images/stories/logosait.jpg

 

Репортаж

Карантин істотно не вплинув на обсяги продажів алкоголю

Четвер, 09 квітня 2020, 13:32

 

Місяць карантину в Україні істотно не вплинув на загальні обсяги продажів алкоголю, продажі міцного алкоголю зросли на кілька відсотків, а категорії українського вина, ігристі та вермути трохи просіли.

Про це повідомляє прес-служба Bayadera Group.

"Ми можемо констатувати, що зросли продажі горілок Bayadera Group - на 4-5% порівняно з відповідним періодом 2019 року. Ми помітили тренд, коли люди почали значно більше витрачати на продукти харчування, проте частіше купувати алкоголь почали саме чоловіки – з цим пов’язане незначне збільшення продажів міцного алкоголю", - йдеться у повыдомленны.

Зазначається, що за місяць за рахунок іноземного міцного алкоголою  продажі Bayadera Group Імпорт зросли на 20%.

"Цей тренд вважаємо тимчасовим, бо українці напевно запасалися улюбленими марками через страх дефіциту", - зазначили у компанії.

"У квітні прогнозуємо, що обсяги продажів алкоголю всіх категорій не будуть істотно змінюватися. Немає причин і для подорожчання. Можливе зростання продажів українського вина в період святкування Пасхи. А зростання імпорту, вірогідно, трохи призупиниться", - додали в Bayadera Group.

Читайте також: Хроніки кризи бізнесу: кого в Україні найбільше накриє шторм коронавірусу

Економічна правда

 

Monobank почав приймати передзамовлення на обслуговування ФОПів

Четвер, 09 квітня 2020, 13:17

 

9 квітня monobank почав приймати передзамовлення на обслуговування рахунків ФОПів, яке планують запустити в червні.

Про це у своєму Telegram-каналі повідомив співзасновник monobank Олег Гороховський.

"Сьогодні ми відкриваємо на нього (обслуговування ФОП - ред.) передзамовлення, щоб уже в червні відправити запрошення першим клієнтам", - написав він.

За його словами, обслуговування рахунків ФОП буде простим - у тому ж додатку, де зараз обслуговуються усі клієнти.

"Ми зробили спеціальну групу в Facebook "ФОП в monobank", де будемо обговорювати цей продукт, покращувати і розвивати його разом з першими клієнтами", - додав Гороховський.

Нагадаємо:

4 березня в мобільному додатку monobank з'явилася можливість завести дитячу карту – для користувачів до 16 років.

Економічна правда

 

Торговельні мережі знижують націнку на продукти першої необхідності — АМКУ

Четвер, 09 квітня 2020, 13:15

 

На виконання рекомендацій Антимонопольного комітету торговельні мережі знижують націнку на продукти першої необхідності, а деякі мережі на час карантину взагалі прибрали націнку на окрему групу товарів.

Про це повідомив у Facebook голова Київського обласного територіального відділення АМКУ Олексій Хмельницький.

"На виконання рекомендацій, наданих в рамках справи Київське обласне територіальне відділення АМКУ, це зробили такі мережі: NOVUS, Ашан, METRO Cash&Carry Ukraine, Сільпо, BILLA, АТБ-Маркет, VARUS, ЕКО маркет, Велика Кишеня, Велмарт. Ми вже отримали від них відповідні листи.

Завтра, цю інформацію зможуть перевірити всі бажаючі у магазинах зазначених мереж (інформацію з переліком товарів на які знижено націнку можна буде побачити на сайті компаній)", - написав він.

Водночас, за його словами, мережі NOVUS, BILLA, VARUS, ЕКО маркет, Велика Кишеня, Велмарт на період карантину взагалі прибрали торгівельну націнку на окрему групу товарів і тепер вона дорівнює 0%.

"Йдеться про окремі позиції по таким товарам як: борошно, буряк, капуста, картопля, морква, різні крупи (в т.ч гречка), цибуля, цукор, олія, макаронні вироби, молоко та яйця.

Щодо лимонів: Компанії також повідомили про суттєве зниження своєї націнки", - додав Хмельницький.

Він нагадав, що 8 квітня АМКУ надав торгівельним мережам обов'язкові для розгляду рекомендації щодо перегляду рівня торговельної націнки.

Нагадаємо:

Київське обласне територіальне відділення АМКУ в рамках розслідування справи щодо суттєвого подорожчання продуктів харчування викликало для надання пояснень представників найбільших мереж продовольчих магазинів.

Економічна правда

 

Місячник природоохоронної та просвітницької екологічної роботи проводиться віртуально

Четвер, 09 квітня 2020, 11:30

Місячник природоохоронної та просвітницької екологічної роботи проводиться віртуально

0

Уже багато років поспіль Тернопільський обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді в квітні проводить Місячник природоохоронної та просвітницької екологічної роботи. Основна мета: посилити просвітницьку роботу в напрямку збереження та захисту природи, залучення як найбільше вихованців до природоохоронної справи, ведення роз’яснювальної роботи серед населення про важливість охорони та збереження чистоти довкілля.

У зв’язку з об’єктивними причинами, через карантинні заходи, цьогоріч неможливо провести Місячник в традиційний спосіб, а тому пропонують долучитися до його проведення віртуально.

Зараз ви багато часу проводите вдома, тому рекомендуємо вам проводити його з користю для свого розвитку, стверджують в обласному центрі центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді. Варто переглянути та прочитати:

- природні дива нашого краю: печери, водоспади, гори, озера:

https://tobm.org.ua/nature/

- екологічний календар: https://www.dilovamova.com/index.php?page=142&calendar=ecology

- екологічні мультфільми: https://www.youtube.com/watch?v=NqcpWF3pHcQ&list=PLshJpmmXcDiSkxYm9rHOF3f4992FvVRwW

- екологічні відеоролики:

youtube.com/watch?v=JI-R9pNBqE&list=TLPQMDcwNDIwMjCoPs_5KUO_ng&index=2

https://www.youtube.com/watch?v=_Bz_TYk0x3M&t=14s

https://www.youtube.com/watch?v=91OM9aZLxyg

https://www.youtube.com/watch?v=idMPy4WgM80

 

http://ecocentr.edukit.te.ua/

 

 

 

Працівники Тернопільського районного відділення поліції проводять рейди у селах громади

Четвер, 09 квітня 2020, 11:29

Працівники Тернопільського районного відділення поліції проводять рейди у селах громади

0

Мета цих рейдів у Байковецькій ОТГ  – перевірити,  як громадяни, котрі повернулися з-за кордону, дотримуються під час поширення пандемії коронавірусу обов’язкових умов самоізоляції. Подібні перевірки відбудуться в усіх селах Байковецької громади. Уже перевірено мешканців сіл Байківці, Дубівці та  Гаї-Гречинські.  На щастя, у названих вище населених пунктах порушень не виявлено.

У громаді нагадують, що штраф за такі порушення не такий вже й малий – 17 тис. грн. І в Україні таких штрафів вже накладено на дуже багатьох громадян. Отож, бережіть власні заощадження, а ще важливіше – бережіть власне здоров’я та здоров’я рідних людей.

А ще пам’ятайте: повернувшись з країн, в яких виявлено захворювання коронавірусом, сховатись практично неможливо. Адже прикордонна служба дуже оперативно надсилає в регіони інформацію про тих наших земляків, що перетнули кордон. Відповідно поліція обов’язково виявить їх місце перебування.

https://bsr1653.gov.ua/

 

Тернопільське обласне виробничо-торгове аптечне об’єднання повідомляє про заходи щодо недопущення поширення випадків COVID-19

Четвер, 09 квітня 2020, 11:28

Тернопільське обласне виробничо-торгове аптечне об’єднання повідомляє про заходи щодо недопущення поширення випадків COVID-19

На час карантину у структурних підрозділах Тернопільського обласного виробничо-торгового аптечного об’єднання введені заходи щодо запобігання виникнення і поширення випадків коронавірусу для співробітників та відвідувачів. Зокрема, тимчасово змінено графіки роботи аптечних закладів та встановлено протягом робочого дня технічні перерви для провітрювання та проведення дезінфекції приміщення торгового залу. Внесені зміни зазначені у таблиці: https://tovtao.te.ua/?p=710

 

Для студентів, науковців, краєзнавців

Четвер, 09 квітня 2020, 11:28

0

Тернопільська обласна універсальна наукова бібліотека пропонує використовувати у пошуковій та науковій роботі повнотекстові електроні ресурси:

Електронна бібліотека краєзнавчих видань Тернопільської області (Тернопільська ОУНБ)

Електронна бібліотека «Культура України» (Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого)

Електронна бібліотека «Україніка» (Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського)

Цифрова бібліотека історико-культурної спадщини (Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського)

База даних «Наукова періодика України» (Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського)

База даних «Автореферати дисертацій» (Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського)

Електронна бібліотека «Історична спадщина України» (Національна історична бібліотека України)

Електронна бібліотека Diasporiana

Електронна бібліотека Чтиво

Електронний архів українського визвольного руху

 

http://library.te.ua/

 

Курс валют: "чорний" ринок, міжбанк, обмінники

Середа, 08 квітня 2020, 11:27

 

8 квітня котирування гривні до долара на міжбанку станом на 14:00 встановилися на рівні 27,25 - 27,29 гривні за долар.

Про це повідомляє Finance.ua.

На 14:30 середні курси валют на міжбанку були наступними:

Долар США - 27,25 - 27,29 гривні;

Євро – 29,62 - 29,66 гривні;

На готівковому ринку котирування гривні до долара становлять 26,96 – 27,40 гривні. Євро купують по 28,92 гривні, продають по 29,68 гривні.

На "чорному" ринку долар торгується по 27,18 - 27,39 гривні, євро - 29,22 - 29,53 гривні.

Середній курс в обмінниках України: долар - 27,12 - 27,40 гривні, євро - 29,15 - 29,52 гривні

Нагадуємо:

8 квітня котирування гривні до долара на відкритті міжбанку встановилися на рівні 27,03 - 27,08 гривні за долар.

Нацбанк зміцнив офіційний курс гривні на 13 копійок, встановивши його на 8 квітня на рівні 27,10 гривні за долар.

7 квітня котирування гривні до долара на відкритті міжбанку встановилися на рівні 27,10 - 27,15 гривні за долар.

7 квітня котирування гривні до долара на закритті міжбанку встановилися на рівні 27,03 - 27,08 гривні за долар.

Економічна правда

 

МОЗ дав рекомендації для поховань: не більше 10 людей і дистанція

Середа, 08 квітня 2020, 11:23

Міністерство охорони здоров’я рекомендує під час епідемії проводити поховальні обряди за участі не більше 10 осіб, які мають тримати дистанцію і утриматися від цілування покійного.

Джерело: офіційний канал МОЗ у Telegram Коронавірус_інфо з посиланням на постанову

Деталі: У зв’язку зі зростанням кількості летальних випадків від COVID-19, міністерство рекомендує тимчасово дотримуватися таких рекомендацій при проведенні ритуальних обрядів:

- не більше 10 присутніх осіб за умови одночасного перебування у приміщенні;

- не більше 1 особи на 10 квадратних метрів;

- безпечна дистанція у 1,5 метра між присутніми;

- заборонено цілувати тіло померлої особи через ризик інфікування;

- поховання або кремація тіла мають здійснюватися у щільно закритій труні;

- органи місцевого самоврядування здійснюють облік осіб, присутніх при похованні.

Інші подробиці: У постанові головного державного санітарного лікаря України Віктора Ляшка від 27 березня прописано рекомендації, як поводитися з тілом померлої людини, в якої була коронавірусна хвороба або підозра на COVID-19, – і для працівників лікарень, і для родичів померлої людини.

Зокрема, тіло має бути продезінфіковане і загорнуте у герметичний пакет-мішок.

 
 

Аварія з потерпілими трапилася на Теребовлянщині.

Середа, 08 квітня 2020, 11:12

Між селищем Микулинці Теребовлянського району та селом Лучка Тернопільського трапилася дорожньо-транспортна пригода.
На автодорозі Мишковичі-Дружба на Т-подібному перехресті не розминулися  автомобіль OPEL «ASTRA» та скутер.
На місце пригоди виїжджала слідчо-оперативна група. За попередньою інформацією, водій двоколісного транспортного засобу не переконався в безпечному маневрі та виїхав з другорядної дороги на головну. В результаті цього, він врізався в іномарку.
Кермувальника скутера госпіталізували в травматологічне відділення. У нього медики констатували тупу травму грудної клітки, закритий перелом стегна, забої та садна.
В обох кермувальників взяли кров для перевірки на вміст алкоголю. Триває слідство згідно статті 286 частина 1 ККУ.
Відділ комунікації поліції
Тернопільської області


 

Поліцейські закликають не замовчувати факти домашнього насильства та звертатись за допомогою.

Середа, 08 квітня 2020, 10:52

У період карантину співробітники поліції активізували превентивну роботу, спрямовану на запобігання та протидію вчиненню домашнього насильства. Правоохоронці звертаються до краян не приховувати такі факти, адже насильство у сім’ї  – не норма, а протизаконне діяння.
За словами інспектора відділу дільничних офіцерів поліції управління превентивної діяльності поліції Тернопільщини Дмитра Адамовича, карантинні заходи не спричинили сплеску насилля у сім’ях. Кількість задокументованих фактів домашнього насильства в області в цей період не збільшилася, а  навпаки -  спостерігається тенденція до зниження рівня таких випадків.

У Тернополі, де тривалий час працює мобільна група з реагування на факти домашнього насильства, викликів про насильство, конфлікти та сварки в сім'ях поменшало.
Правоохоронці продовжують моніторити ситуацію та щоденно аналізують заяви й повідомлення, пов’язані з домашнім насильством, аби вчасно надати допомогу людям. Поліцейські проводять превентивну роботу з кривдниками, які перебувають на профілактичному обліку, з метою попередження повторного вчинення ними правопорушень.
Співробітники поліції дистанційно співпрацюють з суб’єктами, що здійснюють заходи  в сфері запобігання та протидії домашнього насильства, задля вирішення проблемних питань в цьому напрямку та надання допомоги постраждалим особам.
За словами поліцейського психолога Михайла Козюка, карантин став серйозним періодом випробувань для сімей. Багатьом довелось значно більше і довше спілкуватися в обмеженому просторі, під час перебування вдома.
- Часто це доволі важко, з точки зору навиків особистісної комунікації. Членам сім’ї по-новому доводиться підлаштовуватися один під одного, виникають непорозуміння, сварки. У такі моменти потрібно багато розмовляти, висловлювати власні почуття і емоції. Вкрай важливо чути один одного. І основне, що потрібно розуміти: приховування фактів насильства породжує вседозволеність агресора, сприяє наростанню насилля в наступному конфлікті. Економічне насильство переростає у психологічне, це, в свою чергу, в фізичне. І, на жаль, одноразове "підняття руки" матиме системний характер і може з часом  призвести до непоправного.
Якщо ви стали свідком домашнього насильства або зазнали таких дій, обов'язково звертайтеся за допомогою до поліції за номером 102.

Відділ комунікації поліції
Тернопільської області


 

Поліцейські закликають не замовчувати факти домашнього насильства та звертатись за допомогою.

Середа, 08 квітня 2020, 10:45

У період карантину співробітники поліції активізували превентивну роботу, спрямовану на запобігання та протидію вчиненню домашнього насильства. Правоохоронці звертаються до краян не приховувати такі факти, адже насильство у сім’ї  – не норма, а протизаконне діяння.
За словами інспектора відділу дільничних офіцерів поліції управління превентивної діяльності поліції Тернопільщини Дмитра Адамовича, карантинні заходи не спричинили сплеску насилля у сім’ях. Кількість задокументованих фактів домашнього насильства в області в цей період не збільшилася, а  навпаки -  спостерігається тенденція до зниження рівня таких випадків.

У Тернополі, де тривалий час працює мобільна група з реагування на факти домашнього насильства, викликів про насильство, конфлікти та сварки в сім'ях поменшало.
Правоохоронці продовжують моніторити ситуацію та щоденно аналізують заяви й повідомлення, пов’язані з домашнім насильством, аби вчасно надати допомогу людям. Поліцейські проводять превентивну роботу з кривдниками, які перебувають на профілактичному обліку, з метою попередження повторного вчинення ними правопорушень.
Співробітники поліції дистанційно співпрацюють з суб’єктами, що здійснюють заходи  в сфері запобігання та протидії домашнього насильства, задля вирішення проблемних питань в цьому напрямку та надання допомоги постраждалим особам.
За словами поліцейського психолога Михайла Козюка, карантин став серйозним періодом випробувань для сімей. Багатьом довелось значно більше і довше спілкуватися в обмеженому просторі, під час перебування вдома.
- Часто це доволі важко, з точки зору навиків особистісної комунікації. Членам сім’ї по-новому доводиться підлаштовуватися один під одного, виникають непорозуміння, сварки. У такі моменти потрібно багато розмовляти, висловлювати власні почуття і емоції. Вкрай важливо чути один одного. І основне, що потрібно розуміти: приховування фактів насильства породжує вседозволеність агресора, сприяє наростанню насилля в наступному конфлікті. Економічне насильство переростає у психологічне, це, в свою чергу, в фізичне. І, на жаль, одноразове "підняття руки" матиме системний характер і може з часом  призвести до непоправного.
Якщо ви стали свідком домашнього насильства або зазнали таких дій, обов'язково звертайтеся за допомогою до поліції за номером 102.

