images/stories/logosait.jpg

 

Репортаж


Тернопільська обласна універсальна наукова бібліотека відзначає ювілей

П'ятниця, 15 листопада 2019, 12:15

Заснована 15 листопада 1939 року на базі приватних бібліотек Тернопільська обласна універсальна наукова бібліотека, що стала  першою державною бібліотекою  на території нашого краю, святкує 80-річчя.

Нині Тернопільська обласна універсальна наукова бібліотека — це головний заклад у сфері бібліотечно-інформаційного обслуговування населення регіону, науково-дослідний, методичний, координаційний центр бібліотек різних систем і відомств, обласне книгосховище, обласний депозитарій краєзнавчої літератури, центр книгообміну і міжбібліотечного абонемента.

Привітати працівників бібліотеки зі святом завітав голова обласної ради Віктор Овчарук.

"Ваша поважного віку книгозбірня продовжує кращі традиції давніх бібліотек світу та України. Ви стали місцем не лише інформаційного забезпечення, що надзвичайно важливо для нашого часу, а й культурного та духовного розвитку. Сьогодні   бібліотеки (а Ваша  є яскравим прикладом цього) – це осередки, що надають   інформаційні, культурні, освітні, наукові послуги, які навколо себе гуртують небайдужих, передових громадян з активною суспільною позицією, котрі виборюють  українську державність, віддані демократичним цінностям.  Ви були є і, переконаний,  будете центром наукових й технічних знань,  зібрання художньої літератури та мистецьких творів  і скарбницею світових надбань у різних галузях соціально-культурного життя суспільства та інтелектуального потенціалу української нації", - зазначив очільник області.

012345

 

Стежками неприступних замків

П'ятниця, 15 листопада 2019, 12:11

01

Навчально-пізнавальні екскурсії здійснили студенти спеціальності «Історія» Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка у Кременецький замок на горі Бона, Дубенський замок на берегах Ікви та Тараканівський форт поблизу Дубна.

Першим пунктом історичного вояжу став Кременецький замок – старовинна фортифікаційна оборонна споруда, що здіймається на 397 м у центральній частині м.Кременця на  оповитій легендами Замковій горі або, як її іще називали, Боною, на честь королеви Бони Сфорца Арагонської, яка володіла містом і замком у 16 столітті. Перша письмова згадка про це укріплення міститься в Галицько-Волинському літописі і датована 1227 роком. Тут ідеться про те, що в ХІІІ столітті укріплену земляним валом з частоколом гору і саме місто не змогло захопити війська угорського короля Андраша II, хана Батия, золотоординського воєводи Куремси. Та 1259 року на вимогу темника Бурундая волинський  князь Василько Романович змушений був зруйнувати кременецькі укріплення.

У ХІV – ХV століттях під час воєн між Короною Польською та Великим князівством Литовським за галицько-волинські землі м. Кременець не раз переходило із рук у руки – і кожен його володар намагався відновити укріплення на Замковій горі: князі Юрій Наримутович, Любарт, польський король Казимир III Великий, городенський князь Вітовт, Скиргайло Ольгердович, князь Свидригайло, великий князь литовський Сигізмунд I Старий та його позашлюбний син, віленський єпископ Янус.

У 1535–56 роках замком володіла дружина Сигізмунда I – королева Бона Сфорца Арагонська, котра доклала багато зусиль для зведення на горі нових фортифікаційних споруд. Згідно з люстрацією 1545, замок був кам’яним, від міста недоступним, мав 2 мости на ланцюгах, 3 вежі, що іменувалися – «Над воротами», «Черлена», «Над новим домом», а також палац, приміщення для гарнізону, 25 закінчених і 8 незакінчених сховищ («городнів»), церкву св. архістратига Михаїла. У той час на озброєнні замку було 29 гармат, 2 мортири, 22 фальконети, 10 гаківниць, 33 рушниці. Мурами замку йшла крита галерея з бійницями. Тогочасну могутність замку підтверджують також люстрації 1552 та 1563. Природна недоступність гори, посилена фортифікаціями, значна кількість зброї та запасів пороху, води і харчів давали змогу захисникам замку, в разі потреби, тримати тривалу облогу, тому багато з нападників навіть не намагалися його штурмувати.

