images/stories/logosait.jpg

 

Репортаж


Від Тернополя до Болгарії

Четвер, 07 травня 2015, 10:00

Древні міста цієї країни старіші, ніж Рим! Тут знаходиться найвищий підземний водоспад в Європі. В її історичній частині більше сорока древніх храмів. Щороку бальнеологічні курорти відвідують тисячі туристів з усього світу. Болгарія – країна піщаних пляжів, мальовничих пейзажів та лікувальних курортів.

Ще зовсім недавно гідним конкурентом відпочинку закордоном був Крим. І хоч ціни на південному узбережжі варіювались від «смішних» до «космічних», великою перевагою був безвізовий режим. Сьогодні подорож в АРК припаде до смаку, хіба що, любителям гострих відчуттів.

Плануючи цьогорічну відпустку, усі без винятку, стикаються з проблемою зростання цін. Якщо минулого року поїздка на двох, приміром, до Туреччини вартувала, в середньому, 10-12.000 грн, то сьогодні вам доведеться витратити вдвічі більше.

Сезон літніх відпусток не за горами, тож давайте розглянемо країну з найбільш доступними пропозиціями та з найменш високими цінами. Серед оптимальних варіантів – сонячні береги Болгарії. Тут і клімат помірний і ціни привабливі. До того ж, відпочинок у Болгарії підійде молодим активним людям, а також сім’ям.

Добиратись до курорту можна власним авто чи автобусом. Консульство цієї країни досить лояльне до туристів, тож отримати візу можна без довідок про доходи чи виписки з банку.

Важливою і безперечною перевагою є відсутність мовного бар’єру, адже практично усі болгари спілкуються російською мовою. Тож, по прибутті до готелю, усі нюанси, які вас цікавлять, ви зможете уточнити на рецепції.

Болгарія досить популярна серед туристів інших країн, тому готельна інфраструктура розвинута на досить високому рівні. Номери охайні та просторі. На місці з вами поспілкується менеджер і розповість, які місця варто відвідати, де можна дешевше закупитись, запропонує різноманітні екскурсії, а також застереже від шахраїв.

Відносно інших курортів, харчування тут значно дешевше, що для сімейного відпочинку досить вагомо. Ціни можна порівняти з нашими. Хоча, порції – вдвічі, а то й втричі більші. Тож, коли замовляєте першу страву, дочекайтесь доки її принесуть.

Щодо пляжів. Тут вам точно не будуть заважати продавці кукурудзи чи морозива. Натомість по всій береговій лінії розташовані затишні лаундж-бари. Тут доглядають за пляжами. Піщані береги чисті та охайні. Засмагати можна на лежаку (платно, якщо готель тризірковий) або, по бажанню, на рушнику.

Зазвичай, усі готелі, включаючи тризіркові, мають розвинуту внутрішню інфраструктуру. На території проводять різноманітні ігри, є можливість займатись спортом, для дітей передбачені мілкі басейни та гірки. Ввечері на вас чекає розважальна програма, конкурси та дискотеки. Якщо ж програма вашого готелю вам набридла, за його територією, буквально на кожному кроці, можете відвідати місцевий ресторан та скуштувати страву традиційної кухні. Поблизу моря цілодобово працюють різноманітні атракціони, ігрові автомати, розважальні програми та конкурси. У вашого менеджера дізнайтесь, до якого нічного клубу можна сходити. Взагалі, про нічні походеньки варто перепитати, адже кожна країна відрізняється своїм колоритом. Тим паче, українських та російських туристів там достатньо.

