Цікаві зустрічі зі звірами відбуваються у природному заповіднику «Медобори» на Тернопільщині.

У заповіднику «Медобори» розповіли, що на території часто зустрічається сарна європейська. Її ще називають дика коза, козуля — ссавець родини оленевих. Це маленький олень з легким та струнким тілом. Завдовжки вона сягає 90-130 см, а заввишки – 75-90 см, тоді як вага становить 20-37 кг.

Самці сарни європейської зазвичай більші за самиць. Мають тонкі ноги з роздвоєними копитами та короткий, майже непомітний хвіст (лише 2-3 см), вуха довгі (12—14 см), загострені. Забарвлення одноколірне — руде, взимку сіре. Світле волосся на сідницях під хвостом утворює «дзеркало». Самиці безрогі. Роги в самців прямі, невеликі, поставлені майже вертикально.

Віддає перевагу світлим розрідженим лісам, з великими галявинами, вирубками та лісостепу. Зустрічається й у чагарникових та очеретяних заростях по берегах степових річок й озер; по гірських схилах. У Західній Європі тримається в невеликих лісах, звідки виходить на поля. Сарни погано переносять високий сніговий покрив; узимку намагаються ходити по звіриних стежках, по лижні або дорозі.

Найбільшу (до 70 %) частку в кормовому раціоні сарни цілий рік складають трав'янисті рослини. Загалом вид є осілим і часто — з виразною територіальністю.

Сарни мають декілька різних засобів спілкування. У разі тривоги вони видають гучний гавкіт та блимають своїми білими сідницями та хвостом. Самці козулі також гарчать або хрюкають у сезон розмноження, а самиці видають високий скиглявий звук, щоб залучити партнера. Однак найважливішим засобом спілкування сарни є запах. Різноманітні залози, включаючи роги та копита, допомагають козулям позначати свою територію та ідентифікувати одна одну. Сарна має неймовірно тонкий слух та дуже розвинений нюх, що дозволяє їй відчути хижака на значній відстані. У заповіднику – звичайний вид.