Репортаж

Ніч безмежного шопінгу від Cosmopolitan вперше завітала до Тернополя

П'ятниця, 29 листопада 2013, 03:53

В ніч з 22 на 23 листопада вперше у Тернополі в ТРЦ «Подоляни» відбулася найочікуваніша модна подія осені – Cosmopolitan Shopping Night. Шопінг, вигідні ціни на речі з нових колекцій та яскрава атмосфера стали справжнім святом для модників та модниць Тернополя. Протягом усієї ночі у магазинах торговельного центру діяли неймовірні знижки до 70%, а на всіх відвідувачів чекала насичена розважальна програма.

 

Тільки на одну ніч магазини найвідоміших брендів у ТРЦ «Подоляни» змінили свій звичний графік роботи, щоб дозволити покупцям насолоджуватись по-справжньому вигідним шопінгом. До Cosmopolitan Shopping Night долучились практично всі бутики шопінг-молу, серед яких Соlin’s, Madoc, Derby, Brocard, KiraPlastinina, Kari, CCC, Centro, Milavitsa, Top Secret, INTERTOP, Reserved, Cropptown та багато інших. Окрім бутикової галереї, значні знижки відвідувачам запропонували й всі розважальні заклади комплексу.

 

Декілька годин шопінгу здатні втомити, але тільки не під час Cosmopolitan Shopping Night.

Організатори подбали про те, щоб відвідувачі не втрачали енергії та гарного настрою протягом усієї ночі. Танці під запальні DJ-сети, яскраві виступи Pj, цікаві конкурси для дівчат та хлопців та приємні сюрпризи від учасників проекту –  нескінченний перелік розваг не лишав місця втомі.

 

Обирати найкращі речі відвідувачам допомагали фешн-покази від торговельних марок Reserved та Top Secret. Луки, дбайливо підібрані стилістами марок, познайомили гостей ТРЦ «Подоляни» з останніми модними тенденціями та надихнули на створення найвдаліших образів.

 

Загалом, Cosmopolitan Shopping Night в ТРЦ «Подоляни» відвідало понад 20 тисяч відвідувачів, що долучились до величезної армії українських шанувальників нічного шопінгу. За час існування проекту насолодитись шопінгом до самого ранку встигли модники та модниці Києва, Харкова, Дніпропетровська, Одеси, Львова, Донецька та Севастополя. В майбутньому географія ночі шопінгу від Cosmopolitan буде тільки зростати.

 

Слідкуйте за анонсами на сайті cosmo.com.ua та на офіційній сторінці Cosmopolitan у Фейсбуці. Не пропустіть чергової ночі, що здійснює мрії.

 

 

ТРЦ «Подоляни» – це один із найбільших торговельно-розважальних комплексів у Західній Україні, центр сімейного відпочинку та дозвілля, який поєднує в собі найбільшу кількість брендових магазинів, послуг та розваг. Загальна площа – 49 000 кв.м . Продуктовий гіпермаркет – 8 000 кв.м. Ексклюзивність та найбільший вибір висококласних товарів відомих брендів, таких як: Соlin's, Chicco, Derby, Kari, KiraPlastinina, Milavitsa, Oodji, Top Secret та інші. Єдині представники мережевих магазинів в області – ІНТЕРТОП, Reserved, Cropptown, ССС, Сentro, Brocard, Стіл та Стілець та  інші. Понад 120 бутіків торгової галереї.

 

Cosmopolitan — щомісячний міжнародний журнал для жінок. Задає стиль життя для мільйонів яскравих, впевнених у собі, амбітних дівчат із почуттям гумору. Cosmo надихає, радить, розповідає про сексуальність, кохання, стосунки, самореалізацію та кар'єру. Перший номер вийшов в 1886 році в Сполучених Штатах. Сьогодні Cosmopolitan – це 63 редакції по всьому світу. Журнал видається на 32 мовах, поширюється в більш ніж 100 країнах і є динамічним журнальним брендом, який має найбільші продажі в світі. В Україні виходить накладом 185 тис. примірників.