Відомо, що Болгарія є джерелом безлічі цілющих мінеральних джерел. Для любителів тихого сімейного відпочинку туроператори радять побувати на бальнеологічних курортах. Серед відомих - це Банкя, Кюстенділ, Велінград, Санданські, Хисаря, Девін, Павло Баня, Албена та ін. У кожного з них своя спеціалізація. Особливу увагу хочеться звернути на Поморіє - це невелике курортне містечко розташоване на півострові, в 20 км від міста Бургас, і в 10 км від Несебра (Сонячний берег). Воно вважається  найбільшим лікувальним курортом Болгарії. Сюди їдуть лікувати кровоносну систему і органи дихання, шкірні та кардіологічні хвороби, а також урологію.

Взагалі, болгарське побережжя поділяють на південне та північне. Південне межує з Туреччиною і відрізняється вищою температурою морської води та миловидними гірськими пейзажами. Тут можна відвідати такі курорти як Обзор, Єленіте, Сонячний Берег, Несебр, Поморіє, Созополь, Дюні, Пріморсько, Албена, Золоті Піски, Св. Костянтин і Олена, Сонячний Берег. Північна частина межує з Руминськими курортами і простягається до Варни. Серед відомих північних курортів  - Русалка, Балчік, Албена, Кранево, Золоті Піски.

Якщо ви хочете ближче познайомитись із тутешніми традиціями – обирайте приватні сектори у Кранево, Созополі, Сарафово та Помор’ї. Тут вам точно вдасться пройнятись болгарською культурою. До речі, багато древніх міст цієї країни старіші, ніж Рим!

Окрім моря, в Болгарії можна побувати на екскурсії в горах, а також в печерах. «Леденіка» – печера із залами вражаючого білого кольору і сталактитами/сталагмітами висотою до 4.5 м. Вона поділена на 10 залів, загальною протяжністю туристичного маршруту 300 м. ( 16 км від міста Враца). Вартість екскурсії 4 лева ( близько 50 грн.).

Також печера «Диявольське горло», в якій знаходиться найвищий підземний водоспад Балканського півострова, висотою 42 м., що зникає в недрах землі (50 км від Пампорово). Вартість одноденного туру від 40 євро. Кажуть, що двійко водолазів, які досліджували підземні лабіринти цієї водойми так і не змогли повернутись назад — саме в цій печері, за легендою, Орфей спускався під землю, щоб відшукати свою кохану Еврідіку. 

Пещера Дьявольское горло,Болгария

Пещера Дьявольское горло,Болгария

Для любителів екстріму діють банджи-джампінг, аналогів яких немає у світі, адже стрибки здійснюються в печеру «Проходна» — 42м. висотою (2 км від с. Карлуково або 112 км від Софії). Вартість стрибка близько 50 євро.

06

0000

Унікально сприятливий для виноградарства клімат зумовив те, що вона є однією із провідних країн-експортерів вин у Європі. Вина прекрасні, і за прийнятною вартістю. А що стосується кухні, то ранок кожного болгарина розпочинається з баніци і айрaну (баніца — слойка з бринзою). Взагалі, болгари славляться вмінням робити різноманітні молочні продукти. До цієї країни варто поїхати навіть задля того, аби поласувати унікальними рецептами тамтешньої кухні.


В основному, туристи відпочивають в новій частині міста, але позитивного відгуку також заслуговує Несебр. В історичній частині цього містечка більше ніж 40 древніх храмів. Це справжній музей просто неба, якому понад 3000 років. До речі, весь півострів внесений ЮНЕСКО до Списку Всесвітньої спадщини. Прогулюючись його територією з’являється відчуття, ніби потрапив до Італії. Вузенькі вулички та стародавня архітектура, будиночки над морем і затишні кав’ярні – все це справляє враження присутності минулого. Недаремно цю частину Болгарії називають «старим містом». До речі, на території острова можна орендувати житло.


Для найбільш вибагливих туристів радимо обирати тур в Албену або Єленіте. Це клубні курорти із закритою територією, власними пляжами та готелями високого рівня, переважно 4* та 5*.

