images/stories/logosait.jpg

 

Вимкніть мені телебачення! Поки я остаточно не захворів...

Взагалі-то я телевізор не дивлюся. Ні новин, ні фільмів, ні розважальних програм. І це навіть не якийсь там принцип. Просто давно позбувся такої звички. Та й навіщо, якщо під боком є Інтернет, де є і новини, і фільми, і все інше?

Але заради експерименту вранці вмикаю телевізор. Золота рибка в акваріумі з подивом дізнається, що цей укритий пилом предмет інтер’єру може розмовляти (щоправда, незрозумілою їй російською мовою), реготати і жахливо співати. І тому (рибка) ховається в саморобну водяну печеру.


Це така її реакція на якийсь російський серіал на «Першому національному». Жінка, котра лежить на старому дивані біля прикрашеної килимом стіни – о який дивовижний художній антураж! – терпляче пояснює своєму чоловікові ситуацію: вона, може, і спить з іншим виключно заради грошей, але ж мета в неї благородна: вона витрачає зароблене «на рєбьонка, а нє на водку».

На «Інтері» – теж серіал. І теж російський – про нелегке життя в таджицькому зимівнику, всі мешканці якого говорять тією ж таки мовою з яскраво вираженим акцентом.

На телеканалі «Київ» рекламують украй актуальні для країни водонагрівачі: скоріш за все, для цього перервали черговий російський серіал...

Знову російський, і знову серіал (тепер про героїчні будні російської прокуратури, зате вперше з українськими субтитрами) транслює і ICTV. День обіцяє виявитися незабутнім.

У серіали вклинюють не тільки рекламу, а й випуски новин. Ключові теми 2 квітня – 23-й «гумконвой» із РФ вторгся в Україну з небезпечним вантажем; траулер, що затонув біля берегів Камчатки; колишнього голову Державної служби надзвичайних ситуацій Сергія Бочковського відпустили під заставу; незначне зростання долара; приїзд на Тернопільщину Президента Порошенка. Звісно, кожний канал додає до цього переліку і щось своє.

Повертаюся зі світу новин, а... ICTV повертається до «Прокурорської перевірки». На «Інтері» – «Легенды советского сыска». На «Новому» – реклама презервативів, одразу після якої глядачам радять стати героями проекту «Давайте поговоримо про секс». Якщо розмова ваша вдасться, зможете виграти подорож на море.

Клацаю далі. Якийсь чоловічок у капелюсі і величезних окулярах зосереджено розмахує руками. Голос за кадром пояснює, що наш герой – з України. І він не простий смертний, виявляється, його найкращим другом є... давньоєгипетський бог Анубіс. Думаю, всі вже здогадалися, що це – «Битва екстрасенсів».

То лі єсчьо будєт?..

На К2 – російський «Модний пріговор». «Хатєлась би платьє відєть на нєй, каблучок какой-та», – пояснює ведучим чоловік, незадоволений зовнішнім виглядом своєї коханої. А остання тільки-но зізналася цілому світу у всіх своїх комплексах.

Ціла сімейна драма й на «1+1». У кутку екрану так і написано: «Сімейні мелодрами». Історія, відзнята за участю третьосортних акторів у форматі «відвертої розмови на камеру» упереміш з ігровим кіно. Цього разу воно про дівчину Ярославу, яка влаштувалася на роботу до власного батька, з яким востаннє бачилась у ранньому дитинстві. Дівчина пече йому торт, дарує сорочку і – на правах нянечки його маленького сина і свого типу молодшого братика – навіщось труїть цього свого малолітнього родича козячим молоком, на котре у хлопчика напівсмертельна алергія (сюжетна лінія – справжня знахідка для практикантів-психіатрів). «Ти шлюха!» – кричить розсерджений тато. Він переконаний, що нянечка все це зробила тільки тому, що в нього закохалася. «Он абазвал міня шлюхай!» – ридає дівчина. Але наприкінці всі дізнаються правду, обіймаються, плачуть, сміються (поки це додивився, думав, геть-чисто зблююся).

Головні герої мелодрами, як самі розумієте, розмовляють російською... Зате українська – мова зворушливого закадрового тексту. А головне – нею ще й спілкується один-єдиний із дюжини персонажів драми – жінка, яка торгує на базарі молоком. А що з неї візьмеш – село...