 

Cosmopolitan Shopping Night – Всеукраїнська ніч шопінгу, яка проходить у провідних торгівельно-розважальних центрах найбільших міст України. У Києві ночі шопінгу Cosmopolitan вже 2 сезони поспіль проходять в ТРЦ Sky Mall. Всі інші ночі знижок не мають відношення до журналу Cosmopolitan.

 

Учасники тернопільської Бізнес-школи: знайомтеся!

Вівторок, 26 листопада 2013, 14:39

Другий тиждень навчання уже пройшли учасники тернопільської «Бізнес-школи» від тренінгової компанії O.Vitta. Нагадаємо, цей навчальний проект для дорослих розпочали на початку листопада цього року. Його мета – допомогти людям розпочати власний бізнес, збільшити прибутки, розширити свої можливості і повірити у власні сили.

 Кожного тижня «ПроТернопіль» знайомить своїх читачів із новими учасниками проекту. Всіх їх більше 30 осіб. Згодом, будемо розповідати про індивідуальні досягнення кожного з них. Триватиме проект три місяці – до середин лютого наступного року.

Декларували застеляти ліжко та пити воду

В четвер, 14 листопада відбулося друге заняття. Воно розпочалося і закінчилося з великим ентузіазмом та драйвом. Особливо багато емоцій викликало обговорення фільму «В погоні за щастям». Його перегляд був домашнім завданням для учасників.

Також одним із домашніх завдань була декларація кожного учасника виконувати щодня дві обіцяних дії. Наприклад, робити два присідання кожного дня або 10 хвилин ранкової зарядки. Також деякі учасники задекларували читати книги щодня по півгодини чи вчити англійську мову. Дехто поставив собі завдання прокидатися на пізніше 06.00. Були й такі, що обіцяли собі застеляти зранку ліжко або випивати стакан води.

Все це учасники повинні робити для того, щоб виробляти в собі нові навики та загальну організованість, вчитися керувати своїм часом. Не у всіх це вдалося протягом першого тижня. Проте сподіваємося, що після наступних занять у них все вдасться. Тримаємо за них кулаки.

«Треба побачити ситуацію очима 30 людей»

Наступним кроком у навчанні будуть персональні плани. Кожен учасник писатиме свій план, а інші учасники всією командою допомагатимуть йому реалізувати його. Підказуватимуть, що треба змінити, що покращити, що викинути, а що додати.

-          Організована командна гра – це локомотив будь-якого бізнесу, - каже тренер «Бізнес-школи» Микола Сапсан. – Адже кожна людина має свій погляд і інтерпретацію будь-якої події. І чим більше таких інтерпретацій, тим легше знайти найкращий вихід з певної ситуації. Якщо пригадати історію, то один із наймудріших царів – цар Соломон, мав 40 радників. Коли йому потрібно було вирішити якусь ситуацію він збирав їх усіх і вислуховував їхні думки і поради. А тоді виходячи із усіх 40 інтерпретацій, він робив свій остаточний висновок. І таке рішення було найбільш правильним.

За словами пана Миколи, в «Бізнес-школі» використовуватимуть такий ж метод. Ми допомагатимемо кожному учаснику побачити його ситуацію очима 30 інших учасників. Тоді він вибере таке рішення, яке здасться йому найбільш правильним.

Детальніше про те, як проходитиме третє заняття «Бізнес-школи» ми розповімо в наступній статті. А зараз ознайомлюємо вас із наступною четвіркою наших учасників. Про першу четвірку учасників ми розповідали тут 

Анатолій Сивак (26 р.), сфера фотопослуг, підприємець

Не можу сказати, що в мене є, чи були якісь проблеми з грішми чи роботою. Я мав хорошу роботу з непоганою зарплатою. Скаржитись, в принципі, не було на що. Але з часом я зрозумів, що не хочу працювати на когось. Захотілося працювати на себе.

Коли працюєш на когось, то нікому не треба твого ентузіазму, твого натхнення, твоєї душі. Всім треба тільки твоїх рук і твого розуму.

А мені хочеться саморозвиватися, мати якусь свою справу, вкладати в неї душу. А оскільки є маленький стартовий капітал, то думаю, треба обов’язково починати якийсь свій бізнес. От тільки бракує деяких реальних знань в сфері сучасного бізнесу. Саме їх я й планую отримати в цій школі.

