Про Кличка, велосипед і тернопільське бидло

Понеділок, 23 травня 2016, 05:40

Місяць тому мер столиці Віталій Кличко вирішив здивувати киян, тож із комфортабельного службового авто пересів на власний велосипед. І все було б нічого, якби не менталітет українців. Совковий, печерний, дріб’язковий менталітет вічно незадоволених людей, які при цьому для реалізації і задоволення власного невдоволення не відірвуть «п’ятої точки» від дивана.

Мер не їздить на велосипеді – погано. Їздить на велосипеді – знову погано. Їздить на дорогій машині – буржуй. Проїхався в громадському транспорті – скупердяй. Не дає прес-конференцій – не поважає людей. Регулярно дає десятихвилинку – піарник.

І тут – те ж саме. То велосипед їм не такий, то піар-піар-піар, то ПДР він порушив (типу всі святі і не порушують, ага), і взагалі навіщо ось це все...

Це безпросвітне сопливе ниття – якась національна патологія, і, якщо чесно, я не знаю, чим це лікується, якщо навіть кризою і війною не вилікувано.

Проте якщо в Києві – лише ниття і стогони, то в Тернополі інша крайність – ламання і нищення. Так, не встигли в центрі міста встановити «сонячне дерево» для підзарядки мобільних гаджетів, як прогресивна тернопільська молодь пообривала половину кабелів. А нещодавно висаджене невеличке деревце біля озера – каштан «Бріотті» – взагалі поламали навпіл. Не допомогла «вижити» рослині навіть дерев’яна огорожа.

То хто ми після цього? Країна вічнониючих агресивних паразитів, яким Європа з якогось дива мала б відчиняти свої двері? Ні, не треба нас там. Гниймо й далі в своєму болоті і не заважаймо жити нормальним людям.

Адам Стрижнюк