Тернополянка Зоряна Биндас на Різдвяні свята разом з однодумцями вирушила в гори.

Мандрівниця розповіла як ночували на полонині, чому вона мало не осліпла, та як погода змінила їхні плани.

"Ми піднімались з Шибене. Почали 9 січня, переночували на полонині Веснарка, потім мали йти по хребту. Але через погану видимість змінили плани, піднялись лише на Піп Іван та спустились того ж дня на полонину Смотрич, - розповіла Зоряна Биндас. - Здавалось, що я осліпла. Перед очима біло-біло. Не видно ні горизонту, ні стовпців. Нічого. Час від часу переводжу погляд на свої руки та ноги, щоб переконатись: таки бачу і я не збожеволіла). Більше без окулярів у таку погоду ні ногою. Йду від стовпця до стовпця, це червона арматура, подумки дякую за це рятувальникам. Але видимість настільки погана, що наступного стовпця не видно, навмання треба пройти трохи вперед, а потім довго напружувати очі, щоб побачити. Оглядаюсь, перевіряю, чи хлопці позаду. Якщо їх не видно — чекаю. Мерзну. Хочу зробити фото та відео, але за кілька секунд рука дубіє, вітер на деяких ділянках скажений, тож забороняю собі виймати телефон. Той кілометр підйому триває вічність".

Гірські мандрівники ночували на Веснарці, до Чорногори було лише кілька кілометрів.

"Впираюсь носом в обсерваторію, аж тоді її бачу. Гріємось в рятувальників. У той день ми мали дійти до Гутин Томнатика, але приймаємо рішення спускатись в Дземброню. І це було дуже правильно. В обсерваторії вмикаю на годиннику трек, тож йдемо спершу по моєму гарміну, інколи ще з‘являються на стежці собачі сліди. Не видно нічого. А через два-три кілометри зустрічаємо людей, які підіймались через Смотрич. Далі вже легше, є їхні сліди, тож так і прямуємо, - відзначила Зоряна Биндас. - Ночувати збирались у сироварні. Піч димить, очі сльозяться. Сергій каже, що тут збудували цивілізований притулок. Ми йдемо його шукати, але я переконую, що такого не може бути. Вертаюсь у колибу, а він йде в іншу сторону. Знаходить! Посеред ночі навмання. Притулок був зовсім поруч, але ми спустились в повній темряві та в тумані, тож не могли його бачити. Переносимо речі та ночуємо в теплі".

Хлопці наступного дня вирішують продовжити подорож, Зоряні треба повертатись в Тернопіль.

"Якщо піду з ними, то можу не встигнути. Влад залишається в притулку та гуляє горами поруч. Я ж шукаю транспорт. Сергей Гайдай, Vladyslav Synyahovsky, Дмитрий Овсий, дякую за спільну пригоду", - підсумувала тернополянка.