Репортаж

Тернополян не беруть на роботу через дітей, вікові і гендерні стереотипи та навіть довжину ніг

Понеділок, 07 листопада 2016, 08:18

Якщо Ви 45-річна жінка, не модельної зовнішності, та ще й вагітна, то шукати роботу в Тернополі Вам видасться набагато важчим, ніж здійснити 12 подвигів Геракла.

І не думайте: ми не перебільшуємо із саме такими даними у Вашому потенційному резюме, бо, якби іронічно це не звучало, але у більшості випадків тернопільські роботодавці шукають молодих та красивих дівчат та хлопців, але бажано із 15-річним стажем роботи, і краще, якщо без дітей та сім’ї.

Це підтверджують більшість із тих, хто змушений знову і знову проходити численні співбесіди, зустрічаючись при цьому із гендерним, віковими та іншими стереотипвми.

Ви можете мати не той рівень освіти або бути занадто мудрим для тієї чи іншої роботи. Можете злякати роботодавця своїм рівнем кваліфікації або прагненням працювати за його пропоновану мізерну зарплату. Та ще й не вистачало, щоб Ви, боронь Боже, не сподобалися його дружині чи домашньому улюбленцеві.

І це не звучало би так смішно, якби не було так сумно, адже такі і ще більш дивні та безглузді відмови у прийнятті на роботу отримують тернополяни від потенційних босів.

Зважаючи на це, здається, що знайти роботу на Марсі реальніше, ніж в Тернополі. Так це чи ні, з’ясовували наші журналісти.

Мої роки – моє багатство?

Перечитуючи оголошення в газетах та на Інтернет-ресурсах, складається враження, що в Тернополі живуть лише дівчата та хлопці модельної зовнішності, яким щонайбільше 35 років, які знають мінімум дві іноземні мови, встигли попрацювати у багатьох компаніях, набратися досвіду за кордоном і після цього готові працювати і вдень, і вночі (і так 365 днів у рік), забуваючи про відпочинок і сон, та ще й при цьому їх влаштує зарплата у максимум 3000 гривень.

Цікаво, що згідно із Трудовим кодексом, в Україні роботодавцям не можна вказувати в текстах оголошень характеристики, які не стосуються фахових якостей кандидата. Утім, на практиці все виходить зовсім по-іншому.

Щоб переконатись у цьому, достатньо переглянути вакансії на популярних сайтах із пошуку роботи. На деяких із них, всупереч закону, роботодавцям пропонують визначити бажану стать працівника: відповідна категорія міститься у стандартній формі для заповнення.

Нерідко, розміщуючи вакансію, вони обирають стать із власної ініціативи. Приміром, одна з великих фінансових компаній шукає «HR-директора, чоловіка до 35 років», іншій фірмі потрібен «менеджер із продажу, чоловік з активною життєвою позицією» або «дівчина до 28 років, приємної зовнішності» тощо.

Тож, у переважній більшості виходить, що чим старшим стає працівник, тим менше він потрібен роботодавцеві. І якщо на Заході 45-50 років – це розквіт кар'єри, то у нас – це вже глибока пенсія. Бо перед досвідченими і відповідальними фахівцями роботодавці віддають перевагу молодим і легкокерованим.

В Тернополі, наприклад,  деякі роботодавці навіть прибиральниць, старших за 45 років не хочуть брати на роботу.

Так, 51-річна пані Марія, із середньою спеціальною освітою та десятками років стажу продавцем, після втрати роботи, декілька місяців нікуди не могла влаштуватися. Продавцем її брати вже не хотіли, оскільки роботодавцеві потрібні були молоді і красиві дівчата, щоб залучати клієнтів.

Жінка шукала хоча б підзаробіток, проте навіть на розклеювання оголошень за пару сотень гривень у місяць її брати відмовлятися, мовляв, потрібні молоді та енергійні люди.

«Ще я проходила «кастинг» на прибиральницю у приватну компанію, проте знову ж таки була не надто «молодою» для керівництва. Тож від я відчаю готова була йти на будь-яку роботу. І якось побачила оголошення, що в магазин ритуальних послуг потрібен продавець. Подумала, що туди явно ніхто з молодих не піде і клієнтів залучати не треба. Але не тут-то було. Мені сказали: «Було б вам хоча б 45», - пригадує свої поневіряння тернополянка Марія.

Головне – цифри у паспорті

Із «віковим цензом» під час пошуку роботи зіткнулася і колишня вчителька англійської мови Оксана Василівна. Жінці – 40 років, проте виглядає вона не гірше за Ані Лорак, постійно слідкує за собою і при цьому досить сучасна у своїх поглядах, із хорошим почуттям гумору та легко знаходить спільну мову із молоддю.

Потрапивши під скорочення, пані Оксана вже рік не може знайти роботу, оскільки всюди чує відмови через свій вік.

