images/stories/logosait_new.jpg

 

Репортаж


Соцопитування:Переводимо годинник

Середа, 30 жовтня 2013, 07:15


Вже традиційно, в останню неділю жовтня, у ніч з 26 на 27 число, ми переходимо на зимовий час. Звісно перспектива поспати зайву годину є дуже спокусливою, та фахівці запевняють, що це неабиякий стрес для організму. Тому ми вирішили розпитати тернополян про те, як вони ставляться до переведення годинника.


Андрій, 32 роки, охоронець:

Я ніколи над цим не задумувався, але краще б його не переводили. Не бачу в цьому нічого корисного. В людини збивається ритм, і завжди хочеться спати. Можливо навіть в когось зі старших людей загострюються хронічні захворювання







Надія, 60 років, пенсіонер:

В принципі нічого страшного у цьому немає. Але тим людям, що вже виробили свій режим дня буде трохи складно адаптуватись,. Взагалі не розумію  для чого потрібна ця економія електроенергії, раніше ми якось без переведення годинників обходились.







Ірина, 21 рік, диспетчер:

Я дуже не люблю такі переходи, нехай все залишається так як є. Досить того що зараз осінь, і в людей здоров’я підірване, а тепер ще й до нового режиму адаптуватись доведеться.







Володимир, 18 років, студент:

Не сказав би що від цього хтось страждає, всі вже звикли. Ми переводимо його щороку, і хоч це створює певні незручності, та тим не менш мене все влаштовує.







Люба, 50 років, медичний реєстратор:

Мені подобається те, що буде змога довше поспати і не так темно повертатимусь з роботи. Але бували такі випадки коли я просто забувала переставити час, і потрапляла у незручні ситуації в зв’язку з цим.







Христина, 21 рік, стоматолог-інтерн:

Коли це роблять напередодні зими, я лише за, ми ж можемо довше поспати і о п’ятій години не буде так темно, як зараз о дев’ятій. А от навесні краще б такого не робили, тому що тоді важче адаптуватись, оскільки потрібно звикати рано вставати і рано лягати, тому до такого треба готуватись напередодні.






Павло, 38 років, працює в оцінці майна:

До переходу на зимовий ставлюсь добре а от на літній ні. Режим дня збивається і там і там, але літом пережити це важче, принаймні особисто мені.







Людмила, 32 роки, у декреті:

Напевно це не дуже добре. Потрібно звикати до іншого графіку, а мені як молодій мамі потрібно ще й дитину до нього привчати. Тому я такого не схвалюю.







Олена, 26 років, працює в оцінці майна:

Ставлюсь до цього нормально, до літнього трохи важче звикнути, але зимовий час дозволить повертатись з роботи не у повній темряві. Можливо в когось змінюється тиск чи турбує безсоння, але особисто я дискомфорту не відчуваю.







Зіновія, 58 років, пенсіонер:

Негативно, мені важко пристосуватись до змін у часі, постійно хочеться спати, загострюються хвороби, піднімається тиск, одним словом я проти, але хто ж зважає на нашу думку.








Зміни часу завжди позначаються на  нашому здоров’ї. Вважається, що пристосування до переходу на зимовий час відбувається впродовж 1-2 тижнів. Для запобігання  депресій та загострення хвороб потрібно заздалегідь налаштовувати себе , принаймні у вихідні намагатись лягти спати пізніше звичайного і відповідно пізніше прокинутися.

Віка Загнетова

 

«Файне місто Тернопіль» – пісня не про Тернопіль, а про місцевого рогуля

Середа, 30 жовтня 2013, 07:09

В одному зі своїх останніх інтерв’ю керівник гурту «Брати Гадюкіни» Сергій Кузьмінський на запитання «А знаєш, що пісня «Файне місто Тернопіль» стала неофіційним гімном міста?» щиро відповів: «Якби знав, що так станеться, написав би пристойніші слова. Паскудна пісня, мушу сказати...». Останнім часом популярність висмикнутої з пісні фрази «Файне місто Тернопіль» набрала масовості. Звучить звідусіль: з уст державних мужів, з телебачення та радіо, з реклам та афіш, маємо рок-фестиваль з такою назвою, ресторан, конкурс шкільних та літературних творів, малюнків... І чи не все за «сприяння місцевої влади», пише «Високий замок». Ось оригінальні слова з нашумілої пісні Сергія Кузьмінського:


Я мав сімнадцять років, я вчитися не хтів.

