Репортаж

Про тернопільського хабарника і світових скандалістів

Понеділок, 27 квітня 2015, 11:24

Минулого тижня Тернопіль сколихнула новина: керівника однієї з лікарень міста затримали з хабарем у 200 тисяч гривень (!). Факт отримання коштів задокументували співробітники управління боротьби з організованою злочинністю та управління боротьби з економічною злочинністю обласної міліції.

Правоохоронці встановили, що 200 тисяч гривень головний лікар вимагав у приватного підприємця за продовження договору оренди приміщення загальною площею 135 квадратних метрів, яке перебуває на балансі даного лікувального закладу з подальшим правом його викупу.

Неправомірну вигоду посадовець вимагав та отримав через посередника – працівницю банківської установи.

Посадовця затримано в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України. На даний час він перебуває на стаціонарному лікуванні і знаходиться під охороною конвойного підрозділу правоохоронців. Вирішується питання про обрання стосовно нього запобіжного заходу.

Але навіть не це шокує. Як з’ясувалося згодом, затриманий – депутат обласної ради.

Ми настільки звикли до скандалів на загальнодержавному рівні, що навіть забули про існування рівня місцевого. А виявляється, що хабарників та всякого роду скандалістів і тут чимало.

Однак не треба впадати у крайність, мовляв, лише наші політики здатні так ганебно оскандалитися, отож країна наша безпросвітна. Адже останні роки були щедрими на скандали, пов’язані з іменами навіть світових лідерів. Тож ми вирішили скласти власний рейтинг VIP-скандалів, аби українські політики – в тому числі й місцевого рівня – «читали та чужому не навчалися».

Аби нікого не образити, згадаємо лише «казуси» тих політиків, які вже зараз не при справах. Ну і, звичайно, Володимира Путіна, який, судячи з бездумності росіян, «колишнім» стане ще не скоро.

Страшний корупціонер

Не минуло й тижня з часу обрання 31 травня 2007 року лікаря-травматолога Валдіса Затлерса президентом Латвії, як новий глава держави опинився в центрі скандалу. Затлерс, якого супротивники називали «Заглісом», тобто «крадієм», якщо з латвійської, зізнався у тому, що він свого часу отримував «конверти» від пацієнтів і не декларував ці доходи. А, отже, не платив із них податки.

Українців, звиклих до корупційних скандалів, може здивувати бурхлива реакція латвійської громадськості, яка побачила у діях Затлерса корупційність та легковажне ставлення до норм моралі.

Західна преса відразу ж згадала про пострадянське минуле Латвії та витягла з шухляди стару назву для нового члена ЄС – «колишня республіка СРСР». Литовський «Телеграф» припустив, що США більше не підтримуватимуть країну так, як за часів попереднього президента Вайри Віке-Фрейберги. А коментатор газети «Час» натякнув, що потрібні голоси парламентарів за Затлерса хтось міг «докупити». «Для обрання Затлерса задіяли величезні ресурси, якими сам кандидат не володів, – писав журналіст «Часу». – А хто ж вкладатиме гроші, не сподіваючись на дивіденди?»

Коротше кажучи, підозри, що президент не буде самостійною політичною фігурою, лише посилилися – авжеж, лікар, який бере від пацієнтів гроші в конвертах, здатен і не на таке. «Навіть якщо Затлерс у якійсь гіпотетичній ситуації зміг би стати успішним президентом, над ним завжди тяжітиме штамп корупції», – підсумовувала литовська газета «Дієна».

У підсумку Затлерс протримався на посаді президента до 2011 року, але якимись особливими досягненнями так і не запам’ятався.