«Щотижня я відправляла десятки резюме і не отримувала відповіді. Було дивно, адже у мене 15 років англійської за плечима, престижна освіта і приємна зовнішність. Тож одного разу я вирішила сама зателефонувати і поцікавитися, чому я не підійшла. Мені прямим текстом сказали, що шукають молодшого працівника.

Я була і здивована, і розбита. Невже мій вік стане на перешкоді у пошуках хоча б якоїсь роботи? Якби причина була у вазі, я б, можливо, схудла, якби у кольорі волосся – перефарбувалася, у невідповідному гардеробі – змінила б, але ж я не можу повернутися у минуле, коли була молодшою, і там знайти собі роботу до того, як була звільнена», - скаржиться Оксана Василівна.

Але жінка вирішила не опускати рук. Вона просто перестала надсилати резюме, а відразу телефонувала за цікавими вакансіями з тією мето, щоб їй призначили «живу» співбесіду і оцінили її справжню, а не «паперову» версію із резюме.

«Проте я дуже помилялася, коли думала, що це спрацює. По критеріям на посади помічників керівника чи офіс-менеджерів із хорошою зарплатнею, яким потрібні були претенденти із високим знанням англійської, я знову не підходила через свій вік.

Потенційні роботодавці сумнівалися, що я впишуся в корпоративну культуру фірми і були переконані, що я просто не буду мати про що поговорити із молодим колективом», -  розповіла тернополянка.

Звісно, вона не заперечує той факт, що могла давно працевлаштуватися на якусь малооплачувану роботу на неповну ставку, проте відмовлялася, адже, за її підрахунками, потенційної зарплатні вистачило б лише на проїзд громадським транспортом і обіди.

Із віковою дискримінацією зустрічаються і чоловіки. Будь-який кандидат після 40 років перебуває в групі ризику. А після 50-ти чоловіків беруть хіба у сторожі чи охоронці, та й то не завжди.

Бути надто молодою

Як показує практика, нерідко в групі «вікового ризику» опиняються не тільки жінки за 40, а й дівчата до 25 років, навіть із чималим досвідом роботи.

«Я працювала в серйозній фармацевтичній компанії, – розповідає Марія, цьогорічна випускниця вишу. – Нещодавно вирішила змінити роботу. Досвід на попередній посаді здобула чималий. Для вакансій, на які претендувала, це навіть більше, ніж потрібно! Але на співбесідах постійно чую: «Так, досвід роботи у вас великий. Але ми бачимо на цій посаді старшого кандидата, скажімо, від 25 років».

Описані випадки – непоодинокі. На ринку праці Тернополя, та й усієї України, це - вже тенденція. Згідно з опитуванням, в 34% компаній існують вікові обмеження.

І якщо закордоном Вам би відмовили в прийомі на роботу, посилаючись тільки на вік, то такого роботодавця вже давно притягнули б до відповідальності. У нас же ставлення до законів - своєрідне,  і відсудити моральну шкоду українцям практично неможливо.

Вагітніти заборонено

Ще одним типовим різновидом дискримінації тернополянок на роботі є упередження щодо їхнього сімейного стану і наявності дітей.

Тож, якщо Ви молода, не важливо одружена чи ні, але бездітна дівчина, то під час співбесіди роботодавець може вже уявляти Вас вагітною і навіть чути, як Ви домовляєтеся про декретну відпустку.

Не менше «пощастило» і молодими мамам, яких нерідко ігнорують роботодавці, адже не наважуються відверто сказати, що саме дитина є причиною «невідповідності» жінки бажаній посаді.

25-річна Юлія не могла знайти роботу майже півроку, їй відмовляли на численних співбесідах без жодних адекватних пояснень. «Навіть коли я підходила за всіма параметрами», – підкреслює вона.

Зрештою молода мама знайшла малооплачувану роботу на дому. «Роботодавці, напевно, вважають, що жінка використовуватиме дитину як виправдання, постійно ухиляючись від власних обов’язків, а також часто братиме лікарняні чи вихідні через хворобу маляти».

Але і це - ще не межа. Як розповів знайомий юрист, є навіть такі роботодавці, які пропонують прописати в контракті пункт, що зобов’язує жінку не народжувати, доки вона працює на їхній фірмі, інакше їй загрожуватимуть штрафні санкції.

Хоч це і поодинокі випадки, але такі вимоги – незаконні, як і звільнення через вагітність, тож у разі виникнення схожих інцидентів треба звертатися до суду.

Цікаво, що чоловіків, які очікують на поповнення в родині, на роботу навпаки беруть дуже охоче, адже, за статистикою, такі працюють на 30–40% більше, щоб заробити на пологи і потреби немовляти.

