images/stories/logosait.jpg

 

Репортаж


Режим роботи Центрів обслуговування платників у Новорічні свята

Середа, 30 грудня 2015, 10:08

Для зручності платників та створення комфортних умов при поданні податкової звітності та надання адміністративних послуг 31 грудня 2015 року та 6 січня 2016 року Центри обслуговування платників працюватимуть з 9.00 до 17.00 год.

У зв’язку із Новорічно-Різдвяними святами 1, 7 та 10 січня 2016 року будуть вихідними днями.

2 та 9 січня 2016 року – робочі дні у режимі чергування до 16.00 год.

8 січня 2016 року – робочий день у режимі чергування до 18.00 год.

4 та 5 січня 2016 року Центри обслуговування платників працюватимуть у звичайному режимі.

Підрозділи митного оформлення Тернопільської митниці ДФС працюватимуть за окремим графіком. Детальну інформацію про роботу постів можна дізнатися в оперативних чергових за телефоном (0352) 23-50-26.

Сервіси ДФС працюватимуть цілодобово в режимі інтерактивного автовідповідача.

Для отримання консультацій з питань застосування норм податкового та митного законодавства телефонувати до Кол-центру за номером 0-800-501-00-7.

Для скарг на протиправні дії працівників Державної фіскальної служби та оперативного вирішення суперечливих питань, що виникли у сфері адміністрування податків та під час здійснення митного контролю і митного оформлення, необхідно звертатися до „Пульсу” – (044) 284-00-07.

 

Відділ комунікацій

Головного управління ДФС у Тернопільській області

 

Увага! Змінено рахунки!

Середа, 30 грудня 2015, 10:07

Тернопільська ОДПІ інформує, що у зв’язку з об’єднанням у 2015 році територіальних громад сіл, селищ, міст, рахунки для зарахування надходжень будуть відкриті лише для центрів об’єднаних територіальних громад (ОТГ). По громадах, які увійшли до складу ОТГ – рахунки будуть закриті.

Дата введення в дію нових рахунків – 05.01.2016р.

З переліком рахунків для зарахування надходжень, що контролюються Тернопільською ОДПІ, до державного та місцевих бюджетів новоутворених громад Тернопільського району, у складі якого знаходились територіальні громади сіл, селищ, міст, можна ознайомитись на суб-сайті ГУ ДФС у Тернопільській області http://tr.sfs.gov.ua/byudjetni-rahunki/  та в Центрі обслуговування платників за адресою: вул. Білецька, 1 або за телефоном: 43-46-28.


Відділ комунікацій Тернопільської ОДПІ

Яку заробітну плату хотіли б отримувати тернополяни в 2016 році?

Вівторок, 29 грудня 2015, 09:25

Сьогодні прожитковий мінімум в Україні становить 1378 гривень, це сума коштів на яку пересічна людина має прожити впродовж місяця. При цьому кожен повинен забезпечити собі достатній життєвий рівень: харчування, житло, одяг, лікування, дозвілля. Якщо розділити на 30, то сума, на яку українець має прожити в день становить 46 гривень. Цікаво чи багато міністрів пробували так жити? Зважаючи на теперішні ціни на таку кількість грошей складно не те що прожити, а й вижити. При цьому, очевидно, слід забути про такі речі як: м’ясо, кава, солодощі, фрукти, транспорт та відпочинок. І це лише за умови, якщо у вас є власна квартира, одяг, ви абсолютно здорові та не маєте дітей.

Журналісти «Моя газета» запитали у тернополян, який прожитковий мінімум потрібний для забезпечення своїх сімей всім необхідним.

Оксана, 29 років, продавець
На мою думку для повного забезпечення моєї сім’ї всім необхідним включаючи не лише харчування, а й одяг, ліки, особистий розвиток та подорожі, звісно, потрібно 10.000 грн. в місяць. І не менше, адже ціни піднялись і зарплати теж мали би бути вищими.
Оксана, 29 років продавець

Леонід, 55 років, не працює
На даний час, нам українцям, важко жити на мізерну зарплату, тому я, насамперед, не проти зарплати депутатів, адже їм в черговий раз підвищують, то чому б і нам не підняти.
Леонід, 55 років не працює

Володимир, 20 років, бармен
Я працюю недавно, стаж в мене невеликий, але для повного забезпечення мені б вистачило 5 000 грн на місяць.
Володимир, 20 років бармен

