Хто зупинить процес розпусти нашої молоді?

Вівторок, 17 вересня 2013, 14:09

Всі, хто жив за радянської влади, повинні пам’ятати популярне тоді гасло: «Коммунизм – это молодость мира, и его возводить молодым».  Тепер, коли світ втягують у реалізацію нової утопії – глобалізму, це гасло, з заміною першого слова, цілком може бути накреслене на прапорах його ідеологів. Причому молодь у новому проекті помітно потіснила більш старший вік. Якщо в радянський час декларувалося, що «молодым везде у нас дорога, старикам везде у нас почёт», то глобалізм пропонує людям похилого віку «солодку смерть» (по-грецьки – «евтаназію»), а молодим віддали і дорогу, і пошану.

Молодь стала одним із головних ідолів сучасності. Подивіться, скільки молодіжних видань, радіо-і телепередач, молодіжних концертів та фестивалів, молодіжних клубів, музики, моди. З бігбордів на нас дивляться, в основному, молоді обличчя. Скільки чиновників, вчених, діячів культури зайняті проведенням особливої молодіжної політики!

Складається враження, що світ населений виключно молоддю, з рідкісними вкрапленнями людей іншого віку. А між тим реальна картина перебуває в деякому протиріччі з віртуальною. У так званих розвинених країнах, що йдуть у фарватері глобалізації, молодь становить не такий вже й великий відсоток населення.

Коли це протиріччя усвідомлюєш, виникає ряд запитань. Думаєш: може, саме тому, що у нас молоді не багато, з нею і носяться, як з “писаною торбою”? Але тоді чому не сприяють збільшенню її чисельності, не квапляться пропагувати багатодітність, не створюють для цього умов? З іншого боку, якщо юних так цінують, деколи чому не намагаються зберегти їхнє здоров’я і життя? Чому практично все, що пропонується зараз молоді в якості еталонного стилю, досить швидко зводить до лікарні, а то й у могилу? Що не візьми: мобільні телефони, комп’ютерні ігри, куріння, пиво, наркотики, гормональні контрацептиви, екстремальні види спорту, рок-музику, порнографію, «вільну любов», магію, окультизм – все згубне. А молодіжна мода? Адже вона не тільки спотворює. Пірсинги підвищують доступ інфекції, яка, як відомо, проникає в організм через отвори і пошкодження шкірних покривів. Чим більше отворів, тим вищий ризик заразитися.

Скільки дівчаток заробили цистит або запалення нирок, вдягаючи серед зими наряди, що оголюють поперек! А у скількох спостерігається недорозвинення тазу через те, що вони роками стягували стегна джинсами!?

«Дивлюсь я на сучасних дівчат і жахаюся, – ще в середині 90-х казала моя знайома гінеколог. – Як вони народжувати будуть? Таке недорозвинення малого тазу, призводить до того що дитині просто ніде поміститися».

Що ж, з тих пір джинси стали ще тіснішими (при всій мінливості моди ця якось підозріло стійка), і випадки викиднів почастішали.

Не менш небезпечнішою є (і не менш стійка) мода на схуднення, яка ще недавно оцінювалася, як дистрофія і вимагала лікування. Наукові дослідження показали, що така мода, висловлюючись медичною мовою, «суттєво підвищує ризик невиношуваності плоду». А ще лікарі кажуть, що якщо дівчинка в перехідному віці посидить з півроку на якій-небудь жорсткій новомодній дієті для схуднення, то вона може назавжди залишитися безплідною.

Аж ніяк не безневинна і мода на tatoo. Виявляється, людям з татуюваннями не можна проводити дослідження за допомогою магнітного резонансу, одного з найбільш точних методів експрес-діагностики. Заважає метал, що входить до складу татуювальної фарби. Але ж і на машинах розбиваються, і на роликах ламають собі кістки, в основному, молоді  люди. Їм-то якраз і потрібно швидко поставити діагноз... Та навіть якщо знехтувати новітнім діагностичним приладом – зрештою, обходилися ж без нього до недавнього часу! – надлишковий метал, що проник через шкіру всередину, скоріш за все небезпечний для людини. Особливо коли організм почне старіти, і його чутливість підвищиться...