Юлія Мучинська (18 р.), студентка

Потрапила в «Бізнес-школу» завдяки флешмобу «Я в коробці». Його організовувала громадська організація «Фундація регіональних ініціатив». Оскільки я є одним з її активістів, тому також брала в цьому участь. Після нього нам провели незначний тренінг, який мені дуже сподобався. І я записалася в «Бізнес-школу», щоб продовжити навчання.

Я зрозуміла, що можу більше, але мені бракує сміливості і деяких спеціальних знань.

Приблизно рік тому в мене з’явилася мрія почати свою власну справу. Дуже хочу відкрити власне кафе, фотостудію або дизайн-студію. За освітою я дизайнер. Але після того як розповіла про свої плани я почула слова, що в мене нічого не вийде. Чомусь багато близьких мені людей вирішили, щ мені не вистачить сил. Напевне саме ці слова про те, що я нічого не доб’юся в цьому житті і стали для мене мотивацією. Я вирішила довести усім, що я можу і обов’язково досягну своєї мети.

Тому, коли дізналася, що є така «Бізнес-школа» без найменших зволікань записалася в неї.

Я вирішила зробити все, щоб ті слова моїх близьких не стали правдою. Тепер перебуваючи в громадській організації, я усвідомила, яке це круте відчуття, коли ти сама щось створюєш. І навіть не сам результат, а процес цього. Це важко передати словами.

Тому сподіваюся, що пройшовши навчання в «Бізнес-школі» я обов’язково реалізую свою мрію.

Богдан Кохан (21 р.), громадський активіст

Про «Бізнес-школу» дізнався від друга. Раніше відвідував багато тренінгів. Тому спершу подумав, що нічого нового мені цей проект не дасть. Але коли прийшов на перший вступний тренінг, то зрозумів, що хоч мені тут і не розкажуть як зробити бізнес, але дадуть набагато цінніші знання. В цій школі нам показують хто ми є і як ставимося до свого життя. Адже саме це ставлення і визначає наше майбутнє.

Я зараз працюю над одним власним проектом, який скоро уже стартуватиме. Тому мені дуже подобається нагода обговорити свій проект з усіма учасниками бізнес-школи, дізнатися їхні думки, поради. Ми допомагаємо один одному досягти чогось в цьому житті. Тому думаю, що це великий плюс, що я потрапив сюди.

Ірина Дзюбановська (32 р.), працівник приватної фірми

З дитинства я мріяла бути вчителькою молодших класів. Але після школи зрозуміла, що мрії мріями, а треба за щось жити. І почала працювати продавцем. Потім народилася донька і грошей уже треба було вдвічі більше. І так почалися рутинні буденні дні – робота, дім, робота. При чому ані великих грошей, ані морального задоволення ця робота мені не приносила. З часом я зрозуміла, що стомилася жити такою одноманітністю. Нічого нового і цікавого в моєму житті не відбувалося. Грошей вистачало лише на прожиття.

Єдине чим відволікала себе це різні подорожі, походи в Карпати, пікніки і все таке.

В один момент я зрозуміла, що треба щось змінювати. Бо роки проходять, а в житті ніякого позитиву.

Коли дізналася про «Бізнес-школу», яка  є навчальним проектом для дорослих, одразу ж згадала свою дитячу мрію. Я ж колись теж мріяла навчати дітей. Тому я без вагань вирішила пройти курс навчання в «Бізнес-школі». А після закінчення хочу нарешті втілити в життя свою дитячу мрію. Хотілося б відкрити якусь приватну школу. Адже я дивлюся по своїй доньці, з яким небажанням вона ходить в звичайну школу. Вважаю, що треба змінювати підхід до навчання дітей, підбирати нові навчальні програми, зацікавлювати дітей, давати їм не пусті знання, а навики, які допоможуть їм дати собі раду в подальшому житті.

Думаю, ця «Бізнес-школа» робить дуже добру справу. Адже є багато таких людей як я, закритих в собі, розчарованих, стомлених одноманітною буденністю. А тут людям допомагають повірити в себе, відкрити  власну справу і втілити свою мрію.