Відділ комунікації поліції
Тернопільської області

© Офіційний сайт Національної поліції: https://tp.npu.gov.ua/news/Informacziya/policzejski-zaklikayut-ne-zamovchuvati-fakti-domashnogo-nasilstva-ta-zvertatis-za-dopomogoyu/

 

Ціна кількахвилинного кайфу – зламане життя, понівечене тіло та самотність/

Середа, 08 квітня 2020, 10:42

Юрію сорок. Він мріяв мати сім'ю, виховувати дітей, відкрити власний ресторан та бути щасливим. З усіх цих бажань здійснилося лише одне та й те частково. Чоловік встиг здобути лише спеціальність кухаря, а далі - життя пішло під укіс. Причина цього - знайомство з наркотиками.
У дев'ятнадцять років тернополянин виготовив паспорт та поїхав за кордон, бо перспектив отримати хорошу роботу в Україні не бачив. Влаштувався на роботу в Словакії. Затримався в цій країні на два роки. Саме тут, каже Юрій, він вперше спробував курити марихуану. Далі доля закинула чоловіка в Португалію, а за кілька місяців він переїхав до Італії, де уже мешкали його рідний брат та мама.
- Роботи одразу не знайшов, оскільки потрібно було легалізуватися. А їсти хотілося. Поки я чекав на документи, познайомився з молдаванами та італійцями. Нові знайомі навчили мене відкривати автомобілі та красти з них речі. Ця справа мені сподобалася, бо заробітки були легкими і краденого вистачало на прожиття.
З'явилися гроші і захотілося чогось більшого, пригадує Юрій. Почалися гулянки в барах, розваги з дівчатами, а далі - наркотики.
- Мені запропонували спробувати кокаїн та героїн. Я, не задумуючись про наслідки, погодився. "Понюхав" і мені це сподобалося. Це перше відчуття забути не можливо, ти постійно за ним бігаєш, але ти його не можеш вже отримати. Така ейфорія лише перший раз. Ти відчуваєш себе Богом, який все може та все знає.
Юрій каже, що спочатку вживав наркотики раз на тиждень. Тоді він себе переконував, що відмовитися від страшної залежності зможе будь коли, а наразі саме кокаїн забирає у нього страх, додає енергію і допомагає краще орієнтуватися під час крадіжок з машин.
- На той час я уже знайшов собі свого власного дилера, в якого постійно купував наркотики. На крадіжки почав ходити сам, бо встиг навчитися швидко та непомітно скоювати злочини. Крадене здавав, а на гроші жив та розкошував.
Відпочивав з друзями в одному з парків Італії, де збиралися такі як він, заробітчани з інших країн колишнього радянського союзу. Саме в парку Юрій познайомився з дівчиною, яка перевернула його життя з ніг на голову. Це була висока блондинка на підборах, з довгим волоссям. Вона підійшла, аби познайомитися та запросити на прогулянку. Саме під час однієї із зустрічей нова подруга запропонувала спробувати ін'єкційні наркотики.
- Колотися я відмовився. Проте не встиг отямитися, як у руці в мене опинилася голка і я відчув новий "кайф", не схожий до того, який отримуєш під час нюхання наркотиків. Саме про цей кайф починаєш мріяти і постійно його прагнути. Тому ти починаєш колотися частіше і це при тому, що "прихід" від дози діє лише кілька хвилин.
Але і це Юрій вважає не самим страшним. Найгіршою хвилиною в житті вважає момент, коли ризикнув вколоти кокаїн разом з героїном. Відчуття від цього в разів 100 сильніше, але і наслідки жахливіші. Цей укол перетворив Юрія в людину, яка не могла прожити без ін'єкції жодного дня.
Про згубну звичку тернополянина дізналася мама. Для неї це був сильний удар. Саме заради матері Юрій вирішив спробувати кинути, але на той момент він не знав, що таке "ломка". Йому вирішив допомогти товариш, який запропонував свою квартиру для того, аби перебути моменти "ломки" в ізоляції і без можливостей вколотися.
- Від неділі до п'ятниці я не спав і не їв, тільки пив воду. Це було нове для мене і дуже страшне. Мені здавалося, що на 3-4 день стає гірше і що це ніколи не закінчиться. У мене було відчуття, що кожну кісточку ламають по чотири рази, тобі холодно, тобі жарко, течуть соплі, сльози. Я терпів 6 днів і здався. Товариш просив зачекати, бо біль могла щезнути в будь-яку хвилину після очищення крові, але я не захотів більше відчувати цей жахливий біль, бо сил не було. І я знову вколовся.
Перестати колотися Юрій намагався багато разів, але все марно. Жага до наркотиків і витрачання на них усіх грошей змусила чоловіка поселитися на вулиці. Перестав колотися він лише після того, як потрапив на вісім місяців до в'язниці у Італії за крадіжку магнітофона.
- У в'язниці подолати ломку мені допомогли такі ж ув'язненні, як я. І саме там я зрозумів, що сила ломки залежить від бажання і можливостей  вколотися. Саме в ув'язненні я очистився, я знову набрав вагу і був схожий на колишнього себе. Була щаслива і мама, яка бачила зміни і раділа, що я потрапив до тюрми та перестав колотися.
Майже два роки Юрій не вживав наркотиків. Поселився в Неаполі у брата, знайшов роботу. Проте доля внесла у життя нові випробування. Чоловікові потрібно було повернутися на Україну. Спочатку все було гаразд, але згодом захотілося знову відчути "кайф" від наркотиків. І він зірвався.
- В той час наркомани робили синтетичний наркотик з ефедрину. Таблетки, до яких він входив, можна було купити в будь-якій аптеці. І я навчився його виготовляти і колов його по 5 разів на день. Цей наркотик з'їв мене за два роки. В мене почали гнити кості та тіло, випадали зуби, біля мене не можливо було стояти через страшенний гнилісний сморід, у мене імунітет впав настільки, що будь-який нежить міг стати для мене летальним.
Юрій каже, що люди, які думають, що зможуть контролювати себе, вживаючи наркотики, помиляються. Одна спроба заради цікавості руйнує майбутнє, люди починають красти, обманювати рідних та друзів, а помічаєш, що сталося, занадто пізно. Сучасні синтетичні речовини набагато страшніші, ніж колишня ширка. Вони вбивають за рік-два.
- В наркотиках нема добра, там лише безодня та сльози. Життя прекрасне. Потрібно цінувати кожен день, потрібно радіти тому, що ти вранці прокидаєшся і можеш подякувати рідним та близьким за те, що вони є.
Чоловік не раз мріяв повернутися у минуле і змінити своє життя. Він хоче, щоб його історія та зовнішній вигляд застерегли та відвернули від схожих помилок молодих людей, які вважають, що наркотики це гра, яку можна припинити в будь-який момент.
Відділ комунікації поліції
Тернопільської області

© Офіційний сайт Національної поліції: https://tp.npu.gov.ua/news/Informacziya/czina-kilkaxvilinnogo-kajfu-zlamane-zhittya-ponivechene-tilo-ta-samotnist/

 

Третина українського бізнесу не може перебудуватися під умови карантину — опитування

Середа, 08 квітня 2020, 10:15

16% підприємств вже адаптувалися до карантинних заходів ще 23% адаптують бізнес, решта підприємств або не бачать можливостей для нових напрямів діяльності або потребують додаткових інвестицій.

Про це йдеться у дослідженні Advanter Group спільно з Українським інститутом майбутнього.

34% взагалі немає можливості для перепрофілювання, 27% має можливості, але потребує додаткових інвестицій

 

Довідка. Advanter Group опитали 458 підприємств, серед яких мікро-, малі, середні та великі підприємства. Дослідження проведено 28.03 – 2.04.2020.

Читайте також: Коронавірус VS бізнес: половина підприємців протримається на карантині не більше місяця

Як скасувати плату за оренду на карантині: буде непросто, але шанси є

Нагадуємо:

Прем’єр-міністр Денис Шмигаль зазначав, що у разі зниження захворюваності на початку травня на роботу зможуть вийти люди працездатного віку.

Економічна правда

 

У Луцьку послабили карантин для деяких магазинів і сервісів

Середа, 08 квітня 2020, 10:14

Луцька міська рада внесла зміни до свого рішення про карантинні заходи і дозволила відновити роботу деяким магазинам та сервісам.

Джерело: ВолиньPost з посиланням на рішення позачергової сесії міськради, що проходила на стадіоні "Спортивне ядро" 8 квітня

Деталі: Депутати дозволили працювати:

- магазинам побутової хімії;
- магазинам насіння і садівничих матеріалів, агрохімікатів;
- веломагазинам та веломайстерням;
- магазинам та майстерням оптики;
- майстерням з виготовлення ключів;
- майстерням з ремонту взуття.

На думку депутатів, ці об’єкти є соціально значимими, а окремі з них продають товари та надають послуги першої необхідності.

 

На карантині ЗМІ втрачають доходи, згортають проєкти і накопичують борги – НСЖУ

Середа, 08 квітня 2020, 10:12

Більшість керівників українських медіа, опитаних Національною спілкою журналістів України, говорять про майже повну втрату рекламодавців у зв’язку з карантином та епідемічною кризою.

ДжерелоНСЖУ за результатами анкетування керівників ЗМІ, проведеного з 27 березня до 6 квітня серед редакторів 66 медіа (переважно регіональних), із яких 80% – друковані ЗМІ, 15% – ТРК, 5% – онлайн-медіа.

Деталі: 82% редакторів, переважна частина яких очолює приватні регіональні газети, онлайн-видання та ТРК, скаржаться на втрату рекламодавців через запровадження карантинних заходів та економічну кризу, викликану епідемією коронавірусу.

Редакції згортають реалізацію нових проектів (52%) та скорочують обсяги медіавиробництва (44%).

9% медіа призупинили свою діяльність на час карантину.

У редакціях масово впроваджують заходи зі скорочення витрат на персонал – відбувається зменшення заробітних плат (20% ЗМІ), співробітники відправляються у безоплатні відпустки (15%) або починається скорочення працівників (6%).

Про виникнення заборгованості у березні за оренду або комунальні платежі інформує п’ята частина ЗМІ (21%).

Лише 6% колективів продовжують працювати у своїх офісах. У 71% ЗМІ співробітники  працюють і дистанційно, і в редакціях, а 23% медіа повністю перейшли на дистанційну роботу.

Редакції обмежили доступ відвідувачів до приміщень, скасовують відрядження журналістів або відвідання масових заходів, а також забезпечують співробітників засобами захисту (масками, рукавичками та антисептиками).

Пряма мова головного редактора "Волинської газети" Володимира Данилюка: "Якщо влада не підтримає медіа, що страждають через кризу, більшість неолігархічних ЗМІ припинять існування вже в травні".

Пряма мова редакторки газети "Время" Станично-Луганського району Олени Пономарьової: "Ми працюємо на лінії розмежування, від 2014 року не оговталися від кризи, а тепер опинилися на межі банкрутства. Якщо умови стануть жорсткішими, мусимо припинити роботу і згодом не повернемо ні колектив, ні читача".

Коментар голови НСЖУ Сергія Томіленка: "Кидаючи сили на подолання епідемії коронавірусу, урядовці повинні тверезо прогнозувати наслідки кризи для інформаційної безпеки країни. За прикладом країн Європи варто впроваджувати програми підтримки ЗМІ як джерел достовірних суспільно важливих новин.

Варто вести діалог з напрацювання дієвих і реалістичних механізмів підтримки локальних медіа. Зрештою, українські політики, за прикладом британської влади, мають визнати журналістів "ключовими працівниками" у час боротьби із епідемією".

 

На карантині ЗМІ втрачають доходи, згортають проєкти і накопичують борги – НСЖУ

Середа, 08 квітня 2020, 10:07

Більшість керівників українських медіа, опитаних Національною спілкою журналістів України, говорять про майже повну втрату рекламодавців у зв’язку з карантином та епідемічною кризою.

ДжерелоНСЖУ за результатами анкетування керівників ЗМІ, проведеного з 27 березня до 6 квітня серед редакторів 66 медіа (переважно регіональних), із яких 80% – друковані ЗМІ, 15% – ТРК, 5% – онлайн-медіа.

Деталі: 82% редакторів, переважна частина яких очолює приватні регіональні газети, онлайн-видання та ТРК, скаржаться на втрату рекламодавців через запровадження карантинних заходів та економічну кризу, викликану епідемією коронавірусу.

Редакції згортають реалізацію нових проектів (52%) та скорочують обсяги медіавиробництва (44%).

9% медіа призупинили свою діяльність на час карантину.

У редакціях масово впроваджують заходи зі скорочення витрат на персонал – відбувається зменшення заробітних плат (20% ЗМІ), співробітники відправляються у безоплатні відпустки (15%) або починається скорочення працівників (6%).

Про виникнення заборгованості у березні за оренду або комунальні платежі інформує п’ята частина ЗМІ (21%).

Лише 6% колективів продовжують працювати у своїх офісах. У 71% ЗМІ співробітники  працюють і дистанційно, і в редакціях, а 23% медіа повністю перейшли на дистанційну роботу.

Редакції обмежили доступ відвідувачів до приміщень, скасовують відрядження журналістів або відвідання масових заходів, а також забезпечують співробітників засобами захисту (масками, рукавичками та антисептиками).

Пряма мова головного редактора "Волинської газети" Володимира Данилюка: "Якщо влада не підтримає медіа, що страждають через кризу, більшість неолігархічних ЗМІ припинять існування вже в травні".

Пряма мова редакторки газети "Время" Станично-Луганського району Олени Пономарьової: "Ми працюємо на лінії розмежування, від 2014 року не оговталися від кризи, а тепер опинилися на межі банкрутства. Якщо умови стануть жорсткішими, мусимо припинити роботу і згодом не повернемо ні колектив, ні читача".

Коментар голови НСЖУ Сергія Томіленка: "Кидаючи сили на подолання епідемії коронавірусу, урядовці повинні тверезо прогнозувати наслідки кризи для інформаційної безпеки країни. За прикладом країн Європи варто впроваджувати програми підтримки ЗМІ як джерел достовірних суспільно важливих новин.

Варто вести діалог з напрацювання дієвих і реалістичних механізмів підтримки локальних медіа. Зрештою, українські політики, за прикладом британської влади, мають визнати журналістів "ключовими працівниками" у час боротьби із епідемією"

 

Back in the USSR. Як змінюється Крим під російською окупацією. Спецпроєкт

Середа, 08 квітня 2020, 10:05

Шість років тому з подій навколо "кримської весни" починалися новини усіх міжнародних телекомпаній.

Блокування українських військових частин, захоплення кораблів, українські активісти та іноземні журналісти у полоні козаків, мітинги проти війни та на підтримку окупації.

Усі ці події розгорталися у режимі реального часу та нагадували радше реаліті-шоу.

Тоді, навесні 2014 року, мало хто міг передбачити наступний розвиток подій і те, що у 21 столітті під акомпанемент незгоди ООН, прикриваючись незаконним референдумом, всупереч усім існуючим міжнародним договорам, можна окупувати частину території незалежної держави.

Навесні 2014 року Путін не просто окупував Крим, він зруйнував систему міжнародної безпеки, що існувала у світі після Другої Світової війни.

Незважаючи на тектонічні зсуви у геополітичному ландшафті, до яких призвела окупація Криму, питання півострову швидко відійшло на другий план.

В українському медійному полі його витиснула війна на Донбасі продумана стратегія Путіна, який створив димову завісу та перемкнув увагу та зусилля на припинення активних бойових дій.

Все рідше Крим лунав і на міжнародних майданчиках. Тому нам усім важко збагнути, що з часу окупації півострову пройшло вже шість років.

За цей час Україна так і не змогла створити стратегію деокупації. Усі зусилля української влади зводяться до декларування мантри, що складається з трьох слів "Крим це Україна", та збереження режиму міжнародних санкцій, які Росія щоразу намагається послабити. Із кожним днем робити це все важче.

За шість років на півострові подорослішало покоління, яке вивчало українську мову ще у початковій школі. Для цих дітей український Крим існує тепер хіба що у дитячих спогадах.

За шість років відстань між материковою частиною та окупованим півостровом стала більшою. Ми все рідше цікавимося життям кримчан, все менше уваги приділяємо новинам про обшуки у проукраїнських активістів та кримських татар. Все частіше про Крим у своїх виступах забувають українські високопосадовці.

Цей проект спроба "Української правди" зрозуміти, як змінилося життя на півострові за шість років окупації.

Чим живе окупований Крим?

Як змінилася за цей час його економіка, гуманітарна сфера?

Як Росія мілітаризує півострів та як знищує будь-які можливості для спротиву серед населення?

Ми звернулися до десятка експертів, які раніше працювали в Криму та продовжують досліджувати життя півострова після окупації. Вони розповіли не тільки сухі факти й цифри, а й поділились своїми особистими враженнями і оцінками того, чим живе півострів через шість років після Кримської весни.

Армія та мілітаризація

 
ВСІ ІЛЮСТРАЦІЇ: АНДРІЙ КАЛІСТРАТЕНКО

З моменту захоплення Криму окупанти нарощують там свою військову присутність.

Згідно з угодою щодо Чорноморського флоту, росіяни могли розміщувати в Криму до 25 тисяч своїх військових. При цьому Москва мала щорічно повідомляти Київ про плани з чисельності.

На момент російського вторгнення обов'язки міністра оборони України виконував Ігор Тенюх. Він розповідав, що до захоплення Криму, на початку 2014 року, російських військових було 12,5 тисяч.

Вже у перші дні агресії РНБО повідомляла про несанкціоноване збільшення російської присутності на 6 тисяч військових. Ще протягом кількох тижнів, за словами Тенюха, цифра зросла до 22 тисяч. А 2019 року, за даними українського МЗС, становила близько 31,5 тисячі.

Про стан армії на півострові, а також про мілітаризацію населення УП розповіли голова правління "Кримської правозахисної групи" Ольга Скрипнік та прокурор Автономної Республіки Крим Ігор Поночовний.

До 2014 року мілітаризації Криму як такої майже не було

В часи незалежної України, до окупації Криму, виховна робота та інші сфери роботи з молоддю та дітьми здебільшого базувались на знанні іноземних мов, на розвитку менеджменту, туристичного бізнесу. Це були головні пріоритети.

Ставка дорослого населення була на розвиток власного бізнесу та гуманітарні сфери. Наприклад, навчання на материковій Україні або за кордоном. Не так багато людей бажало йти в армію або в інші силові структури.

Престижу української армії не було. І це в першу чергу пов'язано з особливостями Криму, бо він був курортним регіоном – всі займались бізнесом. Коли ви живете в Ялті, де майже півроку літо, то про війну і зброю ніхто не думає.

Крим мав іншу важливу відмінність, яка була пов'язана з Росією. Наприклад, поруч з Кримським гуманітарним університетом в Ялті був клуб Чорноморського флоту, який належав Міністерству оборони РФ, по суті, військовий об'єкт Російської Федерації. Коли до Ялти приїхали так звані "зеленые человечки", то вони базувались саме в цьому клубі.

Українська армія в Криму і не могла бути готова до нападу РФ. Бо в цілому була така політика – дружити з Росією.

Те, що зараз відбувається в Криму під контролем Росії, – це тотальна підготовка людей до служби в армії. Це знищення української ідентичності та в принципі будь-якої, крім російської мілітаристської. Людина повинна себе цілком віддати армії.

У квітні 2015 року окупанти створили "Регіональний центр з підготовки до військової служби та військово-патріотичного виховання". Його мета – отримання кримчанами початкових знань з оборони, навчання основам військової служби.

В освітніх та навчальних закладах, серед іншого, вчать користуватися вогнепальною зброєю.

Військове навчання дітей – це порушення міжнародного гуманітарного права, тому українські правоохоронці розслідують ці процеси як порушення законів та звичаїв війни.

Мілітаристська інфраструктура на території Криму постійно збільшується

Матеріально-технічна база російських військових частин значно потужніша, ніж було до окупації. Росія вкладає в це багато грошей. Крім того, сама кількість військових частин збільшилась.

До Криму переїхало багато військових з Росії. Вони переїжджають на півострів сім'ями. Тобто частка військового або мілітаризованого населення, як-то родини військових, значно зросла.

Система мілітаризації, яка склалась в Криму, – це не тільки пропаганда, яка є масовою і систематичною, це також економічний фактор. Більш-менш стабільно люди можуть себе почувати лише в сфері силових структур, у ФСБ, поліції, армії. Там можна мати стабільну зарплату, бути захищеним.

І це частина політики Росії щодо колонізації півострова. Щоб люди, ідучи до силових структур, втрачали зв'язок з Україною, українською ідентичністю.

Крім того, оскільки частина інформаційного простору, який формує Росія, базується на залякуванні, що вороги будуть нападати, то люди перебувають в постійному страху. А Росія при цьому розвиває міф, що необхідна потужна армія, поліція і ФСБ, треба відмовитись від частини прав для своєї начебто безпеки.

Це шаблонні методи тоталітарних систем, які зараз постійно можна побачити в Криму.

Коли ми займаємось аналізом системи освіти в Криму, то бачимо, що багато заходів не мають нічого спільного з міністерством освіти. Насправді це є виконання наказів Міністерства оборони Росії.

Багато спортивних змагань або культурних заходів, які відбуваються в системі освіти, готують населення окупованого Криму до армії. На цю мілітаризацію Путіни виділяє колосальні бюджетні кошти.

З кожним роком Росія все більше призиває людей на строкову службу

Починаючи з 2015 року, окупаційна влада провела 10 незаконних призовних кампаній до лав своїх збройних сил, і зараз, всупереч карантинним обмеженням, розпочалася чергова призовна хвиля.

За підрахунками української прокуратури, загалом близько 19 тисяч цивільних кримчан відправляли служити в російське військо.

Кримська правозахисна група каже про щонайменше 22 тисячі призваних громадян України.

