images/stories/logosait_new.jpg

 

Репортаж


Українцям щороку накручують «стрілку»: то за яким часом нам жити?

Середа, 30 жовтня 2013, 06:57

Україна знову живе в зимовому часі. В ніч з суботи на неділю українці перевели стрілки своїх годинників на одну годину назад. Чи будемо й надалі переходити на зимовий час або ж теперішній перехід стане останнім – точної відповіді на це питання на сьогодні немає. Справа в тому, що Кабінет Міністрів раніше виступив з пропозицією скасувати перехід на літній час. Однак українські депутати поки не прийняли відповідний закон, а громадяни України ставляться до такої пропозиції уряду по-різному. Ми вирішили з’ясувати, чи мають дискусії про те, за яким часом жити Україні, політичний підтекст, чи є від цього економія і взагалі – кому від цього стане краще.


Економія від переводу стрілок – вже не аргумент
Не переводити стрілки українські політики закликають вже кілька років. Ось тільки на якому часі – літньому або зимовому – зупинитися, все ніяк не можуть вирішити. За перехід на літній час нардепи в 2011 році проголосували, але потім скасували рішення. Пізніше Кабмін запропонував закріпити зимовий час, але з 1 лютого 2013 року. У зв’язку з проведенням Євро-2012 чиновники пропонували востаннє у 2012 році перейти на літній час для зручності іноземців. Після чого восени країна мала перевести стрілки годинника на годину назад, і жити із цим часом, – уточнили в уряді.

Нагадаємо, що основних аргументів необхідності переходу на «літній» час завжди було два:

– економічна вигода (так вважають, зокрема, у США);

– так звана «якість життя», мається на увазі турбота про населення (про це люблять поговорити в Європі).

Американці непохитно вірять в енергозберігаюче значення переведення стрілок годинника, незважаючи на дослідження своїх же вчених, які довели, що економія електроенергії в масштабах країни становить менше 1 відсотка. Європейські вчені стосовно «економії» налаштовані не настільки оптимістично, але все таки стверджують, що завдяки переведенню стрілок поліпшується якість життя, тому що влітку пізніше темніє.

Але згідно з даними, опублікованими виданням «Der Spiegel», перехід на «літній» час у Європі не зменшує, а збільшує споживання електроенергії на 1-4 відсотки! Цей факт пояснюється зростаючою потребою в опаленні в ранковий прохолодний час і збільшенням потреби в кондиціонерах літніми вечорами.

Годинники втягнули у політичну гру
«Істерія» з переводом стрілок пов’язана з бажанням бути схожими на росіян, – переконаний Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента». «Дискусія починалася з того, що частина депутатів Партії регіонів, яка висувала ініціативу закріплення одного часу, просто копіювала російський досвід (Росія в жовтні 2011 року вже не переводила годинники). Така психологія наших проросійських сил: Україні все потрібно робити так, як роблять у Росії», – вважає політолог.

Також вбачає у переведенні стрілок політичну гру і екс-міністр економіки, президент Центру ринкових реформ Володимир Лановий. «Починається гра «у дурачка»: підкидають тему, а потім навколо неї розгортають дискусії та суперечки. Наприклад, говорять, що якщо ми будемо в одному часовому поясі з Росією – це одне, якщо з Європою – це інше. Нікого в Україні при цьому не цікавить, як це пов’язано з біоритмами, рухом транспорту та іншими обставинами, які ускладнюються в контексті виміру часу», – вважає експерт.

Із впливом переведення стрілок на здоров’я лікарі не визначилися
Найголовніша проблема в переходах на літній і зимовий час – це здоров’я людей. І з цього питання у фахівців також немає однозначної позиції – одні захищають літній час, інші навпаки, жорстко критикують перехід на нього.

Якщо вірити медичній статистиці, то після переходів на літній, втім, як і на зимовий час, лікарі констатують, що до них за допомогою звертається більша кількість пацієнтів, ніж в інші періоди.

Як правило, українці звертаються за медичною допомогою у зв’язку з проблемами з тиском і серцем. Деякі фахівці не пов’язують проблеми зі здоров’ям з переходом на літній час або ж на зимовий. Окремі представники медицини говорять про те, що причинами проблем зі здоров’ям є процеси в організмі, які відбуваються у людини при зміні пір року.

Який час залишити – дискусія триває
В умовах, коли Закарпаття ближче до середньоєвропейського часу, а Луганськ хоче жити за російським часом, щоб уникнути розколу, необхідно зберегти існуючу ситуацію, яка досі влаштовувала і тих, і інших, пише «Наша Батьківщина». Потрібен здоровий консерватизм. Ми звикли жити за зимовим та літнім часом, до цього пристосувалася і країна, і люди. І навколо цієї теми ніколи не було дискусій, зазначають політологи.