Загалом, щодо цінової політики, то вона досить демократична. Приміром, тур на початок червня для двох осіб на 9 днів вартуватиме від 220 євро. У вартість включена дорога, проживання та харчування. Для сімей з дітьми, вартість подорожі для однієї дитини - безкоштовна. Вартість турів сьогодні досить гнучка. Тож, на любий гаманець знайдеться приваблива пропозиція.

Як запевняють спеціалісти, планувати відпочинок у Болгарії можна заздалегідь, а можна навіть за декілька днів. Адже консульство цієї країни досить лояльне.

Виготовлення туристичної візи займає в середньому п’ять днів. Якщо путівка «гаряча», є можливість її оформлення всього лиш за день. Тобто, все що вам потрібно це - прийти в тур агенцію, заповнити анкету і - збирати речі. А про все інше – не турбуйтесь. Якщо вас лякає довга дорога, не варто перейматись. Поїздка пройде у нових, сучасних та комфортабельних автобусах. Тут вам приготують каву та чай, увімкнуть улюблений фільм, а під час мандрівки гід розповість про видатні міста, якими будете проїжджати.


Оксана Божко 

www.zima-lato.com



 

Учасники АТО звільняються від земельного податку

Четвер, 07 травня 2015, 05:28

Від сплати земельного податку звільняються ветерани війни та особи, на яких поширюється чинність Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Законом України від 6 травня 2014 року № 1233 «Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який набрав чинності з 22.05.2014 р., розширено коло осіб, які належать до учасників бойових дій.

Так, учасниками бойових дій згідно з п.19 ст.6 Закону, визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов’язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, а також працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством.

Тобто особи, які визнані учасниками бойових дій, звільняються від сплати земельного податку. При цьому звільнення від сплати земельного податку, передбачене для такої категорії фізичних осіб, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:

- для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш як2 гектари;

- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах – не більш як 0,15 гектара, в містах – не більш як 0,10 гектара;

- для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0,10 гектара

- для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0,01 гектара;

- для ведення садівництва – не більш як 0,12 гектара (п. 281.2 ст. 281 ПКУ).

 

Відділ комунікаційний Тернопільської об’єднаної ДПІ

ГУ ДФС  у Тернопільській області

Ярмарок вакансій в Українському домі “Перемога”

Середа, 06 травня 2015, 08:03

Тернопільський обласний молодіжний центр праці організував в Українському домі “Перемога” дводенний спеціалізований ярмарок вакансій «ProfDay», до якого долучилися і працівники Тернопільського міськрайонного центру зайнятості (МРЦЗ).

У перший день ярмарку відвідувачі мали можливість зустрітися з роботодавцями IT-сфери («Magnetik One», «Forte Group», «Колумбус», «Aiesec»), які запрошували на роботу програмістів, маркетологів, системних адміністраторів, спеціалістів з ручного тестування та ін. Наступного дня відбулись зустрічі із рестораторами і представниками торгівельних компаній («САМоГОНнна ресторація», бар «КОЗА», «Арт-галерея «Бункермуз»), які пропонували працю у сфері ресторанного бізнесу і торгівлі: адміністраторам, кухарям, офіціантам, барменам.

- Такий поділ є більш ефективним, - розповіла менеджер із підбору персоналу молодіжного центру праці Оксана Греськів. - Адже людина чітко розуміє, куди вона йде, і що вона там може отримати. Минулого року досить багато людей таким чином знайшли собі робочі місця.

Провідний фахівець з профорієнтації МРЦЗ Оксана Гороховська ознайомила присутніх з послугами служби зайнятості, надала допомогу у складанні резюме, розповіла про правила самопрезентації у процесі працевлаштування, роздала відвідувачам інформаційні буклети та газету обласного центру зайнятості “Ринок праці” з корисною інформацією.

А фахівець з питань зайнятості МРЦЗ Марія Калаш проаналізувала тенденції розвитку ринку праці міста, ознайомила з інформацією про потребу в кадрах за різними професіями, запропонованими підприємствами, організаціями, установами і фірмами різних форм власності.