Я втік від мами з татом, я болт на все забив.

В Тернополі торчав, катав у ширку димедрол.

Я ненавидів поп, я слухав тіко рок-н-рол.

Камон, Вася, старайся не трусити попіл.

Добий, бродяга, п’ятку і поїдем

В файне місто Тернопіль.

Я там зустрів чувіху, їй шістнадцяти не було.

Зовсім малолєтка, але в ліжку як акула.

Я з нею все забув, забув про ширку й димедрол,

Але вона любила диско, а не рок-н-рол.

Камон, Вася, старайся не трусити попіл.

Добий, бродяга, п’ятку і поїдем

В файне місто Тернопіль.

Вона крутила Боні Ем – і я від того звар’ював,

Нагнав її із хати, ше й під сраку надавав.

І хоч я понімав, шо то в свої ворота гол,

Але баби на час – форева онлі рок-н-рол...
 

90 відсотків тих, хто вживає оце «файне місто», не в курсі, що то за пісня і про що в ній ідеться. Коли ж дізнаються, що фраза походить із такої пісні, з таким змістом – розгублюються! Одначе для певної категорії тернополян і, що найбільше вражає, для можновладців, ця пісня є неофіційним гімном міста. А що про це думає автор пісні «Наш Тернопіль» поет Сергій Сірий?

– Навіть світова історія знала чимало подібного, коли висмикувалися з тексту певні слова і йшли в народ, проте більшість людей ніколи не цікавилася долею і правдою оригіналу. Маємо і з «Файним містом» аналогію...

– Тернопіль у пісні – лише фон. «Файний» – ось і вся характеристика міста. Пісня не про нього! Як вважають дослідники творчості «Братів Гадюкіних», Сергій Кузьмінський через своєрідну естетику рафінованого стьобу вивів на сцену образ такого собі «рогуля», антигероя – хлопця, вихованого в умовах радянської дійсності та суцільної русифікації, який опинився на узбіччі життя. Цей стьоб тоді сприймався як певний протест... Вийшла пісня-іронія чи пісня-висміювання…

Нині вона отримала друге дихання. Для частини людей, які живуть у Тернополі, одного цього слова «файне» доста, щоб зробити висновок: пісня про красу міста! Якби провести опитування серед тернополян, то більшість не згадала б і двох рядків із заспівів цього твору, окрім його назви чи приспіву.

Я люблю Тернопіль. Він казковий! Чого тільки варта його перлина – став! Тернопіль надихає поетів, які присвячують йому твори – освідчення у любові. Щодо пісні «Гадюкіних», то мені у ній подобається музика. Потужна. Драйвова!

– Як пояснити школяреві молодших класів, який пише твір на тему «Файне місто Тернопіль» і запитує у вчительки значення слів: «я болт на все забив», «зняв чувіху», «зовсім малолєтка, але в ліжку як акула», «але баби на час»?

– Пісні, особливо якщо вони мегапопулярні, певною мірою формують світогляд у підростаючого покоління, його моральність. Це дорослому (і то не кожному) можна пояснити, що «Брати Гадюкіни» у пісні «Файне місто Тернопіль» відобразили настрої і стан частини тодішнього маргіналізованого молодіжного середовища… Коли тепер лунає ця пісня, до неї не додаси одразу ж коментар авторитетного мистецтвознавця чи музичного критика. Тому існує загроза, що діти можуть сприймати текст розкрученого «Файного Тернополя» буквально: як норму життя. Пісня явно не для популяризації у школі…

– А якщо міська влада зробить неофіційний «гімн» офіційним? Тоді ми станемо офіційно рогульським містом!

– Відповім словами користувача Інтернету, який на публікацію «Гімн Тернополя від гурту ТНМК – «Файне місто Тернопіль», що була розміщена на одному з тернопільських сайтів, відгукнувся так: «Пісня як пісня, але назвати її гімном Тернополя – то клініка».

