В лютому працюватимуть шість комплексів для оформлення біометричних паспортів

Четвер, 15 січня 2015, 08:45

12 січня, як і планувалося, в обласному Управлінні державної міграційної служби України, що на бул. Шевченка, 10, розпочали прийом заяв від громадян на оформлення біометричних паспортів.

 На обслуговування однієї людини працівники міграційної служби витрачають 15-20 хвилин. Значних черг в приймальній міграційної служби не має. Це, найймовірніше пов’язано із тим, що наразі паспорт із чипом не надає своєму власникові тих перевага, про які йшлося раніше – безвізового в’їзду в країни Євросоюзу.

 З релігійних міркувань громадяни України зможуть відмовитися від біометричного паспорта і отримати документ нового зразка, але без чипа. Крім того, буде можливість відмовитися і від сканування відбитків пальців рук при оформленні біометричного паспорта.

Загальна сума оплати при оформленні біометричного паспорта протягом 20 робочих днів складе 518,15 грн. Паспорт без електронного чіпа обійдеться дешевше - в 461,15 грн.

Крім того, залишається можливість прискореного оформлення документа (протягом 7 робочих днів). У такому випадку паспорт з електронним чипом обійдеться в 775,3 грн, без чіпа - 718,3 грн.

 Згодом жителі області зможуть оформити паспорти для виїзду за кордон також в інших територіальних підрозділах,  де традиційно здійснювався прийом таких заяв: Борщівському, Бучацькому, Кременецькому Чортківському районних секторах і в Тернопільському міськвідділі міграційної служб . Наразі там уже встановлено необхідне телекомунікаційне обладнання, протестовані канали зв’язку також завезено комплекси для оформлення біометричних паспортів.

 До слова, до поки нові комплекси у районних секторах не почнуть діяти, там оформлятимуть закордонний паспорт нового взірця, але без електронного носія біометричної інформації.

 Планується, що всі шість комплексів для оформлення біометричних паспортів повноцінно працюватимуть вже у лютому.

 Як і очікували в міграційній службі, зараз серед жителів області спостерігається деякий ажіотаж щодо закордонних паспортів. Не в останню чергу це пов’язано із сезонним збільшенням кількості охочих оформити паспорт для виїзду за кордон. Багато наших співвітчизників, які працюють за кордоном, на Різдвяні свята повертаються додому. Цей короткий період перебування в Україні вони намагаються використати для приведення до порядку документів.

 Відтак, з метою запобігання утворення великих черг, у міграційній службі просять громадян, у яких немає нагальної потреби для оформлення закордонного паспорта, по можливості, відтермінувати свої звернення до кінця січня – початку лютого.

 Головний спеціаліст по зв’язкам з громадськістю та ЗМІ Управління Державної міграційної служби в Тернопільській області Ірина Бойко.

 

 

 

Тернополяни сплатили майже 20 мільйонів гривень військового збору

Четвер, 15 січня 2015, 07:40

З початку запровадження військового збору платники податків Тернополя та Тернопільського району до бюджету сплатили 19, 5 млн. грн. цього платежу, з них у грудні 2014 року – 5, 3 млн. гривень.

Нагадуємо, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 р. № 71-VIII продовжено термін справляння військового збору до набрання чинності рішення Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України.

Об’єктом оподаткування з 1 січня 2015 року є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід платника податку.

Платниками податку є фізичні особи — резиденти, які отримують доходи як із джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, фізичні особи — нерезиденти, які отримують доходи із джерела їх походження в Україні, а також податкові агенти.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 Податкового кодексу України, за ставкою 1,5%.

Відділ комунікацій Тернопільської об’єднаної ДПІ

ГУ ДФС у Тернопільській області

Вірш росіянина "Українським патріотам" визнали екстремістським

Середа, 14 січня 2015, 09:37

Здравствуйте! Посылаю вам своё новое стихотворение, написанное в Орловском областном суде, который признал экстремистским моё стихотворение "УКРАИНСКИМ ПАТРИОТАМ". Таким образом, мои произведения стали теперь официально запрещать в нашей "демократической России". Всего вам доброго! Стойкости вам и крепости духа! Тримайтеся, друзі!

УКРАИНЕ.
«Это наша война.»
«Убивать, убивать, убивать. Больше разговоров никаких не должно быть. Как профессор я так считаю».
Александр Дугин

«Фашистскую гадину надо давить в собственном гнезде! Надо вводить войска - защитить наших братьев и остановить бандеровцев- фашистов!»
Сергей Миронов.

«Нужно, чтобы россияне вошли на Украину. Я уже даже просчитал, что эту задачу нужно поставить перед Псковской дивизией ВДВ. Эти парни заняли бы все ключевые позиции».
«Я считаю, пришло время не только русские земли вернуть под русский флаг, что естественно, но и западные земли Украины».
«Государства нет, надо чтобы был хозяин на любой земле: русские – на востоке, поляки – на западе и все остальное. А с Киевом судьбу будем решать позже».
«Украины как независимого государства не будет».
Владимир Жириновский.

«Севастополь вернули. Киев надо вернуть».
Сергей Доренко

«Мы не сможем, потеряв Донбасс, сохранить мир, так как следующая цель, которая декларируется – Крым".
Сергей Глазьев

«Мы считаем, что время «Ч» давно наступило.»
«Мы призываем государственную власть России официально признать Донецкую и Луганскую народные республики, оказать всю возможную помощь их населению.»
Геннадий Зюганов

«Мы медленно запрягаем, но быстро едем – со скоростью 90 километров в час, какую развивают русские бронетранспортёры.
Протрите пенсне, господа, русские идут!»
Александр Проханов

Вот они - "белы и пушисты".
Орут: "Айда на Киев рать!"
Хотят российские фашисты
Тебя на клочья разодрать.

Звериным клацают оскалом.
Их изнутри сжирает злость.
Кровавым этим всем шакалам
"Твiй вiльний дух" как в горле кость.

Ты "незалежністю" богата.
Твои все помыслы чисты.
Объятия "Большого Брата"
С достоинством отвергла ты.

Твоя им ненавистна мова.
Рабой ты не далась Кремлю.
Ты снова защищать готова
Свободы путь и честь свою.

Будь непреклонна и едина,
Героев нации люби.
Мужайся, рiдна Україна !
Хай допоможе Бог тобі!
(Орловский областной суд)

Позор российским империалистам! СЛАВА УКРАИНЕ!

С наилучшими пожеланиями,Александр БЫВШЕВ, Орловская область,пос.Кромы,отстранённый от работы сельский учитель,поэт,проходящий по 2 уголовным делам за  стихи в поддержку территориальной целостности и независимости Украины.

P.S.
После хамской статьи в № 45 (12 ноября 2014) "Литературной газеты", где на меня вылили всевозможные помои и пошли на откровенный подлог, в эту позорную травлю включилась областная коммунистическая просталинистская газета "Орловская искра", сканированную статью из которой я вам на всякий случай посылаю прикреплённым файлом.

Транспортний податок повертається!

Середа, 14 січня 2015, 09:27

Передноворічними змінами до Податкового кодексу України до складу майнових податків введено транспортний податок.

Зазначено, що його платниками є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об’єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Ставка податку встановлена з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен такий легковий автомобіль.

Обчислення суми податку з фізичних осіб здійснюється податковою інспекцією за місцем реєстрації платника податку, а податкові повідомлення-рішення про сплату сум платежу та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) таким особам до 1 липня.

За автомобілі, придбані протягом року, податок сплачується фізичною особою починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий автомобіль. Податкова інспекція надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають до податкової інспекції за місцем реєстрації транспортного засобу декларацію за встановленою формою, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо автомобілів, придбаних протягом року, декларація юридичною особою - платником подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

Транспортний податок сплачується:

а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації;

Слід зазначити, що органи внутрішніх справ зобов’язані до 1 квітня 2015 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації таких транспортних засобів відомості, необхідні для розрахунку податку.

А з 1 квітня 2015 року вони повинні подавати такі відомості щомісячно, у 10-денний строк після закінчення календарного місяця, за місцем реєстрації об’єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.

Отримати детальну інформацію можна у Центрі обслуговування платників, за адресою Білецька 1 або за телефонами 43-46-10 та 15-07.

Відділ комунікацій Тернопільської об’єднаної ДПІ

ГУ ДФС у Тернопільській області

1 січня встановлено мінімальну заробітну плату

Вівторок, 13 січня 2015, 08:31

Законом України «Про Державний бюджет на 2015 рік» мінімальну заробітну плату з 1 січня 2015 року встановлено у розмірі 1218 грн., а з 1 грудня — 1378 грн.

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб.

Відділ комунікацій Тернопільської об’єднаної ДПІ

ГУ ДФС у Тернопільській області

Тернополян запрошують на благодійний концерт

Понеділок, 12 січня 2015, 06:38

4-річній дівчинці поставили діагноз гострий лейкоз

Ще півроку тому батьки 4-річної Варвари Глущенко не підозрювали, що за примітивним болем у ніжках приховується РАК.

11 січня у Тернополі оголошено Днем жалоби

Неділя, 11 січня 2015, 13:49

Міський голова Тернополя Сергій Надал підписав розпорядження про оголошення в м. Тернополі Дня жалоби. Зокрема, у розпорядженні йдеться: «У зв'язку із трагічною загибеллю під час проведення антитерористичної операції бійця полку «Азов», тернополянина Павла Баса оголосити в м. Тернополі 11 січня 2015 року Днем жалоби».

У цей день на будинках та спорудах комунальної власності на території міста будуть приспущені Державні Прапори України, а також відмінено розважально-концертні заходи та спортивні змагання.

Неповторні картини тернопільських пейзажів Ігоря Гринюки

Субота, 10 січня 2015, 09:42

Ми продовжуємо знайомитись з митцями рідного міста – неповторними, творчими тернополянами.
Сьогодні розглядаємо художні напрацювання Ігоря Гринюки. Талановитий митець вміло поєднує теплу палітру з холодною, - пише сайт Культурно. Добре витримана перспектива та глибина роботи передає настрій і, навіть, погоду, що зображена. Яскраві та насичені кольори роблять картину живою. Свої полотна художник створює спеціальним художнім шпателем. Автор використовує техніку живопису мастихіном. Вона має вагому відміну від техніки застосування кисті. Спочатку з палітри береться трохи фарби за допомогою кінчика інструменту, потім бічною стороною леза фарба розноситься по полотну або злегка вдавлюється в полотно. Після нанесення маленьких точок фарби, необхідно отримати тонкі лінії. Для цього художнику слід провести мастихіном сильно вниз. Текстура створюється за допомогою плоского натискання лезом вниз, безпосередньо у фарбу.
Роботи Ігоря Гринюки можна оглянути на вулиці Валовій щодня.

Оксана Божко

Тернополянин написав мелодію для «Курантів» у архикатедральному соборі

П'ятниця, 09 січня 2015, 09:20

Вже кілька років у самому центрі нашого міста можна почути, як б’ється серце Тернополя – щогодини лунає бадьора мелодія системи «Куранти» у архикатедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці. Не лише європейськості та яскравості додає та музика Тернополю, але й неповторної радісної атмосфери. Секрет цього музичного дива добре знає автор мелодії Леонід Новосельцев – композитор, музикант, звукорежисер і людина, яка знає ціну життю й ілюзіям, пише сайт Культурно.

-          Леоніде, усе Ваше життя тісно переплетене з музикою, Ви маєте багатющий досвід у цій сфері. Чи не перетворилися для Вас заняття музикою у буденність, роботу?

-          Взагалі для мене робота – поняття антидуховне, антилюдське. Тому що саме через те, що називається роботою, ми стаємо рабами багатьох речей, які аж ніяк не є головними в нашому житті.

 

-          Що ж для Вас є у житті головним?

-          Найголовніше в житті – це особистий час людини. Але ми не вміємо цінувати наш час. Ми дозволяємо численним факторам забирати його в нас. Я навчився цінувати свій час – кожну секунду свого дихання, свого спілкування.

 

-          Скільки часу Вам знадобилося для того, аби навчитися цінувати час? Ось така гра слів.

-          Зрозумів значення часу в років 42-43. Це необхідно самостійно відчути. Тому що неможливо зрозуміти, якщо хтось про це просто розкаже. До цього треба самому прийти.

 

-          А скільки свого дорогоцінного часу присвячуєте музиці?

-          В середньому в день на заняття йде близько двох годин. А на створення різних фонограм, вивчення комп’ютерних програм, на спілкування з колегами витрачаю практично доби. Ось, приміром, не спав дві останні ночі. Музика для мене не робота, а спосіб життя. Це мій спосіб дихати.

-          Може пам’ятаєте конкретний момент, від якого можна почати відлік такого Вашого способу життя?

-          Ні, щодо музики установку з самого дитинства мені дали батьки. Кожному з нас свого часу батьки ставлять певні рамки поведінки, вимоги до  чого-небудь. Так само й мені говорили: «Ти будеш музикантом!» А я не хотів бути музикантом – хлопці за вікном у футбол грають, а я, злий, як чорт, всі ці гами, етюди штудіюю. В музичній школі я пропускав уроки, за що, звісно, отримував ременем від батька – він же прекрасний скрипач.

 

-          Однак щось таки мало вплив на те, що своє майбутнє Ви пов’язали з музикою?

-          Я збирав вініли. В мене першого у Тернополі був запис концерту Стіві Вандера –американський вініл «Секрети життя планети».  А ще мені пощастило з вчителями музики. В мене були чудові вчителі. І була можливість поїздити на різні концерти з матір’ю, через що часто пропускав уроки в школі.

 

-          Можете коротко охарактеризувати себе як музиканта?

-          Скажу правду – я дуже лінивий егоїст. І я дуже не люблю працювати. Самокритику вважаю  нормою. Це мій комфортний стан. Дев’ять років я не грав взагалі, тому що… не хотів. Зовсім не міг слухати музику – навіть хорошу. Це мене дратувало.

 

-          Чому ж виникла така тривала перерва в музичній діяльності?

-          Як в будь-якої людини, були в мене різні життєві проблеми. Але саме в той період  я зрозумів, що поняття любов, надія – це ілюзія, це те, чого в природі не існує в принципі. Проте без ілюзій ніяк. Ілюзії допомагають нам вижити.  От і музика як мистецтво створює ілюзорну картину світу.

-          А що допомогло повернутися в музику після дев’яти років відпочинку?

-          Я став в собі копатися. Ставив собі питання – а для чого взагалі все? Думав так – я лінивий і егоїстичний, за роботу внутрішніх органів я не несу відповідальності – вони й так працюють, але ж хтось, напевно, все це створив? Тому єдине, що має цінність – це людське життя. Найважливіше – просто дихати. Дихати, щоб жити. І жити заради того, що приносить радість.

-          Як сьогодні оцінюєте музично-культурне життя в Україні й Тернополі зокрема?

-          Дев’ять років мене не було в музиці, я якийсь період пропустив, а потім побачив просто таки неадекватну ситуацію – люди змінились. Чи вони вчитися не хочуть, чи не цікаво їм в світі жити? Не знаю. Спостерігаю за неповнолітніми, які цілими днями п’ють пиво через трубочку. Це виродження нації? Яка музика потрібна цій нації? Хіба їм потрібна класика? Після 90-х років ми втратили в культурі дуже багато. На світ Божий повилазило безліч прізвищ, які таке ж мистецтво, як я космонавт. Людей довгий час не вчити, хто є хто, людям дали поганий варіант попси, бо ж і попса буває різною – порівняйте хоча б попсу Майкла Джексона і нашу низькопробну «популярну музику». Навіть необізнана людина відчує різницю в якості. Всі ці «зірки» – сміх один. Час витрачають на дурниці, які абсолютно  нічого не вартують. Через це багато музикантів були вимушені покинути сцену і навіть країну, бо тут вони були просто не цікаві. Публіка бажала дивитися на співаючих мавп, а не на професійних музикантів. Ще одне – нема зараз у нас музичних теоретиків-критиків. Тільки не критиканів – а критиків, які б на державному рівні контролювали музикантів. Але у державній верхівці є лише крадії та бандити, які й уявлення не мають про Чайковського.

 

-          А щодо позитиву? Є ж у сучасній музиці моменти, які заслуговують на хорошу оцінку?

-          Є прекрасні люди, молоді музиканти в Тернополі, які кращі за мене в тисячу разів, розумніші за мене в тисячу разів, вправніші за мене. Так і має бути – розвиток. Сьогодні ХХІ століття!

 

-          Що, на Ваш погляд, слід в першу чергу змінити, аби така невтішна ситуація у культурі налагодилася?

-          Мистецтво, звичайно, не на останньому місці в суспільстві, але далеко не на першому. Тому в першу чергу треба покращити ситуацію з політикою й економікою , а вже потім, коли побачимо, що таке професіонали в дії, треба братися за культуру. Це, як і все в житті, взаємопов’язано.

 

-          Ви активно висловлюєте свою громадянську позицію?

-          Обов’язково. Я ж тут живу. Я тут граю. Люди мене слухають. Я підтримую ту молодь, яка хоче жити інакше. Хоча я проти усіх цих беззмістовних «надій», але вірю, що є молоді люди, які вирішать своє життя так, як вони його бачать. Я дуже надіюся на молодь, яка все-таки буде менше говорити і більше робити.

 

-          Ви мали концерти в Східних містах України. Чи помітили різницю між західноукраїнською публікою й східною?

-          Там люди настільки зазомбовані, що я дивуюсь, чи це справді дорослі, які можуть аналізувати ситуацію.  Тут молодь має вільніше, глибше сприйняття музики.

 

-          Розкажіть про свою композиторську роботу, адже Ви довгий час писали музику до дитячих вистав.

-          Так, хотілось трохи «покомпозиторствувати». Скажу правду, для дітей писати дуже складно, тому що вони чесні, вони зразу відчувають фальш. Часто не виходило написати те, що хотілося. Доводилось останні волоски виколупувати –  ну чому ж не виходить 16 такт? Це потуги, це народження музики.

 

-          А як народилися звуки, які тепер кожного дня чути в центрі Тернополя? Я про систему «Куранти» у Катедрі.

-          З пропозицією написати мелодію для «Курантів» до мене звернувся шеф-редактор газети «У кожен дім» Вадим Перець. Я спершу сумнівався, але згодом погодився. А мелодію пов’язав з українським гопаком. Логічно – всі знають український гопак. Це купа позитиву, це мажор – те, що навіть засмученій людині підніме настрій.

 

-          Леонід Новосельцев – музикант, композитор, звукорежисер. Що з цих напрямків діяльності Вам приносить найбільше задоволення?

-          Це дуже серйозний комплекс. Чим більше мов ви знаєте, тим краще пізнаєте світ, чим більше наук розумієте, чим більше книжок читаєте, тим глибше пізнаєте світ. Так само я не можу виокремити щось одне. Це все мені допомагає  почуватися гармонійно.

-          Що б Вам хотілося втілити у майбутньому?

-          Завтра буде завтра, а зараз – це зараз , тому що вчора для мене – це нічого. В мене якось в житті так виходить – коли я щось завершую робити, мене це перестає цікавити. Найцікавіший для мене процес.

 

-           А що надихає на цей процес?

-          Правда, життя, дихання, спілкування. Все те, що має істинну цінність.

Алла Сердюк

Сьогодні Муніципальний Галицький камерний оркестр виступатиме на залізничному вокзалі

Четвер, 08 січня 2015, 11:05

Уже традиційно 8 січня о 19.00 год. на другому поверсі залізничного вокзалу станції «Тернопіль» виступатиме Муніципальний Галицький камерний оркестр із спеціальною новорічно-різдвяною програмою «Для тих, хто в дорозі».

Основна мета дійства - донести Різдвяний дух всім, хто змушений зустрічати Різдвяні свята або в дорозі, або в очікуванні потяга.

У програмі виступу будуть звучати європейські та галицькі колядки, а також популярні музичні твори. Художній керівник та диригент заслужений артист України Василь Феленчак.

Захід відбудеться при підтримці міського голови Сергія Надала погодженого з начальником станції Михайлом Жуковим.

Міська рада

 

2015 рік має стати роком реформ

Середа, 07 січня 2015, 10:04

Вважає голова обласної ради Василь Хомінець. На цьому він наголосив під час засідання робочої групи. Учасники заходу провели консультації щодо проекту обласного бюджету на 2015 рік. У роботі засідання також взяли участь виконувач обов’язків голови ОДА Іван Крисак,  заступник голови обласної ради Олег Боберський, керівники депутатських фракцій, голови постійних комісій обласної ради, керівники департаментів.

Робоча група продовжить роботу над проектом бюджету, після чого питання має бути обговорене на засіданні постійних комісій за участі керівників галузевих департаментів та управлінь, винесено на  громадські слухання. Усі члени групи були одностайні у тому, що обласний бюджет має бути прийнятий у найкоротші терміни, разом з тим і обласною радою, і виконавчою гілкою влади повинні бути здійснені кроки у напрямку оптимізації діяльності комунальних установ, підприємств та організацій краю.

Обласна рада

Анонс новорічних заходів

Вівторок, 06 січня 2015, 10:49

Анонси основних заходів, які передбачається провести

Тернопільською міською радою або за її участю

6	Кутковецька коляда	08.01.2015 р. 16.00 год.	Управління культури і мистецтв / Бібліотека №3 для дорослих
7	«Для тих, хто в дорозі». Різдвяний концерт муніципального Галицького камерного оркестру.	08.01.2015 р. 19.00 год.	Управління культури і мистецтв / Залізничний вокзал
8	Парад вертепів серед пластунів всіх вікових категорій	08-20.01.15	Управління у справах сім’ї, молодіжної політики і спорту / Дитячо-юнацький пластовий центр, вул.. Федьковича, 11
9	Традиційний пластунський захід «Різдвяна свічечка»	09.01.2015 р.поч.16.00	Управління у справах сім’ї, молодіжної політики і спорту / Дитячо-юнацький пластовий центр/ Український дім «Перемога»
10	Показові виступи спортсменів міста з фрістайлу (могул) та сноубордингу "Відкриття сезону" (за наявності снігу)	10.01.2014 р. поч.14.00	Управління у справах сім’ї, молодіжної політики і спорту / Гірськолижна траса (вул. Тарнавського, 22а)
11	Благодійна акція «ЯЛИНКА МІСЬКОГО ГОЛОВИ»	10.01.2015р. 12.00 год. 15.00 год.	Управління культури і мистецтв / ПК «Березіль»
12	Різдвяний концерт муніципального духового оркестру «Оркестра Волі»	10.01.2015р. 15.00 год.	Управління культури і мистецтв / Театральний майдан
13	Благодійна акція «ЯЛИНКА МІСЬКОГО ГОЛОВИ»	11.01.2015р. 12.00 год. 15.00 год.	Управління культури і мистецтв / ПК «Березіль»
14	Різдвяний концерт муніципального духового оркестру «Оркестра Волі»	10.01.2015р. 15.00 год.	Управління культури і мистецтв / Театральний майдан
15	Різдвяний концерт «Ісус Дитятко з Діви народився».	11.01.2015р. 16.00 год.	Управління культури і мистецтв / Будинок культури «Пронятин»
16	Фольклорне свято «Колядує Україна»	13.01.2015 р. 15.00 год.	Управління культури і мистецтв / Бібліотека №4 для дорослих (етноцентр)
17	Святковий Різдвяний концерт «Заколядуймо всі разом…»	13.01.2015 р. 14.00 год.	Управління культури і мистецтв / Будинок культури «Кутківці»
18	Різдвяний концерт Ірини Федишин	14.01.2015 р. 19.00 год.	Управління культури і мистецтв / ПК «Березіль»
19	Година духовності «Духовні обереги українського народу»	15.01.2015 р. 13.00 год.	Управління культури і мистецтв / Бібліотека №8 для дорослих
20	Парад вертепів та Різдвяний концерт. «Нова радість стала». Нагородження переможців міських конкурсів «Різдвяне диво» та «Феєрія новорічного міста»	19.01.2015 р. 14.00 год.	Управління культури і мистецтв / Театральний майдан
21	Свято Богоявлення Господнього. Освячення води біля символічного Хреста на честь Хрещення Київської Русі. «Маланка».	19.01.2015 р. 12.00 год.	Управління культури і мистецтв / Набережна Тернопільського ставу(парк Т. Шевченка), Співоче поле (парк «Національного відродження»)
22	Театралізоване Різдвяне дійство молодіжного духовного театру “Воскресіння” (режисер - Богдан Водяний)	19.01.2015 р. 17.00 год.	Управління культури і мистецтв / Будинок культури «Кутківці»
23	«Різдво за лемківськими традиціями»	19.01.2015 р. 15.00 год.	Управління культури і мистецтв / ПК «Березіль»
24	Засідання клубу «Прем'єра»-«Поезія о.Петра Половки»	20.01.2015 р. 14.00 год.	Управління культури і мистецтв / Бібліотека №2 для дітей («Літературне Тернопілля»)
25	Спортивна акція «Руханка з чемпіоном»	21.01.2015	Управління у справах сім’ї, молодіжної політики і спорту /Т ернопільський міський центр фізичного здоров’я населення/ТЗОШ №3
26	Родинне свято «Різдвяні посиденьки»	22.01.2014 р. о 15.00 год.	Управління у справах сім’ї, молодіжної політики і спорту / Тернопільський міський центр фізичного здоров’я населення/ТЗОШ міста
27	Панорама періодичних видань «Соборність України на відстані часу»	22.01.2015 р. 13.30 год.	Управління культури і мистецтв / Бібліотека №4 для дітей
28	Урочисті збори громадськості з нагоди Дня Соборності України та 25 річчю живому ланцюгу єднання між Києвом і Львовом «Українська земля».	22.01.2015 р. 15.00 год.	Управління культури і мистецтв / Український дім «Перемога»
29	Година інформації «Соборність рідної землі-основа нації й держави»	22.01.2015 р. 12.00 год.	Управління культури і мистецтв / Бібліотека №5 для дітей
30	Відкритий турнір з вільної боротьби пам’яті М. Боровка	24-25.01.2015	Управління у справах сім’ї, молодіжної політики і спорту / Спортивний зал «Галицькі леви»
31	Чемпіонат міста Тернополя з сноубордкросу і скікросу	24-25.01.2015 р.	Управління у справах сім’ї, молодіжної політики і спорту / Дитячо-юнацька спортивна школа «Екстрім» / Гірськолижна траса (вул. Тарнавського, 22а)
32	«Новий рік на поріг» - підсумкова виставка дитячих робіт за результати майстер – класів 2014 року	26-30.01.2015 р.	Управління у справах сім’ї, молодіжної політики і спорту / Тернопільський міський центр фізичного здоров’я населення/вул. Стуса,10
33	Творча палітра «Митець світового рівня:художник Яків Гніздовський»(до 100-річчя від д.н)	26.01.2015 р. 13.00 год.	Управління культури і мистецтв / Центральна міська бібліотека
34	Година-реквієм «Крутів молода кров»	27.01.2015 р. 14.00 год.	Управління культури і мистецтв / Бібліотека №2 для дорослих
35	Майстер – клас «Козацької слави відлуння»	27.01.2015 р.	Управління у справах сім’ї, молодіжної політики і спорту / Тернопільський міський центр фізичного здоров’я населення/ТЗОШ №28
36	Історичний хронограф «Нема любові понад ту, що окропила кров'ю Крути»	28.01.2015 р. 13.30 год.	Управління культури і мистецтв / Бібліотека №4 для дітей
37	Година мужності «Через Крути-в майбуття»	28.01.2015 р. 13.30 год.	Управління культури і мистецтв / Центральна дитяча бібліотека
38	Майстер- клас «Техніка ганутель»	28.01.2015 р. 15.00 год.	Управління культури і мистецтв / Бібліотека №3 для дітей
39	Вшанування пам’яті юнаків, які героїчно загинули у бою під Крутами.	29.01.2015 р. 15.00 год.	Управління культури і мистецтв / Український дім «Перемога»

 Міська рада

Якшо через 10 хвилин не буде два пива, в тебе будуть проблеми!

