images/stories/logosait.jpg

 

Як заспокоїти дитячу істерику в людному місці, та чому це трапляється

Дитячі істерики притаманні для малечі віком 1,5-4 роки.

Коли це трапляється в людному місці, батьки відчувають неабиякий стрес.

Часто осуд або втручання сторонніх людей змушують дорослих просто виконувати вимоги дитини.

Але такі методи згодом можуть мати негативні наслідки для обох сторін.

Як правильно контролювати такі ситуації та заспокоїти дитину в істериці поділилися:

  • дитячий психолог Світлана Шумська;
  • педіатр Олена Луцька;
  • експерт з розвитку і виховання дітей Клер Лернер.

Батьки в такій ситуації повинні йти на зустріч дитині, але не сліпо виконувати будь-які вимоги. Фото Nomadsoul1/Depositphotos

Мотиви вередувань можуть відрізнятися через особливості розвитку.

Загалом дитячі сплески емоційності вказують на те, що малеча не може пояснити свої емоції та переживання за допомогою вербальної комунікації.

Педіатр Олена Луцька пояснює, що такий період вередування називається terrible two – "нестерпні два роки".

"Вікова криза, яка починається у 18–30 місяців малюка, і може тривати до трьох років.

Її складно переживати батькам. Але і малюкам також – для них це теж несподіванка, коли такий цікавий світ раптом стає незручним, непідхожим і взагалі не таким", – пояснює експертка.

1,5-2 роки

До одного року дитина плаче тому, що не задовольняються базові потреби, наприклад, вона може відчувати голод або біль.

Згодом малеча може вередувати на публіці, коли хоче реалізувати якісь свої бажання.

"У 1,5-2 роки дитина не контролює свої емоції.

У неї ще не розвинена мова потрібним чином, тому вона не може висловити, що відчуває.

Через це може вдаватися до істерики, щоб привернути увагу дорослих", – пояснює психолог Світлана Шумська.

3-4 роки

У 3 роки в дітей починаються істерики, бо це – другий кризовий період.

Тепер до потреб приєднуються почуття дитини (впертість, негативізм, опір).

"У 3 роки діти теж вербально ще не сильно розвинені.

Вони розмовляють на більш примітивному рівні і не можуть пояснити всю глибину почуттів.

Дитині легше виплеснути їх за допомогою кидання, кусання, бійок.

Це не означає, що дитина не любить маму, їй просто не вистачає вербальних методів комунікації, щоб висловити, що вона в цей момент відчуває", – розповідає Світлана Шумська.

Психолог пояснює, що згодом дитина дорослішає і навчається жити в навколишньому світі, тому істерики проходять.

Як правильно заспокоїти дитину

Такі прояви емоційності для дитини – це зона росту та певний етап психологічного розвитку.

Батьки повинні допомогти дітям правильно прожити цей період.

Світлана Шумська дала кілька рекомендацій, як правильно вийти з таких ситуацій, щоб не травмувати дитину.

Не піддавайтеся на маніпуляції

Під час істерики в людних місцях дитина може кричати, битися та валятися по підлозі, бо бачить, що через це мама починає ще більше нервувати.

"У дитини на інтуїтивному рівні спрацьовує, що тет-а-тет мама може відреагувати занадто строго.

А тут вона відчуває, що мама змінюється, намагається швидше піти або хвилюється.

Тоді дитина починає розкручувати цю тему, бо мама стає більш піддатливою", – пояснює експертка.

За словами психолога, в таких ситуаціях батьків часто турбує осуд інших людей: "а що люди скажуть", "соромно", "я погана мама", "у мене не така дитина".

Тоді батьки просто задовольняють вимогу дитини, щоб зупинити істерику.

Проте такі дії можуть спровокувати подальші маніпуляції з боку дитини.

"В дитини закріплюється патерн, що це те сприятливе середовище, де мама інша.

Отже, тут можна дозволити собі щось більше, ніж удома", – пояснює психолог.

Допоможіть дитині висловити почуття

Батьки в такій ситуації повинні йти на зустріч дитині, але не сліпо виконувати будь-які вимоги.

Важливо швидко проаналізувати зміни та спробувати зрозуміти, яка потреба дитини стоїть за цією істерикою.

"Для дитини це – крик про допомогу, вона хоче розібратися, що з нею не так.

Під час істерики в неї виключається можливість раціонально мислити, дитина перебуває повністю під тиском емоцій.

Водночас вона повинна відчувати, що батьки розуміють її почуття", – пояснює психолог.

Завдання батьків в цій ситуації – підтвердити та озвучити емоції дитини, якими вона керується.

Це навчить малечу розуміти свої почуття, проживати і справлятися з ними.

Для цього потрібно обійняти дитину та встановити зоровий контакт.

Наприклад, мама може сказати: "Я розумію, що ти засмучений, бо хочеш цю машинку..." "Я бачу, що я тобі потрібна...".

Заспокойтеся самі

Емоційний стан мами відбивається на самопочутті дитини.