Сери, пери і мільйони

Корупційні скандали вибухали і в європейських країнах із розвиненою демократією. Так, на початку 2007 року тепер уже екс-прем’єр-міністр Великої Британії Тоні Блер міг постати перед судом за спроби «подарувати» титул пера чотирьом «спонсорам» лейбористів, які дали по мільйону фунтів стерлінгів на виборчу кампанію цієї партії. І хоча королева не підписала це подання на титулування, поліція вважала, що прем’єр порушив закон 1925 року (!), який забороняє продаж аристократичних титулів у Британії. Після опитування практично всіх міністрів країни Скотленд-ярд поспілкувався на цю тему з самим паном Блером. До речі, перед цим поліція допитувала прем’єра Великої Британії ще в далекому 1916 році. Якщо б правоохоронцям вдалося довести причетність Блера до «торгівлі титулами», це було б остаточним крахом тоді однієї з найсильніших політичних фігур цієї країни.

Мафіозний зять

Політичні конфлікти у країнах Сходу вирізняються таємничістю. Приміром, у 2006 році в міжнародному розшуку опинився Рафат Алієв – зять президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва. 44-річного Алієва підозрювали у фінансових махінаціях, фальшуванні документів, викраденні людей та створенні мафіозної мережі.

На початку 2007 року президентського зятя відправили послом Казахстану до Відня. Ходили чутки, що Алієв не хотів їхати з країни, але його змусили. Усі казахські Інтернет-видання прогнозували, що старша донька Назарбаєва, Дарига, розлучиться зі своїм «мафіозним» чоловіком. Так воно і сталося.

Достеменно невідомо, чим Алієв «допік» своєму тестю, чи, можливо, його доньці. Іноземні видання публікували думку самого Алієва, який вважав, що викликав гнів тестя своїм бажанням балотуватися у 2012 році на пост президента Казахстану.

Гарячі естонські дівчата

Ніщо людське не чуже президентам і членам їхніх родин, особливо неповнолітнім. У Радянському Союзі був популярний анекдот про те, що хлопчик, який з дитинства чув про унікальність «дєдушкі Лєніна», був «травмований», коли йому пояснили, що його кумир мав звичайні людські потреби – ходив у туалет, чистив зуби та справляв решту людських потреб. Тож можна зрозуміти онучок естонського екс-президента Арнольда Рюйтеля, які, як звичайні підлітки, хотіли «відірватися по повній». Ну то й що, що вибрали для цього президентський палац дідуся?

15-річна Хелена та 13-річна Марія знали цифровий код від службового входу Кардіоргського палацу. Скориставшись ним, дівчата впустили до палацу своїх друзів. А вже там вони розпивали спиртне, фотографувалися й навіть, як стверджував анонімний свідок у передачі «Очевидець», курили маріхуану та ходили в туалет на даху палацу. Молодь відвідала тамтешню лазню, а також зробила імпровізований фуршет на робочому столі президента. Там хлопці та дівчата пили ром, лікер, вино та пиво.

Жоден важливий документ не пропав. Як покарали за цю витівку дівчат, преса так і не повідомляла. Охорону палацу посилили. А сам президент потім ще довго вибачався перед естонцями за інцидент.

«Потискати» хлопчика

Справжнє обличчя президента бідної, але від того ще більш агресивної Росії весь світ побачив восени 2006 року. Саме тоді Володимир Путін проявив особливу ніжність до малолітнього хлопчика, який прийшов на екскурсію до Кремля. Дзюдоїст та колишній розвідник присів перед білявим хлопчиком років 6-8, розглядав його, а потім обережно підняв дитині маєчку та поцілував у животик.

Пізніше російським виданням Путін пояснив свій жест, у якому «зіпсовані» громадяни побачили педофільський контекст. Президент РФ розповів про незахищеність дитини та про те, що йому, В.В.Путіну, «просто захотілося «патіскать мальчіка», мов кошеня». «Це бажання вилилося в той жест, про який ви говорите... Нічого такого за цим не було», – додав тоді президент РФ.

Нерозбірливі контакти

Важко живеться президентам держав, яким власноруч доводиться перевіряти досьє мало не всіх людей, з якими вони спілкуються.

Через те, що екс-президент США Джордж Буш зустрічався з радником міністра оборони Росії Володимиром Шамановим, його почали звинувачувати у приязному ставленні до організаторів терору проти мирного населення в Чечні. Як писала зарубіжна преса, під керівництвом Шаманова було скоєно найстрашніші звірства у цій кавказькій республіці.