І тут важливо розуміти, що люди не завжди добровільно йдуть служити. Якщо вони відмовляються, то їх карають –  від великих штрафів до позбавлення волі. Є щонайменше 90 справ в окупаційних судах за відмову служити.

Під час окупації Криму Путін пообіцяв, що ніхто з призовників не буде відправлений з території півострову. Насправді з 2017 року кримчан почали відправляти проходити службу на території РФ. І це відбувається до сих пір.

За даними Кримської правозахисної групи, у 2017 році 673 кримчан (майже 15% від призовників півострову) були відправлені до військових частин Росії, а у 2019 – понад 2,4 тисячі.

Ба більше, Росія використовувала кримських призовників в інших збройних конфліктах, наприклад, на кораблях, які брали участь у війні в Сирії.

Якщо людину призвали до армії, то 12 місяців вона – власність Росії, не обирає військових частин. Армійці зобов'язані виконувати накази. Російське законодавство значно жорсткіше карає за невиконання військових наказів, ніж в Україні.

Починаючи з 2016 року загальною стала практика відправляти продовжувати службу на територію Росії людей, які зрадили українській присязі та перейшли на бік окупанта. Це ті, хто працювали в міліції або в СБУ та пішли в ФСБ. Найчастіше їх відправляють у непопулярні північні регіони Росії.

 

Призови на окупованій території – це серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, зокрема Конвенції про захист цивільного населення під час війни 1949 року. Прокуратура АРК через призови розслідує справу про порушення законів і звичаїв війни.

У листопаді минулого року офіційним підозрюваним, наприклад, став колишній заступник Ялтинського міського військового комісаріату, а з 2015 року – так званий "військовий комісар Ялти".

Економіка

 

Використані матеріали "Майдану закордонних справ", надані головою його наглядової ради Андрієм Клименком, та інформація колишнього керівника кримського Агентства регіонального розвитку Олексія Стародубова

Структура економіки. Промисловість

Багатьом Крим видавався туристичною меккою, "всесоюзною оздоровницею" та регіоном, де живуть виключно за рахунок туризму. Але це не так. Так не було ні за радянських часів, ані за незалежної України.

Радянський Крим був військовою базою, вирізнявся приладобудуванням і суднобудуванням, харчовою промисловістю, спеціалізованою на переробці риби, овочів, фруктів і винограду.

Із занепадом СРСР більшість цих напрямів теж відійшли у минуле. У 2000-х наперед вийшли харчова і хімічна промисловість. Сільське господарство втрачало позиції, поступаючись торгівлі та сфері послуг.

 

Річний бюджет Криму становив близько 1,1 мільярда доларів і приблизно на третину дотувався з Києва.

У стратегії розвитку півострова були записані 4 основні напрями: туризм, сільське господарство, енергетичний комплекс і промисловість. Українська влада планувала залучити на півострів у 2010-2020 роках близько 20 мільярдів доларів інвестиціями. Наповнював казну зокрема й експорт.

Після окупації сформована структура економіки зайшла в тупик.

Інвестиції стали неможливим через санкції, експорт почав занепадати (про це – далі), а держзамовлення не були спроможні врятувати експортно-орієнтовану промисловість.

У таких умовах шанси мають хіба що соціальний і державний сектори, які отримують мільярдне фінансування з Москви. Бюджет окупованого Криму сягнув 2 мільярдів доларів, з яких приблизно 85% дає Росія.

Не маючи змоги здолати санкції, окупанти взяли курс на повернення до радянської моделі. Повністю скопіювати її вже не вдасться через втрату окремих галузей. Але Москва сконцентрувалась на головній рисі – військовій галузі.

Мілітаризація стала визначати кримську економіку, в якій пріоритети тепер належать відновленню радянських підприємств та об’єктів військово-промислового комплексу, будівництву нової та реконструкції старої військової інфраструктури, збільшенню чисельності силових структур.

Разом із Кримом окупанти захопили 13 українських підприємств зі складу держконцерну "Укроборонпром". Ще кілька підприємств переформатувались під військові замовлення, зокрема, суднобудівний завод "Залив" у Керчі, Севастопольський морський завод, Центральне конструкторське бюро "Корал", завод електрозварювального устаткування "СЕЛМА" у Сімферополі та інші.

Саме військовими замовленнями переважно забезпечують зростання промислового виробництва, про яке звітують окупанти. У перший рік, наприклад, підконтрольна Кремлю влада повідомила, що в Севастополі цей показник додав 372,9%. Такі цифри обганяють темпи російських регіонів.

Крім спрямування на оборонку чинних підприємств, у Криму вирішили посилювати сферу закинутим радянським спадком. Наприклад, взялись відновлювати у селищі Орджонікідзе завод зі спеціалізацією на торпедах і ракетах морського базування.

Ринкові відносини

Зараз говорити про ринкові відносини у Криму складно. Через санкції залучати туди інвестиції неможливо, доступу до зовнішніх запозичень, світових ринків, нових технологій немає.

В доокупаційні часи торгівля складала одну з найбільших частин в структурі ВРП півострову – 14%. Досить розвиненою була зовнішня торгівля.

Тодішня географія кримського експорту – обширна. Його основу складали: Росія (26%); Нідерланди (8%), Норвегія (6%), Індія, Туреччина, Німеччина (по 5%), США, Бразилія, Казахстан, Італія (по 3%), Кіпр (2%) та інші країни.

В імпорті серед лідерів були Німеччина (17%), Росія (16%), Китай (10%), Італія (6%). Продукція у незначній кількості доправлялась навіть зі Штатів

 

Після окупації зовнішня торгівля не зійшла нанівець. Півострів продовжив продавати зерно, металобрухт, кальциновану соду, зріджений вуглеводневий газ і купувати будівельні матеріали і хімічну сировину. Щоб обійти санкції, виробники вдаються до реекспорту через російські фірми.

Але географія звузилась до більш-менш "дружніх" країн або російських сусідів, а обсяги у грошовому вимірі тенденційно пішли на спад.

Якщо 2013 року експорт становив майже 904,9 мільйона доларів, то за перші 3 роки окупації це показник впав у майже 19 разів – до 47,7 мільйона.

Імпорт за цей же період скоротився у 15,5 разів: з 1 мільярда доларів до 67 мільйонів.

Інфраструктура

До окупації Крим був експортоорієнтованим регіоном: вантаж, який проходив через кримські порти, часто йшов транзитом через материкову Україну, далі – в Євросоюз. Транспортна система, логістичний ланцюжок були налагоджені.

Транспортну інфраструктуру півострова тоді складали:

  • залізна дорога: щорічний пасажиропотік 20 мільйонів, експлуатаційна довжина 643,5 кілометра;
  • автомобільний транспорт: щорічний обсяг пасажирських перевезень перевищував 130 мільйонів людей;
  • 5 морських незамерзаючих торгових портів: Керченський, Феодосійський, Ялтинський, Євпаторійський, Севастопольський;
  • 2 поромні переправи: Керч – Тамань, Росія і Євпаторія – Зонгулдак, Туреччина. Остання була логістичним хабом, який дозволяв збільшувати експорт, що проходить через півострів;
  • 4 аеропорти. Фактично працювало 2 з них: міжнародний аеропорт "Сімферополь" і аеропорт "Бельбек" в Севастополі. Був ще Керченський аеропорт, який можна було розвивати, і вантажний Джанкойський.
    Сімферопольський аеропорт міг обслуговувати до 13 тисячі літаків на рік, поєднував Крим із материковою Україною, Росією, іншими країнами СНД та ЄС, Туреччиною.
 

Географічні особливості  – відокремленість від материка – на транспортний зв'язок не впливала. Всі ці напрями були розвинені – тепер, після окупації, вони майже не працюють:

  • залізна дорога – на сьогоднішній день її в Криму по суті немає. Незначне сполучення з Росією почалось лише в кінці минулого року, коли через незаконно побудований Керченський міст пустили кілька потягів. Та про повноцінну залізницю не йдеться, наскільки вона буде завантажена – поки невідомо;
  • автомобільний транспорт – основний потік перевезень йшов через материкову Україну, зокрема з Євросоюзу на півострів. Зараз цього немає. Як і у випадку із залізницею, комунікація з Росією з’явилась тільки з відкриттям мосту через Керченський пролив.
  • всі морські порти – під санкціями ЄС і США, тобто нічого через ці порти перевалювати не можна – вони працюють лише в бік Росії;
  • з двох поромних переправ працює одна, яка поєднує окупований півострів з Росією. Друга, турецька – закрита;
  • аеропорти – Сімферополь і Бельбек – працюють. Сімферопольський був реконструйований, однак тепер "міжнародний" аеропорт обмежений лише російськими напрямками.
    Інформації щодо Керченського і Джанкойського аеропортів немає. З урахуванням мілітаризації півострова, не виключений варіант використання цих майданчиків під будівництво військових аеропортів.

Туристична інфраструктура може розвиватися тоді, коли є можливість залучати сучасних готельних операторів, туристичні ноу-хау. Всі ці елементи існують в західному світі, який нині закритий для підсанкційного Криму. Та й більшість туристів, українських та іноземних, туди не їдуть.

На сьогоднішній день складно говорити про цивілізовані туристичні проєкти на півострові. Туди не зайде жоден міжнародний готельний оператор, жодна велика міжнародна круїзна компанія, жоден інвестор, який розвиває туристичну інфраструктуру в усьому світі.

Проєкти з доокупаційних часів згорнулись одразу у 2014 році.

Тому свої готелі у Криму будують росіяни. Однак називати це розвитком – як порівнювати Hilton з радянським "Інтуристом".

Більше про туристичну сферу читайте у розділі "Туризм"

Серед проєктів, які Крим втратив з окупацією, – модернізація Ялтинського і Севастопольського портів, яка б дозволила заходити великим круїзним лайнерам. У 2013 році тривали перемовини з однією з найбільших круїзних компаній у світі Royal Caribbean.

Вона була готова спільно з українською владою вкладати гроші у розвиток портів, а потім забезпечувати щорічні візити своїх лайнерів. Проєкт планувався об'ємним і передбачав близько 550 мільйонів доларів інвестицій на два порти.

Згорнувся також план з перенесення за місто торгового порту у Євпаторії. Перенести порт планувалось на озеро Донузлав, а замість нього зробити яхтову марину. Проєкт мали втілювати в життя спільно з Китаєм. Партнери були готові оплачувати роботи вартістю у понад мільярд доларів.

Соціальна сфера чи не єдина в інфраструктурі, де ситуація є кращою. Вона є одним з основних елементів сьогоднішнього валового регіонального продукту Криму і фінансується за рахунок федеральної цільової програми (ФЦП), тобто з бюджету Росії.

Суми, які виділяються на цю сферу, неспівмірні з українськими бюджетами. Загалом цільова програма – це основна стаття доходів для Криму. В неї закладають понад 2 мільярди доларів на рік для розвитку енергетичного комплексу, інфраструктури, транспорту, будівництва соціальних об’єктів тощо.

Порівнювати цю суму з доокупаційними інвестиціями буде некоректно – тоді весь бюджет Криму становив близько 1,1 мільярда доларів.

Щоправда, до ефективності використання ФЦП виникають питання. Адже по завершенню року частина грошей, як правило, повертається назад у Москву.

Важливе місце в інфраструктурній вітрині "хорошого життя" Криму займають дороги. Траса "Таврида" – один з улюблених символів пропагандистів, поряд з Керченським мостом та "міжнародним" аеропортом у Сімферополі.

Але дороги будуються не завдяки російській щедрості, а через нагальну потребу. Крим – регіон, де їх потрібно будувати, або принаймні оновлювати, щороку. Причина – у гірській місцевості, специфічному кліматі, сповзанні грунту.

Міст через Керченську протоку – ще одна дороговартісна "гордість" окупантів. Згідно з повідомленнями підконтрольних Кремлю ЗМІ, його пропускна здатність – до 40 тисяч автомобілів за добу, але в середньому, залежно від сезону, їздить у 2,5 рази менше. Такий міст нібито здатен пропускати 14 мільйонів пасажирів і 13 мільйонів тонн вантажів на рік.

Оцінювати міст треба не з точки зору грошей (витрати сягали 3 мільярдів доларів), а з точки зору зв'язків з Росією. Мостом окупанти фактично відрізали півострів від України.

Він планувався ще до окупації, навіть була створена спільна робоча група України та Росії. Але проєкт зупинився, бо про співпрацю так і не домовились. Москва хотіла будувати міст за власний рахунок, а Україна – спільно з китайцями, не віддаючи артерію під повний контроль росіян.

На той момент міст для півострову міг стати артерією з точки зору експортного потенціалу регіону. Оскільки всі товари, які йшли з Азії, потрапляли би в кримські порти, а звідти могли розходитися по всьому світу.

Зараз цього потенціалу вже немає. Замість нього є санкції.

Міст ускладнить і майбутню реінтеграцію Криму в українську економіку. Схема, коли товари йшли транзитом через півострів, а слідом – на материкову Україну, матиме сенс хіба що для Європейського союзу. Але країнам СНД везти туди товари через материк, маючи такий міст, буде невигідно.

У численних кримських будівництв є конкретна, прикладна мета для окупантів. Чимала кількість населення, яке працювало на експортно-орієнтованих підприємствах, у фінансовому секторі, втратила роботу. У сільському господарстві, наприклад, офіційно було зайнято майже 26 тисяч людей, у промисловості – більше 67 тисяч.

Відповідно, їх потрібно працевлаштовувати, фактично – вигадувати роботу. І великі інфраструктурні проєкти якраз вирішують таку задачу.

Однак вже збудованими вони не забезпечать кримчан робочими місцями в необхідному обсязі. А федеральна цільова програма, рано чи пізно, закінчиться. Це може призвести до економічного колапсу. А люди будуть змушені мігрувати.

Банківський сектор

Фінансова діяльність, тобто банки, страхові компанії тощо, приносила в економіку Криму не так багато. У валовому регіональному продукті ця сфера складала 3%, близько 13 мільйонів євро.

Але вона забезпечувала можливість перераховувати гроші в будь-яку точку світу, здійснювати платежі у будь-якій валюті через банки, як українські, так і російські. У Криму була можливість запрошувати до себе іноземні банки, місцеві могли виходити на зовнішні ринки запозичень.

Сьогодні все це неможливо на півострові через санкції. Робота в Криму – ризик для будь-яких банків, навіть російських. Через це можуть відключити від загальної системи міжбанківських розрахунків, що позбавить можливості повноцінно працювати.

Тому окупанти спеціально для півострову створили окремі банки, які у внутрішньому режимі обслуговують лише кримських клієнтів. І часто вони навіть не пов'язані з російськими.

Адже для останніх відстежений ланцюжок взаємодії з Кримом може закінчитись блокуванням операцій у західних фінустановах. Це, наприклад, всі доларові операції, які проходять через американські банки і можуть бути там заморожені. Або транзакції в євро – їх проводять європейські банки, які теж відреагують на порушення санкцій.

Загалом до 2014 року на півострові діяли підрозділи 67 українських банків. Усі вони пішли з окупованої території. Як і російські установи, які діяли в Криму до окупації, зокрема, Сбербанк, Альфа-банк, ВТБ.

Були також 2 регіональні банки, які перейшли під російський контроль, а потім втратили ліцензії.

За період окупації до Криму заходили більше 30 банків РФ. Однак до 2019 року там залишились працювати лише 3 установи з російською пропискою і 4 – з кримською. Всі – під міжнародними та українськими санкціями.

Зайнятість, зарплати та пенсії

До окупації більшість кримчан були працевлаштовані у сферах торгівлі, ремонту авто і побутових виробів (майже 26%), у сільському господарстві (19,7%) та промисловості (10,3%).

Порівнювати цю статистику із цифрами, яка дають окупанти, складно через відмінність методик. Однак можна говорити про очевидні тенденції, показники, які суттєво відрізняються від доокупаційних.

Зокрема, помітно зменшилась кількість працівників основних сфер: торгівельної та сільськогосподарської. Зате не втратили позицій окремі галузі, які "живляться" з бюджету, як-то держуправління та оборона, освіта, охорона здоров’я.

Одним з основних міфів Криму з "російським майбутнім", який нав'язувала кремліська пропаганда на початку окупації, були високі зарплати та пенсії.

З березня 2014 року їх почали виплачувати у рублях. При цьому бюджетникам та пенсіонерам гривневий дохід перераховували за "кращим" курсом, ніж він був насправді. Для них застосовували коефіцієнт 3,8, тоді як комерційний сектор користувався коефіцієнтом 3,0.

Таким чином, на початку окупації, коли в Криму все ще були продукти з материкової України, бюджетники та пенсіонери могли відчути "зростання" рівня життя.

Однак вже 2015 року окупанти поширили на півострів свою систему формування зарплат і пенсій. А з кримських полиць почали зникати українські товари, замінені дорожчими російськими. Ще один фактор, який вплинув на ринок праці та соціальне становище населення, полягав у міграції росіян, яка автоматично зменшувала кількість потенційних робочих місць, доступних для кримчан.

У 2016-2017 роках офіційна статистика окупантів говорила про середню зарплату в 24-25,6 тисяч рублів (11-11,5 тисяч гривень). Однак за підрахунками експертів Майдану закордонних справ, справжні цифри коливались в межах 10 – 15 тисяч рублів, тобто 4,5–6,7 тисяч гривень. При цьому значна частина бюджетників отримує 8-12 тисяч рублів (3,6-5,4 тисяч гривень).

Ці цифри приблизно відповідають тим, що є на материковій Україні. Крім того, треба враховувати різницю в цінах на споживчі товари: в Криму вони вищі.

 
Ціни в Криму

Винятково високі доходи, у 5-10 разів вищі за середні, отримують лише окремі категорії, як-то окупаційні чиновники, силовики, військові, "судді", співробітники військово-промислового комплексу.

Середня пенсія у 2016-2017 роках складала 11-12 тис рублів (5-5,5 тисяч гривень), але для більшості це були суми до 10 тисяч (4,5 тисяч гривень).

Сільське господарство

Про втрати сільського господарства розповів глава Асоціації індустрії гостинності України, ексголова комітету Криму з водогосподарського будівництва і зрошуваного землеробства та ексміністр курортів та туризму АРК Олександр Лієв.

 

Основними напрямками сільського господарства, де Крим посідав лідируючі позиції, були виноградарство, вирощування рису, вологолюбних культур, таких як рапс та соя, рибне господарство.

Степовий Крим займає 2/3 території всього Криму. З 1,3 млн гектарів орних земель 400 тисяч було зрошуваних. Ці землі були найкращими, вони давали найвищу врожайність.

Через відсутність дніпровської води зернові вирощують без зрошення, це ризиковий спосіб землеробства. Через це відчутно зменшилась врожайність на півострові. Навіть за офіційними даними кримської влади, які зазвичай перебільшені, урожайність впала на 25%. Орних земель стало менше на 15% ще в 2017 році.

На території Криму знаходилось 22 локальних зернових елеватори і 3 портових термінали, через які відвантажували 7,2% від всієї перевалки зерна по всій Україні. Все це втрачено.

Крим залежав не тільки від води з материкової України, а й від насіння, яке вирощувалось підприємствами Академії аграрних наук і завозилося в Крим. Насіння, яке підходить для кримського степу, в Росії практично немає. У них зовсім інші кліматичні умови, а в Україні це весь південь, Херсонщина, Миколаївщина.

Вже 6 років російські аграрії не можуть пристосувати російські аналоги насіння зернових до кримських умов.

 

Без зрошення повністю припинено вирощування рису, якого було 30 тисяч гектарів із врожайністю 100 центнерів на рік. Вирощування рису давало виручку 4 млрд грн на рік та забезпечувало роботою жителів 5 районів.

