Проща до Глиняня

Вівторок, 06 жовтня 2015, 07:04

Проща – це час  духовної  віднови, пожертви, час ближче  побути  з  Богом, попросити в  нього за  щось, або  щиро  подякувати. Напевно  кожен  з нас  хоча б  один  раз  у житті був  на прощі, або ж на місці де  є  чудотворні  ікони, об’явлення. І на  власному  досвіді  переконався, що приходячи  до Господа  з  вірою, чистим  та  щирим серцем, Він вислуховує наші  молитви, і  чуда  стаються.

Так, у неділю відбулась  проща до с. Глиняни Львівскої області. З Тернополя  автобус  молодих  прочан  організував та  очолив  брат  монах.

Але  чому  саме  с. Глиняни? І  чому  там  відбуваються  відпусти? Заглянемо трошки  у  історію села  та храму Успіння Пресвятої Богородиці.

На Святвечір 1936 року в церкві надприродним способом самовідновився запрестольний образ Розп’яття Ісуса Христа, за переказами, подарований Богданом Хмельницьким, який часто бував у Глинянах, зокрема 1648 року, готуючись до штурму Львова, відпочивав на подвір’ї храму Успення Пресвятої Богородиці. Відповідно до цієї легенди, вік образу Розп’яття на сьогодні перевищував би 350 років. Однак науковці схильні датувати її кінцем ХІІІ ст. Отже, розп’яттю трохи більше ніж 200 років.

У 1936 р. на Святвечір діти, бавлячись неподалік старенької церкви, побачили у вікні дивне світло. Гадаючи, що в храмі щось горить, вони покликали дорослих. Коли паламар відімкнув двері, люди побачили, що запрестольна ікона Розп’яття перемінилася: із темної стала яскравою і блискучою, і продовжувала випромінювати світло ще протягом трьох тижнів. Та переливається немов би хтось водив навскіс ліхтарем. За три дні ікона Розп’яття цілковито відновилася, а світло, що випромінювала ікона з різною інтенсивністю тривало ще до 3-ох тижнів.

Самовідновлення образа підтвердили дві духовні комісії, які прибули до Глинян зі Львова та Кракова. Святіший Отець Папа Пій XI 18 травня 1938 р. надав храму Успіння Пресвятої Богородиці п’ять відпустів на рік, у свята: Вознесіння Христового, Пресвятої Євхаристії, Різдва Івана Хрестителя, Успіння Пресвятої Богородиці та Воздвиження Чесного Хреста. Згодом Митрополит Андрей (Шептицький) надав церкві право проводити 12 відпустів на рік, кожної першої п’ятниці місяця.

Чудесне відновлення ікони потверджене не лише церковною владою, а й безліччю чудодійних оздоровлень, що відбувалися як у довоєнний період, так і починаючи  з 90-тих рр. минулого століття, коли відродилася молитва у храмі.

Зараз у  старенькому  дервяному  храмі збирається безліч людей. Щоб помолитись до  чудотворної  ікони.

Незважаючи  на  погодні  умови тут  збираються  тисячі проча, хоча  храм  маленький, та  старенький. Люди стоять на  вулиці, у  черзі аби приступити до  чудотворного образу  навіть у холодну  погоду, та  дощ. Так  і Тернопільським  прочанам  випала нагода  побувати у  чудотворному  місці, незважаючи на  проливний дощ, та  досить холодну погоду. Незважаючи на  те, що дехто  змок та  змерз, прочани  продовжували  стояти, адже  це  велика  ласка  від Бога вистояти та поцілувати  чудотворну  ікону.

Дивовижні зцілення від тілесних і душевних недуг

Упродовж 1936-1939 років відбулось близько трьох тисяч оздоровлень за посередництвом молінь перед іконою Розп’яття Ісуса Христа. У притворі храму зцілені залишали милиці та інші беззаперечні докази свого надприродного видужання. Парох храму о. Володимир Тимняк ретельно фіксував кожен такий випадок у спеціально заведену для цього книгу. На жаль, 1950 року його було заарештовано, а зібрані ним свідчення зцілених та докази – конфісковано. Тому про те, що відбувалось перед самовідновленою іконою в довоєнний період, ми можемо дізнатись із поодиноких свідчень тих, хто дожив до сьогодні, а також із періодичних видань того часу.

Розповідь очевидиці Михайлини Демчишин, мешканки м. Глиняни, 1922 р. н.:

«…Пам’ятаю, як літом 1936 року відбувся перший відпуст на свято Пресвятої Євхаристії. Із ближніх сіл прийшли процесії. Вівтар зробили надворі і там відправляли св. Літургію. На Успення Пресвятої Богородиці я тримала хоругву. Привезли фірою молодого хлопця на милицях 17-18 років. Після Літургії я бачила, як цей хлопець сам йшов, а милиці тримав високо над головою і голосно кричав: «Люди! Я здоровий! Бог мене вислухав!»

І сьогодні багато прочан приїжджають до чудесно оновленого образу Розп’яття Ісуса Христа і зазнають ласки видужання. Таких зцілень уже сотні. Ось коротко про деякі з них.

Олександра (Івано-Франківськ). Важка форма зобу. Після прощі до Глинян взимку 2006 року видужала.

Петро (13 років, Золочівський р-н). Кілька місяців не спадала висока температура, яка доходила до 42. Лікарі не могли визначити причину. Під час приїзду до Глинян навесні 2006 року температура знизилась до норми.

Олексій (24 роки, Івано-Франківськ). Важке запалення трійничного нерва. Був на прощі взимку, після чого видужав.

Олена (65 років, Івано-Франківськ). Мала хворобу легень з крововиливами. Лікарі зупинили кровотечі. Проте після цього дихала дуже важко, з голосними хрипами. В Глинянах все минулося.

Степан (1,5 року, Івано-Франківськ). Опіки обличчя і грудей. Мали робити операцію з пересадки шкіри. Після відвідин чудотворного Розп’яття в Глинянах бинти відпали від тіла і опік швидко став гоїтись.

Ігор (8 років, Тернопільська обл., Козівський р-н). Гострий лімфобластний лейкоз. Був лежачий. Після відвідин Глинян почав ходити.

Галина (Львівська обл., Пустомитівський р-н). Важка форма раку грудей. 4 рази була в Глинянах, молилась біля чудотворного Розп’яття – і зовсім одужала.

Прочани  змогли не  тільки торкнутись  чудотворної  ікони, ай бути  на  Святій Літургії, приступи до сповіді та  Святого Причастя. Повертаючись з с. Глиняни, заїхали ще до с. Унів, та  мали нагоду  помолитьдо  Унівської  чудотворної  ікони.

Отож, ввечері  повертаючись додому, усі  були  втомлені, проте  радісні. Адже  на  день  забувши  про всі  свої  справи, та  буденні  турботи, кожен зміг  побути  ближче з  Богом, помолитись, та  попросити, про те, чого прагне  його серце. А духовними  науками, піснями, та  молитвами на  вервиці допомагав духовно  відновитись брат  монах – дитини  Божа, який  і  організував прощу.

 

Вікторія Сас