і стипендії, а у держбюджеті, як завжди, на це коштів не вистачає.

Проте держава не повинна виправдовуватися, що у неї немає грошей, як вона це робить, починаючи з 1991 року, а шукати кошти, щоб забезпечити своїм громадянам гідний прожитковий мінімум, як це роблять у цивілізованих країнах.

 

А як за закордоном?

На відміну від нашої влади, у країнах заходу про населення дбають набагато краще.

Скажімо, в Англії у споживчий кошик закладено шампанське та пиво, а ще МР3-плеєр з музичними записами. Крім того, акустична гітара і великий перелік товарів для дому, включаючи дверні ручки та витрати на садівника.

Кошик США передбачає витрати на дітей, на освіту, мобільний та комп'ютерний зв'язок, на тютюнові та алкогольні вироби.

А французи заклали у свій споживчий кошик навіть витрати на купування лаків для волосся, гелів для душу та інших численних косметичних засобів, без яких сучасне життя неможливе. Крім цього, передбачені кошти на няню для дитини, апарати для виправлення зубів, оренду автомобілів, проїзд на таксі, а також їжу для котів та собак.

Загальноєвропейські стандарти вимагають включати до споживчого кошика послуги соціальної сфери – щомісячну вартість дитячих ясел, амбулаторний догляд за хворими, утримання у будинках престарілих, доставку продуктів харчування додому. Включають до кошика і відвідування футбольних матчів, абонементи в басейн, на теніс, до спортзалу.

Виходить, чим повніше кошик відображає вимоги часу, тим багатша країна. Лише українці не відчувають цієї динаміки, живучи за стандартами минулого століття.

 

Живемо чи виживаємо?

На Заході люди не бояться думати про майбутнє, де вони більш заможні, ніж сьогодні. Для них світ весь час змінюється і удосконалюється, як і норми споживчого кошика.

Українці ж у кращому випадку стоять на одному місці. Адже наш споживчий кошик, у прямому розумінні слова, – порожній. Його норми не враховують багатьох реалій, а набір пропонованих продуктів, товарів і послуг, які нам диктують можновладці, можна назвати не інакше як нав’язування злиднів.

На практиці це може підтвердити кожен українець, який спробує щось купити на 48 гривень. Саме на цю «астрономічну суму» може собі дозволити щоденно «шикувати» кожен тернополянин із мінімальною зарплатою, про якого уряд дбає і вдень, і вночі.

При цьому скаржитися на те, що немає що їсти чи за що оплатити «комуналку», тернополянину не годиться, адже уряд працює і покращує його життя. Та в реальному житті на ці 48 гривень багато українців вимушені просто виживати і постійно економити, економити і ще раз економити.

Тому закономірно виникає питання: чому ті, хто складає цей споживчий кошик, і ті, які потім його затверджують, самі не спробують, заради експерименту, прожити таким чином? Певно, що вже за тиждень їм захочеться назад до теплих кабінетів, дорогих костюмів, повноцінного харчування та, звісно, до чималої заробітної плати, яку, до слова, виплачують щомісяця і вчасно.

І на останок: відомий у світі борець із бідністю, лауреат Нобелівської премії миру, професор економіки Мухаммад Юнус говорив, що бідняк – це людина, яку штучно позбавляють життєвих ресурсів і не дають реалізувати свій потенціал.

Сказав наче про українців. Тож нам залишається лише сподіватись, що те «життя по-новому» таки колись настане.

 

Банер
Банер
Банер