Репортаж
Ще кілька слів про нашу мобілізацію
Середа, 11 лютого 2015, 08:28
Те, що зараз відбувається з мобілізацією, примушує до певних роздумів. М’яко кажучи. Щоб не ранити вразливі вушка фільольогів і панянок.
Коли в середньостатистичне українське село приходить 50 повісток в один день і здоровенні 30-40-річні хлопи здіймають ґвалт, пакують валізи і втікають на заробітки до Варшави чи Москви, раптово слабнуть, платять воєнкомам (3000 зелених – «такса»), лягають під ніж хірургів, щоб їм вирізали липові грижі і апендикси, на медкомісіях пускають піну з рота і пісяють в штани, бо краще психушка, аніж вОйна, то мені хочеться решту життя не знімати із себе солдатське вбрання, аби колись будь-хто не асоціював мене із цим цивільним збродом.
«Ми переможемо, якщо усвідомимо, що на сході у нас передова, а на заході – резерв і тил. Якщо ми будемо думати, що там у нас війна, а тут – мирне життя – капець. Ми програємо. І нас не буде», – днями казав мені один побратим.
«Якби чоловіки із села Крути допомогли тоді нашим хлопцям, якби на допомогу юним героям прийшли чоловіки із довколишніх сіл – вони б встояли, вони б перемогли, і ми мали б іншу країну, іншу історію. Але вони злякалися, вони поховалися по підвалах, позачинялися по хатах, вони вирішили вижити за всяку ціну. Придурки! Вони вирішили обдурити долю. Невже їм ніхто ні тоді, ні досі не розтлумачив, що долю не обдуриш? Долю ти вихоплюєш голими руками з вогню і береш її голою. А через 15 років – в час Голодомору – вони їли власних дітей...», – сказав інший побратим сьогодні.
Хотів не вразити панянок. Не вийшло. Ну чому так завжди виходить?
Борис Гуменюк,
тернополянин, заступник командира батальйону «ОУН»
То ось який ти, «русскій мір»?
Вівторок, 10 лютого 2015, 08:16
Всі ми читали книги про період царської Росії ХІХ століття. Епоха вельмож, дворян, князів, царів. Звані бальні вечори, своєрідна мода. Високі манери та інший етикет.
Такою бачили цю епоху (або хотіли бачити) письменники. Але, як виявилося, цей час був далеким від того прекрасного, утопічного світу. В якості доказу наведемо приклад славнозвісного «Указа 1807 г. по случаю званого вечера в Польше» мовою оригіналу.
Не лякайтеся, коли будете це читати. Просто сприйміть як даність той факт, що росіяни і не могли бути іншими. На тлі високоосвіченої Європи Росія навіть у ХІХ столітті залишалася недорозвиненим придатком.
ПРИКАЗЪ По Суздальскому Мушкатерскому полку Ковно 20 августа 1807 г. N372
По случаю назначеннаго сего числа у Польскаго князя Сангушскаго бала и приглашенiя на таковой всъх Штабъ и Оберъ-Офицеров ввереннаго мне полка, предписываю принять къ руководству и непръменному исполненiю слъдующее: Всъмъ Штабъ и Оберъ-Офицерам быть одътымъ в новой парадной формъ при знакахъ, шарфахъ и ранцахъ.
Явиться к Польскаму князю на балъ ровно въ 8 час. вечера.
Прибывъ на балъ осмотръеть исправность своей амуницiи, дабы не было видно сквозь проръзы въ соблазнительных местахъ голое тъло.
Пришедши въ покой не сморкать на полъ, а иметь для того цълые платки.
По стенамъ покоевъ похабныхъ надписей не дълать и соблазнительныхъ членовъ человъческаго тъла не рисовать.
Когда явятся польския женщины, вести себя какъ можно скромнъй. Жопой къ лицу дамъ не поворачиваться, при разговорахъ съ красивыми шляхетками рукъ въ карманахъ панталоновъ не держать и членовъ не наяривать.