Прочитавши цей скорботний перерахунок, хтось звично відмахнеться, мовляв, жити взагалі шкідливо. У такому випадку давайте подивимося, який стиль життя пропонувався молоді попереднього покоління, що в нього входило, а що – ні, чи був він у буквальному сенсі слова вбивчим.

І пиво, і сигарети продавалися, але споживали їх набагато менше (особливо дівчата), і головне, це ніяк не рекламувалося. Наркоманія теж була, але це явище було рідкісним. Багато п’ятдесятилітніх досі не вміють за виглядом визначити наркомана, тоді як двадцятирічні роблять це без проблем. Танцювати… Молодь, звичайно, теж танцювала, але без всяких «екстазі» і дурманячої музики. Пропагувався спорт. Але не нинішній спорт високих досягнень, що калічить тіло і душу, а спорт як фізкультура, оздоровлення, загартування. Молодь часто ходила в кіно і театр, але це мистецтво не затуплювало і не розбещувало, а, навпаки, в тій чи іншій мірі сприяло зростанню особистості. Зараз ми з величезним задоволенням дивимося пересічний радянський фільм 70-х років і розуміємо, що на сучасному тлі – це справжній шедевр.

Заохочувалися заняття в бібліотеці. Скільки часу ми там просиджували! І не тільки готуючись до іспитів, а просто так, «для душі». Між іншим, і в книгах, завдяки цензурі, теж не містилося всілякого непотрібу, що деформувало б психіку.

Тоді теж був у моді туризм – «люди идут по свету...» В основному, щоправда, піший (тобто найменш травматичний). Хтось, звичайно, плавав на байдарках, займався альпінізмом, і навіть занурювався з аквалангом (тепер це називається «дайвінг»), але не можна сказати, що це було масовим захопленням. З цього випливає, що і гинуло тоді куди менше людей, ніж зараз, коли в такій пошані «екстрім». Машинами якщо хто й обзаводився, то зазвичай у більш зрілому віці, коли вже не так тягло на мажорність. Престижним вважалося відвідування музеїв, виставок, вечорів поезії. Що в цьому було небезпечного для здоров’я та життя?

Про комп’ютерні ігри ніхто й не чув, а всі інші: шахи, шашки, футбол, пінг-понг, – наркотичної залежності не викликали. Навіть карти або тоталізатор на іподромі вкрай рідко заволодівали молодими людьми настільки, що вони вже не мислили без цього життя. Життя й так було заповненим. Та й грошей аж так багато не було, щоб без кінця грати в азартні ігри.

До речі, про гроші. У порівнянні з попереднім поколінням нинішня молодь у середньому живе куди багатше. Особливо у великих містах. Наймати квартиру, мати машину, комп’ютер з Інтернетом, мобільний телефон, модний одяг – все це останнім часом стало привілеєм деяких щасливчиків, а загалом-то нормою життя. Нормою життя стало й те, що молодим зараз платять більше, ніж людям зрілого віку. І це вже має своє «раціональне» обґрунтування: у молодих же вищі потреби, їм потрібно більше витрачати. Відповідно і зарплата їм потрібна більша, ніж людям старшого віку. Логіка, на перший погляд, бездоганна, але насправді це звичайна видумка: мало кому що потрібно? У нормальному суспільстві підвищення зарплати – це нагорода за вміння, знання, які, звичайно, приходять з роками. При глобалістському ж антипорядку людині платять фактично за саму молодість, як за дорогий товар.

Цікаво, що при цьому дуже багато молодих людей вважають свій заробіток недостатнім для обзаведення сім’єю і вже тим більше для народження дітей. Ці погляди старанно формуються глобалістськими ЗМІ, без яких широкомасштабні програми депопуляції нездійсненні. «Дитина – занадто дороге задоволення,  навіюють молодим, – вам вона наразі не по кишені».