Головний критерій у цій ситуації – зручність для людей. Будь-які інші міркування – вторинні. Але, як бачимо, поки що далі розмов чиновники і політики не заходять. А враховуючи те, що в жовтні відбудуться парламентські вибори, тим більше незрозуміло, куди повернуться стрілки на політичних «годинниках» після них.

Дайош тернопільський час!

Легко міркувати про зимовий і літній та інший час, сидячи в Києві. Столиця розташована точно посередині другого часового поясу, і час тут відрізняється від лондонського рівно на дві години, хвилина в хвилину, і рівно на одну годину від середньоєвропейського часу. Але Україна – велика країна. Який час не встанови в Києві – літній, зимовий, московський, хоч пекінський – одночасно донецьким і ужгородським жителям не догодити. Відстань між ними 1300 км, і коли в Донецьку вже розвиднілось, в Ужгороді ще темрява очі коле.

Свого часу тодішній міністр надзвичайних ситуацій Віктор Балога запропонував час у Донецьку перевести на півгодини вперед, в Ужгороді – на півгодини назад. Але як тоді бути в Полтаві чи Тернополі? Перша на півдорозі від Києва до Донецька, другий на півдорозі до Ужгорода. Ось якби полтавчан будили вранці на 15 хвилин раніше, а тернополянам дали б поспати ще чверть годинки, тоді це була б справжня турбота про народ, а не тільки про донецьких і ужгородських. З чого раптом їм такі переваги? Тому що сам Балога з Ужгорода, а президент із Донецька? Так недовго і країну розколоти, причому не на Схід і Захід, а вщент. Якщо вже вводити справедливий час, він має бути справедливим для всіх. У Сумах – сумський, у Тернополі – тернопільський, у Кривому Розі – криворізький. І не треба боятися, що в країні настане хаос. Він уже давно настав!

Це цікаво

* Із більш ніж 200 країн у світі тільки в 82-х практикують переведення стрілок годинника.

* Першими у світі за допомогою «літнього» часу в 1908 році подовжили світловий день англійці. Прагматичні британці в такий спосіб хотіли заощадити на свічках: тамтешні економісти підрахували, що часове зрушення «подарує» середньостатистичній родині додаткові чотири свічки за місяць.

* Уперше процедуру переходу на «літній» час українці випробували на собі у складі СРСР 1 квітня 1981 року.

* У Росії є місце, де стрілки годинника не переводилися ніколи. Це – Центр керування космічними польотами в підмосковному Корольові.

* Незважаючи на те, що в Китаї п’ять часових поясів, час по всій країні один – пекінський.

* Відмовитися від переведення годинникових стрілок можна й у межах однієї держави. У США, наприклад, від нього відмовилися штат Арізона, Гаваї і навіть окремі райони Індіани.

* Перед переходом на «літній» час 18 березня 2002 року 5 тисяч громадян Ірландії надіслали петицію уряду з вимогою переведення стрілок годинника не на 1 годину, а на цілих 9! Причиною дивної вимоги став чемпіонат світу з футболу, що відбувався у Японії й Кореї.

* За всю історію Японії, яка славиться найбільшою тривалістю життя, стрілки годинника в цій країні не переводили жодного разу.


Підготував Адам Стрижнюк

 

Масштабні проекти у Тернополі: гроші, здоров’я і антистрес

Вівторок, 29 жовтня 2013, 08:48

З 7 листопада тренінгова компанія «O.Vitta» започатковує в Тернополі масштабний навчальний проект. Його мета допомогти людям розпочати свій бізнес, організувати робочий колектив, скинути зайву вагу і влаштувати своє особисте життя. Подавати заявки може кожен охочий за адресою http://www.ovitta.com

 

Варто врахувати тільки те, що проект розрахований лише на дорослих. Згодом організатори проведуть кастинг і з тих людей, які його пройдуть, сформують декілька навчальних груп.

«Треба вчитися»

Кожна з груп буде три місяці займатися в одній із тренінгових категорій: «Школа здорового харчування», «Бізнес-школа», «Корпоративна освіта» та «Антистрес». Під час занять дорослі учні тренінгів будуть проходити теоретичні та практичні заняття, будуть спілкуватися з тренером та між собою, розповідати про досягненні результати, робити висновки та ламати стереотипи.

-          Тим людям, які справді хочуть змінити своє життя і прийдуть до нас на заняття, я обіцяю, що вони побачать реальний результат, - каже тренер компанії «O.Vitta» Микола Сапсан. – Адже чимало з нас розчаровані певними обставинами, напружені, знервовані, виснажені і хочуть щось змінити у своєму житті. В когось немає достойної, стабільної роботи і йому потрібні гроші, хтось прагне гарно виглядати, бути струнким та красивим, але не може навчитися правильно харчуватись, хтось не може побудувати своє особисте життя і знаходиться на грані стресу. А вихід із цього становища дуже простий. Треба вчитися. Вчитися керувати своїм життям, своїми думками, вчинками, словами.