Більше про важливість дніпровської води для півострова читайте в матеріалі: Що відбувається з окупованим Кримом без дніпровської води: 13 фактів

Крим за російськими мірками займає найбільший відсоток по виноградарству, але Росія не займається його розвитком, воно не є пріоритетом для РФ. Перед окупацією Криму Україна багато вкладала саме в розвиток виноградарства. У 2013 році було висаджено додатково 200 гектарів виноградників.

Зменшення врожаю винограду не пов'язано з відсутністю дніпровської води, вона для виноградників майже не використовувалась. В Росії в принципі не розвинена культура споживання вина, їхній національний алкогольний напій – горілка.

Незважаючи на це, виноробство збільшило свої обсяги завдяки об'єднанню заводів "Новый свет", "Массандра", "Магарач", їх зробили одним підприємством. Але наростили обсяги в першу чергу через те, що знизили стандарти.

Після окупації відбулось зменшення тваринництва. Ця галузь завжди дуже залежала від кормів. А корма – це найбільш вологолюбні культури, які мають бути соковитими.

Степовий Крим без зрошення не дає можливості вирощувати нічого, окрім верблюжої колючки. Без зрошування вирощувати кормові культури, люцерну, рапс в Криму неможливо, а завозити їх з Росії нереально.

У 2016-17 роках за офіційними даними збільшилась кількість виробленого м'яса на півострові, і за тими ж даними зменшилась кількість великої рогатої худоби. Її просто вирізали, бо не було чим годувати.

Схожі тенденції з птицею. Вже на 2017 рік було суттєве зменшення виробництва курятини та яєць.

На 35% скоротилось виробництво молока в Криму. Власна переробка на півострові завжди була слабка. До окупації Крим був кластером миколаївського заводу "Президент", де й відбувалась переробка молочних продуктів.

Крім того, молочної продукції зараз виробляється значно менше через відсутність сировини. Йдеться про тих самих корів, яких вирізали ще в 2016-17 роках. На полицях в магазинах можна побачити лише молоко тривалого зберігання. Молока, яке зберігається менше 7 днів, діти в Криму вже не бачать – лише в тетрапаках.

До окупації на півострові працювали господарства, які вирощували овочі. Наприклад, господарство "Грузія" у Первомайському районі було лідером з виробництва овочів у Криму. Тепер у тому районі нічого цього немає, там суттєва демографічна криза.

На півдні півострова у непоганому стані залишилось садівництво, це Білогірський та Бахчисарайський райони. Воно мало залежить від дніпровської води, тому досі демонструє гарні врожаї.

Зникло рибне господарство на сході Криму. До окупації тут працювало 14 рибних господарств, які знаходились в степу. Там вирощували рибу саме в прісних водоймах, які щороку заповнювалися з Північно-Кримського каналу. Це була велика індустрія, в якій було задіяно 15 тисяч людей.

Політика

 

До окупації влада в Криму була побудована за парламентською моделлю. Місцеві мешканці обирають парламент, Верховну Раду АРК. Та, в свою чергу, призначає Раду міністрів, тобто уряд. Очільника уряду призначає також Рада, за погодженням з президентом.

Дещо іншою була система влади в Севастополі, місті з особливим статусом. Тут не проводили виборів мера з 90-х, а реальна влада була сконцентрована в руках голови Севастопольської міської державної адміністрації, якого призначав президент.

З приходом окупантів кримський парламентаризм підлаштували під російський формат.

На півострові запровадили посаду "голови Республіки Крим". Він очолює "виконавчу владу" і  є "найвищою посадовою особою". До минулого року ще й керував урядом – зовсім як президент Криму, який існував в 1993-1995 роках.

Призначають "голову Республіки", за процедурою, у "парламенті", обираючи з кандидатур президента Росії. Беззмінно цю посаду обіймає Сергій Аксьонов.

До окупації він був дрібним кримським політиком, займався бізнесом. Аксьонов тоді запевняв, що серце в нього "болить за Україною", а приєднуватись до Росії він не хоче. Зрештою, у 2014 році опинився на гребені проросійських протестів і з цією хвилею зайшов у найвищі кабінети окупантів.

"Спікером парламенту" залишився Володимир Константинов – він очолював Верховну Раду АРК до приходу російських загарбників. І він же відчинив їм двері, зайшовши до захопленої "зеленими чоловічками" зали і провівши там засідання.

Для Константинова-бізнесмена окупація Криму стала дуже вчасною. Його будівельний бізнес потопав у боргах, недобудовах й обуреннях клієнтів. Все це так і залишилось на своїх місцях. Але дістатись Константинова тепер складно. Як і його перереєстрованого за російськими законами бізнесу.

Зміни торкнулись і Севастополя. Міськрада стала називатись на російський лад "законодавчими зборами", а мешканці отримали омріяні "вибори" очільника міста. Та назвати цю посаду справді мерською складно.

Перші роки "обирали" не прості жителі, а міський парламент і лише серед кандидатур, запропонованих президентом. Тепер "губернатор" має отримувати посаду в результаті прямих виборів у Севастополі. Але позбутись її значно простіше – наприклад, через "втрату довіри президента РФ".

На початку так званої "кримської весни" у Севастополі з’явився "народний мер" – Олексій Чалий. Але в органах "влади" місцевий бізнесмен і зовсім не політик протримався недовго.

Якийсь час він очолював "законодавчі збори", але згодом дав зрозуміти, що його "народності" не по дорозі з окупаційними чиновниками, і залишив посаду.

Більше про долі лідерів кримських сепаратистів читайте в матеріалі УП: "Кримські зрадники. Як склалось життя лідерів окупації півострова"

Туризм

 

Про те, скільки туристів втратив Крим після окупації розповів глава Асоціації індустрії гостинності України, ексголова комітету Криму з водогосподарського будівництва і зрошуваного землеробства та ексміністр курортів та туризму АРК Олександр Лієв

Найбільше туристів Крим приймав у 1988 році, тоді півострів відвідали 8,8 млн туристів.

У 1991 році через розпад СРСР і тотальну економічну кризу Крим встановив туристичний антирекорд – 2,6 млн туристів. Тоді закрились сотні об'єктів – баз відпочинку, готелів, ресторанів.

Після кризи 91-го туристичний потік зростав щорічно.

У 2010 він склав 5,1 млн туристів.

За чотири роки з 2010 по 2014 Україна збільшила туристичний потік в Крим на 1 млн людей. Реалізовувалась свідома стратегія туризму "круглий рік", щоб люди відпочивали не тільки влітку.

У 2013 році туристичний потік складав 6,2 млн туристів. При цьому, як і 10 років поспіль, він переважно складався з українців.

 

Туристичний потік з ЄС і Туреччини, які були для Криму стратегічними, зростав щороку. Запускались нові авіарейси з європейських столиць, Анталії. Українською стратегією було зростання цивілізованого ринку, щоб півострів не залежав від внутрішнього туризму та Росії.

У 2014 року під час війни на сході та окупації Крим прийняв 2,5 млн туристів. Хоча ці цифри й втричі менші, ніж за попередній рік, вони відносно високі. На той момент ще працювало залізничне сполучення, було багато викуплених наперед путівок, які люди не змогли скасувати і не захотіли втрачати гроші.

У 2015 році Крим прийняв 1,3 млн туристів, почалася потужна туристична криза. Було припинено залізничне сполучення, ситуація на кордонах була незрозуміла.

Російський туристичний потік стимулювався за рахунок бюджетних коштів. Були дотації для авіасполучення і давалися безкоштовні путівки для мешканців російських провінцій. Це дало можливість забезпечити туристичний потік з Росії на рівні 1 млн. З материкової України на той момент Крим прийняв майже 300 тисяч людей.

З 2015 по 2017 роки Крим приймав по 1,2-1,3 млн людей.

У 2017 році розпочалося будівництво Керченського мосту, і в 2018 році він повноцінно запрацював на автопотік. Це спричинило спочатку зростання туристичного потоку на початку року, а потім падіння через те, що відкриття мосту зменшило кількість дотацій на авіасполучення з Кримом.

У 2018-2019 роках Крим прийняв по 1,2 млн туристів.

Розрахунки кількості туристів на окупованому півострові проводяться за 8 показниками, які вираховуються за спеціальними коефіцієнтами. Серед них – відкриті дані транспортних переміщень (літаки, порти, потяги, пропускна спроможність Керченського мосту, дані української прикордонної служби тощо), дані про заповненість готелів, санаторіїв, закладів харчування.

Окупаційна влада Криму стверджує, що 2018 року Крим прийняв 6 млн туристів. Аналіз, заснований на декількох змінних, говорить, шо це міф. Те саме доводить й логіка.

Крим у мирні часи приймав 1,2 мн росіян і це підтверджені Росією цифри. У 2014 році щось мало змінитися, щоб у росіян стало більше стимулів їхати відпочивати на півострів.

Чи стало в Криму дешевше? Ні, Крим став значно дорожчим, ніж у 2013 році. Якщо порівняти два аналогічних готелі у Сочі та Ялті, то раніше у Сочі було на 30-40% дорожче, зараз у Ялті дорожче на 50%.

Чи стало легше потрапити до Криму? Ні, півострів не став доступнішим з точки зору логістики. Раніше москвичі та жителі Санкт-Петербурга могли доїхати на курорт за добу. Зараз потяг з Петербурга йде майже 2 доби.

Можливо, відіграють роль мотиви урапатріотизму? Росіяни готові підняти за Крим чарку, поговорити на кухні, але витратити значно більше грошей, ніж вони витрачали раніше і потрапити на гірший сервіс, – навряд. Вони не поїхали в Абхазію, Придністров’я, Осетію, також не поїхали до Криму.

Якихось нових покращених умов, які зробили Крим для росіян більш привабливим після окупації, немає. Щоб компенсувати нестачу туристів, у Москві запровадили державні програми і почали відправляти в Крим бюджетників за безкоштовними путівками. Це втримало пасажиропотік в межах 1 млн. Але сильно вплинуло на його якість.

Раніше значною частиною російських туристів була пітерська, московська інтелігенція. Ці люди їхали на півострів за місцевою автентичністю, вони зазвичай аполітичні, не люблять багато прапорів, портретів Путіна.

Такими й бачили росіян кримчани. І коли вони хотіли в Росію в 2014 році, вони собі уявляли її саме такою.

Контингент туристів змінився надзвичайно. Інтелігенція більше не їде, їде такий собі "Тагил". Більшість ресторанів Криму перетворились на "столовые". В них тепер саме такі вивіски. Це дорогі в порівнянні з Києвом їдальні, які працюють сезонно і все одно ледь зводять кінці з кінцями.

Український туристичний потік на півострові – це 150-200 тисяч людей на рік. В основному це ті, хто має в Криму рідних чи нерухомість. Друга категорія людей їдуть в оздоровниці Криму, Ялти та Сак. Цим закладам немає заміни, для близько 50 тис. людей це питання життя і смерті, тому вони готові долати будь-які кордони.

Освіта

 

Про освіту без української мови та історії розповіла Голова ГО "Центр громадянської просвіти "Альменда", керівниця освітнього напрямку УГСПЛ Валентина Потапова

Кількість і мережа кримських загальноосвітніх закладів і дітей, що до них ходять, мало змінилася з 2014 року. Не суттєво зменшилася кількість шкіл, але це сталося завдяки їхньому укрупненню, створенню опорних шкіл, як і на материковій Україні.

Повністю змінився підхід до освіти.

Українська мова

До 2014 року українську мову на півострові вивчали 100% учнів або 191 тисяча дітей. Повністю всі предмети українською вчили 7,3% (13 332) учнів Криму.

Сьогодні кількість учнів, що вивчають українську, скоротилася до 0,2%. Згідно з офіційною статистикою, дітей, які вивчають українську та навчаються нею, лише 232 по всьому Криму.

Такі невеликі цифри дає міністерство освіти Криму, але по факту й вони надумані. Взагалі не перекладені підручники, тобто книжок з хімії, біології, географії українською не існує. Учитель, що кладе перед учнем підручник російською мовою, навряд викладатиме урок українською.

Кримськотатарська мова

До окупації на півострові було 15 шкіл, 182 класи з кримськотатарською мовою навчання. Нею вчилося майже 4 тисячі дітей, і це складало 5,3% від кількості всіх учнів.

Був момент зникнення кримськотатарської мови, але зараз, згідно з офіційною інформацією, нею вчиться 3% учнів, тобто майже 5 тисяч дітей (порівняйте з українською, де 232 учні).

Але ці цифри, як і у випадку з українською, досить перебільшені, адже  шкільні підручники кримськотатарською з’явилися лише минулого року. Тобто якщо діти раніше і вчилися кримськотатарською, то до минулого року робили це без книжок.

Цифри роздуваються для того, щоб відреагувати на резолюцію ООН зі знищення доступу до рідної мови в Криму. А насправді нічого не змінюється.

Історія України

Історія України повністю знищена в Криму. У школах її не викладають у жодному з варіантів. Були проаналізовані кримські підручники з всесвітньої історії у спробах знайти хоча б розділ, параграф чи абзац, присвячений історії України як частині всесвітньої історії. Але України як держави в освітньому полі історії півострова не існує.

Навіть ті діти, які пішли в школу до окупації, уже втратили свої знання. Школярі, які випускалися у 2019 році, востаннє вчилися за українською програмою у п'ятому класі. Нинішні восьмикласники взагалі не вчилися за нею.

Йдеться не лише про середню освіту. Закриті культурні центри, де в дітей може бути доступ до історії свого народу. Немає ні факультативів, ні конференцій, ні свят.

Зіграти роль культурного центру могла б Українська православна церква, але її закривають на території Криму. Не працює церковно-приходська школа, яка могла б існувати при УПЦ. Там можна було б вчити історію українського народу, знайомитися з культурою, але цього немає.

Велич Росії як культ в освіті

На всіх уроках середньої школи з 1-го по 11-тий клас розповідають про велич Росії. Учням подається інформація так, що великі фізики, хіміки, біологи – росіяни. Це не означає, що в історії не було великих російських вчених, але фокус ставлять таким чином, що якби не Росія, то наука у світі не розвивалася б.

Перегини з ультрапатріотизмом є на всіх уроках, їхня міра залежить від учителя.

Педагоги перебувають під постійним тиском. З вчителем можуть не укласти контракт, якщо він недостатньо добре пропагує ідею величі Росії. Про це адміністрації школи зазвичай повідомляють батьки.

Для дітей у Криму є багато обов'язкових патріотичних заходів, вони як частина виховної роботи у школі. Наприклад, 18 березня проводять уроки "до дня возз'єднання Росії". Це вихідний у Криму. Напередодні цього "свята" проводять спеціальні роз'яснювальні уроки, де розповідають дітям про важливий день – коли "Володимир Путін врятував кримчан від фашистів з України".

Серед випускників шкіл, які вступили до українських ВНЗ, є діти, які свідомо вибрали Україну як свою батьківщину. Але, відповідно до наших досліджень, приблизно половина цих абітурієнтів сприймають Україну як іноземну державу, яка зробила для них серйозні пільги.

Мілітаризація освітнього процесу

На півострові з 2016 року успішно працюють дві великі юнацькі програми: республіканська "Крим Патріот" і державна "Юнармія". Їхнє завдання – військова підготовка дітей, починаючи з першого класу.

Ідеться про заходи, пов'язані зі стрільбою, перевдяганням у військову форму, стройовим кроком, знайомством з "героями" сирійської війни та "героями" кримської окупації.

Офіційно участь у цих програмах є добровільною, батьки мають написати дозвіл на вступ дитини до тієї ж "Юнармії". Насправді є дуже серйозний тиск на дітей і батьків. Наприклад, є розпорядження Міноборони Росії, що діти всіх військових обов'язково мають бути членами "Юнармії".

Що стосується дитячих будинків, будинків сімейного типу, то в грудні 2018 року вийшло спеціальне розпорядження, що там "Юнармія" також вводиться обов'язково.

На півострові немало воєнізованих класів – кадетських, козацьких. Постійно відбуваються військові свята, зльоти, свято Перемоги, до якого готуються цілий рік, щоб переодягнути дітей у військову форму.

265 кримських випускників вступили до українських ВНЗ

У 2019 році 265 вступників з Криму вступили до українських вишів за спрощеною процедурою – найменше за 4 роки. До таких маленьких цифр призводить політика України.

 
ІЛЮСТРАЦІЯ: MON.GOV.UA

Дітям за спрощеною процедурою вступу запропонували кілька навчальних закладів, у які вони могли вступати. Серед яких не було, наприклад, медичних ВНЗ і пов'язаних з культурою та мистецтвом.

Тому немало кримських випускників обирають важку форму вступу, без спрощення, через ЗНО. Тільки в КНУ, який не входить до освітніх центрів "Крим-Україна", навчається 120 дітей-кримчан, а скільки ще можуть вчитися в інших вишах.

Міносвіти відмовляється вести статистику по абітурієнтах, які вступають на загальних підставах. Там стверджують, що діти з Криму легко можуть вчитися дистанційно.

Зараз вся Україна на карантині, і ми розуміємо, що робочої системи дистанційної освіти не існує не те що для дітей з Криму і Донбасу, а й для всіх дітей. Те, що батьки зараз вчать зі школярами новий матеріал і виконують уроки, – це не дистанційне, це домашнє навчання.

Що можна зробити?

Проєкт зі збереження української ідентичності дітей і молоді на окупованих територіях – готовий. Там ідеться про стратегічні плани. Потрібно, щоб цю концепцію реінтеграції ухвалили найближчим часом.

Треба на державному рівні ввести програми, які дозволять дітям вчити українську мову та історію України, щоб учні проходили експрес-курси в інтерактивному форматі.

Зараз на окупованих територіях знаходиться майже півмільйона дітей. Вони варті того, аби для них створили цікаві навчальні програми.

Існує проблема з документами про середню освіту. Україна зараз не визнає атестати дітей з Криму та Донбасу. Безумовно, вищу освіту кримські діти мають отримувати в Україні. Щодо середньої освіти ми маємо розробити систему верифікації знань, отриманих в Криму.

Треба визнати, що кримські діти не вчать українську мову та історію, але вчать фізику, хімію, математику та інші предмети. Ми маємо видавати український сертифікат. Але враховуючи, що діти з окупованих територій, вони обов’язково мають пройти курси української мови, історії, Конституції.

Інакше це стане серйозною проблемою. Якщо Україна сьогодні повернеться в Крим, ми повинні будемо не визнавати 80 тисяч освітніх документів, виданих окупаційною владою.

Остання дитина на півострові вчилася за українською програмою в 4-му класі. За тією системою, яка є зараз, після повернення Криму цього учня потрібно буде повернути в четвертий клас.

Якщо зараз запропонувати батькам і дітям отримати спрощену форму атестату, вони приїдуть за українською освітою.

Міносвіти каже, що вони хоч зараз готові розробляти та видавати освітні документи. Але це політичне рішення – невизнання документів, виданих у Криму.

Щоб українська культура та історія була привабливою для кримських дітей, мають працювати дитячі табори, молодіжні конференції. У Росії є програма "Співвітчизник", де молоді Криму виділили 5,6 мільярдів рублів для обмінів, поїздок, участі в конкурсах і програмах. В Україні такого нема.

Представники влади постійно говорять, що кримчани – це українці, але в системі збереження зв'язків з дітьми та молоддю в Україні майже нічого не роблять. Можна було б створити в Херсонській області опорну школу інтернатного типу для випускників. Вони могли б приїздити туди і готуватися до того ж ЗНО.

Потрібно організовувати мовні табори, як роблять французькі, англійські, німецькі мовні табори з повним пансіоном і проживанням. Там, окрім мови, могли б вчити критичному мисленню, медіаграмотності, розумінню, як поводитись під час гібридної війни.

