images/stories/logosait_new.jpg

 

Репортаж


Британія розсекречує досьє своїх спецслужб, щоб покарати Путіна

Понеділок, 09 лютого 2015, 09:23

На відкритих слуханнях у Лондоні у справі про загибель колишнього співробітника російських спецслужб Олександра Литвиненка його вдова Марина розповіла про обставини їхньої втечі з Росії, співпрацю чоловіка з іноземними спецслужбами та роль у їхньому житті Бориса Березовського.

Марина Литвиненко підтвердила, що у її чоловіка і нинішнього президента Росії Володимира Путіна був конфлікт з кількох причин, хоча особисто зустрічалися вони тільки один раз – відразу після призначення Путіна новим главою ФСБ в 1999 році.

Путін, за її словами, розкритикував спробу Литвиненка і його товаришів розкрити випадки корупції в ФСБ.

Литвиненко ж, у свою чергу, звинувачував Путіна в тому, що той під час навчання в університеті вже був інформатором КДБ, пізніше в адміністрації Санкт-Петербурга «кришував» місцеві злочинні угруповання, а потім, ставши наступником Бориса Єльцина, зробив усе, щоб зберегти контроль над державою з боку спецслужб.

Радник дізнання Робін Там, який ставив запитання Марині Литвиненко, також продемонстрував у суді роздруківку статті її чоловіка, названу «Кремлівський педофіл».

«Навряд чи потрібно вас запитувати, чи можете ви підтвердити звинувачення Саші. Але ви погодитеся з тим, що якби Литвиненко хотів подружитися з Путіним, навряд чи він вибрав найкращий для цього спосіб?» – запитав Там у Марини Литвиненко, і та ствердно, з посмішкою кивнула.

Олександр Литвиненко помер 23 листопада 2006 року в лікарні Університетського коледжу Лондона від отруєння радіоактивною речовиною полоній-210, доданим, як вважають британські спецслужби, в чай, який Литвиненко випив під час зустрічі з колишніми співробітниками ФСБ Андрієм Луговим (нині депутат Держдуми від ЛДПР) і Дмитром Ковтуном.

Британська сторона раніше звинувачувала Росію в причетності до загибелі Литвиненка, але Москва постійно заперечувала ці звинувачення.

Головна мета громадського розслідування – відповісти на запитання, чи була російська влада причетною до загибелі Литвиненка.

«Ти б міг убити Березовського?»

Третій день слухань у Високому суді був повністю присвячений допиту Марини Литвиненко.

Разом з Мариною Литвиненко до присяги було приведено і перекладача, проте Там попросив свідка в міру можливостей давати свідчення англійською мовою.

Впевнено і виразно, хоча і з численними граматичними помилками, Марина Литвиненко розповіла про історію їхнього знайомства з Олександром, про його кар’єру в російських спецслужбах і про стосунки з нині покійним російським бізнесменом Борисом Березовським, який довгі роки підтримував їх грошима.

З Березовським Литвиненко познайомився ще в 1994 році, коли після замаху на бізнесмена Литвиненка офіційно «приставили» до Березовського в цілях забезпечення безпеки.

Марина стверджує, що незабаром слідчі органи були готові заарештувати Бориса Березовського за звинуваченням в організації вбивства відомого телеведучого Владислава Лістьєва, але саме її чоловік фактично врятував бізнесмена, завдяки своєму посвідченню співробітника ФСБ не давши міліціонерам відвезти Березовського в невідомому напрямку.

«Борис Березовський говорив Саші: «Ти врятував мені життя», – згадує Марина Литвиненко.

А після укладення Хасав’юртівської угоди, що поклала кінець першій чеченській війні, в російських силових структурах нібито з’явився задум ліквідувати Березовського – який мав безпосереднє відношення до визначення умов миру з Чечнею.

За словами Марини Литвиненко, безпосередній начальник її чоловіка в підрозділі ФСБ поставив йому пряме запитання: «Ти добре знаєш Бориса Березовського. Ти б міг його вбити?»

Від прес-конференції до арешту

Олександр Литвиненко відмовився вбивати Бориса Березовського, а замість цього розповів про підготовку замаху самому бізнесмену.

За словами Марини, Березовський не відразу повірив в існування змови, але потім послідовно намагався запобігти їй наявними в його розпорядженні способами: спочатку заявою в правоохоронні органи, потім зверненням в президентську адміністрацію, а коли й це не принесло плодів – відкритим листом директорові ФСБ Володимиру Путіну, опублікованому в газеті «Комерсант».

Формальне слідство було проведено, але, як стверджує Марина Литвиненко, його єдиним результатом був висновок про перевищення службових повноважень декількома чинами в рядах ФСБ.

Сам Литвиненко і кілька його колег були відсторонені від служби, а незабаром він дізнався, що його хочуть заарештувати.

За порадою Бориса Березовського, Олександр Литвиненко наважився віддати на розсуд громадськості факти корупції та протиправної діяльності ФСБ.

17 листопада 1998 року відбулася прес-конференція Олександра Литвиненка і чотирьох його колег, на якій він розповів, як їм наказували вбити Березовського, а також викрасти чеченського підприємця Умара Джабраїлова і «проломити голову» колишньому підполковнику ФСБ Михайлу Трепашкіну, який судився з колишнім главою ФСБ Миколою Ковальовим.