Однак восени 1648 року замок не втримав тривалої облоги і був узятий козацькими полками Максима Кривоноса та Філона Джалалія, зруйнований і втратив своє оборонне значення.

Нині від колишнього замку збереглися квадратна двох’ярусна Надбрамна вежа та в'їзна арка в готичному стилі, частково – оборонні мури та вежа Над новим домом. Тут встановлено охоронну та меморіальну таблиці.

Далі пізнавально-туристична дорога пролягла поза межі Тернопільської області, до древнього Дубна, де на берегах Ікви стоїть величний Дубенський замок – неприступна легендарна фортеця скарбів князів Острозьких. У свій час він був одним із найбагатших у Європі. Імператори, королі та гетьмани приїжджали сюди з офіційними та неофіційними візитами. Кажуть, колись він ховав у своїх неприступних стінах та потаємних підвалах величезні скарби, родинні надбання князів Острозьких, які постійно приваблювали і татар і козаків, та ніхто так і не зміг завоювати фортецю.

Саме біля Дубенського замку відбувалися реальні події, описані у «Тарасі Бульбі» Миколи Гоголя. За історичними даними, тут головний герой втратив своїх двох синів.
Та все це залишиться в історії і в захоплюючих легендах.

Знаменитий сьогодні Дубенський замок спершу був дерев’яно-земляним укріпленням і не мав такої могутності і міцності, як новіші кам’яні спорудження, що збереглись до наших днів. Тому князь Костянтин Острозький наприкінці XV століття взявся за спорудження потужного замкового укріплення – значно більшого за площею зі стійкими до ворожих наступів конструкціями у стилі пізнього ренесансу. Два глибоких рови теж були хорошою лінією оборони. У час небезпеки їх наповнювали річкові води Ікви. Великий підвісний міст, що давав дорогу через рови, щовечора піднімали.

На час нападу татар Дубенський замок був «закутий» в олово та броню. Аби військо мало добрі обладунки і хорошу зброю, на території постійно діяла ливарна майстерня. Вона давала ядра власного виробництва та навіть гармати. Дубенський замок увійшов в історію як один із найстійкіших: протягом п’яти століть його ні разу не взяли штурмом, хоча протягом XVII століття на місто нападали близько ста разів.

Тут розташовані два палаци – Острозьких та Любомирських, які колись вражали багатим виглядом тих, хто побував у Дубно. Важливою складовою замкового ансамблю є трьохповерховий корпус XV століття із в’їзними воротами.

Гетьман Литви Костянтин Іванович Острозький – єдиний із православних князів, хто удостоївся цього високого звання і вважався найбагатшим у Європі. Відомо, що в 1616 році складено реєстр скарбів замку князів Острозьких, де були зазначені кінська збруя, оздоблена дорогоцінним камінням зброя, золотий і срібний посуд, красиві дорогі тканини, прикраси: діадеми і перстні з рубінами і алмазами, намисто – всього 49 скринь добра.

Підземелля були справжнім лабіринтом – широкі ходи-тайники, де при потребі могла заховатись велика кількість людей. Тут зберігали зброю і їжу на випадок облоги. Цікаво, що продукти включені у перелік скарбів замку. Справді, у час нападу ворогів їжа могла стати дорожчою і важливішою для людей, ніж будь-які коштовності.