Соцопитування: Феномен помаранчевої революції

Понеділок, 25 листопада 2013, 12:17

Дев’ять років тому, об’єднавшись, українці довели, що готові відстоювати свою державу та переконання. І хоча помаранчева революція не принесла очікуваних результатів, а політичні лідери не виправдали народних сподівань, це явище назавжди увійшло в українську історію. А ось чи готовий сьогодні тернополянин з таким самим ентузіазмом захищати інтереси України на майдані?

Євген, 35 років, працівник банку:

У 2004 році я брав участь в акціях протесту, але сьогодні не піду. Я розчарувався. Тоді при владі був Кучма, і всі вважали його поганим, ми сподівались, що прийдуть патріоти які побудують нову державу, але вони зробили тільки гірше.

Ольга, 25 років, декрет:

Уся наша сім’я тоді приймала участь у так званій революції. Результат звісно не виправдав сподівань, та цей період був дуже хорошим досвідом. Я вийшла б на протест зараз бо надію ще не втратила, а можливо  просто замолода(посміхається).

Володимир, 49 років, вчитель:

В той час мене на Україні не було, та я участь в мітингах  брав, і голосував. Надію в деякій мірі втрачено, тому сьогодні все залежатиме від обставин, однозначно сказати пішов би чи ні не можу.

Михайло, 64 роки, інженер:

Хоч в Київ я не їздив, але тут на Театральний майдан ходив і навіть гроші здавав. Не дивлячись на розчарування, сьогодні все одно б пішов.

Галина, 35 років, працює в приватній фірмі:

Дуже добре пам’ятаю як носила помаранчеву стрічку на сумці. Якщо  буде такий лідер, який матиме більш сучасні погляди, зможе нас захистити і подбати про державу, я підтримаю його, адже Україні потрібні зміни. Питання в тому де такого лідера знайти.

Мирослав, 68 років, заступник головного редактора «Підручники і посібники»:

Я, і вся наша фірма виїжджали на революцію. Це навіть швидше був протест, проти того що творилось в нашій країні. І не дивлячись на мій вік, я б і сьогодні пішов на майдан, але в мене є великі сумніви щодо молодого покоління. З часів козаччини Україна пережила стільки всього не втративши надії, тож я сподіваюсь і це нас не зламало.

Юрій, 42 роки, власник фірми:

Під час помаранчевої революції я був за кордоном і навіть там підтримував  Ющенка і голосував за нього, а тепер вважаю це величезною помилкою. Віру в такі протести втрачено, тож сьогодні на майдан не піду.

Ілона, 25 років,юрист:

Є велике розчарування після попередньої революції, і я не впевнена в тому чи пішла б тепер на щось подібне.

Нікас, 60 років, художник:

Я в той період співчував, а не брав участь. Та і зараз не пішов би, оскільки не бачу альтернативи сьогоднішній владі. Всі безвольні і бездухі. Народ сам нічого не змінить, єдиний вихід для нас це ЄС.

Олег, 44 роки, оцінка майна:

Як і того разу, я би знову пішов. Мене не влаштовує політична ситуація, і та влада яка є сьогодні.

Галина, 31 рік, домогосподарка:

На той період в мене якраз народилась дитина, і я не дуже переймалась політичним життям країни. Але і тепер не пішла б на майдан, в першу чергу тому, що він не виправдав себе. Жити краще нам не стало, тож другий майдан нічого не змінить.

Юлія, 25 років, декрет:

Можу сказати, що цей період мав певну користь, тепер ми точно знаємо, що владі довіряти не можна. Але я б пішла захищати інтереси держави, тому що принаймні спробувати варто.

Ольга, 46 років, касир:

Я брала участь в мітингах. Дуже сильного розчарування в мене немає. Це все ж таки частина нашої історії, проте люди трошки зневірились. Сьогодні в будь якому випадку пішла б, адже вірю в те, що ми можемо змінити все на краще.

Людмила, 24 років, інженер:

Тоді в цьому участь брали напевно всі. Тепер думаю також варто, тому що коли народ показує своє невдоволення, то принаймні в деякій мірі до його побажань прислухаються.