Понеділок, 05 січня 2015, 10:10

Усім відомо, що у святкові дні жителі нашого міста, ніби вперше в житті, виходять на прогулянку. Парки, відпочинкові заклади, тераси – буквально переповнені відвідувачами. Отож, будучи уважним клієнтом в одному з відомих тернопільських закладів, переді мною вималювалась «серйозна картина», - пише сайт Культурно.

20:04
— Налий мені коктейль – крикнув офіціант до бармена (молодої, приємної дівчини), — бо той клієнт мене вже дістав.
— Вже готове моє замовлення? – запитав дівчину інший, – Я ж замовляв два пива 10 хвилин тому!
— …
— Добрий вечір. Можна сто в один стакан?
— 100 чого? – уточнила бармен.
— Горілки, звичайно.. і соку.
Щоб ви орієнтувались, практично усі наступні запитання та прохання звучатимуть в сторону тої самої дівчини – бармена, чи то барвумена.
— Готове моє замовлення? – офіціант.
— Чекайте, не всі зразу, – спробувала заспокоїтись дівчина.
… Зал переповнений клієнтами, музиканти грають, люди підспівують, все гудить як у вулику.
— Машенька, дай мені жуйку, – офіціант.
— Машенька, ця медовуха моя? … Тим часом дівчина виконувала три замовлення : американо, сік, пиво…
— Порахуй мені, будь ласка, – прозвучало від клієнта…
— Налий мені 100 медовухи… а може, нє… – задумався інший клієнт.
Для довідки: Кожен офіціант обслуговує приблизно по 10 столиків. За кожним сидить мінімум четверо клієнтів. Замовлення від усіх припадають практично на один час. Зрозуміло, що в такі дні замовляють не лише пиво… Тільки подумайте, який це потік інформації.
— Можна запитатись? – звернувся клієнт, який не дочекався офіціанта, – у вас є вільні столики?
— Де моїх три пива? – офіціант.
— Можна хоч трошки медовухи? – клієнт.
Тим часом, у пошуках свого офіціанта, до барної стійки підійшов незадоволений клієнт. Чоловік віком за сорок, з вигляду доволі інтелігентної зовнішності, “делікатно” запитав офіціанта:
- Де моє пиво?
— Перепрошую, закінчились чисті бокали, зачекайте декілька хвилин, зараз принесу ваше замовлення, – відповів той. На що отримав солідну відповідь:
— Якщо через десять хвилин не принесеш мені пиво, в тебе будуть проблеми. Поняв мене?
— …

— А можна зробити замовлення? – запитання клієнта до бармена.
— Машенька, (вона ж бармен) там горілка була? – офіціант.
— Маша, ше треба фужерів, – інший офіціант.
— Добрий вечір, а є столики вільні? – запитання, звісно ж, до Машеньки.
— Машенька, дай стакан, – офіціант.
— Маша, а де моє пиво? Дуже срочно треба ше одне! – інший офіціант.
Запитання сипались одне за одним майже одночасно. А музиканти тим часом грали…
— Знову немає бокалів! – незадоволений офіціант.
Благородна, романтична музика, мабуть, сприймалась працівниками закладу, як похоронний марш.
— Що в вас за бар такий? – незадоволено викрикнула клієнтка – черга в туалет кілометрова.
… А й справді, потрапити до омріяної “кабінки” було майже неможливо…
— Машенька, в тебе є жувачка? – Немає! – незадовлено відповіла вона, – Я не маю часу її шукати, – абсолютно виправдано відповіла Машенька.
Робота дівчини не зупинялась ні на мить. Мабуть, кожної хвилини вона виконувала нове замовлення. У мене в голові з’явилась думка: звідки в тої дівчини стільки енергії, і чому їй до сих пір не видали золотої медалі?
— Можна запитатись – звернення від клієнта – Нещодавно мої знайомі забули тут на столику одну річ, чи можна її знайти?
— Ой… не знаю. З таким питанням вам до адміністратора, – відповіла “всезнаюча” Машенька.
— Це моє пиво? – офіціант.
— Два коктейлі, будь ласка, – замовив інший.
— А чайників нема? – офіціант.
— А “жатецький гусь” де? – ще один.
… А музиканти грають. Усі ці події відбувались протягом години. І повірте, записати все я не встигла.
Задзвонив телефон у одного з офіціантів. – Я тобі казав в робочий час до мене не дзвонити?!! – викрикнув в трубку хлопець.
Хто б не був на тому кінці проводу, ображатись просто немає сенсу…
— А де мій чай?, – офіціант.
… Настала неочікувана тиша…  І я знову задумалась… Як можна посміхатись, виконуючи таку пекельну роботу? Є також працівники кухні, адміністратори, музиканти, які прикладають усіх зусиль, аби наш відпочинок був максимально комфортним.
… І знову запитання:
— А з тим мартіні шо, Маша? – офіціант.
— А моє замовлення є? – інший.
Тим часом музиканти виконували кавер гурту Rednex. Черга в туалет не зменшується… Проте, клієнти задоволені: гучні оплески та задоволені вигуки у залі – цьому підтвердження.

— Два лате, – офіціант.
— Маша, водяру давай! – ще один.
— Дай ше дві рюмочки, Маш, – офіціант.
… Коли вже цей день закінчиться? – важко констатуючи, промовив один з офіціантів.
— Ми столик замовляли на 6 чоловік, – звернувся відвідувач до бармена.
— Який саме? – уточнила бармен.
— Не знаю, на 6 чоловік, де він? — відповів клієнт.
— …
— Можна медовуху?, – звернувся офіціант, – і ше один бокал мені, – додав він.
— А в вас є вільні стільці? – запитав клієнт Машу.
— Маш, дай ше рюмочки, – офіціант.
— Це моє пиво, Маша?, – офіціант.

21:35 – час йти.

Робота працівників продовжується, а ми плануємо свій відпочинок у іншому закладі.
Не нав’язую свою філософію. Зовсім ні! Хочу лише звернути вашу увагу на ближніх нам людей: друзів, колег, знайомих. У роботі цих працівників найважливіше завдання – зробити наш відпочинок приємним та безтурботним. Від нас, клієнтів, вимагається проста ввічливість …

Оксана Божко

Мешканці Тернопільщини отримали обласні премії у галузі культури

Неділя, 04 січня 2015, 09:30

Відзнаки та грошові винагороди за результатами 2013 року вручали біля пам’ятника Степанові Бандері голова обласної ради Василь Хомінець та виконувач обов’язків голови обласної державної адміністрації Іван Крисак сьогодні, 31 грудня.

Комісія визначила кращих з кращих претендентів. Отож:

- у номінації «Журналістика – імені Володимира Здоровеги» премію отримала автор книги «Снилося жито хлопчині» Ярослава Пархомчук-Штокало;

- у номінації «Театральне мистецтво – імені Леся Курбаса» – актриса Марія Гонта, виконавиця ролі бабусі – старої супниці у виставі «Супниця»;

- у номінації «Твір для дітей та юнацтва – імені Іванни Блажкевич» – Марія Баліцька, автор книг «Веселкове диво», «Вишиванка для Ісуса», «Марійчині колисанки», «Пелюстки маминого щастя», «Душа бджоли», «Мар’янині секрети»;

- у номінації «Література – імені Богдана Лепкого»  – Наталя Пасічник, автор книги «Пастух бджіл»;

- у номінації «Етнографія, музейна справа – імені Володимира Гнатюка» – автори експозиції «Історико-меморіальний музей політичних в’язнів» Володимир Бірчак, Орест Савка;

- у номінації «Образотворче мистецтво – імені Михайла Бойчука» – автор циклу робіт, присвячених Т.Г.Шевченку: «Наша дума, наша пісня», «Коліївщина», «Дух волі» Олег Шупляк;

- у номінації «Декоративно-ужиткове мистецтво – ім. Ярослави  Музики»  - автор виробів «Ляльки-мотанки у строях різних регіонів України» Людмила Павлова;

- у номінації «Музичне мистецтво – імені Соломії Крушельницької» премію вручено Юрію Кіцилі, автору циклу романсів на вірші Володимира Вихруща: «Бо    Ти – блаженна і земна», партитур «Дума про Україну», «Христос воскрес»;

- у номінації «Краєзнавство – імені Петра Медведика» – Микола Лазарович, автор книги «Чин Українських січових стрільців на Тернопільщині».

Обласна рада

Скоро вся Росія перетвориться на «православний Пакистан»

Субота, 03 січня 2015, 15:45

Рік тому Аркадій Бабченко, відомий російський журналіст і один з найяскравіших представників сучасної військової прози, почав шкодувати про те, що не виїхав з Росії. Робити це потрібно було раніше, коли донька була меншою. Тепер, каже Аркадій, у Росії вже немає десяти років, по закінченню яких його дочка стане повнолітньою. На зустрічі зі студентами та гостями Школи журналістики УКУ у Львові Бабченко поділився своїми страхами і надіями з приводу майбутнього РФ, розповів про російського президента, опозицію і горезвісну 84% -ну підтримку політики Кремля

Його роздуми подаємо мовою оригіналу.

***

То, что происходит с Россией сегодня, – очень страшно. Я оптимист и до последнего надеюсь на хорошее, но пока вижу предпосылки лишь к тому, что та страна, которая сейчас называется Российской Федерацией, в среднесрочной перспективе прекратит существование в своих нынешних границах.

Мне кажется, мы сейчас входим в финальную стадию развала империи, который начался в 1913 году и с тех пор непрерывно продолжается. У Путина был шанс остановить этот процесс и превратить Россию в действительно развитую, демократическую, свободную страну ХХІ века, но он сделал все наоборот и только подстегнул процесс распада.

Путинизм никогда не умел решать проблемы. Путинизм всегда умел проблемы только усугублять. Если есть какая-то минимальная трудность, то режим сделает все для того, чтобы это стало общероссийской бедой. Власть же считает, что делает великое дело: возрождает империю, поднимает страну с колен, возвращает ей величие, строит «русский мир», оберегает духовные скрепы и так далее.

В сегодняшней России заоблачный уровень мракобесия, но все же никакой 80%-ой поддержки кремлевской политики нет и никогда не было. Это абсолютное вранье.

Есть такое понятие, в соответствии с которым сейчас живет российское общество: «спираль молчания». Берем условно сто человек: восемьдесят из них начнут утверждать, что белое – это черное, и тогда двадцать других, которые знают, что белое – это белое, замолкают. Потому что боятся говорить и думать не так, как большинство. И если их спросить, то эти двадцать человек скажут, что белое – это черное. Сейчас в России используется именно такой инструмент манипуляции. Этих 80% постоянно крутят по всему телевидению, убеждая людей, что так думает подавляющее большинство. А ты, который так не думаешь, ты – маргинал. Это срабатывает. Да, Путина поддерживает большинство. Но это где-то 60%, но никак не почти 90%.

Тем не менее, общество действительно сошло с ума. Мне всегда было непонятно, как Германия в 1939 году превратилась в то, во что она превратилась. Ровно все те же процессы сейчас происходят в России. Общество повально заболело шизофренией. Для социологов, конечно, это золотой век – бери и изучай.

Практика показывает, что в России общественного мнения как такового нет. Как телевизор скажет, так люди и будут думать. Телевизионная пропаганда оказалась мощнейшим инструментом. Мы это недооценили. То, что она делает с обществом, то, во что она превращают людей, – это действительно страшно. Как говорил Геббельс, дайте мне средства массовой информации, и я из любого народа сделаю стадо свиней. Начало этого процесса происходит на наших глазах. Сегодня 60% россиян кричат «мочи хохлов!», но дайте две недели свободного телевидения и они будут кричать «слава Украине!».

Украинцы сейчас назначены на роль врага. Россия ведь всегда жила борьбой с врагом. Начиная с 1992 года, врагами были эстонские фашисты, которые сносили памятники нашим солдатам. Потом врагами были чеченцы, которые вообще были враги-враги очень долго. За ними врагами были чуркобесы, дальше – таджикские мигранты, следующие – грузины, потом – геи, за ними – неверующие антихристы, дальше – пиндосы-американцы. Теперь у нас враги хохлы. Абсолютно логическая цепочка. Просто место проклятых чеченцев заняли проклятые бандеровцы.

В то же время аннексию Крыма поддержало действительно где-то 80% населения. Но одно дело – относительно бескровная аннексия, и совсем другое – война. Вторжение на Донбасс поддерживает меньшинство, даже по данным социологических опросов.

Общество помнит гробы из Афгана, Чечни, Грузии, Приднестровья, Карабаха. Воевать россияне в целом не хотят. Это я могу сказать совершенно точно.

Но государство подняло наверх именно ту небольшую прослойку каких-то абсолютно поехавших головой личностей, жаждущих войны. Им предоставляется управление страной. Эти люди способны, конечно, на многое, и во что это выльется, я не знаю.

Любая война всегда выходит за рамки того региона, где она началась. Совершенно ясно, что война, которую развязала Россия на территории Донбасса, в нынешних границах не останется. Она уже начинает перетекать в сторону России. Это приведет к серьезным проблемам. Я думаю, что в среднесрочной перспективе вся Россия превратится в одно большое ДНР.

Вертикаль власти уже разрушается, Кремль уже теряет контроль над рычагами управления обществом. В какой-то момент власть перестанет его контролировать вообще, после чего огромная территория империи будет существовать по принципу, по которому сейчас живет Донбасс. Эту территорию будут контролировать вооруженные группировки, которые погрузят ее в хаос. Мы это уже видели на Донбассе: вооруженного отряда в сто человек хватило, чтобы подчинить себе стотысячный Славянск. Ста банд по тысяче человек будет более чем достаточно, чтобы стосорокамиллионную страну погрузить в хаос.

Именно потому я считаю, что эта война – начало распада Российской Федерации в том виде, в каком мы ее знаем. России она принесет очень большие проблемы. Конечно, я все же надеюсь, что обойдется без какого-либо глобального катаклизма или хотя бы малой кровью, или совсем даже бескровно и относительно мирно. Но пока у меня пессимистические взгляды на ближайшее будущее.

Ведь надо понимать, что обеспечивает прогресс, двигает мир вперед активная часть общества, которая в любой развитой стране составляет приблизительно 15-20% населения. Остальные 80% – средний класс, который вообще не думает о какой-то политике, никуда не лезет, а зарабатывает деньги, чтобы вечером открыть свое пиво и съесть сосиски. Проблема России в том, что эта прослойка активных граждан практически утеряна. Последний геноцид гена свободы, мысли, интеллекта, думающего человека был в 1930-х годах, когда целенаправленно уничтожались именно такие люди. Великая Отечественная также подкосила. Потом к концу 1980-х эта прослойка в России восстановилась. Появились те, кого у нас называют технической интеллигенцией, физики и лирики. Но с 1990-х происходит просто гигантская утечка мозгов из России. Опять же утечка этого гена свободолюбия и вольномыслия.

При всем этом Россия – парадоксальная страна. Сколько ее ни долбят, свободные люди все равно появляются. В 2011 году двести тысяч вышло на марш за свободу, демократические ценности, честные выборы. Такого представить себе никто не мог. Когда за год до того митинг собирал триста человек, это считалось удачей. Люди проснулись. Но проиграли. Мы думали, что помахаем белыми шариками, Путин испугается и убежит.

Сейчас же общество существует по этому принципу «спирали молчания». Если надо где-то поддакнуть – поддакивает, не мешают. Свободолюбивые люди есть, но они либо посажены, либо молчат. Шанс на то, что активная прослойка сможет развернуть Россию в сторону формирования демократичного, свободного общества, остается. Он не велик, но это вполне может произойти. Но также есть шанс и на то, что страна развернется в сторону абсолютного мракобесия, в сторону православного ваххабизма, что Россия превратится в православный Пакистан. И он никак не меньше, чем возможность разворота в демократическую сторону.

Мыслящих людей в России много, преимущественно это техническая интеллигенция. Но на данный момент предпосылок к тому, что страна выберет демократический вектор, нет. Библиотекарь не может взять пулемет и пойти жечь танки. Это не его функция.

Другое дело, что сейчас активизируется ультрас. Где-то полгода назад весь ультрас заболел ватой, теперь эта ситуация сильно изменилась. Русский марш, который всегда был имперским, фашистским шествием – абсолютно жуткое зрелище – резко разделился на два: тот, где молодежь шла с флагами против войны в Украине, и тот, который с имперскими флагами за «Новороссию». Последних специально вывезли на окраину Москвы, чтобы избежать стычек. Вот в этой крайне активной националистической среде вектор начал меняться.

Я помню совершенно замечательный момент, когда какие-то национал-предатели, либералы и агенты госдепа проводили пресс-конференцию, и к ним пришли сторонники «Новороссии» помахать флагами под окнами с криками «Путин! Путин!», «Новороссия! Новороссия!». Мимо шли три молодых спортивных парня, это дело увидели и ребят с флагами «Новороссии» просто побили, тем самым поддержав либералов, которых всего год назад на каждом митинге гоняли с битами пинками по подворотням. А теперь они вместе против «русского мира».

Короче, черт его знает, что вообще происходит. Весь этот бульон, фарш и компот, который там замешивается, на самом деле сложно комментировать. А социологических служб, которые бы объяснили, что сейчас происходит с российским обществом, нет. Власть сама не понимает, какие настроения среди людей. По инсайдерской информации, последний Марш мира дали спокойно провести именно для того, чтобы посчитать, сколько людей придет, и посмотреть, как они будут настроены. Кремль также не владеет социологической информацией. Говорят, они посчитали, очень удивились, и, я думаю, больше таких акций никто провести не даст.

Власть безумно боится майданов. Но сейчас российский Майдан в том смысле, в каком я его понимаю, – движение демократического, правового, свободного общества XXI века – невозможен. У меня абсолютно никаких сомнений нет: если люди выйдут на улицу, будет отдан приказ применить силу, открыть огонь на поражение, ввести танки. 1993 год все показал.

Это была моя первая война, и я отлично помню, как танки стояли на мосту и расстреливали собственный парламент. Заметьте, это было при Борисе Ельцине, который считается, в общем-то, самым демократичным правителем за последние сто лет.

Так что при Путине любая попытка Майдана несомненно будет залита кровью.

Всю политику России, вектор ее дальнейшего движения определяет один-единственный человек – Владимир Владимирович Путин. Все, что сегодня происходит в стране, делается либо по непосредственному его указанию, либо в попытке ему понравиться. Прогнозировать дальнейшее развитие событий совершенно невозможно. Этот человек раньше был предсказуем как дважды два. Карьеру Ванги в России можно было построить на раз-два: рассматриваешь все возможные варианты, выбираешь самый плохой, говоришь «будет так» и становится именно так. Все, что можно было сделать плохо, этот человек делал всегда. Сейчас все стало непредсказуемым. Я абсолютно не представляю, в каком мире он существует, что у него происходит в голове, как он видит строение планеты Земля. Это какой-то отрыв от реальности, и какой шаг будет следующим, куда развернется этот вектор, предположить совершенно невозможно.

Но я по-прежнему остаюсь оптимистом, надеясь, что трансформация России произойдет либо мирным способом, либо малой кровью. Мне кажется, никто в мире не боролся так за свободу, как это делали русские. На протяжении тысячи лет. Но только проблема в том, что государство каждый раз оказывалось намного сильнее. Надеюсь, что когда-нибудь мы таки выиграем.

Мне сложно писать о том, что моя страна стала тем, чем она стала. О том, что Россия превращается в то, во что она превращается. Мне хотелось бы писать о том, какие мы замечательные, хорошие и великие, и как нас все любят, и «слава Путину!». Но к сожалению ситуация такова, что «слава Путину!» я писать не могу. Потому что хочу, чтобы моя страна была нормальной.

Россия – это ведь не только Путин.

 

Аркадий Бабченко,

военный журналист, лауреат премии Союза журналистов России «За мужество и профессионализм»

«Карткою Тернополянина» тепер можна скористатися у багатьох закладах міста

П'ятниця, 02 січня 2015, 14:33

За ініціативи міського голова Сергія Надала нещодавно у Тернополі презентували новий проект – «Картка Тернополянина», власники якої можуть отримати знижку на товари та послуги у різних закладах міста. Таку картку отримують інваліди, пенсіонери, багатодітні сім'ї та інші соціально-незахищені категорії.

«Тернопільська міська рада однією з перших в Україні реалізовує проект «Картка Тернополянина» на основі досвіду польського міста Тарнув, - розповідає начальник управління стратегічного розвитку Юрій Дейнека. – Наразі ми видаємо картку соціально незахищеним тернополянам, які перебувають на обліку в управлінні соціальної політики. Плануємо, що до кінця 2015 року буде видано 10-15 тис. таких соціальних карток».

На сьогодні знижку із цією карткою надають у ряді закладів Тернополя: шість аптек мережі «Борис», Центр Лазерної Мікрохірургії Ока «АS» (вул. Мазепи, 28), будівельний гіпермаркет «Епіцентр-К» (вул. Поліська, 7), ТОВ «Румед-Т» (лікувально-діагностичний центр, вул. Шашкевича, 3), стоматологічний кабінет «Люм-Дента (вул Б. Хмельницького, 19), стоматологічний кабінет «Профі-Дент» (вул. О. Кульчицької, 7), магазин дитячого одягу «Кукуся» та банкетний зал «Форум Холл (пр. Злуки, 45), перукарня «Шанс» (бул. Д. Галицького, 2) та інші. Також очікується на приєднання до цього проекту інших фірмових торговельних закладів, промислових підприємств міста та закладів сфери послуг.

До слова, основним партнером у реалізації даного проекту є Укрсиббанк, який надав найкращі пропозиції стосовно даного проекту та взяв на себе всі фінансові витрати на його реалізацію (кінцева сума складе близько 6 млн. грн.). І тому видача соціальних карток відбувається у центральному офісі Укрсиббанку (м. Тернопіль, вул. Крушельницької, 25) при наявності відповідного документу про те, що даний тернополянин відноситься до соціально-незахищеної категорії населення.

Міська рада

Центр обслуговування платників працює у вихідні та святкові дні

Четвер, 01 січня 2015, 11:14

Шановні тернополяни – платники податків!

Щиро вітаю вас із Новим роком та Різдвом Христовим! Нехай вони принесуть тільки добробут, благополуччя, родинне тепло, шану та любов від рідних та близьких вам людей.

Щиро зичу, щоб Різдвяна зоря об’єднала усіх нас - і тих, хто зустрічає ці свята в дружньому сімейному колі, і тих, хто знаходиться далеко від рідного дому, - чистим світлом незгасних людських чеснот та цінностей, а в кожній родині панує мир та спокій.

Я радий повідомити Вам, що з метою якісного обслуговування платників податків, для надання консультацій та адміністративних послуг, прийняття податкової звітності, Центр обслуговування платників працює у вихідні та святкові дні: 2, 3, 8, 9 та 10 січня з 9 до 14 год.

Довідки за телефоном: 43-46-10.

 

З повагою

Начальник Тернопільської ОДПІ                                                  Петро Якимчук

Тернополянин відтворив морську історію ... в пляшці

Середа, 31 грудня 2014, 10:53

Відомого тернопільського художника Володимира Корнієнка чи не щодня можна зустріти на вулиці Валовій. Вже декілька років поспіль митець презентує свої картини в самісінькому центрі міста. Проте, художник володіє не одним талантом, - пише сайт Культурно. Протягом сімнадцяти років митець змоделював понад 30 мініатюр точних копій історичних кораблів: Китайська джонка, Козацька чайка, Американська китобійна шхуна, Боркентинна альфа та багато інших.