Уже в середині 1600-х років, коли замком володів Владислав Домінік Заславський,  фортецю хотіли завоювати козаки на чолі з Максимом Кривоносом, та в останній момент відмовились від наступу. Російські війська теж її не взяли. Наступними господарями стали Сангушки. Князь Януш сильно занедбав замок, живучи на широку ногу за рахунок успадкованих скарбів Острозьких. Згодом місто Дубно він подарував князю Станіславу Любомирському. Пізніше на території побудували палац Любомирських, що прославився гостинністю: тут часто відпочивали численні друзі господарів, організовано своєрідне казино, де багаті вельможі програвали цілі статки. Програли величезні суми грошей у карти і Юзеф Любомирський із сином. Тому змушені були продати Дубенський замок разом із містом військовому відомству.

У буремні роки Першої світової війни замок обстріляла австрійська артилерія. Довгі роки у Дубно стояли руїни фортеці. Та у 1930-х поляки почали його відновлення.

Сьогоднішній замок – це частина державного історико-культурного заповідника.
У фортеці діє музей. Тут можна побачити дерев’яні скульптури XVII cтоліття, зокрема й досить рідкісну постать Діви Марії, яка зображена вагітною, цінну зброю, картини, колекції монет і багато інших, дійсно унікальних речей. Вражаючою є виставка історії тортур та покарань, для якої виділили аж три кімнати підземелля. У замку проводять театральні вистави, конференції, концерти, зустрічі.

Опісля відвідин замку молоді кременецькі дослідники історії рідного краю опинилися біля бетонного входу у військовий об’єкт, витвір інженерного мистецтва, справжнє диво фортифікаційної архітектури – Тараканівський форт.

У другій половині XIX століття царський уряд вирішив укріпити західні рубежі Російської імперії. З ініціативи військового інженера-фортифікатора, генерала Е.І.Тотлебена були проведені обстеження у Віденському та Київському військових округах для вибору найвигідніших пунктів для перешкоди ворогові, який вторгнувся б і захотів би скористатися залізницею та іншими важливими шляхами. Остаточно місце для форту вибрали на одному з невеликих горбів, що в якихось 6 кілометрах південно-західніше Дубна за селом Тараканів. Поруч протікала річка Іква з болотистими берегами, які з південно-східного боку до деякої міри захищали б форт від наступу ворогів. Форт прикривав би й новоспоруджувану залізницю Здолбунів-Радивилів, і старовинний шлях Корець – Острог – Дубно – Радивилів. Гарнізон форту-застави визначався приблизно в тисячу чоловік.

Будівельники розпочали з важких і трудомістких земляних робіт. Тисячі жителів навколишніх сіл і містечок возили тачками, возами, носили носилками землю. Нарощування цього горбу почалося на початку 1860-х років. Потім почали копати обвідні рови. Ці земляні роботи здійснювалися протягом десяти років. Якраз тоді закінчувалось будівництво залізниці між Дубном та Бродами, що проходила попід самою будовою.
Залізницею доставляли будматеріали.

До 1880 року було завершено основні роботи, що стало значною подією для всього Південно-Західного краю Росії, у склад якого входила і територія нинішньої Рівненщини. Начальство, якому підпорядковувався форт, поспішило про цю подію повідомити Олександра III. У 1890 році царська родина особисто оглянула всі 105 казематів форту.

Основний земляний хід до казарми вів зі сходу. Бійниці з обох його сторін збудовані під певним кутом до входу, що давало можливість знищити ворога, якщо він прорвався б усередину.

На території форту знаходились колодязі із вмурованими в їх стіни рейками, з допомогою яких по спеціальних лотках лебідками піднімались із підземелля боєприпаси. Автор проекту передбачив будівництво трьох глибоких колодязів для води, що давало можливість обладнати водопровід. Була тут і каналізація. 1899 року з’явилося електроосвітлення, форт телефонізовано. Військове оснащення форту становило 40 гармат та 10 кулеметів.

1905 року тут розташувався гарнізон, який складався з артилерійської та двох піхотних рот. У цьому ж році, після повстання солдатів, гарнізон розформували. З форту зробили в’язницю для військових.