В українській системі освіти роблять хоча б щось, у міністерстві молоді та спорту для збереження ідентичності кримських дітей не роблять нічого. У Росії, попри економічну кризу, не шкодують грошей на виховання кримчан. Вони розуміють, що за цим стоїть. У Москві можуть допустити, щоб вимерли пенсіонери, але за молодь вони боротимуться.

Екологія

 

Відповіді на питання УП надав глава Асоціації індустрії гостинності України, ексголова комітету Криму з водогосподарського будівництва і зрошуваного землеробства та ексміністр курортів та туризму АРК Олександр Лієв. Також у розділі використаний коментар прокурора автономії Ігоря Поночовного

Екологія півострова дуже відрізняється в залежності від регіону.

На півночі Криму потерпає Армянськ. Тут найгірша ситуація. Починаючи з серпня 2018 року, в Армянську відбуваються викиди у повітря шкідливих хімічних речовин, джерелом яких є завод Кримський титан.

До осені 2016 року він належав олігарху Дмитру Фірташу, після — формально його партнеру Олександру Ємеліну.

Кримчани скаржаться на отруйний запах випарів. Однак задушливий, неприємний запах сірчаної кислоти далеко не єдина проблема.

У 2019 році в повітрі з'явилася так звана "солянка" — хлористий водень. Симптоми, з якими жителі Армянська звертаються до місцевих поліклінік, проявляються в першу чергу у дітей: відчуття печіння, кашель, ускладнене дихання, задишка, біль у горлі, у ротовій порожнині та горлі з'являється сильний наліт і виразки.

Чимало жителів Армянська отримали захворювання дихальних шляхів — пневмонію, опік слизових оболонок носа та рота.

Через шкідливі викиди екологічна ситуація на півночі Криму значно погіршилася. І ця біда не має кордонів — вона торкнеться не тільки України, але і всього Чорноморського регіону в цілому, тобто і Румунії, і Болгарії, і Грузії, і Туреччини. Необхідно негайно залучити міжнародні екологічні місії для моніторингу та підготовки плану ліквідації катастрофи. Інакше наслідки та масштаб можуть бути критичними.

Первомайський район потерпає через відсутність дніпровської води, ґрунти деградують. Там значно погіршилась якість артезіанської води, підвищилась її мінералізація.

Ця проблема є надзвичайною і стосується щонайменше 6 районів Криму, де йде деградація ґрунтів, та принаймні 4 районів, де артезіанська вода має велику мінералізацію.

На краще змінилась екологія західного Криму, озера Донузлав, Чорноморського району. У цих регіонах стало значно менше туристів. До окупації вони приймали до 1 млн відпочиваючих, а тепер – декілька десятків тисяч за рік.

Зараз там функціонують в основному військові бази. Практично зникли важкі вантажні перевезення, транспортування металобрухту, зерна.

Екологія західного Криму стала кращою саме у зв'язку з тим, що антропогенне (людське) навантаження на цій території повернулось до стану 1900-х років. Після 1900-х років там було більше людей, ніж зараз.

Те саме можна сказати про ситуацію в Феодосії, де був великий порт та велике антропогенне навантаження. Зараз ні того, ні того немає, тому екологічний стан покращився.

Є проблема з Керченським півостровом та Керченською протокою, яка потребує додаткового дослідження. Зараз в Україні немає дослідницьких даних щодо впливу на екологію незаконного будівництва Керченського мосту.

Але в 2009 році, коли будівництво моста обговорювали на рівні Україна-Росія, питання екології було чи не найбільшим.

Крім того, що проект був дорогим і складним, його реалізація мала чіткі наслідки для екології всього Приазов'я. У місці будівництва дуже складний, рухливий підводний ландшафт. У цьому ландшафті будівництво мосту без суттєвого впливу на флору і фауну моря практично неможливе.

Тема екології півострова потребує особливого дослідження, якого зроблено не було. Треба наполягати і вимагати допуску екологічної місії ООН до окупованого Криму. В України є всі підстави для того, щоб це робити.

Українські правоохоронці розслідують екологічні злочини на окупованій території. Загалом – 6 кримінальних проваджень. Це кейси, пов'язані з "Кримським титаном", "Кримським содовим заводом", забрудненням акваторії Чорного та Азовського морів, незаконним видобутком піску в Керчі.

У ході розслідування останньої справи були встановлені збитки на суму 7,3 мільйона гривень, а також затримано та накладено арешт на судно орієнтовною вартістю близько 2 мільйонів доларів. За порушення правил використання надр прокуратура АРК повідомила про підозру директору фірми як організатору видобутку піску.

Є також кілька справ про забруднення моря. В одній розслідують викиди токсичних відходів у Чорне море через незаконний видобуток піску у Керчі. В іншій – як після неналежного перевантаження танкерами хімічного вантажу у воду потрапили паливно-мастильні речовини. Загальна площа забруднення становила понад 24 км².

Права людини

 

Права кримчан в окупації

Відповіді на питання УП надала Дар'я Свиридова – експравозахисниця Української Гельсінської спілки з прав людини, нині – перша заступниця представника президента в АРК. Також у розділі використаний коментар прокурора Автономної Республіки Крим Ігоря Поночовного

На момент окупації на території півострова діяли чисельні незалежні неурядові та правозахисні організації. Зараз їх практично немає, все правозахисне середовище було зачищене з приходом Росії.

По всьому Криму існувала мережа громадських правозахисних приймалень. Майже всі, хто там працював, не просто припинили діяльність, але й були вимушені залишити півострів в перші ж роки окупації через переслідування та погрози фізичної розправи.

На території Криму відбуваються не лише чисельні порушення прав людини, але й такі найтяжчі злочини, як воєнні та злочини проти людяності.

Вже 6 років на території півострову відсутні органи влади України, немає незалежної судової системи. Майже відсутні або працюють в умовах щоденних ризиків нечисленні незалежні ЗМІ та журналісти.

На територію Криму розповсюджено дію законодавства РФ. Воно саме по собі є доволі репресивним та порушує права людини, містить так звані "антиекстримістські норми", які використовують для переслідувань нелояльних, обмеження свободи мирних зібрань тощо.

Інший важливий фактор – жодна міжнародна місія з прав людини не може потрапити в Крим. Хоча в чисельних резолюціях Генасамблеї ООН та ПАРЄ є чітка позиція про забезпечення безперешкодного допуску правозахисників.

Але навіть у складних умовах окупації, як відповідь на репресії, у Криму створюються правозахисні ініціативи. Не можна не сказати про "Кримську солідарність", яка об'єднує активістів, родини та адвокатів кримських політичних в'язнів задля захисту та допомоги родинам.

Ціна такої правозахисної та громадської діяльності в Криму сьогодні – заарештовані кримськотатарські активісти, правозахисники та координатори ініціативи Сервер Мустафаєв, Емір Усеїн Куку, Сейран Салієв, Наріман Мемедемінов та інші. А також сотні дітей, батьки яких в полоні Кремля.

Політика окупаційної влади з перших днів спрямована на придушення незгодних, замовчування та приховування реальної ситуації на півострові, а також заселення власними лояльними громадянами та мілітаризацію Криму.

Це неминуче супроводжуються чисельними порушеннями прав людини та воєнними злочинами. Ось деякі з них:

  • Депортація та зміна демографічного складу населення Криму.
    За даними моніторингу Управління Верховного комісара ООН з прав людини та досліджень правозахисних організацій, близько 5 тисяч цивільних було депортовано з Криму, 9 тисяч засуджених громадян України примусово переміщено в РФ, 140 тисяч громадян РФ були переміщені в Крим.
    Такі дії російської влади є воєнними злочинами та порушують Четверту Женевську конвенцію.
  • Примусове громадянство.
    Станом на 1 січня 2013 року в АРК та Севастополі проживало трохи більше 2 мільйонів громадян, всі вони автоматично були визнані окупаційною владою громадянами РФ. А процедура відмови була настільки складною, що нею змогли скористатись лише близько 3 тисяч осіб. І вони в один момент стали іноземцями в себе вдома.

    Влада РФ використовує "автоматичне громадянство" для кримінального переслідування проукраїнських активістів, примусового призову місцевих до армії. А здійснення соціальних, економічних, майнових та трудових прав залежить від наявності російського паспорта. З іншого боку, Росія маніпулює фактом громадянства, наприклад, для видворення неугодних з території півострова, як начебто "іноземців".
    Фактично Росія не тільки захопила частину території України, але й підпорядкувала цивільне населення.
  • Викрадення, катування та позбавлення волі.
    З перших днів окупації десятки осіб стали жертвами насильницьких зникнень. Це активіст Тимур Шаймарданов, член виконавчого комітету Всесвітнього конгресу кримських татар Ервін Ібрагімов. Чи закатований та вбитий на початку березня 2014 року активіст Решат Аметов, який був "затриманий" у Сімферополі за одиночний пікет.

    Майже кожна друга справа політичного в'язня супроводжується фактами катувань та жорстокого поводження з боку окупаційних силовиків або нелюдських умов тримання.

У 2019 році, українські правоохоронці здобули докази причетності двох "самооборонівців" та одного офіцера Збройних Сил Російської Федерації, до викрадення Решата Аметова. Їм повідомлено про підозру та оголошено в розшук.

  • Порушення прав власності.
    За період окупації, за різними даними, на півострові було "націоналізовано" понад 500 держпідприємств та профспілок, близько 300 приватних підприємств. Окупаційною владою затверджені переліки майна, яке визнане самовільним і підлягає зносу, включно з житловими будинками.

    З 2015 року через окупаційні суди масово вилучають земельні ділянки у громадян, які стали їхніми власниками за законами України. Масово розселяли будівлі та земельні ділянки в зоні будівництва траси "Таврида" та Керченського мосту.
    Така політика часто змушує людей залишати півострів. Це впливає на зміну демографічної ситуації.
  • Окупація призвела й до погіршення навколишнього середовища півострова.
    Це може мати серйозні наслідки для всього цивільного населення.

Також відбуваються систематичні переслідування та дискримінація окремих верств населення та груп:

  • Кримські татари: заборона діяльності Меджлісу кримськотатарського народу, десятки насильницьких зникнень, заборона в’їзду в Крим лідерам кримськотатарського народу, більше 70 кримських татар позбавлені волі за політичними звинуваченнями. За один з останніх роки 86% задокументованих обшуків і рейдів по об'єктах власності стосувалися кримських татар.
  • Українці: створені умови, коли вивчення української мови неможливе, допити та затримання активістів з метою залякування, кримінальне переслідування за надуманими звинуваченнями, антиукраїнська пропаганда, що зображує їх як зрадників та терористів.
  • Незалежні журналісти та блогери, яким не лише забороняють в’їзд в Крим на десятки років через їхні публікації, але й переслідують в рамках кримінальних проваджень та вносять до списків екстремістів.
  • Релігійні групи мусульман, Кримської єпархії ПЦУ: 38 із 46 парафій ПЦУ на півострові вимушено припинили свою діяльність. Рішенням Арбітражного суду Калуги від листопада 2019 року Кримську єпархію виселяють з будівлі Кафедрального собору Рівноапостольних Володимира і Ольги в Сімферополі, прийнято рішення про знесення каплиці ПЦУ у Євпаторії.
  • Представники ЛГБТ-спільноти. Російське законодавство щодо заборони пропаганди гомосексуалізму визнане ЄСПЛ таким, що порушує права на свободу вираження поглядів.

Більшість з цих фактів стали підставами для звернення України до Міжнародного суду ООН щодо порушень Росією Конвенції про заборону расової дискримінації.

Яскравим прикладом масових переслідувань є "справи Хізб ут-Тахрір" – за начебто екстремістську діяльність. Окупаційними судами 2019 року учасникам Хізб ут-Тахрір з так званої "Ялтинськоі групи" винесено вироки про позбавлення волі сукупно на 76 років, "першій Сімферопольській групі" – 68 років.

Окремо важливо зазначити й тотальну політику мілітаризація дітей та освіти в Криму.

Влада РФ активно впливає на несформовану дитячу особистість з метою вселити ідею, що участь у російських війнах є "священним обов'язком кожного громадянина".

Крім зачистки громадського та правозахисного сектору, спостерігаємо й тенденцію до переслідувань та тиску на тих небагатьох адвокатів, які працюють по складних справах політичних в'язнів.

Загалом після окупації лише 59% адвокатів (з тих, що працювали в Криму на 2014 рік) продовжили свою діяльність. За роки окупації правозахисники зафіксували щонайменше 15 випадків тиску та нападів на адвокатів через їхню діяльність.

Для прикладу, відомого кримського адвоката Еміля Курбедінова, який послідовно захищає політв'язнів, двічі відправляли під незаконний адміністративний арешт через адвокатську діяльність.

Ролики на місцевому телебаченні затаврували його як "адвоката диявола". А його колеги отримували попередження "про неприпустимість екстремістської діяльності". З 2019 року почалися системні спроби позбавити Курбедінова адвокатського свідоцтва.

Судова система, створена в умовах окупації Криму, не лише не здатна забезпечити ефективний захист від незаконних політичних переслідувань, але іноді є їхнім інструментом. Дослідження правозахисників свідчить, що до роботи в судах були допущені переважно лояльні до влади РФ.

Станом на листопад 2019 року 20% "суддів" є громадянами РФ. Таким чином, на суверенній території України, в порушення норм міжнародного права більше 100 іноземних громадян відправляють правосуддя без згоди на це України. Решта 80% хоча і є громадянами України, проте здійснюють функції суддів в порушення українського законодавства.

Українські правоохоронці, наприклад, повідомили про підозру "суддям Республіки Крим", які незаконно засудили журналіста Миколу Семену, громадських активістів, заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза.

Нерідко політичні бранці в Криму піддавались примусовим психіатричним експертизам. Серед найгучніших випадків – примусове поміщення в 2016 році заступника голови Меджлісу Ільмі Умерова до відділення стаціонарної судово-психіатричної експертизи.

Типовими є справи щодо переслідувань так званих "диверсантів та шпигунів" з застосуванням катувань при затриманні осіб, подальшим незаконним засудженням та примусовим вивезенням в РФ для відбуття покарання.

У січні цього року політв’язнів Олексія Бессарабова і Володимира Дудку, засуджених у справі "кримських диверсантів" до 14 років в'язниці, етапували в Ставропольський край РФ.

Неможливо не звернути увагу на розгорнуту окупаційною владою політику переслідувань та втручання в релігійні свободи. Наприклад, "Свідків Єгови", заборонених в РФ.

У березні цього року за організацію в місті діяльності організації був засуджений мешканець Ялти Артем Герасимов. В рамках його кримінальної справи в декількох містах Криму того року були проведені обшуки в послідовників релігійного об'єднання.

На тлі великого звільнення кримських бранців та військовополонених в вересні 2019 року в суспільстві спостерігалася думка, що наче всі кримські полонені Кремля звільнені. Але це не так. І кількість наших громадян в полоні збільшується.

Права кримчан на материку

Інформація підготовлена громадською організацією "КримSOS"

За даними Меджлісу кримськотатарського народу, після окупації Криму з нього виїхали близько 35 тисяч осіб. Російське вторгнення на півострів і Донбас змусило Україну зіткнутись із ще одним новим для себе явищем – великою кількість внутрішніх переселенців.

Хтось остаточно вкоренився поза Кримом, хтось – живе між окупацією та материком. Ці люди – такі ж громадяни України, як і мешканці мирних територій. Але час від часу стикаються з низкою проблем.

Встановлення фактів народження/смерті

З 2016 року в Україні діє спрощена судова процедура підтвердження народження та смерті на окупованих територіях. Спрощення полягає у тому, що заяви можна подавати до будь-якого суду і розгляд має відбутись невідкладно.

Проте практика свідчить, що процедура має суттєві недоліки. Зокрема, це тривалість розгляду – справи розглядають від декількох днів до місяців. Попередньо необхідно отримати відмову від РАЦС. Потрібно сплатити судовий збір, послуги адвокатів, нотаріусів, проїзд. Також заявник має приїжджати кілька разів.

За оцінками неурядових організацій, лише 13,5% народжених в Криму після 2014 року мають українське свідоцтво. А воно є підставою для подальшого оформлення паспорту.

Отримання паспортних документів

Під час виготовлення паспорту інформацію про людину вносять до Єдиного державного демографічного реєстру. Тому проводиться так звана ідентифікація особи. І ця процедура є основною проблемою кримчан, які вперше отримують паспорт.

Особи встановлюють, порівнюючи різні дані, у тому числі біометричні, з інформацією в реєстрах, картотеках, базах даних тощо. Процедура ідентифікації як для переселенців, так і для мешканців окупованих територій є ускладненою, а іноді – неможливою. Адже майже всі паперові картотеки МВС, ДМС залишилися на тимчасово окупованій території.

Передбачений ще один варіант – встановлення особи, яке передбачає опитування, як правило, не менше трьох родичів та/або сусідів. Проходження цієї процедури також ускладнюється тим, що люди проживають на окупованій території.

Непроходження процедури встановлення особи призводить до відмови у видачі паспорта. А це впливає на реалізацію людиною своїх прав та свобод. Крім того, проживання без паспорту є адміністративним порушенням і може призвести до покарання: від попередження до штрафу.

Отримуючи ID-паспорти, мешканці окупованої території не можуть зареєструвати своє місце проживання у Криму. За законом, місце проживання підлягає обов’язковій реєстрації. Зазвичай дітей реєструють разом із батьками. Проте у разі, коли зареєстроване місце проживання батьків знаходиться в окупації, неможливо зареєструвати там дітей.

Проблемою також залишається неможливість для переселенців отримати довідку про склад сім'ї, наприклад, для проведення перерахунку пенсії, соціальних виплат.

Вільна економічна зона для кримчан: умови перетину і обмеження

У 2014 році Верховна Рада ухвалила закон, яким створила вільну економічну зону "Крим". Це призвело до обмеження прав кримчан і тих, хто перетинає КПВВ. По суті, на адмінмежі був встановлений митний контроль, що суперечить іншим законам України.

Кримчани не можуть вільно евакуювати своє майно через чітко визначений законом перелік речей, які вважаються особистими, та обов'язок оподатковувати всі товари на понад 500 євро та 50 кг, що ввозяться на митну територію України.

Наприклад, українські прикордонники відмовляють кримчанам у перевезенні музичних інструментів, меблів, власних витворів мистецтва, рослин, габаритної побутової техніки. Сама процедура відмови, за твердженнями правозахисників, не є прозорою та призводить до корупційних ризиків.

Закон про вільну економічну зону також зробив кримчан "нерезидентами", він обмежує користування банківськими та нотаріальними послугами, отримання пенсійних та соціальних виплат.

Доступ до освіти

Навчання в окупованому Криму відбувається за російськими правилами. Згідно з даними підконтрольного Кремлю "Міністерства освіти Криму" більше 10 тисяч молодих людей щорічно закінчують школи. Але від 2014 року приблизно з 90 тисяч випускників кримських шкіл лише близько 5 тисяч сертифіковані МОН України.

Кримська молодь не має повноцінного доступу до всіх освітніх процесів, які є у їх однолітків з материкової частини України.

Детально про особливості освіти мешканців окупованого півострову читайте у розділі "Освіта".

Права родичів політв'язнів

За даними Об'єднання родичів політв’язнів Кремля, станом на лютий 2020 року Російська Федерація утримує в Криму щонайменше 95 українських політичних в’язнів. Вони та їхні родини потребують державних гарантій захисту, які на сьогоднішній день не реалізуються в повній мірі.

До Верховної Ради попереднього скликання подавали 7 законопроєктів, які мали це питання врегулювати. Однак жоден, на думку Об'єднання родичів політв'язнів Кремля, не відповідав ані міжнародному законодавству, ані очікуванням самих заручників та їхніх родин.