Тетяна 35 років безробітна:

Дуже багато друзів приймали участь в помаранчевій революції, у мене тоді були певні сімейні обставини і я не мала змоги брати активну участь в політичному житті. Але і зараз я б на майдан не вийшла, оскільки досить великим було розчарування першого разу.

Не дивлячись на гіркий досвід, залишились ті хто готовий йти на майдан і доводити, що змінити щось можливо. Людям просто потрібен сильний лідер, який дійсно керуватиметься інтересами держави. Адже по суті,  тоді  ми перемогли, просто довірились не тим керівникам, а вони не змогли впоратись з владою, та виправдати сподівання.

ПроТернопіль

Помаранчева революція і продажна музика: дев’ять років потому

Понеділок, 25 листопада 2013, 11:54

22 листопада минуло 9 років з часу початку Помаранчевої революції. Ми вирішили згадати, як це було, але не розставляючи політичних акцентів. Хоч зараз все частіше лунають заклики до нової революції, політики все частіше запрошують електорат виходити на «нові майдани» – цього власне й стосується наше опитування, та навряд чи хтось всерйоз це сприймає. Занадто-бо багато розчарувань залишила по собі революція попередня. Однак найбільше розчарування полягає в тому, що вона нас так нічому й не навчила. І доказ цьому – наші музиканти…

 

Тернопільська продажність?

Співати чи не співати – ось в чім питання. Такими думами переймаються українські співаки у передвиборчий період. Пропозицій від різноманітних кандидатів у депутати – до кольору до вибору. Платять вони добре, роботи пропонують багато... Агітаційні співи навіть вигідніші за новорічні корпоративи (так звані «йолки», на які співаки чекають цілий рік). Не відомо, що вигідніше для виконавців – новорічні корпоративи чи політичні агітки. Одні артисти до політичного болота зараз ні ногою. Ще одні перебирають замовленнями і співають лише за близьку їм партію. Чимало є й таких артистів, які за «бабло» соловейком щебетатимуть і за того, й за іншого, і за двадцять третього.

Ось маємо новий приклад «співочої агітації». Цього разу – з тернопільським присмаком. Із 19 жовтня по 9 листопада в Севастополі, Херсоні, Одесі, Черкасах, Дніпропетровську, Запоріжжі, Донецьку, Кіровограді , Харкові та Києві відбувався концертний тур, ініційований рухом Віктора Медведчука «Український вибір». І все було б нічого, якби в цьому турі не виступав тернопільський гурт «С.К.А.Й.». Той самий, який ще в травні цього року виступав у підтримку об’єднаної опозиції на мітингу «Вставай, Україно!», а вже з жовтня заспівав в інтересах Москви. Відразу після появи цієї новини соціальні мережі просто вибухнули: «С.К.А.Й» продався», «Коли башляє Медведчук – грошей не випуСКАЙ із рук».

Музичний критик Олександр Євтушенко у коментарі «Україні молодій» сказав: «Те, що зараз робить «С.К.А.Й.», – це продажність. Спершу вони підтримували опозицію, і щось дуже різко у них змінилися погляди. Якщо люди їдуть у тур за Медведчука – то що це може бути? Тільки гроші».

 

Як це було: музично-політичне протистояння

До 2004 року музиканти не настільки активно залучалися до передвиборно-агітаційних турів, і здебільшого сприймали свій виступ після політичного мітингу не як прояв громадянської позиції, а як спосіб підзаробити грошей. Наприклад, Святослав Вакарчук у 2002 році грав у концерті на підтримку команди «Озимого покоління». На запитання журналіста він відповів: «Ми брали участь у концерті як музиканти. Ми не брали участі в їхніх політичних акціях. Я не виголошував жодних політичних лозунгів, і не збирався оголошувати... А свої політичні погляди я висловив на виборах у скриньці для голосування». А от Ані Лорак виголошувала у далекому 1999 році дивні слогани: «Голосуй по уму – голосуй за Кучму, будешь спать спокойно ты поутру».