Щоб створити усю колумбівську ескадру – Нінью, Пінту і Санта-Марію -, майстру довелось ледь не наново відкривати Америку. Автор перечитав колосальну кількість літератури, аби без вигадок відтворити історію мореплавства у пляшці. Використовуючи тисячі мініатюрних деталей пан Володимир творить цілу морську історію. Наприклад, гармати на колесах восьми міліметрові. Кожну деталь майстер виготовляє окремо. Відтак, акуратно приклеює до іншої, яка уже в пляшці.

Один мініатюрний корабель складає у бутель кілька місяців, а то й пів року. Володимир Корнієнко моделює точні копії вітрильників у масштабі 1:300. У книжках та інтернеті знаходить креслення кораблів. Чим складніша конструкція, тим цікавіше її моделювати, зізнається автор. Пристрасть до морської романтики у Володимира ще з дитинства, адже дитячі роки провів біля озера. Часто рибалив. Одного разу в музеї побачив піратський парусник, який припав автору до душі. Згодом, спробував вирізьбити його власноруч. Попри романтику, автор отримав справжній досвід моряка, коли зайнявся морським багатоборством. Тоді підкорювати хвилі довелось не в мріях, а в реальності. Після такого досвіду уже зміг сконструювати власний морський транспорт.

Разом із другом Володимиром, чоловік змайстрував дві саморобних яхти. Та затятим моряком Володимир так і не став. Адже родина для нього – дорожче за будь-які хвилі. Родина поруч, а море – ще ближче. Сьогодні у квартирі митця можна потрапити хоч в інше століття.

Корнієнко Володимир – 067-142-68-05

Оксана Божко

Як тернопільська «Зоринка» зворушила різдвяну Італію

Вівторок, 30 грудня 2014, 16:24

У пору відзначення католицьким світом Різдва Христового Тернопільська народна хорова капела «Зоринка» побувала в Італії, популяризуючи українське пісенне мистецтво серед європейців.

— Я все життя мріяв побувати у різдвяній Італії — і нарешті, на 56-му році роботи з творчими колективами, моя мрія здійснилася, — каже директор хорової школи «Зоринка» Ізидор Доскоч. — Але про те, щоби співати з дитячою капелою єпископську різдвяну літургію у Ватикані, я й мріяти не міг…

Стартувала різдвяна місія «Зоринки» з угорського міста Марія-Повч. Там, у храмі Святого архистратига Михаїла, відомого на весь світ чудотворною іконою Божої Матері, що плаче, діти взяли участь у богослужінні. Воно відправлялося трьома мовами. Українські фрагменти супроводжувала своїм співом тернопільська «Зоринка». Потім діти колядували на Площі Героїв — одній із найбільших у Будапешті. Оленку Чайку, котра вже сьомий рік відвідує школу й побувала у багатьох закордонних поїздках у складі капели, найдужче вразило, що люди слухали дітей з України зі слізьми на очах.

— У нас мурашки бігали по тілу, — пригадує Соломія Середюк. — Бо якщо люди плакали, значить, відчували все те, що й ми.

— Хоч і не розуміли, про що ми співаємо, — додає Наталя Стареправо, — але відчували серцем. А українцям на чужині ми подарували зустріч із рідною піснею, рідною мовою.

Зоренята помітили: глядачі дивувалися, що в такий непростий для України час її діти співають. Отже, нація не занепала духом.

Єдиний хлопець у цьому складі капели Іван Вербіцький не може забути, як люди плакали, слухаючи Національний Гімн України й просили, чи можна сфотографуватися з дітьми. Люди спинялися біля юних українців у вишиванках із жовто-блакитним стягом і підспівували їм. А після словесної преамбули до твору-реквієму «Ангелику» пам’яті Небесної Сотні всі підіймалися з місць, віддаючи шану загиблим Героям.

— У нас тремтіли голоси, — розповідає Іван, — але ми відчували гордість за наших героїв, котрі не пошкодували віддати за Україну життя. Нас переповнював патріотизм.

А ось Христині Заваденко, Марічці Метлушко й Таїсії Левковській, котрі вперше побували з «Зоринкою» за кордоном, найбільше сподобалася Венеція, храм Святої Софії в Римі, оздоблений мозаїкою, і… теплий прийом тамтешніх людей.

В Італії зоренята співали літургії та давали концерти духовної музики у понад десяти храмах і на найбільших площах Венеції, Риму й Ватикану. У кожен свій виступ неодмінно вплітали «Отче наш», «Щедрик» Миколи Леонтовича, духовний гімн України «Боже великий, єдиний…» та завершували Національним славнем. У Венеції їх тепло приймала українська громада на чолі з парохом Ярославом Чайківським. Отець Ярослав пригостив дітей рекордно великою піцою.

Також «Зоринка» співала в базиліці Святого Антонія Падуанського в Падуї, одній із чотирьох головних базилік Риму, найбільшій із церков, присвячених Богородиці, — храмі Санта Марія Маджоре. Там канонік уряду базиліки, єпископ УГКЦ Іриней Білик особисто провів дітям екскурсію у Папський музей. А коли його запитали, чи можна заспівати в храмі Гімн, відповів: «Не тільки можна, а й треба».

— Ми побачили, де живе Папа Римський, — захоплено розповідає Соломія Бронецька. — Нам показали дошки із ясел, у яких народився Ісус, одяг Божої Матері, Її волосся і голочки із тернового вінця Спасителя.

Дітям досі не віриться, що вони бачили місця, про які мріють туристи з усього світу. Звісно, не обійшлося й без кумедних випадків. Мар’яна Максимишин розповіла, як зоренята, добираючись із Венеції в Падую, сіли не в той поїзд. Коли до відправлення потрібного їм потяга залишалося дві хвилини, вибігли й стрімголов помчали на іншу платформу. Це дуже нагадувало кадр із різдвяної комедії «Сам удома». А Наталі Демкович поїздка подарувала нових подруг і знайомство зі святим Антонієм, до якого вона радить звертатися, коли хтось щось загубить, втратить…

— Це була благословенна поїздка, — переконана художній керівник капели Анжела Доскоч. — Ми вкотре відчули, що Бог «Зоринку» любить. Підтвердженням цього став такий випадок.Ннебо над Площею святого Петра зустріло нас чорними хмарами. Діти стали перед центральною шопкою, заспівали «Боже великий, єдиний…», почали колядувати — і хмари розступилися, сонячні промінці заблисотіли на голівках дітей. Це було справжнє диво, ніби хтось на небесах відчинив кватирку, аби подивитися, хто співає. Я диригувала — і плакала…

На завершення циклу різдвяних свят «Зоринка» планує показати тернополянам програму, з якою вона підкорювала різдвяну Італію. Концерт, за попередньою інформацією, відбуватиметиься в драмтеатрі ім. Т. Шевченка й буде благодійним — на підтримку тих, хто нині в АТО дарує дітям можливість прославляти пісенним мистецтвом Господа й Україну.

Не живіть заради дітей

Вівторок, 30 грудня 2014, 15:17

Благаю вас – не живіть заради дітей! Їм це не тільки не потрібно, їм це шкідливо… Скільки поламаних доль, розбитих сердець, образ і непорозумінь! Я бачу жінок, які відмовляються від усього в житті заради дітей. А потім я бачу тих дітей, заради яких від усього відмовлялися. Сумне це видовище…

…Мама виростила Ваню сама. Вона так і не вийшла заміж, вкладала все у сина, купила йому квартиру, оплатила університет. Він став прекрасним чоловіком, успішним. Ось тільки йому вже п’ятдесят. Він ніколи не був одружений, не має дітей. Ціле життя намагався повернути мамі неоплатний борг. Не вийшло.

…Батько Ксюші працював день і ніч заради дітей. У нього були великі плани, особливо на дочку – вона була здібна. І він мріяв, що вона стане лікарем. Заощадив їй на університет. А вона відмовилася. І захотіла жити своїм життям. Інакше. Хотіла стати художницею. Тоді тато спробував її привести до тями – і виставив їй рахунок. Порахував туди все: скільки коштувала її освіта у школі, позашкільні гуртки, одяг, їжа. І став вимагати повернути йому ці гроші. Чи треба казати, що більше Ксюша свого тата не бачила? Минуло вже понад тридцять років із того дня…

Мама Іри відмовилася від особистого життя. Після розлучення не ходила на побачення, боялася травмувати доньку. Донька виросла і не може залишити маму. Не може ходити на побачення. Не може навіть допустити думки про те, щоб залишити маму і поклопотатися про власне життя. Ірі вже сорок. Заміж так і не пішла. Дітей не має.

…Батьки Ігоря і Жені були дуже й дуже хороші. Вони робили для дітей усе, що могли, і навіть те, чого не могли. Сім’я завжди виглядала дружною, сімейні свята, відпустки. Тільки у цьому батьківстві вони втратили подружжя. Їх більше нічого не пов’язувало. Вони прожили разом 30 років як мама і тато. А потім, коли діти пішли з дому, вони просто розлучилися. Женя досі не може дійти до тями від цього найбільшого у світі обману. Їй уже 37, але заміж вона не хоче. Боїться повторення такої само сумної історії. Адже мама після розлучення дуже швидко згасла.

…Гоша – пізня дитина. Над ним завжди тряслися, його опікали, про нього турбувалися, навіть занадто. Сказати правду, його мама просто з відчаю вирішила більше не чекати на принца і народити дитину для себе. Потім же вона вирішила, що через Георгія збудуться всі її мрії. Вона з усіх сил намагалася зробити його вундеркіндом. Він займався кількома мовами, відвідував безліч гуртків, грав на арфі… Мама пишалася ним, і гостям зажди просила щось зіграти. Арфа – це ж так екзотично! Гоші вже за сорок. Він розлучений. Його дітей виховує інший мужчина. І Гоша не проти. Він досі не знає, чого хоче сам. Він не став вундеркіндом. Він не витримав і зламався. Зараз він просто п’є. До роботи, після роботи і замість роботи. Мама цього вже не бачить…

 

Хіба мало таких історій, і чи багато серед них веселого й радісного? Коли дитина стає сенсом життя, це для неї надміру. Її немовби замикають у кімнаті, де колись закінчиться повітря. Спершу так жити можна, але поступово починаєш задихатися. Задихатись у такій любові й турботі.

І мало того, що ти двадцять або скількись там років живеш у задушливій житейській пустелі, частіше за все ти ще й залишаєшся винен. Тобі приносять рахунок, хоча здавалося, що ти просто прийшов у гості. І ти б із радістю допоміг би господарям – сам, із власної ініціативи. Але коли тобі на блюдечку приносять рахунок за ці 20 років, протягом яких кожен подих палив тобі все всередині…

Далі виникають варіанти. Дитина може оплачувати ці рахунки довічно. Як Іра чи Ваня з історії на початку статті. Або влаштувати протест: почати випивати, порвати всі зв’язки – як Гоша і Ксюша… Рідко хто спроможний зрозуміти і прийняти таке ставлення з боку батьків. Прийняти і зрозуміти, і при цьому не жертвувати власним життям, власними інтересами.

Тому я вас благаю: не живіть заради дітей! Знайдіть собі інший сенс життя, знайдіть інший сенс у материнстві й батьківстві. Щоби маленькі хлопчики й дівчатка, приходячи на цю планету, не ставали заручниками і жертвами вашої «благодійності» та опіки.

Нехай вони ростуть, як Бог дасть. Скільки дасть і що дасть – того й достатньо. Хтось має мільйони, а хтось живе «від зарплати до зарплати», в кого як… На дитину та її виховання це не повинно впливати: що є, те є.

Жінки, любіть своїх чоловіків. Діти виростуть, а чоловік залишиться з вами. Ви можете подати дітям приклад стосунків, щоб і їм захотілося сім’ї, дітей. А можете відбити все бажання, якщо будете «звихнуті» на проблемах дітей, ігноруючи потреби чоловіка.

Любіть себе. Не забувайте про себе у гонитві за дитячим щастям. Не відмовляйте собі у платті заради нового робота. Не міняйте свого косметолога на репетитора. Якщо ви самі про себе не турбуєтеся, то що ви зможете дати іншим? Який приклад? Яку любов? Звідки?

Не живіть заради дітей, благаю вас. Коли мені зустрічаються люди, яким батьки віддали все і навіть більше, – мені боляче дивитися їм в очі. Я багато в чому впізнаю себе та свій біль. Я бачу ці страждання, розбиті серця, спустошені душі. В їхніх очах – крики про допомогу. Біль, відчай, провина. Вони – як усі діти – дуже хочуть любити своїх батьків. Але тоді вони просто не виживуть…

Дайте вашим дітям змогу жити й дихати. Тоді вони зможуть рости і розвиватися. Так, як їм відведено долею. Наша роль, як батьків, проста: вчасно поливати, не заступати їм сонце, оберігати від шкідників. А далі дитина, як квітка, вже сама впорається і проявить усе найкраще, що в ній уже згори закладене.

 

Ольга В.

Лист «простому русскому парню»

Понеділок, 29 грудня 2014, 07:00

Чим більше дивлюся російське ТБ і читаю тамтешні Інтернет-видання, тим більше хочеться поспівчувати адекватним росіянам. Такого тоннажу помиїв і брехні навряд чи хоч комусь в історії звалювали на голови. Найостанніший на цей час фейк про Україну взагалі купи не тримається. Лишень вчитайтеся в цей маразм:

«В их маленьком городке "пропало" 40 девчонок. А происходило это так. Каратели ловили девчонку, в групповую насиловали, затем вдували ей монтажную пену, затем привязывали к танку и растаскивали на куски, таская по площади. Вы можете себе представить? В небольшом городке вот это сделали каратели при всех, в открытую, это все видели! А пока они стояли у них в городке, пропало 40 девушек. Русских девушек!»

Начитався я цього і вирішив за мотивами творчості російських пропагандистів написати листа «простому русскому парню».

***

Здрастуй, дорогий Ваня!

Як там у вас, в Росії? Кажуть, ви стаєте багатшими з кожною хвилиною?

Заздрю. Куди нам до вас?

Ти питаєш, як у нас тут?

Ну, ти ж знаєш, що все погано. Уже шкодую, що зв'язався з цими рабами, але київська хунта тепер просто насильно зобов'язала брати ще по додатковому рабу з числа російських біженців. Біс його знає, звідки вони беруться. Біжать від ситого життя, напевно.

Рабів треба годувати, а на вулицю страшно вийти. Вся вулиця в трупах снігурів. А там, де місце вільне, обов'язково хтось когось ґвалтує, тримаючи напоготові балон з монтажною піною. Жах просто.

Останнім часом часто трапляються старички-ветерани з простреленими колінами, ну, ті самі, що не хочуть кричати «Слава Україні». Вони ходять сумні, на грудях у них відбитки солдатських чобіт, а в руці пакетик цукерок «Рошен». Це гуманітарна допомога.

Знаєш, у нас же, крім цих цукерок, вже й немає нічого. Наш Президент, який заробляє на війні, заборонив продавати все, крім цукерок, а міліція, яку набрали з «Правого сектора», вони всі в свастиках, і їм не можна скаржитися на життя. Ну, просто не можна. У них теж піни монтажної цієї – хоч відбавляй.

Чув, вчора проспект Леніна в Дніпропетровську перейменували на проспект Слави гомосексуалістів. Уявляєш? На честь свята завезли тепер велику рідкість – російськомовних хлопчиків. Тобі краще не знати, що з ними робили. Жах просто!

Так, світло, як ти й казав, відключають, і воду теж. Світло цілодобово горить тільки в магазинах «Рошен»! Я сам бачив. А воду, ти не повіриш… Всю воду вони зливають в річки, щоб підняти рівень води для того, щоб пройшли підводні човни НАТО! Ці човни привезли нам ядерні відходи.

До речі, ти був правий щодо «Боїнга». Вчора один друг, у якого є знайомий в Нідерландах, в тій самій комісії, сказав, що вони все приховують! А насправді, цей «Боїнг» спеціально збили начебто російською ракетою. Але вже знайшли уламки, і побачили, що там залишилася фарба, і вона жовто-блакитна, і ракета зроблена в Дніпропетровську. А купив її Коломойський, і за його наказом все було зроблено.

Загалом, наразі такі новини, але будуть ще. Я багато писати не можу, світло вмикають на 95 секунд в день, а мені ще одяг прати.

Поки що до зв'язку. Побачиш Путіна, цілуй його в валянки!

Адам Стрижнюк

Тернополянка видала музичний посібник для юних скрипалів

Неділя, 28 грудня 2014, 11:51

Актуальним питанням сьогодні є виховання майбутнього покоління. А у вас – викладачів музичної школи – завдання зростити у маленьких серцях зерна гармонії, любові і добра. Книжечки, які ви видали, мабуть, і створені допомогти у цьому, - пише сайт Культурно.

—Так, робота з маленькими юними обдаруваннями надихає багатьох вчителів на творчий пошук — продовжує розмову викладач Тернопільської музичної школи №1 Плахцінська Наталя Володимирівна. Я рада, що вийшов у друк  навчальний посібник «Музична абетка для маленьких скрипалів» — цікаві дві книжечки, які допоможуть кожному маленькому скрипалю полюбити музику. Тут зібрано понад сто невеликих п’єс, які доповнюються віршами і чудовими малюнками. Сподіваюсь «Музична абетка» порадує маленьких музикантів.

– Розкажіть що стало поштовхом для написання «Музичної абетки»?
—Мене завжди засмучувала відсутність нових якісних нотних видань для учнів-скрипалів. Мабуть не всі знають, що діти не мають можливості купити посібники для навчання. Після розпаду СРСР їх практично перестали випускати, тому викладачі та учні роблять ксерокси старих видань. Та основним поштовхом до творчих пошуків стала власна донька — Софійка, – розповідає пані Наталя. Вчитися грати на скрипці вона почала у віці п’яти років. І вже після перших занять запитувала, чому ноти для скрипки такі не цікаві і головне – де ж яскраві малюнки? Щоб її зацікавити,  почала писати власні вправи з віршами та наклеювати їх у абетки. Так, на протязі пів року, назбиралось понад сто номерів, що і стало поштовхом для укладення збірника та написання власної – музичної абетки.

- Як сприйняли колеги вашу нову розробку?
— У грудні 2011 року мені з донькою запропонували взяти участь в обласній методичній конференції, на якій вперше прозвучали близько 20 номерів з «Музичної абетки». Завдячуючи схвальним відгукам колег-скрипалів та рецензентів збірник було подано до друку у видавництво «Богдан». У липні 2013 року збірник «Музична абетка для маленьких скрипалів» був затверджений Міністерством культури України, зокрема Державним методичним центром навчальних закладів культури та мистецтв України, як навчальний посібник та клавір для музичних шкіл та шкіл мистецтв. А вже на початку січня 2014 року посібник поповнив  книгарні нашого міста.

«Музична абетка для маленьких скрипалів» видана українською мовою, що є дуже актуальним у нашому регіоні. Як  вже зазначалось, практично усі попередні посібники видавались російською мовою, що ускладнювало засвоювання матеріалу. Приємно, що видання користується популярністю і у інших містах. Викладачі з Києва, Рівного, Івано-Франківська, Вінниці  уже замовили посібники для своїх учнів – доповнює пані Наталя.

Хотілось би назвати і імена тих людей, які долучились до створення « Музичної абетки»: Наталя Марущак та Оксана Вергун – автори фортепіанних супроводів, Юлія Осецька – художник, Галина Кузів – комп’ютерна верстка та Ольга Радчук – редактор. Саме завдяки цим людям посібники стали цікавими для маленьких учнів.

–Що особливого у цьому посібнику?
Особливість збірника не лише у тому, що він побудований як абетка, а й у тому, що кожна п’єса сприймається дитиною як невеличка музична історія, адже її доповнюють вірш, музичний супровід та яскраві ілюстрації. Такий метод подачі навчального матеріалу можна відзначити психотерапевтичною спрямованістю, який сприяє вільному та творчому розвитку особистості дитини.

А ще учням подобається віршований стиль матеріалу, який полегшує запам’ятовування як музичних  термінів, так і  вправ на інструменті (вивчення переходів чи позицій). Наприклад, вивчити побудову скрипки та смичка допоможе такий вірш:

Я будову скрипки знаю.
Це голівка, шийка, гриф.
Струни всі – кілки тримають,
Звук із ефів вилітає.
Є дві деки: верхня, нижня
А між ними обичайка
Ще підгрифник, підборідник,
Навіть ґудзик і підставка.
А смичок? Легка наука:
Є тростинка з фернамбука,
На колодку кріплять волос
І закручують гвинтом.
Мабуть, хочеш ти спитати:
- Як же звук видобувати
Волос на струну лягає
Аж тоді струна співає.

— Музика завжди супроводжує людину в її житті, особливо в нинішній час. Вона володіє надзвичайною могутньою силою, яка промовляє до нашого серця. Музика торкається практично усіх людських почуттів. Своїм впливом збуджує, заспокоює, надихає та підносить, викликає сльози та захват. Вона здуває з душі щоденний пил. Бажаю всім слухати добру, якісну музику, яка би очищала ваші душі, – побажала пані Наталя.

Кого зацікавив посібник " Музична абетка для маленьких скрипалів "
пишіть на е-mail Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

Оксана Божко

Тернополяни дякують за лавки, які встановили поблизу історичного годинника у центрі

Субота, 27 грудня 2014, 00:00

Дехто із містян вважає, що лавки варто не вписуються у вигляд центральної частини міста. Однак усі, з ким ми спілкувалися поблизу вже встановлених лавок, перконані – вони тут не зайві.
Пані Люда запевняє, що лавки лише доповнили годинник.
- Мені дуже подобається ідея встановлення лавок. Коли поставили тут годинник, я ще тоді уявила собі, що біля нього мають бути лавки. Була здивована, коли прийшовши сьогодні сюди, побачила, що моя мрія втілилася. Мені ці лавки дуже сподобалися! Я таких ще ніде не бачила, тому вважаю їх одною із «родзинок» Тернополя.
Думку тернополянки Людмили продовжує пані Майя, яка відпочиває поряд.
- Це головна площа міста, тут завжди людно. Те, що встановили лавки, великий плюс. Я часто прогулююся центром і бачу, що лавки майже завжди зайняті. Зараз стало більше шансів знайти собі місце для відпочинку. Це правильно, що постаивли їх поблизу годинника, адже це – місце для зустрічей.

У Словаччину – на відпочинок і за… мультивізами

П'ятниця, 26 грудня 2014, 09:49

До новорічних свят залишається не так багато часу, тому тим, хто любить подорожувати, варто поквапитись та визначитись з місцем відпочинку.

Як розповідають туроператори, у зимовий період українці їдуть або в екзотичні країни, або на гірськолижні курорти. Цінова політика дозволяє обирати від бюджетних варіантів до «захмарних». Для тих, хто полюбляє зимовий відпочинок, проте шукає найменш затратні пропозиції, привабливою стане поїздка до Словаччини.

Гірськолижні курорти цієї країни славляться відмінними трасами як для новачків,так і для професіоналів. Найвідоміші курорти Високих Татр: Штребске Плесо, Татранська Ломніца, Смоковец та Попрад. Ясна – популярний курорт Низьких Татр. І Високі, і Низькі Татри - об’єднані у єдиний комплекс, тому відпочиваючі мають можливість мігрувати. Словаччина також славиться безліччю термальних курортів. Практично у кожному населеному пункті знаходяться джерела мінеральних та лікувальних термальних вод. Для любителів культурної програми організовують екскурсії старовинними замками, унікальними печерами та винарнями.

Загалом, країна націлена на сімейний відпочинок, до того ж не дорогий. Цінова політика тамтешніх курортів досить демократична. Приміром, проживання у готелі за добу обійдеться в середньому від 30 €. Комплексний обід - від 3 €. Утім, порції у словаків такі, що замовляти триразове харчування вам навряд чи захочеться. Словацькі готелі також відомі високим рівнем сервісу.

Великим плюсом поїздки до Словаччини є її розміщення. Адже з Тернополя до місця відпочинку можна добратись за пів дня. Якщо ви не любите займатись організацією подорожі або у вас просто не вистачає на це часу, скористайтесь послугами тур агенції. Для прикладу, п’ятиденний тур, включаючи проїзд , проживання та одноразове харчування  вам обійдеться всього лиш за 155 €.

Та й з оформленням віз не виникне жодних проблем. Подорожуючи до цієї країни, у вас буде можливість відкрити мультивізу. За словами туроператорів, консульство Словаччини дуже лояльно відноситься до туристів, зокрема – українців.

-         За період співпраці з консульством Словаччини, у нас практично не було відмов у відкритті віз. Ця країна - одна з найлояльніших по відношенню до туристів, - зауважила Галина Гоцман, менеджер тернопільського філіалу туристичного оператора «Адріатік Тревел» www.adriatic-travel.com.ua. Більше того, деяким туристам видавали візу терміном на два роки.

За відгуками відпочиваючих, Словаччина добре зарекомендувала себе як туристична країна. Хороший сервіс та демократичні ціни є прекрасною альтернативою відпочинку у Карпатах чи Польщі. До того ж, російськомовні туристи у Татрах становлять лише три відсотки відпочиваючих.

Оксана Божко

Підібрати тур, скоротити витрати
та заощадити час допоможе
туристична агенція "Зима-Літо".

zima-lato.com

Звертайтесь за адресою:
вул. Стецька, 5
тел. 40-45-40

5 та 6 січня у Тернополі працюватимуть чотири дитячі садки

П'ятниця, 26 грудня 2014, 06:24

5 та 6 січня 2015 року у Тернополі працюватимуть чотири чергові дитячі садки. Як інформують в управлінні освіти, таке рішення прийнято у відповідності до опитування батьків, яке провели працівники дошкільних закладів, а також у зв’язку із значним зменшенням кількості дітей у навчальних закладах у період Новорічно-Різдвяних свят.