У результаті розслідування, проведеного правозахисниками, з’ясувалося, що в селі Алхан-Юрт у грудні 1999-го солдати під керівництвом Шаманова вбили 17 мирних жителів, пограбували будинки, стріляли у всіх, хто ставав на їхньому шляху, в тому числі у сторічну жінку. Європейський суд встановив також, що війська Шаманова винні у «масовому застосуванні зброї невибіркової дії», в результаті чого загинули жителі іншого села, а також у тому, що на базі, підпорядкованій Шаманову, людей тримали у ямах, до затриманих застосовували тортури, зокрема й електричний струм.

За «подвиги» у Чечні Шаманов отримав орден, який, імовірно, був на ньому під час відвідин Овального кабінету Буша у Вашингтоні.

Внаслідок цього скандалу звільнили кількох співробітників президентської адміністрації, які не перевірили досьє візаві американського президента – російського генерала з уряду.

Змити сором кров’ю

Міністр сільського господарства Японії Тосікацу Мацуока, якого підозрювали у корупційних діях, 28 травня 2007 року вчинив самогубство. Він повісився на шовковому шнурі у службовій квартирі. Старого міністра звинувачували у неправомірному розподілі замовлень щодо заготівель лісу. Наступного дня Мацуока мав звітувати щодо цієї справи перед ревізійною комісією. Але натомість під вікнами його квартири знайшли тіло колишнього начальника Мацуоки – Сінтьї Ямадзаки. За попередньою версією, 76-річний чиновник викинувся з шостого поверху. Його прізвище також фігурувало у скандальній справі.

Секс-відбір чиновниць

Значно менш трагічним, хоча не менш гучним, був скандал, що вибухнув наприкінці 2006 року в польському уряді. Віце-прем’єра, міністра сільського господарства, голову коаліційної партії «Самооборона», нині вже покійного Анджея Леппера звинуватили у використанні службового становища для сексуального шантажу потенційних співробітниць його апарату.

Одна з жінок (Аннета К.) розповідала «Газеті виборчій», що пан Леппер та його помічник Станіслав Лижвинський приймали на роботу жінок виключно після надання ними сексуальних послуг. Аннета К. зізналася, що також отримала таку пропозицію і, хоча зразу відмовилася, потім погодилася на неї. Газета писала, що завдяки сприянню Леппера пані К. отримала місце голови одного з регіональних осередків «Самооборони». Кореспонденти «Газети...» знайшли й інших жінок, які також «піднялися кар’єрними сходами» таким чином.

Анджей Леппер спочатку вважав ці закиди провокацією та вимагав негайно провести розслідування. Однак коли справа набула обертів і прокуратура націлилась таки її розглянути, Леппер звільнив Лижвинського. Загалом усе це закінчилося трагічно: незабаром Анджей Леппер покінчив життя самогубством.

Шерше ля фам, Моше

У тому ж таки 2006 році той же ж таки Володимир Путін вкотре здивував громадськість, коли у жартівливій формі висловив своє захоплення президентом Ізраїлю, мовляв, оце Моше Кацав мужик, його звинувачують у кількох зґвалтуваннях!

Самому ж Кацаву було не до жартів. Звинувачення у перевищенні службових повноважень, зґвалтуванні, аморальній поведінці та сексуальних домаганнях до підлеглої висунули на підставі свідчень пані, яка працювала у Міністерстві туризму Ізраїлю у 1998-1999 роках. Моше Кацав наполягав на тому, що історію вигадали з метою його шантажу. Але все-таки 1 липня 2006-го йому довелося піти у відставку.

Коханка двох президентів

Всюдисущі папараці розкопали подробиці особистого життя двох колишніх президентів Франції – Жака Ширака та Франсуа Міттерана. Виявилося, що вони обидва були закохані в одну й ту саму жінку – політичну журналістку з газети «Фігаро». У красуні на початку 70-х був флірт з Міттераном, а наступного десятиліття вона стала коханкою пана Ширака, який вже тоді претендував на президентське крісло. Як пишуть автори книги-бестселера «Сексус політикус», Ширак закидав журналістку квітами й навіть думав про розлучення зі своєю дружиною Бернадет, але завадили політичні амбіції – розлучений чоловік мав значно менше шансів посісти найвищу посаду Франції, ніж «добропорядний» сім’янин.