Незабаром Литвиненка заарештували, і хоча суд його виправдав, його відразу ж заарештували у новій кримінальній справі. Як сказала Марина Литвиненко на слуханнях, її чоловікові «обіцяли, що будуть заводити проти нього все нові і нові справи, поки не посадять».

Проте незабаром Литвиненка все-таки випустили на свободу під заставу, хоча й відібрали паспорт, щоб він не міг виїхати за кордон.

Сім’я Картерів

Розповідь Марини про їхню втечу з Росії змусила згадати, як ще на першому засіданні Робін Там обіцяв, що справа Олександра Литвиненка буде схожою на захоплюючий трилер.

«Саша сказав мені, що їде в Нальчик. Але потім мені передали його вказівку купити новий телефон, він подзвонив мені на нього і запитав, чи не хочу я з сином поїхати на відпочинок за кордон», – розповідає Марина.

Допіру в Іспанії, за два дні до закінчення «канікул», Литвиненко зателефонував дружині і сказав, що насправді він не виїжджав в Нальчик, а втік до Грузії, де йому зробили підроблений паспорт.

«Він сказав, що мені вирішувати, повертаємося ми до Росії чи ні. Він був готовий повернутися і бути заарештованим, але боявся, що опинившись у в’язниці, не зможе забезпечити нам безпеку – мені й синові», – пояснює Марина Литвиненко.

З Іспанії Марина з сином Анатолієм були переправлені на приватному літаку Березовського до Туреччини, де їх вже чекав Олександр. Там вони безуспішно намагалися попросити політичного притулку в Сполучених Штатів, але в посольстві їм відповіли, що вони можуть лише подати на звичайну візу.

За словами Марини Литвиненко, рішення летіти до Великобританії їм підказав їхній друг Юрій Фельштинський, який весь цей час перебував з ними. Фельштинський пояснив, що в аеропорт Хітроу можна прилетіти і без транзитної візи.

«У Хітроу Саша підійшов до першого ліпшого поліцейського і сказав: «Я колишній офіцер ФСБ і прошу політичного притулку», – розповіла Марина.

У Великобританії їм були видані документи з новими іменами: Марія Анна Картер (Марина), Едвард Рейнольд Картер (Олександр) та їх син Ентоні Картер.

На зарплаті у МІ-6

Марина Литвиненко підтвердила, що втеча з Росії, а потім облаштування в Лондоні їм оплачував Борис Березовський, з яким у її чоловіка склалися не ділові, а дружні стосунки.

Бізнесмен, за її словами, оплачував їм житло і навчання сина Анатолія в хорошій школі. Марина підкреслює, що її чоловік не був співробітником будь-якої з компаній Березовського, але надавав йому «послуги з консультування».

Крім цього, Олександр Литвиненко отримав від підконтрольного Березовському фонду грант на написання книги «ФСБ підриває Росію», в якій він разом зі співавтором Юрієм Фельштинським звинувачує російські спецслужби в організації терактів в 1999 році в Москві, Буйнакську і Волгодонську, а також у викраденнях і вбивствах.

Марина в черговий раз підтвердила, що її чоловік співпрацював зі спецслужбами Великобританії, отримуючи за це винагороду у розмірі 2 тисяч фунтів на місяць (близько 3 тисяч доларів за нинішнім курсом), – однак вона кілька разів підкреслила, що це було позаштатне «консультування з питань організованої злочинності в Росії».

За її словами, вони були дуже раді отримати британське громадянство в 2006 році.

«Саша був дуже гордий і навіть вивісив на балконі британський прапор під час чемпіонату світу з футболу 2006 року», – розповіла його вдова.

Марина Литвиненко підтвердила, що за рік чи за два до смерті її чоловік почав співпрацю з іспанськими спецслужбами і один раз навіть отримав за це якусь суму грошей, але яку саме, вона не змогла відповісти.

Вдова Литвиненка також категорично заперечує звинувачення на адресу її чоловіка в тому, що той нібито розкрив британським спецслужбам імена російських агентів.

***

Передсмертні свідчення покійного Олександра Литвиненка навряд чи здивують адекватних росіян, які вже звикли до більш ніж дивної поведінки свого президента. Багатьом запам’ятався випадок, коли прямо на Червоній площі Москви Володимир Путін, незважаючи на десятки телекамер, поцілував у живіт 6-річного хлопчика Микиту. Підозріло ласкаві стосунки з чужими дітьми, причому виключно чоловічої статі, виникають у російського президента практично скрізь, де б він не знаходився: за знайомством і хтивими посмішками обов’язково слідують обійми, а часто й поцілунки.

Нагадаємо, Олександр Литвиненко за кілька місяців до смерті звинуватив президента Росії Володимира Путіна в педофілії. Нібито саме через «своєрідні» сексуальні уподобання його свого часу не взяли в зовнішню розвідку.

Ми вирішили детальніші зупинитися саме на цьому пункті звинувачень. І ось чому.