Аня, 19 років, вчителька
Я недавно перевелась на заочне навчання і працюю вчителем молодших класів, як на мене, то 4 000 грн. в місяць було б достатньо.
Аня, 19 років вчителька

Ліля, 27 років, в декреті
Я думаю, що заробіток для сім’ї повинен складати 6.000 грн. Це для того, щоб забезпечити сім’ю самим необхідним: одяг, їжа, оплата комунальних послуг, які сьогодні є досить дорогими.
Ліля, 27 років в декреті

Микола, 30 років, служить
Нещодавно я повернувся додому на відпочинок, побути зі своїми рідними. Адже я воюю в «гарячих точках» нашої країни. Щодо заробітної плати, то думаю, що з теперішніми цінами потрібно заробляти не менше 10 000 грн.
Микола, 30 років служить

Ярослав, 65 років, пенсіонер
У розвинених країнах час виходу людини на пенсію називають «вільним часом», «золотою порою», це період, коли вона нарешті може дозволити собі «пожити для себе». А в нас цей час швидше можна назвати виживанням. Якщо порівняти українських пенсіонерів з європейськими ровесниками, то побачимо, що у країнах, де вони живуть дбають про їх здоров’я чи відпочинок біля теплого моря, не кажучи по закордонні подорожі. Звісно, хотілось би таку ж зарплату, які і в європейських ровесників.
Ярослав, 65 років пенсіонер

Юлія, 19 років, соціальний педагог
Наша країна щодня розвивається. Сьогодні ми рівняємось до розвинутих європейських держав, прагнемо відповідати сучасним тенденціям, тому й рівень прожиття значно зріс. Для того щоб почувати себе більш-менш комфортно, на мою думку, необхідна заробітна плата 4.000 грн.
Юля, 19 років соціальний педагог

Василь, 47 років, не працює
Зараз я перебуваю в пошуках роботи. Розглядаю різні варіанти і, насамперед, на оплату, яка турбує сьогодні кожного. Щоб прожити і забезпечити себе мінімальним і необхідним, а також забезпечити себе ліками, які зараз досить дорогі, потрібно приблизно 4.000 грн.
Василь, 47 років не працює

Оксана, 49 років, не працює
Я – як і всі жителі Тернополя та інших міст України, хотіла б розвитку та процвітання, а для цього потрібно достойно оцінювати і оплачувати працю людей. На мою думку, зарплата повинна відповідати нашим потребам. Це значно покращить розвиток нашої країни й Тернополя зокрема.

Оксана, 49 років безробітна

 

Вероніка Купчик

 

Шановні платники податків!

Вівторок, 29 грудня 2015, 07:23

Тернопільська ОДПІ інформує про режим роботи Центру обслуговування платників у святкові та вихідні дні:

31 грудня 2015 року – робочий день до 17 год. 00 хв;

2, 9 січня 2016 року – робочі дні у режимі чергування (за необхідності із залученням спеціалістів відповідних структурних підрозділів) до 16 год. 00 хв;

8 січня 2016 року – робочий день у режимі чергування (за необхідності із залученням спеціалістів відповідних структурних підрозділів) до 18 год. 00 хв;

4, 5 січня 2016 року – робочі дні;

6 січня 2016 року – робочий день до 17 год. 00 хв;

1, 7, 10 січня 2016 року – вихідні дні.


Детальніші консультації щодо режиму роботи ЦОПу можна отримати за телефоном: 43-46-10.

Відділ комунікацій Тернопільської ОДПІ

Колективний Путін: що сталося з росіянами?

Понеділок, 28 грудня 2015, 09:00

Час від часу натикаєшся в соцмережах на тих, хто пише, що Україна загнала себе в кут і раніше чи пізніше повернеться до Росії. І думаєш у цей момент – а які взагалі процеси відбуваються в головах цих людей? Як вони собі уявляють таке «возвращеніє»? Ні, ну чесно. Тобто виходить головний київський чиновник Петро і каже, що Київ з Москвою відновлює відносини, перегортає сторінку і взагалі, як то кажуть, хто старе пом’яне – тому око геть? Мовляв, йдемо в Митний союз та інші фсб-шні контори. І Україна йому – ура, правильно кажеш, Олексійовичу. Так це треба уявляти? - пише Моя газета.