Во время танцевъ и контредансовъ ногъ своим дамамъ не подставлять, чтобы падали, къ себъ на колени не сажать и за жопы дамъ не щупать.
Въ буфетахъ до пьяна не напиваться, по углам комнатъ не плевать и пальцами не высмаркиваться.
Во время ужина за столомъ поганныхъ словъ не произносить и под столомъ соседнимъ дамамъ членовъ въ руки не класть. После ужина на балконъ срать не выходить, а отправляться для этого въ отхожiя мъста.
При прощанiи съ дамами дълать трижды поклонъ на французскiй манеръ и вообще вести себя на время бала прилично, яко подобаетъ образованному русскому офицеру.
Подписалъ
Командиръ полка, Полковник Зорублёвъ
(Подлинникъ въ Ковенскомъ АрхивЪ)
***
Це саме той відомий з історичної літератури Суздальський полк, яким саме в той час командував майбутній великий полководець, а тоді ще полковник Олександр Суворов. До війни 1812 року залишалося всього 5 років.
Чи змінилося щось відтоді у Росії? Просто пошукайте в Інтернеті ролики, які описують «будні» російської армії. Тоді кожен із нас зрозуміє, з ким ми насправді маємо справу на Сході.
Адам Стрижнюк
Короткі новини з «шостої палати»
Вівторок, 10 лютого 2015, 08:14
1) У греків пенсія 500 євро (40 тисяч російських рублів). У росіян пенсія 82 євро (6,5 тисяч рублів). Але допомагати (не переплутайте!) буде Росія грекам! Населення Росії в захваті...
2) З новими цінами на горілку з колін Росію вже нікому не підняти. Коли справи в цій країні стануть зовсім погані, горілку почнуть видавати безкоштовно і відслідковувати, щоб ти її обов'язково випив.
3) РФ – країна контрастів:
– Мати 7 дітей, в т.ч. грудного немовляти, скоріш за все посадять на 20 років за телефонний дзвінок…
– Садиста-солдата, який убив 7 осіб, в т.ч. грудне немовля, скоріш за все засудять умовно і «відправлять у відпустку на Донбас»...
Ось так вони живуть у тій своїй «шостій палаті»…
Підготував Адам Стрижнюк
Британія розсекречує досьє своїх спецслужб, щоб покарати Путіна
Понеділок, 09 лютого 2015, 09:23
На відкритих слуханнях у Лондоні у справі про загибель колишнього співробітника російських спецслужб Олександра Литвиненка його вдова Марина розповіла про обставини їхньої втечі з Росії, співпрацю чоловіка з іноземними спецслужбами та роль у їхньому житті Бориса Березовського.
Марина Литвиненко підтвердила, що у її чоловіка і нинішнього президента Росії Володимира Путіна був конфлікт з кількох причин, хоча особисто зустрічалися вони тільки один раз – відразу після призначення Путіна новим главою ФСБ в 1999 році.
Путін, за її словами, розкритикував спробу Литвиненка і його товаришів розкрити випадки корупції в ФСБ.
Литвиненко ж, у свою чергу, звинувачував Путіна в тому, що той під час навчання в університеті вже був інформатором КДБ, пізніше в адміністрації Санкт-Петербурга «кришував» місцеві злочинні угруповання, а потім, ставши наступником Бориса Єльцина, зробив усе, щоб зберегти контроль над державою з боку спецслужб.
Радник дізнання Робін Там, який ставив запитання Марині Литвиненко, також продемонстрував у суді роздруківку статті її чоловіка, названу «Кремлівський педофіл».
«Навряд чи потрібно вас запитувати, чи можете ви підтвердити звинувачення Саші. Але ви погодитеся з тим, що якби Литвиненко хотів подружитися з Путіним, навряд чи він вибрав найкращий для цього спосіб?» – запитав Там у Марини Литвиненко, і та ствердно, з посмішкою кивнула.
