Репортаж

На фронті безвісти зник воїн з Підгороднянської громади Віталій Савюк.

 

Про те, що під час захисту України зник безвісти мешканець села Драганівка Савюк Віталій Йосипович (01.08.1971 р.н.) повідомили у громаді.

«19 серпня 2026 року, беручи участь у захисті села Новопавлівка Дніпропетровської області, Віталій Йосипович зник безвісти. Ми віримо у краще, молимося за життя нашого земляка та сподіваємося на його якнайшвидше повернення додому», - зазначили у громаді.

Віталій Савюк з 21 січня 2026 року служив стрільцем мотопіхотного відділення мотопіхотного батальйону військової частини А4667.

 

Бригада №95 Кременецької станції екстреної медичної допомоги успішно провела реанімаційні заходи пацієнтці, у якої виникла раптова зупинка кровообігу.

 

Деталі розповіли Тернопільському обласному центрі екстреної медичної допомоги.

"На виклик прибула бригада №95 у складі - лікарки Олени Процик, парамедика Олександра Стецюка, екстреного медичного техніка Василя Гуменюка Після настання раптової зупинки кровообігу медики негайно розпочали реанімаційні заходи відповідно до алгоритмів розширеної серцево-легеневої реанімації, - йдеться у дописі медиків. - Під час оцінки стану пацієнтки було виявлено фібриляцію шлуночків — один із найнебезпечніших порушень серцевого ритму, що потребує невідкладної дефібриляції. Бригада виконала дефібриляцію з енергією 150 Дж, продовжила якісні компресії грудної клітки, забезпечила прохідність дихальних шляхів, штучну вентиляцію легень та венозний доступ".

Уже на четвертій хвилині від початку реанімаційних заходів вдалося досягти відновлення спонтанного кровообігу (ROSC).

Після успішної реанімації бригада продовжила постреанімаційну допомогу, здійснюючи постійний моніторинг життєво важливих показників та підтримуючи стабільний стан пацієнтки до моменту госпіталізації.Для подальшого лікування та проведення інтенсивної терапії пацієнтку доставили до профільного закладу охорони здоров’я.

"Висловлюємо щиру подяку бригаді №95 — лікарці Олені Процик, парамедику Олександру Стецюку та екстреному медичному техніку Василю Гуменюку — за професіоналізм, злагодженість дій та відданість своїй справі! Пам’ятаймо: раптова зупинка кровообігу не залишає часу на зволікання. Вчасно розпочата серцево-легенева реанімація та швидкий виклик екстреної медичної допомоги можуть врятувати людське життя", - пишуть колеги.

З ДП «Ліси України» стягнуть понад 4,7 млн гривень через незаконну вирубку 694 дерев у Вишнівецькому лісництві.

Про це повідомили у пресслужбі Тернопільської обласної прокуратури.

Позов до суду подали прокурори Спеціалізованої екологічної прокуратури. Як встановили, працівники Вишнівецького лісництва не забезпечили належної охорони лісу, внаслідок чого там незаконно зрубали 694 дерева різних порід.

За висновками екологів, завдані державі збитки перевищили 4,7 млн гривень.

«Оскільки лісгосп є постійним користувачем ділянки, він несе повну матеріальну відповідальність за збереження дерев», – зазначили у прокуратурі.

Господарський суд Тернопільської області задовольнив позов прокуратури та ухвалив стягнути з ДП «Ліси України» понад 4,7 млн гривень шкоди, заподіяної довкіллю.

На Тернопільщині, в урочищі Бичова поблизу Монастириськ, відбувся ювілейний XXV фестиваль «Дзвони Лемківщини».

 

Цьогоріч дійство отримало назву «Ватра Єднання» та зібрало понад 12 тисяч людей — лемків та їхніх нащадків із різних куточків України й з-за кордону, військовослужбовців, духовенство, громадських і культурних діячів.

Для багатьох учасників фестиваль став можливістю повернутися до історії своїх родин, згадати предків, які були змушені залишити Лемківщину, та передати пам’ять про своє походження наступним поколінням.

Зі Львівщини на фестиваль приїхав Іван Чернянський.

Його батьків у 1945 році депортували з Лемківщини на Донбас.

За його словами, родині, яка звикла до гір, було важко пристосуватися до нових умов.

Згодом батьки почали повертатися на захід, сподіваючись одного дня потрапити на рідну землю, однак кордон уже був закритий, тому вони оселилися на Львівщині.

Сам Іван Чернянський активніше вивчати своє походження почав у 1990-х роках.

Чоловік розповідає, що раніше люди нерідко соромилися говорити про своє лемківське коріння, однак із часом це змінилося.

Тепер він регулярно відвідує фестиваль у Монастириськах та Лемківську ватру у Ждині.

Традиційно на «Дзвони Лемківщини» приїхав народний депутат України, лідер волонтерського штабу «Українська команда» на Тернопільщині Микола Люшняк.

За його словами, з 2010 року він не пропустив жодного фестивалю лемківської культури, який проводили на Монастирищині.

«Сьогодні тут формується дух нації. Незважаючи на те, скільки ідеологій хотіли його знищити, їм нічого не вдалося. Навпаки, він стає міцнішим, сильнішим і дає дуже сильні паростки», — зазначив Микола Люшняк.

Він розповів, що сам не має лемківського коріння, однак виріс поруч із лемківськими родинами та бачив їхню любов до землі й згуртованість.

«Сьогодні це коло єднання. Ти повинен знати своїх предків. Не в першому, не в другому, не в третьому поколінні, а й далі»,— наголосив Микола Люшняк.

Лемківське коріння має і кардинал, єпископ УГКЦ Микола Бичок. Його бабуся та дідусь по материній лінії походили з Лемківщини.

Кардинал розповів, що відвідував село, де народилася його бабуся і яке нині розташоване на території Польщі.

«Тримати цю пам’ять про наших предків, підтримувати їхню культуру, традицію і, понад усе, віру», — наголосив Микола Бичок.

Саме він очолив літургію, з якої розпочалося дійство. Під час урочистого відкриття фестивалю також поіменно згадали загиблих українських військовослужбовців, які мали лемківське коріння.

Серед гостей фестивалю був і військовослужбовець зі Львівщини Олег Ямелинець.

Його рідних по маминій лінії депортували із села Фльоринка у 1945 році.

У 2022 році чоловік добровольцем став до лав війська, а цього року приїхав на фестиваль під час відпустки.

«У мене завжди в хаті була лемківська мова, лемківські пісні, колядки, на столі була завжди киселиця. Це все з душі, сльози десь — воно якось само находить»,— поділився військовий.

На фестивалі звучали лемківські пісні, гостей знайомили зі звичаями та традиціями.

Виступити на сцені приїхав і ансамбль «Наші гори» з Польщі. Режисерка Лемківської ватри у Ждині Анна Барнат розповіла, що делегація привезла до Монастириськ вогонь із ватри у Ждині.

«Я перший раз у Монастириськах на Ватрі, але захоплена тим, як у вас класно, скільки тут лемків, як гарно розмовляєте між собою, яке чудове у вас вбрання, як стараєтеся оберігати те, що привезли з Лемківщини», — сказала Анна Барнат.

Ювілейні «Дзвони Лемківщини» вкотре об’єднали тисячі людей довкола спільної історії, культури та пам’яті.

Попри депортації та десятиліття далеко від рідних земель, лемківські традиції продовжують жити у піснях, мові, родинних історіях та наступних поколіннях.