Пізніше Мінветеранів разом з активістами розробило новий проєкт. 9 листопада 2019 року він був презентований, і з того часу знаходиться на експертному розгляді в Офісі президента.

Правозахисники також кажуть про проблеми із отриманням родичами політв'язнів 100-тисячної допомоги від держави: порушення строків розгляду документів чи неправомірні відмови.

Показовою є втрата родиною політв’язня Володимира Якименка можливості отримати державну допомогу. Правозахисники звинувачують в цьому чиновницький апарат Мінветеранів, де не розглядали заяву з вересня по грудень 2019 року. Родина отримала відмову дуже пізно і не змогла вже подати документи повторно.

ЗМІ і свобода слова

 

Розділ підготувала головна редакторка "Української правди" Севгіль Мусаєва

Сьогодні окупований Крим можна із впевненістю назвати територією без свободи слова та інформаційним гетто Російської Федерації.

Ні, це зовсім не емоційна оцінка. До такого ж висновку приходять міжнародні правозахисні організації. У Криму ситуація зі свободою слова гірша, ніж в Ірані, Сирії, на Кубі та в Білорусі, йдеться в звіті американської неурядової організації Freedom House.

Доступ населення Криму до інформації, яка відрізняється від позиції окупаційної влади, сьогодні відсутня. У Криму працюють пропагандистські російські і кримські ЗМІ. Майже всі незалежні журналісти змушені були покинути півострів через загрозу порушення кримінальних справ і фізичної розправи з боку так званої самооборони Криму.

Вороже ставлення до ЗМІ склалося з перших днів активної фази окупації півострова. У Криму били, ламали апаратуру, всіляко перешкоджали роботі журналістів багатьох ЗМІ, серед яких українські телеканали "Інтер", Громадське, проект "Крим.Реаліі", інтернет-видання "Центр журналістських розслідувань", телеканал АTR.

Репресії щодо журналістів тільки посилилися після так званого референдуму. У результаті півострів змушені були покинути "Чорноморська телерадіокомпанія", інтернет-видання "Центр журналістських розслідувань", проект Black Sea News та багато інших журналістських проектів.

Для інших незалежних ЗМІ були створені умови, за яких вони також не змогли продовжити свою роботу на півострові.

Наприкінці 2014 року "кримська влада" почала процес перереєстрації кримських ЗМІ відповідно до російського законодавства.

Так була реалізована зачистка кримського інформаційного простору від незалежних медіа. Навесні 2015 року "кримська влада" відмовила в ліцензіях 18 кримськотатарським медіа.

Серед них, зокрема, єдиний кримськотатарський телеканал АTR.

1 квітня 2015 року телеканал припинив своє мовлення на окупованому півострові – "кримська влада" відмовила йому в продовженні ліцензії. Сьогодні, через заборону роботи в Криму, телеканал ATR мовить на півострів з материкової частини України, але має суттєві проблеми з фінансуванням.

Загалом за 6 років окупації, за даними правозахисних організацій, зафіксовано понад 300 фактів тиску на журналістів та блогерів в Криму, 11 кримінальних та 13 адміністративних справ проти журналістів, понад 100 випадків перешкод у зйомці та біля 50 довільних затримань. На території Криму блокується щонайменше 21 український сайт та українські медіа.

Зараз в медіапросторі окупованого Криму, який повністю контролюється владою РФ, можна спостерігати дві основні тенденції: забути про Україну або сформувати з українців, кримських татар чи нелояльних до окупаційної влади образ ворога.

Кілька прикладів "типових" для окупованого Криму кримінальних справ.

11 березня 2020 року в Криму відбулись чергові незаконні обшуки в семи будинках кримських мусульман, зокрема в будинку матері журналіста телеканалу ATR Сейтумера Сейтумерова.

На місце обшуків не допускали адвокатів, а у всіх осіб, які приходили до будинків на підтримку переслідуваних, силовики відбирали особисті дані з метою залякування.

Після обшуків російські силовики затримали чотирьох осіб, яким закидають нібито участь в забороненій в РФ організації Хізб ут-Тахрір.

Загалом українські та міжнародні правозахисні організації Amnesty International, Кримська польова місія з прав людини, Центр інформації про права людини називають тиск офіційного Кремля на свободу слова в Криму "абсолютно зухвалим".

Сьогодні українські ЗМІ не можуть безпечно працювати на території Криму. Тому українські видання і телеканали використовують зазвичай акредитацію російських медіа. Так, наприклад, на території півострова працює знімальна група телеканалу "Інтер". Але і це не завжди гарантує безпеку.

Поширеною є практика заборони в'їзду на територію Криму для українських журналістів. Так, зокрема у 2016 році російська влада заборонила в'їзд на 5 років на півострів для журналістки "Української правди" Анастасії Рінгіс. Протягом двох років до цього вона писала репортажі із окупованого Криму.

У 2019 році так само був заборонений в'їзд на територію Криму для журналістки Олени Савчук, яка висвітлювала суди над кримськими татарами.

Взимку  2020 року окупанти заборонили в'їзд до Криму на 35 років журналісту на правозахиснику Тарасу Ібрагімову.

***

За шість років Росія зробила усе можливе, аби знищити навіть нагадування про Україну в окупованому Криму. Зараз Путін намагається відтворити на окупованому півострові закриту військову базу. Проблема полягає в тому, що на її території проживає більше двох мільйонів людей.

Тому стратегія російської влади зводиться до створення абсолютної атмосфери страху в Криму. Репресії проти незгодних, тотальна пропаганда та військове виховання головні інструменти Ро

 

Великдень під час пандемії. Що готують церкви і президент

Середа, 08 квітня 2020, 09:56

Карантин в Україні оголосили в середині березня.

Втім, вже тоді і чиновники, і лікарі висловлювали побоювання, що найбільш складним періодом в перебігу пандемії коронавірусу може стати Великодній тиждень.

Масове повернення заробітчан з-за кордону на свята та великі скупчення людей в церквах – не найсприятливіший ґрунт для стримання розповсюдження вірусу.

Нині ж до цих побоювань додалися і оцінки медиків, які прогнозують пік епідемії в Україні 14-15 квітня. Тобто за кілька днів до Великодня.

Готуватися до безпечного святкування в Офісі президента почали ще в березні.

Після зустрічі з великим бізнесом Володимир Зеленський поговорив ще щонайменше з двома групами, які мають допомогти йому зсередини захищати Україну від коронавірусу. Це телеканали і церкви.

Якщо на першій зустрічі президент просив грошей на закупівлю тестів, обладнання та захисних засобів, то під час комунікації з двома наступними – розуміння та аудиторій, до яких треба достукатися. Переконати в небезпеці пандемії коронавірусу, необхідності карантину та дистанційного навчання.

Робитимуть це через два проєкти – навчально-медійний "Всеукраїнська школа онлайн", який ще до запуску встигли розкритикувати за участь "112 Україна", Zik і NewsOne, і здебільшого медійний – "Великдень вдома".

Цей проєкт має переконати українців, зокрема тих, які повернулися з-за кордону і мають сидіти в самоізоляції, зустріти Великдень у своїй хаті. Над цим працюватимуть більше церкви та телеканали за ідейної підтримки Офісу  президента.

"Ми не організатори, ми ідейно надихаємо на цей проєкт", – розповідає заступник голови ОПУ Юрій Костюк.

Паралельно окремі проєкти святкувань готують самі українські церкви. Хтось святитиме паски онлайн, хтось передав право благословення великодніх страв до голови родини, а хтось, усупереч ідеї "Великодня вдома", досі чекає на відкриття храмів.

Потенційний сценарій українського Великодня в умовах світової пандемії коронавірусу розповідає "Українська правда".

Редактор без права редагування. Офіс президента

Великдень – чи не найбільший виклик карантину, навіть з його новими заборонами.

Зазвичай він починається з черг до супермаркетів, банкоматів і продовжується освяченням кошиків у храмах. На службах у церквах завжди велелюдно, а значною частиною прихожан є люди, що опинилися в групі найвищого ризику під час пандемії коронавірусу.

"Ми розуміємо, що, на жаль, у цьому році ми опинилися в такій ситуації – весь світ опинився в такій ситуації, – що всі традиційні дії, пов'язані з Пасхою, є небезпечними для людей", – говорить про усвідомлення ситуації з боку ОП Юрій Костюк.

В Офісі президента способом м'якої боротьби обрали інформаційну кампанію "Великдень вдома". Вона охоплює навчально-розважальні телепрограми з відомими людьми про те, як у домашніх умовах приготувати паску, зробити крашанки, зібрати великодній кошик тощо. Окремо – програми про історію та традиції свята.

Основний компонент "Великодня вдома" – трансляції служб, які, за словами Костюка, готові робити всі церкви.

Втілення самого проєкту віддали в руки телеканалів і церков – як виробничий бік, так і фінансовий.

"Ми проговорили окремо з церквами, окремо з телеканалами. І ті, і ті висловили готовність до такого формату, а далі – технічні нюанси. Хто буде це знімати, хто буде показувати – це вже їхня справа", – запевняє Костюк.

"Великдень вдома" вийде на телеканалах груп "1+1 медіа", StarLightMedia, "Україна", Суспільне та на тих каналах, що долучилися до "Всеукраїнської школи онлайн" та інших.

Проєкт також може отримати практичний бік. В Офісі президента розробляють способи доставки через Укрпошту освячених пасок для найменш захищених категорій громадян, зокрема пенсіонерів.

 

Сцена перша. Римо-католицька церква в Україні та передача права благословити кошик

У Римо-католицькій церкві кажуть, що хоч з президентом вони не зустрічалися, але святкувати Великдень вдома її прихожани таки будуть. Робитимуть це найперші в Україні – 12 квітня.

До цього у храмах без вірян відзначать Великий четвер (без обряду вмивання ніг), Страсну п'ятницю (без великої процесії) та навіть Велику суботу з Пасхальною літургією о 19-00.

"Це є літургія всіх літургій, – каже єпископ Римо-католицької церкви Віталій Кривицький, – вона є дуже довгою, дуже гарною, найчастіше найбільш людною. У цьому році, переконані, що буде так само, але – через засоби масової комунікації".

 
Єпископ Римо-католицької церкви в Україні Віталій Кривицький
ФОТО: FACEBOOK-СТОРІНКА ЄПИСКОПА

На жодне богослужіння з Пасхального тридення прихожани РКЦ в Україні не підуть до храму. Ранкову літургію 12 квітня слухатимуть онлайн: коротку о 9:30 і основну о 10:00.

"Хоча ця літургія з дому не є тим самим, що у храмі, бо людина, наприклад, не має можливості подати руку іншому, передаючи знаку миру (ритуал у римо-католицьких храмах – УП), прийняти причастя у формі хліба і вина. Але людина переживає ту ж саму євхаристію в себе вдома, і ми просимо людей, щоб вони не були на цій літургії, як у театрі або під час перегляду футбольного матчу, а брали участь.

Літургія побудована на так званому діалозі: священник говорить – люди відповідають. Якщо в храмі в цей час співається, заохочуємо до цього співання", – розповідає єпископ.

Після участі в літургії голова родини або найстарша людина в родині читає молитву та замість освячення кошиків у храмі благословляє великодні страви. Це виняткове рішення конференції Єпископату України під час пандемії коронавірусу.

"Це може бути дуже набожна бабуся. Якщо з чоловіком або дідусем у родині не все в порядку, провадить аморальний спосіб життя, тоді, звичайно, це робить інша людина. Перш за все підкреслюємо значення батька в родині, але табу на когось іншого немає. У кожній родині індивідуально", – пояснює єпископ.

Сцена друга. Українська греко-католицька церква та благословення кошика онлайн

Усе починається з 16 квітня, у Страсний четвер. Цьогоріч він проходить без традиційного вмивання ніг, а Страсна п'ятниця – без цілування плащаниці.

"Треба ділитися на маленькі групки, частенько виходити і тільки на вулиці святити паски", –  каже керівник департаменту інформації УГКЦ, протоієрей Ігор Яців про суботу напередодні Великодня.

Цього дня вірян з дерев'яними кошиками чекатимуть біля тих храмів УГКЦ, де це дозволяють місцеві органи влади. Священники виходитимуть на подвір'я, об'єднуватимуть навколо себе кількох людей, читатимуть молитву та святитимуть паски. Одне богослужіння – 15 хвилин, тобто 3-4 за годину.

Утім, після нових урядових обмежень церква акцентує – краще дочекатися 19 квітня і благословити страви онлайн.

 
Голова УГКЦ Блаженніший Святослав і президент України Володимир Зеленський
ФОТО: МЕДІАРЕСУРС УГКЦ

УГКЦ не може забезпечити всіх прихожан доставкою освячених продуктів, що мінімізувало б значну частину діалогів і дотиків. Утім, деякі страви, як і зазвичай, повезуть військовим і ув'язненим, що перебувають під опікою певних парафій.

"Зараз проблема оплатити комунальні послуги: немає людей у храмі, відповідно немає пожертв. Але ми щодня далі приватно молимося за нашу парафію. А великодні страви – це недешева річ", – пояснює протоієрей.

Попри відсутність пожертв, УГКЦ продовжує підтримувати державний карантин на великодній час.

"Загальний заклик такий: щоб до храму не йшли, а дивилися онлайн", – каже протоієрей.

В онлайні, тобто по телевізору та у Facebook, буде кульмінація святкування – ранкова літургія 19 квітня. Її треба не просто дивитися, а й активно брати участь.

"Попри те, що ти не йдеш до храму, це не означає, що ти собі лежиш на дивані в піжамі. Потрібно бути з відповідним ставленням, навіть якщо ти на службі вдома.

Якщо це для тебе є молитва, з якою ти єднаєшся, то є відповідне ставлення, одяг. Це практично як ти одягнувся йти до церкви, так ти одягаєшся вдома і з молитовною увагою слухаєш і береш участь", – пояснює протоієрей.

Відвідування храму для частини прихожан замінить благословення великоднього кошика онлайн.

 

"У нашій богословії важливий момент так званого наміру. Якщо священик чи священнослужитель має намір благословляти не тільки ті великодні страви, які він має перед собою, а й ті, що є в будинках його парафіян, які єднаються через трансляцію, то Боже благословення проникає туди. Воно не обмежується стінами храму", – каже протоієрей.

Страви не треба нести до монітора, аби не перетворювати молитву на шоу Анатолія Кашпіровського.

"Нас за Радянського Союзу Кашпіровський "заряджав", зараз не йдеться про той спосіб. Не йдеться про те, що треба ледь не в монітор запхнути цей кошик, ідеться про вже приготовлені страви.

Так само, як у неділю зранку люди мали йти до церкви з цими кошиками, так само він зараз зібраний, приготований, з тими традиціями і приписами", – додає протоієрей.

Сцена третя. Православна церква Московського патріархату та надія на відкриті храми

(ідентифікує себе як Українська православна церква)

"Пасха без літургії неможлива, – каже митрополит Бориспільський і Броварський Антоній на 22-ий день карантину, – тому наша принципова позиція – на Пасху буде звершуватися Божественна літургія".

Вірян на неї чекають, утім, кажуть: згідно з державними обмеженнями та правилами.

Ситуація для МП ускладнюється й тим, що їхній головний храм, Києво-Печерська Лавра, вже пішла на карантин до 24 квітня через виявлення 4 хворих коронавірусом.

 
Митрополит Бориспільський і Броварський Антоній та депутат від "Опозиційного блоку" Вадим Новинський під час літургії в Києво-Печерській Лаврі, 14 березня
ФОТО: FACEBOOK-СТОРІНКА МИТРОПОЛИТА

"Ми розглядаємо різні варіанти: як ускладнення, так і, можливо, що Господь дасть – пік пандемії пройде, і ми побачимо зовсім іншу ситуацію. Можливо, і не буде таких обмежень відносно парафіян на богослужінні.

Під час Паски головне – можливо, скажу щось навіть крамольне для людей світських – не кошик. Найголовніше – це взяти участь у божественній літургії, причаститися до Христових тайн", – каже митрополит.

Обряд освячення кошиків поки не скасовують, пояснюючи, що це можна робити впродовж дня, з поступовим надходженням вірян.

Утім, це не єдиний варіант – в УПЦ МП розглядають можливість відрядити своїх священників для освячення пасок, "кулічів" до хлібопекарень і на хлібозаводи.

"Є люди з різним рівнем релігійності та ставленням до церкви. Є такі, що ходять на Паску не тільки, щоб освятити кошик, вони ходять, щоб причаститися. А є люди – їх, мабуть, в Україні більшість (особливо в містах), – які приходять до храму тільки на Паску, і саме, щоб посвятити собі кошик.

Зазвичай, вони не стоять на літургії та не беруть участь у таїнстві Причастя. І тут, враховуючи пандемію і обмеження, можливо, є необхідність піти на нестандартний крок. Як виняток у цьому році дати змогу священнослужителям освятити паски прямо на хлібокомбінатах. І вже освячені паски наші співвітчизники могли б придбати в торговельних мережах", – розповідає митрополит Антоній.

 

Сцена четверта. Православна церква України та онлайн-синод

ПЦУ з форматом святкування Великодня під час карантину теж поки не визначилася. Допомогти в цьому має Священний синод, який скличуть ближче до 13 квітня.

"Це будуть практичні рекомендації для духовенства і мирян, зокрема про порядок звершення богослужінь у ці дні. Сюди входить: чи йти у храм, чи бути вдома, як святити паску тощо", – розповідав УП представник прес-служби ПЦУ, диякон Михайло Омелян.

Найімовірніше, засідатимуть по відеозв'язку, до якого кожен член синоду вмикається зі своєї парафії.

***

Уже цієї неділі, 12 квітня, Великдень відзначатимуть жителі європейських країн, у яких переважає католицизм. Зокрема, сусідні Польща, Словаччина, Угорщина.

Для України – як церков, так і держави, – це може стати наочним прикладом святкування і, можливо, місцем запозичення корисного досвіду.

З іншого боку, змінити "сценарій" Великодня може український уряд, якщо ще більше посилить карантин. Закриє храми, знизить вік для обов'язкової самоізоляції або й узагалі заборонить людям виходити на вулиці.

Утім, вже зараз зрозуміло, що пандемія змусила церкви йти на нестандартні кроки заради своїх прихожан. І цьогорічна організація Великодня буде не лише святом, а й тестом – як для церкви, так і для влади.

Ольга Кириленко

 

Вітання міського голови Тернополя Сергія Надала зі святом Благовіщення Пресвятої Богородиці

Вівторок, 07 квітня 2020, 09:30

Дорогі тернополяни! Українці!

Сьогодні ми святкуємо одне з 12 головних церковних свят – величне і світле свято Благовіщення Пресвятої Богородиці.

У цей день Церква згадує, як ангел Господній благовістив Діву Марію про чудесне народження Спасителя людського роду.

Цього року ми по особливому переживаємо усі традиційні свята, по особливому сприймаємо справжній зміст християнських таїнств. Цього року ми по особливому просимо в Господа та Пресвятої Богородиці про «благу вість» - завершення епідемії. Просимо про відвернення недуги від нашого краю, від наших домівок, від наших батьків, дітей та рідних. Просимо про здоров’я. Просимо про повернення до звичного життя.

Українці здавен вважали, що саме у цей день весна остаточно долає зиму. Тож нехай з весною на нашу землю прийде мир. Мир після перемоги над ворогами.

Добра звістка допомагає пережити всі труднощі. Нехай свято Благовіщення дарує нам усім надію!

Міський голова Тернополя                                                                                           Сергій Надал

 

Вітання міського голови Тернополя Сергія Надала зі святом Благовіщення Пресвятої Богородиці

Вівторок, 07 квітня 2020, 09:30

Дорогі тернополяни! Українці!