У 1915 році, на початку Першої світової війни, російські війська відступили з форту і  без бою здали його австрійській армії. У 1920 р. форт утримували поляки, які під командуванням майора Матчинського оборонялись від армії Будьонного.
Протягом Другої світової Війни бої за форт не велися, а після закінчення війни форт втратив своє призначення.

Деякі сцени фільму Олеся Саніна «Поводир» або «Квіти мають очі» (2014 рік) відзняті у Тараканівському форті.

Так юні історики доторкнулися до цікавих, славних і дещо забутих сторінок неспокійного історичного минулого рідного краю, відчули на собі дух багатовікової боротьби народу, а також занепаду колись величних і неприступних фортець, які благають вже їх, молодих про термінове відродження у якості цінних туристичних об’єктів.

У Тернопільській обласній бібліотеці для молоді стартує навчальний курс “Із комп’ютером на ти” для людей середнього та старшого віку

П'ятниця, 15 листопада 2019, 12:10

Розпочинаємо набір слухачів середнього та старшого віку на курс комп’ютерної грамотності.
Попередній запис та додаткова інформація за телефоном: 068 912 16 68 або в секторі “Інтернет-центр” (ІІ-й поверх бібліотеки)

 

Педагоги навчально-реабілітаційного центру підвищували фаховий рівень

П'ятниця, 15 листопада 2019, 12:09

0

Протягом тижня педагоги Теребовлянського навчально-реабілітаційного центру підвищували свій фаховий рівень за освітньо-професійною програмою «Технології корекційно-розвивальної роботи та навчання дитини із сенсорними порушеннями». Проводили навчання наукові співробітники Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії педагогічних наук України. Педагогічні працівники центру заслухали лекції з проблем освіти дітей різних нозологій: зі зниженим слухом, з порушеннями розумового розвитку, аутичного спектру, тяжкими порушеннями мовлення.

Розпочали роботу з модуля «Актуальні підходи до навчання та розвитку дітей з порушеннями слуху в умовах модернізації освіти», в рамках якого старші наукові співробітники відділу освіти дітей з порушеннями слуху Світлана Литовченко та Валентина Жук  поділились досвідом роботи з даного питання та провели цікаві тренінгові заняття. Проблеми соціалізації та індивідуалізаціі дітей з особливими освітніми потребами, сутнісні характеристики процесу їхнього соціального розвитку, способи організаціі та компоненти корекційно-освітнього середовища висвітлила кандидат педагогічних наук,старший науковий співробітник відділу освіти дітей з порушеннями інтелектуального розвитку Ірина Гладченко. У рамках модуля «Навчально-методичне та дидактичне забезпечення змісту психомовленнєвого розвитку дітей різних вікових груп із тяжкими порушеннями мовлення» лекції читала старший науковий співробітник відділу логопедії Юлія Рібцун.

А педагоги Центру влаштували для гостей зі столиці екскурсійну мандрівку визначними стежками Теребовлі та Марійським духовним центром.

Cтуденти Чортківського медичного коледжу - серед найталановитіших

П'ятниця, 15 листопада 2019, 12:08

0

У Чортківському районному будинку культури ім. К. Рубчакової проходив перший регіональний фестиваль-конкурс, битва за титул «Найталановитіший». У конкурсі брали участь 47 колективів . творчі колективи та виконавці Чортківського державного медичного коледжу також взяли участь у фестивалі.

За результатами конкурсу  танцювальний колектив майбутніх медиків «Галичанка»  виборов диплом лауреата Першої премії у номінації «Хореографія», поступившись лише танцювальному дуету з Теребовлянського коледжу культури та мистецтв. А студентка медколеджу Леся Ставнича стала лауреатом Другої премії у номінації «Вокал».

 

Сторінка 1 з 803

«ПочатокПопередня12345678910НаступнаКінець»
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер