images/stories/logosait_new.jpg

 

Батьки як контейнер дитячих емоцій

Сьогодні спостерігається цікава тенденція – батьки, ВПО, опинилися в ситуації близького контакту з емоціями власних дітей. Спостерігаючи за їх поведінкою, психологи  помітили стратегію уникнення і заперечення власних і водночас дитячих глибоких переживань втрати, невизначеності, беззахисності. Батьки, аби не контактувати на емоційному рівні, займають їх гаджетами, відволікаючими іграми.

В чому батьки відчувають загрозу від близького контакту з дитиною? В неможливості витримувати власну тривогу щодо переживань дитини. Це може бути сум за домом, близькими людьми, звичним способом життя, злість на батьків через втрату відчуття безпеки і захищеності, образа, тривога, страх і ще величезний спектр емоцій, з якими дитині впоратися досить складно. Батьки можуть допомогти дитині, слухаючи її, витримуючи весь шквал емоцій, який її переповнює. Дитину можна підтримати, почути і це вже для неї цінно. Це свого роду для неї меседж: «Ти важлива\вий, і все що з тобою відбувається в даний час – це нормально, ти можеш проживати свій сум, радість, образу і я буду поруч».

Якщо забороняти дитині переживати справжні емоції, знецінювати, заперечувати їх, дитина  вибирає таку ж стратегію реагування. Згодом це переростає у знецінене ставлення до себе: «Мої емоції неважливі, все, що зі мною відбувається може засмутити\розлютити\схвилювати батьків, тому я буду свої емоції ігнорувати, заперечувати, не проявляти. Це надзвичайно шкідливо для становлення самооцінки дитини, її розуміння себе.

Ось декілька корисних рекомендацій, як використовувати активне слухання для підтримки дитини. Активно слухати дитину – значить «повертати» їй в бесіді те, що вона вам сказала, при цьому окресливши її почуття.

1.Поверніться до неї обличчям. Дуже важливо також, щоб її та ваші очі знаходилися на одному рівні. Якщо дитина маленька, присядьте коло неї, візьміть її на руки чи на коліна; можна підійти чи присунути свій стілець до неї поближче.

2. Якщо ви розмовляєте із засмученою дитиною, не варто задавати їй питання. Бажано, щоб ваші відповіді звучали в ствердній формі. Часто на запитання: «Що трапилося?» засмучена дитина відповідає «Нічого!», а якщо ви скажете: «Щось трапилось...», то дитині буває легше почати розповідати про те, що трапилося.

3. Дуже важливо в бесіді «тримати паузу». Після кожної вашої репліки краще за все промовчати. Зрозумійте, що цей час належить дитині; не завантажуйте його своїми міркуваннями і зауваженнями.

4. У вашій відповіді також інколи корисно повторити те, як ви зрозуміли, що трапилося з дитиною, а потім окреслити її почуття.

Отже, для того, щоб бути хорошим контейнером для витримування емоцій дитини, батьки повинні вчитися слухати себе, мати внутрішню рівновагу, адже на кого має опиратися дитина, якщо мама чи батько самі емоційно розхитані?

Тому бажаю всім батькам спокою, самоусвідомлення, балансу, задоволення від спілкування з власними дітьми.

Олена Тіунова, PhD, практикуючий психолог

098-463-95-80

Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер

вугілля і дрова

Банер