А вже під час президентських виборів 2004-го значна частина музикантів проявила свою громадянську позицію, підтримавши «синього» чи «помаранчевого» кандидата. Особливо це стосується другого та третього туру виборів, знаних у світі як Помаранчева революція. Адже саме тоді на сцену Майдану Незалежності приходили україномовні й проєвропейськи налаштовані Марійка Бурмака, Тарас Чубай, Тарас Петриненко, Росава, «Океан Ельзи», ВВ, «Мандри», Олександр Пономарьов, «Танок на майдані Конго», «Тартак» та інші. За словами організаторів «майданних» концертів, значна частина музикантів співали тоді не за гроші, а за ідею, тож і за виступи не просили винагороди.

Команда Януковича також розуміла силу впливу «прекрасного» на народні маси, тому на підтримку, як тоді казали, «провладного» кандидата на Донеччині, у Харкові та Криму відбулися великі концерти. У рамках турів «Молодь – проти, молодь – за!» та «Ми діти твої, Україно» виступали співаки, яких умовно можна зарахувати до «синьої» команди: Ані Лорак, Ірина Білик, Наталя Могилевська, Таїсія Повалій, «Скрябін», «Грін Грей», Альона Вінницька, Віктор Павлік, «Алібі», Каріна Плай, Асія Ахат, Ірина Шинкарук, Тетяна Нєдєльська та інші.

Цікаво, що на «синіх» концертах виступали переважно поп-виконавці, а більшість «помаранчевих» музикантів грали рок-музику, яку ще називають музикою протесту. Хоча нічого дивного тут немає – основним гаслом команди Януковича була «стабільність», а тоді ще опозиційний Ющенко ратував за зміни.

 

Іноземні артисти

Як громадянин сусідньої держави до Києва приїхав «на свій власний Майдан» російський рокер, лідер гурту ДДТ Юрій Шевчук. У листі, «вивішеному» на офіційному сайті групи, він пояснив: «Поїхав на Майдан, щоб на власні очі, а не через «непідкупні» й «найчесніші» російські телеканали подивитися на те, що відбувається в Україні. «Люди піднялися проти бандитів, рекету, продажної влади, жирних чиновників... – зробив висновок Шевчук. – Звісно, наш російський бомонд вкотре обісрався... Мерзотні каравани російської попси у стилі «голосуй, або програєш» на чолі з Кобзоном і Кіркоровим стали, на жаль, нашим головним козирем (хлопці як завжди заробили чималі гроші)».

На підтримку Віктора Федоровича співали з російських виконавців Філіпп Кіркоров, Йосип Кобзон, Надєжда Бабкіна, Маша Распутіна, Альона Апіна, Наташа Корольова, Діма Білан та Ніколай Басков. Своє вагоме слово на тему «кого я поважаю» і «за кого голосувати» свого часу сказали Іво Бобул, Ян Табачник та Кіркоров-старший – пан Бедрос.

Під час виступу останнього у Павлограді трапився казус. Виступаючи на концерті, організованому на підтримку Януковича, далекий від української політики болгарин палко вигукнув: «Україна буде великою країною, якщо обере... Ющенка!». Вибігши з-за куліс до ошелешеної публіки, Кіркоров-старший вибачився за помилку й знову побажав присутнім голосувати за... Віктора Федоровича Ющенка.

Російський співак Ніколай Басков на концерті в Черкасах налаштував проти себе частину публіки вигуками: «Правительство и президент России не позволят поставить Украину на колени перед Америкой», «Что вы там машете своими рыжими флагами, берите их и убирайтесь к себе в Америку!». Після цієї скандальної історії концерти Баскова в Америці було відмінено, а Комітет виборців України довго розбирався, чи була це агітація іноземних громадян, що заборонено законом про вибори, чи ж просто розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Врешті-решт інцидент вдалося «зам’яти».

 

Скільки коштує передвиборний концерт?

Як неодноразово писали у пресі, реальні суми гонорарів, отриманих за передвиборно-агітаційні концерти, й артисти, і виборчі штаби партій ретельно приховують. Чи не тому, що працівники штабів «притримували» або ж отримували як «відкат» «гонорарчик» і для себе? Адже стверджують, що близько 40 відсотків грошей, неофіційно виділених на рекламну кампанію партій, за влучним виразом Остапа Вишні, «усушувалися» й «утрушувалися».