– Шкода, що твоє «Тернопіль – казка, в якій ми живем» чомусь теперішніми чиновниками від культури відштовхується.

– Стосовно чиновників – не знаю... Тішуся, коли чую свою пісню з вікон тернопільських квартир, з мобільних телефонів перехожих, по радіо і телебаченню… А взагалі, гарних пісень про Тернопіль є чимало. Хай їх стає ще більше! Тернопіль вартий пісень і поем!
 

До речі...

Нещодавно державний чиновник Тернопільської міської ради від культури сказав: «Пісню «Файне місто Тернопіль» Кузьмінський написав у центрі міста, за пам’ятником Іванові Франкові. У цьому будинку на другому поверсі існує квартира, історичне місце, і ми хотіли б відродити таку мальовану стелу того місця, де могла б збиратися молодь та знала б, що це не просто фішка, бренд чи одна із розкручених пісень «Братів Гадюкіних», а місце, де воно писалося. Для нашого міста це був би найгарніший подарунок...».

Ось що думає про це професор медицини Юрій Вікалюк, який багато разів гостив лідера «Гадюкіних» у себе: «Про пісню найкраще сказав сам Сергій, додати до цього нічого... Просто погодитись з думкою автора, шануючи його пам’ять... Щодо меморіальної дошки. У зв’язку з легендарністю гурту «Брати Гадюкіни» і постаті Сергія Кузьмінського, що започаткували цілу епоху в музиці в період відродження України, думку про встановлення меморіальної дошки в центрі міста, а не за пам’ятником Івану Франкові, я цілком підтримую...».

P.S. Рагуль (рог, рогуль) – «сільський житель» в українському молодіжному та кримінальному сленгу – одне зі зневажливих прізвиськ українців, яке вживали в Галичині деякі росіяни з 1960–х років. У ширшому розумінні – малокультурна людина. Рогулізм – прояв самовпевненої малокультурності.

На Тернопільщині водій «Мерседеса» кілометр тягнув чоловіка, а потім ще й переїхав задніми колесами

Середа, 30 жовтня 2013, 07:08

Мученицька смерть чекала 37-річного Андрія Юрченка. Жахливими були його останні хвилини життя. Побитого до напівсмерті, понад кілометр його протягнув мікроавтобус «Мерседес», а потім водій скинув бездиханне закривавлене тіло ще й переїхав задніми колесами.

Наступного дня у морзі, побачивши спотворене обличчя зятя, теща потерпілого заплакала: «Сину, якби «швидка» приїхала одразу, ти був би живий». «Не був би», - похмуро обірвав її патологоанатом. – Він і ті пару кроків до зупинки дійшов, скоріше за все, вже у шоковому стані», - припустив спеціаліст. У потерпілого були практично переламані всі кістки та відбито  внутрішні органи. Під час розтину у трахеї знайшли вибитий зуб. Моторошно навіть уявити, як троє пияків знущалися зі своєї жертви! І чому ніхто – ні персонал АЗС, ні водії транзитних авто, зрештою, ні трійця «бойових» подруг не зупинили кривавої бійні? Боялись?

Лицарі у Бучачі не в честі?

І ось уже третій рік тривають судові баталії – то у Бучацькому районному суді, то у Тернопільському апеляційному. Днями резонансну кримінальну справу знову відправили на новий судовий розгляд у Бучач.

«Я вже так втомилася! Тіло мого чоловіка поховано, а от дух усе не може знайти спокою», - зізналася дружина потерпілого пані Олена (на прохання жінки та зважаючи, що всі крапки у справі не поставлено, імена діючих осіб з етичних міркувань змінено).

Трагедія сталася приблизно о п’ятій ранку 13 червня 2011 р. на автозаправній станції при в’їзді у Бучач. Містечко спало, втомлене після святкувань Зелених свят. Люди відпочивали, тим більше, що той понеділок офіційно був вихідним, пише «Номер один».