В цьому й полягає, можливо, головна омана прихильників Кремля. Вони чомусь ніяк не можуть допетрати своїми мізками, що все те, що сталося за рік, який минає – це війна. Справжнісінька війна. І що в домах громадян України лежать похоронки і прапори їхніх синів. І Росія може скільки завгодно думати, що вона не є стороною конфлікту, і що на Донбасі палахкотить громадянська війна. А для України війна відбувається саме з Росією і війна ця – цілком собі вітчизняна.

Однак вкотре задаю собі це питання: чому росіяни думають по-іншому? Адже весь світ говорить на чорне – чорне, і одні лишень громадяни Росії кажуть, що це – біле. Звідки таке мислення? Чим зумовлене?

Напередодні новорічно-різдвяних свят пропонуємо невеличку порцію роздумів на тему «мишлєнія старшого брата».

16s11 plakat3

«Вєлікая страна»?

Частка росіян, які вважають Росію великою державою, значно зросла з 2011 року і зараз становить майже 65%, – повідомляє російська дослідницька організація «Левада-Центр».

В принципі, тут нічого дивного. Про це навіть російський гімн написаний. Росія в ньому і священна, і кохана, і всі пишаються нею, і земля вона рідна, збережена Богом. Дітям це заздалегідь пояснюють ще в школі. А у дорослих, якщо виникають сумніви, то завжди можна звіритися з телевізором. Там підтвердять: так, дійсно, країна у нас з вами велика. Та ось хоч би навіть у мене запитали: велика країна Росія? – І я відповім, що Росія вже точно не пігмей. Інша річ, що саме ви вважаєте величчю. Ну, от територія у цієї країни велика – з цим не посперечаєшся. Нафти і газу, а також інших дарів природи в надрах дуже багато – і це також факт. Озеро Байкал – ого-го яке, і тайга безкрайня. Знову ж атомні бомби штабелями складені. Щоб весь світ прибити, навіть не обов’язково ними у когось цілитися – можна підірвати прямо на місці, все одно всіх накриє.

Ну, а якщо велич якось поконкретніше описати, якось ближче до життя, менш поетично, зате більш практично? Так ось я думаю, що велич країни визначається єдиним показником – наскільки добре живеться у цій країні громадянам. Подивіться будь-який значущий світовий рейтинг. ВВП на душу населення, рівень корупції, підприємницької свободи, безпеки, розвитку освіти та медицини, дитячої смертності, ефективності управління.

Росія майже скрізь в районі 80-х – 90-х місць у світі. У Європі росіяни випереджають тільки країни колишнього СРСР (і то не всі) і країни колишньої Югославії. А до всяких данців, норвежців, шведів – їм як до Місяця. Вони досі не наздогнали начебто найкволішу країну Західної Європи Португалію, хоча збиралися наздогнати її ще 10 років тому. Я розумію, що у Португалії немає тайги, а у Данії немає атомної бомби. Але чи особливо вони цим переймаються? Коли росіянин похилого віку вмирає у черзі в поліклініці або в соцзабезі, то навряд чи він думає про чистоту озера Байкал. Коли в селі закривають школу, а до найближчої топати як через весь Люксембург, навряд чи хтось згадує у цей момент Гагаріна або Чайковського. Далекобійники, які у Росії опинилися на грані виживання, навряд чи захоплюються родовищами газу і запасами кам’яного вугілля. Їм усім не до цього.

І виходить, що при всій безсумнівній видимій величі цієї країни, на житті переважної більшості громадян ця велич ніяк не позначається. Народ окремо, велич окремо. Але чому ж тоді 65% опитаних вважають Росію великою?

fe588f40ebe14f1bd60f1cdb4078ac9d

Інфантилізм головного мозку

Взагалі у нашого східного сусіда в голові відбуваються незворотні процеси. Ви, наприклад, чули шокуючу новину про молитви до Путіна?

Російська організація «Національний комітет +60» домагається якнайшвидшого причислення президента РФ до лику святих (!). Ну, а поки вищі церковні ієрархи думу думають, активістів +60 осінила ще одна блага ідея – ввести в богослужіння офіційну молитву «Про Путіна!» Мовляв, останні дані опитувань Всеросійського центру вивчення громадської думки свідчать, що для 90 відсотків населення країни президент РФ є надією і опорою в земному житті, а майже сто відсотків православного люду щодня моляться за його здоров’я і бажають бачити його довічним керівником.