На «Новому» – «Серця трьох» із Машею Єфросиніною. Хлопці по черзі намагаються завоювати серця дівчат: тих, природно, троє. Звісно ж, це білявка, брюнетка й руденька мадам. «Божє, я так люблю дєтєй, ето ващє», – вкотре визнає блондинка й відсилає подалі студента, який запросив її до музею. Побачень у них не буде. На щастя, згодом красуні трапляється підприємець, готовий похизуватися всіма своїми авто, а вона, звісно, не проти клюнути на таку наживку.

НТН. «Чоловік забив кохану» до смерті! Бо побачив її з сусідом. Інша інфа – «Отруйне весілля»! – у гостей свята на Одещині виникли серйозні проблеми зі шлунком.

На QTV – Family Guy українською. Єдине, з чого можна посміятися щиро. Далі – RU Music. Тут щось співає якийсь Bahh Tee. У кутку екрана – жовто-блакитний прапор та напис «Єдина країна». RU Music. О’кей. Дуже гармонійно.

Так от дивишся, дивишся на всю цю муру і в голові всілякі думки рояться: це ж ніби українське телебачення ввімкнуто, але якесь воно не зовсім українське. І не російське. Просто зросійщене. І, здається, майже не пропагандистське. Просто ніяке.

Воно нічому доброму навчити в принципі не може. Та й це не його мета – навчати. Його мета, скоріш, дебілізувати. Тому й епітети, я б навіть сказав – асоціації, про всі оці програмо-фільмо-серіали у моїй голові сформувалися доволі красномовні: «жуйка», «хуторянство», «гламур», «гидота», «плагіат», «нафталін», «тупість», «шоколад», «зарозумілість», «маячня»…

Хоча, знаєте, щодо пропаганди, то я напевно трохи поспішив. Пригадуєте, як ще минулого року телеканал «1+1» закликав суспільство до важливої. Мовляв, як далі жити, коли українське телебачення заполонили серіали, що прославляють військову міць сусідньої держави, яка несподівано стала недружньою? Бурхливої дискусії на цю тему не вийшло. Все обмежилося вилученням із мережі кількох спірних одіозних картин. В іншому, як бачимо, – «на манєже всьо тє же».

У чому суть проблеми? Півтора десятка серіалів (виробництва РФ) усе-таки зняті з українського ефіру. З таким мотивуванням: «Вихваляння спецпризначенців та збройних сил РФ в умовах, коли нашу країну намагаються розділити, використовуючи всі можливі важелі інформаційного та емоційного тиску».

У заборонену обойму потрапили телефільми «Спецназ», «Солдаты», «Десантура», «Мужская работа», «Псевдоним Албанец», «Группа «Зета», «Кодекс чести», «Оперативный псевдоним», «Покушение», «СМЕРШ», «Майор Ветров», «Мужской сезон», «Обратный отсчет», «Туман».


Як далі жити без цих творів, навіть уявити собі не можу...

Однак – у зв’язку з відомими подіями на Сході країни – є кілька серйозних запитань до наших, нібито праведних, телеканалів. А скажіть Бога ради, ось цю муру, яку ви закуповували оптом і вроздріб за копійки всі останні роки, хіба не бачили раніше? Хіба ваші менеджери, які відповідають за кінопокази й отримують зарплати за це в не одній тисячі доларів, випадково осліпли від замилування мурою, даючи їй зелену вулицю? Бачили ж очі, що купували!

Вищенаведений мною список тепер уже «забороненого» кіно – все це фільми п’яти-, десяти-, п’ятнадцятирічної давності! Тобто макулатура, яка пилюжилася на складах НТВ, СТС, а потім за безцінь була «згодована» українському ТБ.

Не Путін винен у тому, що так бездарно і безглуздо облаштовують свої телевізійні мережі практично всі наші телеканали. З яких давно вигнано, просто-таки витруєно телекіно – людське, освітнє, просвітнє, тобто – художнє.

Дешева мура, яку знімають під Києвом, а затверджують у Кремлі, забила всі діри. Пролізла навіть під плінтуси. Від неї немає спасу. Той чи інший олігарх, прикупивши п’ять-шість телеканалів «про всяк випадок», уже, мабуть, не знає, чим затрамбувати на них ефіри!


Від СРСР до Росії

В СРСР, про який ми сьогодні зазвичай згадуємо незлим тихим, значення телевізора усвідомлювали, хоча навряд чи до кінця розуміли механізм його впливу. В умовах інформаційної «залізної завіси» всіляка змістовна фраза, виловлена з ефіру, ставала приводом для глибокодумних висновків на кухні під горілочку з квашеним огірком. Будь-який посередній серіал радянського виробництва (це вже пізніше зелене світло отримала латиноамериканська «Рабиня Ізаура») перетворювався на мистецьку подію загальнокультурного значення. Ну а щоденна інформаційна програма «Время» була свого роду аналогом релігійної меси зі своїм ритуалом і поволокою містики. Не дивно, що навіть відсутність інформації сприймалася як інформація: хрестоматійний приклад трансляції «Лебединого озера» Чайковского замість чогось умовно свіжішого означав, без варіантів, що звичний порядок речей дав тріщину.

У незалежній Україні з телебаченням взагалі не склалося. Нинішній вітчизняний телевізор – це територія Росії з невеличкими вкрапленнями власних легкорозчинних «дебіл-шоу» та політичного «мочилова» місцевого використання. Не дивно, що активна телевізійна аудиторія поступово зменшується й у місті вже не новина, коли в хаті взагалі немає телеприймача. Якщо треба щось подивитися, користуються комп’ютером, але це принципово інший тип сприйняття. У Росії – ті самі процеси, тільки продукт власний, а централізована пропаганда цілеспрямованіша, тотальніша й досконаліша. Наприклад, у них процвітає жанр, який у нас поки що відсутній взагалі: монолог на камеру. Який-небудь Дмитро Кісєльов, Микита Міхалков чи Сергій Дорєнко читають щось на кшталт проповіді про власну духовність і небезпеку, котру сіють «госдеп і прєсловутиє бєндеровци».

Можна скільки завгодно сміятися з цих недалеких «моральних авторитетів», але слід визнати, що їхня стратегія діє. У Росії зараз сформувалися дві партії: партія Інтернету і партія телебачення. Останню представляють люди небагаті. Причому небагаті у всіх прямих і переносних значеннях цього слова. Типовий глядач російського ТБ (в принципі, як і нашого) – людина без активної життєвої позиції й без власних переконань, які йому заміняє регулярна ін’єкція цих «моральних авторитетів». 86% підтримки російського національного лідера його підданими – прямий результат споживання отрути через телеекран. Ну а путінофілія й бандерофобія наших власних постсовків, особливо на Сході, – наслідок незахищеності українського телепростору.

Хочеться вірити, що покінчивши з військовою агресією, держава наведе лад і в ефірі. Доведе до кінця знешкодження інформаційної диверсії у вигляді трансляції ворожих каналів-деструкторів. Змусить наших мовників почистити програмну сітку від московського серіального сміття. І головне – створить нормальні умови ринкової конкуренції для каналів, які досі залишаються радше інструментами політичного впливу в руках того чи іншого олігарха – точнісінько, як рік тому. Розумію, що це складно й вимагає політичної волі, але... українців шкода! Ну справді шкода! Всі знають, що печінка в нас одна. А мозок?!


Підготував Адам Стрижнюк

8 причин не дивитися телевізор

В епоху виникнення і перших кроків телебачення багатьом здавалося, що така технологія – це фінальний акорд у розвитку культури. Експерти не сумнівалися в тому, що книги, театр і кіно дуже швидко підуть у небуття, а захоплені глядачі вмощувалися перед телеекранами, розмір яких нагадував невеличке блюдце. З того часу чимало води утекло, телевізори обросли величезними кольоровими екранами, об’ємним звуком і таким же зображенням, тільки от запланована смерть усіх видів мистецтва ніяк не наступає. Навіть більше, останнім часом перегляд телевізора стає ознакою несмаку. Що ж відбувається?

Дивно, але технологія, яка могла б насправді послужити просвіті та розширенню кругозору людей, стала сьогодні показником обмеженості та ліні. Вже нікого не здивуєш заявою «Телевізор я не дивлюся». Відмова дивитися телевізор перетворилася навіть на своєрідний маркер певного рівня духовної вищості, ознакою культури і наявного інтелекту. «Свобода від зомбоящика» стає модним трендом, який цілком бездумно наслідує багато людей. Придивімося, що ж насправді нам не подобається у сучасному телебаченні і чи варто прощатися з ним аж так радикально.


1. Телебачення поглинає наш час

Спочатку глядачі дивилися передачі, коли у них був вільний час. Потім вигадали серіали, і глядачі почали жити у вільний від телевізора час.

Різні статистичні дослідження пропонують нам різні цифри, але всі вони жахливі по-своєму. Сучасний мешканець міста щодня витрачає на перегляд телепередач кілька годин, а це складає левову частку його вільного часу. Тобто життя сучасної людини охоплює в основному три процеси – роботу, сон і телевізор. Як вам це?

Уявіть, що кожного дня 2-3 години Ви проводите у спортзалі. Спілкуючись із рідними. За читанням цікавої книги чи написанням роману. На шляху винайдення свого вічного двигуна. А тепер забудьте. Ви ніколи не зробите нічого з цього, якщо Ви – телевізійний наркоман. (До речі, Вам не здається, що кожна свіжа серія улюбленого серіалу діє на Вас, як доза на наркомана: гасить вогонь на деякий час, а потім ти вже шаленієш в очікуванні нової дози?)

2. Телевізор робить Вас тупими

Тривале надмірне споживання телебачення пригнічує наш мозок. Повна відсутність мозкової активності, скерованої на прийняття рішень і творчість, підмінена тільки пасивним споживанням інформації, робить з людини рослину. Можна цитувати безліч посилань для того, щоб довести це твердження, але краще просто згадайте свій стан після тривалого «вростання» в екран. Млявість, загальмованість, плетиво думок, сонливість. ТБ-зомбі.

3. Телебачення робить Вас гіршими

Сучасні продюсери, вправно озброєні думкою про те, що людей найбільше приваблюють секс, страх і скупість, використовують ці приманки на всіх фронтах. З екранів стікає кров, від пристрасних стогонів доводиться стишувати звук, а мільйони злидарів гуртуються, щоб стати свідками розіграшу фантастичних статків. Так, деякі канали ще підтримують кілька змістовних передач, але телебаченню від цього ні тепло, ні холодно і їх згортання – це тільки питання часу. Більшість телевізійного контенту не привносить у Ваше життя жодного позитиву, а тільки пробуджує ниці почуття. Вам того треба?

4. Інформаційне передозування

Телебачення перетворює Вас не просто на інформаційного ненажеру, воно Вас калічить. Згадайте, як учора Ви сиділи перед телевізором і дивилися фільм, потім – шоу. Реклама. Новини.

Кожна рекламна пауза, кожен випуск новин складається з окремих коротких сюжетів, окремих історій, які залили і перемішали у Вашій голові. За вечір Ви отримуєте таку кількість цілковито непотрібної інформації, що для корисних відомостей місця вже не залишається.

5. Реклама

Таблетки, прокладки, пиво, банк, пиво, солодка водичка, таблетки, машини, кава, водичка, супермаркет, прокладки, пиво, Nokia, таблетки… і знову по колу.

Вам не набридло?

Так, реклама дозволяє знімати передачі і безкоштовно показувати їх телеглядачам. Але те, що відбувається зараз на екрані, – вже за межами цього пояснення. На деяких каналах 50% кожної години трансляції відведено на рекламу. Перегляд півторагодинного фільму перетворюється на справу цілого вечора, а зіркове шоу розтягується до появи зірок на небі. Чи не надто велика ціна за право дивитися сумнівні програми?

6. Телебачення робить Вас більш нещасними

Ох, вже ці серіали! Для домогосподарок – мильні опери, для модників – гламурні постановки, для інтелектуалів – «Доктор Хаус» і «Вибух». Ви зацікавлено починаєте стежити за чужим життям, потім Вас це захоплює, а далі стає частиною Вас. Чужі сварки і перемир’я, весілля і розлучення, чужі думки і чужі почуття. І от уже телевізійна героїня стає ріднішою, ніж людина, що спить на подушці поряд. Я собі думаю, що якби ми стільки ж часу посвячували своїм близьким, скільки ми вкладаємо в рухомі картинки, то розлучень стало би значно менше.

7. Телебачення робить Вас біднішими

Недолік телевізора навіть не в тому, що реклама примушує нас купувати речі, які нам не потрібні. Набагато більша проблема полягає в тому, що Ви зовсім мимохіть, на підсвідомому рівні, вбираєте дух споживацтва у найгіршому значенні цього слова. Телевізор переконує нас, що рівень людини цілком відповідає ціні годинника на її руці, а найбільш правильною мрією в житті є остання модель автомобіля модної марки. Сліпа гонитва за чужими цінностями спустошує наші гаманці, але не приносить щастя.