Як стверджують психологи, педофіли, для приховування своїх нахилів, зображують із себе високоморальних особистостей, на кожному кроці вони люблять говорити про мораль, про захист сімейних цінностей, про високу духовність, і все заради того, щоб обдурити суспільство, не показавши йому свою справжню сутність.

Якщо ж педофіл має ще кілька психічних відхилень, як, наприклад, манію величі і переслідування, то такій людині не те що владу, сад довіряти не можна, бо у нього – психічна патологія, а він – психопат.

Кожен злочинець і психопат робить все можливе, щоб ті, хто його оточують, були гіршими або дотримувалися б таки же низьких морально-етичних норм. Це дозволяє Путіну на тлі деградуючих росіян виглядати героєм і диктувати оточуючим свої умови. Але психопата, особливо педофіла, дуже легко розпізнати. І якби російське суспільство не скотилося до рівня, коли хамство, невігластво, підлість і безчесність сприймаються як велич, то вже за цитатами свого «бога» вони побачили б у Путіні сексуально стурбованого гопника-педофіла.

Цитатник Путіна красномовний. Він часто використовує в своєму лексиконі непристойні слова та жарти. Однак солдафонський гумор педофіла бентежить тільки західних журналістів і політиків.

Фрази на кшталт «мы враскорячку стоять не умеем», «и что так американцы беспокоятся за европейское тело – я не знаю. Может быть, потому что сами не хотят от него отрываться, нравится, тело хорошее» – доводять, що на підсвідомому рівні Путін керований низькими збоченими сексуальними інстинктами.

Цитата: «всё выковыряли из носа и размазали по своим бумажкам» – підтверджує бажання цього суб’єкта принижувати інших і доводити їм свою перевагу, будучи впевненим у власній безкарності.

А висловлювання на кшталт: «бабушка с половыми признаками дедушки», «мы вам сделаем обрезание, чтоб ничего не выросло», «десять женщин изнасиловал! Мы все ему завидуем» – видають в Путіні сексуально стурбованого самця, який бажає домінувати в усьому, а тому подає оточуючим через свою промову посили погроз і залякування.

Путін давно перестав вдавати з себе інтелектуала. Своє невігластво, обмеженість і хамство він більш не бажає приховувати, адже кероване ним суспільство цілком упевнене, що глава держави може собі дозволити сказати Ангелі Меркель: «Много всяких анекдотов можно привести на этот счет. Как бы ни действовать во время первой брачной ночи, результат должен быть один и тот же, понимаете?». У цій фразі Путін безпардонно продемонстрував не тільки неповагу до жінки і світової спільноти, він показав світовій громадськості, що «по жизни» вважає себе самцем – нахрапистим покидьком, який демонструє через дебільні жарти свої сексуальні комплекси.

Росіяни, керовані педофілом і психопатом, допустили подвійні стандарти в життя свого суспільства, в якому злодій, який вкрав мільйони – на волі, вбивця може вийти з зали суду безкарним, але при цьому матір 7 дітей за якийсь невинний дзвінок в українське посольство можуть посадити на кілька десятиліть. Вони (росіяни), усвідомлюючи підлість свого буття, як незрілі підлітки бояться зізнатися в тому, що самі допустили до влади параноїка і педофіла, який перетворив російське суспільство в купку хамів, неосвічених неуків і невігласів, в свідомості яких прижилося й існує два паралельні світи.

Перший – світ невігластва, бажання ображати інші нації, доводячи велич «русских» безпосередньо через їх неосвіченість і відсталість. У цьому світі вони зневажають прогрес, айфони, айпади та інші прогресивні досягнення сучасності, заявляючи, що жити без елементарних речей і бути відрізаними від цивілізованого суспільства – це надмісія, за яку вони, росіяни, готові вмирати, несучи «русский мир» іншим. І їх не бентежить, що цей їх «русский мир» – це світ темряви, неосвіченості, а також надуманої релігійності (у якій немає віри в Бога, але є віра в Путіна і Кирила).

Другий паралельний світ – це безтурботне користування пральними і автомашинами, виготовленими на Заході і в Японії, пилососами і холодильниками, а також високоякісними Led-телевізорами найвідоміших брендів, до винаходу і виготовлення яких Росія не має ніякого відношення.

І ці два світи, в першому з яких – постоли, балалайки, хамство і впевненість в тому, що педофіл-володар зі зграєю злодіїв мають право нав’язувати громадянам сексуальну орієнтацію і таврувати ганьбою незгодних уживаються з побутом, в якому на автомобілі американського виробництва пишуть: «Путин – герой России, а американцы – пиндосы».

Як суспільство могло опуститися до такого дна, прийнявши подвійні стандарти, в яких Путін-педофіл, злодій і вбивця – герой, який рятує Росію, а діти-сироти – непотрібні суб’єкти, змушені вмирати в дитячих будинках під мантру про високу духовність і моральність, – не відомо. Але кожен росіянин зобов’язаний задуматися над тим, що похабщина з кримінального світу, яка розкладає сьогодні життя Росії, обов’язково стане надбанням світової громадськості, і Путін отримає таку ж славу, як і Сталін, і таку ж долю, як Хусейн.