І навіть молитву склали. У віршах. Тільки вчитайтеся.


К тебе, Владимир Благоверный,

дерзаю вознести свой глас,

Очисть меня от всякой скверны,

услышь меня в сей скорбный час.

Прими теплейшие моленья,

мой дух от зол и бед избавь,

Пролей мне в сердце умиленье,

на путь спасения наставь.

Не буду чужд твоей я воли,

готов для Бога все терпеть;

Будь мне опорой в горькой доле,

не дай в печали умереть.

Ведь ты защитник всех несчастных,

родной молитвенник за нас!

О помоги, когда ужасный

услышу судный Божий глас,

Когда закроет вечность время,

звук трубный мертвых воскресит,

И книга совести все бремя

грехов моих изобличит.

Святой России ты награда!

К тебе молюся всей душой.

Апостол наш Петрова града,

умилосердись надо мной!

1330545716_gimage_535

«Національний комітет +60» впевнений, що молитва до Володимира Путіна може стати тією самою «духовною опорою», в якій «православный люд ныне остро нуждается».

Щоправда, згаданий комітет не перший, хто клопоче про «духовні речі». Так, у 2012 році засновниця секти шанувальників Володимира Путіна «матінка Фотінія» з селища Велика Єльня Нижегородської області повідала, що в храмі оновилася і замироточила ікона Путіна, а також його освячений портрет. Цікаво, що зараз при переході на сайт «матінки» www.fotiniya.com відкривається ресурс... «Турист в Америці».

«Видна мощь морального и духовного падения бывшего великого русского народа», – написав один з російських користувачів соцмереж. «Раз пошла такая пьянка – режь последний огурец. Посему предлагаю срочно на Красной площади начать строительство пирамиды для погребения Величайшего из Великих», – іронізує інший.

До речі, росіянам, які не бажають прославляти президента в молитвах, можуть запропонувати чергову «скрєпу». Щоправда, не «путіновірці», а депутати. За словами члена фракції «Справедлива Росія» Олега Міхєєва, Державна дума готує зміни до кримінального законодавства. Кодекс хочуть доповнити статтею, що передбачає покарання «за дискредитацію Російської Федерації». Автори поправок без найменшого вагання пропонують штрафувати за поширення «заведомо ложных и очерняющих Россию сведений» на суму до двох мільйонів рублів (близько 29000 доларів США) або ж відправляти «злочинців» на виправні роботи (до 320 годин) з забороною обіймати певні посади протягом трьох років.

«Боротьба з тероризмом і операція зі знищення сил екстремістів в Сирії висувають нові вимоги до нашої законодавчої бази. Росія опинилася навіть не між двох, а між трьох вогнів: терористи, з якими потрібно боротися, Захід, який коливається, чи вступати з нами в коаліцію, і Туреччина, яка із союзника перетворилася на суб’єкта протистояння», – пояснив необхідність нововведення Олег Міхєєв. Мовляв, у цій ситуації підрив довіри до РФ, тобто дискредитація влади як всередині країни, так і на міжнародній арені, – це гра на руку екстремістам.

Таким чином в «екстремісти» і «очерняльщікі» можна записати всіх розсудливих росіян, які не збираються молитися Путіну. Ну, а решта... Тут можливий наступний алгоритм: впав на коліна, помолився, задовольнив гостру потребу в «скрєпах» і можна знову зі спокійною совістю продовжувати не розхитувати човен...

medveput

Що з ними стало?

Але що сталося з цим народом? Надворі – століття науки і IT-технологій, а з росіянами відбувається щось потойбічне. Як це розуміти? Як, скажіть на милість, дорослій, освіченій людини може прийти в голову думка молитися до президента? Ну от ви собі уявляєте, якби вам завтра хтось сказав, що треба молитися до Порошенка? Хіба доросла людина здатна до таких «мисленнєвих експериментів»?

Якби мене попросили охарактеризувати сучасну Росію і загалом «русскій мір» одним словом, то я б не вагаючись відповів – інфантилізм. Саме це поняття якнайкраще описує стан російського суспільства, – зазначає відомий російський блогер Аркадій Бабченко.

Інфантилізм, в першу чергу – це нездатність нести відповідальність за свої дії. Нездатність вибудовувати причинно-наслідкові зв’язки і розуміти, що такі ось і такі дії призведуть до таких от і таких наслідків.