Олександр Литвиненко помер 23 листопада 2006 року в лікарні Університетського коледжу Лондона від отруєння радіоактивною речовиною полоній-210, доданим, як вважають британські спецслужби, в чай, який Литвиненко випив під час зустрічі з колишніми співробітниками ФСБ Андрієм Луговим (нині депутат Держдуми від ЛДПР) і Дмитром Ковтуном.
Британська сторона раніше звинувачувала Росію в причетності до загибелі Литвиненка, але Москва постійно заперечувала ці звинувачення.
Головна мета громадського розслідування – відповісти на запитання, чи була російська влада причетною до загибелі Литвиненка.
«Ти б міг убити Березовського?»
Третій день слухань у Високому суді був повністю присвячений допиту Марини Литвиненко.
Разом з Мариною Литвиненко до присяги було приведено і перекладача, проте Там попросив свідка в міру можливостей давати свідчення англійською мовою.
Впевнено і виразно, хоча і з численними граматичними помилками, Марина Литвиненко розповіла про історію їхнього знайомства з Олександром, про його кар’єру в російських спецслужбах і про стосунки з нині покійним російським бізнесменом Борисом Березовським, який довгі роки підтримував їх грошима.
З Березовським Литвиненко познайомився ще в 1994 році, коли після замаху на бізнесмена Литвиненка офіційно «приставили» до Березовського в цілях забезпечення безпеки.
Марина стверджує, що незабаром слідчі органи були готові заарештувати Бориса Березовського за звинуваченням в організації вбивства відомого телеведучого Владислава Лістьєва, але саме її чоловік фактично врятував бізнесмена, завдяки своєму посвідченню співробітника ФСБ не давши міліціонерам відвезти Березовського в невідомому напрямку.
«Борис Березовський говорив Саші: «Ти врятував мені життя», – згадує Марина Литвиненко.
А після укладення Хасав’юртівської угоди, що поклала кінець першій чеченській війні, в російських силових структурах нібито з’явився задум ліквідувати Березовського – який мав безпосереднє відношення до визначення умов миру з Чечнею.
За словами Марини Литвиненко, безпосередній начальник її чоловіка в підрозділі ФСБ поставив йому пряме запитання: «Ти добре знаєш Бориса Березовського. Ти б міг його вбити?»
Від прес-конференції до арешту
Олександр Литвиненко відмовився вбивати Бориса Березовського, а замість цього розповів про підготовку замаху самому бізнесмену.
За словами Марини, Березовський не відразу повірив в існування змови, але потім послідовно намагався запобігти їй наявними в його розпорядженні способами: спочатку заявою в правоохоронні органи, потім зверненням в президентську адміністрацію, а коли й це не принесло плодів – відкритим листом директорові ФСБ Володимиру Путіну, опублікованому в газеті «Комерсант».
Формальне слідство було проведено, але, як стверджує Марина Литвиненко, його єдиним результатом був висновок про перевищення службових повноважень декількома чинами в рядах ФСБ.
Сам Литвиненко і кілька його колег були відсторонені від служби, а незабаром він дізнався, що його хочуть заарештувати.
За порадою Бориса Березовського, Олександр Литвиненко наважився віддати на розсуд громадськості факти корупції та протиправної діяльності ФСБ.
17 листопада 1998 року відбулася прес-конференція Олександра Литвиненка і чотирьох його колег, на якій він розповів, як їм наказували вбити Березовського, а також викрасти чеченського підприємця Умара Джабраїлова і «проломити голову» колишньому підполковнику ФСБ Михайлу Трепашкіну, який судився з колишнім главою ФСБ Миколою Ковальовим.
Незабаром Литвиненка заарештували, і хоча суд його виправдав, його відразу ж заарештували у новій кримінальній справі. Як сказала Марина Литвиненко на слуханнях, її чоловікові «обіцяли, що будуть заводити проти нього все нові і нові справи, поки не посадять».
Проте незабаром Литвиненка все-таки випустили на свободу під заставу, хоча й відібрали паспорт, щоб він не міг виїхати за кордон.