«Знання переростають у звички»

За словами Миколи Сапсана, як показує практика, якщо людина добре засвоює певні знання і застосовує їх на практиці, то через деякий час вони переростають у звички. А вже ці звички стають нашим новим життям.

Наприклад, ніхто не народжується водієм. Щоб навчитися керувати машиною потрібно закінчити автошколу. Через деякий час набуті в автошколі знання переростають у звичку. І людина може керувати машиною навіть не задумуючись над деяким нюансами. Вона просто це вміє і все. А значить, щоб стати струнким треба навчитися правильно харчуватися. Через три місяці ці нові знання переростуть у звички і ви продовжуватимете харчуватися за уже виробленою схемою і більш ніколи не набиратимете ваги. Так же ці знання допоможуть і тим, то прагне знайти достойну роботу, організувати наявний робочий колектив або відкрити свій бізнес. Адже мільйонерами не народжуються. Ними стають після багатьох років виснажливої роботи і десятків провалів. Після цього відбувається набуття певних знань. А вони переростають у звичку бути мільйонером. Ви ці знання зможете здобути лише за три місяці. Після цього ви почнете дивитися на світ очима майбутнього мільйонера. Цим ви підвищите цінність своєї праці в очах роботодавця або зможете відкрити свій власний бізнес.

Для більш детальнішої інформації про кастинги та тренінги звертайтесь за телефоном (067) 351-82-18. Або заходьте на сайт компанії www.ovitta.com.

 

Перелік проектів:

Проект «Антистрес»

Допоможе вам вирішити проблеми вічно поганого настрою, нервових зривів, конфліктів з близькими і рідними. Такий семінар дозволить Вам збагнути причини роздратування і депресії, дослідити роботу людської психіки та навчитись постійно отримувати натхнення і задоволення від життя.

 

Проект «Школа здорового харчування»

З його допомогою ви отримаєте чудову фігуру і вміння правильно харчуватись. Дієти та голодування – це не вихід. Це короткотермінові дії, які не рятують людину від подальшого набирання зайвої ваги. Досвідчені тренери Галина Жеграй та Надія Охват завдяки авторській програмі корекції ваги та фігури допоможуть усім учасникам школи привести себе в належну форму і навчитися її підтримувати, змінити відношення до себе і свого життя.

 

Проект «Бізнес-школа»

Пройшовши цей проект ви збагатитеся необхідними навиками і компетенцією для того, 1щоб потенційно забезпечити себе достойним доходом. Найчастіше, ми ототожнюємо поняття «робота» з поняттям «дохід». Сьогодні, у часи інформаційної епохи, ці категорії зовсім різні. Основне – зрозуміти, чого ви хочете, коли, навіщо і як. Усі випускники школи рекомендуються роботодавцям.

 

Проект  «Корпоративна освіта»

Цей проект спрямований для підвищення ефективності і прискорення Вашої підприємницької діяльності. Допомагає компаніям та їх керівникам підвищувати ефективність бізнесу та ефективно керувати найціннішим з ресурсів – людьми. Для бізнес-команди дуже важливі регулярні тренування, щоб досягати більшого і стати ефективнішою. Ми даємо механізми, які допоможуть їм значно підвищити свою продуктивність, сформувати правильні цілі, модель поведінки та командний дух.

 

Соцопитування:Безпритульні тварини:рятувати чи вбивати?

Вівторок, 22 жовтня 2013, 10:41

Ми проходимо повз них щодня. Хтось спиняється голубить і підгодовує, хтось не помічає, а хтось кривдить. Безпритульні собаки – це проблема, що стосується всіх і її актуальність неможна заперечувати. Тож поки влада вирішує що робити, люди висловлюють свою думку.


Володимир, 60 років, підприємець:

Це проблема, особливо для самих тварин. А особисто мені здається, що вони не несуть небезпеки, багато з них стерилізовані, а отже менш агресивні. Вони не кусаються і не нападають. Та й сьогодні ситуація вже стабілізується і немає особливого ажіотажу довкола даної теми. Я тварин люблю, і сам маю собаку, тому щодо їх знищення категорично проти.






Галина, 33 роки, працівниця залізниці:

Вбивати звісно їх не варто, але треба тримати подалі від громадських місць. Ми ж не можемо бути впевнені у тому, що вони не нападуть. Я боюсь за себе та за свою дитину, адже чула багато випадків коли собаки кусають людей, а деколи кидаються навіть зграями. Потрібно щоб влада цим зайнялась. Але їх напевно це не дуже хвилює.






Оксана, 19 років, студентка:

В нас, так само як і в інших країнах, вони є на кожному кроці. Я дуже жалію таких тварин, адже це самі люди викидають їх на вулицю. Тобто можна сказати самі собі створюють проблеми. І хоч я чула досить багато випадків коли собаки кидаються на людей, та це не привід їх труїти як робили на початку літа. Тварини тоді помирали в страшних муках на очах у дітей






Ольга, 64 роки, дезінфектор:

Така проблема є, і дуже серйозна. Я з цим добре знайома, адже часто стикаюсь у ході своєї роботи. Відвідую багато об’єктів і собак там дуже багато. Особливо проблемним є Новий Світ, там їх купа. Потрібно звісно будувати якісь притулки, я відвідую багато служб з цього приводу але мене там просто не чують.






Оксана, 25 років, безробітна:

Я думаю, що їх треба знищувати, оскільки вони є загрозою для міста. Купа випадків коли вони нападають без причини, і це страшно. Іншого виходу, наразі, я просто не бачу.







Борис, 53 роки, електрик:

Та вони ж нікому нічого поганого не роблять, їх підгодовують. Та й напевне в кожному дворі знайдеться собаку чи кіт, який не має господарів, але всі його люблять і вважають своїм. Тому це не першочергова проблема на сьогоднішній день.







Тетяна, 38 років, вчителька:

Якщо чесно я не дуже добре ставлюсь до тварин які не мають господаря, адже за них ніхто не несе відповідальність, а це страшно щоразу проходити повз зграї псів і молитись щоб тебе не вкусили. Звичайно їх шкода і треба виділяти гроші на притулки, як це роблять в усіх цивілізованих країнах, але в нас така держава, що гроші витрачають на усе, окрім того що справді потрібне. А в нас між іншим не те що тваринам, людям жити ніде.






Юля, 18 років, студентка:

Останнім часом таких тварин все менше, мені з одного боку дуже шкода їх, але з іншого – є багато агресивних собак. Мене цього року навіть вкусила одна з них. Думаю влада має дбати про братів наших менших, але водночас і думати про безпеку громадян







Марія, 20 років, студентка:

Питання є досить актуальним сьогодні не лише у нашому місті, але й по всій Україні. Я дуже люблю тварин, і навіть часто підгодовую їх. На мою думку їх ні в якому разі не потрібно вбивати чи отруювати, просто треба серйозно зайнятись цією справою, адже вони самі не можуть себе захистити.






Оксана, 34 роки продавець:

Я маю двох дітей і мені страшно через те, що собаки так просто блукають містом. Загроза є, тому хотілося б щоб будували притулки для безхатніх тварин, однак це вже щось таке із області фантастики. Але й присипляти, якось не гуманно та в крайньому випадку це буде хоч якимось виходом.







Питання як рятуватись від безпритульних тварин поділило наше місто на два табори, кожен з яких має вагомі аргументи. Бродячі собаки і коти, хоч і не прикрашають наше місто, та вини їхньої у цьому немає. І поки грошей на нові притулки не виділили, нам залишається лише бути гуманними та пам’ятати слова А.Екзюпері які знаємо з дитинства «Ти назавжди береш відповідальність за тих, кого приручив».

Віка Загнетова

 

Безпритульні собаки: вбивати чи рятувати?

Вівторок, 22 жовтня 2013, 07:23


Те, що собака друг людини, доведено давно. Собака вірно служить нам, виконуючи різноманітні функції: стереже худобу на пасовищах, охороняє обійстя, квартири, бере участь у воєнних операціях, допомагає під час санітарних і пошукових заходів, приходить на допомогу людям у воді, служить поводирем для незрячих, тішить своєю присутністю дітей і рятує від самотності одиноких людей. Тому й любимо ми собак. Щоправда, домашніх.

А яку любов ми даруємо безпритульним псам, яких щодня бачимо поодинці і зграями у дворах багатоповерхівок, новобудов, місцях роздрібної торгівлі та навіть біля головних воріт Тернополя – залізничного вокзалу? Чи так само з любов’ю піклуємося про них?

Показник собачої кусючості – найвищий у Європі

Наша подальша розмова про собак, котрі живуть на вулиці, тобто про бездомних і бродячих. За визначенням, бездомні – це ті, які з волі випадку опинилися на вулиці або їх викинули з дому господарі. Бродячі ж народилися на вулиці й ніколи не знали господаря.

За часів СРСР проблему безпритульних чотириногих намагалися вирішувати комунальні служби. За одного впійманого ловець отримував 1 карбованець 20 копійок. Тварин умертвляли в герметичному кузові автомобіля за допомогою газу або ін’єкції дитиліну (препарат для внутрішньовенного і внутрішньом’язового введення. Викликає блокаду нервово-м’язової передачі. – А.С.), унаслідок чого пес задихався. Трупи спалювали на спеціальних підприємствах. До винищення братів наших менших залучали мисливців. Напередодні Олімпійських ігор 1980 року, за даними захисників тварин, у Москві знищили майже всіх бродячих собак. На критику заходу, звісно, не реагували.