Сьогодні ми святкуємо одне з 12 головних церковних свят – величне і світле свято Благовіщення Пресвятої Богородиці.

У цей день Церква згадує, як ангел Господній благовістив Діву Марію про чудесне народження Спасителя людського роду.

Цього року ми по особливому переживаємо усі традиційні свята, по особливому сприймаємо справжній зміст християнських таїнств. Цього року ми по особливому просимо в Господа та Пресвятої Богородиці про «благу вість» - завершення епідемії. Просимо про відвернення недуги від нашого краю, від наших домівок, від наших батьків, дітей та рідних. Просимо про здоров’я. Просимо про повернення до звичного життя.

Українці здавен вважали, що саме у цей день весна остаточно долає зиму. Тож нехай з весною на нашу землю прийде мир. Мир після перемоги над ворогами.

Добра звістка допомагає пережити всі труднощі. Нехай свято Благовіщення дарує нам усім надію!

Міський голова Тернополя                                                                                           Сергій Надал

 

Платіжка за централізоване опалення за березень у Тернополі зменшиться на понад 32%

Вівторок, 07 квітня 2020, 09:30

КП «ТМТКЕ» на виконання рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради  від 16.12.2019 №1166 зі  змінами,  провело перерахунок нарахування плати за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води для Споживачів за  березень 2020 року.

Нагадуємо, в опалювальному сезоні 2019/2020 рр. вже було проведено перерахунок за жовтень, листопад, грудень, січень та лютий.

Детальніше про перерахунок плати за березень місяць у таблиці:

Види послуг

Одиниці виміру

Вартість послуги  у березні 2020 року, грн

%

До перерахунку

Після перерахунку

Централізоване опалення при відсутності лічильника ТЕ

в місяць /кв.м

31,69

21,28

- 32,85

Централізоване опалення при наявності лічильника ТЕ

1 Гкал

1746,82

1172,62

- 32,87

Централізоване постачання гарячої води за умови підключення рушникосушильників до системи гарячого водопостачання

куб.м

98,85

75,28

- 23,84

Централізоване постачання гарячої води за відсутності рушникосушильників до системи гарячого водопостачання

куб.м

91,36

70,25

- 23,11

Дякуємо Споживачам за своєчасну оплату та просимо й надалі проводити розрахунки  до 20 числа поточного місяця, як це передбачено типовим договором.

Нагадуємо Вам що, у зв’язку із ситуацією, що склалась навколо поширення інфекції коронавірусу та на виконання Рішення від 16.03.2020 оперативного штабу щодо недопущення занесення і поширення на території Тернопільської міської територіальної громади випадків захворювань, спричинених новим коронавірусом, виявленим у місті Ухань (Китай), КП «ТМТКЕ» тимчасово перейшло на дистанційне обслуговування Споживачів у режимі он-лайн.

Отримати інформацію про стан розрахунків та подати показники лічильників Ви можете дистанційно за телефонами: (0948) 40-15-78, (0948) 40-15-87, (0948) 40-15-79 або через особистий кабінеті на сайті підприємства https://teplo.te.ua/, через обрані Вами сайти, що приймають платежі,зокрема через сайт http://oplata.te.ua/ або відділення банків та Укрпошти, де проводите оплату.

З питань обслуговування лічильників телефонуйте: (0352) 25-14-41

Звертайтеся у підприємтсво через електронну пошту:  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду .

 

Ноутбуки та велосипеди: чим найбільше цікавились українці у березні

Понеділок, 06 квітня 2020, 12:42

 

У березні 2020 року кількість зацікавлених у покупці велотранспорту зросла на 70%, оголошень про продаж мотоциклів на кінець місяця стало на 9,5% більше у порівнянні з його початком.

Про це свідчать результати дослідження, проведеного експертами OLX.

"Індивідуальні засоби пересування - такі, як велосипеди та мотоцикли, стали фаворитами українців - і це помітно по статистиці відгуків на платформі OLX за березень 2020. Нових оголошень про продаж велотранспорту протягом останнього тижня березня стало на 23% більше у порівнянні з першим тижнем.

А кількість зацікавлених у їх покупці зросла на 70%. Нових оголошень про продаж мотоциклів під кінець місяця стало на 9,5% більше у порівнянні з його початком, а кількість унікальних відгукувачів зросла на третину", - йдеться у повідомленні.

Також українці почали частіше шукати товари для фітнесу.

 

"Крім того українці задумалися і про весняне генеральне прибирання оселі та стали частіше цікавитись побутовою хімією. Кількість унікальних відгукувачів на такі оголошення зросла більш ніж у 4,5 рази у порівнянні з першим тижнем місяця", - йдеться у дослідженні.

Також українці почали частіше цікавитися ігровими приставками та настільними іграми - бажаючих купити перші стало удвічі більше, а кількість нових пропозицій від продавців збільшилась на 22%.

Також зросла кількість зацікавлених у покупці комп’ютерів, комплектуючих та телевізорів - протягом останнього тижня березня у порівнянні з першим вона зросла на 14%. Ноутбуками стали цікавитися теж дещо частіше - на 11%.

Економічна правда

 

Курс валют: "чорний" ринок, міжбанк, обмінники

Понеділок, 06 квітня 2020, 12:41

 

6 квітня котирування гривні до долара на міжбанку станом на 14:45 встановилися на рівні 27,20 - 27,23 гривні за долар.

Про це повідомляє Finance.ua.

На 14:45 середні курси валют на міжбанку були наступними:

Долар США - 27,20 - 27,23 гривні;

Євро – 29,36 - 29,39 гривні;

На готівковому ринку котирування гривні до долара становлять 27,02 – 27,46 гривні. Євро купують по 28,95 гривні, продають по 29,67 гривні.

На "чорному" ринку долар торгується по 27,02 - 27,14 гривні, євро - 28,95 - 29,14 гривні.

Середній курс в обмінниках України: долар - 27,01 - 27,18 гривні, євро - 28,97 - 29,22 гривні.

Нагадуємо:

Нацбанк зміцнив офіційний курс гривні на 22 копійки, встановивши його на 6 квітня на рівні 27,37 гривні за долар.

3 квітня котирування гривні до долара на відкритті міжбанку встановилися на рівні 27,42 - 27,48 гривні за долар.

3 квітня котирування гривні до долара на закритті міжбанку встановилися на рівні 27,42 - 27,46 гривні за долар.

Економічна правда

 

104-річна італійка стала найстаршою людиною в світі, яка поборола коронавірус

Понеділок, 06 квітня 2020, 11:57

В Італії від коронавірусу вилікувалася 104-річна жінка, яка стала найстаршою людиною в світі, що подолала хворобу.

Про це повідомляє "Європейська правда" з посиланням на La Repubblica.

Ада Зануссо народилася у 1916 році і останні роки мешкала у будинку для літніх людей у місті Б’єллa на півночі Італії.

17 березня літній жінці стало зле – у неї була висока температура, проблеми з диханням. Пізніше тест підтвердив, що у неї коронавірус.

Її син Джамп'єро сказав, що підозрював, що його мама була хвора на  COVID-19 через велику кількість випадків захворювання в її будинку.

 

"Але зараз вона відновлюється, і лікарі вважають її найстарішою людиною в світі, яка видужала" - зазначив він.

Слід зазначити, що у будинку літніх людей, де мешкає Зануссо, від коронавірусу померли 20 осіб.

"Вона вже встає з ліжка і сідає на стілець. Вона анітрохи не втратила своєї ясності розуму. Її відновлення - велика радість і нагорода для всіх тих, хто дбав про неї в ці важкі дні" – розповідає один з лікарів.

Раніше від коронавірусу видужали дві 103-річні пацієнтки – китаянка з міста Ухань і мешканка Ірану.

 

Фінляндія планує чартерами доставляти сезонних працівників з України

Понеділок, 06 квітня 2020, 11:54

Міністерство праці Фінляндії планує організувати чартери для доставки в країну сезонних сільгоспробітників з України.

Про це повідомляє "Європейська правда" з посиланням на Yle.

Через обмеження, введені в зв'язку з епідемією коронавірусу, фінські фермери зіткнулися з гострим дефіцитом робочої сили. За їхніми словами, багато продуктів харчування можуть закінчитися і вартість їжі підвищиться, якщо весняні польові роботи не будуть проведені вчасно.

 

На фінських фермах традиційно працюють сезонні працівники з України, Росії і Таїланду.

Зараз міністерство праці вивчає можливість організувати чартерні рейси для українських працівників. За словами старшого фахівця Мінпраці Лаури Перхеентупа, українці повинні будуть пройти двотижневий карантин, перш ніж вирушити на ферми.

Вона повідомила, що в міністерстві в терміновому порядку працюють над цим планом.

За словами чиновниці, мова йде приблизно про 1500 працівників з третіх країн - вони критично важливі для фінського сільського господарства.

Також в Фінляндії планують запустити спеціальну рекламну кампанію з тим, щоб залучити на ферми місцевих жителів, відправлених в примусову відпустку, а також студентів, школярів і біженців.

Брак працівників відчувається не тільки в Фінляндії. Така ж ситуація по всій Європі. Під загрозою може опинитися збір врожаю овочів, ягід і винограду.

 

Кордон України і Польщі можна буде перетнути лише на авто і тільки у 2 пунктах пропуску

Понеділок, 06 квітня 2020, 11:52

З 7 квітня державний кордон України можна буде перетнути лише автотранспортом і лише у 19 пунктах пропуску.

Як повідомляє "Європейська правда", про це йдеться у повідомленні на сайті Державної прикордонної служби України.

З 7 квітня тимчасово закритими будуть 115 пунктів пропуску, ще у 28 пунктах пропуску тимчасово припинене пішохідне сполучення.

 

Кордон України з Польщею в обидва боки можна буде перетнути лише автотранспортом і лише в пунктах пропуску Ягодин-Дорогуськ і Краківець-Корчова. У пішому порядку без автотранспорту перетин кордону буде неможливий.

"Також нагадуємо, що іншими розпорядчими документами тимчасово закриті пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон для міжнародного пасажирського залізничного, повітряного, автомобільного (для автобусів) сполучення", - йдеться у повідомленні ДПСУ.

Із врахуванням усіх обмежень, введених українською владою та уповноваженими органами сусідніх країн, з 7 квітня залишається лише 19 пунктів пропуску, де можна перетнути державний кордон України власним автотранспортом.

"Відмітимо, що у зв’язку з тимчасовими обмеженнями, жодного пункту пропуску на державному кордоні, де здійснюється пішохідне сполучення, немає", - підкреслили прикордонники.

Виключення із обмежувальних заходів можуть прийматися щодо евакуаційних рейсів за рішенням уповноважених міністерств та відомств.

Минулого тижня повідомлялося, що на евакуацію в різних країнах світу очікують майже 11,5 тисяч громадян України.

Читайте також: Повернути всіх додому: чим останній тиждень займалося українське МЗС

 

У Києво-Печерській Лаврі четверо хворих на COVID-19

Понеділок, 06 квітня 2020, 11:49

Мер Києва Віталій Кличко повідомив, що у Києво-Печерській Лаврі зафіксували 4 випадки захворювання на COVID-19.

Джерело: брифінг міського голови 6 квітня

Пряма мова: "За минулу добу ще 22 киянина захворіли на коронавірус. На сьогодні в столиці вже 267 підтверджених випадків захворювання на COVID-19.

Захворіли 5 жінок віком від 29 до 71 року та 16 чоловіків від 24 до 82 років. Зокрема, двоє медиків. Також захворів 8-річний хлопчик. Чотири випадки захворювання – в Києво-Печерській Лаврі".

Деталі: За словами мера, 9 пацієнтів госпіталізували в столичні лікарні, 13 - лікуються вдома на самоізоляції.

Що було раніше: 4 квітня повідомили, що братія Києво-Печерської Лаври провела тестування на наявність коронавірусу. Зокрема, дослідження пройшов митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел.

Крім того Лавра закрилася на карантин і проводитиме богослужіння у закритому режимі.

 

Паливо нової економіки. Чи може "зелений" водень замінити нафту газ і вугілля

Понеділок, 06 квітня 2020, 11:44

Багато вчених називають водень "паливом XXI століття", адже він вирішує більшість проблем енергетичного сектору — не створює шкідливих викидів в атмосферу, в тому числі й вуглекислого газу та є відновлювальним видом енергії з необмеженими запасами.

Водень є найпоширенішим елементом не тільки на землі, а й в космосі. На нього припадає 3/4 усієї речовини у Всесвіті. Він також входить до складу води, яка займає майже дві третини поверхні нашої планети.

При цьому водень має значно вищу енергоємність, ніж природний газ, нафта чи вугілля. А продуктом згоряння водню є лише вода, що абсолютно безпечно для навколишнього середовища. Усе це робить його надзвичайно перспективним видом енергії в майбутньому.

На водневі можуть їздити автомобілі та інші види транспорту, його можна використовувати для опалення будинків, у промисловості, виготовляти з нього електрику та різноманітну хімію — азотну кислоту, метанол, етилен, пропілен, бутилен. Властивості водню відомі науці вже близько 200 років, то чому ж досі водень не витіснив усі викопні енергоносії?

Як виготовляють водень?

Водень не є чимось новим в енергетиці і його вже багато років використовують для потреб промисловості. При цьому він дуже рідко трапляється у природі в чистому вигляді, хоча є десятки способів отримання водню в лабораторних умовах.

У промислових масштабах є три найбільш поширені з економічної точки зору технології одержання водню.

Більшу частину промислового водню отримують з природного газу, обробляючи його парою високої температури (парове вуглеводневе реформування). Друга технологія — газифікація коксівного вугілля у спеціальних печах при високій температурі. Такий водень називають "синім" через те, що спосіб його виготовлення не є екологічним.

Третя технологія отримання водню — з води шляхом електролізу. Цей метод є дуже перспективним, однак надзвичайно енергоємним.

Собівартість
Собівартість "зеленого" водню для традиційної енергетики поки що залишається надто високою

У 2019 році обсяг виготовлення водню в світі склав близько 75 млн тонн. Понад 3/4 виробляється з природного газу, бо це найдешевше. Майже все інше отримують з вугілля, і лише близько 4% — іншими способами, серед яких електроліз води. Для отримання однієї умовної частини водню з природного газу потрібно витратити три частини газу.

Щоб отримати кілограм водню з води шляхом електролізу знадобиться 35 кВт/год електроенергії. Таким чином собівартість "зеленого" водню для традиційної енергетики поки що залишається надто високою у порівнянні з іншими методами.

Тож перша причина, чому водень досі не став головним паливом — він дорогий. Друга — використовувати газ і вугілля як сировину для отримання палива дорого, хоч і більш екологічно. Спалювати вугілля, щоб згенерувати електроенергію і використати її для розчеплення води на водень не тільки дорого, а й не екологічно.

У той же час розвиток і здешевлення сонячної та вітрової енергетики вносить суттєві корективи в цю економіку. Особливо, коли частка альтернативної енергії на ринку збільшується. За останні три роки в Україні сонячні панелі подешевшали майже на третину. А загальна потужність сонячних електростанцій збільшилася майже у 9 разів — із 568 МВт у 2016 році до 4925 МВт у 2019.

Специфіка сонячних електростанцій у тому, що вони виробляють енергію вдень, а пікове споживання електроенергії припадає на ранок і вечір. Дешеву надлишкову енергію можна використовувати для виготовлення водню з води.

Водень замість акумуляторів

Навіть у найбільш розвинених країнах, де альтернативна енергетика займає велику частку, від традиційних джерел поки відмовлятися не збираються. Усе тому, що коли немає вітру чи сонця, потребу в електроенергії доводиться компенсувати за рахунок ТЕС на вугіллі або гідроелектростанцій — їх найшвидше запустити.

Однак від цього теж можна відмовитися, якби були потужні акумулятори для зберігання виробленої енергії. У ХХ столітті проблему накопичення енергії вирішували, будуючи гідроакумулюючі електростанції, затоплюючи великі площі.

Пошуки найбільш ефективних способів тривають, зокрема, Tesla встановила в Каліфорнії та Австралії масштабні літій-іонні акумулятори. Швейцарський стартап Energy Vault розробив спосіб акумулювання енергії за допомогою вежі з 35-тонними бетонними блоками. У пікові часи генерації електроенергія використовується для їх підняття, а при потребі вони опускаються, генеруючи енергію.

Швейцарський стартап Energy Vault розробив спосіб акумулювання енергії за допомогою вежі з 35-тонними бетонними блоками
Швейцарський стартап Energy Vault розробив спосіб акумулювання енергії за допомогою вежі з 35-тонними бетонними блоками

Своєрідним акумулятором електроенергії може бути і водень. Коли енергії виробляється більше, ніж потрібно для споживання, її можна перетворювати у водень шляхом електролізу та зберігати як газ у підземних сховищах чи перекачувати по трубах, а при потребі знову перетворювати в електроенергію. Цей водень також можна використовувати для опалення, заправки транспорту.

Таким чином можна повністю перейти на "зелену" енергію та не залежати від погодних умов.

Так данська компанія Orsted планує побудувати на острові Борнхольм у Балтійському морі потужну вітрову електростанцію для масштабного виробництва "зеленого" водню.

Водень в газовій трубі

Водень, отриманий за допомогою відновлювальних джерел енергії, можна додавати в газотранспортні мережі. Це підвищує якість палива за рахунок більшої теплоємності водню та знижує викиди в атмосферу через те, що обсяг споживання газу скорочується.

В Європі запустили кілька подібних проектів. У німецькому Франкфурті-на-Майні з 2014 року проводять експеримент, додаючи близько 2% водню в місцеву газорозподільну мережу. Така кількість водню дозволяє не переобладнувати мережі. Подібні проекти є в Італії, Данії, Нідерландах.

У британському місті Лідс, де мешкає близько 750 тис. людей, у 2017 році розпочали проект, що передбачає використання до 20% водню у газорозподільній мережі. Також планується модернізувати мережі та обладнання у споживачів.

Цього року в Україні також почали тестування газоводневої суміші на закритих ділянках розподільчих мереж у 5 областях.

Транспорт на водні

Перший серійний автомобіль на водневому паливі був публічно представлений в листопаді 2013 року на Токійському автосалоні компанією Toyota.

Є три типи двигунів на водні. Перші — двигуни внутрішнього згоряння, що працюють на водно-газовій суміші. Другі — гібридні, які використовують водень або водно-газову суміш для генерації електроенергії та працюють від електродвигуна. Третій вид паливні комірки, у яких в результаті хімічної реакції взаємодії водню і кисню виробляється електроенергія без процесу горіння.

Такі двигуни мають найбільший коефіцієнт корисної дії. Максимальний ККД двигуна з водневими паливними комірками складає 83%.

Для порівняння, середньостатичний двигун внутрішнього згоряння має ККД в межах 30%. А найвищий показник ефективності серед бензинових двигунів, що був розроблений на початку 2014 року компанією Toyota має максимальний ККД 38%.

Автомобілі на водневих паливних елементах уже випустили на ринок Honda, Toyota, Hyundai і ряд китайських компаній.

 
Toyota Mirai працює на водні

Єдиним недоліком автомобілів на водні є їх вартість. У водневих паливних комірках як каталізатор використовують рідкісний і дорогий метал — платину. Через це вартість водневих автомобілів стартує від 70 тис. доларів.

У 2018 році в Німеччині запустили перший у світі потяг, що працює на водневих паливних елементах. Потяг може проїхати близько 800 км на одній заправці та перевозити 300 пасажирів.

Перед водневим транспортом є чимало викликів для того, щоб стати масовим. Постає проблема не тільки інфраструктури, а й здешевлення виробництва водню та водневого транспорту, а також безпеки.