Черговими дошкільними навчальними закладами у цей період будуть:

1. ТДНЗ № 2, вул.Л.Українки,10б;
2. ТДНЗ № 21, вул.Вишнівецького,6;
3. ТДНЗ № 25, вул.Горбачевського,5;
4. ТНВК № 35, вул. Будного, 26.
5. 

У Тернопіль прибули ще два тролейбуси із Чехії

Четвер, 25 грудня 2014, 00:00

25 грудня у Тернопіль прибули ще два тролейбуси, які були закуплені цього року у Чехії у рамках проекту «Екологічний транспорт». Як розповідає міський голова Тернополя Сергій Надал, за цей рік тролейбусне депо поповнилося вісьмома тролейбусами, шість з яких уже курсують містом.

«У Тернополі ми почали реалізацію проекту «Екологічний транспорт», у рамках якого за останні три роки оновили тролейбусний парк на 30%, тобто закупили 18 нових тролейбусів, - розповідає Сергій Надал. – Цього року ми закупили 8 тролейбусів, з яких останні два лише прибули у місто і незабаром вийдуть на маршрути. Практику із оновлення тролейбусного парку будемо продовжувати й надалі».

За словами директора КП «Тернопільелектротранс» Андрія Мастюха, наразі спеціалісти підприємства працюють над розвантаженням вагонів із тролейбусами, оформленням відповідної сертифікації та митних процедур. Попередньо планується випустити тролейбуси на лінію уже на Старий Новий рік.

До слова, у місті більшість тролейбусів уже обладнані безкоштовним доступом до Wi-Fi мережі інтернет та телевізійними екранами. А на перспективу планується прокладати у Тернополі нові кілометри тролейбусних ліній, щоб практично в усіх мікрорайонах було тролейбусне сполучення, адже це екологічного чистий та найдешевший вид транспорту.

Міська рада

Файне місто Тернопіль. Обережно: можна й закохатися

Середа, 24 грудня 2014, 08:57

Якось вже так склалося, що багатьом українцям Галичина асоціюється в першу чергу з колоритним Львовом, з його дивною атмосферою, чудернацькими історичними вуличками, ароматом густої меленої кави та запашної випічки. Побувати у західній столиці України давно стало своєрідним "неписаним правилом" справжнього українського мандрівника. Та, прямуючи всіма шляхами до міста Лева, захоплюючись його пишністю й чарвністю, забуває такий мандрівник, що є в Галичині вдосталь інших вишуканих місцин, які створять нове враження про Галичину - не менш неповторне та особливе, а часто й геть відміне від стереотипого уявлення про львівську невгамовну метушню. Як-от Тернопіль - стриманий, загадковий, наче витончений галантний кавалер, який зачарує ледь вловимою таємницею й вишуканою простотою.

На перший погляд, цілком звичайне, провінційне місто Тернопіль, може видатися тьмяним, та варто хоч на мить зануритись у глибину тернопільського духу, як від захвату перехопить подих. Цілком достатньо поблукати кілька годин місцевими вуличками, аби збагнути - Тернопіль має свій неповторний шарм, свою власну загадку, яку дуже хочеться розгадати. Та чи вдасться?

 

Від Тарнополя до Тернополя

 

Починається життєпис Тернополя ще з 1540 року. Тоді польський воєвода Ян Тарновський отримав від короля Речі Посполитої офіційний дозвіл на будівництво оборонної споруди - замку, який донині є візитівкою Тернополя. На честь пана Тарновського Тернопіль й отримав свою назву. Щоправда, до 1944 року місто було відоме як «Тарнопіль». Радянська влада свого часу вирішила перекреслити літеру "а" у назві міста (а заразом й усе тернопільське "буржуазне минуле") та замінити на більш звичне "е". Так Тарнопіль став Тернополем, але не втратив свого характеру - залишився таким же гордим й впевненим.

Хто зна, може саме через цю горду впевненість мав Тернопіль дуже непросту долю - доводилось терпіти галицькому аристократу і жорстокі напади диких ординців, і безкінечні поділи між Польщею й Австро-Угорщиною. Проте найважчою для Тернополя виявилась Друга світова війна. Затишне містечко з прекрасною архітектурою в один момент перетворилося на руїни. Та, як-то кажуть, шрами лише прикрашають справжніх чоловіків. Не став винятком й Тернопіль - понищений, він відродився, як фенікс, бережно плекаючи у пам’яті колишню красу й розкіш.

 

Тернопіль - місто з привидами втраченої краси

 

Вулиця Валова, якій пощастило вціліти після запеклих боїв у 1944 році - чи не єдина згадка про красу міста. Таку назву ця історична вуличка в самому центрі Тернополя має неспроста - вона дійсно лежить на старовинних валах Тернопільського замку, який велично височить над норовливим озером. Сьогодні Валова - це місце, де збираються тернопільські митці: вуличні художники й музиканти, а ще їхні музи. Недаремно ж тут постійно витає відчуття творчого піднесення й свята.

Пережив війну й дивовижний неоготичний парафіяльний костел-красень з 65-метровою вежею-шпилем, яка краяла хмари, й вітражами, у яких мешкало яскравесонце. Одначе влада рад не пожаліла ані історичної цінності споруди, ані її краси, ані, тим паче, духовного значення - у 1954 році костел знищила вибухівка. А незабаром на місці костелу виріс сірий радянський універмаг, який дотепер працює в Тернополі.

Нині в сторону безжально знищеного костелу засмучено дивиться Соломія - ще один символ Тернополя. Пам’ятник славетній оперній співачці Соломії Крушельницькій, яка народилася на Тернопільщині, поставили чотири роки тому, й він одразу завоював серця місцевих мешканців. Фігура тендітної дами у капелюшку, яка наче випадково застигла у бронзі саме в момент народження чарівної пісні, заворожує й без перебільшення зупиняє час. Здається, ось-ось зійде вродлива Крушельницька зі свого постаменту й знову заспіває лагідним солов’їним голосом.

Окрім Крушельницької, у Тернополі гарцює на металевому коні король Данило Галицький, стоїть замріяний Франко, Пушкін споглядає за голубами на Театральному майдані, й думає свої думи Кобзар.

Є у Тернополі багато церков. Найдавніша з них Надставна церква - дещо сіра й печальна споруда, яка впродовж віків з дня у день слухає співи озерних хвиль з так званого Підзамча - себто невисокого підвищення над Тернопільським ставом.Особливо ж цінують в Тернополі Катедральний собор, від якого щогодини лунають бадьорі, а часом журливі дзвоники - так говорить Тернопіль...

 

Тернопільський став - блакитна перлина Галичини

 

Загалом, усі найвизначніші об’єкти Тернополя знаходяться поряд - в історичному центрі міста. Вони створюють простий, але разом з тим надзвичайно цікавий архітектурний ансамбль, що не просто потішить зір туриста й звиклий погляд містянина, але й візьме у щедрий танок й поведе до ... озера. Адже в Тернополі всі дороги ведуть саме до нього - синьоокого тернопільського скарбу, широкої водойми, яка так впевнено розлилась від гребель річки Серет.

Якщо спитаєте в тернополянина, куди ж варто перш за все піти в Тернополі, відповідь буде одною: "До озера!" Бо й справді, не треба далеко ходити, щоб відчути характер Тернополя, зануритись в його тремкий настрій. Вистачить прогулятися, не поспішаючи, набережною Тернопільського ставу, забрести на острівець закоханих чи ще далі - на "Циганку" (так звуть один з тернопільських пляжів, де полюбляє збиратися молодь), помедитувати на єлисейський полях понад озером - от і все: Тернопіль закарбується у серці. І не важливо, взимку вам доведеться приїхати до файного міста чи в теплу літню пору: в усякому разі враження від озера буде яскравим. Наприкінці літа в Тернополі відбуваєься Чемпіонат світу з водномоторного спорту - шум водного транспорту, азарт спортсменів з різних куточків земної кулі враз заковує Тернопіль у дивне відчуття змагання й перемоги, радості й краплини суму за літом, що минає. Та приходить зима й Тернопіль перетворюється у білосніжну казку:кожного року озеро замерзає і стає гігантською ковзанкою й плацдармом для ополонок місцевих риболовів.

 

«Цицька» і смачна мистецька галерея - чим ще здивує Тернопіль?

 

Тернопіль - ідеальне місце для тих, хто любить тишу. Тут не летять стрімголов випадкові перехожі, потопаючи у безбарвних одноманітних днях, не збиваються з ніг у пошуках вільного часує якого годі знайти серед безлічі справ. Тут живуть за тернопільськими законами - спокійно й розмірено.

Проте помилковою буде думка, що в Тернополі нудно. Хіба може докучити то зворушливо ніжний плюскіт хвиль озера, то їх бунтівний клич? Хіба набриднуть танці жовтих ліхтарів й зірок на небі? А коли ще й промугикати собі під ніс або й гучно заспівати (чому б і ні, якщо є в душі такі шалені почування?) відомого хіта "Файне місто Тернопіль", стане й зовсім весело. До речі, шлягер Братів Гадюкіних віднедавна став офіційним брендом міста, а легендарне завдяки пісні словосполучення "файне місто" тепер не тільки влучний опис Тернополя, але й назва фестивалю, на який всередині спекотного літа запрошують до Тернополя шанувальників рок-музики.

 

Фестивалити Тернопіль полюбляє: є тут і фестиваль для справжніх театралів "Тернопільські театральні вечори", і джазовий фестиваль "JazzBez", книжковий фестиваль "Джура" і навіть гастрономічний фестиваль "Галицька Дефіляда", на якому можна скуштувати місцевих смаколиків.

Смачно поїсти в Тернополі пропонують і численні заклади харчування: кнайпи, паби, кафе й кавярні з автентичними інтерєрами та кухнею. Приміром, ресторан-музей "Старий млин" здивує дивовижними дрібничками з життя і побуту галичан, а пивний ресторан "Ковчег" у формі корабля - фігурами звірів, що наче й справді плавали колись сорок днів і ночей з біблійним Ноєм. Культовим залишається для тернополян вже багато років літературне арт-кафе "Коза" - місце зустрічі тернопільських неформалів. Пригощають у "Козі" фірмовим десертом з логічною як для "козячої ресторації" назвою "Цицька".

Ну а для того, щоб на повну відчути, чим живе Тернопіль, варто завітати в унікальне місце Тернополя - галерею Бункермуз. Цікаво, що окрім мистецьких виставок, різноманітних культурних заходів, музичних перформансів й зустрічей з відомими людьми Тернополя й України, в Бункермузі можна ще й ситно наїстися чи розслабитися в чарочній.

Тернопіль - місто, про яке можна багато розповідати, однак ніякі слова ніколи посправжньому не розкриють його суті. Щоб оцінити приховану красу цього міста, треба принаймні раз у житті його побачити. До Тернополя треба приїхати - хоч би й задля того, щоб потім не пожаліти.

Алла Сердюк

 

Хочете дізнатися більше про збір за місця для паркування авто?

Середа, 24 грудня 2014, 08:26

Платниками збору за місця для паркування транспортних засобів є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної або міської ради про встановлення збору.

Копія рішення разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, надається у 10-денний строк виконавчим органом сільської, селищної, міської ради контролюючому органу.

 

Інформаційно-комунікаційний відділ Тернопільської об’єднаної ДПІ

Як святкуватиме Тернопіль. Анонс заходів

Вівторок, 23 грудня 2014, 09:05

	Дитяча вистава-шоу «БІЛОСНІЖКА».	25.12. 16.00 год.	Управління культури і мистецтв / ПК «Березіль»
	Різдвяний молодіжний концерт.	26.12. 18.00 год.	Управління культури і мистецтв / Український дім
	Першість КЗ «Дитячо-юнацької спортивної школи з греко-римської боротьби» з кросу серед юнаків 1998 – 1999 р.н. та юнаків 2000 – 2001 р.н. до Нового Року.	26.12.	Управління у справах сім’ї, молодіжної політики і спорту КЗ «Дитячо-юнацька спортивна школа з греко-римської боротьби»
	Турнір з футболу на Кубок випускників КЗ «Дитячо-юнацька спортивна школа з греко-римської боротьби» присвячений памяті тренера З.П. Савіцького.	27-29.12.	Управління у справах сім’ї, молодіжної політики і спорту / КЗ «Дитячо-юнацька спортивна школа з футболу та інших ігрових видів спорту»
	Новорічні ранки для дітей «Новорічні мандри або у пошуках Діда Мороза».	27.,28.,29.12. 12.00 год. 15.00 год.	Управління культури і мистецтв / ПК «Березіль»
	Благодійний концерт «ОСТАННІ ДНІ ВІЙНИ».	28.12. 17.00 год.	Управління культури і мистецтв / ПК «Березіль»
	Новорічна сценка «Зимова пригода Оленки».	28.12. 15.00 год.	Управління культури і мистецтв / Будинок культури «Пронятин»
	Першість міста Тернополя з сноуборду і лижного фрістайлу.	29.-30.12.	Управління у справах сім’ї, молодіжної політики і спорту / КЗ «Дитячо-юнацька спортивна школа «Екстрім»
	Робота мистецької студії «Палітра». Розпис, флористика,декоративне малювання на папері, оздоблення предметів побуту, виготовлення подарунків до свята Миколая, Нового року, Різдвяних подарунків	Протягом грудня. Щовівторка і четверга з 16.00 год.	Управління культури і мистецтв / Будинок культури «Кутківці»
	Турнір з міні – футболу серед учнів 9-10 класів загальноосвітніх навчальних закладів м. Тернополя.	Протягом місяця	Управління у справах сім’ї, молодіжної політики і спорту / КЗ «Дитячо-юнацька спортивна школа з футболу та інших ігрових видів спорту»
	Підготовка членів збірної команди з лижних перегонів та біатлону до участі у всеукраїнських та міжнародних змаганнях.	Протягом місяця	Управління у справах сім’ї, молодіжної політики і спорту
	Проведення майстер – класів та тренінгів для дітей шкільного віку: майстер- клас по «Орігамі» та «Квілінгу»; майстер-клас «Козацької слави відлуння»; майстер-клас з хореографії; майстер-клас у рамках творчої майстерні “Спортивні аксесуари”; Цикл тренінгів “Здоровий спосіб життя”.	Протягом місяця	Управління у справах сім’ї, молодіжної політики і спорту Тернопільський міський центр фізичного здоров’я населення/ вул. Стуса,10
	Турнір присвячений Дню Святого Миколая серед юнаків 2002 – 2003 р.н., 2004 – 2005 р.н.	Друга декада місяця	Управління у справах сім’ї, молодіжної політики і спорту / КЗ «ДЮСШ з футболу»

Тернополяни отримують землю під гаражами у приватну власність безкоштовно

Вівторок, 23 грудня 2014, 09:02

Тернополяни отримують у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування індивідуальних гаражів, які перебувають у складі гаражного кооперативу, безкоштовно.

«Згідно ст.121 Земельного кодексу України тернополяни мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель комунальної власності для будівництва індивідуальних гаражів, площею не більше 0,01 гектара, - розповідає начальник відділу земельних ресурсів Віктор Кібляр. – Тому земельні ділянки під гаражами у кооперативах, у тому числі й гаражного кооперативу «Кенотрон», власники отримують у приватну власність безкоштовно».

За словами Віктора Кібляра, земельна ділянка під гаражем надається у власність кожному члену кооперативу окремо, а не гаражному кооперативу загалом. Адже лише у цьому разі власники зможуть здійснювати правочини, а також мати пільгу на сплату земельного податку.

«Члени гаражного кооперативу отримують у власність індивідуально земельну ділянку. Якщо ж би ми передавали земельну ділянку у приватну власність кооперативу повністю, то індивідуальні власники не змогли б здійснювати будь-які правочини з купівлі/ продажу гаражів, - додає Віктор Кібляр. – Також кожен індивідуальний власник буде мати пільгу на сплату земельного податку, а гаражний кооператив скористатися такою пільгою немає права. А соціально незахищені городяни взагалі звільняються від сплати цього податку».

Міська рада

У Тернополі виділено земельні ділянки для малозабезпечених городян

Понеділок, 22 грудня 2014, 06:55

На черговій сесії Тернопільської міської ради виділили земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку для малозабезпечених та категорії осіб, які мають першочергове право на отримання такої ділянки.

«Вперше у Тернополі виділена територія 23 га для надання окремих земельних ділянок під будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд на території міста Тернополя, - розповідає Сергій Надал. – Це приблизно 240 земельних ділянок по 6 сотих, які отримають малозабезпечені тернополяни, у тому числі учасники бойових дій, ветерани праці, багатодітні сім’ї та інші особи, які мають пільги на отримання земельних ділянок та потребують поліпшення житлових умов».

Новорічні подарунки - без податків

Субота, 20 грудня 2014, 11:18

Чи є базою нарахування єдиного соціального внеску вартість дитячих новорічних подарунків, придбаних за рахунок коштів роботодавця?

Відповідають фахівці інформаційно-комунікаційного відділу Тернопільської об’єднаної ДПІ.

Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», базою нарахування єдиного соціального внеску для роботодавців-підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах передбачених законодавством, є: сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі та сума винагороди фізичним особам, за виконання робіт за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. №5, вартість подарунків до свят і квитків на масові заходи для дітей (святкові ранки, вистави, концерти і т.п.) працівників не належать до фонду оплати праці та не є базою нарахування єдиного внеску.

Інформаційно-комунікаційний відділ Тернопільської об’єднаної ДПІ

Активісти відправили автомобіль «швидкої» в зону АТО

П'ятниця, 19 грудня 2014, 06:19

Автомобіль «швидкої» сьогодні в 3 ночі виїхав в зону АТО.

Нагадаємо, близько 2 тижнів тому активісти Кременецького осередку ВО «Автомайдан» взялись реанімувати автомобіль «швидкої». Машину передала Ланівецька райлікарня.

Активісти дякують усім небайдужим краянам, хто пожертвував для ремонту спецавтомобіля гроші і запчастини. Люди, які найбільше допомогли з Кременеччини. Це Олег Коляда, Олександр Гриневич, Михайло Мачка, Ярослав Федорович, Сергій Ільчук, Віталій Черчик, Едуард Довганюк. Всім вам велика дяка.

Нагадаємо, активісти осередків ВО «Автомайдан» спільно з об’єднанням заради громади «Ядро» вже відправили в зону АТО 14 автомобілів. 15-ий вже придбали, ремонтують і готують до відправки.

 

Хто в Тернополі вбиває собак?

Четвер, 18 грудня 2014, 16:09

У Тернополі вбивають собак. Про це розповідає волонтер ТОГО «Ноїв ковчег» Вероніка Кіяшко:
— Це фото собаки, яку сьогодні зранку отруїли по вул. Будного 32а, свідки розповідають, що собака помирала в страшних муках на очах дітей... Питання, чи це роблять тернополяни, «догхантери» чи це який наказ зверху? Адже цей випадок непоодинокий: сьогодні ж отруїли ще одного собаку буквально через кілька будинків від Будного 32а, вчора біля «Новуса», а тиждень тому пес помирав біля Катедри... Крім того, по собакам стріляють. Тиждень тому постріли лунали по вул. Лучаківського, а сьогодні — по вулиці 15 квітня.

Понад двісті картин юних тернополян представили у краєзнавчому музеї

Середа, 17 грудня 2014, 11:26

Виставку робіт учнів Тернопільської школи мистецтв відкрили вчора, 16 грудня,  у краєзнавчому музеї . У експозиції представлено 260 авторських робіт, виконаних у техніці живопису, графіки, декоративно-прикладного мистецтва і скульптури. Картини, зібрані за 20 років існування мистецького закладу розмістили серійно: «стіна Шевченка», «стіна натюрморту», «Моя Україна», «стіна графіки», «стіна дитячих робіт», - пише сайт Культурно.

Сьогодні в школі навчається понад 350 обдарованих дітей. Крім загальноосвітніх предметів, вони опановують гру на музичних інструментах, навчаються співу, мистецтва танцю, оволодівають навиками театрального та художнього мистецтва.

На відділі образотворчого мистецтва навчається 84 учні. За час його існування понад 100 випускників обрали фах художника. Творчі роботи вихованців неодноразово відзначали перемогами на всеукраїнських та міжнародних конкурсах та фестивалях.

Виставку, присвячену 20 річчю школи, супроводжували мистецькі колективи. Близько десяти музичних номерів представили учні та викладачі закладу.

До слова, за найкращу роботу, представлену у експозиції, директор Краєзнавчого музею Богдан Хаварівський  вручив книгу Івана Марчука.

-          Переглядаючи виставку, я звернув увагу на картину 10 річної дівчинки, - розповідає пан Богдан, - Як для такого віку, робота виконана чудово. Авторську книгу Івана Марчука передаю особисто від його імені учениці Тетяні Мосійчук.

Пан Богдан також зауважив, що наступного року, до 21 річчя закладу, кращого учня школи буде нагороджено відзнакою Івана Марчука.

Оксана Божко

З січня тернополяни зможуть отримати біометричний паспорт

Середа, 17 грудня 2014, 09:04

З перших робочих днів січня 2015 року на Тернопільщині буде розпочато процес оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, так званих біометричних паспортів. Про це повідомили в Управління Державної міграційної служби України в області.

Про стан готовності міграційної служби краю до оформлення закордонних паспортів у новому форматі та про те як це відбуватиметься ми запитали у її керівника Томаша Вербича.

-         Для закупівлі й монтажу необхідного обладнання Уряд додатково виділив 150 млн. грн. Завдяки цьому в грудні в приміщенні Управління ДМС у Тернопільській області було встановлено обладнання для виготовлення біометричних паспортів. Також вже проведено навчання з працівниками, здійснено тестові випробування системи. В другій половині січня 2015 року на території області буде встановлено ще 6 комплексів обладнання.

-         Ви можете із впевненістю сказати, що підрозділи міграційної служби області готові забезпечити виконання усіх звернень громадян щодо оформлення біометричного паспорта?

-        Впевнено можу сказати, що прийом громадян, які хочуть оформити біометричний паспорт, в області буде розпочато з 5 січня. Проблема полягає в тому, що з початку січня буде діяти лише один комплекс. Ускладнює ситуацію й те, що в січні-лютому традиційно спостерігається й, так би мовити, ,,сезонне” зростання кількості бажаючих виготовити закордонний паспорт. Це пов’язано з тим, що багато наших співвітчизників, які працюють за кордоном, на Різдвяні свята повертаються додому. Цей короткий період перебування в Україні вони намагаються використати для приведення до порядку документів. Передбачаю, що і цьогорічні святкові дні не стануть винятком.

Відтак, з метою запобігання утворення великих черг, прошу громадян, по можливості, відтермінувати свої звернення за оформленням біометричних паспортів до кінця січня – початку лютого. Саме тоді в області запрацюють ще 6 комплексів і документи можна буде оформити без зайвого очікування.

-         Томаше Івановичу, багатьох людей турбує питання вартості біометричного паспорта, чим можна уже озвучити конкретні цифри?

-         Днями голова ДМС України Сергій Радутний повідомив, що  оформити біометричний паспорт у регламентному, тобто звичайному порядку вартуватиме 518 гривень, у терміновому – 775.

-         Чи потрібно тернополянам, у яких вже є закордонний паспорт, оформляти новий з чипом?

-         Хочу запевнити громадян, що ті паспорти, які у них є зараз, будуть чинними до завершення строку їх дії. Заміна звичного нам документа на біометричний – це право, а не обов’язок громадян.

-         Зараз чимало говорять про те, що для громадян України з біометричними документами буде встановлено безвізовий режим з країнами Європи. Мабуть, з такої переваги захочуть скористатися чимало наших земляків?

-          Дійсно, можливість без візи подорожувати Європою для громадян є чи не найсуттєвішим аргументом «за» у питані оформляти біометричний паспорт чи ні. Вже сьогодні тернополяни звертаються до міграційної служби з вимогою надати такі паспорти. Одначе, хочу наголосити, що впровадження в Україні біометричних документів – це лише одна з вимог для безвізового режиму. Зараз працює експертна місія ЄС щодо моніторингу виконання Україною другої фази Плану дій щодо лібералізації візового режиму ЄС для України. І лише за результатами її доповіді Радою ЄС та Європарламентом і буде прийматись рішення щодо надання такого режиму для України. Про це, зокрема, нещодавно говорила заступника Міністра закордонних справ України Олена Зеркаль.

 

 

Пенсійний калькулятор. Порахуй свою пенсію

Вівторок, 16 грудня 2014, 09:06

Насправді, на розмір пенсії також впливає багато інших факторів, тому розрахунки на цій сторінці дещо спрощені. Проте, вони дають змогу побачити залежність розміру пенсії від певних показників.

Про стареньку бабусю і двох сучасних дуреп

Вівторок, 16 грудня 2014, 06:11

«Сільпо», каса, черга. Переді мною викладає покупки бабуся. Старенька така, в хустині пуховій закашлатаній, пальто з вилинялим песцем, 1983 року народження на комірі. Під пахвою затиснуті паличка і ручної в'язки рукавички. Кладе на транспортер вагову вермішель, два курячих крильця, півхлібини і жменьку карамельок. Розраховується, бере решту: 5 гривень і копійки. Спаковує продукти до матерчатої сумки. Звертається до касирки:

– А это коробки стоят для сборов на армию или на инвалидов? А то я очки забыла...

– Та яка вам різниця, – каже касирка. – Не затримуйте очерідь.

У мене вже під кутнім зубом щось залоскотало, серпентивне таке і жутко педагогічне. По методиці Макаренка. Але бабуся спокійно так каже:

– Позовите администратора.

Касирка починає пропікувати мої покупки:

– Зара! Робити нема шо. Йдіть собі.