Україна як незалежна держава, задекларувавши свій намір інтегруватися до європейської та світової спільноти, має дотримуватися відповідних стандартів у всіх сферах життєдіяльності, у тому числі й у ставленні до безпритульних чотириногих. 2006 року Верховна Рада ухвалила закон, що забороняє жорстоке поводження з тваринами й передбачає гуманні способи регулювання їхньої кількості, такі само, як і в країнах Євросоюзу. Проте ухвалення закону, який цілком відповідає світовим стандартам, на жаль, не позбавило українські міста від безпритульних тварин. По суті, на сьогодні ситуація вийшла з-під контролю.

І це при тому, що бездомні собаки є однією із загроз розповсюдження сказу й інших захворювань, інфікування ними людей. Для попередження загрози зараження потрібно вакцинувати чотириногих не рідше одного разу на рік. Чи робиться це в нашій країні, запитання, напевно, риторичне. Особливо з огляду на те, що показник собачої кусючості в Україні – 224 потерпілих на 100 тис. осіб – найвищий у Європі. До того ж кількість бездомних псів стрімко зростає, і убезпечитися від нападу можна, тільки якщо розраховувати на власні сили.

У місцевих бюджетах, кажуть чиновники, просто немає грошей для запровадження практики гуманного зменшення кількості бродячих собак, тобто їхньої стерилізації. Це красномовно засвідчує приклад Києва: 2007 року столична влада, широко афішуючи свою любов до братів наших менших, пообіцяла виділити 76 мільйонів гривень на реалізацію Київської міської програми регулювання кількості бездомних тварин гуманними методами. Проблему планувалося розв’язати саме до проведення в столиці Євро-2012.

П’ять років поспіль тамтешня влада твердила, що бродячих псів нейтралізує стерилізація та хвалилася тим, що їхня кастрація триває повним ходом. Та минав час, а в столиці, як і раніше, так і не видно стерилізованих псів з червоними або синіми нашийниками. До того ж чотириногих бродяг і без підрахунку явно побільшало.

Згідно зі статистичними даними КП «Центр ідентифікації тварин», за 2008 рік стерилізацію пройшли тільки 965 тварин, у 2009 – 1638, у 2010 – 1652, у 2011 році на сьогодні простерилізовано 946 тварин. Але скільки їх загалом у Києві – 30 тис. чи не більше 3 тис., точної кількості назвати не може ніхто. На що витратили гроші, яких було достатньо для спорудження з нуля десятка притулків і оперування тисяч собак, можна лише здогадуватися. Тим часом ситуація в столиці погіршується день у день. А чи працює задекларована «собача» програма? Мабуть, вона – сама по собі, а місто і громадяни – аналогічно.

24 лютого минулого року Україна шокувала Європу під час прес-конференції у Варшаві. Міжнародний фонд захисту тварин «Viva!», Польське товариство із запобігання жорстокому поводженню з тваринами «TOZ» та Асоціація зоозахисних організацій України, котру представляли громадські організації Києва, Харкова, Борислава, Сум, Миколаєва й Одеси, мали можливість ознайомитись із матеріалами, наданими представниками українських зоозахисних організацій. Доповіді, відео- та фотоматеріали свідчать про жорстокість і насильство по відношенню до бездомних, домашніх і диких тварин в Україні.

Заслухавши всі доповіді, переглянувши всі відео- та фотодокументи, польські колеги заявили:

«Ми глибоко шоковані і приголомшені. Ми висловлюємо свій протест проти необґрунтованих і жорстоких убивств тварин в Україні. Це не примха і не розкіш, а вимога й обов’язкова умова для людини – гуманно ставитися до тварин. У ХХІ столітті ми маємо всі складові гуманного розв’язання проблеми: стерилізація, кастрація, чипірування, усиновлення, створення притулків для тварин. Все має бути зроблено за підтримки місцевих органів влади і держави. Гроші, які вони збирають для ескадронів смерті, можуть бути використані для такого розв’язання проблеми. Це злочин не лише проти тварин, а й проти людства. Ми не згодні, щоб чемпіонати були приводом для масових убивств собак».

На жаль, не всіх наших громадян та можновладців цікавить проблема гуманного ставлення до тварин, у тому числі до безпритульних. Проте є закон, що встановлює міру покарання за жорстоке ставлення до них. Кримінальний кодекс України, розділ ХІІ «Злочин проти громадського порядку та моральності» передбачає кримінальну відповідальність за жорстоке поводження з тваринами (ст. 229), а також приховування чи перекручування відомостей про екологічний стан або захворюваність населення (ст. 238). Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21.02.2006 №3347-IIV вимагає, щоб регулювання чисельності диких тварин і тварин, котрі не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини, здійснювалося методами біостерилізації.

Інстинкт збереження і зміцнення популяції

Масове відловлювання та відстрілювання собак миттєво призводить до сплеску їх народжуваності. Що більше собак забрати з вулиці, то більше їх невдовзі з’явиться. З одного боку, тварини інстинктивно відчувають загрозу для існування виду й розмножуються з потрійною силою. З іншого – собаки, які залишилися, краще харчуються, тому в період «собачих весіль» ситі та здорові тварини дають краще потомство.