Тому якщо мама відчуває тривожність чи хвилювання – це може перерости в істерику малюка.

"Дитина дуже тонко відчуває ці нотки. Тоді їй теж стає небезпечно і страшно, що з мамою щось не так.

І вона починає сигналізувати про це будь-яким методом, щоб повернути маму в ресурсний стан, коли вона сильна і стабільна", – пояснює Світлана Шумська.

Не відвертайте увагу дитини

Щоб зупинити дитячу істерику, деякі батьки обирають тактику відвертання уваги.

Наприклад, показують на якусь цікаву річ поряд.

Проте за словами психолога, такий метод може в майбутньому негативно відбитися на емоційному розвитку дитини.

"У цей момент потрібно зупинитися на почуттях дитини і допомогти їх вербалізувати.

Бо в іншому випадку батьки показують дитині, що її почуття не настільки важливі.

А в майбутньому дитина просто не вмітиме відчувати, вона почне вихлюпувати ці почуття і не розумітиме, що з нею відбувається", – пояснює психолог.

Не дозволяйте стороннім втручатися в ситуацію

Коли сторонні починають втручатися в комунікацію мами і дитини, вони лише ускладнюють ситуацію.

Тоді батьки відчувають ще більше напруження та розчарування.

І навіть можуть почати агресивно поводитися з дитиною.

У випадках, коли сторонні люди пробують налякати чи присоромити малечу, батьки повинні показати, що вони з дитиною – одна команда.

"Потрібно присісти на рівень дитини або взяти її на руки та притиснути до себе, щоб дати відчуття безпеки.

Пояснити, що ви поруч і не дасте її в образу, що разом впораєтеся із цією ситуацією.

А дорослого, який намагається налякати дитину, варто технічно зупинити.

Дати сторонній людині лаконічну і правильну відповідь, щоб дитина відчула себе в коаліції з мамою", – дає пораду експертка.

Запропонуйте альтернативний варіант

Після того, як ви обговорили з дитиною її почуття, експерт з розвитку та виховання дітей Клер Лернер рекомендує шукати компроміс.

Наприклад, якщо це стосується їжі чи якоїсь іграшки, то варто запропонувати малечі альтернативні варіанти, які ви можете реалізувати.

Проте є вірогідність, що дитина може їх відкинути і посилити істерику, щоб показати, наскільки їй це не до вподоби.

"У такому випадку спокійно скажіть: "Ти дуже засмучений через те, що не отримав того, що хочеш, тому втрачаєш контроль. Моя робота – захистити тебе.

Отже, ти можеш йти, тримаючи мене за руку, або я можу посадити тебе у візок, щоб ти міг заспокоїтися".

Якщо дитина не може взяти себе в руки, помістіть її в візок (коляску, автокрісло – в залежності від ситуації) якомога спокійніше.

Не звертайте уваги на спроби змусити вас відреагувати", – рекомендує Клер Лернер.

Як запобігати таким ситуаціям

Педіатр Олена Луцька розповідає, як давати раду складним ситуаціям у віці terrible two:

Стежте за сном та харчуванням малюка.

Якщо він стомився, не виспався чи голодний, імовірність емоційних спалахів підвищується.

Чітко давайте дитині зрозуміти, яка поведінка бажана, а яка – ні.

Хваліть малюка за хороші вчинки та ігноруйте небажані.

Змінюйте фокус уваги, коли це можливо.

Якщо малюк починає пхикати чи явно готується влаштувати сцену, спробуйте знайти щось цікаве довкола і викликати інтерес.

Дотримуйтеся простих і зрозумілих правил.

Дитина має знати, чому ви хочете, щоб вона поводилася так, а не інакше.

Наприклад можна сказати: "Складай іграшки увечері до коробки, щоб кімната вранці була чистою і затишною".

Створіть простір контролю для малюка.

Нехай у нього буде вибір: одягати черевики чи кросівки, їсти суп чи овочі.

Дбайте про себе.

Стрес батьків – тригер для малюка. Це лише підігріватиме його емоції.

Тому намагайтеся заспокоїтися, а щоб це було легше – вивчіть кілька прийомів.

Контрольоване дихання, усвідомленість чи просто лічба подумки до 10 – знайдіть те, що працює для вас.

Встановіть правильні рамки та межі.

Психолог Світлана Шумська додає, що для дитини важливо встановити правильні рамки, які не мають бути надто суворими.

Якщо вдома для дитини працюють дуже строгі правила, то в іншому середовищі вона відчуває, що може дозволити собі більше і починає дуже активно розширювати межі.

При цьому відсутність будь-яких обмежень для дитини – це теж погана практика, яка може зашкодити.

"Зараз зростає тенденція на вільне виховання, де в маленьких дітей повна вседозволеність – це дуже злий жарт.

Дітям стає тривожно і страшно, вони не розуміють що робити з цією свободою", – пояснює психолог

Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер

вугілля і дрова

Банер