8. Ваше життя важливіше за програму передач

Закоренілі любителі телепередач уже давно звикли до того, що програма передач визначає уклад їхнього життя. Якщо в середу йде улюблене шоу, то прогулянка в парк переноситься на інший день. З вівторка до суботи показують серіал, який дивиться дружина, – у ці дні краще не підбивати до неї клинці. Почалася рекламна пауза – треба встигнути зателефонувати батькам. Відкритим тільки залишається питання: хто господар Вашого життя – Ви чи програмний директор телеканалу?

Ну і що тепер робити?

Мета цієї статті не полягає в тому, щоб агітувати Вас повністю відмовитися від перегляду телевізора і викинути його на смітник. Важливіше, щоб Ви просто замислилися над тим, що телевізор насправді Вам дає, а чого позбавляє. Обміркувавши всі «за» і «проти», Ви повинні самі вирішити, що робити. Можливо, хтось не побачить потреби щось змінювати, інші просто скоротять час ТБ-посиденьок, треті – відмовляться від ефірного мовлення і поповнять ряди тих, хто переглядає записи вибраних передач.

Який же Ваш вибір?


Понад 20% українців надалі дізнаються новини з російського телебачення

83,5% громадян дізнаються новини з українського ТБ, 21% дивиться новини на російському телебаченні, а в Інтернеті за новинами спостерігають 31% українців. Про це свідчать результати опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) «Звідки українці дізнаються новини про ситуацію в Україні».

Окрім того, по 29% громадян дізнаються про новини від знайомих і родичів та українських газет і журналів, 16% з українського радіо, 11% з соціальних мереж, блогів, 2% з російських газет та журналів, 1% з російського радіо.

Водночас, регулярно переглядають російське ТБ лише 9% респондентів, 29% роблять це час від часу, а 61% не дивляться російські телеканали (1% не визначились).

Також автори опитування провели дослідження рівнів довіри до телебачення серед українців.

22% українців повністю довіряють українському телебаченню, 59,5% – довіряють лише частково, 14% – взагалі не довіряють (4,5% не визначилися).

Лише 5% українців повністю довіряють російському телебаченню, 26% – довіряють лише частково, 48,5% – взагалі не довіряють (20,5% не визначилися).

Статистика з телевізійної кухні

Купівля українським телеканалом уже готового закордонного серіалу «під ключ» може обійтися покупцю від 5 тис. до мільйона доларів (за одну серію): залежно від формату і класу проекту. Наприклад, одна серія «Пепла» з Євгеном Мироновим, за оцінками деяких ЗМІ, тягнула до 1 млн доларів.

Одна серія турецького серіалу, аналогічного «Роксолані», українському ТБ може обійтися лише у 5 тис. дол.

Одна серія телефільму, знятого власними силами в Україні, за бюджетом може потягнути до 30-50 тис. дол., а то й більше.

Тільки один знімальний день російського актора «завищеної категорії», як-то К.Хабенський чи С.Гармаш, тут, в Україні, може бути оцінений до 10 тис. дол. Дехто знімається за «дешевше». Наприклад, М.Башаров може отримати в день 6 тис. дол., А.Заворотнюк 3-4 тис., С.Ходченкова – від 4 тис. дол. і більше.

Середньомісячна зарплата українського шахтаря – близько 5 тис. грн.

Нацрада заборонила 15 російських телеканалів

Національна рада з питань телебачення і радіомовлення заборонила ретрансляцію 15 російських телеканалів у кабельних і ефірних мережах України.

Так, відповідно до рішень Нацради та рішення Окружного адміністративного суду Києва, в Україні заборонена ретрансляція наступних російських каналів:


1. «Перший канал. Всесвітня мережа»

2. «РТР-Планета»

3. «НТВ-Мир»

4. «Росія-24»

5. «TVCI»

6. «Росія-1»

7. НТВ

8. ТНТ

9. «Петербург-5»

10. «Звєзда»

11. «Рен-ТВ»

12. «РБК-ТВ»

13. Life News

14. Russia Today

15. «Історія».


Нагадаємо, російські телеканали неодноразово були помічені у перекручуванні фактів та маніпуляціях з інформацією.

Банер