Файне місто Тернопіль. Обережно: можна й закохатися. Архів журналу. Рік 2014.
Четвер, 01 серпня 2024, 13:38
Середа, 24 грудня 2014, 08:57
Якось вже так склалося, що багатьом українцям Галичина асоціюється в першу чергу з колоритним Львовом, з його дивною атмосферою, чудернацькими історичними вуличками, ароматом густої меленої кави та запашної випічки. Побувати у західній столиці України давно стало своєрідним "неписаним правилом" справжнього українського мандрівника. Та, прямуючи всіма шляхами до міста Лева, захоплюючись його пишністю й чарвністю, забуває такий мандрівник, що є в Галичині вдосталь інших вишуканих місцин, які створять нове враження про Галичину - не менш неповторне та особливе, а часто й геть відміне від стереотипого уявлення про львівську невгамовну метушню. Як-от Тернопіль - стриманий, загадковий, наче витончений галантний кавалер, який зачарує ледь вловимою таємницею й вишуканою простотою.
На перший погляд, цілком звичайне, провінційне місто Тернопіль, може видатися тьмяним, та варто хоч на мить зануритись у глибину тернопільського духу, як від захвату перехопить подих. Цілком достатньо поблукати кілька годин місцевими вуличками, аби збагнути - Тернопіль має свій неповторний шарм, свою власну загадку, яку дуже хочеться розгадати. Та чи вдасться?
Від Тарнополя до Тернополя
Починається життєпис Тернополя ще з 1540 року. Тоді польський воєвода Ян Тарновський отримав від короля Речі Посполитої офіційний дозвіл на будівництво оборонної споруди - замку, який донині є візитівкою Тернополя. На честь пана Тарновського Тернопіль й отримав свою назву. Щоправда, до 1944 року місто було відоме як «Тарнопіль». Радянська влада свого часу вирішила перекреслити літеру "а" у назві міста (а заразом й усе тернопільське "буржуазне минуле") та замінити на більш звичне "е". Так Тарнопіль став Тернополем, але не втратив свого характеру - залишився таким же гордим й впевненим.
Хто зна, може саме через цю горду впевненість мав Тернопіль дуже непросту долю - доводилось терпіти галицькому аристократу і жорстокі напади диких ординців, і безкінечні поділи між Польщею й Австро-Угорщиною. Проте найважчою для Тернополя виявилась Друга світова війна. Затишне містечко з прекрасною архітектурою в один момент перетворилося на руїни. Та, як-то кажуть, шрами лише прикрашають справжніх чоловіків. Не став винятком й Тернопіль - понищений, він відродився, як фенікс, бережно плекаючи у пам’яті колишню красу й розкіш.
Тернопіль - місто з привидами втраченої краси
Вулиця Валова, якій пощастило вціліти після запеклих боїв у 1944 році - чи не єдина згадка про красу міста. Таку назву ця історична вуличка в самому центрі Тернополя має неспроста - вона дійсно лежить на старовинних валах Тернопільського замку, який велично височить над норовливим озером. Сьогодні Валова - це місце, де збираються тернопільські митці: вуличні художники й музиканти, а ще їхні музи. Недаремно ж тут постійно витає відчуття творчого піднесення й свята.
Пережив війну й дивовижний неоготичний парафіяльний костел-красень з 65-метровою вежею-шпилем, яка краяла хмари, й вітражами, у яких мешкало яскравесонце. Одначе влада рад не пожаліла ані історичної цінності споруди, ані її краси, ані, тим паче, духовного значення - у 1954 році костел знищила вибухівка. А незабаром на місці костелу виріс сірий радянський універмаг, який дотепер працює в Тернополі.
Нині в сторону безжально знищеного костелу засмучено дивиться Соломія - ще один символ Тернополя. Пам’ятник славетній оперній співачці Соломії Крушельницькій, яка народилася на Тернопільщині, поставили чотири роки тому, й він одразу завоював серця місцевих мешканців. Фігура тендітної дами у капелюшку, яка наче випадково застигла у бронзі саме в момент народження чарівної пісні, заворожує й без перебільшення зупиняє час. Здається, ось-ось зійде вродлива Крушельницька зі свого постаменту й знову заспіває лагідним солов’їним голосом.
Окрім Крушельницької, у Тернополі гарцює на металевому коні король Данило Галицький, стоїть замріяний Франко, Пушкін споглядає за голубами на Театральному майдані, й думає свої думи Кобзар.
Є у Тернополі багато церков. Найдавніша з них Надставна церква - дещо сіра й печальна споруда, яка впродовж віків з дня у день слухає співи озерних хвиль з так званого Підзамча - себто невисокого підвищення над Тернопільським ставом.Особливо ж цінують в Тернополі Катедральний собор, від якого щогодини лунають бадьорі, а часом журливі дзвоники - так говорить Тернопіль...