Підготував Адам Стрижнюк

 

У Тернополі близько 100 захисних споруд приведуть у готовність

Неділя, 08 лютого 2015, 12:35

4 лютого під головуванням міського голови Сергія Надала відбулася нарада з керівниками підприємств, на балансі яких знаходяться споруди цивільного захисту. У зв’язку з подіями, які відбуваються у зоні АТО, у Тернополі введено режим підвищеної готовності у системі цивільного захисту, тобто посилено охорону важливих об’єктів, які забезпечують життєдіяльність міста, приводять у готовність усі захисні споруди, проведено комплекс заходів щодо цивільного захисту населення.

«У місті знаходиться 91 захисна споруда, з них 55 сховищ та 36 протирадіаційних укриттів, - розповідає міський голова Сергій Надал. – Попереднє обстеження усіх споруд показало, що частина з них потребує проведення капітального, частина - поточного ремонтів. Саме тому ми запросили усіх керівників підприємств, на балансі у яких знаходяться захисні споруди на нараду та зобов’язуємо їх якомога швидше привести у належний стан бомбосховища та укриття. На ремонт тих споруд, які знаходяться у комунальній власності, з міського бюджету уже виділено кошти і незабаром там будуть проведені необхідні ремонтні роботи».

Представники управління ДСНС України у Тернопільській області кажуть, що згідно з розпорядженням Кабінету міністрів України, працівники служби у лютому-березні 2015 року знов будуть здійснювати перевірки захисних споруд цивільної оборони міста. За результатами складуть відповідні акти та вручать їх керівникам відповідних підприємств.

До слова, у місті останнім часом почали з’являтися неофіційні пам’ятки та інструкції щодо поведінки тернополян при надзвичайних ситуаціях. Служба ДСНС повідомляє, що деякі з описаних там дій при виникненні надзвичайної ситуації є несумісні із захистом населення, тому слід довіряти інформації, яка оприлюднена на сайті Тернопільської міської ради, ДСНС, у газеті «Тернопіль вечірній», а також розміщена на дошках оголошень представниками ЖЕКів.

Міська рада

Рак лікується, якщо його вчасно діагностувати

Субота, 07 лютого 2015, 08:20

Більшість людей настільки бояться почути цей діагноз, що затягують момент діагностики до крайньої межі. З огляду на низку обставин, діагноз раку в народі асоціюється з вироком смерті. Проте, сьогоднішній досвід демонструє, що обізнаність, щорічне обстеження та вчасна діагностика сприяє ранньому виявленню та успішному лікуванню. Медики запевняють, що при своєчасній діагностиці практично в 100% випадків гарантується одужання.

Онко захворювання – це процес неконтрольованого росту патологічних клітин, які з часом проникають у інші тканини чи органи. Під поняттям раку голови та шиї, зазвичай мають на увазі цілу низку захворювань. Це може бути рак ротової порожнини, гортані, губи, язика, слизової оболонки щоки, твердого та м’якого піднебіння, а також щитовидної залози. Злоякісні пухлини голови та шиї займають близько 11% від усієї онкопатології в чоловіків і приблизно 3,5 % у жінок. В групу найбільшого ризику в більшості потрапляють чоловіки віком за 50. Проте, за останні роки рак значно «помолодшав», і вражає вже після 30 років. Кількість захворювання серед жінок складає менше 5%. Чоловіки хворіють в 3-4 рази частіше. Однак, у зв’язку з поширенням паління серед жінок, це співвідношення постійно змінюється. В Тернопільській області щороку фіксують близько 200 випадків раку голови та шиї, з них 60-70 – рак гортані.

-          В основному, з раком ротової порожнини звертаються особи, які зловживають алкоголем та тютюнопалінням, - розповідає головний лікар Тернопільського обласного онкологічного диспансеру доктор медичних наук Леонід Володимирович Шкробот. - На жаль, через низьку онко настороженість населення виявити рак на початковій стадії практично не реально. Адже, понад 50% людей, які до нас звертаються, перебувають уже на 3-4 стадії захворювання. Неякісний алкоголь та тютюновий дим обпікають слизову оболонку порожнини рота, внаслідок чого утворюються виразки, що передують розвитку раку. Якщо такий недуг не виявити на ранній стадії, це може становити загрозу життю. Лікування на пізніх стадіях, як відомо, не гарантує п’ятирічного виживання.

Варто зауважити що у 25 % пацієнтів рак ротової порожнини виникає у людей, що не мають шкідливих звичок, - зауважує онколог-хірург Тернопільського обласного онкодиспансеру Камінський Андрій Володимирович.

Фактори ризику розвитку захворювання:

  1. У курців пухлини голови та шиї виникають у шість разів частіше.
  2. Алкоголь є фактором ризику для виникнення пухлин глотки і гортані, хоча не в такій мірі, як тютюн. Для тих, хто курить і вживає алкоголь, ці фактори ризику діють синергічно.
  3. Інсоляція. Ультрафіолетові сонячні промені є факторами ризику в розвитку раку губи приблизно в третини пацієнтів.
  4. Виробничі фактори: пил у деревообробній промисловості (рак слизової носа); нікель (рак гайморових пазух); іонізуюче випромінювання (рак щитоподібної залози).
  5. Віруси. Доказано патогенетичну роль вірусу Епштейн-Бара (EBV) в розвитку назофарингеальних карцином. Простий вірус герпесу першого типу й людський папіломатозний вірус асоціюються з карциномою слизової рота.
  6. Дієта, яка містить вітамін А, (3-каротин і а-токоферол, зменшує ризик розвитку раку голови та шиї.