Для шукачів роботи працювали майстер-класи та тренінги від досвідчених спеціалістів. Так, підприємець Олена Дейнека провела тренінг «Стратегія пошуку роботи», ІТ-рекрутер Тетяна Боєчко навчала молодь писати ідеальне резюме, а Віктор Мацикур поділився секретами досягнення успіху.

Учасники заходу мали можливість відразу після навчання застосувати свої знання на практиці - у написанні резюме. І в цьому їм допомагали фахівці центру зайнятості. А ті, хто ще не визначився з майбутньою спеціальністю, могли пройти тестування на визначення професійної спрямованості.

З цікавістю студенти та шукачі роботи підходили й до представників провідної міжнародної тютюнової компанії “Філіп Морріс Україна”, яка пропонувала вигідні умови стажування та навчання.

Мережа супермаркетів «Сільпо» запрошувала на роботу касирів, продавців-консультантів та працівників сфери торгівлі.

Професіонали у сфері бізнесу Ярослав Колодій та Людмила Калабуха поділились з присутніми своїм досвідом та практичними порадами.

Загалом у заході взяли участь понад 300 осіб.

 

12 напрямів рукоділля для розвитку творчості вашої дитини

Вівторок, 05 травня 2015, 00:00

Майже два десятки років життєрадісна, сповнена енергії та позитиву педагог Ольга Мельничук навчає мистецтву рукоділля не лише дітей, але й дорослих.

DSC_0338

Якось, у Харкові, жінка побачила як виготовляють вироби із глини. Ольгу настільки захопив процес, що вона вирішила спробувати ліпити власноруч. За двадцять років клопіткої праці майстриня володіє не лише технікою ручного ліплення, але й гончарства, бiсероплетiння, малювання та іншого рукоділля, пише сайт Культурно

DSC04356

  • Займатися рукоділлям можуть усі, — каже майстриня, — Для цього зовсім необов’язково мати якісь здібності або досвід в мистецтві Це не лише цікаво, але й корисно. Відомо, що на кінчиках пальців є дуже багато нервових закінчень. Під час ліплення  вони активізуються, відтак задіюються певні ділянки мозку, знімається втома, агресія, нервове напруження і навіть головний біль!

DSC_0331

Особливо люблять ліпити діти. У цьому занятті головне – фантазія, а у дітей її вистачає. У школі виготовляють різні фігурки, картини, вироби з бісеру, словом, усе, що душа забажає.

  • Користуючись моментом, хочу звернутись до батьків дітей з особливими потребами , — зауважує пані Ольга, — Не перший рік я працюю з дітками з фізичним та розумовими вадами розвитку. Та, на жаль, до нас їх приводять дуже рідко. Можливо, не усі знають про нашу школу. Тому, ще раз наголошу, що навчання для них — безкоштовне. Відвідуючи наші заняття, мистецтво буде виступати в якості терапевта. Також корисно відвідувати групові заняття. Дитина не лише відкриється, але й  пройде соціальну адаптацію.

DSC04390

Діти та й дорослі фактично отримують допрофесійну підготовку з різьблення по дереву, кераміки, гончарства, ткацтва, народної вишивки, бісероплетіння, макраме, декоративного розпису та іншого прикладного мистецтва. Загалом у школі більше дванадяти напрямків  рукоділля. Мистецтву рукоділля навчає більше десяти педагогів. Серед них – випускники Школи народних ремесел.

Записатись на навчання можна за телефоном 25-34-93 або ж завітати за адресою Новий Світ, 19.

