images/stories/logosait_new.jpg

 

Близько тисячі засуджених відбувають покарання у Копичинецькій виправній колонії

Вбивці, ґвалтівники та крадії. У Копичинецькій виправній колонії їх близько тисячі. Засуджені із різних областей України. Із Західного регіону тут відбуває покарання близько 250 осіб. У цій тюрмі не тільки українці, серед в’язнів: грузини, вірмени, молдавани, росіяни. Проте, їх небагато — біля 30-ти чоловіків.

Павло Лосик, начальник управління Державної пенітенціарної служби в Тернопільській області: «Якщо розглядати, по віковому цензу, то, практично, починаючи від 28 до 40 років — це десь 70% осіб. Тобто люди, я скажу, молодого віку, як правило». Копичинецька колонія середнього рівня безпеки для осіб вперше засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини. За статистикою, найбільше тут відбувають покарання за крадіжки. 25-30% сидить за навмисні вбивства. Дехто потрапив за грати через грабежі, розбійні напади, вимагання, тяжкі тілесні ушкодження, зґвалтування.

Петро родом із Миколаївщини. Із свого дев’ятирічного терміну, покарання відбуває уже сьомий рік. За ґратами він опинився через убивство. На побачення рідні до нього не приїжджають, бо сестра навчається, а мати – інвалід. Отримавши такий великий термін, Петрові було найважче психологічно звикнути до життя за розпорядком. Сьогодні він звик до тюремних буднів, проте уже зараз планує своє майбутнє на волі. Звільнившись, хоче одружитись та виконати три найважливіших справи у житті чоловіка.

Петро, засуджений: «Працювати, дім збудувати, дерево посадити, дітей багато».

Для засуджених, рідні, яких приїжджають на зустрічі, це чи не єдина радість у житті за колючим дротом. Короткотривале побачення їм дозволяють раз у місяць. Довготривале — одне у квартал, терміном до трьох діб, та й те — лише із близькими родичами.

Павло Лосик, начальник управління Державної пенітенціарної служби в Тернопільській області: «А якщо він себе нормально веде, адміністрація заохочує, ще одне додаткове побачення в рік. Тобто таким чином 4 побачення, плюс ще одне побачення додатково в рік він може мати, довгострокове».

Сьогодні колонія готується до зими. Засуджені солять огірки, де можливо — проводять поточні ремонти. Із роботою тут, як і на волі не густо. У місяць ув’язнені повинні заробляти 1 100 гривень, тобто мінімальну зарплату. От тільки роботи на всіх не вистачає. Лише 18 із майже тисячі про працевлаштування можуть не хвилюватись. Їм уже за 60 і вони отримують пенсію.

Павло Лосик, начальник управління Державної пенітенціарної служби в Тернопільській області: «Сьогодні працює в нас близько 350-400 чоловік. Біля 300 чоловік практично ми не забезпечуємо щомісяця, хоча роботу цю ми ведемо і з обласною державною адміністрацією, з обласною радою, практично ми контактуємо зі всіма великими підприємствами і по-можливості чіпляємося за все, щоби працювати».

На території колонії — ікони та фігура Божої Матері. Образочки —на стінах у кімнатах та на тумбах біля ліжка. У декого — Біблія та інша релігійна література. Такі починання адміністрація колонії активно підтримує.

За матеріалами ternopol.zelen.org.ua

Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер

вугілля і дрова

Банер