Як писала газета «24», виконавець «першого ешелону» (зірка рівня Могилевської, Сердючки, Руслани, Софії Ротару) може отримати за концерт від $10 до 50 тисяч. У передвиборному турі, під час якого виконавець може дати кілька десятків концертів, діє «гнучка знижка». Існують також надбавки «за політику», які мають переконати артиста, якщо у нього виникають сумніви, чи варто співати за ту чи іншу політичну силу. Приміром, кілька років тому в інтерв’ю Кузьма з гурту «Скрябін» зізнався, що за виступи на підтримку Януковича отримував подвійний гонорар. «Як цьому не радіти?» – риторично запитував він.

Зірки «другого ешелону», менш розкручені, отримували за концерт від $1 до 7-8 тисяч.

Хоч як прикро, але українські виконавці отримують менше, ніж російські. Зірки російської естради можуть зажадати й мільйон «зелених» за концерт.

Російське видання «Профиль» повідомляло, що штаб Януковича працював на так званій проектній основі, коли всі бажаючі могли подавати свої ідеї «розкручування» кандидата, а вже у штабі вирішували – «запускати» той чи інший проект або ні. Це непогана, загалом, ідея, але журналіст видання зазначала, що у команді Януковича «прокатували» всі проекти.

 

А їм все мало…

Нещодавно журналісти видання «Сегодня» провели експеримент: вони запропонували відомим українським виконавцям заспівати у дворі на лівому березі Києва і підтримати… видуманого кандидата у депутати. Як це не дивно, погодилися майже всі.

КОЗЛОВСЬКИЙ. У співака Віталія Козловського миттєво відгукнулися на пропозицію заспівати у дворі на лівому березі столиці. «Так, це можливо, ми таке практикуємо. Якщо ставиться сцена і звук, то можна заспівати і в полі. Концерт у Києві – 10 тис. доларів, тривалість до 50 хвилин», – сказала директор співака Яна. Вимог у артиста висунули небагато.

«Ви повинні зараз внести передоплату 50%, щоб забронювати дату, решта грошей – в день концерту, на репетиції. Замовити потрібно раніше, тому що дата може бути зайнята. У нас вимога до сцени і звуку, є моменти, які важливі для виступу». А ось про кандидата не запитали нічого, поки журналісти самі не нагадали: «Ім’я кандидата має для вас значення? Наша кандидатка – дуже хороша жінка, така позитивна, багато працює. Сказати буде потрібно всього кілька слів: «Це ваш кандидат». «Ні, ну нам не зовсім все одно, – відповіла Яна, – але ми все скажемо, не питання».

ЛОРАК. У Лорак запитали тільки про дату. «Яка у вас дата концерту? Просто у нас всеукраїнський тур. Якщо ваш захід не потрапляє в ці терміни – ми готові. Тільки дату повідомте днів за 10», – сказав представник Лорак Володимир. Однією з умов директора співачки була якість сцени, але пропозицію заспівати у дворі теж були готові розглянути. «Все можливо, скажемо все, що потрібно про вашого кандидата. Давайте спочатку узгодимо дату з артисткою, а потім все інше, в тому числі і фінансові умови», – сказав директор.

ЛОБОДА. Представника Світлани Лободи в першу чергу зацікавило прізвище кандидата і його партприналежність. «Розумієте, справа не в особистісних даних вашого кандидата. Просто є деякі суто робочі нюанси». «А... Зрозуміло, ви ще за когось маєте намір співати?» – запитали журналісти. «Ну так. Надішліть мені смс-кою дані кандидата. Ми повинні узгодити його кандидатуру. І якщо все нормально, наша ціна 25 тис. євро», – сказав директор Ігор.