Сім’я Картерів
Розповідь Марини про їхню втечу з Росії змусила згадати, як ще на першому засіданні Робін Там обіцяв, що справа Олександра Литвиненка буде схожою на захоплюючий трилер.
«Саша сказав мені, що їде в Нальчик. Але потім мені передали його вказівку купити новий телефон, він подзвонив мені на нього і запитав, чи не хочу я з сином поїхати на відпочинок за кордон», – розповідає Марина.
Допіру в Іспанії, за два дні до закінчення «канікул», Литвиненко зателефонував дружині і сказав, що насправді він не виїжджав в Нальчик, а втік до Грузії, де йому зробили підроблений паспорт.
«Він сказав, що мені вирішувати, повертаємося ми до Росії чи ні. Він був готовий повернутися і бути заарештованим, але боявся, що опинившись у в’язниці, не зможе забезпечити нам безпеку – мені й синові», – пояснює Марина Литвиненко.
З Іспанії Марина з сином Анатолієм були переправлені на приватному літаку Березовського до Туреччини, де їх вже чекав Олександр. Там вони безуспішно намагалися попросити політичного притулку в Сполучених Штатів, але в посольстві їм відповіли, що вони можуть лише подати на звичайну візу.
За словами Марини Литвиненко, рішення летіти до Великобританії їм підказав їхній друг Юрій Фельштинський, який весь цей час перебував з ними. Фельштинський пояснив, що в аеропорт Хітроу можна прилетіти і без транзитної візи.
«У Хітроу Саша підійшов до першого ліпшого поліцейського і сказав: «Я колишній офіцер ФСБ і прошу політичного притулку», – розповіла Марина.
У Великобританії їм були видані документи з новими іменами: Марія Анна Картер (Марина), Едвард Рейнольд Картер (Олександр) та їх син Ентоні Картер.
На зарплаті у МІ-6
Марина Литвиненко підтвердила, що втеча з Росії, а потім облаштування в Лондоні їм оплачував Борис Березовський, з яким у її чоловіка склалися не ділові, а дружні стосунки.
Бізнесмен, за її словами, оплачував їм житло і навчання сина Анатолія в хорошій школі. Марина підкреслює, що її чоловік не був співробітником будь-якої з компаній Березовського, але надавав йому «послуги з консультування».
Крім цього, Олександр Литвиненко отримав від підконтрольного Березовському фонду грант на написання книги «ФСБ підриває Росію», в якій він разом зі співавтором Юрієм Фельштинським звинувачує російські спецслужби в організації терактів в 1999 році в Москві, Буйнакську і Волгодонську, а також у викраденнях і вбивствах.
Марина в черговий раз підтвердила, що її чоловік співпрацював зі спецслужбами Великобританії, отримуючи за це винагороду у розмірі 2 тисяч фунтів на місяць (близько 3 тисяч доларів за нинішнім курсом), – однак вона кілька разів підкреслила, що це було позаштатне «консультування з питань організованої злочинності в Росії».
За її словами, вони були дуже раді отримати британське громадянство в 2006 році.
«Саша був дуже гордий і навіть вивісив на балконі британський прапор під час чемпіонату світу з футболу 2006 року», – розповіла його вдова.
Марина Литвиненко підтвердила, що за рік чи за два до смерті її чоловік почав співпрацю з іспанськими спецслужбами і один раз навіть отримав за це якусь суму грошей, але яку саме, вона не змогла відповісти.
Вдова Литвиненка також категорично заперечує звинувачення на адресу її чоловіка в тому, що той нібито розкрив британським спецслужбам імена російських агентів.
***
Передсмертні свідчення покійного Олександра Литвиненка навряд чи здивують адекватних росіян, які вже звикли до більш ніж дивної поведінки свого президента. Багатьом запам’ятався випадок, коли прямо на Червоній площі Москви Володимир Путін, незважаючи на десятки телекамер, поцілував у живіт 6-річного хлопчика Микиту. Підозріло ласкаві стосунки з чужими дітьми, причому виключно чоловічої статі, виникають у російського президента практично скрізь, де б він не знаходився: за знайомством і хтивими посмішками обов’язково слідують обійми, а часто й поцілунки.