Це дитяча безпосередність у сприйнятті світу. Світ інфанта гранично простий. Американці знизили ціни на нафту. Американці влаштували революцію в Україні. Америка ненавидить росіян. Для цього підіслали євреїв і лібералів. А євреї Ротенберги вкрали всі гроші. А Путін хороший. У цьому світі немає місця для півтонів і складних розумових побудов. Примітивність – головна його риса.

Це така ж дитяча жорстокість. Звичайно, дорослі люди не доходять до такого стану ненависті, агресії, бажання безпричинно нашкодити, заподіяти біль, зробити погано. У дорослому світі, де є сім’я, діти і відповідальність, це не прийнято. Спрацьовує система стримувань і противаг. Це крайнощі. Так стрімко впадати у стан жорстокості і так стрімко змінювати об’єкт своєї ненависті (з України – на Сирію, з Сирії – на Туреччину) можуть тільки інфанти.

Це таке ж дитяче абсолютне нерозуміння цінності життя. У дорослих людей не прийнято надувати жаб через соломинку. Відрізати голови цуценятам. Прасувати житлові квартали зброєю невибіркового ураження. Фігачити з «Бука» по літаках за принципом – «пассажирский-не пассажирский, какая к черту разница, ура, птичкопад, предупреждали же не летать в нашем небе!»

Нерозуміння цінності життя – зокрема і свого – мабуть, головна риса інфанта.

Ну і, звичайно, відсутність логічних ланцюжків. Існування в світі, в якому порушені причинно-наслідкові зв’язки. У якому дії і їх наслідки не пов’язані жодним чином. Де кидати з вікна яйцями і надерти вуха – дві абсолютно різні речі. Як і окупація частини сусідньої країни і санкції та обвалення ціни на нафту. Це просто «піндоси нєнавідят всьо русскоє», а аж ніяк не заслужене покарання за ідіотизм.

Причому цей масовий інфантилізм – аж ніяк не класове явище. Ось що цікаво. Ну добре, спадкові алкоголіки, в яких етанол поколіннями дегенерував усі синапси у мозку, всі нейрони. З цими все зрозуміло. Абсолютна кристалізовано-лакована поколіннями первозданна дурість. Дорослій особистості просто не на чому сформуватися. Тут все зрозуміло.

Але ж інфантилізмом пронизано все російське суспільство, зверху донизу, незалежно від соціального стану, доходів і касти – ось що дивно!

Накрити ганчіркою лампу в пологовому відділенні і спалити в цій пожежі новонароджених дітей. Відмовитися від обгорілої власної дитини. Відмовити в усиновленні дитини-інваліда німецькій сім’ї на тій підставі, що вона теоретично може потрапити до геїв. Випускати ролики про розп’ятого хлопчика. Вірити їм. Підтримувати пограбування слабшого. Розповідати про євро-фашизм, бандеро-фашизм, турко-фашизм, ліберал-фашизм. Поїхати вбивати бандер, тому що вони гноблять російську мову. Робити про це телебачення. Вкидати бюлетені на виборах у себе в лікарні. Чавити їжу бульдозером. Збирати розчавлену їжу. Виганяти з університету турецьких студентів. Звільняти професора за статтю. Підтверджувати пріоритет внутрішнього права над міжнародним. А потім подавати до суду на Туреччину. Складати лизоблюдські молитви владі...

У дорослої людини є таке поняття, як «гідність». Це поняття абсолютно не матеріальне. Яке не приносить прибутку. Дитина за цукерку здатна робити принизливі речі. Її особистість, базис, на якому і формується гідність – ще відсутні. Дорослий же індивід, особа, у свідомості якої особистість вже сформувалася, не виставлятиме себе ідіотом за цукерку. У сильних особистостей це абстрактне поняття виявляється вищим за матеріальні блага.

Доросла людина не буде чавити тракторами помідори, а бульдозером – заморожених гусей, відібраних у продавщиці в сільському магазинчику...

Тому що це – соромно. І це – ще одне абстрактне поняття, яке відсутнє в інфантильному світі.

Але якщо неможливість пояснити трирічній дитині, чому не можна вистрелити з рогатки в Сонце зрозуміла, або неможливість пояснити люмпену, чому погано їздити по помідорах на тракторі теж зрозуміла – то ця ж сама неможливість пояснити професору, або письменнику, або лікарю, або інженеру, чому не можна відбирати чуже – вражає.