Для раннього виявлення раку ротової порожнини хоча би раз на місяць слід практикувати самоогляд, - наголошує пан Андрій. - Вдома перед дзеркалом огляньте поверхню губ та ясна, роздивіться слизову оболонку піднебіння, порожнину рота, внутрішню сторону щік, огляньте з усіх сторін язик, піднявши його, подивіться на дно ротової порожнини, загляньте в горло. Спробуйте на дотик, чи немає ущільнень на шиї та під нижньою щелепою. Візьміть за звичку проводити таку «домашню діагностику» як для себе, так і для своїх рідних.

На що слід звернути увагу при огляді

Для пухлин голови та шиї типовими є симптоми:

-          ураження верхніх дихальних шляхів,

-          порушення ковтання,

-          зміни голосу, слуху і дихання

-          відчуття стороннього тіла,

-          охриплість голосу, біль,

-          порушення артикуляції,

-          носові кровотечі,

-          сльозотеча,

-          кровохаркання,

-          “закладання” вух.

До речі, важливо знати, що виявлення ознак онкозахворювання входить до стандартного огляду порожнини рота на прийомі у стоматолога. Виявивши виразки, ущільнення чи ділянки зі зміненим забарвленням,  зубний лікар в обов’язковому порядку повинен направити пацієнта на обстеження до спеціаліста.

Якщо ж у вас виявили рак на третій стадії – це ще не вирок, запевняє лікар-онколог Андрій Камінський.

-          У таких випадках проводиться доопераційна хіміотерапія, що значно збільшує шанси перевести стадію захворювання в операбельну. Щоправда, уражену ділянку ротової порожнини чи шиї доведеться видалити. Припустимо, якщо це язик, то видаливши його частину, пацієнти можуть спілкуватись та харчуватись. Видаливши щитовидну залозу, можна продовжити собі життя, відвідуючи сеанси гормоно-замісної терапії. Складніше на пізніх стадіях. Наприклад, при пізньому виявленні раку гортані, необхідним буде її видалення. Це досить травмуюча операція, в першу чергу психологічно, проте – це ще не вирок! Адже тут спостерігаємо найбільший відсоток одужання.

Прийнято вважати, що при видаленні гортані, пацієнти втрачають можливість говорити. Це велика помилка, - зауважує лікар, - адже голос утворюється у глотці. Тому не варто опускати руки, адже прогрес медицини невпинно росте, і вже сьогодні ми маємо новітні технології, що дозволяють пацієнту спілкуватись відразу після операції.

Андрій Камінський - перший в області онколог-хірург, який розпочав протезувати пацієнтів із патологічним ураженням гортані.

-          Операції по встановленню голосового протезу ми почали проводити близько семи років тому, - розповідає пан Андрій. - На даний час у нас можлива реабілітація хворих за рахунок встановлення голосових протезів. Коли забирається гортань, відводиться два канали: трахея виводиться на шию, що дозволяє людині дихати через спеціальний отвір. Глотка залишається зашитою. Суть протезу – не дозволити їжі потрапляти зі стравоходу  в трахею, і пропускати повітря з трахеї в глотку. Коли людина спілкується, то прикриває спеціальний отвір пальцем, що дозволяє відтворити голос подібний на той, що був до операції,часто зі збереженням тембру. У нашій практиці ми використовуємо швецькі протези. На жаль, в Україні не виготовляють такої медичної продукції. Сумно й те, що наша держава немає затвердженої програми по реабілітації для таких пацієнтів. Тому, як бачите, люди змушені замовляти голосові протези з-за кордону, що є дорогим задоволенням. Для прикладу, один протез вартує близько 400 доларів. Змінювати його потрібно кожних пів року. Є також свої нюанси при встановленні. При виборі протезу, важливо «вгадати» з розміром. Кожен такий має відмінність всього в 2 міліметри. Коли оперуємо пацієнта, то маємо декілька варіантів для  правильного встановлення.

Тернополянину Білоусу Петру Михайловичу 61 рік. Не підозрюючи про захворювання чоловік звернувся до медиків за рекомендацією свого друга.

-          Я зауважив, що у харкотинні були кров’янисті прожилки, - розповідає пан Петро. -Мене нічого не турбувало, я не відчував ніякого болю. Оскільки я курець зі стажем, вирішив прислухатись до поради товариша та пройшов обстеження. Як виявилось, у мене була третя стадія раку гортані. Сьогодні пройшло три роки після операції. Я живу повноцінним життям. Працюю у Центрі творчості дітей та юнацтва. Більше того, минулого року, разом із дітьми здійснив похід першої категорії, подолавши на велосипедах 350 км за п’ять днів!

