Тільки вільний народ може так творити

П'ятниця, 17 квітня 2015, 12:06

Відверто кажучи, мистецтвом рукоділля я не володію. Не дуже-то знайома із напрямками народно-прикладного мистецтва. Пензля в руках тримала хіба ще у школі. Та й бажання, як такого, в принципі, не виникало. Донедавна… Днями мені випала чудова нагода навчитись техніці Петриківського розпису у… п’ятирічних діток. Власне цим досвідом вирішила поділитись із читачами, пише Культурно.

Задовго до появи християнства українці вірили, що мистецтво малюнка несе у собі духовну силу. Тому на усі ужиткові речі наші предки наносили орнамент, який вважався магічним. Петриківський розпис широко використовувався в побуті південних районів Приазов’я. Сьогодні його культура сповна збережена в старовинному козацькому селі Петриківка, що на Дніпропетровщині.

У рамках прес-туру «Від Сходу до Заходу», «Моя газета» зблизька познайомилась з культурним надбанням Дніпропетровщини. Проїжджаючи по території села із мистецтвом розпису знайомишся буквально з вулиці, адже тут чи не кожна стіна прикрашена унікальним орнаментом. Саме тут знаходиться паркан, протяжністю 120 метрів, що занесений до Книги рекордів України, завдяки найдовшому орнаментальному розпису, виконаним вручну. До речі, до його створення долучились дипломати з понад 20-ти держав світу. Подейкують, що кожна сім’я у цьому селищі володіє технікою всесвітньо відомого розпису. Практично у кожному будинку ви зможете побачити ужиткові предмети з Петриківським орнаментом.

Дніпропетровський музей етнографії, побуту та народно-прикладного мистецтва внесено до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. В його фондах нараховується понад 2500 предметів з історії та етнографії краю.

У музеї розповідають, що орнамент для українців був оберегом, тож свої роботи художники розписували лише яскравими фарбами та у хорошому настрої. За основу майстри використовують дерево. Текстура та природність цього матеріалу вдало відображає автентичність цього мистецтва.

Петриківський розпис славиться використанням лише природніх матеріалів. Для приготування фарб використовували сік рослин. Деякі з них виварювались із вишні, малини, соняшнику та різноманітних трав. До суміші добавляли яєчний жовток. Оскільки такі матеріали недовговічні, сьогодні майстри використовують сучасні фарби. Автори зізнаються, що природнього блиску та прозорості вони не передають, проте такі орнаменти прослужать віками.

Переглядаючи музейні експонати, переходимо до сучасності та знайомимось з розписом на практиці. Відтак, розпочинається найцікавіша частина подорожі.

Технікою розпису у Петриківці володіють навіть трирічні дітки. Тож, освоїти це мистецтво нам допомагали у… дитсадочку. Вихованці дошкільного навчального закладу №1 «Сонечко» із заповзяттям взялись за проведення майстер-класу. І як не дивно, вже за декілька хвилин перед нами вималювалась яскрава квіткова картина. Саме квітка є символом Петриківського розпису. Кожна з них – унікальна, оскільки зароджується в уяві кожного художника. Серед популярних — традиційний відомий елемент «квітка-цибулина», ягідні грона та жарптиця.

За словами маленьких педагогів, техніка розпису досить проста. Починати необхідно із невеличких мазків. Натискати на аркуш потрібно кінчиком пензля, а потім послаблювати тиск. Для малюнка можна використовувати акварельні, масляні фарби, гуаш тощо. Маленькі майстри розповіли, що у Петриківському малярстві використовують пензлі із котячої шерсті – вони досить тонкі та зручні у нанесенні тонких ліній. Наймолодші автори також ознайомили із методом пальчикового розпису. До прикладу, ягідну грону найбільш зручніше малювати подушечками пальців.

Петриківський розпис особливо зближує з природою і нагадує про давно забуті дитячі радощі. У процесі малярства не лише забуваєш про поганий настрій, але й відчуваєш своєрідне зцілення. Недаремно цьому мистецтву відводять особливу роль. Адже воно й справді знаходить найкоротший шлях до серця людини. Тим паче, від наймолодших майстрів.

Варто зауважити, що Петриківський розпис був зароджений на території, яка ніколи не знала кріпацтва, де проживали вільні люди. Побутує думка, що тільки вільний народ може так творити. Аби відчути його магічну силу спробуйте не лише читати про це в інтернеті. Сміло вирушайте у подорож культурно-мистецькими стежками нашого краю.

Оксана Божко