Зате на інші, перераховані вище потреби, грошей цілком вистачає. Вони (задоволення) в тій чи іншій мірі доступні, а головне, на відмінну від рутини сімейного життя, престижні. Виходить, що «надбавка за молодість» – це свого роду цільові кошти, які щедро виділяються молодим на самознищення. Так, логіка в матеріальному заохоченні молодих дійсно є. Тільки не та, якою морочать голову обивателеві. Старому навіщо платити більше? Він і так скоро помре. А позичиш грошенят – витратить їх не на героїн, а на ліки, які, навпаки, можуть його життя продовжити. Матеріально стимулювати середній вік теж не має сенсу. Ще чого доброго дітей почнуть народжувати. Отож, якщо продовжувати користуватися сучасною лексикою, допомога надається адресно і, судячи зі статистики молодіжної смертності, яка в останні десятиліття особливо зросла, вельми «ефективно».

Ось і робіть висновок, яка роль відводиться глобалістами сучасній молоді. На перший погляд, молодь – це кумир, а по суті – жертва. Весела, самовдоволена, впивається свободою, в навушниках і з пляшками пива, вона мчить наввипередки до свого жертовника. Ми з вами свідки небувалого за своєю масовістю жертвопринесення, молодіжного голокосту. Але всі, як сомнамбула, повторюємо за лукавими гіпнотизерами: «Молодим, їм же більше потрібно... Нехай поживуть на втіху!»

Пригадалася аналогія з ритуалами стародавніх ацтеків. Вони вели так звані «війни квітів», основною метою яких було захоплення полонених для принесення їх у жертву. Бранці-«квіти» жили в дуже хороших умовах. Квіти – вони ж ніжні і вимагають особливої турботи, особливого догляду. Часом їм надавали справді царські почесті, поїли-годували добірними стравами, до юнаків приводили прекрасних дівчат – словом, давали пожити в своє задоволення. Але в окреслений день і годину бранці піднімалися сходами на піраміду, щоб прикрасити собою вівтарі індіанських ідолів. Там, нагорі, жрець розсікав їм груди, обсидіановим ножем, і виривав ще живе тремтяче серце, схоже на червоний мак...

Як знати, може, невипадково перше покоління молоді, яке піддалося в кінці 60-х глобалістським експериментам зі «зрушення культурної парадигми», було поетично назване «діти квітів»? Чи немає тут історичних алюзій?

Щоправда, ті, ацтекські «квіти» усвідомлювали, що їх приносять у жертву. А ці не усвідомлюють або не хочуть усвідомлювати. І думають, що все “класно”.

 

Під дудочку щуролова

 

Але як же вдалося настільки задурманити молодь, щоб вона, втративши інстинкт самозбереження, добровільно йшла на забій? Спускаючись до ями погибелі, юнаки та дівчата впевнені, що піднімаються до світлого майбутнього. Це ж якась дуже глибинна поразка, яку неможливо пояснити тільки хитрими прийомами маніпуляторів. Вивертів, звичайно, безліч, але це лише засіб, інструменти для успішного проведення операції. А проведена операція – дуже серйозна: з молодості вдалося вилучити її основний смислотворчий стержень. Він, цей стержень, є у кожного віку. Скажімо, у старості – мудрість. А що ж головне для молодості? Чим відрізняється молодь від дорослих?

Молодь – це порив, спрямованість у майбутнє, вільний політ. Вже не діти, але ще не батьки. Їх ще не примушує приземлитися вантаж дорослої відповідальності. Є це у нинішньої молоді? Є, і навіть більшою мірою, ніж у попередніх поколінь, оскільки вона не поспішає розлучатися з вільним життям.

Філософи давно попереджали, що саме в юності в душі розпалюються пристрасті. Цього зараз теж з надлишком. І амбітність, властива молодості, в останні десятиліття посилено розігрівається, і егоїзм. Чого ж все-таки нема? Що вилучено з самого нутра, з самої серцевини юності?