Напередодні у суботу Андрій Юрченко допізна з напарником копали людям криницю, та роботу так і не встигли завершити. Тож домовились, що у вівторок ще на світанку почнуть працювати. Чоловік зателефонував дружині, пояснив, що змушений лишитись, заночує у матері. Жінка зітхнула, але погодилася, адже розуміла: добиратися йому з одного кінця області в другий не легко, нехай трохи відпочине, відіспиться. На прощання чоловік попросив дати мобільний маленькому сину, але той десь грався з дітками, на тому і завершили розмову. Так і минула неділя. Проте під вечір зателефонував друг, запросив десь посидіти, випити разом пива. Домовились зустрітися у літньому павільйоні біля автозаправки, розташованої неподалік хати матері Андрія.

Друзі просиділи за пивом декілька годин. Ніби й не старі, але радо згадували, як парубкували. Невдовзі до них за столик попросились дві знайомі дівчинки. Юрченко ще посидів, а потім зібрався додому: мовляв, не зручно пити пиво поруч зі школярками. Дівчата трохи образились, але пішов і товариш.

Як тепер з’ясувалося, панянки продовжували спілкуватися, певно, збиралися зустріти світанок. Так би воно і сталося, аж раптом на заправку під’їхав на мікроавтобусі «Мерседес-Бенц» такий собі Олександр Ф. з двома «колегами» та трьома дівчатами. Компанія сіла за сусідній столик і також почали пригощатися пивом.

Бучач – містечко невелике, було б дивно не зустріти когось знайомого. Тож один із хлопців привітався з колежанками. Але це не сподобалось його подрузі.

«Ти чого чіпляєшся до мого хлопця?» – п’яненьким голоском звернулася до дівчат.

У народі про подібні ситуації кажуть: яке їхало, таке здибало. Отже, гостра на язик неповнолітня їй у тон відповіла. Слово за слово, не встигли захмелілі кавалери й очима зморгнути, як дівки вчепились одна одній у коси.

Парубки спочатку нареготалися, а потім замість того, щоб забрати супутниць додому, кинулись їм на допомогу. Одну з юнок просто перекинули через триметровий паркан, іншій розбили ніс. Сховавшись від озвірілої компанії, дівчина зателефонувала з мобільного до Андрія. Розмазуючи сльози та кров по обличчі, бідака попросила забрати їх із бару. Спросоння чоловік спочатку не зразу зрозумів, що сталося, але потім пообіцяв, що зараз підійде.

Били-вбивали, немов розважались

Варто зазначити, що Юрченко був не місцевим, відтак помітно вирізнявся серед городян. Начитаний і спокійний, ще зі школи займався п’ятиборством. До того ж був під два метри ростом, відтак здався старшокласницям ледь не народним месником.

Коли він підійшов до бару, п’яні дівки «розбирались» із однією, а їхні супутники били другу. Щоправда, Сашку, водієві іномарки, наскучили такі забави, тож він дрімав у кабіні машини.

Андрій без зусиль розігнав шантрапу. Та поки заспокоював школярок, галабурдники встигли розбудити Олександра і раптом утрьох накинулись на чоловіка. Діяли підло та підступно: один схопив ззаду за руки, а двоє інших почали бити ногами. Потерпілий на мить розгубився і за секунду вже лежав на дорозі, збитий підніжкою з ніг. Тоді вже втрьох били ногами, аж поки у жертви не пішла піна з рота. Нападники злякалися. Один із них, син високого міліцейського чиновника, раптом згадав, що вдома його чекає молода дружина та двоє маленьких дітей, і поїхав зі знайомим. Втік з місця побиття і другий. Лише водій «Мерседеса» ще підскакував до побитого.

Андрій, похитуючись, важко піднявся з землі, зробив пару кроків до невисокого на зріст чорнявого Сашка. Хоч той і був військовим, але хоробрістю не відрізнявся, тож відбіг подалі. Тоді Юрченко підійшов до його автівки, витягнув ключі та закинув якнайдалі і побрів через дорогу на зупинку автобуса.

Тим часом Сашко з іншого боку заліз у кабіну, трохи помудрував, але таки завів мотор. Переможно хмикнувши, він розвернувся і, проїжджаючи повз Андрія на зупинці, показав йому рукою непристойний знак. Побитий і принижений спортсмен не витримав і з останніх сил підбіг та вчепився за дзеркало заднього виду зі сторони водія. Однак у машини не було підніжки, тож йому не було на що обпертись. Але й відпустити дзеркало також не міг, бо п’яний хуліган щосили тиснув на газ. Андрій не втримався, його ноги зісковзнули просто під задні колеса.

