Репортаж

Тільки вільний народ може так творити

П'ятниця, 17 квітня 2015, 12:06

Відверто кажучи, мистецтвом рукоділля я не володію. Не дуже-то знайома із напрямками народно-прикладного мистецтва. Пензля в руках тримала хіба ще у школі. Та й бажання, як такого, в принципі, не виникало. Донедавна… Днями мені випала чудова нагода навчитись техніці Петриківського розпису у… п’ятирічних діток. Власне цим досвідом вирішила поділитись із читачами, пише Культурно.

Задовго до появи християнства українці вірили, що мистецтво малюнка несе у собі духовну силу. Тому на усі ужиткові речі наші предки наносили орнамент, який вважався магічним. Петриківський розпис широко використовувався в побуті південних районів Приазов’я. Сьогодні його культура сповна збережена в старовинному козацькому селі Петриківка, що на Дніпропетровщині.

У рамках прес-туру «Від Сходу до Заходу», «Моя газета» зблизька познайомилась з культурним надбанням Дніпропетровщини. Проїжджаючи по території села із мистецтвом розпису знайомишся буквально з вулиці, адже тут чи не кожна стіна прикрашена унікальним орнаментом. Саме тут знаходиться паркан, протяжністю 120 метрів, що занесений до Книги рекордів України, завдяки найдовшому орнаментальному розпису, виконаним вручну. До речі, до його створення долучились дипломати з понад 20-ти держав світу. Подейкують, що кожна сім’я у цьому селищі володіє технікою всесвітньо відомого розпису. Практично у кожному будинку ви зможете побачити ужиткові предмети з Петриківським орнаментом.

Дніпропетровський музей етнографії, побуту та народно-прикладного мистецтва внесено до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. В його фондах нараховується понад 2500 предметів з історії та етнографії краю.

У музеї розповідають, що орнамент для українців був оберегом, тож свої роботи художники розписували лише яскравими фарбами та у хорошому настрої. За основу майстри використовують дерево. Текстура та природність цього матеріалу вдало відображає автентичність цього мистецтва.

Петриківський розпис славиться використанням лише природніх матеріалів. Для приготування фарб використовували сік рослин. Деякі з них виварювались із вишні, малини, соняшнику та різноманітних трав. До суміші добавляли яєчний жовток. Оскільки такі матеріали недовговічні, сьогодні майстри використовують сучасні фарби. Автори зізнаються, що природнього блиску та прозорості вони не передають, проте такі орнаменти прослужать віками.

Переглядаючи музейні експонати, переходимо до сучасності та знайомимось з розписом на практиці. Відтак, розпочинається найцікавіша частина подорожі.

Технікою розпису у Петриківці володіють навіть трирічні дітки. Тож, освоїти це мистецтво нам допомагали у… дитсадочку. Вихованці дошкільного навчального закладу №1 «Сонечко» із заповзяттям взялись за проведення майстер-класу. І як не дивно, вже за декілька хвилин перед нами вималювалась яскрава квіткова картина. Саме квітка є символом Петриківського розпису. Кожна з них – унікальна, оскільки зароджується в уяві кожного художника. Серед популярних — традиційний відомий елемент «квітка-цибулина», ягідні грона та жарптиця.

За словами маленьких педагогів, техніка розпису досить проста. Починати необхідно із невеличких мазків. Натискати на аркуш потрібно кінчиком пензля, а потім послаблювати тиск. Для малюнка можна використовувати акварельні, масляні фарби, гуаш тощо. Маленькі майстри розповіли, що у Петриківському малярстві використовують пензлі із котячої шерсті – вони досить тонкі та зручні у нанесенні тонких ліній. Наймолодші автори також ознайомили із методом пальчикового розпису. До прикладу, ягідну грону найбільш зручніше малювати подушечками пальців.

Петриківський розпис особливо зближує з природою і нагадує про давно забуті дитячі радощі. У процесі малярства не лише забуваєш про поганий настрій, але й відчуваєш своєрідне зцілення. Недаремно цьому мистецтву відводять особливу роль. Адже воно й справді знаходить найкоротший шлях до серця людини. Тим паче, від наймолодших майстрів.

Варто зауважити, що Петриківський розпис був зароджений на території, яка ніколи не знала кріпацтва, де проживали вільні люди. Побутує думка, що тільки вільний народ може так творити. Аби відчути його магічну силу спробуйте не лише читати про це в інтернеті. Сміло вирушайте у подорож культурно-мистецькими стежками нашого краю.