Цікаво, що вже тоді преса писала й про зв’язок ще одного колишнього президента Франції Ніколя Саркозі, і також з журналісткою. Щоправда, уже іншою. Але політичні амбіції знову стали на заваді особистому щастю, тож Саркозі у той час повернувся до дружини Сесилії.

Комісар Європи – нудист

У грудні 2006 року відкритість тодішнього єврокомісара та дуже відомого в Європі політика 62-річного Гюнтера Ферхойгена досягла критичної межі. Папараці сфотографували його на нудистському пляжі Литви у товаристві його помічниці, 48-річної Петри Ерлер. Немолода пара плавала в морі, гуляла, тримаючись за руки. Із одягу на них були лише кепки.

Сам Ферхойген вважав суто особистою справою те, з ким і де він проводить свій відпочинок. Його дружина підтвердила, що знала, де відпочиває її чоловік.

З цього приводу тоді влучно висловився депутат Європарламенту Херберг Ройль від Християнсько-демократичної партії: «Для комісара ЄС неприпустимо бігати голяка пляжем у товаристві своєї співробітниці», – сказав він.

Люба, я люблю... його

Британський парламентар Грег Бакер, консервативний тіньовий міністр з питань захисту довкілля та політичний друг нинішнього прем’єр-міністра країни Девіда Кемерона, кілька років тому пішов від своєї дружини та трьох дітей до... чоловіка. Дружина Бакера, яка була «типовою дружиною британського політика», не підозрювала про гомосексуальну схильність свого чоловіка, писали місцеві видання. Але, проживши 14 років у шлюбі, пан Бакер вирішив залишити гетеросексуальний зв’язок заради свого приятеля-дизайнера.

Потяг до осіб своєї статі призвів також до відставки глави корпорації «Брітіш петролеум» Джона Брауна. 59-річного магната вважали одним із найуспішніших бізнесменів світу, але він подав у відставку після того, як програв суд одному з лондонських видань. Газета розмістила інформацію про інтимний зв’язок Брауна з іншим чоловіком, а бізнесмен заперечував наявність цього зв’язку.

Онук Діка Чейні має дві мами

Донька екс-віце-президента США Діка Чейні 42-річна Мері одружена з іншою жінкою та навіть має дитину. Журналісти так і не змогли дізнатися, хто ж може бути вірогідним батьком хлопчика. Але це – особисті справи цієї милої сім’ї. Громадськість же у травні 2007 року обурило те, що дідусь та бабуся хлопчика, тобто Дік Чейні та його дружина Лінні, сфотографувалися з онуком, але без його мам. «Невже прогресивний політик може соромитися схильностей своєї доньки?» – здивувалися прихильники нетрадиційних шлюбів. Як виявилося – ні. Дік Чейні з розумінням поставився до того, що його донька вирішила «оженитися», а фото було зроблене без інших членів родини з питань політкоректності, адже у США ще є достатньо прихильників традиційних християнських цінностей.

Із червоним м’ячем у роті

Автором ще одного оригінального секс-скандалу став ізраїльський посол у Республіці Сальвадор Цуріель Рафаель, якого знайшли голим і зв’язаним на вулиці поблизу свого дому. Спочатку преса поспішила повідомити про злочинний напад на посла в латиноамериканській країні. Проте через певний час з’ясувалося, що поряд з «жертвою» лежали секс-іграшки, а в роті у пана посла був уподобаний мазохістами всього світу червоний гумовий м’яч. Рафаель відмовився писати заяву про напад, підтвердивши, що сам винен в інциденті.

Ізраїльська преса посмакувала садомазохістським контекстом події, а посла терміново відкликали в Ізраїль «для консультацій». Представниця ізраїльського МЗС зазначала, що у відомстві вважають поведінку посла недостойною.