Якщо забрати з вулиці всіх собак і котів, їхнє місце обов’язково займуть якісь інші тварини. Наприклад, пацюки. Вчені з’ясували, що запах сечі котів і собак має пригнічувати гризунів. Під Петербургом стоїть пам’ятник… коту. Після Великої Вітчизняної війни, коли кількість пацюків зросла до катастрофічної, у місто буквально ешелонами завозили пухнастих мисливців. Минув певний час і вони успішно впоралися з поставленим завданням, врятувавши Північну Пальміру від нашестя гризунів. Водночас уже не раз було помічено: міста, які приймали міжнародні чемпіонати чи олімпіади, і через це в них масово знищували всіх безпритульних тварин, через 2-3 роки зазнавали страшної навали щурів.

Утім варто знати, що міські собаки й їхні заміські родичі, котрі облюбували смітники, мисливські угіддя тощо, належать до різних психологічних груп тварин. Перші орієнтовані на людей, вони інтуїтивно чудово розуміють людську поведінку, вміють випрошувати їжу та пристойно поводитися. Другі, здичавілі, орієнтовані виключно на свою зграю. До homo sapiens налаштовані агресивно. Тож здебільшого нападають на людей собаки на околицях міст, переважно взимку, коли зграї в пошуках корму підбираються ближче до населених пунктів і коли міські родичі не дають чужинцям проникати на зайняту ними територію. Висновок: безконтрольне виловлювання міських собак звільняє місце для агресивних, здичавілих тварин.

Стратегія загальноміської стерилізації повинна передбачати, що собаки з певної території мають бути спіймані, стерилізовані, потім утримуватися в певному місці декілька днів (це, за рекомендацією ветеринарів, необхідно для ефективного загоєння рани) та випущені на ту саму територію, де вони спокійно й мирно житимуть серед людей, приносячи певну користь.

Чи так все відбувається у нас?

Ми раніше уже згадували про тернополянина Леоніда, який полюбляє ранкові пробіжки. Але одного дня все пішло за іншим планом: раптово на самотнього бігуна накинулася зграя безпритульних собак. За словами співрозмовника, як тільки-но собаки почали гавкати, він зупинився, аби не провокувати тварин. Ті підбігли, шарпонули його раз-другий за штани і відійшли. Чоловік вирішив продовжити пробіжку, але виявилося, що собаки відійшли зовсім недалеко, тож побачивши біг Леоніда, кинулися вслід. Тернополянину нічого іншого не залишалося, як стрибати через дротяний пліт у приватному секторі міста. Стрибок хоча й був вдалим, зате з приземленням не пощастило: як результат – вивих руки і її вправляння під загальним наркозом.

До речі, за словами пана Леоніда, його поклали в палату, в якій уже було двоє постраждалих від собак: молодий хлопець, якого «чотирилапі друзі» підстерегли на території залізничного вокзалу, і 80-літній пенсіонер, який став жертвою тварин у районі вулиці Збаразької.

Чи така історія – поодинока в Тернополі? І чи тільки в Тернополі?

А це означає, що на державному рівні у нас нібито виділяються кошти на вилов і стерилізацію бродячих тварин, а фактично ж усі ці гроші йдуть на зовсім інші потреби. Причому, аж ніяк не собачі. Тож мусимо звикнутися з ідеєю, що жити-не тужити нам з бездомними тваринами. І в такому разі залишається єдине: навчитися, як правильно із ними співжити, аби ніхто не став жертвою – ні ми, ні вони.


Адам Стрижнюк

Якщо нападає собака/зграя безпритульних собак...

Собака, безумовно, друг людини, але часом трапляється, що цей друг перетворюється на ворога і нападає. Бродячі собаки живуть не поодинці, а зграєю. Це означає, що при нападі на людину, як правило, її атакують одразу декілька особин з різних сторін. Напад навіть однієї «хазяйської» невеличкої за розміром собаки може принести багато серйозних травм людині, що вже казати про зграю безпритульних тварин. Як бути в такому випадку? Що робити, якщо вас або вашу дитину вкусив пес? Ті, хто став жертвою агресивної тварини, не завжди знають, як вести себе в подібних ситуаціях.

Перш за все, уникайте тих місць, де можлива зустріч з ними. У бродячих собак, як правило, існує чіткий розподіл території проживання. Особливо намагайтеся уникнути зустрічі з ними в період сильного голоду, тобто взимку, а також у періоди розмноження та вигодовування цуценят, що відбувається переважно навесні та на початку літа.

Безпритульна тварина може напасти через те, що відчує чужинця на своїй території. Собака на повідку може проявити агресію, захищаючи господаря. В якості подразника в тому і в іншому випадку будуть виступати ваші жести руками, гучний голос, стрімкі кроки. Попросіть господаря заспокоїти вихованця, а якщо собака безпритульна, самі скомандуйте «Фу!». Не повертайтеся спиною до гарчащої собаки і ні в якому разі не відводьте погляд.