Оксана Божко
culturno.te.ua


Кілька слів про ніким не згадувані «таємниці» українських міст

Понеділок, 04 травня 2015, 00:00

Відколи Майдан переміг режим Януковича, в нашій країні повалили понад 200 пам’ятників Леніну. І все одно Україна займає друге місце в світі за їхньою кількістю – майже 2,2 тисячі. Найбільше їх в Росії – близько 6 тис. У Білорусі їх залишилося всього 400, у Казахстані – 300, на Закавказзі та в Середній Азії – 200. У сусідній Молдові – всього-на-всього 60 штук. А в країнах Балтії їх узагалі знесли з усіх центральних площ, і побачити можна лише в приватних колекціях чи музеях тоталітаризму, які ще називають «парками радянського періоду».

Багато наших патріотів щиро радіють, коли бачать як ще вчора «стоячий» Ленін сьогодні вже «лежить». Цим, мовляв, ми очищуємося від радянського минулого, позбавляємося совковості. Але, на жаль, не лише в пам’ятниках проблема. І простим поваленням Леніна ми так швидко совок із себе не виженемо. Тому що на державному рівні (!) досі леліється цілий вагон совкового спадку. І чому про нього досі ніхто не згадує – для мене це просто загадка.

А тепер по суті. Є така наука – номінологія. Вона вивчає вплив імені на долю людини, а також міста і навіть країни. Хто з нас не бачив мультик про Капітана Врунгеля, де основний принцип номінології був викладений чітко: «Как вы яхту назовёте, так она и поплывёт».

А тепер до наших міст. Не стверджуватиму, що усі їхні проблеми – комунальні і соціальні – пов’язані з радянськими іменами, що залишились у спадок від СРСР. Та ні – занедбаним і нещасним може бути як умовний «Красносовєтск», так і «Святогаличанськ». Але, вірю, що комунальні проблеми так чи інакше вирішаться. А ось чи вирішаться проблеми екзистенційні у міст, в яких відібрали справжні імена і дали їм радянські прізвиська? Аби уявити собі масштаб проблеми, автор взяв довідник із переліком усіх райцентрів України, і зробив такий собі аналіз. Результати – невтішні. Підемо за алфавітом, аби не було зайвих нарікань.

Отже, Дніпропетровськ та область. У декого існує хибне уявлення, що це місто на Дніпрі назвали на честь Петра Першого. На щастя, ні (з огляду на роль імператора в придушенні України як такої). Місто, що з’явилось наприкінці 18 століття на місці польської фортеці Кодак (форпосту Речі Посполитої на українських землях у 17 ст.) отримало спочатку назву Катеринослав (може, на честь імператриці Катерини ІІ, а може, й на честь святої великомучениці Катерини Олександрійської – бо в ті часи було не прийнято називати міста на честь живих осіб, хай і найвищих). Під час існування Української Народної Республіки (1918-1919) місто носило ім’я Січеслав, і лише в 1925 році було вкотре перейменоване на честь Григорія Петровського. Хто такий? Сумніваюсь, що і в самому «Дніпрі» про такого багато знають. Ну, то пориємося у віртуальних енциклопедіях. Ось що про людину, ім’я якої носить в своєму серці один з найбільших в Україні обласних центрів, каже Вікіпедія: « Григорий Иванович Петровский (23 января (4 февраля) 1878 – 9 января 1958) – русский революционер, советский партийный и государственный деятель. Петровский был вторым советским наркомом внутренних дел (с 1917 по 1919). ...в 1919 –1936 был председателем ЦИК УССР и, после образования СССР в 1923, одним из сопредседателей ЦИК СССР, представлявшим Украину. ...В честь Г. И. Петровского (и при его жизни) в 1926 г. город Екатеринослав был переименован в Днепропетровск». Ну, не коментуймо, а йдемо далі. В Дніпропетровській області є ще міста Дніпродзержинськ (ну, тут зрозуміло, на чию честь у тому ж 1926 році був перейменований Камєнской (або ж, за іншими джерелами, Камінка) та Орджонікідзе. Орджонікідзе – втілювач радянської ідеї на Кавказі («непосредственно участвовал в свержении правительств в Азербайджане, Армении и Грузии» – та ж Вікіпедія). Маю великі сумніви, що на його честь є міста в тих самих Грузії, Вірменії та Азербайджані. А ось в Україні – є.