«Чоловік був сам винен»

Декілька годин потому власник крамниці віддасть жінці відео, на якому чітко видно, як Олександр понад кілометр тягне ще живого Юрченка, а потім привідчиняє дверці та скидає просто під задні колеса. Відтак права нога жертви немов потрапила у шнеки. Шансів вижити у нього не було. Як цього і хотів водій. Адже, навіть не пригальмувавши, вбивця намагався втекти з місця події, але свідком кривавої аварії  став таксист. Він наздогнав іномарку та перегородив їй дорогу, водночас по рації викликав автоінспекцію.

Спочатку міліція відкрила кримінальну справу за фактом ДТП.

«Пригадую, під ранок мені зателефонувала свекруха та сказала, що Андрій помер. Коли ми з братом приїхали на автозаправку, міліціонер суворо зазначив, що мій чоловік п’яним переходив дорогу і потрапив під задні колеса «Мерседеса», - пригадує події того жахливого ранку дружина замордованого. – Але працівники автозаправки, які стали свідками кривавої розправи, почали кричати, що це неправда, що спочатку Андрія побили. Однак слідчий Бучацького райвідділу міліції Олег Світлик не захотів нікого слухати, а розвернувся і поїхав з місця події».

Не розгубившись, жінка з братом почали опитувати очевидців і записувати їхні слова на мобільний телефон. Оглянули вони і місце бійки, знайшли закривавлену запальничку потерпілого і навіть ключі від іномарки Олександра. Власник крамниці приніс диск із відео останніх хвилин нещасного. Виявили і калюжі крові на доріжці. Щоб ніхто не знищив слідів, накрили їх плівкою і зателефонували до Бучацького райвідділу. Марно прочекавши декілька годин, подзвонили у Тернопіль, в обласне управління міліції. Там запевнили, що слідчий вже їде. Та лише через 5 годин правоохоронці нарешті знову з’явилися на заправці і таки почали фіксувати сліди злочину, записувати покази свідків.

Пекельні кола судів

Далі – гірше. Півтора місяці довелося пані Олені писати скарги і заяви в обласне управління міліції та прокурору області, поки правоохоронні органи «почули», що  Андрія перед загибеллю по-звірячому побили. За цей час змінилося троє слідчих.

29 засідань було призначено суддею Бучацького району, та відбулось лише дев’ять. Бачте, то хтось із трійці обвинувачених не міг прийти, то їхні адвокати чи захисники були зайняті. І ось нарешті вирок: лише Олександр отримав 4 роки позбавлення волі, двоє інших – умовно.

Ні каяття, ні співчуття

З того жахливого дня пішов уже третій рік. Пані Олена й досі не може дивитися на фотографії чоловіка. А по кімнаті бігає маленька копія Андрія, їхній синочок.

«Коли чоловіка не стало, я сказала малому, що Бог тата забрав на небо, бо йому також потрібно допомагати машини ремонтувати, - невесело каже жінка. Він швидко подорослішав і вже знає, яка у мене зарплата. Син порахував, скільки ми платимо за комунальні послуги, за його гурток. На прожиття лишається тисяча. Він її поділив на 30 днів і сказав: «Мамо, нам з тобою лишається 30 грн. на день».

Тим не менше, ця тендітна, але надзвичайно сильна духом жінка навіть не стала вимагати від хуліганів грошової компенсації. А вони за цей час навіть не набралися сміливості вибачитись перед матір’ю і вдовою, яким просто так перекреслили життя.

 

Українцям щороку накручують «стрілку»: то за яким часом нам жити?

Середа, 30 жовтня 2013, 06:57

Україна знову живе в зимовому часі. В ніч з суботи на неділю українці перевели стрілки своїх годинників на одну годину назад. Чи будемо й надалі переходити на зимовий час або ж теперішній перехід стане останнім – точної відповіді на це питання на сьогодні немає. Справа в тому, що Кабінет Міністрів раніше виступив з пропозицією скасувати перехід на літній час. Однак українські депутати поки не прийняли відповідний закон, а громадяни України ставляться до такої пропозиції уряду по-різному. Ми вирішили з’ясувати, чи мають дискусії про те, за яким часом жити Україні, політичний підтекст, чи є від цього економія і взагалі – кому від цього стане краще.