Зберігайте зовнішній спокій – тварини відчувають вашу паніку. Ніколи не намагайтеся тікати від собак, адже вони бігають в кілька разів швидше людини. Тим більше, якщо ви побіжите, то остаточно затвердите роль жертви. Не падайте на землю. Оскальте зуби і голосно заричіть, не відводячи від собаки очей. Якщо це безпритульний пес, швидше за все, він гарчить або переслідує вас тільки для того, щоб зігнати зі своєї території. Повільно, не відриваючи погляду, постарайтеся залишити це місце.

Якщо ви побачили, що на вас мчить собака, візьміть в руку жменю піску чи землі. Коли вона підбіжить, киньте в очі. Так само, до речі, роблять і при нападі людини. Якщо собака ще далеко від вас, постарайтеся залізти на дерево. Поруч виявилася водойма? Сміливо заходьте у воду і відпливіть від берега. Швидше за все, собака теж пірне у воду, але вкусити під час плавання не зможе. Опинившись у воді або на дереві, кличте на допомогу.

Собака, яку нацькували спеціально, становить для людини особливу небезпеку. Вони нападають блискавично, збиваючи з ніг. В цьому випадку врятуватися можна, тільки заподіявши біль тварині. Справа в тому, що якщо цього не зробите ви – вам зашкодить пес. Озбройтеся палицею і в момент нападу, коли тіло собаки витягнеться, вдарте під ребра. Якщо палиці не знайшлося, доведеться бити ногами. Вдаючись до цієї, на жаль, далеко не гуманної міри захисту, важливо усвідомлювати, що якщо не ви перший заподієте нацькованній собаці біль, то вона може вас загризти. Якщо ви будете вести себе не як жертва, а як нападник, інстинкт самозбереження тварини повинен взяти гору.

Якщо собака все ж таки вкусила вас...

Гострі собачі ікла можуть завдати досить серйозних ушкоджень не тільки шкірним покривам людини, а й судинам, нервам, сухожиллям і навіть кісткам. Небезпечне також попадання в рану слини собаки, адже вона містить безліч бактерій, які починають швидко розвиватися в місці укусу і призводять до розвитку ранової інфекції.

Тому медики рекомендують не намагатися відразу ж після укусу зупинити кровотечу (якщо, звичайно, вона не дуже сильна). Треба дати слині тварини разом з кров'ю вийти з рани. Потім місце укусу варто промити господарським милом (воно допоможе боротися з вірусом сказу), а потім обробити перекисом водню, 3%-ним розчином.

Йод, зеленку або спирт для припікання самого ушкодження краще не використовувати, щоб не обпалити відкриті тканини тіла. А ось шкіру навколо рани йодом змазати потрібно, після накласти стерильну пов'язку і обов'язково відразу ж звернутися до лікарні.

Навіть якщо ви не сумніваєтеся, що укусив вас пес не хворий сказом і щеплений своїм господарем, нехтувати візитом до лікаря не варто. Тільки фахівець здатний правильно обробити місце укусу, щоб воно не було інфіковано мікробами, при необхідності зашити рану, щоб вона краще зросталася і згодом не утворилися некрасиві рубці.

Якщо ж вас вкусила бездомна собака або її власник не встановлений, доведеться пройти курс ін'єкцій від сказу. Боятися цього не варто, ті часи, коли потерпілому від зубів собаки робили 40 уколів у живіт, пройшли. Сьогодні в ходу зовсім інші препарати і можна обійтися набагато меншою кількістю ін'єкцій.

Якщо ви знаєте, кому належить тварина, яка вас вкусила і маєте намір стягнути з її власника заподіяну вам шкоду та збитки, безпосередньо після інциденту необхідно звернутися в лікарню, де вам, крім медичної допомоги, допоможуть ще й зафіксувати факт нападу, а також визначити ступінь тяжкості завданої травми. У подальшому відповідні довідки стануть доказовою базою для судового позову. При цьому саме ступінь тяжкості нанесеної травми буде враховуватися при визначенні розміру матеріального відшкодування. Бажано, щоб знайшлися свідки. І лише після того, як вам нададуть допомогу, необхідно звернутися в міліцію з відповідною заявою. Наступний етап – суд. І в судовому процесі слід обов'язково заявити вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Що ж загрожує за «покусане» здоров'я?

Відповідальність за порушення порядку утримання собак або інших тварин прописана в Кодексі України про адміністративні правопорушення. Проте ст. 154 КУпАП передбачає лише незначний штраф, навіть якщо таке порушення спричинило заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну. Розмір штрафу буде коливатися від 3 до 5 неоподатковуваних податком мінімумів, що дорівнює сумі в 51 і 85 грн. При цьому на розсуд суду тварина може бути конфіскована. Погодьтеся, мізерна плата за покалічене чуже здоров'я і вимотані нерви. Мабуть, це одна з причин, через яку власники собак нехтують дотриманням правил утримання своїх вихованців.