Космічний мер і коханка

Ну і неможливо таки не згадати бодай одного вітчизняного політика столичного рівня. Ми довго думали, на кому зупинитися – адже вибір тут величезний. І ось вона – «жертва»: колишній мер Києва Леонід Черновецький.

Кілька років тому, поки законна дружина «Льоні-Космоса» Аліна Айвазова готувалася забрати свою заяву про розлучення, у пресі з’являлися все нові факти про коханку мера Олену Савчук.

40-річна Олена Савчук мала освіту менеджера і трудилася у мерії в управлінні у зв’язках зі ЗМІ. Як розповідали тоді співробітники Київської міської адміністрації, вона завжди намагалася бути у тіні, не афішувала своїх стосунків з Черновецьким.

Уперше шатенка модельної зовнішності прийшла на роботу до мера наприкінці 2008-го року. У Савчук було довге волосся, туфлі на височенних шпильках, жінка була одягнена з голочки.

«Тодішня начальниця Марина Лахно нам сказала, що тепер у нас буде працювати Олена Савчук. Прошу жодних завдань їй не давати. Якщо тільки підписати якийсь лист або документ у мера, вона це зробить дуже швидко», – згадують колишні співробітники мерії.

У перший робочий день у КМДА Савчук прийшла разом з мамою – пастором «Посольства Божого» Софією Жукотанською. Влаштувати Олену заступником начальника главку відразу не вийшло – у неї не було стажу роботи на держслужбі. Тому вона стала головним спеціалістом, але кабінет їй виділили окремий, призначений для першого заступника начальника управління.

Тоді ж поповзли чутки, що на роботу її влаштував сам Леонід Черновецький.

«Говорили, що Олена була зі своєю мамою на дні народження мера, він відзначав його в ресторані, там було кілька сотень осіб, дуже багато відомих людей. І тоді нібито мер їй сказав: «Як, ти не працюєш? То приходь до нас», – кажуть співробітники мерії.

У самій КМДА про Олену Савчук говорили різне: одні – що вона дуже конфліктна і некомунікабельна, а більшу частину робочого часу проводить у соцмережах. А інші навпаки називали її доброю і чуйною людиною.

Подейкують, коханка мера була «головною за підписами» у мера.

«Вона вільно заходила до нього в кабінет на 9 поверсі. Могла подовгу просиджувати там, але якщо вона була там, то більше нікого не впускали, всі мали чекати у приймальні. Поверталася Олена від мера у романтичному настрої, вся така замислена. А одного разу принесла величезну іграшку, яку посадила собі на стіл, – Леонід Михайлович подарував», – розповідали у мерії.

Цікаво, що інтерес до інтимного життя Черновецьких у свій час настільки розбурхав жовту пресу, що навіть зараз не стихає зацікавлення колишні мером столиці. Отож зовсім недивно, що у ЗМІ почали з’являтися фотографії вже й другої «коханки Льоні-Космоса».

***

Словом, як би довго не впроваджувалися реформи в нашій країні, як би складно не було боротися тут з корупціонерами та іншими «злодіями в законі», вірмо – все у нас вийде. Адже поганих людей вистачає всюди. Головне, щоб ми залишалися при совісті.

Підготував Адам Стрижнюк

Оголошено бліц-конкурс на проект пам’ятника «Небесній сотні»

Понеділок, 27 квітня 2015, 08:23

Тернопільська міська рада оголошує бліц-конкурс на кращий ескізний проект пам’ятника Небесній сотні на Площі Героїв Євромайдану в Тернополі з метою увіковічення пам'яті загиблих Героїв. Триватиме конкурс один місяць з 27 квітня 2015 року.

«Уже був проведений конкурс у двох етапах на кращий ескізний проект пам’ятника, у результаті яких було обрано переможця, - розповідає головний спеціаліст сектору розвитку культури та духовної спадщини Наталя Бабій. – Потім відбувалися розширені художні містобудівні ради за участю членів Спілок архітекторів та художників, на яких прозвучали пропозиції для доопрацювання проекту. Переможець не сприйняв рекомендації і написав відмову від подальшої участі у конкурсі. Після цього відбулося засідання членів журі конкурсу, на якому вирішено, відповідно до законодавства, оголосити бліц-конкурс».