Але адміністратор вже тут. Ввічлива, но нервова. Слухає, типу важно, бейдж теребить.

– То, бабо, для бандерівців з «Правого Сектора», – каже. – Йдіть, бо то вам не треба, бережіть пенсію, а то на аптеку не хватить.

Бабуся забирає решту, кладе її до потертого гаманця. Виймає звідти 100 гривень і запихає в скриньку.

– Эти Герои всё преодолеют! И жить будут по-человечески. А вы, две дури, выйдете замуж за имбецилов и будете битые пьяными мужьями, как драные козы. Потому что дуры – они всегда битые...

 

Історія з соцмережі «Фейсбук»

«Країна-наркоман» та «мертвий пацієнт»: відомий реформатор про українські реалії

Вівторок, 16 грудня 2014, 06:09

Архітектор грузинських реформ Каха Бендукідзе досить часто давав жорсткі, але справедливі поради українському уряду про те, як слід використовувати «ніж реформ».

Ще на початку «постсімейної» епохи, коли українські політики-євромайданівці стали міністрами, Каха їм не раз вказував на те, що або вони зроблять реформи зараз, або країна продовжить падати в економічну прірву.

Часто реформам заважали фактори, які нібито не залежать від України. То у нас проблеми з анексією Криму, то з російським ембарго, то з війною. На це Каха постійно вказував, що для реформ не буває зручного часу, і нагадував, які труднощі, в тому числі і війна, спіткали Грузію на реформаторському шляху.

Ми зібрали найвідоміші висловлювання Кахи Бендукідзе про українські реформи і про те, що буде з країною без них.

- В уряді реформаторів мають бути три людини, яких усі зневажатимуть. Один має садити всіх хто краде. Другий - знищувати перепони. Третій - прикривати всіх політично.

- Ви або не розумієте, що вам хана, або розумієте, але вас усе влаштовує.

- Сьогодні така ситуація: хворий у дуже важкому стані. З цими симптомами довго не живуть, ці симптоми різні, стосуються різних систем - це стосується і економіки, регіональних проблем, немає армії, поліції, корупція. Питання таке, що якщо не оперувати Україну, вона не виживе, але операція складна і є небезпека, що вона теж не виживе.

- Україна встановила кілька світових рекордів по ідіотизму. Вона була на п'ятому місці в СРСР за рівнем ВВП на душу населення, за багатством середнього громадянина. Потім в багатьох частинах колишнього Радянського Союзу були війни, в Україні не було, але в 1994 році вона успішно сповзла на сьоме місце. А сьогодні знаходиться на дев'ятому. Азербайджан зростає, тому що у них є нафта. Грузія пережила окупацію і війну. Молдова і Таджикистан пережили війну і росли краще. І навіть Росія, де жахлива корупція, як і в багатьох країнах, росла краще.

- Польща і Україна були на одному рівні економічного розвитку всього лише 24 роки тому. Ось де Польща, і де ви. Чи не соромно?

- Якщо Україна проведе радикальні реформи, то через 10 років, можливо, наздожене Болгарію.

- Україна потребує реформ більше, ніж будь-яка інша колишня частина СРСР. Війна могла б виправдати дуже радикальні реформи, і всі б зрозуміли.

- Дефіцит бюджету України - це наслідок злодійської політики, яку вів попередній уряд України. Це результат того популізму, який був в Україні, це ніякого відношення до Євросоюзу не має.

- Ваша економіка несумісна з життям, з існуванням держави. Не може бути злиденної країни з 48% держвидатків.

- Якщо ви будете рости зі швидкістю 2-3% на рік, вас обжене Молдова і українські гастарбайтери будуть їздити туди працювати.

- Україна схожа на наркомана, якого барига підсадив на товар, і весь час з нього видоює гроші

- Ваше завдання - розірвати порочне коло. Ви всі повинні зненавидіти корупцію. Якщо цього не відбудеться, то цей цикл повторюватиметься. І ви будете злиденною країною.

- Я не бачив жодної країни в такому важкому стані, як зараз в України. Залишити все як і раніше не вийде. Ще раз розікрасти «Нафтогаз», повторити ще один популістський цикл не вдасться.

- Ви весь час вибираєте популістів, людей, які будуть вам обіцяти якнайбільше. Це означає, що вибираються не найкращі громадяни, а гірші - це те, що я називаю збоченим політичним відбором.

Нагадаємо, що рівно місяць тому помер автор грузинських економічних реформ, колишній міністр економіки Грузії Каха Бендукідзе. За попередніми даними, причиною смерті стала серцева недостатність. Кажуть, саме він мав стати міністром економіки в новому уряді Арсенія Яценюка…

ЄС може призначити спецпредставника для нагляду за реформами в Україні

У Європейському парламенті радять ЄС призначити спеціального постійного представника для нагляду за реформами в Україні та координації відносин між Києвом та Брюсселем.

Таку пропозицію в рамках конференції «Україна як тест європейської солідарності озвучив депутат Європарламенту Пятрас Аушрявічюс.

Відзначивши важливість угоди про асоціацію України та ЄС, Аушрявічюс сказав: «Для того, щоб гарантувати трансформацію економіки та соціальної структури, необхідно покращити природу координації у відносинах Україна-ЄС. Для цього я раджу ЄС призначити спеціального постійного представника, який буде відповідати за нагляд за реформами, які проводяться, та за надання різного роду допомоги».

За словами євродепутата, така допомога буде включати «фінансову допомогу, побудову адміністративних спроможностей та ряд секторальних реформ». «Роль цього спеціального представника може бути виконана досвідченим європейським політиком. Я думаю про таку постать, як Карл Більдт (колишній міністр закордонних справ Швеції) чи Бернар Кушнер (колишній міністр закордонних справ Франціі)», – запропонував Аушрявічюс.

Халява закінчилась...

Вівторок, 16 грудня 2014, 06:04

Зібралися якось динозаври обговорити Концепцію свого виживання на 65-25 мільйонні роки до нової ери.

– Панове, ми вимираємо! – йшлося в преамбулі, і в якості найперших заходів пропонувалося:

стати теплокровними,

зменшитися в розмірах,

і ще кілька цілком розумних ідей.

– Хіба це концепція? – обурилися одні. – Де аналіз причин, що привели нас до такого плачевного результату? Де поетапна стратегія зменшення наших розмірів?

– Хто автори цієї концепції? – запитували інші. – Чи не підступи це дядечка Тиранозавра? Чому нас не включили до експертної групи? Втім, все одно до нашої думки не прислухаються, тому й обговорювати тут нічого.

Найгарячіша дискусія розгорнулася з питання теплокровності, а саме – яку температуру вважати прийнятною. Деякі відстоювали 37 градусів, деякі – 35, але більшість сходилася на тому, що все одно коштів на обігрів тіл катастрофічно не вистачає, тому буде достатнім підняти температуру на два градуси вище навколишнього середовища.

На жаль, через 2 мільйони років на Землю впав великий метеорит і перервав обговорення Концепції на найцікавішому місці.

Щось подібне відбувається і зараз в українському суспільстві. Маємо нового президента, новий парламент і новий (відносно новий) уряд. Але все одно звідусіль чути критику на адресу влади, мовляв, нічого не змінюється, ніхто і нічого не робить, «всьо пропало» і т. ін. По суті, українці займаються тим, чим займалися динозаври з вищезгаданої історії. Дозаймалися… Так і ми, поки не усвідомимо, що зараз – наш останній шанс, – а тому владу потрібно критикувати, але й потрібно також дослухатися до того, про що вона говорить і що робить, – доти нічого всередині країни не зміниться. Адже зміни мусять починатися не лише з Києва, але й з наших розсудливих голів.

Що обіцяє парламент?

Створення поліції, вступ до НАТО, приватизація шахт, реформування «Укрзалізниці», скорочення податків та зміна виборчої системи – все це передбачено у проекті коаліційної угоди парламентських сил.

Узгоджений текст угоди містить перелік планів та реформ у сімнадцяти сферах.

Багато положень проекту є деклараціями намірів без певних критеріїв виконання, але частина реформ виписана достатньо чітко.

Медицина і скорочення податків

Коаліція планує медичну реформу. Прописаний план змін у системі закупівлі ліків та устаткування.

Міністерство охорони здоров’я хочуть позбавити цих функцій.

Саме до цієї сфери були нарікання з боку експертів щодо корупції.

Систему закупівель хочуть реформувати за європейським зразком – купувати тільки напряму у виробника, без посередників.

Коаліція зобов’язується заборонити рекламу медичних препаратів.

В економічній сфері майбутні депутати домовились скоротити кількість податків з більш ніж 20 до дев’яти.

Після податкової реформи залишаться податок на прибуток, на додану вартість, з доходів фізичних осіб, акцизний, рентний платіж, на нерухомість, екологічний, єдиний податок та мито.

До 2016 року депутати планують провести приватизацію усіх вугледобувних підприємств.

Шахти, які приватизувати не вдасться, ліквідують або законсервують до 2019 року.

Коаліція планує реформу залізничного транспорту.

За державою збережеться монополія на залізничне полотно, локомотиви, а також диспетчерські пункти.

У першому кварталі 2015 року планується ліквідувати субсидування пасажирських перевезень за рахунок вантажних.

Визначити ворога України

У безпековому секторі коаліція зобов’язується скасувати позаблоковий статус України й законодавчо закріпити прагнення вступу у НАТО.

До 2019 року українська армія має повністю перейти на стандарти блоку, а вже найближчим часом витрати на оборону мають зрости щонайменше до 3% ВВП.

У військовій доктрині мають ввести термін «вірогідний противник» і чітко прописати критерії, за якими визначатимуться такі держави.

Коаліція зобов’язалась працювати над новим військово-адміністративним поділом країни й зміною постійної дислокації частин збройних сил «з метою постійної присутності на Сході держави».

До кінця 2014 року на базі військових містечок планують сформувати автономні військові бази.

В угоді передбачені механізми юридичного захисту інтересів кримських татар та інших громадян на тимчасово окупованих територіях - щоправда, не вказано, як саме.

Корупція та суди

В антикорупційній сфері коаліція планує втілити пакет законів, за які в останні дні роботи проголосувала ще стара Верховна Рада. Зокрема, забезпечити створення Антикорупційного бюро.

Серед новацій, які депутати зобов’язуються додати до антикорупційного пакету, є питання прозорості власності на землю.

В ухвалених законах зник пункт про оприлюднення інформації про всіх власників земельних ділянок України.

Тому коаліція планує вже у першому кварталі 2015 року поправити закон про земельний кадастр, аби кожен охочий зміг отримувати в Інтернеті інформацію про власників усіх земельних ділянок.

Розділ про судову реформу виписаний досить умовно, переважно - деклараціями про наміри без конкретних інструментів та готових рішень.

Одне з небагатьох чітких рішень у судовій системі – залежність кар’єри судді від оцінки його вироків Європейським судом з прав людини.

Зараз, навіть коли ЄСПЛ у своїх рішеннях визнає незаконність ухвали українського суду, це не впливає на долю конкретного судді.

Ще одна задумана новація – повне декларування доходів та витрати суддів, членів Вищої ради юстиції та їх сімей.

Задекларовано повернення ширших повноважень Верховному Суду, які в нього забрали в часи президента Віктора Януковича.

Коаліція зобов’язується у майбутньому забрати у президента та Верховної Ради повноваження призначати та звільняти суддів, передавши їх новому органу.

Гроші – на місця

У межах децентралізації влади депутати погодились у 2015 році наділити районні та обласні ради власними виконавчими органами.

Протягом першої сесії Рада має змінити бюджетний та податковий кодекси і надати місцевим органам влади «належне ресурсне забезпечення», без уточнення конкретних цифр.

Серед загальних намірів реформувати органи влади записали стару ідею про повернення у кожне міністерство «державних секретарів» - неполітичних чиновників у ранзі заступника міністра.

У фінансовому розділі заслуговує на увагу зобов’язання коаліції створити єдиний орган для розслідування економічних злочинів – Службу фінансових розслідувань.

Податкову після цього позбавлять правоохоронних функцій.

Майбутні депутати також домовились боротися з корупцією у сфері державних закупівель.

Серед конкретних новацій – всі фірми-учасники тендерів зобов’яжуть називати кінцевих власників, частка яких у компанії перевищує 10%.

Детективи та поліція

Українську міліцію з часом перетворять на поліцію, при цьому суттєво реформують її структуру.

Найперше, після об’єднання функції слідчих та оперативних працівників, буде створена служба детективів. Ця новація запланована на початок 2017 року.

Національна поліція, яку створять у межах МВС, поділятиметься на поліцію громадської безпеки, кримінальну поліцію, поліцію спеціального призначення й судову поліцію.

Також буде ліквідована Державна автомобільна інспекція, а її функції передадуть єдиній патрульній службі.

Планується створення муніципальної міліції, яку, за бажання, будуть утримувати органи місцевого самоврядування.

На всі посади у поліції планується запровадити прозорий конкурсний відбір.

Коаліція планує втілювати в життя вже ухвалену реформу прокуратури.

Депутати зобов’язуються утворити Державне бюро розслідувань, якому передадуть слідчі функції прокуратури та СБУ.

Вибори і Конституція

Учасники коаліційних перемовин зобов’язалися змінити систему виборів до парламенту та запровадити пропорційну систему з відкритими списками.

Таку ж систему запровадять на місцевих виборах, а мажоритарку збережуть тільки у сільських та селищних радах.

Коаліція також змінить систему виборів мерів великих міст – вони відбуватимуться у два тури, якщо в першому жоден кандидат не набрав 50%.

За такої ситуації мером міста не зможуть стати люди, які отримують перевагу над опонентами на кілька сотень голосів, як це часто трапляється зараз.

Також частково нівелюватиметься вплив адміністративного ресурсу.

У коаліційній угоді названі напрямки реформування Конституції, а конкретний проект змін розробить парламентська тимчасова комісія.

У цій комісії передбачається пропорційне представництво фракцій парламенту, але більшість має бути за коаліцією.

Що обіцяє уряд?

11 грудня Верховна Рада прийняла програму діяльності уряду. Програма сама по собі декларативна, але от її додатки – справді революційні. Ось деякі витяги з того, що планує зробити уряд вже наступного року за рекомендацією одного лишень Міністерства фінансів, яке очолює американка українського походження Наталія Яресько:

– скорочення кількості народних депутатів з 450 до 150 осіб через внесення відповідних змін до Конституції (потенційна економія – 424 млн. грн.);

– зменшення термінів обов’язкового навчання у загальноосвітніх школах до 9 років (на даний час обов’язковим є навчання протягом 11 років, в той час як у країнах Європи і США – 9);

– вилучення норм про безоплатність освітніх і медичних послуг з метою розширення джерел фінансування галузей освіти і охорони здоров’я і запровадження плати;

– встановлення плати за харчування під час перебування громадян на лікуванні у закладах охорони здоров’я в умовах стаціонару (реальна економія – 956 млн. грн.);

– запровадження часткової плати за навчання у дитячо-юнацьких спортивних школах (додаткові доходи – 568,9 млн. грн.);

– відміна виплат стипендій у навчальних закладах, крім виплат дітям-сиротам, дітям-інвалідам, дітям з малозабезпечених сімей (реальна економія – 1255,3 млн. грн.);

– вилучення норми щодо забезпечення безкоштовного харчування учнів 1-4 класів, крім учнів з числа дітей-сиріт і малозабезпечених, дітей-інвалідів (реальна економія – 715,5 млн. грн.);

– вилучення норми про можливість безкоштовного проїзду у транспорті учнів, студентів та педагогічних працівників та запровадження адресної грошової допомоги пенсіонерам замість пільгового проїзду громадським транспортом загального користування, надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива, скрапленого газу та послуг зв’язку з урахуванням доходів (відповідно до Меморандуму з МВФ);

– підвищення педагогічного навантаження педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів та позашкільних навчальних закладів (з 18 годин у 2014 році до 20 годин з 1 липня 2015 року, з 20 годин до 22 – з 1 липня 2016 року) (відповідно до Меморандуму з МВФ) (реальна економія – 853,5 млн. грн.);

– встановлення сукупного терміну навчання на молодшого бакалавра та бакалавра не більше 3-4 років, на магістра – не більше 1 року (потенційна економія – 5358млн. грн.). Прирівняння працівників коледжів за умовами оплати праці до працівників професійно-технічних навчальних закладів (як було до прийняття Закону України «Про вищу освіту» у новій редакції);

– скорочення чисельності працівників бюджетної сфери на 3% (передбачено в Меморандумі з МВФ) (потенційна економія – 6338,6 млн. грн.);

– підвищення пенсійного віку чоловікам та жінкам до 65 років та обмеження виплати пенсій працюючим пенсіонерам до 90% призначеної пенсії, але не нижче розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність (відповідно до Меморандуму з МВФ) (реальна економія – 4348,9 млн. грн,);

– запровадження європейських стандартів щодо кількості міліціонерів – 300 працівників міліції на 100 тис. населення із скороченням загальної чисельності МВС з 245,0 тис. орієнтовно до 135,0 тис. осіб (потенційна економія – 1996,6 млн. грн.);

Загалом, як зазначено в опублікованому документі, його прийняття дозволить у бюджеті 2015 року не шукати майже 497 мільярдів гривень видатків, джерел для вишукання яких немає, і забезпечить економію державних коштів в обсязі близько 27,1 мільярда гривень, а також збільшить дохідну частину держбюджету на суму близько 0,9 млрд гривень.

Якщо всі ці рекомендації Мінфіну будуть втілені в життя, уже в 2016 році Україну чекає економічне зростання.

А наразі мусимо затягнути паски. Кардинально затягнути. «Халява» закінчилася.

Підготував Адам Стрижнюк

У Катедрі звучали григоріанські хорали. Відео

Понеділок, 15 грудня 2014, 08:32

Григоріанські хорали у виконанні львівського гурту "Есхатофонія", завершальний акорд тернопільського "Джаз безу 2014".

Відео: Василь Катола 

У Тернополі стартує конкурс на найкращі тернопільські оповідки

Неділя, 14 грудня 2014, 11:11

Конкурс з написання легенд, бувальщин та оповідок рідного краю «Мій Тернопіль» проводить Тернопільська міська рада. За словами начальника управління культури Василя Кармазина, мета конкурсу – це надати тернополянам можливість популяризувати знання з народної творчості та заохотити до вивчення місцевої культури.

«Конкурс розпочинається з 1 січня і буде тривати до 30 березня 2015 року, - розповідає Василь Кармазин. – У цей час ми приймаємо написані роботи від тернополян різних вікових категорій. Другий тур триватиме з 10 квітня до 20 липня, під час якого розглядаються подані роботи та їх оформлення. Завершиться весь проект випуском друкованої книжки до Дня міста».

За словами начальника управління культури, кращі роботи будуть  передані у бібліотечні фонди міста Тернополя і подаровані делегаціям міст України та міст – партнерів Західної Європи під час заходів до Дня міста.

Основні вимоги до конкурсних робіт та оформлення матеріалу: на конкурс подаються письмові роботи обсягом не більше 10 сторінок комп’ютерного тексту (формат А-4, розмір шрифту 14, інтервал півтора); на титульній сторінці обов’язково варто зазначити тему, прізвище, ім’я, по батькові автора, домашню адресу; до роботи додається список використаних джерел (якщо такі були).

Роботи надсилати на адресу: 46001, м. Тернопіль, бульвар Т. Шевченка, 1 в управління культури і мистецтв. Довідки за телефонами: (0352) 42-06-72, 52-67-32.

rada.te.ua

Енергетичний джаз від FUTUREthno. Відео

Субота, 13 грудня 2014, 21:04

«FUTUREthno» (PL/UA)

Містер Крайм - діджей
Filip Szymaniak - скрипка
Łukasz Owczynnikow - контрабас
Grzegorz Pałka –барабани
Роман Бардун – фортепіано

«FUTUREthno» - це насичений народними мотивами джаз, забарвлений електронною музикою. Головна ідея полягає в тому, щоб передати дух народної пісні, однак не в очевидний спосіб, а за допомогою сучасної мови, енергетичного джазу. Композиції основані на українському та польському фольклорі.

Відомий шоумен готує для тернополян декілька сюрпризів

П'ятниця, 12 грудня 2014, 09:34

Від американської романтики до української ностальгії.

Вже сьогодні соліст, піаніст, шоумен, лауреат премії Artists International Володимир Зайцев виступить  на фестивалі у супроводі симфонічного оркестру Тернопільської обласної філармонії під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Мирослава Кріля.

Володимир Зайцев: "Я тішусь, що маю фантастичну можливість грати з тернопільським симфонічним оркестром. Його учасники  чують буквально кожну мою фразу, моє дихання. Тернопіль має пишатись таким чудовим маестро, як Мирослав Кріль. Сподіваюсь, що це лише початок нашої співпраці.

На прес-конференції, присвяченій другому дню джазового фестивалю, Володимир Зайцев зізнався, що відвідувачів концерту чекає декілька сюрпризів.Чи будуть звучати композиції відомого композитора Сергія Лазо, залишається секретом. 

Володимир Зайцев: " В першу чергу я - шоумен. Я люблю імпровізувати. Не можу дотримуватись чіткої програми. Це не для мене. Тому усі сюпризи нехай залишаються у таємниці. 

Оксана Божко

Жіноче чотириголосся та контрабасний квартет – Тернопіль знову в ритмі джазу

П'ятниця, 12 грудня 2014, 09:32

Неймовірним етно-джазовим концертом розпочався дев’ятий міжнародний фестиваль  JazzBez в Тернополі 11 грудня. Гості зі Львова – Мар’яна Садовська та Марк Токар створили для тернополян на відкритті фестивалю у драмтеатрі справжній і неповторний світ музичного джазового мистецтва, — пише сайт Культурно

Перший фестивальний JazzBez -концерт  складав два сети, розпочавшись з, як завжди, емоційного й насиченого найрізноманітнішими почуттями виступу Мар’яни Садовської. Співачка, актриса, композитор, аранжувальник, музичний драматург та ще й етнограф – всесвітньовідома Мар’яна Садовська представила тернопільській публіці призабуті пісні з різних куточків України. Ці музичні перлини вона самостійно збирала й записувала серед нашого співочого народу. Перед кожною композицією співачка роз’яснювала коротку історію пісні – чи-то про  те, як конкретну пісню їй відкрили селяни Полісся або Поділля, чи-то про обрядові звичаї, який стосується пісня.

Талановита співачка самостійно акомпонувала собі гармоноєю – інструментом, який дивовижно вдало передавав кожне народжене Мар’яною почуття – радість, кохання, сум, напруження, страх. Глядацькому залу залишалось лише дивуватись незбагненно миттєвим змінам, які вирували на сцені, де стояла всього одна тендітна жінка у червоній сукні.

Після антракту на сцену драмтеатру вийшов органічний октет у складі чотирьох ніжних, сильних і зворушливих голосів та чотирьох стриманих, глибоких і всеохопних контрабасів – жіночий квартет на чолі з Мар’яною Садовською та квартет відомого джазового контрабасиста Марка Токара, який першим серед українців грав на Chicago Jazz Festival.

Музиканти представили програму,  що скаладалася з композицій на музику Мар’яни Садовської, створену в співпраці з Марком Токаром. У програмі були використані фрагменти віршів українського поета і письменника Сергія Жадана та поетеси Любові Якимчук. Крім сучасних ліричих текстів, на JazzBez звучали й українські пісні з обряду виряджання сина до війська та весільного обряду.

Перший день фестивалю JazzBez в Тернополі, який у нашому місті вже давно має своїх вірних шанувальників, минув під насичені звуки струн контрабасу та дивний   –  то гучний і сильний, то тихо пташиний та мелодійний –  жіночий голос, який творить особливий народний джаз.

• Взагалі джаз – це музика, як відомо, для серця, для душі. І, можливо, саме джаз і загалом культуру, на нашу думку, варто було розвивати більше на Сході, більше допомагати музикантам. Можливо би й не сталося те, що маємо сьогодні в нашій країні. Цей фестиваль від попередніх відрізняється тим, що цього року заключний концерт ми будемо проводити в Катедрі. Ми багато говорили про цей концерт – зрозуміло, що проводити його в храмі – це дуже добре, правильно. І музика, яка буде там звучати, –  така, яка і повинна бути: візантійські церковні співи і григоріанські хорали, але також і джаз, –  звернувся до тернопільських поціновувачів джазу директор фестивалю  JazzBez  в Тернополі Олег Макогін.

Алла Сердюк

Тернопільській філателіст показав історію Нобелівської премії

Четвер, 11 грудня 2014, 08:05

П’ятистендовий експонат тернопільського філателіста Юрія Ковалькова, представили на виставці, присвяченій Дню прав людини, у приміщенні краєзнавчого музею.

У експозиції «Нобелівська премія: українська проекція» представлені історичні моменти, які стали цінними для нашої держави. Виставка марок та конвертів з понад 30 країн світу показує історію заснування відомої премії Альфредом Нобелем. Філателістичні матеріали ілюструють шість номінацій нобелівських нагород.

Значне місце у виставці приділили лауреатам-уродженцям України: Іллі Мєчнікову, Зельману Ваксману, Шмуелю Агнону, Жоржу Шарпаку та Роалду Хофману.

Українських нобелістів лише п’ять, проте творчий шлях лауреатів інших країн тісно пов’язаний з нашою. Особливу увагу у експозиції приділили борцеві за мир Леху Валенсі, який активно допомагав нам долати політичну кризу в часи Помаранчевої революції.

-         Місце проведення цієї виставки не є випадковим, - розповідає Юрій Ковальков, - 10 грудня 1991 року саме тут ми проводили перші нобелівські читання. А уже в 2001 році вони стали міжнародними. Протягом останніх десяти років я збирав філателістичні матеріали, присвячені цій темі. Сьогодні з радістю ділюсь своєю колекцією.