Економія від переводу стрілок – вже не аргумент
Не переводити стрілки українські політики закликають вже кілька років. Ось тільки на якому часі – літньому або зимовому – зупинитися, все ніяк не можуть вирішити. За перехід на літній час нардепи в 2011 році проголосували, але потім скасували рішення. Пізніше Кабмін запропонував закріпити зимовий час, але з 1 лютого 2013 року. У зв’язку з проведенням Євро-2012 чиновники пропонували востаннє у 2012 році перейти на літній час для зручності іноземців. Після чого восени країна мала перевести стрілки годинника на годину назад, і жити із цим часом, – уточнили в уряді.

Нагадаємо, що основних аргументів необхідності переходу на «літній» час завжди було два:

– економічна вигода (так вважають, зокрема, у США);

– так звана «якість життя», мається на увазі турбота про населення (про це люблять поговорити в Європі).

Американці непохитно вірять в енергозберігаюче значення переведення стрілок годинника, незважаючи на дослідження своїх же вчених, які довели, що економія електроенергії в масштабах країни становить менше 1 відсотка. Європейські вчені стосовно «економії» налаштовані не настільки оптимістично, але все таки стверджують, що завдяки переведенню стрілок поліпшується якість життя, тому що влітку пізніше темніє.

Але згідно з даними, опублікованими виданням «Der Spiegel», перехід на «літній» час у Європі не зменшує, а збільшує споживання електроенергії на 1-4 відсотки! Цей факт пояснюється зростаючою потребою в опаленні в ранковий прохолодний час і збільшенням потреби в кондиціонерах літніми вечорами.

Годинники втягнули у політичну гру
«Істерія» з переводом стрілок пов’язана з бажанням бути схожими на росіян, – переконаний Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента». «Дискусія починалася з того, що частина депутатів Партії регіонів, яка висувала ініціативу закріплення одного часу, просто копіювала російський досвід (Росія в жовтні 2011 року вже не переводила годинники). Така психологія наших проросійських сил: Україні все потрібно робити так, як роблять у Росії», – вважає політолог.

Також вбачає у переведенні стрілок політичну гру і екс-міністр економіки, президент Центру ринкових реформ Володимир Лановий. «Починається гра «у дурачка»: підкидають тему, а потім навколо неї розгортають дискусії та суперечки. Наприклад, говорять, що якщо ми будемо в одному часовому поясі з Росією – це одне, якщо з Європою – це інше. Нікого в Україні при цьому не цікавить, як це пов’язано з біоритмами, рухом транспорту та іншими обставинами, які ускладнюються в контексті виміру часу», – вважає експерт.

Із впливом переведення стрілок на здоров’я лікарі не визначилися
Найголовніша проблема в переходах на літній і зимовий час – це здоров’я людей. І з цього питання у фахівців також немає однозначної позиції – одні захищають літній час, інші навпаки, жорстко критикують перехід на нього.

Якщо вірити медичній статистиці, то після переходів на літній, втім, як і на зимовий час, лікарі констатують, що до них за допомогою звертається більша кількість пацієнтів, ніж в інші періоди.

Як правило, українці звертаються за медичною допомогою у зв’язку з проблемами з тиском і серцем. Деякі фахівці не пов’язують проблеми зі здоров’ям з переходом на літній час або ж на зимовий. Окремі представники медицини говорять про те, що причинами проблем зі здоров’ям є процеси в організмі, які відбуваються у людини при зміні пір року.

Який час залишити – дискусія триває
В умовах, коли Закарпаття ближче до середньоєвропейського часу, а Луганськ хоче жити за російським часом, щоб уникнути розколу, необхідно зберегти існуючу ситуацію, яка досі влаштовувала і тих, і інших, пише «Наша Батьківщина». Потрібен здоровий консерватизм. Ми звикли жити за зимовим та літнім часом, до цього пристосувалася і країна, і люди. І навколо цієї теми ніколи не було дискусій, зазначають політологи.