 

РУСЛАНА. «У нас спеціальний гонорар на політику – 15 тисяч євро», – відразу заявили у Руслани. – На сцені жива група, балет. І яка там у вас дата? Бо у нас зараз все щільненько йде. Ми щосуботи з 19:00 на Майдані. Але якщо до цього часу, можемо підскочити. Крім того, ще кілька днів у вересні і в жовтні зайнято. Ми можемо заспівати й декілька пісень, можемо дати повноцінний концерт. Про особу кандидата потім розкажете, Руслана все скаже, що потрібно, не хвилюйтеся», – сказала менеджер Каріна.

 

ГАЙТАНА. А ось у співачки Гайтани прискіпливо запитували про політичну приналежність нашої кандидатки. І після довгої розповіді про її політичну незалежність і бажання зробити життя людям краще сказали, що треба порадитись. «Розумієте, ми зараз працюємо з однією політичною силою і не можемо за когось ще агітувати. Ну, щоправда, якщо ви не будете наполягати на прямій агітації... Словом, зараз не можу сказати, а розцінка 20 тисяч доларів», – сказав представник Гайтани Олександр.

 

АХАТ. Не відмовили і у співачки Асії Ахат. Щоправда, попросили надіслати точні дані кандидатки, за яким округом вона йде. «У нас все вирішується в індивідуальному порядку. Але нам потрібні деталі, щоб обговорити. А потім ми вам скажемо нашу позицію», – сказав представник співачки Станіслав.

 

ВАКАРЧУК. А ось екс-нардепа та лідера групи «Океан Ельзи» Святослава Вакарчука не вдалося вмовити підтримати кандидата. Як сказала його директор Вікторія, ані група, ані сам співак не беруть участь у політичних агітаціях. «Ми не беремо участі в будь-яких політичних агітаціях. Навіть якщо це дуже хороша людина, але вона займається політичною діяльністю, ми не виступаємо», - сказала Вікторія.

 

Підготував Адам Стрижнюк

 

P.S. Якщо після революції в країні всі продаються і всі купуються, значить якоюсь не такою була та революція. Або її гасла були не відповідними, або ж ті, хто кидав їх у маси, сам ніколи не сприймав ці гасла всерйоз. Опитування, яке ми провели, якраз і засвідчило: більшість людей розчарувалися. Вони вже не вірять ні в гасла, ні в заклики, ні в тих, хто їх придумує й виголошує. Дивлячись на своїх кумирів, які ще вчора співали на сцені Майдану за «наших», а сьогодні поспіхом продаються «чужим», люди розуміють: політика в Україні не перестала бути брехливою. А отже, який сенс йти на чергові барикади, якщо через рік-другий все закінчиться ще кращим «покращенням»?

Типізація українських артистів від Андрія Кузьменка, лідера гурту «Скрябін»

• Популярні й непопулярні.
• Популярні діляться на тих, які їздять на вибори, й тих, що обламалися, і вже не хочуть.
• Непопулярні їздять на вибори завжди і за будь-кого, лиш би взяли.
• Популярні, які їздять, перебирають харчами й також їздять за будь-кого, але хто більше дасть.
• Популярні, які не їздять, «гонять» на популярних, які їздять (як я зараз).
• Непопулярні готові писати і співати адресні пісні про того, хто забашляв.
• Популярні готові співати такі пісні за подвійний гонорар.
• Непопулярні готові світитися в рекламній продукції.
• Популярні готові з’являтися на біґбордах за окрему платню.
• Непопулярні чекають на цей час два роки й від виборів до виборів ставлять свічку за того, хто придумав, щоб президентські та парламентські не проводилися разом.
• Популярні мають із чого жити, але з хитрою посмішкою зустрічають біґборди із потенційними роботодавцями на вулицях. Вони намагаються підійти до цього моменту на піку слави з новою піснею, яка на устах в українського народу, щоб підняти ціну.
• Непопулярні артисти охоче погоджуються брати участь у рекламних прес-конференціях свого боса, але їм ніхто не пропонує.
• Популярні на цій конференції швиденько кидають фразу про те, що вони тут випадково, беруть за неї гонорар і вибігають із зали.
• Непопулярні готові співати добу за свого боса. І необов’язково на сцені і в мікрофон.
• Популярні виламують руки майбутнім депутатам різноманітними райдерами та забаганками, підкреслюючи власну незамінність