Йдемо далі. Але не так детально, бо не вистачить навіть віртуального місця. Отже, багатостраждальна Донецька область – Артемівськ (колишній Бахмут, названий на честь Федора Сергєєва (псевдо – Артьом, уродженець Росії, засновник антиукраїнської Донецько-Криворожської Радянської Республіки у 1918-1919 рр). Дзержинськ (до 1938 р. – Щербіновка), Кіровське (на честь Сергія Кірова, але про нього трохи далі – колишня Крєстовка), Тельманове (на честь німецького комуніста Ернеста Тельмана – його ім’ям увіковічнили засноване у 1897 році німецькими колоністами селище Остгайм («Східний Дім»). Був ще й Торез (а це вже на честь французького комуніста Мориса Тореза – хоч у слободі Олескіївка, згодом – робочому селищі Чистяковське французів не було), але його кілька років тому перейменували в Дружківку.

Запорізька область – райцентр Куйбишеве. Носить в собі ім’я радянського діяча Валеріана Куйбишева, про якого Вікіпедія пише: «В 1930-м стал председателем Госплана СССР. Куйбышев был активным участником составления первых 5-летних планов, форсирования индустриализации и коллективизации, внес свой вклад в создание тоталитарного режима». Що таке «форсована колективізація» в українських селах – коментувати не треба. Чого й казати, гідна людина...

Кіровоградщина. Обласний центр, до того ж географічно майже центр України, названий на честь діяча з ну дуже сумнівними щодо країни діяннями – «В 1927 году он становится первым секретарем обкома ВКП(б). В его ведении строительство Беломорско-Балтийского канала и СЛОН – Соловецкий лагерь особого назначения ОГПУ». Вбивство Кірова 1 грудня 1934 року, як нині вчать підручники з історії, було поштовхом до масових репресій, в тому числі величезної кількості українців. І що, через це місто має носити його ім’я? (До речі, колишній Єлизаветград з 1924 по 1934 роки мав не менш дивну назву – Зинов’євск, потім – Кірово, і з 1939 по нині – Кіровоград). Окрім увіковічення будівельника «Бєломору», козацька земля носить прізвище Ульянова (місто Ульяновка).

Луганська область. Тут є позитив принаймні в тому, що колишньому Ворошиловграду повернене його до-радянське ім’я. До речі, іменем Клима Ворошилова місто перейменовували двічі (під час опали в радянську добу Ворошиловград ненадовго знову ставав Луганськом). Нині на Луганщині увіковічений все той же Кіров (місто Кіровськ), а також полум’яний революціонер Яків Свердлов, який після замаху на Леніна посприяв розгортанню в Росії (відповідно, й на Україні) «червоного терору». Луганський Свердловськ лежить неподалік від кордону з Росією – в якій свій великий обласний центр Свердловськ давно перейменували на Єкатеринбург.

Одеська область. Тут відоме місто-порт, засноване в 18 столітті під назвою Бугові Хутори, нині носить в собі ім’я того ж Ульянова-Леніна – Іллічівськ. Ще у південному краї є смт. Комінтернівське. А ще місто Котовськ – на місці села Бірзула, в якому у 1925 році невідомі (можливо, радянські ж спецслужби) вбили лиху людину, грабіжника і революціонера Григорія Котовського. А ще селище Фрунзівка (на честь Михайла Фрунзе, про якого віртуальна енциклопедія пише: «3.12.1920 назначен уполномоченным Реввоенсовета на Украине и командующим вооружёнными силами Украины и Крыма, одновременно избран членом Политбюро ЦК КП(б)У, с февраля 1922 - заместитель председателя СНК УССР. Руководил разгромом Повстанческой армии Н. И. Махно и отряда Ю. О. Тютюнника».