Ось перед тобою стоїть доросла людина. Розумна навіть. Але якась частина мозку геть роз’їдена телебаченням до абсолютного інфантилізму, і моральні імперативи, прийняті в будь-якому нормальному дорослому суспільстві, не проникають у свідомість абсолютно.

З ними неможливо розмовляти. Неможливо дискутувати. Як з примхливою дитиною, яка впала в стан істерики. «Навіщо ти відібрав у Петрика Крим? Брати чуже – погано. Віддай. Законів треба дотримуватися». «Ні! Не віддам! Моє! Мій Крим! Хочу! Не віддам! Моя іграшка!». І все.

Поїхати воювати на Донбас, щоб виплатити кредит – це не поведінка дорослої людини.

Відмовитися від свого загиблого чоловіка за гроші – це не поведінка дорослої людини.

Служити офіцером спецназу головного розвідувального управління (!), піти в складі диверсійної групи в тил противника, а потім у полоні мекати, що «я не я, хата не моя, я не знав, мене підставили…» – це не поведінка дорослої людини.

Кричати «Путін, введи війська», а потім дивуватися, чому Україна застосовує артилерію – це не доросла поведінка.

Боже мій, та що там говорити – коли російський Головнокомандувач відмовляється від своїх солдат, говорить «їх там немає», посилає свою армію воювати і гинути без шевронів та знаків розрізнення, а свої літаки без розпізнавальних знаків... Це вже інфантилізм, зведений у ранг державної політики. І, мабуть, в історії такого не було.

Головна відмінна риса дорослої людини – здатність до відповідальності. До відповідальності за інших, до відповідальності за свою країну, але, головне – до відповідальності за свої дії.

Навіть Радянський Союз вчив цьому. Навіть совок, пригнічуючи будь-які прояви індивідуальної особистості, все ж учив, що треба бути чесним, не треба брехати, треба відповідати за свої вчинки.

Путінізм – мабуть, перший в історії режим, офіційною ідеологією якого стала девіантна поведінка.

І квінтесенція цього, звичайно ж, Донбас. З цією війною може конкурувати, мабуть, тільки Конго, де одинадцятилітні діти по селах рубають мачете ноги і руки жителям.

– Мы же шли на референдум и голосовали с такой надеждой, что Путин нас заберет, как и Крым он забрал, мы голосовали в основном за Путина», – цю цитату біженки з Донбасу в Пскові, яку виселяють тепер з готелю, приводить «Радіо Свобода».

gimage_524

Ну... Чорт... Я ось кілька днів дивився на цю фразу, не знаючи, з якого боку почати коментувати. Тому що ось ця фраза: «ми хотіли, щоб Путін забрав нас до себе» – з точки зору дорослої людини позбавлена будь-якого здорового глузду. Це абсолютно нескладний набір слів, що не несе в собі смислового навантаження.

Що значить «забрав до себе»? Ви маєте на увазі, що хотіли жити в Росії? Ну то купуйте квиток і їдьте. В чому проблема?

Чи ви маєте на увазі, що хотіли, щоб війська сусідньої держави окупували частину вашої країни, знищили конституційний лад, державну владу, організували збройні бандитські формування і зброєю невибіркового ураження почали знищувати міста, вбивши десять тисяч людей? Ну, так це зовсім по-іншому називається. Це зовсім не «ми просто хотіли, щоб Путін нас забрав». Це – колабораціонізм. Це – зрада. Це – державна зрада. Це участь у терористичній організації. Це злочини проти життя. Проти людяності. Проти громадської безпеки та громадського порядку. Проти основ конституційного ладу і безпеки держави. Це – тероризм. Це планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни. Це років двадцять в’язниці. В кращому випадку. А в гіршому – ліквідація зі зброєю в руках.

Ви кримінальні злочинці, ви розумієте це взагалі? Те, що ви зараз маєте – маєте саме через те, що «ми просто йшли на референдум». Це зовсім не «просто». Ви розумієте це?

Ні. Ні на грам. В очах – абсолютне нерозуміння.

Ось цю фразу «забрати до себе» – я читаю і чую вже не вперше. Що значить «забрати до себе»? На ручки чи як?

Діти. Абсолютна нерозвиненість дорослої свідомості.