А ви харчуєтесь правильно?

Середа, 16 жовтня 2013, 11:00

Ми те, що ми їмо. Як би банально не звучала ця фраза, але це справді так. Начебто здоровий спосіб життя сьогодні у моді, а про користь здорової їжі знають усі. Але ж знати і виконувати - це різні речі. Саме тому, ми вирішили визначити чи дотримуються правил раціонального харчування у нашому місті.

 

 


Оксана, 39 років тренер-консультант:

Я намагаюсь, але не завжди виходить. Однак у мене є двоє дітей які правильно харчуються, і можу вам сказати, що купити свіжі овочі, курячу грудку, та перепелині яйця – досить дороге задоволення. Та це виправдовує себе.

 

 

 

 

 

 


Олександра, 62 роки, пенсіонер:

Я веду здоровий спосіб життя, і харчування це одна з найголовніших його складових. Завжди слідкую за тим, що я їм. Недарма у Іспанії та Японії люди живуть довше,  вони уже давно зрозуміли цю просту істину. А у нас нажаль,  найбільше страждає молодь яка потрапляє під вплив фаст-фудів.

 

 

 

 

 


Вадим, 44 роки, журналіст:

Звичайно я дотримуюсь правильного харчування, і гадаю що воно б’є по кишені не менше ніж неправильне. А перейти до здорової їжі дуже легко, ось мій спосіб: сьогодні ви вживаєте «шкідливу їжу» , а завтра ні. Все досить просто.

 

 

 

 

 

 


Оксана, 23 роки, педагог:

Пробую, але не завжди виходить дотримуватись. То часу немає і доводиться перекушувати чимось не корисним, то просто хочеться себе побалувати. Відлякує й та думка, що це дорогувато, та на здоров’ї краще не економити. Взагалі, думаю що при переході на таке харчування дискомфорт відчувається лише перші тижні, та невдовзі це стає звичкою. Тому потрібно просто змусити себе на перших парах.

 

 

 

 

 


Сергій, 41 рік:

Все залежить від того, хто і що вважає здоровим харчуванням. Я, наприклад, не вживаю фаст-фуду і намагаюсь їсти корисну їжу, але завжди знайдеться той хто заперечить і скаже, що мій раціон не такий яким повинен бути. Тож кожен сам для себе повинен вирішувати що йому їсти.

 

 

 

 

 

 

Віра, 57 років, вчителька:

Звичайно що дотримуюсь, адже я вже в такому  віці коли це необхідно. Можливо комусь і здасться дорогим таке харчування, але ж це не привід їсти все підряд. До того ж у мене є дача і на ній я вирощую усе необхідне, тому в матеріальному плані не відчуваю мінусів у вживанні корисної їжі, ну а про те, що це добре впливає на організм думаю не варто і згадувати, все і без того зрозуміло.

 

 

 

 

 


Тарас, 25 років, електрослюсар:

Не дуже правильно харчуюсь, а причиною цьому є нестача часу і грошей, адже мені здається що це дуже дорого. Звісно,я чув про користь такого харчування , але поки якось не виходить.

 

 

 

 

 

 

 


Тетяна, 18 років, студентка:

Не завжди дотримуюсь, але принаймні намагаюсь. Це дуже корисно, здоров’я і фігура підтримуються у відмінному стані. Думаю знайти натуральні продукти не легко, але якщо є бажання то усе можливо.

 

 

 

 

 

 

Юрій, 25 років, адміністратор:

Ну я намагаюсь їсти якомога більше овочів та фруктів, і раджу усім так робити. Тоді почуваєш себе набагато здоровішим і енергійнішим. Також, це допомагає уникнути багатьох хвороб. Тому бажаю усім правильно харчуватись.

 

 

 

 

 

 


Галина, 53 роки, інженер:

Переважно їм здорову їжу, на мою думку це не лише покращує стан організму, але також допомагає зекономити, адже якщо замінити усі некорисні продукти, на корисні вийде набагато дешевше. А для тих хто має села чи дачі це узагалі найоптимальніший варіант.

 


 

 

 

 

Збалансоване, здорове харчування - це ключ до прекрасного самопочуття та довголіття. Попри стереотипи, що це дорого і несмачно, варто все ж таки спробувати. Головне переходити до здорової їжі поступово, день за днем виключаючи «шкідливі» продукти. Невдовзі це стане корисною звичкою, а ваш організм буде вдячний за проявлену турботу.

 

Віка Загнетова

 

Сторінка 1452 з 1463

«ПочатокПопередня1451145214531454145514561457145814591460НаступнаКінець»
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер

вугілля і дрова

Банер