images/stories/logosait_new.jpg

 

У Львові хірурги відновили обличчя захисника за допомогою титанових протезів

Роман Єрмоленко в жовтні попав під артобстріл на Луганщині, внаслідок чого втратив ногу і половину обличчя.

Він переніс уже 69 операцій. Останньою серед них була реконструктивна операція на обличчі, повідомили в Першому медичному об'єднанні.

44-річний військовий служив у 92-й окремій механізованій бригаді. У жовтні поблизу Стельмахівки ворог поцілив  у їхню бронемашину. З 12 українських бійців тоді вижило лише троє.

Удар прийшовся на праву сторону тіла військового: йому пошматувало праву ногу, відірвало кілька пальців на правій руці, а замість обличчя утворилася вм'ятина, адже відсутня кісткова основа.

Фото: реабілітаційний центр "Незламні"

У критичному стані Романа доправили до Харкова, а потім до Києва. Впродовж двох місяців лікарі боролись за його життя в реанімації. Поранену кінцівку довелось ампутувати.

Загалом боєць переніс 68 операцій та 60 переливань крові.

"Найстрашніше, це коли ти усвідомлюєш свій стан і свою безпорадність. Я не хотів, не уявляв своє життя таким", – згадує Роман.

Після стабілізації його передали до Мукачева на реабілітацію, а згодом доставили у Львів для протезування кінцівки та реконструктивної операції на обличчі.

Через те, що у Романа була відсутня кісткова основа правої частини обличчя, він не міг їсти та розмовляти.

У Львові лікарі реабілітаційного центру "Незламні" встановили захиснику індивідуальний багатокомпонентний титановий протез верхньої та нижньої щелепи, скронево-нижнього щелепного суглоба та дна орбіти.

"Технічно це дуже складна операція. Далі – був період очікування: приживеться шкіра на протезі чи ні. Якщо ні, протез довелося б зняти. Тоді пошкоджена частина лиця Романа так і залишилася б деформованою", – розповідає щелепно-лицевий хірург Олег Ковтуняк.

Роман після операцій повертається до життя

Шкіра на протезі успішно прижилася, післяопераційний період проходить без ускладнень. Роман вже може їсти та розмовляти. А завдяки протезу кінцівки – вчиться заново ходити.

"Мені дітей ще на ноги ставити. Я маю жити так, щоб їм допомагати, а не щоб вони мене доглядали", – каже військовий.

Він докладає багато зусиль, аби відновити свої побутові навички і якнайшвидше повернутися додому – до сина та доньки.

Однак чимало українських ветеранів доводять, що ампутація - не вирок. Наприклад, Роман Кашпур пробіг марафонську дистанцію на протезі.

Вікторія Андрєєва

Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер

вугілля і дрова

Банер