Особливою цінністю для автора виставки є листи від Роалда Хофмана, з яким він спілкується уже понад 10 років.

На одному зі стендів філателістичних матеріалів відображено поглиблені творчі зв’язки наших учених із нобелівською інтелектуальною елітою світу, розвитком нобелівського руху в нашій державі, традицією проведення Тернопільських нобелівських читань.

Ознайомитись з «нобелівською історією» можна до кінця грудня у холі краєзнавчого музею.

 

Оксана Божко

Затримання року: тернопільські міліціонери не лише знешкодили злодіїв-гастролерів, а й вилучили центнери накраденого майна

Четвер, 11 грудня 2014, 07:41

Купівля двох автомобілів, розкішні подарунки співжителькам,  розваги в дорогих клубах та ресторанах - так «бідували» в Тернополі переселенець з Алчевська та рецидивіст-втікач із Запорізької області. Майже три місяці кримінального життя гастролерів перервали оперативники тернопільської міліції.

Різні життєві обставини привели цих двох на терени нашого краю.  30-річний уродженець  Алчевська Луганської області разом зі співжителькою та її родиною прибули до Тернополя через події на Донбасі.  36-річний житель Дніпрорудного Запорізької області, що називається, пристосувався до ситуації  з переселенням і, приховуючи своє кримінальне минуле та переслідування за нещодавно вчинені злочини, разом зі співжителькою так само знайшли притулок у нашому місті. Проживали обидві родини в одному з гуртожитків у Білій Тернопільського району. Там спочатку їх зблизив «язик», а згодом й кримінальне ремесло.

Зі слів начальника управління карного розшуку обласної міліції Степана Яцуха, майже три місяці злочинний дует вчиняв крадіжки з квартир тернополян. Також міліціонери довели причетність зловмисників до злодіянь, вчинених на території Бучача та сусідньої Хмельницької області.  Загалом, задокументовано майже півтори десятка фактів незаконних заволодінь майном з чужих помешкань.

Об’єктами збагачення зловмисників ставали квартири, розташовані на перших поверхах. Зловмисники напередодні вистежували, чи є хтось в помешканні і, переконавшись у відсутності господарів, чинили вилазку. Майже у всіх випадках шляхами проникнення ставали вікна. Що цікаво, - металопластикові.

Про ненадійність металопластикових віконних конструкцій міліціонери наголошують не вперше, а тому рекомендують: змінивши дерев’яні рами на склопакети, подбайте й про засоби безпеки. Поставте хоча б елементарні решітки. Бо саме склопакет найлегше і, головне, тихо можна витиснути. Злодій потрапляє до квартири, як то кажуть, без шуму й пилу.

Та були випадки, коли злодійському дуетові проникнення до чужого помешкання давалися  не так легко. До квартири на бульварі Данила Галицького, що в обласному центрі, довелося добиратися через каналізаційний отвір. Демонтувавши трубу та розтрощивши ломом частину панельного перекриття, зловмисники з підвалу потрапили до вбиральні. Проте  й тут їх чекав неприємний сюрприз - в квартирі спрацювала сигналізація.  Втікати довелося тим же шляхом, що й проникали, та головне - з порожніми руками. Майно господарів залишилося на місці лише тому, що подбали про безпеку житла.

На жаль, це єдиний випадок, коли квартира, до якої навідалися непрохані нічні візитери, виявилася оснащена сигналізацією. Що заставали у своїх помешканнях інші потерпілі – інакше як хаосом не назвеш. Житло в буквальному сенсі перевертали. Вигрібали та забирали все:  від постільної білизни до предметів особистої гігієни, від одягу та побутової техніки до від виробів із золота та заощаджень.

«Загарбницькі набіги», які влаштовували зловмисники, змусили їх задуматися про транспорт. Адже не завжди зручно нести в руках телевізор чи системний блок, мікрохвильову пічку чи пральну машинку. Тому на перші накрадені гроші гастролери придбали автомобіль «Форд Гранада».  Згодом - легковик «Мазду». Як встановили правоохоронці, чужих грошей вистачало і на покупки дорогого одягу, і техніки, і ювелірних прикрас. Все це зловмисники разом з родичами переправляли кур’єрськими службами на схід.

-          Повідомлення від потерпілих почали надходити наприкінці вересня ,- розповів Степан Яцух. - Проте одразу вийти на слід зловмисників не вдалося, адже ті діяли надзвичайно обережно: злодійства чинили в рукавицях, аби не залишати слідів, краденого не збували, та й немалу роль відіграв кримінальний досвід  старшого зі зловмисників - 36-річний чоловік шість разів був судимий за майнові злочини.

Та скільки ниточці не витися, кінець таки настане. Фініш крадіям наблизили оперативники обласного управління міліції. Було розроблено спеціальний план захоплення та затримання підозрюваних.  Ретельно продумані та відпрацьовані дії співробітників міліції завершилися для лиходіїв арештом. Жителя Алчевська затримали у Тернополі. «Процедура» нагадувала кіношний екшен. Навіть зловмисник зізнався, що подібні картини знешкодження злочинців бачив лише на екранах телевізорів.   Жителя Запорізької області взяли на його малій батьківщині. До слова, туди лиходій приїхав лише на декілька днів, аби заховати награбоване і обрати новий злодійський маршрут. Бо перебувати в Дніпрорудному  для злодія було небезпечно, адже місцеві правоохоронці розшукували його за вчинення майнових злочинів, вчинених на території Запорізької області.

Сьогодні обоє затримані  перебувають під вартою і дають свідчення.  Правоохоронці вилучили у них дві автівки доверху забитих чужим майном. Тож доказів причетності злодійського дуету до серійних злодіянь більше, ніж достатньо.

Кримінальні провадження порушені за частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України. Зловмисникам загрожує до восьми років позбавлення волі.

Як запевняють правоохоронці, це один з небагатьох випадків, коли вдалося не лише затримати квартирних крадіїв, а, що найголовніше, вилучити у них майже все накрадене майно. Гроші, звичайно, злодії розтринькали, бо жили на широку ногу. Один з родиною  винаймав  чотирикімнатну квартиру, інший – приватний будинок.  Гулянки в дорогих ресторанах і покупки в бутиках теж вартували людських грошей.  Але є серед  вилученого – побутова, комп’ютерна техніка, речі домашнього вжитку, предмети інтер’єру. Так що потерпілі зможуть повернути належне їм майно.

Наталія Федів

В зону АТО ВО «Автомайдан» відправив 13 авто, бойову машину та швидку

Середа, 10 грудня 2014, 08:47

Понад 1500 касок, 900 бронежилетів, бушлати, берци, спальники, термобілизну, тепловізори, бензопили, інструменти та не один десяток тонн продуктів забрали та передали в зону АТО активісти осередків ВО «Автомайдан».

Ще – 13 автомобілів, одну бойову розвідувальну машину і «швидку», які закуповували, ремонтували та доправляли на Схід спільно з Об’єднанням заради громади «Ядро». Ще одну легківку зараз готують до відправки.

-          Вже відправили два автомобіля «Опель Фронтера», один з яких переданий для охорони аеропорту 16-ій авіабригаді, другий – «Айдару», - повідомив голова тернопільського осередку ВО «Автомайдан» Ігор Василів. – «Мітсубісі Паджеро»  і «Форд Торнео» пішли батальйону К2.

Ще один «Мітсубісі Паджеро» віддали тернопільським даішникам, «Мерседес 124» - зведеному міліцейському загону. Для «Айдару» доправили у зону АТО ще «Форд Галаксі», «Форд Транзит» та ГАЗ-66. По автомобілю «Рено Ейспейс» передали охоронцям та льотчикам аеропорту Дніпропетровська. Медикам 25-ої десантної бригади передали «Фольксваген ЛТ», а «Мерседес Спрінтер» - для 93 бригади.

Активісти чортківського осередку ВО «Автомайдан», який утворився близько 2 місяців тому, спільно з іншими громадськими організаціями краю під час «Чортківської дефіляди» зібрали понад 15 тис. грн. За ці кошти вже придбали автомобіль SSANGYONG, який невдовзі вирушить у зону АТО.

Силами  учасників Кременецького осередку ВО «Автомайдан» було відремонтовано, укомплектовано та випробувано БРДМ (бойова розвідувальна  машина), та УАЗ – машину швидкої допомоги, які вже в зоні АТО.

Учасники районного осередку безпосередньо беруть участь у визволенні українських  полонених із зони АТО. Налагоджено контакт із Офіцерським корпусом м. Дніпропетровська та постійно проводиться відповідна робота в даному напрямку. За час  існування осередку прийнято участь у визволенні 34 полонених.

Спільно з фотографами м. Кременця та району було організовано благодійний артпроект   «Фото Патріота». Вся сума зібраних коштів - 5 000 грн. - була передана на лікування  поранених бійців АТО.

Підволочиський та тернопільський осередки займались збором коштів для майданівця та вояка, який був поранений в зоні АТО Ярослава Антонюка. Всього вдалось зібрати близько 120 тис. грн., які передали для лікування і реабілітації земляка.

Окрім допомоги воякам в зоні АТО, осередки Тернопільщини ВО «Автомайдан» проводять контроль за  діяльністю органів місцевого самоврядування, дорожніх та силових структур, судів. В т. ч. на контролі осередків перебувають резонансні кримінальні та адміністративні справи, підозрюваними або обвинуваченими у яких є високопосадовці різних рівнів. Беруть участь в люстраційних процесах. Районні осередки проводять рейди спільно з працівниками ДАІ для забезпечення безпеки дорожнього руху та протидії корупції на дорогах.

Увага! Осередки ВО «Автомайдан» не беруть участі у жодних політичних акціях та не є членами будь-яких політичних партій.

Тернополян запрошують на благодійний аукціон «Миколайчик у зону АТО»

Середа, 10 грудня 2014, 08:38

12 грудня 2014 року  о 17:00 у читальній залі бібліотеки ТНТУ  ім. І.Пулюя буде проведений благодійний аукціон по збору коштів бійцям у зону АТО.

Студентська рада Тернопільського національного технічного університету ім. І.Пулюя проводить благодійний аукціон «Миколайчик у зону АТО» для збору коштів бійцям батальйону «Тернопіль». Цей захід відрізняється оригінальністю,оскільки в Тернополі ще не бачили традиційних класичних аукціонів.

«Допомогти легко!» - під таким гаслом студенти закликають допомогти усіх небайдужих жителів міста.

Щодо лотів,то тут якимись конкретними характеристиками не обмежуються: будуть і картини, і старовинні монети, і книжки,а також багато чого іншого.

Запрошуємо журналістів для висвітлення акції. Дякуємо усім ЗМІ за розповсюдження інформації — це важливий внесок у справу безпеки та незалежності України!

Час та місце зустрічі : 12 грудня 2014 о 17:00 у читальній залі бібліотеки ТНТУ ім. І.Пулюя.

Контактна особа для ЗМІ на місці події:

0972164321 – Діана Дмитрів
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

У Тернополі розпочато прийом громадян на безкоштовні юридичні консультації

Середа, 10 грудня 2014, 07:04

За підтримки юридичної фірми «Гловак і партнери» та Галицького коледжу ім. В. Чорновола, розпочато прийом громадян для надання безоплатної правової допомоги лабораторією практичного права «Юридична допомога».

Графік прийому: вівторок, середа, четвер із 13.00 год. по 17.00 год., за адресою: м. Тернопіль, вул. Б. Лепкого, 3. Контактний тел. (0352) 42-30-92.

Деталі на сайті glovak-partners.com.ua
 

ПроТернопіль

На допомогу армії до бюджету надійшло 14 млн. грн. військового збору

Вівторок, 09 грудня 2014, 09:07

З початку запровадження військового збору платниками податків Тернополя та Тернопільського району до бюджету сплачено 14, 1 млн. грн. цього платежу.

Нагадуємо, що військовий збір у розмірі 1,5 відсотка утримується з доходів у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, а також із виграшу в державну та недержавну грошову лотерею.

Нарахування, утримання та перерахування військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 Податкового кодексу України для податку на доходи фізичних осіб.

Але, на відміну від податку на доходи фізичних осіб, який перераховується до місцевого бюджету, військовий збір належить до доходів загального фонду Державного бюджету України і зараховується на рахунки за кодом  класифікації доходів бюджету 11011000.
 

Інформаційно-комунікаційний відділ Тернопільської об’єднаної ДПІ

До початку фестивалю «Jazz Bez» у Тернополі залишилося 48 годин!

Вівторок, 09 грудня 2014, 08:42

«Джазовий фестиваль у Тернополі – це збільшення рівня джазу у крові» - саме так відгукуються поціновувачі якісної музики про неймовірну подію, на яку чекає усе місто. А чекати є на що, адже протягом чотирьох днів з 11 по 14 грудня у Тернополі відбудеться міжнародний джазовий фестиваль «Jazz Bez».

«Jazz Bez» - це неймовірна культурна подія року у нашому місті. Адже лише раз у рік тернопільські слухачі та гості міста зможуть насолодитися джазовими композиціями найвідоміших виконавців України та світу!

«Кожного року ми запрошуємо найцікавіших виконавців джазу, яких шанують у всьому світі, - розповідає директор фестивалю «JazzBez» у Тернополі Олег Макогін. – Цього року чекаємо на презентацію нового проекту всесвітньовідомої співачки, яка до речі з України, Мар’яни Садовської із контрабасистом Марком Токарем, виступить лауреат премії Artists International Володимир Зайцев, польські колективи Shofar та FUTUREthno».

Не забули організатори й про сюрприз для тернополян. Адже у рамках фестивалю відбудеться виступ унікального у своєму роді гурту «ΕΣΧΑΤΟΦΟΝIΑ». Концерт пройде у Катедральному соборі, де урочистість обстановки переплітатиметься із джазовими мотивами.

Квитки на три дні фестивалю ще можна придбати у касі Драмтеатру та барі «Коза».

ПРОГРАМА

З 11 по 14 грудня у Тернополі відбудеться міжнародний джазовий фестиваль «Jazz Bez 2014». Протягом цих днів у наше місто завітають джазові виконавці зі світовим ім’ям.

11 грудня о 19.00 год. концерт у Драматичному театрі. Концерт відомої джазової виконавиці Мар’яни Садовської та контрабасиста Марка Токара. Також звучатимуть вишукані енергетичні твори у виконанні октету із чотирьох контрабасів та чотирьох жіночих вокалів.

12 грудня о 19.00 год. концерт у Драматичному театрі. Від американської романтики до української ностальгії. Соліст, піаніст, шоумен, лауреат премії Artists International Володимир Зайцев виступить на фестивалі у супроводі симфонічного оркестру Тернопільської обласної філармонії під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Мирослава Кріля.

13 грудня о 19.00 год. концерт у Драматичному театрі. У Тернопіль приїдуть два польські джазові колективи – «Shofar» та «FUTUREthno». Перший гурт – це проект трьох найкращих польських джазменів, а їх музика – неперевершене поєднання етнічних мотивів та фрі-джазу. Учасники ж гурту «FUTUREthno» єднають досвід та талант, шукаючи мистецького консенсусу у багатогранному змаганні епох, культур та ментальностей.

14 грудня о 16.30 год. концерт гурту «ΕΣΧΑΤΟΦΟΝIΑ» відбудеться у Катедральному соборі. Вхід на цей концерт безкоштовний!

До слова, організаторами фестивалю «Jazz Bez» у Тернополі є мистецьке об’єднання «Коза», Тернопільська міська рада та музичний центр «Бастер».

Міліціонери Тернопільщини застерігають: телефонні шахраї представляються працівниками банку

Вівторок, 09 грудня 2014, 07:03

Жителі Тернопільщини продовжують потерпати від телефонних аферистів. Останні, аби збагатитися, вигадують різні схеми заволодіння чужими грошима.

Майже три тисячі гривень втратив 53-річний житель  Борщівського району, довірившись псевдобанківському працівнику. Як розповів потерпілий, до нього на мобільний зателефонував незнайомець, який представився начальником служби безпеки банку. Співрозмовник повідомив , що з його рахунку невідомі намагаються зняти гроші, аби цього не трапилося, «електронний гаманець» потрібно терміново заблокувати. Щоб не втратити свої кошти,  чоловік мав продиктувати «працівникові банку»  код, який надійшов на його мобільний телефон. Не запідозривши нічого лихого, борщівчанин виконав усі вказівки незнайомця. Як результат, не вберіг свої гроші, а втратив їх – з його рахунку зловмисник зняв 2700 гривень. За допомогою чоловік звернувся до працівників міліції. Правоохоронці розшукують шахраїв.

Аби не потрапити на гачок такого роду аферистів, міліціонери радять бути пильними та уважними. Не варто довіряти телефонним  «працівникам банку», які  переконують вас у ризику втратити кошти з тих чи інших причин. У таких випадках краще зателефонувати на гарячу лінію фінансової установи й поцікавитися, чи проводять вони якісь операції, або ж навідатися до найближчого відділення вашого банку. Ні в якому разі не повідомляйте стороннім особам по телефону свої персональні дані та секретні коди «електронних гаманців».

Обов’язкового розкажіть про такий вид шахрайства усім своїм рідним та знайомим. Чим більше люди будуть поінформовані, тим менше вони будуть потрапляти у тенета пройдисвітів.

СЗГ УМВС в області

Джазові виконавці безкоштовно виступлять для тернополян у Катедрі

Понеділок, 08 грудня 2014, 08:41

Протягом чотирьох днів, з 11 по 14 грудня, у Тернополі уже вдев’яте відбувається міжнародний джазовий фестиваль «JazzBez». У рамках цього фестивалю перед тернополянами виступлять найкращі джазові виконавці – Мар’яна Садовська та Марк Токар, Володимир Зайцев, гурт «Shofar» та «FUTUREthno». Їх концерти відбудуться з 11 по 13 грудня о 19.00 год. у Драматичному театрі, а квитки ще можна придбати у касі Драматичного театру та барі «Коза».

У недільний день фестивалю, 14 грудня о 16.30 год, організатори  «Jazz Bez» приготували для тернополян незвичний подарунок – виступ гурту «ΕΣΧΑΤΟΦΟΝIΑ» у Катедральному соборі міста.

«Якось ми почули програму львівського музиканта, саксофоніста Михайла Балога, яка базується на візантійських церковних співах та григоріанських хоралах. Тобто основа цієї програми – це церковна музика, яка зазнала певної обробки, - розповідає директор тернопільського фестивалю «Jazz Bez» Олег Макогін. - Якщо це духовна музика, то вона повинна звучати у відповідному місці, тобто у храмі. Таким місцем стала Катедра, адміністрація якої дала згоду на проведення цього виступу».

За словами організатора, вхід на цей концерт – безкоштовний для усіх. У першу чергу організовується захід для усіх волонтерів, які допомагають бійцям АТО, а також для жителів Тернополя.

Живий звук!

Програма виступів з 11 по 13 грудня на «Jazz Bez» у Тернополі:

11 грудня о 19.00 год. у Драматичному театрі. Концерт відомої джазової виконавиці Мар’яни Садовської та контрабасиста Марка Токара. Також звучатимуть вишукані енергетичні твори у виконанні октету із чотирьох контрабасів та чотирьох жіночих вокалів.

12 грудня о 19.00 год. концерт у Драматичному театрі. Від американської романтики до української ностальгії. Соліст, піаніст, шоумен, лауреат премії Artists International Володимир Зайцев виступить на фестивалі у супроводі симфонічного оркестру Тернопільської обласної філармонії під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Мирослава Кріля.

13 грудня о 19.00 год. концерт у Драматичному театрі. У Тернопіль приїдуть два польські джазові колективи – «Shofar» та «FUTUREthno». Перший гурт – це проект трьох найкращих польських джазменів, а їх музика – неперевершене поєднання етнічних мотивів та фрі-джазу. Учасники ж гурту «FUTUREthno» єднають досвід та талант, шукаючи мистецького консенсусу у багатогранному змаганні епох, культур та ментальностей.

Квитки на ці три дні фестивалю можна купити у барі «Коза» та у касі Драматичного театру.

Відповідь простої киянки на лист заможної москвички

Понеділок, 08 грудня 2014, 06:20

Второй день мысли мои парализованы письмом девушки Даши из Москвы. Письмо лежало в папке «Другое», где я его вчера и обнаружила. Даша живёт в Москве - и написала мне, чтобы сказать, что она, Даша, категорически не понимает, за что все так не любят Путина. Вот Даша, как русская, хочет мне сказать: её, Дашино, благосостояние каждый год растёт, она может позволить себе купить машину и жильё, может заниматься, чем хочет, и зарабатывать честным путём. И вообще Даша в целом довольна тем, как обстоят дела в её стране и одобряет действия своего президента. И Даша просит: «Если у Вас будет время, вы могли бы мне объяснить, чем так плох Путин? Ну честно, я не понимаю.... объективно, мы живем не в идеальном мире, но я вижу, что человек хотя бы не лижет ж…пу америкосам, а идет своим путем!»

Видите ли, Даша, тут такое дело. 
Я, пожалуй, даже опущу «америкосов», хотя одно употребление этого слова характеризует вас не лучшим образом. 
Тут такое дело, Даша.

Может, вы не знаете или не замечали - но ваше благосостояние росло по одной-единственной причине: сверхвысокой цены на нефть на протяжении нескольких лет. Что было бы неплохо сделать стране, на которую свалился такой замечательный финансовый профит? Мне кажется, воспользоваться этими сверхдоходами на развитие реальной, а не сырьевой экономики. Снизить давление на малый и средний бизнес, выстроить и укрепить отрасли производства, не зависящие от цены на нефть, развивать регионы, поднимать туризм, да мало ли что! Что сделало российское правительство во главе с президентом? Распихало сверхдоходы по карманам нескольких десятков людей. Но вам было всё равно - вы купались в финансовых «нефтяных» брызгах, долетавших до простых смертных, покупали жильё и машины и радовались своему благосостоянию, не особо анализируя, откуда оно взялось и от чего зависит. Возможно, если вы откроете глаза и посмотрите на сегодняшнюю цену на нефть, а заодно на курс доллара, кое-что станет вам понятно. Скажу только, что пока вы в Москве покупали машины и жильё, люди во многих российских регионах жили без дорог и не зная, что такое канализация. В стране со сверхдоходами, ага.

А ещё, Даша, пока вы покупали машины и жильё, в тюрьме погибал человек, которого звали Сергей Магнитский. Вы не слышали о нём? Я расскажу: это бухгалтер, обнаруживший беспрецедентно огромное воровство из российского бюджета, совершённое самым верхним эшелоном госчиновников. И он, идеалист, решил восстановить справедливость. Его, Даша, бросили в тюрьму и держали там в пыточных условиях. Он умирал, лёжа на бетонном полу и крича от боли. Погуглите, Даша, «Дело Магнитского», найдите интервью с Уильямом Браудером. Когда я много лет назад прочитала это интервью, я заболела - в буквальном смысле.

А потом, Даша, пока вы выбирали машину и занимались тем, чем хотели, Уильям Браудер добивался справедливости - в память о Сергее Магнитском. И он её добился - чиновники, которые были причастны к раскрытому Сергеем преступлению, попали в санкционный список США - так называемый «Список Магнитского». И после этого ваше правительство оскорбилось и нанесло ответный удар: приняв закон Димы Яковлева. Этим законом, Даша, ваше правительство под руководством вашего президента обрекло сотни российских детей-инвалидов на смерть в российских детских домах. Вы никогда не интересовались, как российские инвалиды живут в детских домах? Вряд ли - человек, который однажды этим интересуется, начинает многое понимать. В усыновлении было отказано даже тем детям-инвалидам, которые уже познакомились со своими будущими родителями. Даже тем, к кому родители прилетали из Америки и показывали на фотографиях их будущий дом, комнату и игрушки. Все они, Даша, остались гнить в детских домах. Пока у вас росло благосостояние.

Пока ваше благосостояние росло, дочь сибирской чиновницы насмерть сбивала на тротуаре людей - и уходила от наказания. Не сидела в тюрьме ни дня, даже во время следствия. А люди, станцевавшие в храме, сели в тюрьму сразу - и отсидели там почти три года. И человек, толкнувший полицейского во время массовых беспорядков, сел в тюрьму - и сидит там до сих пор. Но вы, Даша, вряд ли знаете о «Болотном Деле» - вы ведь занимаетесь тем, что вам нравится. И одобряете действия своего президента.

А ещё, Даша, пока вы покупали жильё, российские дети умирали в больницах - если на их лечение добрые люди не находили деньги. Потому что Россия, страна с нефтяными сверхдоходами, занималась олимпиадой, ей было не до детей с пороком сердца. Знаете ли вы, Даша, о том, что денег, потраченных на 10 минут открытия олимпиады, хватило бы на то, чтобы прооперировать всех российских детей с врождённым пороком сердца? Дело в том, что если детей с таким диагнозом прооперировать в раннем возрасте - они вырастают обычными здоровыми людьми. А если нет - то они будут инвалидами, отстанут в развитии и погибнут рано.

Но это всё, безусловно, внутренние дела вашей страны. И что бы я ни думала по этому поводу - понимание того, что это внутренние дела вашей страны, всегда удерживало меня от публичных выступлений на эту тему. В конце концов, я, как вы заметили, неглупая девушка, и я вижу, что критическое большинство россиян всё устраивает, кто я такая, чтобы возмущаться судьбой российских детей-инвалидов? Тем более, что у вас там растёт благосостояние, вы покупаете машины и жильё и вы всем довольны.

