images/stories/logosait.jpg

 

У драмтеатрі – іскрометна прем’єра

Іскрометний гумор, вдалі афоризми і, навіть, рецепт матерям, як одружити сина, який засидівся у холостяках. Такий «відпочинковий набір» пропонують глядачам актори Тернопільського драмтеатру у новій виставі Франца Ксавера Крьоца «Рятуйте, мене женять!». У комедії задіяні тільки четверо акторів, і проходить вона на малій сцені театру.

– Є такі п’єси, які після їх прочитання, гріють тобі душу, – розповідає народний артист України Олег Мосійчук, режисер-постановник. – Інтрига, яку заклав Крьоц, надзвичайно цікава, це така навіть мольєрівська річ з переодяганням, у п’єсі надзвичайно колоритно виписані всі образи, всі четверо персонажів. На чотирьох виконавцях тримається все, вони виходять на сцену і творять тобі атмосферу, стосунки, конфлікт, який є у п’єсі, і якраз через той жанр, який запропонував нам автор. Це така іскрометна комедія. Вистава буде другою в репертуарі малої сцени нашого театру. Два сезони тому випускниця Київського театрального інституту Вікторія Сиванич здійснила постановку вистави для малої сцени за Винниченком «Записки кирпатого Мефістофеля» і вона має свого глядача. Нинішня комедія, думаю, буде мати також прихильників, які прийдуть і на півтори години забудуть про проблеми і негаразди.

Робота на малій сцені має свої особливості. Тут не обдуриш глядача, який далеко в залі, він зовсім поряд, який бачить всі твої зморшки і одразу впізнає фальшиву гру.

– Специфіка малої сцени дуже відрізняється від великої, – каже заслужений артист України Сергій Андрушко. – Я вже 28 років у театрі, але на малій сцені грав 27 років тому у виставі «Дорога Олена Сергіївна». Після того якось було мало вистав тут, і я в них не попадав. Шкода, що ми мало її використовуємо. На малій сцені зовсім інша природа існування, а це ще й комедія. На великій сцені комедію треба грати швидко, голосно, а тут трохи інша атмосфера, де ти не маєш права занадто перегравати, сфальшивити у чомусь, тому, що все відбувається безпосередньо перед глядачем, тут бачать кожну зморшку, і ти намагаєшся, щоб гра була природньою. Над самою постановкою було дуже цікаво працювати, зібралося нас четверо, не було ніяких конфліктів, ми приходили із величезним задоволенням на репетиції, і в цьому велика заслуга Олега Петровича, вистава народжувалася у добрій атмосфері.

Працювали над виставою усього півтора місяці. Результатом втішені і режисер, і актори. Режисер міг приділити достатньо уваги кожному персонажу, та й самі актори допомагали одне одному, підказували, як краще зіграти той чи інший момент. Чи не найскладніше було молодій актрисі Оксані Левків, якій по сюжету довелося бути одночасно і жінкою, і чоловіком.

– Одна із складнощів ролі це те, що треба було клеїти вуса, – ділиться враженням Оксана Левків. – Напевне, я одна з небагатьох актрис, хто має можливість ходити в чоловічому взутті 45 розміру, носити картузи і вуса. Я працюю в театрі лише сьомий рік, але на малій сцені граю не вперше – у «Записках кирпатого Мефістофеля» також маю роль, під час навчання ми проводили тут репетиції. Для мене мала сцена – це повернення додому, так би мовити. Щодо теперішньої роботи, то вона дуже цікава як завдання для актора тому, що ти мусиш бути і жінкою, і в той же час всі ми розуміємо, що не можна перевтілися в чоловіка, щоб ніхто нічого не зрозумів, але якась умовність зберігається, і я намагалася максимально бути схожою на чоловіка, хоча куди ж цю жіночність приховаєш? Мені дуже мої партнери допомогли, вони казали: ти неправильно картуз носиш, як ти ходиш – чоловік має мати змістовний вміст у штанах, а не ходити, як жінка.

Частина прем’єрних показів вистави уже пройшла. Але побачити нову роботу можна ще 27 травня, 3 і 4 червня. Початок вистав о 19.00.

Ольга Трач

Фото автора

zz.te.ua

Банер
Loading...