Головний критерій у цій ситуації – зручність для людей. Будь-які інші міркування – вторинні. Але, як бачимо, поки що далі розмов чиновники і політики не заходять. А враховуючи те, що в жовтні відбудуться парламентські вибори, тим більше незрозуміло, куди повернуться стрілки на політичних «годинниках» після них.

Дайош тернопільський час!

Легко міркувати про зимовий і літній та інший час, сидячи в Києві. Столиця розташована точно посередині другого часового поясу, і час тут відрізняється від лондонського рівно на дві години, хвилина в хвилину, і рівно на одну годину від середньоєвропейського часу. Але Україна – велика країна. Який час не встанови в Києві – літній, зимовий, московський, хоч пекінський – одночасно донецьким і ужгородським жителям не догодити. Відстань між ними 1300 км, і коли в Донецьку вже розвиднілось, в Ужгороді ще темрява очі коле.

Свого часу тодішній міністр надзвичайних ситуацій Віктор Балога запропонував час у Донецьку перевести на півгодини вперед, в Ужгороді – на півгодини назад. Але як тоді бути в Полтаві чи Тернополі? Перша на півдорозі від Києва до Донецька, другий на півдорозі до Ужгорода. Ось якби полтавчан будили вранці на 15 хвилин раніше, а тернополянам дали б поспати ще чверть годинки, тоді це була б справжня турбота про народ, а не тільки про донецьких і ужгородських. З чого раптом їм такі переваги? Тому що сам Балога з Ужгорода, а президент із Донецька? Так недовго і країну розколоти, причому не на Схід і Захід, а вщент. Якщо вже вводити справедливий час, він має бути справедливим для всіх. У Сумах – сумський, у Тернополі – тернопільський, у Кривому Розі – криворізький. І не треба боятися, що в країні настане хаос. Він уже давно настав!

Це цікаво

* Із більш ніж 200 країн у світі тільки в 82-х практикують переведення стрілок годинника.

* Першими у світі за допомогою «літнього» часу в 1908 році подовжили світловий день англійці. Прагматичні британці в такий спосіб хотіли заощадити на свічках: тамтешні економісти підрахували, що часове зрушення «подарує» середньостатистичній родині додаткові чотири свічки за місяць.

* Уперше процедуру переходу на «літній» час українці випробували на собі у складі СРСР 1 квітня 1981 року.

* У Росії є місце, де стрілки годинника не переводилися ніколи. Це – Центр керування космічними польотами в підмосковному Корольові.

* Незважаючи на те, що в Китаї п’ять часових поясів, час по всій країні один – пекінський.

* Відмовитися від переведення годинникових стрілок можна й у межах однієї держави. У США, наприклад, від нього відмовилися штат Арізона, Гаваї і навіть окремі райони Індіани.

* Перед переходом на «літній» час 18 березня 2002 року 5 тисяч громадян Ірландії надіслали петицію уряду з вимогою переведення стрілок годинника не на 1 годину, а на цілих 9! Причиною дивної вимоги став чемпіонат світу з футболу, що відбувався у Японії й Кореї.

* За всю історію Японії, яка славиться найбільшою тривалістю життя, стрілки годинника в цій країні не переводили жодного разу.


Підготував Адам Стрижнюк

Масштабні проекти у Тернополі: гроші, здоров’я і антистрес

Вівторок, 29 жовтня 2013, 08:48

З 7 листопада тренінгова компанія «O.Vitta» започатковує в Тернополі масштабний навчальний проект. Його мета допомогти людям розпочати свій бізнес, організувати робочий колектив, скинути зайву вагу і влаштувати своє особисте життя. Подавати заявки може кожен охочий за адресою http://www.ovitta.com

 

Варто врахувати тільки те, що проект розрахований лише на дорослих. Згодом організатори проведуть кастинг і з тих людей, які його пройдуть, сформують декілька навчальних груп.

«Треба вчитися»

Кожна з груп буде три місяці займатися в одній із тренінгових категорій: «Школа здорового харчування», «Бізнес-школа», «Корпоративна освіта» та «Антистрес». Під час занять дорослі учні тренінгів будуть проходити теоретичні та практичні заняття, будуть спілкуватися з тренером та між собою, розповідати про досягненні результати, робити висновки та ламати стереотипи.