Но наступил момент, когда ваша страна стала вмешиваться в дела моей. 
Наступил он год назад - когда Украина поднялась в массовом протесте против действующего украинского президента. Не верьте глупостям о том, что она поднялась «за ЕС» или «против России». Это бред. Страна поднялась против абсолютного, полного бандитского беспредела человека, называвшегося президентом Украины. Посаженного, надо сказать, долгими и затратными усилиями Кремля. Ну, так получилось, что я немножко знаю, откуда приезжали ребятки, работавшие в штабе Януковича. Некоторые из них были моими друзьями. Кое-кто ими остаётся. 
И в тот момент, когда Украина поднялась в массовом протесте, ваша страна пошла на преступление. Она начала создавать альтернативную реальность. Она залила пространство потоками лжи и безумия о происходящем. Я бы, может, не стала возмущаться, если бы эти потоки были адресованы только вам. Но дело в том, что большАя часть населения Украины смотрит именно российские каналы. И верит этим новостям. 
А потом, создав ад в головах ваших и моих сограждан, Россия решилась на прямую агрессию и аннексию Крыма. В этот момент меня, Даша, лишили дома. В этот момент сломали судьбы сотням тысяч людей и заложили бомбу войны на территории моей страны. И это сделало ваше правительство под руководством вашего президента.

Вы пишете, что месяц назад были в Крыму - и «все, с кем вы общались, рады текущим событиям». Ну что я могу сказать? Могу предложить координаты людей, которые живут в Крыму, и с которыми вы не пообщались. Которые рассказали бы вам о горечи предательства, о внутренней эмиграции, о рухнувшем бизнесе, о потерянной работе. Которые были арестованы или сбежали из Крыма, опасаясь преследований. Людей, которые боятся сказать хоть слово, потому что на севастопольском городском форуме процветает тред «Очистим город от бандеровской нечисти!» - тред, в котором люди делятся фамилиями и адресами людей, замеченных в проукраинских симпатиях. Чтобы потом фашиствующие пророссийские молодчики расправились с ними. Возможно, вы считаете это нормой цивилизованного общества, я - нет. 
Но вы, Даша, общались с другими людьми, а этих - с искорёженными судьбами, скорбно молчащих - для вас не существует. Как не существовало для вас Сергея Магнитского, сирот, инвалидов, погибших под колёсами чиновничьих автомобилей людей, убитых журналистов и посаженных в тюрьму активистов - в вашей стране. Их было не видно за завесой вашего растущего благосостояния, как я понимаю.

А потом ваш президент, действия которого вы одобряете, забросил диверсионные группы в мою страну, и развязал кровавую войну с многими тысячами жертв. Продолжая лгать - бессовестно, беспрерывно и безгранично.

Очень надеюсь, что смогла исчерпывающе ответить на ваш вопрос. 
Вы ещё пишете, что «мы же братья» и призываете вспомнить Киевскую Русь. Киевскую Русь я не могу вспомнить по причине крайней моей молодости. А о «мы же братья» подумайте лучше вы - как представитель страны, оккупировавшей часть моей родины, отнявшей у меня дом и погрузившей целый регион Украины в кровавый хаос.

Ірина Коротич,

«Фейсбук»

Біометричний паспорт у Тернополі: коли і за скільки?

Понеділок, 08 грудня 2014, 06:19

Уряд виділяє 150 млн грн на придбання понад 600 терміналів для видачі біометричних паспортів, видача яких має стартувати в кінці січня 2015 року. Таку заяву зробив прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк на нещодавньому засіданні уряду.

Якщо Україна не хоче залишитися осторонь технічного прогресу у сфері паспортного контролю, нам дійсно необхідно видавати біометричні закордонні паспорти.

Ну й, звичайно, впровадження біометричного паспорта особливо актуальне, з огляду на наше прагнення безвізового режиму з Євросоюзом.

Біометричний паспорт зовні мало чим відрізняється від звичайного закордонного паспорта. Це така сама синя книжечка, тільки друга сторінка – пластикова. Чип зі всіма даними буде вшито в задню обкладинку документа. Там також передбачено відцифроване фото обличчя та відбитки пальців.

Спеціальні сканери зчитують пропорції обличчя власника біометричного закордонного паспорта, визначають відстані між очима, носом, губами й автоматично порівнюють їх з двомірним зображенням. Інформація з паспорта в електронну систему контролю переноситься миттєво, на відміну від інформації з паперового носія. Запов­нювати анкети не буде потреби. Для власників біометричних закордонних паспортів встановлюють спеціальні коридори, в яких черга рухається дуже швидко.

Отримання біомет­ричного паспорта не є обов’язком громадянина, він може залишити старий паспорт. Але виїзд за старим документом залишить процедуру отримання віз. Тобто безвізовий режим торкнеться лише власників біометричних паспортів. Запровадження біометричних паспортів – вимога європейської сторони для України у рамках виконання дій з лібералізації візового режиму.

Важливий момент: біометричний паспорт можуть отримати тільки громадяни України. Якщо українець зареєстрований громадянином іншої держави й отримав відповідний документ, він не зможе оформити біометричний паспорт і претендувати на безвізову подорож Європою. Це, наприклад, стосується тих, хто прийняв громадянство РФ та отримав російські паспорти в Криму.

Причиною для введення біометричних документів, стали події 11 вересня 2001 року у США. Ідея появи подібних документів теж з’явилася в Америці. 2002 року представники 188 країн світу підписали Новоорлеанську угоду, якою визнано біометрію обличчя основною технологією ідентифікації для паспортів і в’їзних віз. Після цієї угоди уряд США заявив, що документи, які використовують для безвізового в’їзду, повинні бути біометричними.

Поки в Україні лише планують оформлення біометричних паспортів, в аеропортах США, Великобританії, Німеччини, Японії та інших країн такі паспорти вже давно зчитують. 90 із 193-х країн-членів ООН видають своїм громадянам біомет­ричні паспорти. Але варто визнати, що і в самому ЄС процес впровадження біометричних паспортів дещо затягнувся. Хоча формально їх почали видавати в Європі тоді ж, коли і у США, 2006 року. До того ж, починаючи тільки з 2009 року, в більшості країн ЄС у паспортах обов’язково повинні бути відбитки пальців, а не тільки двомірна фотографія обличчя. Для деяких країн біометричний паспорт не є розкішшю, тоді як іншим закупити відповідне обладнання і виготовити паспорти виявилося доволі обтяжливо. Зокрема, в Австрії біометричний паспорт коштує 70 євро, і це для австрійців з їхніми доходами прийнятно, тоді як в Румунії паспорт коштує не набагато дешевше – 65 євро, а це – за румунських зарплат – вже серйозні гроші. Вартість оформлення біометричних паспортів сильно коливається: у Литві вона становить 29 євро, у Франції – 89, у Болгарії – 20, у Греції – 84 євро. У наших сусідів – поляків – біометрія і видача паспорта коштує 35 євро.

16 фактів про біометричний паспорт

1. Біометричний паспорт – крок до безвізового режиму з ЄС

Біометричні закордонні паспорти потрібні українцям, якщо ми хочемо безвізового режиму з ЄС. Це вимога світу і Європи щодо убезпечення від терористичної загрози. Не здійснивши цей крок, ми не можемо сподіватись що Євросоюз відкриє нам кордони.

Потреба в біометрії виникла після терактів 11 вересня 2001 року у США.

Запроваджені такі форми посвідчення особи у понад 90 державах світу і всі перестороги українців щодо впровадження біометрії є дивними. Наприклад, Молдова вже користується цими паспортами, Росія теж користується цим типом посвідчення особи. З міркувань безпеки інтеграції в цивілізований світ, ми мусимо це робити.

2. Біометричний паспорт не означає, що одразу з’явиться можливість без візи їздити у Європу

В українців склалось хибне враження, що з отриманням на руки біометричного паспорта вони зможуть без віз перетинати кордони Європи. Це не так. Безвізовий режим з ЄС ще не запроваджений.

3. Закордонний біометричний паспорт – це не пластикова картка

Цей документ не має вигляду пластикової картки. Це звичайна книжечка на 32 сторінки, для того, аби була можливість вписувати у нього відмітки про перетин кордону. Зовні біометричний закордонний паспорт буде схожим на діючий зараз: синя титульна сторінка, на якій з’явиться міжнародна позначка біометричного документу. На внутрішній частині форзацу паспорт матиме смугу, яка зчитуватиметься спеціальним пристроєм. Ця смуга – це безконтактний електронний носій, куди будуть вноситись біометричні дані особи.

Детальніше про вигляд паспорта можна почитати у постанові Кабінету міністрів України №152 від 7 травня 2014 року, пише «Захід.НЕТ».

4. Є три типи біометричних даних

У світі прийнято розрізняти три типи біометричних даних: зображення людини, відбитки пальців і електронний підпис. Наразі нам не відомо, чи буде вимагати Європа наявності всіх трьох елементів біометрії у наших паспортах. Поки що не було прецеденту, тому немає можливості перевірити цей факт.

5. Які особисті дані внесуть до паспорта?

У паспорті будуть вказані: назва держави; прізвище та ім'я особи; стать; громадянство; дата народження; унікальний номер документа; дата його видачі та закінчення терміну дії; ідентифікаційний код; місце народження; оцифроване фото; електронний підпис. Крім того, в паспорт буде вбудований чіп з інформацією: фото людини, відбитки пальців (вноситимуться за згодою власника, а для неповнолітніх, 12-16 років, – з дозволу батьків, і інформація, що міститься в чинному паспорті (прізвище та ім'я, дата народження, термін дії документа). За бажанням на чіп може бути записана і додаткова інформація, наприклад, група крові.

6. Українці можуть відмовитись від знімання біометричних даних

Законодавець передбачає три варіанти документа: паспорт з біометричними даними, паспорт з наявністю безконтактного електронного носія, але без внесення туди біометричних даних, а також, у разі відмови особи надавати свої біометричні дані, паспорт без електронного носія. Тобто, варіантів є три, і людина має право або погодитись, або відмовитись від котрогось із варіантів.

Надавати відбитки пальців – це право людини, а не обов’язок.

7. Для дітей теж необхідно виготовляти біометричний паспорт

Не буде проїзного документу дитини, як такий він не передбачений законодавством взагалі. Мотивація законодавців така, що проїзний документ дитини, який ми досі видавали, не всіма країнами світу визнається за офіційний документ.

Дитині треба буде виготовляти повноцінний паспорт. Дійсний він буде протягом 4 років. Детальніше про виготовлення дитині біометричного паспорта можна буде дізнатись з 1 січня у відділеннях міграційної служби.

8. Для отримання біометричного паспорта не потрібні додаткові документи

Ніяких додаткових документів для отримання біометричного паспорта не потрібно: тільки ті, які приносили з собою люди для отримання звичного вже документу. Зміни стосуватимуться тільки міграційної служби, а саме процесу забирання біометричних даних.

9. Біометричні дані зніматимуть спеціальними пристроями

Знімання біометричних даних буде відбуватись за допомогою спеціальних пристроїв. Фотографування, або спосіб знімання зображення людини не буде відрізнятись від того, який ми маємо сьогодні: фото особи, зняте цифровою камерою, заноситься в комп’ютер і спеціальними захищеними каналами передається до виробника паспорта.

Відбитки пальців та електронний підпис буде зніматись спеціальним пристроєм: нікому не змащуватимуть пальці якимись спеціальними речовинами, як то робиться в криміналістиці. Людина підходитиме до пристрою, прикладатиме пальці, таким же чином, можливо з допомогою додаткових пристроїв, залишатиме електронний підпис на цьому пристрої. Вся біометрична інформація оцифровуватиметься і відправлятиметься спеціальними каналами до виробника. У цьому людям допомагатиме фахівець міграційної служби.

10. Термін виготовлення закордонного паспорта не зміниться

На виготовлення паспорта дається 20 днів, якщо це звичайний регламентний варіант, і 7 днів, з доплатою (заплатити доведеться удвічі більше), якщо мова про оперативний документ.

11. Вартість біометричного паспорта досі невідома

Як тільки ціна буде визначена Кабміном, міграційна служба одразу повідомить про це. Єдине, що можна вже зараз сказати, що виготовлення документа однозначно здорожчає. Це пов’язано із тим, що матеріали на виготовлення біометричного паспорта закуповуються за кордоном.

В інтернет-мережі вже є інформація, що бланк закордонного біометричного паспорта коштуватиме 15 євро у гривневому еквіваленті. Ця інформація може відповідати дійсності, але треба розуміти, що сам паспорт буде коштувати дорожче.

Вироблятимуть паспорти на державному підприємстві «Поліграфкомбінат Україна».

12. Закордонний паспорт старого зразка залишається дійсним

Діючі закордонні паспорти будуть дійсними до закінчення їхнього терміну дії, незалежно від наявності в особи нового біометричного паспорта.

13. Українці мають право володіти двома закордонним паспортами одночасно

Згідно з чинним законодавством, громадянин України має право мати 2 закордонних паспорти, але не більше двох. Це передбачено для людей, які часто подорожують і не встигають міняти паспорти.

14. Термін дії біометричного документа не змінюється

Видається біометричний закордонний паспорт на 10 років, дітям – на 4 роки.

15. Біометричний документ передбачає надзвичайно високий рівень захисту

Перша перевага біометричного документу для виїзду закордон – надзвичайно високий рівень захисту. Друга перевага – якщо документ загублений або пошкоджений, дуже легко буде його відновити, маючи біометричні дані.

Третя: нівелювання так званого суб’єктивного фактора, зокрема недовірливого погляду прикордонника, при звірці документу, на вас і на фотографію, коли ви відчуваєте, що він може вам не повірити, що це саме ви. З біометричними документами прикордонник такий шанс втрачає.

Не треба боятись віддавати комусь свої біометричні дані. Ми маємо багато ілюзій щодо поняття власної свободи. Коли ми говоримо про свободу західного суспільства – то головна його риса – це відкритість, а ми розуміємо її у зворотному напрямку. Зрештою, чому я маю боятись розповсюдження своїх особистих даних, якщо я знаю, що я чистий перед Законом?

16. Інформація з біометричними даними зберігатиметься у Єдиному державному демографічному реєстрі

Інформація з біометричними даними людини має зберігатись у Єдиному державному демографічному реєстрі, створення якого ще не розпочалось, хоча регламентовано законодавством ще у 2012 році. Це масштабний проект, який потребує великих коштів і ресурсів. Але він необхідний.

Законодавство передбачає вкрай обмежений доступ до бази Єдиного демографічного реєстру. Крім того, кожна людина матиме право контролювати, які організації, коли і з якою метою звертались по інформацію про неї до реєстру.

Довідка:

Біометричні паспорти набувають все більшого поширення у світі. Відповідно до інформації всесвітньої організації цивільної авіації (ICAO), більше 90 країн із 193 держав-членів ООН в даний час видають такі документи, при цьому ще більше 20 держав готові до впровадження таких документів в найближчі роки.

Близько 45 країн, які видають біометричні документи, зберігають на документах одночасно і відбитки пальців, і зображення особи. Водночас більше 30 країн використовують лише оцифроване фото власника документа. Решта країн в даний час використовують тільки зображення обличчя, але найближчим часом планують використовувати і відбитки пальців.

За даними ICAO, більше 15 країн використовують автоматизовані контрольно-пропускні системи для власників електронних паспортів. Для того, щоб пройти процедуру паспортного контролю, мандрівник може скористатися «електронними воротами», які в автоматичному режимі звіряють його біометричні дані з інформацією, що зберігається на чипі документа. Серед країн, які читають (сканують) е-паспорти в аеропортах і на кордонах – США, Великобританія, Сінгапур, Португалія, Нова Зеландія, Японія, Індонезія і Німеччина.

Підготував Адам Стрижнюк

Школярі Тернополя допомагають святому Миколаєві привітати бійців АТО

Неділя, 07 грудня 2014, 11:37

Учні Тернопільської ЗОШ №5 та Тернопільського навчально-виховного комплексу «Школи-колегіуму ім. Патріарха Йосифа Сліпого» підготували подарунки для свят для наших героїв. В останні дні навчальної чверті волонтери Тернопільського Логістичного центру допомоги бійцям АТО навідались до цих освітніх закладів і, окрім щирих дитячих усмішок та слів підтримки, отримали найцінніші подарунки для наших бійців.

Лише за тиждень благодійної акції «Допоможи святому Миколаєві привітати наших воїнів на Сході» школярі створили десятки малюнків, листівок, стінгазет, виготовили оригінальні синьо-жовті та червоно-чорні браслети, нашийні амулети, а за кишенькові гроші придбали теплі шкарпетки, печиво та інші солодощі.  Учні 5-ї школи передали солдатам різдвяні шопки та паперові новорічні ялинки, принесли також теплий одяг.

Все зібране школярами на Складі допомоги бійцям АТО №2 волонтери сортують у коробки. Як кажуть самі, за принципом «порівну, щоб жоден  блок-пост не був  обділений дитячою увагою та турботою».

Попри канікули, які розпочнуться вже у понеділок,  школярі обіцяють продовжувати акцію вдома і до закінчення свят виготовляти  та передавати повні тепла та щирості подарунки для солдатів.

Тернопільський Логістичний центр допомоги бійцям АТО висловлює слова вдячності керівництву та педагогам згаданих навчальних закладів за підтримку акції «Допоможи святому Миколаєві привітати наших воїнів на Сході».  Дякуємо за патріотичне виховання майбутніх поколінь!

«Особливе свято для особливих дітей»

Субота, 06 грудня 2014, 12:46

03 грудня у актовому залі ТНЕУ відбувся ХХ обласний фестиваль творчості дітей з особливими потребами «Повір у себе». Організували творчу зустріч Тернопільська обласна державна адміністрація та Обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Мистецький захід проводиться в області з 1994 року. За цей період у ньому взяли участь майже 18 тисяч дітей. Метою фестивалю «Повір у себе» в першу чергу є розвиток, підтримка творчих здібностей дітей та молоді з функціональними обмеженнями, самоствердження та реалізація їхніх талантів.

Протягом листопада у районах нашої області відбулись відбіркові тури фестивалю, якими охоплено більше 1000 дітей. Переможці районних конкурсів продемонстрували свої таланти на концерті обласного фестивалю.

Під час заходу маленькі умільці презентували виставку творчих напрацювань. Вишивка, вироби з бісеру, малюнки, різнопланові декоративні вироби - виконані на високому рівні. Для юних творців також організували майстер-класи, розважальну програму з іграми, конкурсами і танцями.

-       20-й рік поспіль таким фестивалем охоплюємо 600 дітей, 350 з них – дітки з обмеженими можливостями, - розповідає заступник директора Обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Тетяна Олексіївна Четвертак - До заходу залучаємо й загальноосвітні школи - таким чином виховуємо в молодого покоління чуйність до ближнього. Особливо хочу подякувати студентам економічного університету за грандіозну підтримку. Адже з їх допомогою нам вдалось забезпечити подарунком кожного учасника фестивалю! Пам’ятають про цей день і небайдужі тернополяни. Завдяки нашим спонсорам сьогодні дітки отримають солодкі подарунки, соки та канцелярські набори.

За словами студентів економічного університету Анастасії Гандзій та Янчук Павла, буквально за три дні вдалось зібрати 350 м’яких іграшок.

Загалом у концерті взяли участь 8 команд зі спеціальних виховних закладів. Нагороди та призи отримали 14 переможців районного та обласного конкурсів. Яскраве святкове шоу учасникам фестивалю підготували творчі колективи Тернопільського національного економічного університету.

-       Мені запам’яталися виступи учасників з обмеженими функціональними можливостями, - розповідає гість фестивалю пані Галина, - Коли маленькі дітки виконували пісню жестами, я не могла втримати сліз. Ви тільки уявіть, наскільки це сильні люди! Пригадую, минулого року на цьому фестивалі танцювали незрячі дівчатка. В мене просто немає слів, щоб описати відчуття, які мене переповнювали. Знаєте, мабуть найкращим подарунком  для таких діток буде увага та чуйність оточуючих.

На «особливому» святі організатори врахували усі нюанси. У залі було багато аніматорів, волонтерів, лікарів, на сцені працювала сурдоперекладач.

Переглядаючи такі виступи розумієш, що багато дітей та молоді наділені талантом, та серед них є особливі дівчата та хлопці з неабиякими здібностями. Їх чудові сценічні виступи запам’ятаються глядачам майстерністю виконання і дитячою щирістю.

Оксана Божко

Тернополян запрошують на побачення наосліп

П'ятниця, 05 грудня 2014, 12:47

Уперше у Тернополі. Цікава форма швидких побачень.
«ПОБАЧЕННЯ НАОСЛІП» від компанії Heaven та САМоГОНної Ресторації!!!
Запрошуємо Вас відвідати оригінальний захід, на якому Ви зможете познайомитись з гарними людьми у цікавий спосіб. А саме, Ви будете спілкуватися з хлопцями/дівчатами протягом 5 хвилин в парах.
На всі пари чекають подарунки, а ті в яких співпадуть симпатії, отримають супер-призи.
Якщо Ви відкриті для контактів з цікавими людьми і відчуваєте бажання закохатися, тоді пропозиція від нас - саме для Вас!
Вік учасників:
Дівчата і хлопці - від 18 до 35 років.
Отже не зволікайте, 11 грудня о 20:00 в піцерії "Фламінго" вул. Живова, 7.
Святковий фуршет в кінці вечора!

Реєстрація: https://docs.google.com/forms/d/1cxtyi4FZKrHQ5QlsG6Sq..

Сьогодні відбудеться четверта виставка фоторобіт «Just Art»

Четвер, 04 грудня 2014, 12:06

Наш проект являє собою співпрацю найвідоміших спеціалістів міста, розповідють організатори

До виставки долучились фотографи; візажисти; перукарі;

Формуються творчі групи. Координатор групи обирає собі чотирьох моделей для зйомок.

Мета проекту- показати  майстерність спеціалістів нашого міста, створити конкурентно-рівні умови, в яких кожен продемонструє свої вміння і таланти.

Запрошуємо усіх тернополян та гостей міста відвідати нашу виставку сьогодні, 4 грудня, о 18:00 у Клубі "Камеді"  за адресою В. Стуса, 1 (3 поверх супермаркету "Фуршет")

Детальніше тут  https://vk.com/4justart

У Тернопіль на «JazzBez» їдуть найкращі виконавці джазу

Середа, 03 грудня 2014, 12:41

З 11 по 14 грудня у Тернополі відбудеться міжнародний джазовий фестиваль «JazzBez 2014». Протягом цих днів у наше місто завітають джазові виконавці зі світовим ім’ям, яким увесь світ аплодує стоячи.

Концерти відбудуться з 11 по 13 грудня о 19.00 год. у Драматичному театрі, а 14 грудня о 16.30 у Катедральному соборі

І День. Україну представлятиме відома виконавиця Мар’яна Садовська, яку весь світ вважає однією із найкращих джазових співачок. Її новий проект разом з кращим джазовим контрабасистом Марком Токарем уже полонив серця тисячі меломанів. У Тернополі прем’єра відбудеться вперше 11 грудня. Також цього дня звучатимуть вишукані енергетичні твори у виконанні октету із чотирьох контрабасів та чотирьох жіночих вокалів.

ІІ. Другий день фестивалю запам’ятається тернополянам тандемом Америки та України. Адже на тернополян чекає концерт піаніста, шоумена та лауреата премії Artists International Володимира Зайцева із США у супроводі симфонічного оркестру Тернопільської філармонії.

ІІІ. У суботу, 13 грудня, у Тернопіль приїдуть два польські джазові колективи – «Shofar» та «FUTUREthno». Перший гурт – це проект трьох найкращих польських джазменів, а їх музика – неперевершене поєднання етнічних мотивів та фрі-джазу. Учасники ж гурту «FUTUREthno» єднають досвід та талант, шукаючи  мистецького консенсусу у багатогранному змаганні епох, культур та ментальностей.

-          Звичайно, ми підготували мистецьку родзинку, у Тернополі якої ще не було. Це джазовий виступ гурту «ΕΣΧΑΤΟΦΟΝIΑ» у тернопільській Катедрі, - розповідає директор тернопільського фестивалю «Jazz Bez» Олег Макогін. – Це незвичний проект, адже ми поєднуємо джазові мотиви у релігійному місці. Вперше ми організовуємо такий концерт для волонтерів, які допомагають учасникам АТО. Також запрошуємо усіх тернополян на виступ у Катедрі, адже вхід вільний.

Квитки на концерти «Jazz Bez» з 11 по 13 грудня можна купити у касі Драматичного театру та у барі «Коза». Початок концертів о 19.00 год.  Живий звук!