Оксана Божко

Вперше у Тернополі бюджет міста можна побачити у графіках

П'ятниця, 17 квітня 2015, 07:35

Тернопіль – одне з трьох міст в Україні, яке бере участь у пілотному проекті «Ініціатива «Відкритий бюджет»» від Міжнародної організації «Інтерньюз Нетворк» та Програми розвитку ООН в Україні.

Завдяки цій ініціативі лише міські громади Тернополя, Івано-Франківська та Житомира безкоштовно отримали он-лайн інструменти для візуалізації та здійснення моніторингу місцевих бюджетів. Відповідно, пересічні тернополяни, зайшовши на сайт міської ради, відтепер можуть ознайомитися з бюджетними показниками міста за 2015 рік у більш зручному і зрозумілому форматі.

«Ми намагаємося зробити бюджет міста більш прозорим і доступним для громади міста, саме тому й беремо участь у проекті «Відкритий бюджет». Адже відтепер тернополяни у зручний для себе спосіб можуть побачити усі доходи міста та на які потреби вони спрямовуються, - розповідає міський голова Сергій Надал. – Завдяки цій програмі ми налагоджуємо зворотній зв’язок між міською радою та місцевими жителями з метою визначення проблемних питань міста та ефективного їх вирішення».

На сайті Тернопільської міської ради у розділі «Бюджет міста Тернополя» уже розміщено графічне представлення доходів і видатків бюджету на поточний рік. Городяни можуть у вільному доступі ознайомитися з візуалізацією бюджету та надавати свої пропозиції щодо їх удосконалення, надіславши листи на електронну пошту: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

У Тернополі відбудеться концерт «Великодня радість лине із небес»

Четвер, 16 квітня 2015, 08:27

23 квітня о 19.00 год. в залі Українського Дому «Перемога» відбудеться концерт Галицького муніципального камерного оркестру «Великодня радість лине із небес» - це музичний калейдоскоп творів, що відтворюють настрій святкування Воскресіння Ісуса Христа.

На тернополян чекає концерт для скрипки з оркестром А.Вівальді із циклу «Пори року», що сповіщають про прихід весни, увертюра Ф.Мендельсона «Фінгалова печера», яка передає загальнолюдську тривогу в очікуванні доленосної вістки, «Елегія» В.Сапарова, «Три фантазії з Львівської табулятури XVI ст.», увертюра «Ромео і Джульєтта» П.Чайковського, «Гімн ІІІ тисячоліття» К.Шимановського та народні наспіви «Согласно заспівайте», «Днесь весело», «Христос воскрес» та різні композиції, які несуть звістку про всенародну радість Христового Воскресіння.

Телефон каси 52-15-00.

 

У Палаці Кіно «Моя Русалка, моя Лореляй»

Середа, 15 квітня 2015, 08:30

Фільм «Моя Русалка, моя Лореляй»

Жанр: драма,  мелодрама

Режисер: Нана  Джорджадзе

Тривалість: 80  хвилин

Прем’єра в Україні: 16.04.2015

Продюсери: Валерій Калмиков, Павло Поляков,  Игор Букреєв

Автор сценарію: Динара Сеідова 
Оператор: Михайло Квірікадзе

Актори: Катерина Молчанова, Олег Скрипка, Євген Рыба, Михайло Штейншнайдер, Вячеслав Хахалкін, Георгій Делієв, Вікторія Варлей, гурт Asea Sool

Музика: Asea Sool

У  провінційному містечку, на узбережжі  Чорного моря, народжується нова романтична історія. Її герої - 14-річний Федір та 18-річна Нюрка. Здавалося б, що між наївним хлопчаком і місцевою «артисткою» нічого не може бути. Однак, їх обох захоплює перше любовне почуття. Мрійлива Нюрка марить зіграти Анжеліку з улюбленого французького роману. Її історія кохання з Федором також пов'язана з романом «Анжеліка і король». Федору у своєму житті Нюрка відводить роль Ніколя. Їх історія про те, що у любові немає віку. Чисте почуття з дорослого робить дитину, а дитина миттєво стає дорослим. Така природа цього чарівного почуття - пробуджувати в серці відвагу.

Дивіться у "Палаці Кіно"
тел. 52-33-33