Рівно те ж саме здивування при переглядах на Youtube відео допитів полонених бійців ДНР. «Навіщо ти сюди приїхав?» – «Я потрапив під вплив пропаганди»... Який вплив пропаганди? У тебе що – Німеччина, тридцять третій рік? Одна газета «Дойче беобахтер» і більше жодних джерел інформації? Он тобі Інтернет. Он поки ще живі «Эхо», «РБК», «Новая Газета», «Нью Таймс», «Дождь». Он Канигін, Олевський, Піонтковський. Он Навальний, зрештою. Ти ж знаєш, хто такий Навальний? Знаєш, про що він говорить? То якого біса, ідіоте, ти поперся на Донбас?

А такого. Тому що не було жодного впливу пропаганди. Тому що він чи не першим на форумах кричав: «Слава Богу, що цю ліберальну журналістську тварюку грохнули». Це про вбивство Політковської і Нємцова.

Так що всі джерела інформації у них є. Все вони знають. Надходить до них інформація. Просто вони скористатися нею не можуть. Аналізувати її не можуть. Відсутність логічних ланцюжків, відсутність причинно-наслідкового зв’язку, примітивна картина світу, «а мені вихователька тьотя Валя по телевізору сказала, що бандери погані».

Що лишається владі в такому випадку?Формувати дивізії нерозвинених особистостей і відправляти їх влаштовувати м’ясорубку в сусідній країні. Що й було зроблено.

Власне, ось ця «тьотя Валя по телевізору» і є початок всіх початків. Почалося все це не з пропаганди. Пропаганда лягла на вже підготовлений ґрунт. Жоден Кисельов з «радіоактивним попелом» і «серцями геїв» не був би можливим, якби до нього десять років ґрунт не зорювали ідіотські ток-шоу і серіали (це, до речі, застереження і нашим телевізійникам).

Не було б одного суцільного «Дому-2» по всіх російських каналах – не було б і окупації Криму. Я абсолютно в цьому впевнений.

Пам’ятаєте цей вже призабутий термін – «дебілізація населення»?

Коли дев’яносто дев’ять відсотків телепродукту, включаючи і рекламу, пропагували одну й ту ж просту тваринну модель поведінки – моральну ідіотію. Коли у всьому телепродукті відбувалося обрізання усього різноманіття людських емоцій до двох примітивних рефлексів – крик і істерика. Тобто той же інфантилізм. Та ж сама вередлива дитина, яка впала у некерований стан.

Ну, що сказати... Експеримент з дебілізації «вєлікой страни», можна визнати, з успіхом відбувся.

У сотий раз повторюся: найстрашніша зброя Росії – це не «Іскандери», підводні човни і ядерний арсенал. Найстрашніша зброя Росії – це зомбоящик.

Ну, а про коментарі в Інтернеті я взагалі мовчу. Читаєш – і розумієш, що відповісти на це можна, тільки почавши з самих азів. З формування Землі чотири з половиною мільярди років тому. Інакше не вийде.

І, чорт забирай, треба визнати, що це цілодобове існування в класі корекції інтернату для людей із затримкою в розвитку в режимі двадцять чотири години сім днів на тиждень – виявилося і справді диявольськи важким. Можливість зустріти в Росії людину, яка ще не з’їла свій мозок, починаєш цінувати вкрай високо. Новий різновид якогось зовсім абсурдного гетто.

Ціла країна агресивних жорстоких застряглих у розвитку малоліток.

Країна, де пануючим класом є гопники...

Вові вдалося. Нічого не скажеш.

16s11 plakat

Що з ними буде?

Єдине, що в цьому випадку обнадіює – так це те, що довго такі конструкції існувати не можуть. Вони не здатні до самоорганізації без зовнішнього управління.

Чим все це закінчиться? Та зрозуміло чим. Залишенням на другий рік. І повторним проходженням матеріалу.

Життя – найкращий учитель. Зуміє пояснити. Якщо не через мозок, то через задницю.

Всіх навчить. Всіх виховає. Всім мізки поставить на місце.

Буде дерти вуха, ставити в куток, пороти ременем, але правилам поведінки в дорослому суспільстві навчить обов’язково. Навіть через «не хочу». Навіть при повній нездатності до навчання.

Так що дорослішання відбудеться. Обов’язково відбудеться.

Але, щоправда, буде дуже боляче.


Підготував Адам Стрижнюк

 

Сторінка 647 з 855

«ПочатокПопередня641642643644645646647648649650НаступнаКінець»
Банер