Нагадаємо, Олександр Литвиненко за кілька місяців до смерті звинуватив президента Росії Володимира Путіна в педофілії. Нібито саме через «своєрідні» сексуальні уподобання його свого часу не взяли в зовнішню розвідку.
Ми вирішили детальніші зупинитися саме на цьому пункті звинувачень. І ось чому.
Як стверджують психологи, педофіли, для приховування своїх нахилів, зображують із себе високоморальних особистостей, на кожному кроці вони люблять говорити про мораль, про захист сімейних цінностей, про високу духовність, і все заради того, щоб обдурити суспільство, не показавши йому свою справжню сутність.
Якщо ж педофіл має ще кілька психічних відхилень, як, наприклад, манію величі і переслідування, то такій людині не те що владу, сад довіряти не можна, бо у нього – психічна патологія, а він – психопат.
Кожен злочинець і психопат робить все можливе, щоб ті, хто його оточують, були гіршими або дотримувалися б таки же низьких морально-етичних норм. Це дозволяє Путіну на тлі деградуючих росіян виглядати героєм і диктувати оточуючим свої умови. Але психопата, особливо педофіла, дуже легко розпізнати. І якби російське суспільство не скотилося до рівня, коли хамство, невігластво, підлість і безчесність сприймаються як велич, то вже за цитатами свого «бога» вони побачили б у Путіні сексуально стурбованого гопника-педофіла.
Цитатник Путіна красномовний. Він часто використовує в своєму лексиконі непристойні слова та жарти. Однак солдафонський гумор педофіла бентежить тільки західних журналістів і політиків.
Фрази на кшталт «мы враскорячку стоять не умеем», «и что так американцы беспокоятся за европейское тело – я не знаю. Может быть, потому что сами не хотят от него отрываться, нравится, тело хорошее» – доводять, що на підсвідомому рівні Путін керований низькими збоченими сексуальними інстинктами.
Цитата: «всё выковыряли из носа и размазали по своим бумажкам» – підтверджує бажання цього суб’єкта принижувати інших і доводити їм свою перевагу, будучи впевненим у власній безкарності.
А висловлювання на кшталт: «бабушка с половыми признаками дедушки», «мы вам сделаем обрезание, чтоб ничего не выросло», «десять женщин изнасиловал! Мы все ему завидуем» – видають в Путіні сексуально стурбованого самця, який бажає домінувати в усьому, а тому подає оточуючим через свою промову посили погроз і залякування.
Путін давно перестав вдавати з себе інтелектуала. Своє невігластво, обмеженість і хамство він більш не бажає приховувати, адже кероване ним суспільство цілком упевнене, що глава держави може собі дозволити сказати Ангелі Меркель: «Много всяких анекдотов можно привести на этот счет. Как бы ни действовать во время первой брачной ночи, результат должен быть один и тот же, понимаете?». У цій фразі Путін безпардонно продемонстрував не тільки неповагу до жінки і світової спільноти, він показав світовій громадськості, що «по жизни» вважає себе самцем – нахрапистим покидьком, який демонструє через дебільні жарти свої сексуальні комплекси.
Росіяни, керовані педофілом і психопатом, допустили подвійні стандарти в життя свого суспільства, в якому злодій, який вкрав мільйони – на волі, вбивця може вийти з зали суду безкарним, але при цьому матір 7 дітей за якийсь невинний дзвінок в українське посольство можуть посадити на кілька десятиліть. Вони (росіяни), усвідомлюючи підлість свого буття, як незрілі підлітки бояться зізнатися в тому, що самі допустили до влади параноїка і педофіла, який перетворив російське суспільство в купку хамів, неосвічених неуків і невігласів, в свідомості яких прижилося й існує два паралельні світи.
