Федерація хокею України оприлюднила офіційну позицію щодо останніх заяв Міжнародного олімпійського комітету.

Федерація хокею України з великим нерозумінням сприймає інформацію про те, що на засіданні виконавчої ради Міжнародного олімпійського комітету відбулася спроба перегляду рекомендацій щодо відсторонення росіян та білорусів як учасників Олімпійських ігор. Насторожує вже навіть сам факт наявності дискусій про затвердження переліку умов, за яких представники країн, які вже майже рік ведуть варварську війну на території України, можуть бути допущені до Ігор в нейтральному статусі.

Спорт у росії і білорусі з часів СССР був і залишається по цей день елементом агресивної державної пропаганди. Всі провідні атлети відкрито чи приховано агітують за провладні політичні сили і лідерів держав путіна і лукашенка. Під час внутрішніх всеросійських змагань з хокею, футболу, дзюдо, фігурного катання, інших видів спорту велася відкрита підтримка збройної агресії росії супроти України. Президент білорусі лукашенко під час одного з виставкових хокейних матчів здійснив цинічний перформенс, провізши по льоду на інвалідному візку особу, яка воювала проти України і втратила на війні ногу.

Попередня практика участі команди російської федерації на Олімпійських іграх демонструвала, що нейтральний статус ніяк не бентежив ні самих атлетів, ні пропагандистів з так званих російських ЗМІ, ні, тим паче, керівництво російської федерації, яке влаштовувало гучне вшанування чемпіонів і призерів, не шкодувало для них матеріальних благ і державних нагород. А самі спортовці віддячували вірністю у вигляді відкритої підтримки війни в Україні.

Проте найбільший цинізм ситуації з можливим допуском росіян до Олімпійських ігор полягає в іншому. В своїй заяві Міжнародний олімпійський комітет зауважує, що «потрібно поважати права усіх атлетів не бути дискримінованими». А чи не дискримінованими в такому разі є українські спортовці, які через війну не мають змоги готуватися і змагатися, які втратили свої домівки, рідних і близьких людей?

Кілька найкричущіших прикладів:

18 серпня 2022 року унаслідок обстрілу Харкова загинула мати талановитої української легкоатлетки Катерини Табашник;

14 січня 2023 року унаслідок ракетного удару по багатоповерхівці в Дніпрі загинув тренер збірної України з боксу Михайло Кореновський;

23 січня 2023 року в боях під Бахмутом загинув 25-річний український фігурист, учасник юнацьких Олімпійських ігор-2016 Дмитро Шарпар;

26 січня під тим же Бахмутом отримав смертельне поранення 25-річний легкоатлет-десятиборець Володимир Андрощук.

Цей список можна продовжувати й розширити.

Загалом кількість загиблих українських спортовців, тренерів і функціонерів під час війни з росіянами і білорусами сягає кількох сотень. У лавах Збройних сил перебуває тисячі представників українського спорту. В наслідок систематичних щоденних бомбардувань цивільної інфраструктури постраждало кілька сотень спортивних об’єктів, на яких тренувалися і виступали українські атлети. Зокрема зруйновані льодові арени в Харкові, Сіверськодонецьку Луганської області, Маріуполі і Дружківці на Донеччині.

Федерація хокею України переконана, що поки український спорт і решта нашого суспільства захлинається від крові, сліз і жаху, поки щодня від російської зброї і з мовчазної згоди російських та білоруських атлетів гине по кілька сотень наших співвітчизників, російському і білоруському спорту не місце ні в олімпійській сім’ї, ні в цивілізованому суспільстві взагалі.