Вилучено якраз те, що облагороджує пристрасті – романтизм, ідеалізм, піднесений образ думок. А без цієї ідеальної вертикалі властиві юності мрії «про доблесть, про подвиги, про славу» вироджуються в якийсь безглуздий кураж, розгул плотських пристрастей.

Мрії про славу теж вельми специфічні. Кого зараз прославляють ЗМІ? Розбагатілих шахраїв, безсоромних клоунів з титулом «зірок», не менш безсоромних телеведучих, збоченців, що мотивують свої патологічні пристрасті новими напрямками у мистецтві.

Що стосується інтимного життя, то з цього боку по молоді було завдано головного удару. Адже мрії про ідеальне, вічне кохання – це не просто стержень, а сама серцевина юності. Не якісь там тістечка, а хліб насущний, без якого душа не виросте повноцінною. У психіатрії та психології існує поняття стадій психічного розвитку. Пропущена одна зі стадій – і людина вже не може сформуватися нормально. Наприклад, дошкільний період називають «міфологічним». Якщо маленька дитина не чує казок, якщо батьки спілкуються з нею як з дорослою, спираючись на логіку, то виникає небезпека недорозвинення емоційної сфери. Що характерно, зокрема, для шизофреніків.

Підлітково-юнацький період називається «романтичним». Один із основоположників вітчизняної сексопатології проф. Г. Васильченко вказував на те, що випадіння романтичної фази властиво олігофренам. Дефектологи, що працюють з олігофренами, часто скаржаться на їх ранню сексуальність, нерозбірливість в інтимних зв’язках, відсутність піднесених платонічних почуттів до протилежної статі. Власне кажучи, на те, що сьогодні вдалося нав’язати майже всій нашій молоді. Чого ж потім дивуватися зниженню інтелектуального рівня старшокласників та студентства? Плоди штучної розпусти – на яву.

Тепер вже підросло ціле покоління, яке не знає щастя платонічної любові. Їм і слово-то таке часто незнайоме.

Страх і трепет першого кохання, терзання і надії, мрія швидкоплинно торкнутися руки, щастя зловити посмішку – все те, що століттями наповнювало не лише твори поетів і художників, а й юні душі звичайних людей, залишаючись в їхній пам’яті на все життя, тепер оголошено застарілим. А то й прирівняне до божевілля. Як жорстоко пограбували молодь! Вкравши у них приховану таємницю любові, обсипали копійчаними секретами «безпечного сексу».

Ось вам і відповідь на питання: як молодь під ду дочку щуролова скаче підстрибом до своєї смерті. З одного боку, перевернута система координат. З іншого, через випадіння романтичної фази свідомість розвинена недостатньо для того, щоб цю перевернутість відрефлексувати і відновити норму.

Приреченість молоді нашої епохи споживацтва очевидна вже зараз. Про це говорять і у нас, і на Заході – філософи, вчені, духовенство, політики, публіцисти. Але навіть не читаючи розумних книг і статей, а лише послухавши популярні шлягери, можна всім своїм єством відчути: ще чотирьох десятків років на роздуми про долі молоді у нас не буде. «Бітлз», загальновизнані кумири покоління сексуальної революції, все-таки прикривали похіть, що вирвалася на свободу, романтичною фатою. Тепер тексти демонстративно грубі, фізіологічні. «А ты такая страшная, страшная» (це про свою дівчину ), «Размножайся!», «Я на тебе, как на войне».

Не треба будувати ілюзій: потурання молоді в нинішній ситуації тільки прискорює її падіння. Ті, хто це робить, навіть з кращих спонукань, стають співучасниками жертвопринесення.

Замість того, щоб підлаштовуватися під сучасний молодіжний стиль, треба його (звичайно, з розумом) дискредитувати.

При цьому абсолютно необхідно відновити романтичну вертикаль, відмовитися від оспівування прагматизму, повернути піднесені ідеали, показати, як збіднене життя їхньою відсутністю.

 

 

Адам Стрижнюк