Перший – світ невігластва, бажання ображати інші нації, доводячи велич «русских» безпосередньо через їх неосвіченість і відсталість. У цьому світі вони зневажають прогрес, айфони, айпади та інші прогресивні досягнення сучасності, заявляючи, що жити без елементарних речей і бути відрізаними від цивілізованого суспільства – це надмісія, за яку вони, росіяни, готові вмирати, несучи «русский мир» іншим. І їх не бентежить, що цей їх «русский мир» – це світ темряви, неосвіченості, а також надуманої релігійності (у якій немає віри в Бога, але є віра в Путіна і Кирила).
Другий паралельний світ – це безтурботне користування пральними і автомашинами, виготовленими на Заході і в Японії, пилососами і холодильниками, а також високоякісними Led-телевізорами найвідоміших брендів, до винаходу і виготовлення яких Росія не має ніякого відношення.
І ці два світи, в першому з яких – постоли, балалайки, хамство і впевненість в тому, що педофіл-володар зі зграєю злодіїв мають право нав’язувати громадянам сексуальну орієнтацію і таврувати ганьбою незгодних уживаються з побутом, в якому на автомобілі американського виробництва пишуть: «Путин – герой России, а американцы – пиндосы».
Як суспільство могло опуститися до такого дна, прийнявши подвійні стандарти, в яких Путін-педофіл, злодій і вбивця – герой, який рятує Росію, а діти-сироти – непотрібні суб’єкти, змушені вмирати в дитячих будинках під мантру про високу духовність і моральність, – не відомо. Але кожен росіянин зобов’язаний задуматися над тим, що похабщина з кримінального світу, яка розкладає сьогодні життя Росії, обов’язково стане надбанням світової громадськості, і Путін отримає таку ж славу, як і Сталін, і таку ж долю, як Хусейн.
Підготував Адам Стрижнюк
У Тернополі близько 100 захисних споруд приведуть у готовність
Неділя, 08 лютого 2015, 12:35
4 лютого під головуванням міського голови Сергія Надала відбулася нарада з керівниками підприємств, на балансі яких знаходяться споруди цивільного захисту. У зв’язку з подіями, які відбуваються у зоні АТО, у Тернополі введено режим підвищеної готовності у системі цивільного захисту, тобто посилено охорону важливих об’єктів, які забезпечують життєдіяльність міста, приводять у готовність усі захисні споруди, проведено комплекс заходів щодо цивільного захисту населення.
«У місті знаходиться 91 захисна споруда, з них 55 сховищ та 36 протирадіаційних укриттів, - розповідає міський голова Сергій Надал. – Попереднє обстеження усіх споруд показало, що частина з них потребує проведення капітального, частина - поточного ремонтів. Саме тому ми запросили усіх керівників підприємств, на балансі у яких знаходяться захисні споруди на нараду та зобов’язуємо їх якомога швидше привести у належний стан бомбосховища та укриття. На ремонт тих споруд, які знаходяться у комунальній власності, з міського бюджету уже виділено кошти і незабаром там будуть проведені необхідні ремонтні роботи».
Представники управління ДСНС України у Тернопільській області кажуть, що згідно з розпорядженням Кабінету міністрів України, працівники служби у лютому-березні 2015 року знов будуть здійснювати перевірки захисних споруд цивільної оборони міста. За результатами складуть відповідні акти та вручать їх керівникам відповідних підприємств.
До слова, у місті останнім часом почали з’являтися неофіційні пам’ятки та інструкції щодо поведінки тернополян при надзвичайних ситуаціях. Служба ДСНС повідомляє, що деякі з описаних там дій при виникненні надзвичайної ситуації є несумісні із захистом населення, тому слід довіряти інформації, яка оприлюднена на сайті Тернопільської міської ради, ДСНС, у газеті «Тернопіль вечірній», а також розміщена на дошках оголошень представниками ЖЕКів.
Більше статтей...
Сторінка 1515 з 1573
«ПочатокПопередня1511151215131514151515161517151815191520НаступнаКінець»