При найменшій підозрі на онкозахворювання, лікарі наголошують звертатись до кваліфікованих спеціалістів. Варто зауважити, що не у всіх лікувальних закладах ви зможете пройти діагностику, прооперуватись та встановити протез. Є лікарі, які лише діагностують чи оперують. Тому, дбаючи про своє здоров’я та життя, звертайтесь у ті заклади, які лікують комплексно. У Тернопільському онкодиспансері ви не лише пройдете повне діагностичне обстеження із застосуванням усіх необхідних методів, але й за необхідності, отримаєте комплексне лікування та реабілітацію. А найголовніше – не витратите дорогоцінного часу на пошуки лікувальних програм. Більше того, ви точно попадете в добрі руки, адже багаторічний досвід лікарів говорить сам за себе.

З питаннями звертайтесь:
за тел. 067-470-74-96
за адресою:
вул. Купчинського, 8
Тернопільський обласний онкодиспансер.

 

Оксана Божко

 

Всеукраїнський літературно-мистецький фестиваль «Ї» втретє відбудеться у Тернополі

П'ятниця, 06 лютого 2015, 08:18

Протягом трьох днів 17-19 квітня наше місто відвідають відомі поети, письменники, музиканти, фотографи, а також, художники. Цього року організатори обіцяють здивувати більшим наповненням та кращими проектами. Захід передбачає поєднання усіх видів мистецтва: літератури, живопису, фотографії, музики та  кіно, пише сайт Культурно.

13

Ініціатором проведення фестивалю «Ї» є громадська молодіжна організація «Файне місто».

  • Минулого року ми робили ставку на письменників та музикантів, — розповідає голова «Файного міста» Василь Томчишин, — цього разу у заході візьмуть участь також і художники. Щодо відомих письменників, то цього року, як і минулого, до Тернополя приїдуть Юрій Андрухович, Тарас Прохасько, Юрко Іздрик, також до нас приєднається Сергій Жадан. З приводу музикантів, то у програмі візьмуть участь гурти з різних міст України. Оголошувати їх наразі не будемо, але точно обіцяємо здивувати!

Програма цьогорічного фестивалю буде складатись із денної та вечірньої. Під час денної усі бажаючі зможуть відвідати виставки, творчі зустрічі, брифінги. Зорієнтуватись у заходах можна буде по спеціальній карті фестивалю.

  • Минулого року майже 50 % відвідувачів фестивалю приїхали з інших міст, тому цьогорічне дійство відбудеться у різних локаціях, де наші гості зможуть ознайомитись з культурно-історичними об’єктами Тернополя.

Аби розбавити цільову аудиторію, організатори планують проводити частину заходів під відкритим небом.

  • Минулого року програма була виключно вечірньою, тому її відвідала, в більшості, молодь, — доповнює Василь Томчишин. — Цього разу до нас зможуть приєднатись як молоді, так і старші любителі мистецтва, адже денна програма заходу буде проходити у зручний час та неформальній обстановці. На острівку закоханих плануємо провести прес-конференції, брифінги, презентації книжок, зустрічі з письменниками. Для прикладу, усі бажаючі зможуть поспілкуватись з одним із найвідоміших і найбільш читаних сучасних українських письменників Василем Шклярем. Щодо вечірньої програми, то вона буде відбуватись поблизу озера. Про конкретне місце події оголосимо дещо згодом.

Цьогорічний мистецький фестиваль «Ї» сміло можна назвати міжнародним, адже до нас завітають письменники з Білорусії та Польщі.

  • Наразі погодили участь білоруські письменники Сергій Прилуцький та Віталій Рижков – каже організатор Юрій Матевощук. — Озвучувати імена усіх гостей поки що не будемо. Залишимо це в секреті.

Для Тернополя мистецький фестиваль «Ї», в першу чергу, це — можливість розвитку молодіжного середовища в різних сферах мистецтва – зауважує організатор Юлія Іванчук. – Такий захід дає змогу не лише привернути увагу до нашого міста, але й до його культурного життя, до розвитку молодого туризму.

Мистецтво не стоїть осторонь подій, які відбуваються у нашій країні. Тож передати переживання та своє бачення стосовно теперішньої ситуації учасники спробують через картини та читання.

Слідкуйте за новинами фестивалю тут

Оксана Божко

Що потрібно знати про четверту хвилю мобілізації

П'ятниця, 06 лютого 2015, 05:52

Російські спецслужби впевнено проводять інформаційну спецоперацію, спрямовану на зрив четвертої хвилі мобілізації в Україні. Якщо минулого року з цією метою були задіяні комплексні групи під виглядом членів сімей військовослужбовців, які призиваються з мобілізації, під виглядом самих військовослужбовців були спроби розхитати військові колективи, застосовувати широке поширення, в тому числі спиртних напоїв, наркотичних речовин з метою підірвати готовність громадян виконувати свій військовий обов’язок, то зараз все це піднялося на набагато вищий рівень. Тому що ставки зросли.

Так, минулого тижня президент Російської Федерації Володимир Путін заявив про можливість продовження строку перебування на території Росії українських громадян, особливо тих, хто підлягає мобілізації.