До участі у бліц-конкурсі запрошуються фахівці та авторські колективи Тернопільської обласної організації НСА України та Тернопільської обласної спілки художників України, які подали на конкурс проекти, що відповідають його умовам.

Реєстрація учасників конкурсу та видача конкурсної документації проводиться з 27 квітня 2015 року за адресою м. Тернопіль бульвар Т. Г.Шевченка, 1, пов. 3^-й, контактний тел. 42-06-72 ; 52-67-32 з 10⁰⁰ до 13⁰⁰, Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду .

Проектні пропозиції подаються на конкурс анонімно під девізом у формі шестизначного числа з позначкою «Бліц-конкурс», яке проставляється у верхньому правому кутку на перших сторінках усіх матеріалів проекту та пояснювальній записці. Інформація про авторів проекту (прізвища, імена, по-батькові, адреси, банківські реквізити, ідентифікаційні коди), а також пропозиції розподілу можливої премії між членами авторського колективу, завірені їх підписами, подаються у закритому конверті під девізом.

Графічні матеріали подаються на планшетах не менше формату А-2 загальною площею не більше 2м²(окрім макетів та моделей) в Управління культури і мистецтв за адресою м. Тернопіль, бульвар Т.Г.Шевченка, 1, пов. 3^-й, контактний тел. 42-06-72 ; 52-67-32 з 14³⁰ до16³⁰.

Реконструкція комунального ринку на вул. Шептицького знаходиться на стадії завершення

Неділя, 26 квітня 2015, 18:01

Уже зовсім скоро підприємці, які продають товари на прилеглих територіях та приїжджі з сіл дрібні торгівці, зможуть перейти торгувати продуктами у новому ринку. Там передбачений не лише покращений сервіс для покупців, а й дотримання усіх санітарних норм.

«Новий ринок вирішить питання торгівлі продуктами, адже наразі люди торгують просто з землі, - розповідає директор комунального ринку Олег Фляк. – Умови на новому ринку будуть набагато кращі, як для покупців, так і для продавців. Для підприємців передбачено достатньо місць, так що торгувати зможуть бажаючі дрібні приїжджі торговці та приватні підприємці навіть з автотранспорту. Також ми звернули увагу на створення торгових місць для соціально незахищених, які вирощують сільськогосподарську продукцію на власних присадибних ділянках».

На цьому ринку буде обладнано приміщення для торгівлі м'ясо-молочними продуктами, ветеринарна лабораторія, працівники якої перевірятимуть якість пропонованої продукції, споруджено складські приміщення для належного зберігання товарів, підведені комунікації. Передбачено і облаштування автостоянки, адже без її наявності будуть складнощі руху на прилеглих проїжджих частинах. Щодо питання з торгівлею овочів та фруктів, то це технічні моменти, які будуть вирішуватися.

«Була інформація, ніби з підприємців збиралися кошти для побудови цього ринку. Насправді, вони здавали гроші, як і всі інші підприємці, лише за здійснення торгівлі. Додаткових ресурсів для будівництва сучасного ринку ніхто не збирав», - зазначає Олег Фляк.

Будівельні роботи з реконструкції ринку проводилися за кошти інвестора, оскільки у комунального підприємства було недостатньо коштів для втілення цього проекту. Процедура пошуку інвестора була реалізована згідно чинного законодавства, а земельна ділянка й надалі залишається у комунальній власності.

Ще до початку реконструкції даного ринку підприємцям, які торгували на постійно діючому ярмарку, були запропоновані вільні місця на територіях існуючих ринків міста. Однак, торговці не прислухалися до пропозиції та продовжують торгувати на тротуарах міста, що призвело до поширення несанкціонованої торгівлі. У наступні два тижні буде проінформовано усіх торгівців про вільні місця на існуючих ринках та зобов’язано їх змінити місце торгівлі. Адже у травні буде прийнято рішення, згідно з яким торгувати на вул. Шептицького буде заборонено і всі торгові об’єкти, які залишаться на цій території, будуть демонтовані.