Чим довші ноги, тим краще

Має місце в Тернополі й дискримінація за зовнішністю. Деякі роботодавці віддають перевагу лише гарним пані.

«В одного із наших клієнтів були прописані вимоги до кандидаток на вакансії: довгі ноги, розкішне волосся, хороша фігура… І навіть якщо жінка – суперфахівець, але низького зросту чи з не дуже привабливим, на думку роботодавця, личком, – намагалася влаштуватися на роботу, то у неї це не виходило», – розповіли в одній із кадрових агенцій.

Потяг керівників до краси не завжди є безневинним бажанням помилуватися підлеглими. Такі вимоги часто тісно пов’язані з проблемою сексуальних домагань до жінок на роботі.

Як свідчать оприлюднені Гельсінською федерацією соціологічні дослідження, жертвами сексуальних домагань в Україні стають приблизно 50% представниць жіночої статі. Правових заходів із цього приводу в нас вживати «не прийнято:  домагання українки воліють просто перемовчати, як і будь-які інші несправедливі дії роботодавців.

Краса - це страшна сила

Проте, навіть якщо Ви, як і героїня із однойменного фільму, « найчарівніша і найпривабливіша», це ще не означає, що Вас візьмуть на роботу.

У тому, що краса може стати перешкодою у пошуку роботи, переконалася 28-річна тернополянка Оля. Дівчина намагалася отримати місце у відділі продажів однієї невеликої фірми. Там працювала її знайома, яка і порадила спробувати свої сили та надіслати резюме.

Та незважаючи, на досвід роботи, відповідну освіту та приємну зовнішність, вдалу попередню співбесіду по телефону, вдруге їй ніхто не перетелефонував і відповідно роботу вона не отримала.

Як потім Олі розповіла все та ж знайома, причиною стало те, що кандидатка була … занадто гарною.

«Виявилося, що менеджер по персоналу тієї фірми –  дружина того самого керівника відділу продажів. Тож під час пошуку відповідної кандидатури вона керувалася власними критеріями. Так, за обідом вона чітко і зрозуміло пояснила моїй знайомій, чому я не підійшла. «Твоя Оля - не просто симпатична, вона - красуня, яких мало! А я ж не божевільна, щоб Максимові у відділ таке «диво» садити, щоб він на неї щодня по вісім годин милувався», - прямим тестом сказала менеджер, а я залишилася без роботи через банальну жіночу ревність», - констатує Оля.

Розуму забагато … буває?

Ще одна причина, через яку Вас можуть не взяти на роботу у Тернополі – це занадто високий інтелект. Так-так. Не дивуйтеся, такі випадки також мають місце у нашому місці.

52-річна Софія все життя пропрацювала редактором у видавництві, потрапила під немилість свого начальника і була звільнена за декілька років до пенсії. Розуміючи, що її, «передпенсійну» пані, братимуть на роботу неохоче, та й вакансій за її спеціальністю не було, жінка вирішила пошукати хоча б під заробіток, щоб приносити додому якісь гроші.

І їй пощастило. Так вона думала спочатку. Поруч із її будинком, на підприємство потрібен був охоронець.

«Хоч і невеликий, але стабільний заробіток, позмінна робота, тож часу багато займати не буде. І вдома встигатиму допомагати, та й внука доглянути зможу», - вже малювала картини свого майбутнього пані Софія.

Але, прийшовши на співбесіду, жінка її із тріском провалила.

«Як сказав начальник, мій інтелект заважатиме мені стояти на посту, а їм потрібні, цитую, «грубі й тупі люди», а мені це не під силу», - розповідає тернополянка.

Людей із великим досвідом керівники часто просто бояться брати на роботу. Це підтверджує інспектор з кадрів однієї із будівельних компаній. Там шукали економіста у фінансовий відділ.

«Було проведено чимало співбесід, частина претендентів вирушила на бесіду з керівником відділу. Серед них був хлопець, який підходив по всіх критеріях: з вищою економічною освітою, вільною англійською (стажувався за кордоном), досвідом роботи і т.д. При цьому - доброзичливий і спокійний.

Тож наш колектив зрадів: нарешті знайшли ідеального кандидата! Але керівник його кандидатуру «забракував», а на вакантне місце взяли студента ВНЗ, без усякого досвіду!

Пізніше у розмові з керівником одного із відділів, він розповів, чому не взяв того «ідеального» кандидата: «такий співробітник - як бомба сповільненої дії. Він знає роботу краще за мене, тому не здивувався, якби через рік-другий зайняв моє місце. Я краще візьму хлопця, в очах якого буду професіоналом високого класу».

Жінкам платять менше

Одним із поширених типів дискримінації, які мають місце не тільки в Тернополі, але і за кордоном – це різниця у винагороді, яку чоловіки та жінки отримують за ту саму роботу.