-          Тим людям, які справді хочуть змінити своє життя і прийдуть до нас на заняття, я обіцяю, що вони побачать реальний результат, - каже тренер компанії «O.Vitta» Микола Сапсан. – Адже чимало з нас розчаровані певними обставинами, напружені, знервовані, виснажені і хочуть щось змінити у своєму житті. В когось немає достойної, стабільної роботи і йому потрібні гроші, хтось прагне гарно виглядати, бути струнким та красивим, але не може навчитися правильно харчуватись, хтось не може побудувати своє особисте життя і знаходиться на грані стресу. А вихід із цього становища дуже простий. Треба вчитися. Вчитися керувати своїм життям, своїми думками, вчинками, словами.

«Знання переростають у звички»

За словами Миколи Сапсана, як показує практика, якщо людина добре засвоює певні знання і застосовує їх на практиці, то через деякий час вони переростають у звички. А вже ці звички стають нашим новим життям.

Наприклад, ніхто не народжується водієм. Щоб навчитися керувати машиною потрібно закінчити автошколу. Через деякий час набуті в автошколі знання переростають у звичку. І людина може керувати машиною навіть не задумуючись над деяким нюансами. Вона просто це вміє і все. А значить, щоб стати струнким треба навчитися правильно харчуватися. Через три місяці ці нові знання переростуть у звички і ви продовжуватимете харчуватися за уже виробленою схемою і більш ніколи не набиратимете ваги. Так же ці знання допоможуть і тим, то прагне знайти достойну роботу, організувати наявний робочий колектив або відкрити свій бізнес. Адже мільйонерами не народжуються. Ними стають після багатьох років виснажливої роботи і десятків провалів. Після цього відбувається набуття певних знань. А вони переростають у звичку бути мільйонером. Ви ці знання зможете здобути лише за три місяці. Після цього ви почнете дивитися на світ очима майбутнього мільйонера. Цим ви підвищите цінність своєї праці в очах роботодавця або зможете відкрити свій власний бізнес.

Для більш детальнішої інформації про кастинги та тренінги звертайтесь за телефоном (067) 351-82-18. Або заходьте на сайт компанії www.ovitta.com.

 

Перелік проектів:

Проект «Антистрес»

Допоможе вам вирішити проблеми вічно поганого настрою, нервових зривів, конфліктів з близькими і рідними. Такий семінар дозволить Вам збагнути причини роздратування і депресії, дослідити роботу людської психіки та навчитись постійно отримувати натхнення і задоволення від життя.

 

Проект «Школа здорового харчування»

З його допомогою ви отримаєте чудову фігуру і вміння правильно харчуватись. Дієти та голодування – це не вихід. Це короткотермінові дії, які не рятують людину від подальшого набирання зайвої ваги. Досвідчені тренери Галина Жеграй та Надія Охват завдяки авторській програмі корекції ваги та фігури допоможуть усім учасникам школи привести себе в належну форму і навчитися її підтримувати, змінити відношення до себе і свого життя.

 

Проект «Бізнес-школа»

Пройшовши цей проект ви збагатитеся необхідними навиками і компетенцією для того, 1щоб потенційно забезпечити себе достойним доходом. Найчастіше, ми ототожнюємо поняття «робота» з поняттям «дохід». Сьогодні, у часи інформаційної епохи, ці категорії зовсім різні. Основне – зрозуміти, чого ви хочете, коли, навіщо і як. Усі випускники школи рекомендуються роботодавцям.

 

Проект  «Корпоративна освіта»

Цей проект спрямований для підвищення ефективності і прискорення Вашої підприємницької діяльності. Допомагає компаніям та їх керівникам підвищувати ефективність бізнесу та ефективно керувати найціннішим з ресурсів – людьми. Для бізнес-команди дуже важливі регулярні тренування, щоб досягати більшого і стати ефективнішою. Ми даємо механізми, які допоможуть їм значно підвищити свою продуктивність, сформувати правильні цілі, модель поведінки та командний дух.

 

 

Сторінка 1420 з 1432

«ПочатокПопередня1411141214131414141514161417141814191420НаступнаКінець»
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер

вугілля і дрова

Банер