Репортаж

Цьогоріч дійство отримало назву «Ватра Єднання» та зібрало понад 12 тисяч людей — лемків та їхніх нащадків із різних куточків України й з-за кордону, військовослужбовців, духовенство, громадських і культурних діячів.

Для багатьох учасників фестиваль став можливістю повернутися до історії своїх родин, згадати предків, які були змушені залишити Лемківщину, та передати пам’ять про своє походження наступним поколінням.

Зі Львівщини на фестиваль приїхав Іван Чернянський.

Його батьків у 1945 році депортували з Лемківщини на Донбас.

За його словами, родині, яка звикла до гір, було важко пристосуватися до нових умов.

Згодом батьки почали повертатися на захід, сподіваючись одного дня потрапити на рідну землю, однак кордон уже був закритий, тому вони оселилися на Львівщині.

Сам Іван Чернянський активніше вивчати своє походження почав у 1990-х роках.

Чоловік розповідає, що раніше люди нерідко соромилися говорити про своє лемківське коріння, однак із часом це змінилося.

Тепер він регулярно відвідує фестиваль у Монастириськах та Лемківську ватру у Ждині.

Традиційно на «Дзвони Лемківщини» приїхав народний депутат України, лідер волонтерського штабу «Українська команда» на Тернопільщині Микола Люшняк.

За його словами, з 2010 року він не пропустив жодного фестивалю лемківської культури, який проводили на Монастирищині.

«Сьогодні тут формується дух нації. Незважаючи на те, скільки ідеологій хотіли його знищити, їм нічого не вдалося. Навпаки, він стає міцнішим, сильнішим і дає дуже сильні паростки», — зазначив Микола Люшняк.

Він розповів, що сам не має лемківського коріння, однак виріс поруч із лемківськими родинами та бачив їхню любов до землі й згуртованість.

«Сьогодні це коло єднання. Ти повинен знати своїх предків. Не в першому, не в другому, не в третьому поколінні, а й далі»,— наголосив Микола Люшняк.

Лемківське коріння має і кардинал, єпископ УГКЦ Микола Бичок. Його бабуся та дідусь по материній лінії походили з Лемківщини.

Кардинал розповів, що відвідував село, де народилася його бабуся і яке нині розташоване на території Польщі.

«Тримати цю пам’ять про наших предків, підтримувати їхню культуру, традицію і, понад усе, віру», — наголосив Микола Бичок.

Саме він очолив літургію, з якої розпочалося дійство. Під час урочистого відкриття фестивалю також поіменно згадали загиблих українських військовослужбовців, які мали лемківське коріння.

Серед гостей фестивалю був і військовослужбовець зі Львівщини Олег Ямелинець.

Його рідних по маминій лінії депортували із села Фльоринка у 1945 році.

У 2022 році чоловік добровольцем став до лав війська, а цього року приїхав на фестиваль під час відпустки.

«У мене завжди в хаті була лемківська мова, лемківські пісні, колядки, на столі була завжди киселиця. Це все з душі, сльози десь — воно якось само находить»,— поділився військовий.

На фестивалі звучали лемківські пісні, гостей знайомили зі звичаями та традиціями.

Виступити на сцені приїхав і ансамбль «Наші гори» з Польщі. Режисерка Лемківської ватри у Ждині Анна Барнат розповіла, що делегація привезла до Монастириськ вогонь із ватри у Ждині.

«Я перший раз у Монастириськах на Ватрі, але захоплена тим, як у вас класно, скільки тут лемків, як гарно розмовляєте між собою, яке чудове у вас вбрання, як стараєтеся оберігати те, що привезли з Лемківщини», — сказала Анна Барнат.

Ювілейні «Дзвони Лемківщини» вкотре об’єднали тисячі людей довкола спільної історії, культури та пам’яті.

Попри депортації та десятиліття далеко від рідних земель, лемківські традиції продовжують жити у піснях, мові, родинних історіях та наступних поколіннях.