Рівненщина відома своїм Кузнєцовськом – містом атомників. Засноване наприкінці 18 століття село Вараш у 1977 було названо на честь радянського розвідника Миколи Кузнєцова. В окупованому Рівному той вів вдалу розвідницьку діяльність, зокрема, дізнався про підготовку замаху в Тегерані на Сталіна, Рузвельта та Черчилля. Знищив кількох нацистських керівників з німецької адміністрації в Україні. Загинув у бою з вояками УПА, які прийняли радянських диверсантів за німецьких солдат (ті були одягнені в німецькі однострої). Той факт, що «бандерівці» вбили легендарного розвідника, прийнявши його за німця, ніколи б не сплив у радянські часи – та й нині не всім про це відомо.

Крим – то взагалі територія топонімічного геноциду. Тут після депортації татар намагались знищити будь-які згадки про цей народ, і переважній більшості населених пунктів довелось русифікуватися. (Пощастило хіба що Бахчисараю, Джанкою та ще кільком містам). Не чіпляючись вже до нейтральних назв типу Чорноморське, згадаємо ще одне Кіровське (колись – Іслам Терек), а також Леніно (Сім Колодязів) та Совєтський (Ічкі).

Херсонщина відзначилась Цурюпинськом, а колись це було місто з назвою Олешки. У 10-13 століттях тут стояло велике місто Олешшя, а на початку 18 століття 20 років існувала Олесська Січ. Нині історичне місто носить ім’я народного комісара з продовольства (тобто людини, яка прямо керувала сумнозвісною «продразвёрсткой») Олександра Цюрупи.

Завершую перелік міст, які по сей день носять імена діячів, м’яко кажучи, неоднозначних для сучасної України, містом на Чернігівщині з простою назвою Щорс. Колишній хутір Коржівка у 20-х роках став містом Сновськ (за ім’ям річки Снов), а в 1935 році був перейменований на честь уродженця цих місць Миколи Щорса. Трохи з біографії людини, яку зробили культовим героєм за наказом Сталіна (диктатор кинув коротку репліку, нагороджуючи Олександра Довженка орденом Леніна: «За ним долг – украинский Чапаев», і «Чапаєва» швидко створили з доти майже невідомого учасника громадянської війни): «Военный фельдшер российской армии в Первую мировую войну. После возвращения на родину в феврале 1918 г. на свои средства создал вооруженное формирование, в основном из местных крестьян и дезертиров царской армии, базировавшееся в лесах на стыке современных границ Украины, Беларуси и России, после объединения с другими отрядами получившее название Первого украинского советского полка имени Богуна (в дальнейшем дивизия). ...Военными противниками его полка были германские войска и вооруженные силы Украинской народной республики. ... добился значительных успехов в ходе наступления большевистских войск на Киев в начале 1919 года. В феврале 1919 г. назначен большевистским комендантом Киева. В качестве командира дивизии участвовал в наступлении на запад и боях с польскими и украинскими войсками в районе Ровно и Сарны летом 1919 г.»

Приблизно таку топонімічну картину маємо на сьогодні. Це лише міста – що вже казати про вулиці, площі, назви підприємств, які за іменами будівельників комунізму намагаються стати як не світовими, то хоч національними брендами (наприклад, кораблебудівельний завод «Ленінська кузня»). Що можна запропонувати людям, яким здебільшого не до високих матерій номінології? Хіба що найактивнішим з них увірувати в цілющі властивості останньої – і намагатися довести співгромадянам (які через місцеві референдуми і можуть змінити імена своїх малих батьківщин), що жити в містах з їх історичними назвами «крутіше», ніж під покровом радянських вождів, які так і не привели країну до світлого майбутнього.


Підготував Адам Стрижнюк

 

Сторінка 665 з 747

«ПочатокПопередня661662663664665666667668669670НаступнаКінець»
Банер