Критики технології, зокрема Ілон Маск, який зацікавлений у розвитку електромобілів, наголошує, що водень є вибухонебезпечним. Витік водню неможливо відстежити, тому існує ризик утворення вибухонебезпечних сумішей.

Також чистий водень не можна транспортувати звичайними металевими трубами без покриття, він робить метал крихким. Тож, щоб використовувати газотранспортну систему, її потрібно переобладнати. Як і обладнання у кінцевих споживачів.

Попри те, водневі технології у поєднанні з альтернативними джерелами енергії в найближчому майбутньому мають всі шанси стати економічно вигіднішими, ніж викопні ресурси. Особливо для країн із невеликими запасами корисних копалин та зручним географічним розташуванням.

 

За тиждень "Укрспирт" поставив 300 тисяч літрів сировини для антисептиків

Понеділок, 06 квітня 2020, 11:41

 

За тиждень "Укрспирт" поставив майже 300 тисяч літрів дезінфекційного засобу українським виробникам.

Про це повідомляє прес-служба підприємства.

"Раніше "Укрспирт" не виготовляло сировину для антисептиків. Законодавці затвердили таке нововведення минулого тижня у межах боротьби із коронавірусом. За короткий термін ми поставили вже близько 300 тисяч літрів дезінфекційного засобу виробникам антисептиків.

Зараз у нас підписані відповідні договори з 32 українськими компаніями", — зазначив в.о. голови компанії Сергій Блескун.

ДП "Укрспирт" постачає сировину виробникам антисептиків, які раніше вже працювали з ритейлерами на українському ринку (компаніями, що займаються роздрібним продажем товарів) та в яких є відповідні виробничі плани для виготовлення антисептиків різних об'ємів.

Нагадуємозгідно з внесеними змінами до законодавства, ДП "Укрспирт" виготовлятиме дезінфікуючий засіб на базі своїх заводів до 30 квітня включно.

30 березня, Верховна Рада проголосувала за законопроєкт №3275, який, серед іншого, дозволяє виготовляти дезінфікуючий засіб (сировину для антисептиків) на базі заводів ДП "Укрспирт".

Економічна правда

 

Бізнес пропонує державі перевести в онлайн 13 послуг та 16 реєстрів

Понеділок, 06 квітня 2020, 11:38

 

Бізнес у зв'язку із пандемією пропонує державі, де це можливо, переходити в режим онлайн при наданні послуг та сервісів.

Про це повідомляє прес-служба Європейської Бізнес Асоціації.

"У цей час ми отримуємо звернення від компаній щодо зупинки видачі дозвільних документів органами влади, які класифікуються як надання адміністративних послуг. Саме життя підштовхує нас переходити від слов до діла в реалізації концепції  "Держава у смартфоні", де можна виділити два напрямки – послуги та реєстри/відкриті дані.

Вже сьогодні з в електронний формат необхідно перевести 13 послуг та 16 реєстрів. Хоча, безумовно, їх кількість значно більша і в подальшому, сподіваємось, більшість сервісів та послуг, які надає держава будуть здійснюватись електронно. Водночас, наразі органам державної влади також варто переходити на електронний документообіг, аби осучаснювати комунікацію та оперативно відслідковувати реакцію на звернення", - заявила заступник директора ЄБА Світалана Михайловська.

За її словами, також дуже потрібним для бізнесу є комунікаційний канал/гаряча лінія для звернень, щоб оперативно отримувати роз’яснення.

Серед онлайн послуг бізнес пропонує врахувати 13 ініціатив.

Зокрема, йдеться про використання BankID та MobileID для швидкої реєстрації та користування державними послугами, надання адміністративних послуг по ліцензуванню в електронному форматі та можливість здійснювати платежі за адміністративні послуги держави віддалено - усіма доступними платіжними інструментами та формами.

У контексті реєстрів актуальним, зокрема, є: відкриття доступу до реєстру виданих дозволів на міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом; переведення в онлайн інформації щодо дозволів на оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та щодо ліцензій виробників та імпортерів алкогольних напоїв, а також - переведення обігу складських документів на зерно в електронну форму.

Економічна правда

 

Зеленський: Карантин діє, за добу захворіло менше людей

Понеділок, 06 квітня 2020, 11:28

За минулу добу відсоток тих, хто захворів на коронавірусну інфекцію в Україні, знизився.

Джерело: Офіс президента

Деталі: Про це повідомив на щоденній селекторній нараді з главою держави прем’єр-міністр Денис Шмигаль.

Із 1319 зафіксованих випадків захворювання на коронавірус за останню добу виявлено 68. Це значно менше, ніж у попередні дні. Шестеро людей померли через важкі хронічні хвороби.

Президент висловив думку, що карантинні обмеження, запроваджені владою діють.

Пряма мова: "Зменшення кількості захворілих на коронавірус – це результат карантину. Ми могли б мати значно більше недужих, як у європейських країнах. Тому наші заходи були вчасними та правильними".

Нагадаємо: 2 квітня Кабінет міністрів ввів жорсткіші обмеження на час карантину, який діятиме до 24 квітня щонайменше. Зокрема, з 6 квітня забороняється перебувати у громадських місцях без вдягнутої маски чи респіратора, а також ходити більше, ніж по двоє (за винятком супроводу дітей).

Читайте також: Нові жорсткі обмеження на карантині: дозволи та заборони

Скільки людей захворіли на COVID 19 в Україні та світі

Українська правда
 

Академік Михайло Андрейчин: "Нова коронавірусна інфекція – проблема людства"

Понеділок, 06 квітня 2020, 11:10

0

Коронавірусна інфекція – хвороба людей і тварин (ссавців і птахів), яку спричиняють віруси з родини коронавірусів, що поділяються на 4 роди. Епідемічні штами вірусів віднесено до двох родів – Alphacoronavirus і Betacoronavirus. Їхній генóм представлений одноланцюговою РНК. Нуклеокапсид оточений білковою мембраною і ліпідною зовнішньою оболонкою з численними шипоподібними відростками (під електронним мікроскопом вони нагадують корону).

Коронавіруси здатні вражати органи дихання, травний канал і нервову систему. Первинна репродукція вірусу відбувається в слизовій оболонці верхніх дихальних шляхів і далі може поширюватися на нижні відділи, спричиняючи розвиток трахеобронхіту і пневмонії. У більшості хворих людей коронавірусна інфекція перебігає легко і проявляється помірною гарячкою, болем у горлі, кашлем; рідше – важко, призводячи до пневмонії різного ступеня тяжкості та, щонайгірше, до летальних наслідків.

Патогенні для тварин коронавіруси вперше були описані в 1930 році. Через 30 років два штами були визнані патогенними для людини. У 2002–2003 роках у Китаї коронавіруси спричинили епідемію тяжкого гострого респіраторного синдрому (ТГРС, SARS). Уважають, що його збудник, SARS-CoV, є похідним від коронавірусів кажанів. Тоді було зареєстровано 8096 хворих. Загальна летальність склала майже 10 % (переважно особи старшої вікової групи – понад 60 років). У 2012–2014 роках у Саудівській Аравії і сусідніх країнах мав місце епідемічний спалах так званого респіраторного синдрому Близького Сходу (MERS), спричинений вірусом MERS-CoV, що генетично близький до коронавірусів верблюдів. Тоді було зареєстровано 699 лабораторно підтверджених випадків у людей, померло 34,5 %.

У листопаді 2019 року в Китаї було діагностовано перший випадок нової коронавірусної інфекції, збудник якої отримав назву SARS-CoV-2, а хвороба – COVID-19. Геном цього вірусу на 79,5 % збігається з геномом вірусу SARS-CoV і на 96 % з геномом коронавірусу кажанів. У зв’язку з цим вважають, що новий коронавірус потрапив до людей саме від кажанів. Передача від людини до людини відбувається за допомогою аерозольного і контактного механізмів. На поверхні пластику чи металу він може зберігатися до 3 діб, а на дерев’яній – до 4 годин. Експерименти з білкового моделювання цього коронавірусу показали, що його білок S специфічно зв’язується з білком ACE2 людських клітин, тобто останній є рецептором нового збудника і допомагає йому проникнути в клітину. Вірус може спричиняти як легкі, так і тяжкі форми інфекції з такими симптомами та синдромами, як гарячка, кашель, пневмонія, діарея, дихальна й ниркова недостатності.

Епіцентр нової епідемії виник у м. Ухань (КНР), в якому нараховують понад 11 млн жителів. У наступні місяці епідемія поширилася на всі провінції Китаю, згодом – на 140 країн світу. Перший випадок нової коронавірусної інфекції в Україні зафіксовано 02.03.2020 року (м. Чернівці). 11.03.2020 року ВООЗ офіційно визнала наявність пандемії COVID-19 у світі й закликала уряди уражених країн запровадити загальнодержавні карантинні заходи. У світі на ранок 02.04.2020 року зареєстровано понад 937 тис. випадків COVID-19, з них більше ніж 47 тис. – летальні; в Україні на 04.04.2020 року – 1096 випадків, з них 23 – летальні. В Тернопільській області станом на 4 квітня поточного року виявлено 135 хворих, з них 2 померли.

Інкубаційний період триває 2–14 діб. Основні клінічні симптоми такі:

- гарячка,
- кашель (переважно сухий),

- біль у горлі,
- втома,
- задишка (ускладнене дихання).

Крім того, хворі можуть скаржитися на закладеність носа, біль у голові та м’язах, озноб, зрідка на нудоту, блювання, пронос. На 3–5-ту добу може приєднатися запалення легень. Для важкої пневмонії характерні часте дихання (>30 за 1 хв) і виражена дихальна недостатність. Її прогресування може ускладнитися гострим респіраторним дистрес-синдромом, сепсисом і септичним шоком. Летальність коливається приблизно від 2,3 % (Китай) до 10 % (Італія). За даними китайських лікарів, у 80 % випадків COVID-19 має легкий перебіг, у 15 % – тяжкий, у 5 % – дуже тяжкий, тобто небезпечний для життя (легенева недостатність, септичний шок, поліорганна патологія). Найтяжче COVID-19 переносять хворі з діабетом, серцево-судинними проблемами, зокрема з високою гіпертонією, з хронічними захворюваннями органів дихання (ХОЗЛ, бронхіальна астма, легеневий туберкульоз), цереброваскулярними, онкологічними проблемами. Найлегше хворіють діти, найважче – літні люди. Чоловіки мають більший ризик померти від COVID-19, ніж жінки.

Запідозрити COVID-19 можна на підставі відповідних епідеміологічних і клінічних даних. До уваги береться факт перебування пацієнта протягом останніх 14 днів до захворювання в країнах або регіонах підвищеного ризику або спілкування з людьми, які мали гарячку та респіраторні симптоми. Крім наведених вище клінічних ознак, підозрілими на коронавірусну інфекцію треба вважати характерні дані комп'ютерної томографії легень : множинні затемнення, що нагадують матові скельця, та інфільтрати обох легень й ущільнення легеневої тканини.

Для лабораторного підтвердження діагнозу використовують:

- полімеразну ланцюгову реакцію на виявлення нуклеїнової кислоти коронавірусу в матеріалі від хворого (золотий стандарт),
- швидкий тест на виявлення антитіл до коронавірусу в крові за допомогою імунохроматографічного методу (позитивний результат здатен фіксуватися на 5-6-й день від початку захворювання).
Від хворих і контактних осіб на дослідження забирають мазки з носо- і ротоглотки, мокротиння, ендотрахеальний аспірат, кров, сечу, кал. У плані диференційної діагностики застосовують тест-системи для виявлення вірусів грипу та інших гострих респіраторних вірусних інфекцій, симптоми яких подібні до COVID-19.

Хворі та контактні особи підлягають негайній ізоляції. Місцем лікування хворих осіб повинні бути мельцерівські бокси з ізольованою вентиляцією, герметичні бокси зі зниженим тиском, бокси інтенсивної терапії виділених місцевою владою лікувальних закладів. Медичний персонал користується засобами індивідуального захисту 1-3-го рівнів залежно від виду роботи (хірургічна шапочка, маска або медичний респіратор, або захисний респіраторний девайс, що покриває все обличчя, робочий костюм, одноразовий захисний костюм, одноразові захисні рукавиці, захисні окуляри).

Раннє лікування може знизити частоту важких і критичних форм захворювання та пом’якшити їх перебіг. Для цього пропонують протималярійні гідроксихлорохін або хлорохін, комбінований препарат від ВІЛ-інфекції лопінавір / ритонавір, протигрипозний озельтамівір, противірусні препарати широкого спектру дії ремдесивір, нуклекс, протефлазид та ін. Однак ефективність цих препаратів поки що не доведено, оскільки їх не досліджено за критеріями доказової медицини як ліків від COVID-19. Тому призначають зазвичай патогенетичну і симптоматичну терапію відповідно з клінічними показаннями. При гострому респіраторному дистрес-синдромі – тоцилізумаб і метилпреднізолон. У разі приєднання вторинних бактерійних і опортуністичних інфекцій – антибіотики та інші хіміопрепарати. При гіпоксемії здійснюють оксигенотерапію і штучну вентиляцію легень. Ізоляцію перехворілих припиняють після отримання двох негативних результатів дослідження мазків з носоглотки на РНК коронавірусу.

З метою профілактики інфікування й поширення коронавірусу ВООЗ рекомендує вживати такі заходи: мити руки з милом (не менше 30 с) і обробляти їх спиртовим антисептиком, не торкатися очей, носа й рота брудними руками, застосовувати медичні маски, уникати споживання сирих або недостатньо термічно оброблених продуктів тваринного походження, оминати людні місця. У разі підозри в себе коронавірусної інфекції МОЗ радить невідкладно звернутися до свого сімейного лікаря або на «гарячу лінію». В умовах пандемії багато країн, в тому числі Україна, запровадили карантин з відповідним комплексом протиепідемічних і профілактичних заходів (закриття держаних кордонів, шкіл, дитячих закладів, бібліотек, театрів та інших закладів культури, магазинів, за винятком аптек і продовольчих магазинів, скорочення громадського транспорту, заборона зібрань тощо). Специфічної профілактики на сьогодні ще немає, проте науковці інтенсивно займаються створенням вакцини.

Михайло Андрейчин, академік НАМН України, завідувач кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією, шкірними та венеричними хворобами, професор

 

Професійні вірусологи поділилися досвідом з фахівцями Тернопільського обласного лабораторного центру

Понеділок, 06 квітня 2020, 11:02

Доценти найкращої в Україні кафедри вірусології із Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика - НМАПО ознайомились із роботою фахівців ДУ "Тернопільський ОЛЦ МОЗ України". Вони поділились досвідом з тернопільськими колегами стосовно молекулярної діагностики COVID-19 методом ПЛР.

Про можливості нашого центру київським спеціалістам розповіли голова Тернопільської облдержадміністрації Володимир Труш та голова Тернопільської обласної ради Віктор Овчарук.

«Наше завдання — захистити жителів Тернопілля від поширення цього небезпечного захворювання. Необхідно провести широке тестування осіб, які перебувають в групі ризику, аби максимально визначити носіїв коронавірусної інфекції й убезпечити таким чином наших краян», — наголосив Володимир Труш.

Вірусологи Оксана Обертинська та Світлана Степанюк провели практичні заняття з фахівцями тернопільського центру. Науковці відзначили злагодженість роботи місцевих колег. Світлана Степанюк зауважила, що Тернопільський обласний лабораторний центр — один з найкращих у Західному регіоні.

Науковці показали на практиці, як оптимізувати перевірку аналізів на виявлення коронавірусу з тестів будь-якого виробника.

«Завдяки спільній роботі зі столичними колегами наша лабораторія працюватиме ще продуктивніше й результативніше. Адже наша мета — максимально захистити жителів області за допомогою своєчасної діагностики та локалізації поширення хвороби», — підсумувала головний санітарний лікар Тернопільської області Оксана Чайчук.

 

Роз’яснення щодо нових обмежувальних заходів на період карантину

Понеділок, 06 квітня 2020, 11:00

Роз’яснення щодо нових обмежувальних заходів на період карантину

 

Прийняті Постановою №211 нові норми обмежувальних заходів викликали в українців безліч запитань. Тому надаємо роз’яснення щодо найбільш поширених запитань.

Чому запровадили правило носити з собою документи, що посвідчують особу?
Наявність у людини документів дозволить перевірити, чи не мусить вона бути на самоізоляції, або в обсервації. А також це дасть можливість органам правопорядку застосовувати адміністративну відповідальність для порушників правил карантину.

Чи можна ходити по вулиці без маски?
В Постанові №211 сказано, що в усіх громадських місцях ви маєте бути в масці чи респіраторі.

Громадське місце - частина будь-якої споруди, яка доступна або відкрита для населення, в тому числі за плату (під'їзди, підземні переходи, стадіони; парки, сквери, дитячі майданчики, стадіони, зупинки громадського транспорту, ліфти, державні установи, медичні установи та інше).

Але! Перелік громадських місць може бути розширений органами місцевої влади. Наприклад, у м. Києві до громадських місць відносяться також зупинки громадського транспорту та 50-метрова зона навколо них; церкви та 50-метрова зона навколо них; заклади торгівлі закритого і відкритого типів, зокрема торгові ряди та ринки; кінотеатри та прилегла до них територія; тощо.

Тому ми наполегливо рекомендуємо перебувати на вулиці в масці, оскільки у будь-який момент можете опинитись на території, яка підпадає під визначення «громадське місце».

Навіщо запроваджується обов’язковий масковий режим?
Це потрібно заради безпеки всіх нас. Враховуючи темпи розповсюдженя коронавірусної хвороби всі люди розглядаються як потенційно інфіковані. Ви можете не знати, що є переносником вірусу, проте можете наражати на небезпеку інших. Маска запобігає можливому інфікуванню оточуючих. Коли маска на обличчі, тоді виділення біологічного матеріалу, який може містити збудник, зменшується.

Яка відповідальність за порушення правил карантину? Чи можуть мене оштрафувати за похід в парк чи відсутність маски?
Можуть. За порушення правил карантину – штраф від 17 тис. грн до 34 тис. грн. А якщо ви порушуєте санітарні правила та норми щодо запобігання інфекційним захворюванням, може бути й кримінальна відповідальність.

Чи закривають церкви на період карантину?
Уряд не закриває церкви, проте масові та релігійні заходи заборонені. Ми закликаємо всіх українців залишатися вдома на період карантину.

Хто контролюватиме дотримання заходів карантину? Чи буде поліція стояти на входах в парки?
Контроль за дотриманням правил карантину в публічних місцях буде здійснювати МВС та Нацгвардія.

Чи можна ходити по вулиці втрьох?
Вулицею можна пересуватися лише вдвох. Виняток – супроводження дітей незалежно від їх кількості.

В якому випадку людям старше 60 років можна тепер виходити на вулицю?
Люди старше 60 років поки що мають сидіти вдома. Вони відносяться до групи підвищеного ризику, відтак - потребують самоізоляції. Що це означає? По-перше, вони мають перебувати у визначеному ними місці самоізоляції. По-друге, утримуватися від контакту з іншими особами – крім тих, з якими вони спільно проживають.

А якщо вони не мають близьких людей молодшого віку, які можуть про них піклуватися?
Люди, що знаходяться на самоізоляції (крім хворих на COVID-19) та про яких немає кому подбати, дозволено відвідувати магазини та інші місця торгівлі, які розміщені на відстані не більше ніж 2 кілометри від місця самоізоляції. Ці люди мають дотримуватися масочного режиму.

Окрім того, Уряд доручив обласним державним адміністраціям вжити додаткових заходів до виявлення та обслуговування одиноких осіб та осіб, які одиноко проживають, серед громадян похилого віку, осіб з інв