Деталі тут http://vk.com/jazzbezternopil2014 або https://www.facebook.com/jazzbez.ternopil

Тернопільська школа мистецтв – єдина в Україні, яка одночасно надає дві освіти

Вівторок, 02 грудня 2014, 06:42

Понад 20 років цей навчальний заклад працює за унікальними та спеціальними програмами. Крім загальноосвітніх предметів, учні засвоюють  мистецтво театру, хореографії, вокалу, вчаться художнього мистецтва та гри на різноманітних музичних інструментах. Навчальний процес проходить за спеціальною модульною програмою. Чергування предметів інтелектуального та мистецького навантаження сприяє не лише кращому засвоєнню матеріалу, але й більшому самовираженню дитини. Розклад уроків складений таким чином, щоб протягом дня учні розвивали логічну та інтуїтивну півкулі мозку , — розповідає психолог Школи мистецтв Наталя Космина. — Як відомо, основна діяльність лівої півкулі – це логічне мислення, аналіз. Вона відповідає за моторику, здібності до вивчення мов. Права півкуля – це інтуїція, творчі задатки. У звичайних школах акцент стоїть на інтелектуальному розвитку, у нас – так званий навчальний симбіоз. У Школі мистецтв діти проходять не лише загальноосвітню програму, але й вчаться проявляти себе. У двоповерховому мистецькому закладі навчається 350 учнів. Класи не переповнені, тому вчителю значно легше вивчити особливості кожного вихованця. Це значно підсилює індивідуальний підхід до дитини. Побувавши на декількох заняттях у Школі мистецтв, зрозуміла, що загальноосвітні навчальні заклади пропускають важливий виховний момент. Адже кожен предмет тут викладають по-своєму цікаво. Театральні постановки, тематичні костюми, публічні виступи та індивідуальне викладання програми формують не шаблонну повинність, а соціально адаптовану особистість. Для прикладу, аби засвоїти знання з історії хореографії, учні розмістились за круглим столом, залюбки обговорюючи актуальні питання на задану тему. Індивідуальний підхід вчителів не лише викликає цікавість, але й розвиває світогляд. По закінченню нашого закладу учні отримують атестат про повну середню освіту на рівні державного стандарту, а також, свідоцтво про мистецьку освіту, – зауважує пані Наталя. Чи віддавати дитину у Школу мистецтв – особисте рішення батьків. За словами психолога, кожна дитина талановита, має творчі задатки. Уже в першому класі педагоги можуть визначити природні здібності учнів за допомогою тестів та спеціальних досліджень. Є непоодинокі випадки, коли творчість проявляється у підлітковому віці. Бажання самовираження та витіснені емоції знаходять вихід у малюнках, поезії чи музиці. Якщо дитина проявила себе пізніше, обов’язково розвивайте її творчий потенціал: записуйте на мистецькі гуртки, творчі об’єднання, спеціалізовані школи. У нас були випадки, коли учні старших класів переводились до нашої школи та успішно її закінчували, — додає психолог.   Відчути себе, зорієнтуватись у творчому виборі та закріпити вміння у Школі мистецтв допомагають спеціалісти. Якщо ви все таки вирішили записати дитину до нашої школи, то маєте хоча б приблизно орієнтуватися у її загальних здібностях, — зазначає пані Наталя: У художників більше розвинута зорова пам’ять. Зверніть увагу, як багато предметів запам’ятовує ваша дитина у кімнаті, чи може вона уявно змалювати їх розміщення, форму та колір. У музикантів – слухова пам’ять. Спробуйте настукати дитині простенький ритм олівцем по столі. Якщо вона правильно відтворить  — переходьте до більш складних ритмів. Таким чином ви не лише будете розвивати її музичний нахил, але й підготуєте до вступних екзаменів. Хореографи мають добру рухову пам’ять. Рухові навички (поза, рух тіла) розвиваються раніше інших видів пам’яті. Тому, танцюючи з дитиною можете закріпити природні задатки в дуже ранньому віці. У добре згуртованому творчому колективі ваша дитина здобуде не лише загальноосвітні знання, але й віднайде власний нестандартний шлях розвитку. Для довідки: За двадцять років існування школи найбільшою потребою було добудувати третій поверх. Повторюсь, у стінах закладу освіту здобувають 350 учнів. Аби навчити усіх, приміщень у школі не вистачає. Тому, за власні кошти заклад орендує додаткові кабінети для проведення уроків образотворчого мистецтва.  Про проблему Школи мистецтв, мабуть, знають усі. Неодноразово її порушував директор школи Гайдукевич Остап Іванович, заслужений працівник культури України. Проте, за двадцять років обіцянок, третій поверх так і не добудували. Школа мистецтв – єдина в країні, яка одночасно надає загальну середню та мистецько-профільну освіту. Вихованці беруть участь у різноманітних фестивалях, є володарями гран-прі та переможцями міжнародних конкурсів. Хотілось би підтримки зі сторони влади, адже тут дбають про розвиток наступного покоління. Оксана Божко culturno.te.ua

Голодомор як спроба творіння «совка»: що з цього вийшло

Понеділок, 01 грудня 2014, 07:08

Сьогодні геноцид проти українського народу 1932-1933 років можуть заперечувати хіба що регіонали, комуністи та активісти російських шовіністичних організацій. Але навіть вони залишають застереження: мовляв, щось та й було, але не дуже... І не сплановано, а так собі – «перегибы на местах»... А в цілому нібито в країні в ті часи все було просто чудово. Як у знятому в 1933 році фільмі «Весёлые ребята» з геніальним одеситом Утьосовим у головній ролі та з пиятиками, обжиралівкою і «льогкостью на сєрдце».

Але говорити про «випадковість» та «пєрєгіби» в країні з надцентралізованим управлінням та жорсткою плановою економікою навряд чи можливо. Врешті, вже давно доведено, що Москва пішла на геноцид цілеспрямовано, і здійснювався він за ретельно розробленим планом. Менш відомо, точніше майже невідомо, для чого Кремль пішов на цей жахливий крок. Можна лише припускати.

Навряд чи Голодомор можна пояснити якоюсь міфічною українофобією «Вождя народів» та кремлівських вождиків рангом нижче. Сталіну взагалі було байдуже. «Батько народів» все своє життя чинив як садівник, котрий, формуючи крону дерева, абсолютно не відчуває ні ненависті, ні жалю до обрізаних гілочок. Тому оцінювати його вчинки слід не з точки зору любові чи ненависті, а з точки зору грандіозного комуністичного плану побудови «нового суспільства». Чи «нового порядку» – кому як подобається. І, відповідно, створення нової людини – «совка».

Якщо розглядати Голодомор саме в цьому комуністичному ключі, то безглузде, на перший погляд, нищення мільйонів стає… абсолютно зрозумілим і навіть «раціональним».

Гвинтики

Створити нову «общность» можна було лишень за умови перетворення людей на гвинтики. Для самої Росії це не була проблема. Руйнування общинного землекористування у великоросійських губерніях імперії почалося лише напередодні Жовтневого перевороту, під час реформи Столипіна. Добре угноєна общинним менталітетом, де особистість – ніщо, а община (саме «община», а не «громада») – все, свідомість великоросів була надзвичайно поживним ґрунтом для вирощування «нової людини».

Теж стосується й жителів середньоазійських республік, де патерналізм (вождизм) здавна був невід’ємною складовою життя та культури. Там комуністам, по суті, взагалі нічого міняти не довелося, адже патерналістичне суспільство здавна будувалося за простим принципом: «вождь-батько» турбується про народ-дитину та карає неслухів (для їх же користі), а народ-дитина шанує батька та слухається його наказів. За великим рахунком, у Середній Азії все звелося лише до заміни титулів – «хани» та «баї» стали «секретарями» та «председателями» всіляких райкомів-обкомів. Виняток становили хіба що кочовики-казахи. Їм, до речі, Москва теж влаштувала свій голодомор, щоправда, не такий масштабний, як в Україні.

Чи не найбільшою перешкодою в «механізації» суспільного життя були українці. Примусити чи вмовити українця-індивідуаліста стати коліщатком чи гвинтиком було практично неможливо. Споконвічно, попри все свавілля влади, кожен українець знав, що, сумлінно працюючи на землі, він завжди хай як, але прогодує і себе, і своїх дітей. Так було в усі століття. Навіть після насильницької колективізації ця внутрішня свобода від владних інстанцій зберігалася. Ні погрозами, ні тотальною пропагандою змінити те, що відкладалося століттями, комуністи не могли. Але якщо «гвинтик» хоч трішечки хитається, говорити про створення хоч якогось механізму неможливо. Гвинтик мусить намертво сидіти у відведеному йому місці.

Швидку й ефективну ломку менталітету всього народу міг здійснити лише організований на державному рівні тотальний голод. Тільки він міг укарбувати в підсвідомість мільйонів, що ні від розуму, ні від працелюбності, ні від рівня освіти нічого не залежить. Що доля та навіть просте фізичне виживання людини відтепер не у її власних руках і навіть не в руках Господа, а в руках звичайного «уполномоченного», котрий повністю контролює всі продовольчі ресурси.

Хто вижив у ті страшні роки, засвоїли це вже на генетичному рівні.

«Вєртухаї»

У німецького філософа Ніцше для претендентів на роль вождя є досить влучна порада – якщо хочеш, аби народ тебе любив і був тобі вдячний, не роби нічого для людей, краще спочатку забери все, а потім поверни дещицю. Цей сценарій на всі 100% спрацював і в Україні. «Батька народів», абсолютно щиро, покохав не тільки «совпартактив», представники якого жили серед велетенського цвинтаря, як герої «Весьолих рєбят», але й ті, хто пережив усі жахи. Якщо з «активом» усе зрозуміло, тим паче що, користуючись нагодою, він добряче «піднявся», вимінюючи в конаючих від голоду співгромадян їжу на коштовності, то мазохістська любов уцілілих повністю лягає у сентенцію Ніцше.

Але це не найстрашніше. Голод якщо не повністю знищив, то значно девальвував усі моральні і духовні засади та табу, які до того вважалися вічними та непорушними. Збожеволілі від голоду батьки їли дітей. Діти, аби отримати преміальний буханець хліба, писали доноси на батьків.

Газети того часу донесли до нас жахливу історію героїчного піонера Проні Колибіна, який викрив власну матір, котра пішла назбирати серед стерні трішки опалого зерна, аби нагодувати сина. Матір посадили, а пильного піонера нагодували та відправили на відпочинок до «Артеку». Таких «Пронь» були десятки тисяч!

Після пережитого у душах людей радянська пропаганда могла писати все що завгодно.

Відомий факт – у таборах ГУЛАГу сорокових-п’ятидесятих років найлютішими охоронцями-«вєртухаями» (вертухай – тюремний наглядач, який обшукує та конвоює в’язнів – авт.) були українці. Факт майже невідомий – в СРСР була спеціальна таємна програма зі спецвиховання «вєртухаїв». Як тих, що стояли на вишках ГУЛАГУ зокрема, так і всієї «великої зони» під назвою СРСР загалом. Для цього спеціально відбирали хлопчиків-сиріт, котрі у віці 11-12 років пережили Голодомор. Ті, хто вижив, часто-густо за рахунок з’їдених молодших братиків та сестричок потім за шматок хліба були здатні на все що завгодно. Жертви, парадоксальним чином, стали чи не найнадійнішою охороною власних же катів.

Навіть без спецвиховання досить часто пряма чи потім уявна загроза втратити кусень хліба спонукала українців, що пережили Голодомор, якщо не до ганебних вчинків, то до мовчазної згоди з такими. Але не нам, хто голоду не знав, їх судити...

Щоб більше не піднялися

У націонал-демократичних виданнях неодноразово звучала думка, що однією з причин, які спонукали Москву до цього страхітливого злочину, був страх перед українським сепаратизмом. Мовляв, Кремль, побоюючись повторення «петлюрівщини» та відділення України від Росії, вирішив скористатися тезою «немає людини – немає проблеми». У даній ситуації – «немає народу…». Думка справедлива, але лише частково.

Більше, ніж петлюрівщини, Сталін боявся повторення махновщини. Якщо глянути на регіони, де голод лютував найстрашніше, то вони чи не повністю збігаються з тими, де загони Махна мали наймасовішу підтримку.

Страх зрозумілий. Повстанська армія Махна була найпотужнішою військовою силою, що діяла на території України у роки Громадянської війни. Російській Червоній армії вдалося побороти непереможного батька лише підступністю. Спочатку з ним було укладено союз для боротьби з Врангелем, і повстанці перейшли в оперативне підпорядкування «червоних». Після того як «союзників» добре використали на найбільш небезпечних ділянках фронту, знекровленим у боях махновцям віроломно вдарили в спину.

Але навіть після розгрому Махна ідеали, за які воювала його армія, – «вільний господар на власній землі» – були найближчими розумові і серцю українського селянства. Пристрасті трохи пригасила політика НЕПу, але «принади» колективізації перетворили українське село на сухий порох. Сталін не став очікувати, поки він спалахне, і завдав смертельного удару по осередках потенційної махновщини: там вимирали не те що цілі села – райони! Пізніше звільнену від автохтонів територію заселили переважно вихідцями з російської глибинки. Вони мали стійкий імунітет і до махновщини (для російського селянина колгосп був тією ж трохи модифікованою традиційною общиною), й, тим більше, до самостійщини.

Розрахунок Сталіна був вірним – після Голодомору Україна вже була нездатною на жодне повстання проти Москви ні ментально, ні психологічно, ні фізично. На довгий час українці з народу стали «насєлєнієм».

«Виховний» совєтизуючий момент Голодомору значною мірою «зіпсувала» Друга світова. В народу, що вийшов переможцем із ТАКОЇ бійні, до того ж який побачив, як живуть в інших, «несовєцьких» країнах, прокинулося почуття власної гідності та самоповаги. З’явилося бажання змінити життя. Але Москва швиденько нагадала, «хто справжній господар в українській хаті». Спочатку черговою хвилею репресій, потім черговим штучним голодом 1947 року. В порівнянні з Голодомором 1932-1933 років це був не удар, а лише ляпас (рахунок загиблих йшов уже не на мільйони, а «всього» на сотні тисяч). Але цей болючий «ляпас» швидко відновив у пам’яті уроки тридцятих. Люди знову стали слухняними гвинтиками.

 

Голодомор і ДНРи

Якщо подивимося на карту, то зауважимо, що географія Голодомору чи не найбільше припадає на… Донецьку і Луганську області. Саме ті, де зараз процвітають так звані ДНР і ЛНР. Чи є тут якийсь зв'язок? Так. Хоч вже минуло достатньо часу від Голодомору, але населення на цих теренах досі залякане, зазомбоване. У 1932-33 роках до нього застосували технології, які чітко впливають на свідомість людини, передаються на покоління. Їх спеціально розробляли в КДБ-істських структурах. У людей на цих територіях панує страх голоду. Батьки, які це пережили, при вихованні дітей намагалися давати більше матеріального, менше духовного. Їх тримали у рабській психології – їм не потрібна була правда, воля, моральність загалом, а тільки в холодильнику кусок ковбаси. Без моралі розвинувся алкоголізм, наркоманія. Влада в особі регіоналів це підтримувала, тому пішла деградація. Нині цих людей вбивають, грабують, знищують, а вони все одно вважають, що будуть жити у прекрасному світлому майбутньому.

За висновками лікарів, страх голодної смерті передається до третього покоління. Люди, які народилися від жертв Голодомору, не мають вроджених фізичних вад. Але вони успадкували рабську психологію – не можуть відстоювати свої права. Як результат – боротьба Донбасу з Майданом і підтримка в існуванні терористичних республік ДНР і ЛНР. А все заради чого? Заради кусня ковбаси, щоб з голоду не вмерти…

***

Сьогодні в Україні живе покоління, яке зовсім не знало голоду, яке пізніше змогло дещо випростатися, і врешті зламати радянську машину. Проте, на жаль, говорити про те, що всі рани та рубці на покаліченій душі нашого народу повністю вилікувано, – занадто оптимістично. Аж надто глибоко в гени українців було вбито гени «совка» – «людини радянської». Тому не лише в далекому Донбасі, але й у близькому Тернополі можемо зустріти тих, які, окрім матеріального, в своєму житті більше нічого не бачать. І допоки таких людей буде більшість – Україна ніколи не стане європейською.

 

Підготував Адам Стрижнюк

Щоденник Голодомору: свідчення з перших уст

Перебираючи вдома старі стоси газет, паперів, журналіст «Високого замку» Тетяна Коняєва натрапила на спогади про Голодомор своєї прабабусі Надії Григорівни Коценко. Старенької вже немає три роки. Розібрати «кучерявий» почерк прабабці було важко, а від деяких фактів волосся ставало дибки...

«Люди мерли як мухи...»

У 1933 році прабабусі було 9 років, навчалася вона у другому класі, тож події тієї пори пам’ятала добре. Cім’я жила у місті Борзні Чернігівської області. Тоді голодна смерть косила на Чернігівщині усіх підряд, а на сторінках місцевої преси на початку «штучного голоду» друкувались «переможні» списки про виконання плану хлібозаготівель на 100%.

«А голодовка тоді була страшна, – згадувала прабабуся. – Люди мерли як мухи, особливо діти. Вони ходили пухлі від голоду з великими, налитими водою животами, і шукали хоч якоїсь їжі. Ніжки у них були тонесенькі, не витримували їхньої ваги, діти замертво падали на дорозі. Якщо у кого вже не було рідні, то й поховати їх не було кому. Тоді їздила «похоронна команда», підбирала небіжчиків і на підводах везла на кладовище, де закопували людей як худобу».

«Коли почали створювати колгоспи – їх називали комнезами – туди ходили на роботу навіть діти. У нашій сім’ї на той час малих було шестеро. Найменший братик народився у 33-му році. Разом з дорослими, ми, четверо старших, копали поля, які чоловіки вручну засівали зерном. Кіньми і волами теж орали, але худоби було небагато, тому старі і малі копали землю заступами. За роботу грошей не давали. Хіба на обід шматочок хліба з висівок та якоїсь юшки з прілого пшона. Я коли могла, ходила боса до школи. Тільки тоді, як упаде сніг, нам шукали якісь шкарбани. Бувало, біжу по мерзлій землі боса, у ноги зашпори заходять, тоді зійду на чиєсь крилечко, присяду, натягну спідничину на ноги, щоб трохи зігрілися, і далі біжу в школу».

«У хаті побили ікони, бо шукали за ними якогось ворочка зерна»

«Коли почалася колективізація, пригадую, як на куток, де я жила, до сусідів прийшла комісія з п’яти чоловік, щоб їх розкуркулювати. Це активісти так казали, що вони куркулі, а на самому ділі хазяїн просто не хотів записуватися у колгосп. До них прийшли пізно увечері, а там жили батько, мати і троє дітей. Ми з цими дітьми дружили, я у них гуляла. Родина була дуже бідна, нічого у них не було їсти, тільки сам гарбуз. Отож ті дядьки познімали з божниці ікони, побили їх, бо шукали за ними якогось ворочка (маленький мішечок. - ред.) зерна. Нічого там не знайшли. Не пожаліли, що на дворі зима, повикидали з хати дітей на двір чуть не голими.

Вигнали і матір з хати, зачинили двері, забрали ключ і пішли. Батько цих дітей, щоб його не посадили у тюрму, кудись утік і не скоро обізвався. Пізніше написав листа, що він заїхав аж у Сибір і працював на залізничній дорозі.

Я це все побачила, дуже злякалася, прибігла додому і розповіла батькові, що дітей повиганяли голих на двір, вони сидять на рундуку і плачуть. Батько тоді дуже розстроївся і кудись побіг, а матері загадав, щоб пішла і забрала цю родину до себе. Вона так і зробила. Дітей посадили на піч, щоб зігрілися. Скільки крику та плачу було тоді у нашій у хаті... Батько ж як пішов, то його довго не було. Повернувся вже з ключем, який віддав сусідці, і допоміг їй перенести сонних дітей. Як він потім розказував, у тій комісії був його товариш, совісний чоловік, який казав, що це не куркулі, а бідні та нещасні люди...»

«За крадіжку колосків до розстрілу засуджували...»

«Якось після жнив я з двома сестрами, Галею і Ніною, пішла на поле, щоб назбирати хоч трішки колосків. Ми взяли полотняні торбинки і дуже раділи, якщо знаходили хоча б якусь зернинку. Сестри пішли трохи вперед, а я, побачивши пучечок нескошеного жита, стала на коліна, щоб вилущити зерно, і раптом почула несамовитий крик сестер. Коли підняла голову, побачила над собою коня, на якому сидів здоровенний дядько і замахувався на мене нагайкою. Дівчатам вже попало нею по спинах, то вони й кричали. А я, не встаючи з колін, простягла дядькові торбинку і, плачучи, почала просити його: «Дядю, дядю, не бийте, забирайте все, що назбирала».

Він ударив мене по руці, торбинка відлетіла за кілька метрів у бур’ян, а я побігла босими ногами по колючій стерні, не відчуваючи болю. Плачучи прийшла додому, а мені було дуже жаль не свої сколоті до крові ноги, а торбинку із десятком колосків і жменькою зерна, з якого б нам мати зварила затірку. На відерний чавун води сипався стакан висівок чи борошна і виходило таке пійло, яким зараз і худобу не напувають. Добре, що хоч не заарештували за крадіжку колосків, адже за це засуджували і до розстрілу».

«Запах кропу переслідує мене все життя...»

«Наша мати була гарною швачкою. На машинці «Зінгер», яку одержала в придане, шила та перешивала сусідам такий-сякий одяг. Платили їй хто кількома картоплинами, хто стаканом борошна чи глечиком молока, якщо у когось була якась худоба. Але на той час цим прогодувати сім’ю із восьми чоловік було неможливо. Допомогло вижити те, що у матері було два золоті колечка і срібні ложечки, які вона віднесла у так званий Торгсин, де обміняла їх на пуд житнього борошна та якусь крупу. Мати була родом із заможної сім’ї і до одруження з нашим батьком жила у Чернігові, тож їй батьки і дали все те у придане. У 33-му їх вже не було серед живих.

Батько наш був сиротою, тому більше допомогти нам ніхто не міг. Під час голодовки він робив рахівником у артілі інвалідів. Там йому платили якісь гроші, але за них не можна було нічого купити, бо ніяких харчів у магазині не було... А голод тривав. Нам, дітям, стало трохи легше літом, бо ми їли різний бур’ян. Зі щавлю, калачиків, квіточок липи, клеверу, акації, кропу – пекли млинці. Усю цю зеленину сушили, а тоді товкли у ступі. Запах кропу переслідує мене все життя. Ніколи не кидала його у страву».

«Людоїдів таємно розстрілювали...»

«Були випадки, коли люди їли своїх дітей, починаючи з менших. Я знала таку сім’ю. Бувало, батько прийде з роботи і матері розказує, а я підслухаю. Каже, сьогодні судили Антіпку, так звали того дядька, він був кацап і четверо дітей своїх зарізав. Коли люди запитували, де поділися діти, казав, що з голоду повмирали. Він також собак та котів ловив і їв. З його дітей тільки найстарша дочка випадково залишилась жива. Вона мені сама розповідала, бо я з нею у 1947 році познайомилася у артілі, де робив мій батько, і я почала там працювати, а вона фотографом була. У неї одна нога була тонка і крива, тож я й спитала, що у неї з ногою. Виявилося, що коли вона залишилася одна, почула, як батько казав матері, що треба і її вбити.

Мати плакала, просила його не робити цього, та він вже вхопив дочку за ногу, і та ледь вирвалася з його рук. Втекла до сусідки і все їй розповіла. Заявили у міліцію, і його посадили. На суді він говорив, що то мої діти і що хочу, те з ними й роблю. Хоча у таких випадках судових розбірок не було. Людоїдів таємно розстрілювали, а їхні будівлі люди палили».

«У колгоспі на трудодень давали 200 грамів зерна»

«Дуже голодувала наша сім’я і в 1947-му. Хоча тоді ми вже були дорослі, але ще не одружені. У Борзні мали будинок, то продали його за 15 тисяч рублів і переїхали у райцентр Ічню (Чернігівська обл.), де у місцевій церкві служив дияконом мій двоюрідний брат, материн племінник. Він сказав, що допоможе нам якось вижити. За ті гроші ми купили стареньку хату, а решту проїли. Щоправда, після грошової реформи з 15 стало 1,5 тисячі. Тоді можна було купити відро картоплі за 200 рублів, 100 – коштував стакан солі, 50 – пачка сірників. У той рік дощів не було ціле літо, і коли ми посадили картоплю, то вона не зійшла, а посохла у землі. Хоч ми і працювали, але грошей, які отримували, вистачало тільки на один похід на базар. Нічого не купиш, а грошей нема.

Коли робили у колгоспі, на трудодень давали 200 грамів зерна, того, що вродило – вівса чи ячменю. Літом їли бур’ян та ходили на поля, шукали гнилу картоплю. Їли тільки раз у день. Тоді дуже дохли коні та корови, їх вивозили на поля чи в лісопосадки і там кидали, а ми знаходили, відрізали шматки, приносили додому, варили і їли. Мати вже починала пухнути з голоду, бо все віддавала нам, а сама нічого не їла. Особливо вона жаліла найменшого Славіка, який народився вже у 1939 році. Бувало, днями і з ліжка не вставала. Знову рятувало нас, що була вона гарною модисткою і шила людям за те, хто що принесе. Ось так, слава Богу, і вижили. Батько наш помер від запалення легень у 1950 році, ще молодим, а мати прожила 93 роки...»

Учні Тернопільської обласної школи мистецтв отримали цінний подарунок з передової

Неділя, 30 листопада 2014, 08:54

28 листопада 2014 року учні Школи мистецтв зустрілися з головою єпархіального відділу духовно-патріотичного виховання у Збройних Силах та інших військових формуваннях України, старшим  капеланом Тернопільської єпархії прот. В’ячеславом Кізіловим ,який нещодавно повернувся із зони АТО. 

Капелан  передав дітям прапор, на якому бійці АТО написали свої щирі побажання та подякував усім за підтримку.
За словами В’ячеслава, листи учнів є великим стимулом та підтримкою наших захисників.

- Вони навіть цінніші за якісь матеріальні речі, - зізнається Капелан, - адже зігрівають душу і підтримують моральний дух, укріпляють бажання боротися.

Від імені бійців, пан В’ячеслав попросив по можливості вказувати зворотню адресу у листах. Адже хлопці дуже хотіли б надіслати відповідь, подякувати, і навіть приїхати в гості.

У Тернополі показали політичну комедію «Мина Мазайло»

Неділя, 30 листопада 2014, 00:00

-          За дві з половиною години я отримала масу емоції, – розповідає тернополянка Наталя Яцина, – Цікавий сюжет та неперевершена гра наших акторів створили приємну атмосферу, викликали шквал емоцій. Присутні в залі із задоволенням дивилися постановку і так захопились переглядом, що навіть не помітили її закінчення: під враженням не поспішали покидати залу.

Шанувальники творчості Миколи Куліша п’єсу «Мина Мазайло» на сцені Тернопільського обласного академічного драматичного театру імені Тараса Шевченка зможуть переглянути також 4, 6 та 7 грудня.