Тернопільський став - блакитна перлина Галичини
Загалом, усі найвизначніші об’єкти Тернополя знаходяться поряд - в історичному центрі міста. Вони створюють простий, але разом з тим надзвичайно цікавий архітектурний ансамбль, що не просто потішить зір туриста й звиклий погляд містянина, але й візьме у щедрий танок й поведе до ... озера. Адже в Тернополі всі дороги ведуть саме до нього - синьоокого тернопільського скарбу, широкої водойми, яка так впевнено розлилась від гребель річки Серет.
Якщо спитаєте в тернополянина, куди ж варто перш за все піти в Тернополі, відповідь буде одною: "До озера!" Бо й справді, не треба далеко ходити, щоб відчути характер Тернополя, зануритись в його тремкий настрій. Вистачить прогулятися, не поспішаючи, набережною Тернопільського ставу, забрести на острівець закоханих чи ще далі - на "Циганку" (так звуть один з тернопільських пляжів, де полюбляє збиратися молодь), помедитувати на єлисейський полях понад озером - от і все: Тернопіль закарбується у серці. І не важливо, взимку вам доведеться приїхати до файного міста чи в теплу літню пору: в усякому разі враження від озера буде яскравим. Наприкінці літа в Тернополі відбуваєься Чемпіонат світу з водномоторного спорту - шум водного транспорту, азарт спортсменів з різних куточків земної кулі враз заковує Тернопіль у дивне відчуття змагання й перемоги, радості й краплини суму за літом, що минає. Та приходить зима й Тернопіль перетворюється у білосніжну казку:кожного року озеро замерзає і стає гігантською ковзанкою й плацдармом для ополонок місцевих риболовів.
«Цицька» і смачна мистецька галерея - чим ще здивує Тернопіль?
Тернопіль - ідеальне місце для тих, хто любить тишу. Тут не летять стрімголов випадкові перехожі, потопаючи у безбарвних одноманітних днях, не збиваються з ніг у пошуках вільного часує якого годі знайти серед безлічі справ. Тут живуть за тернопільськими законами - спокійно й розмірено.
Проте помилковою буде думка, що в Тернополі нудно. Хіба може докучити то зворушливо ніжний плюскіт хвиль озера, то їх бунтівний клич? Хіба набриднуть танці жовтих ліхтарів й зірок на небі? А коли ще й промугикати собі під ніс або й гучно заспівати (чому б і ні, якщо є в душі такі шалені почування?) відомого хіта "Файне місто Тернопіль", стане й зовсім весело. До речі, шлягер Братів Гадюкіних віднедавна став офіційним брендом міста, а легендарне завдяки пісні словосполучення "файне місто" тепер не тільки влучний опис Тернополя, але й назва фестивалю, на який всередині спекотного літа запрошують до Тернополя шанувальників рок-музики.
Фестивалити Тернопіль полюбляє: є тут і фестиваль для справжніх театралів "Тернопільські театральні вечори", і джазовий фестиваль "JazzBez", книжковий фестиваль "Джура" і навіть гастрономічний фестиваль "Галицька Дефіляда", на якому можна скуштувати місцевих смаколиків.
Смачно поїсти в Тернополі пропонують і численні заклади харчування: кнайпи, паби, кафе й кавярні з автентичними інтерєрами та кухнею. Приміром, ресторан-музей "Старий млин" здивує дивовижними дрібничками з життя і побуту галичан, а пивний ресторан "Ковчег" у формі корабля - фігурами звірів, що наче й справді плавали колись сорок днів і ночей з біблійним Ноєм. Культовим залишається для тернополян вже багато років літературне арт-кафе "Коза" - місце зустрічі тернопільських неформалів. Пригощають у "Козі" фірмовим десертом з логічною як для "козячої ресторації" назвою "Цицька".
Ну а для того, щоб на повну відчути, чим живе Тернопіль, варто завітати в унікальне місце Тернополя - галерею Бункермуз. Цікаво, що окрім мистецьких виставок, різноманітних культурних заходів, музичних перформансів й зустрічей з відомими людьми Тернополя й України, в Бункермузі можна ще й ситно наїстися чи розслабитися в чарочній.
Тернопіль - місто, про яке можна багато розповідати, однак ніякі слова ніколи посправжньому не розкриють його суті. Щоб оцінити приховану красу цього міста, треба принаймні раз у житті його побачити. До Тернополя треба приїхати - хоч би й задля того, щоб потім не пожаліти.
Алла Сердюк