«До речі, багато людей вже ухиляються від мобілізації, намагаються до нас переїхати, пересидіти тут якийсь час. І правильно роблять, тому що їх просто штовхають туди, як гарматне м’ясо, під кулі», – заявив Путін.

В даний час строк перебування громадян України на території Росії обмежений. Але Путін заявив, що може «дещо» змінити.

«Громадяни України не можуть перебувати на території РФ більше 30 діб. Вони повертаються і їх «цап», і знову туди, під кулі висилають. Тому ми, напевно, дещо тут змінимо», – сказав президент РФ.

Для його співгромадян така «доброта» гаранта – це щось само собою зрозуміле, адже ж хіба може «лучшій в мірє прєзідєнт» та й не потурбуватися про долю молодих українців, яких клята фашистська влада відправляє воювати на Донбасі? Але для нас ця турбота Путіна – черговий доказ того, як російські спецслужби намагаються зірвати мобілізацію в Україні, посилити негатив на адресу президента й уряду і, врешті, вивести нас на третій Майдан.

Однак цей політичний рівень зриву мобілізації аж ніяк не означає, що минулорічні потуги ФСБ відійдуть в небуття. Аж ніяк. Ось побачите: вже дуже скоро знайдуться в Україні «тітоньки», котрі називатимуть себе дружинами, доньками, нареченими майбутніх призовників і почнуть нестямно голосити під Адміністрацією Президента, під Верховною Радою, та навіть під стінами Тернопільської мерії.

Одночасно із цим посилюватиметься негатив на адресу уряду, Генштабу, міністра оборони. Знову добре навчені люди завиють: «Нас зливають», «Все пропало». І тисячі «ботів» підігріватимуть ці настрої в соціальних мережах.

До речі, ця спецоперація ще не встигла початися, як вже з’явилися перші її плоди. І не де-небудь, а на патріотичній Західній Україні!

Про це зокрема повідомив радник президента Порошенка Юрій Бірюков.

Так, згідно з його інформацією, 57% оповіщених військовозобов’язаних Івано-Франківської області не прибули на проходження медичної комісії.

Крім того, 37% оповіщених військовозобов’язаних Івано-Франківської області залишили територію України.

Також, за даними Бірюкова, голови сільських рад Тернопільської області відкрито саботують заходи щодо оповіщення, а у разі появи в районі представників РВК (районного військкомісаріату – авт.) – інформують жителів своїх та навколишніх сіл.

Так, голова сільради села Конюхи Козівського району повідомила про те, що напередодні місцеве населення найняло 2 автобуси і виїхало на них на… територію Російської Федерації (!).

За словами Бірюкова, в селищі міського типу Кольчино Мукачівського району Закарпатської області з 105 осіб повістки вручені тільки трьом: 9 осіб не проживають за адресами реєстрації, а 93 людини протягом січня вибули на сезонні сільгоспроботи закордон.

«Протягом останніх 30 діб державний кордон у Чернівецькій області перетнуло 17% від загального числа військовозобов’язаних області. З неофіційних джерел відомо, що хостели та мотелі в прикордонній області сусідньої Румунії повністю заповнені тими, хто ухиляються від призову», – повідомив радник президента.

«19% оповіщених військовозобов’язаних Волинської області відмовилися від проходження військової служби за релігійними мотивами, хоча в попередні роки відсоток відмови з таким формулюванням не перевищував 0,7%», – додав він.

Водночас Бірюков назвав «нормальним» виконання планів мобілізації в Одеській, Миколаївській, Херсонській, Запорізькій, Дніпропетровській, Черкаській, Житомирській, Кіровоградській областях.

Виникає резонне запитання: як «бухати» кожних вихідних по сільських клубах, то вони – перші герої на селі, а як тільки з’явитися з повісткою до військкомату, то зразу всі ховаються за мамині спідниці і притьмом закордон.

Зрештою, може воно й на краще. Уявіть, як би цей «псевдогромадянин», який в таку скрутну для країни хвилину втікає закордон, воював на Сході? Та він би першим залишив поле бою , здався сам у полон і поздавав би своїх побратимів. То ліпше вже дійсно втікай звідси! Ми вже якось без тебе. Ти головне не забудь повернутися після перемоги. І далі насолоджуватися життям в країні, врятованій кров’ю тисяч твоїх побратимів, які не були боягузами.

Словом, ФСБ ще не почала працювати в цьому напрямі, як деякі українці самі взяли ініціативу в свої руки. Так тримати, «патріоти»!

Але чому так відбувається? Ні, не тільки тому, що серед нас багато боягузів. І не тільки тому, що ФСБ вміє переконувати. Річ у тім, що наша влада не завжди дбає про обізнаність громадян. І в першу чергу немає цієї обізнаності щодо мобілізації.

Отож ми вирішили проаналізувати інтернет-ресурси на предмет адекватного висвітлення проблеми мобілізації. І ось що «накопали».

1. Мобілізація є законною

Адже закон «Про оборону України» у 4-й статті допускає оголошення мобілізації не лише у разі війни, а й у разі загрози нападу на Україну.

2. Як вручається повістка

Повістку ви можете отримати лише двома способами – або за місцем проживання, або за місцем роботи. В обох випадках – під ваш особистий підпис. Повістки в двері, родичам, дзвінок по телефону – не можуть вважатись належним повідомленням про факт призову за мобілізацією.