Тернополяни побували на батьківщині козацтва

Субота, 25 квітня 2015, 08:43

Я з тих людей, які запам’ятовують світ візуально. Коли читаю книжку, мушу уявляти собі всі деталі. А як не виходить — шукаю в Інтернеті незрозумілі мені речі. І лиш після цього повертаюся до тексту. Але ж, погодьтеся, значно цікавіше побачити прочитане не лише на картинці, але й стати його героєм, пише Культурно. От, наприклад, читавши про запорізьких козаків, мені важко було уявити: делію, кунтуш чи бурку – військовий одяг тодішніх вояк. У наш час такого не носять. І хоч машину часу ще не винайшли, побувати на батьківщині козацтва мені, все-таки, вдалось. Приїхавши у Дніпропетровськ, учасників проекту «Від Сходу до Заходу», чекала насичена культурна програма: Музей етнографії та народно-прикладного мистецтва, Центр Петриківського розпису, Культурний центр «Менора», і , звичайно, подорож до етно-хутора «Козацька Січ». Цікаво, що із восьми існуючих колись Запорозьких Січей, п’ять розташовано на Дніпропетровщині. Тож, година їзди в роздумах про значимість цієї місцевості промайнула як мить. Саме тут, у селі Гречино, досі проживають нащадки справжніх козаків. За давнім звичаєм, біля воріт нас зустріли хлібом-сіллю. Проте, потрапити на територію етно-хутора вдалось лише по-козацькому – випивши чарку самогонки з шаблі, при цьому не проливши ані краплі. Увійшовши на подвір’я, пройнятись войовничим духом довелось відразу. З перших хвилин нас привітали вистрілом з гармати. Довелось також стати учасниками стародавніх бойових мистецтв та показових трюків з верхової їзди. Можу запевнити, що мужність хлопців ніскільки не відрізняється від опису героїв у книжках. Тож, перебування на козацькій території, безперечно, потребує шанобливого ставлення до тамтешніх традицій. Етно-хутір «Козацька Січ» об’єднує близько десяти садиб, оздоблених за українською традицією часів козацтва. На території споруджені етнографічний музей, стародавня кухня, кузня, а також різноманітні козацькі розваги. Кожна річ, що тут знаходиться, виготовлялась чи купувалась господарем на замовлення. Усі знаряддя – частина історії. Навіть вбрання мешканців садиби традиційне – козацьке. Запросивши до хати, господар Роман Ламза розповів історію козацтва, про зброю та обереги козаків. Наприкінці ХVIII ст., коли європейські війська беруть собі на озброєння пістолі, мушкети та гармати, українські, в свою чергу, продовжують користуватися луками. Насамперед, «…вони дешеві, і легкі у користуванні»,- розповідає господар. Проте головною їх перевагою була швидкострільність. За одну хвилину козак випускав від 15 до 20 стріл, в той час як із мушкета чи пістоля можна було вистрілити лише двічі. Зброя-зброєю, але козака не можна уявити без люльки. Вона для козака була святинею, оберегом та лікувальницею. Забита різноманітними травами, люлька використовувалась «запорожцями» як засіб аромотерапії. Історичні факти свідчать, що люлька використовувалась в бою, а саме – нічному. За словами господаря, щоб краще орієнтуватися у темряві, козаки забивали її полином та звіробоєм. Така суміш трав загострювала зір, – запевняє Роман. Не менш цікавою виявилась історія культури споживання сала. Відомий світу український делікатес зародився під час набігів на наші землі турків і татар. Грабувавши українські господарства, вороги залишали на маєтку лише свиней. (Згідно з мусульманським віруванням, свинину не можна споживати). Тож любов до сала у нас зародилась неспроста. Щоб історія не залишалась на словах, гостей запросили скуштувати традиційних українських страв, приготовлених за стародавніми рецептами. Розповідати про цю смакоту не буду. Їдьте — і пробуйте. Про етно-хутір «Козацька Січ» читайте на сайті www.etno-galushkivka.com.ua Оксана Божко