Якшо через 10 хвилин не буде два пива, в тебе будуть проблеми!

Понеділок, 05 січня 2015, 10:10

Усім відомо, що у святкові дні жителі нашого міста, ніби вперше в житті, виходять на прогулянку. Парки, відпочинкові заклади, тераси – буквально переповнені відвідувачами. Отож, будучи уважним клієнтом в одному з відомих тернопільських закладів, переді мною вималювалась «серйозна картина», - пише сайт Культурно.

20:04
— Налий мені коктейль – крикнув офіціант до бармена (молодої, приємної дівчини), — бо той клієнт мене вже дістав.
— Вже готове моє замовлення? – запитав дівчину інший, – Я ж замовляв два пива 10 хвилин тому!
— …
— Добрий вечір. Можна сто в один стакан?
— 100 чого? – уточнила бармен.
— Горілки, звичайно.. і соку.
Щоб ви орієнтувались, практично усі наступні запитання та прохання звучатимуть в сторону тої самої дівчини – бармена, чи то барвумена.
— Готове моє замовлення? – офіціант.
— Чекайте, не всі зразу, – спробувала заспокоїтись дівчина.
… Зал переповнений клієнтами, музиканти грають, люди підспівують, все гудить як у вулику.
— Машенька, дай мені жуйку, – офіціант.
— Машенька, ця медовуха моя? … Тим часом дівчина виконувала три замовлення : американо, сік, пиво…
— Порахуй мені, будь ласка, – прозвучало від клієнта…
— Налий мені 100 медовухи… а може, нє… – задумався інший клієнт.
Для довідки: Кожен офіціант обслуговує приблизно по 10 столиків. За кожним сидить мінімум четверо клієнтів. Замовлення від усіх припадають практично на один час. Зрозуміло, що в такі дні замовляють не лише пиво… Тільки подумайте, який це потік інформації.
— Можна запитатись? – звернувся клієнт, який не дочекався офіціанта, – у вас є вільні столики?
— Де моїх три пива? – офіціант.
— Можна хоч трошки медовухи? – клієнт.
Тим часом, у пошуках свого офіціанта, до барної стійки підійшов незадоволений клієнт. Чоловік віком за сорок, з вигляду доволі інтелігентної зовнішності, “делікатно” запитав офіціанта:
- Де моє пиво?
— Перепрошую, закінчились чисті бокали, зачекайте декілька хвилин, зараз принесу ваше замовлення, – відповів той. На що отримав солідну відповідь:
— Якщо через десять хвилин не принесеш мені пиво, в тебе будуть проблеми. Поняв мене?
— …

— А можна зробити замовлення? – запитання клієнта до бармена.
— Машенька, (вона ж бармен) там горілка була? – офіціант.
— Маша, ше треба фужерів, – інший офіціант.
— Добрий вечір, а є столики вільні? – запитання, звісно ж, до Машеньки.
— Машенька, дай стакан, – офіціант.
— Маша, а де моє пиво? Дуже срочно треба ше одне! – інший офіціант.
Запитання сипались одне за одним майже одночасно. А музиканти тим часом грали…
— Знову немає бокалів! – незадоволений офіціант.
Благородна, романтична музика, мабуть, сприймалась працівниками закладу, як похоронний марш.
— Що в вас за бар такий? – незадоволено викрикнула клієнтка – черга в туалет кілометрова.
… А й справді, потрапити до омріяної “кабінки” було майже неможливо…
— Машенька, в тебе є жувачка? – Немає! – незадовлено відповіла вона, – Я не маю часу її шукати, – абсолютно виправдано відповіла Машенька.
Робота дівчини не зупинялась ні на мить. Мабуть, кожної хвилини вона виконувала нове замовлення. У мене в голові з’явилась думка: звідки в тої дівчини стільки енергії, і чому їй до сих пір не видали золотої медалі?
— Можна запитатись – звернення від клієнта – Нещодавно мої знайомі забули тут на столику одну річ, чи можна її знайти?
— Ой… не знаю. З таким питанням вам до адміністратора, – відповіла “всезнаюча” Машенька.
— Це моє пиво? – офіціант.
— Два коктейлі, будь ласка, – замовив інший.
— А чайників нема? – офіціант.
— А “жатецький гусь” де? – ще один.
… А музиканти грають. Усі ці події відбувались протягом години. І повірте, записати все я не встигла.
Задзвонив телефон у одного з офіціантів. – Я тобі казав в робочий час до мене не дзвонити?!! – викрикнув в трубку хлопець.
Хто б не був на тому кінці проводу, ображатись просто немає сенсу…
— А де мій чай?, – офіціант.
… Настала неочікувана тиша…  І я знову задумалась… Як можна посміхатись, виконуючи таку пекельну роботу? Є також працівники кухні, адміністратори, музиканти, які прикладають усіх зусиль, аби наш відпочинок був максимально комфортним.
… І знову запитання:
— А з тим мартіні шо, Маша? – офіціант.
— А моє замовлення є? – інший.
Тим часом музиканти виконували кавер гурту Rednex. Черга в туалет не зменшується… Проте, клієнти задоволені: гучні оплески та задоволені вигуки у залі – цьому підтвердження.

— Два лате, – офіціант.
— Маша, водяру давай! – ще один.
— Дай ше дві рюмочки, Маш, – офіціант.
… Коли вже цей день закінчиться? – важко констатуючи, промовив один з офіціантів.
— Ми столик замовляли на 6 чоловік, – звернувся відвідувач до бармена.
— Який саме? – уточнила бармен.
— Не знаю, на 6 чоловік, де він? — відповів клієнт.
— …
— Можна медовуху?, – звернувся офіціант, – і ше один бокал мені, – додав він.
— А в вас є вільні стільці? – запитав клієнт Машу.
— Маш, дай ше рюмочки, – офіціант.
— Це моє пиво, Маша?, – офіціант.

21:35 – час йти.

Робота працівників продовжується, а ми плануємо свій відпочинок у іншому закладі.
Не нав’язую свою філософію. Зовсім ні! Хочу лише звернути вашу увагу на ближніх нам людей: друзів, колег, знайомих. У роботі цих працівників найважливіше завдання – зробити наш відпочинок приємним та безтурботним. Від нас, клієнтів, вимагається проста ввічливість …

Оксана Божко