«В усіх галузях виробництва, навіть тих, де домінує зайнятість жінок, зарплати прекрасної половини за виконання однакової або схожої роботи набагато менші, ніж чоловічі, й становлять у середньому 70% від них», – описують українські реалії дослідники компанії Human Rights Watch.

Навіть на керівних посадах доходи жінок мають нижчий поріг, ніж у чоловіків. Хоча піднятися вгору тернополянкам з кожним роком дедалі легше, стереотипи щодо оплати праці не зникають, кажуть спеціалісти.

Наприклад, за штатним розкладом керівник відділу має отримувати 5 тис. грн. на місяць. Неважливо, хто одержить ці гроші – Іра чи Іван, але жінці можуть запропонувати менше, оптимізувавши таким чином бюджет, мовляв, у неї є чоловік, який може її забезпечувати.

Як свідчить дослідження Rabota.ua, поміж керівників середньої ланки в Україні дохід близько 6 тис. грн. на місяць мають 46% чоловіків і лише 29% жінок, понад 20 тис. грн. – відповідно 14% і 5%.

Нерівність у доходах демонструють і відповіді топ-менеджерів на запитання про їхню зарплату. Велика кількість жінок-керівників (35%) одержують 8–12 тис. грн. на місяць, тоді як 27% чоловіків на таких самих посадах – понад 25 тис. грн.

Тернопільщина б’є рекорди по безробіттю

Попри усі стереотипи та дискримінацію, роботу в Тернополі важко знайти ще й через високий рівень безробіття, при чому щороку воно все більше «молодшає».

Так, згідно даних держслужби статистики, найвищий рівень безробіття в Україні, зокрема і на Тернопільщині,  серед молодих людей віком до 35 років, при чому з вищою освітою. У цій категорії – майже 40% безробітних.

Як пояснюють експерти, з одного боку, молодь має більші шанси для працевлаштування за віковим критерієм, а з іншого – з відсутністю трудового досвіду ці шанси критично зменшуються. Тому й виходить замкнуте коло.

Загалом в Україні на сьогодні налічується близько 1 мільйона 800 тисяч безробітних. Проте експерти кажуть, що неофіційна цифра взагалі досягає 10 мільйонів. І це не враховуючи сотні тисяч українців на заробітках закордоном.

Тернопільщина ж із року в рік займає одне з перших місць в Україні за рівнем безробіття. Сьогодні він становить 12, 9%, і це - один із найвищих показників в країні. За офіційними даними, на 1 жовтня у базових центрах зайнятості Тернопільської області було зареєстровано 9, 4 тис. безробітних, і на одне місце в середньому претендують 8 осіб. Проте, зрозуміло, що ці дані далекі від реальності.

У цьому переконалася і 24-річна тернополянка Мар’яна, яка намагалася отримати роботу адміністратора у дитячому центрі. Прийшовши на співбесіду, дівчина дізналася, що на цю посаду претендує аж 80 осіб.

Україну чекає нова хвиля звільнень

Не зважаючи на і так непросту ситуацію із низьким рівнем зайнятості населення, експерти прогнозують нову хвилю звільнень в Україні.

Найбільше шансів втратити роботу мають фахівці, що працюють у державному секторі: лікарі, вчителі, чиновники, працівники держпідприємств — їх частка від загальної кількості «щасливчиків» складає 60%.

Вже зараз, за офіційними даними Державної служби зайнятості, майже 122 тисячі українців перебувають у неоплачуваних відпустках, а 430,6 тисячі переведені на неповний робочий день із відповідним скороченням зарплат. І держава, на жаль, як і раніше, не стимулює створення нових робочих місць.

***

У європейських країнах рівень безробіття понад 10% вважається дуже високим показником, і, як правило, викликає побоювання експертів, які при таких цифрах вже починають хвилюватися про стан економіки.

В Україні ж чиновники лише звітують про зменшення безробіття на одну тисячну відсотка і вважають це подвигом, достойним ледь не Ордена Ярослава Мудрого.

І поки посадовці у своїх теплих кабінетах готують нові звіти, тернополяни продовжують виїжджати у інші країни у пошуках хоч якогось заробітку. Так, за неофіційними даними, вже понад чверть населення нашої області перебуває за кордоном. Окрім того, Тернопільщина є лідером із подачі заявок на «Зелену карту»: від жителів нашої області надходять 40% від усіх анкет Західного регіону.

Ну а ті тернополяни, що залишаються вдома, гарячково тримаються своїх робіт, переважно із мінімальними заробітками, не маючи ніякої впевненості у майбутньому. Бо за 2 роки правління команди нового Президента, ніякого «життя по-новому» для себе тернополяни не побачили. Змінилося тільки те, що вартість продуктів збільшилася, комунальні тарифи зросли, безробітних стало більше, а усміхнених людей на вулицях все менше і менше.