У 22-й статті закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що військовозобов’язаний з’являється до військових частин або на збірні пункти військових комісаріатів у строки, зазначені в отриманих ним документах. Тобто:

1) військовозобов’язаний спочатку отримує особисто один із наступних документів – мобілізаційне розпорядження, повістку або розпорядження військового комісара;

2) а вже потім з’являється до військкомату.

Призов громадян під час мобілізації здійснюють місцеві органи виконавчої влади через військові комісаріати. Тож повістку вручають працівники районного військового комісаріату або представники сільських чи селищних рад.

У повістці повинні зазначатись час та адреса, куди має прибути військовозобов’язаний. Також на ній має бути прізвище та ім’я особи, яка підлягає мобілізації, підпис районного військового комісара, гербова печатка.

3. Чи зберігається місце роботи та заробіток?

За мобілізованою особою зберігається місце роботи на період до року.

Після особистого отримання повістки особа повідомляє відділ кадрів за місцем роботи про мобілізацію. Після чого видається наказ про звільнення від виконання посадових обов’язків у зв’язку із призовом за мобілізацією зі збереженням робочого місця на строк до року.

Незалежно від форми власності підприємства, за мобілізованою особою зберігається середній заробіток на період до року. Тож бухгалтерія повинна нараховувати щомісяця середню заробітну плату, яку отримувала особа до мобілізації.

За громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців.

4. Відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією

Під час мобілізації громадяни, які підлягають призову на військову службу, зобов’язані з’явитися на збірні пункти в строки, зазначені в отриманих ними документах – мобілізаційних посвідченнях, повістках або розпорядженнях військових комісарів. У разі ухилення від призову за мобілізацією та неприбуття до військкомату законом передбачається кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі від 2 до 5 років.

Поважними причинами неприбуття на збірний пункт визнаються:

– хвороба, яка позбавляє можливості з’явитись;

– смерть чи важка хвороба близького родича;

– перешкода стихійного характеру або інші обставини, які позбавляють можливості з’явитись на збірний пункт.

Причини неявки повинні підтверджуватись документально.

Запам’ятайте: відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією може наставати, якщо особа була належним чином повідомлена про те, що вона підлягає мобілізації. Тобто було особисто вручено повістку або, принаймні, була спроба вручити, але особа відмовилась її приймати.

5. Пільги учасникам бойових дій

Військовослужбовці Збройних сил, які брали участь в антитерористичній операції, отримують статус учасника бойових дій. Держава надає таким людям понад двадцять різних видів пільг, зокрема:

– безкоштовне одержання лікарських засобів за рецептами лікарів;

– першочергове безкоштовне зубопротезування;

– безоплатне забезпечення санітарно-курортним лікуванням;

– першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах та першочергова госпіталізація.

– виплата допомоги з тимчасової непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати;

– 75-процента знижка квартирної плати та вартості комунальних послуг;

– безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості;

– безплатний проїзд один раз на два роки (в обох напрямках) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом;

– першочергове забезпечення житлом. Учасники бойових дій, які були поранені, контужені або отримали каліцтво, забезпечуються житлом протягом двох років з дня взяття на квартирний облік;

– першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва;

– одержання позики на будівництво з погашенням її протягом десяти років, починаючи з п’ятого року після завершення будівництва.

 

Ці пільги поширюються:

– на сім’ї військовослужбовців, які загинули (зникли безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час виконання військових обов’язків;

– на дружин (чоловіків) учасників бойових дій, визнаних за життя інвалідами, які не одружилися вдруге;

– на дітей померлих учасників бойових дій, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах I-V рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах.

6. Судова практика

З моменту оголошення першої мобілізації в Україні вже склалась певна судова практика по справах осіб, які ухилялись від призову за мобілізацією. Найвищу міру покарання – 3 роки позбавлення волі – з-поміж усіх винесених вироків за ухилення від мобілізації, призначив Тячівський районний суд у Закарпатській області. Було засуджено чоловіка, який особисто підписав повістку, пройшов медогляд, але не з’явився до військкомату. Зараз у Закарпатті відкрито близько двадцяти проваджень за 336-ю статтею Кримінального кодексу.

У Дніпропетровській області Томаківським районним судом за ухилення від призову за мобілізацією було призначено покарання у вигляді двох років позбавлення волі. Засуджений чоловік відмовився отримувати повістку від представників військкомату, які прибули за місцем його проживання.

В інших випадках суди призначали більш м’які покарання. Приміром, Сокальський районний суд на Львівщині призначив за ухилення від мобілізації два роки позбавлення волі з іспитовим строком – 1 рік; Роменський міськрайонний суд на Сумщині звільнив особу від відбування покарання з випробовуванням; а Роздільнянський районний суд на Одещині призначив штраф у розмірі 510 гривень.

 

Підготував Адам Стрижнюк

 

Сторінка 1397 з 1455

«ПочатокПопередня1391139213931394139513961397139813991400НаступнаКінець»
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер

вугілля і дрова

Банер
Банер