Репортаж

Тернополянина Артема Комісарчука, колишнього військовослужбовця розформованої героїчної 51-ої окремої механізованої бригади, на рахунку якої звільнення понад двадцять міст Донбасу, Україна пам’ятає ще з 2014-2015 років.

Його, та тоді ще майора, а тепер підполковника Сергія Фураєва вся Україна зустрічала з полону, у який вони потрапили 24 серпня 2014 року під Іловайськом. Понад рік їх утримували у катівнях Донецької СБУ, а у вересні наступного року обміняли на бойовиків.

Син військовослужбовця, Артем пішов на війну добровольцем. Заради захисту України приїхав з-за кордону, де перебував на роботі. Не міг залишатися осторонь, коли на його країну напали. Разом із побратимами брав участь у запеклих боях за визволення міст Луганщини та Донеччини. Прізвище Артема понад 20 разів викреслювали з обмінних списків, кілька десятків разів його виводили на розстріл, били, піддавали тортурам, але це не зламало його дух.

Після полону Артем довго звикав до мирного життя та займався відновленням втраченого у полоні здоров’я. Згодом познайомився із майбутньою дружиною Тетяною, одружився. У шлюбі народилася донечка Януся. Щастю молодого подружжя не було меж. Та попри приємні сімейні клопоти, Артем не забував, що війна не закінчилася. І зібраний рюкзак з усім необхідним спорядженням завжди був напоготові.

"24 лютого 2022 року країна здригнулася від вибухів. Я прокинувся о 5.45 год, й збирався їхати на роботу. На той час працював торговим агентом в одній європейській компанії. Та коли зайшов у соцмережі й побачив, що вся стрічка майорить новинами про початок повномасштабної війни, тихо розбудив дружину, обережно, підбираючи слова, попросив збирати речі, а сам поїхав на заправку, оскільки розумів, що почнеться паливний колапс. Після того, як відвіз їх з донечкою у село, подзвонив на роботу та повідомив, що йду у військкомат. Разом зі мною вирушив і мій директор, з яким згодом потрапили до одного підрозділу. Мене розподілили у 105-ту бригаду ТРО спочатку на посаду стрільця. Попри досвід, набутий у бойових діях 2014 року, довелося знову проходити вишкіл", - відзначив Артем.

Вже під час повномасштабного вторгнення, під час виконання бойового наказу отримав важке поранення ноги, через яке медикам довелося ампутувати кінцівку.

Героя не зламали ані перебування в полоні, ані втрата ноги.

Але, аби бути сильним духом і опорою для п’ятирічної доньки чоловікові потрібна наша із вами підтримка.

"Довге лікування, яке мало б врятувати ногу,закінчилося ампутацією ноги, разом з кульшовим суглобом і частиною тазових кісток. В Артема одразу після поранення була виявлена одна з найскладніших інфекцій, яка стійка до всіх ліків , багато курсів антибіотиків, більше 100 операцій під загальним наркозом і 30 під місцевим, дали лише змогу зменшити її прояв, але вона почала поширюватися вже на таз. Тому після консультації з лікарями зі Львова ми вирішили по рекомендації провести ампутацію, адже інфекція могла призвести до смерті, оскільки ширилася вже по організму. В Львові, після повернення, згідно рішення ВЛК Артема було звільнено з армії. Операція ампутації ноги пройшла дуже складно, стан критично важкий, 11 днів реанімації і життя в підвішеному стані , фрази лікарів «на жаль все тяжко, ми робимо все можливе, але він може померти» просто вибили мене з реальності. Але він повернувся , бо завжди мені це обіцяв, хоч і перед кожною важкою операцією писав мені прощальні слова", - відзначила дружина військового Тетяна Комісарчук.

Зараз захисник продовжу лікування, але з часом на нього чекає реабілітація і протезування, і враховуючи дуже високу і надскладну ампутацію,протез повинен бути поясний (кріпитися лише на поясі, адже куски немає) ну і досить функціональний і комфортний , і він дуже не дешевий.

"Це надскладне протезування, яке можливе за кордоном ,тай й черги на протезування дуже довгі , на жаль, тому ми відкриваємо збір для подальшої співпраці з фондом, який відправить мого чоловіка на протезування в США, коли він буде повністю готовий, де вже пропротезувалися багато хлопців з схожими тяжкими ампутаціями. Ціль приблизна, адже все залежить від результатів по закінченню лікування - 60-70 тисяч доларів тобто, 3 000 000 ГРИВЕНЬ. Я ніколи не збирала кошти для Артема за всі ці роки , оскільки цього не вимагала ситуація, але зараз буду просити Вас допомогти пошвидше повернути мого чоловіка до хоча б напівповноцінного життя, до сімʼї , адже він вже втратив 1 рік в полоні в 2014 році і тепер майже 2 роки в ізоляторі, безліч операцій і страшні пекельні болі. Буду вдячна за репост, за «дружні банки» і будь яку допомогу", - наголосила дружина військового.

Для бажаючих допомогти Артему реквізити нижче:

Банка в шапці профілю «Протезування Артема»

Карта банки :

5375 4112 1810 0068

Комісарчук Тетяна

Карта ПриватБанку :

5168745027643243

Комісарчук Артем

Конверт приват банку має переліміт тому в сторіс є «Конверт» Приват банку

Paypal:

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду