Репортаж

Найпочеснішу місію, яку Президент України Петро Порошенко виконав під час нещодавнього візиту до Тернополя — нагородив 31-річного кадрового військового, капітана-артилериста Дмитра Мерзлікіна орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня «за подвиг у боях поблизу Зеленопілля, а також за мужність, високий професіоналізм та вірність присязі», пише "Прес Центр".

Президент зайшов на чай

Оскільки Дмитро змушений пересуватися на милицях і нині перебуває на реабілітації, президент відвідав пораненого офіцера вдома.

– Для мене велика честь нагороджувати воїна, який боронить Батьківщину, – сказав Петро Олексійович, коли вручав орден військовослужбовцеві. – А ваша мужність і героїзм під Зеленопіллям – приклад того, як треба захищати рідний край від ворога.

Для сім’ї Мерзлікіних візит президента був приємною несподіванкою. За чаєм президент і сім’я мужнього воїна розмовляли про здоров’я Дмитра, про перебіг лікування і реабілітації, про ситуацію на сході країни.

Вмілий офіцер

Дмитро Мерзілікін отримав військову освіту, закінчивши Військовий інститут ракетних військ і артилерії імені Богдана Хмельницького Сумського державного університету, проходить військову службу з 2005 року. Одружений, має дворічну доньку.

Війна для нього почалася у червні 2014-го, коли його, військовослужбовця Тернопільського артилерійського підрозділу, мобілізували у складі 24-ої окремої механізованої бригади і відправили на Дніпропетровщину, потім – до Амвросіївки Донецької області, а згодом – під Зеленопілля. Дмитро був командиром самохідно-артилерійської батареї і забезпечував із бійцями супровід особового складу та техніки, а в разі нападу – перекриття артилерійським вогнем.

Як йдеться в офіційних документах, «під час виконання обов`язків у зоні конфлікту забезпечував розташування особового складу та техніки для прикриття підрозділів, котрі були задіяні для несення служби на блокпостах. Завдяки вмілому керівництву Д.Мерзлікіна, вогневими засобами неодноразово були нанесені ефективні удари по противнику, що дало змогу запобігти раптовим нападам сепаратистів. 8 липня 2014 року вогнем батареї було уражено автомобільну колону незаконно створених збройних формувань, яка здійснювала переміщення з н.п. Свердловськ до н.п. Ровеньки».

Страшне поранення під Зеленопіллям

У ніч з 11 на 12 липня, під час виконання бойового завдання, Дмитра поранили. Того дня в район базового пункту мали приїхати дві колони. Перша прибула ще за дня, а друга – о четвертій годині ранку, 12 липня. А вже через 20 хвилин почався обстріл… Тіло Дмитра пронизали десять осколків з «Града», один потрапив у голову, була понівечена права нога…

Життя Дмитрові врятували побратими. Перев’язали джгутом ногу, бо кров не зупинялася, і віднесли подалі від небезпеки – у пшеничне поле. Дмитро час від часу то приходив до тями, то знову втрачав свідомість. До нього долинали голоси побратимів, чув, як вони шукали машину, щоб вивезти поранених з поля бою. І знайшли… У лісосмузі розвантажили «Урал» від боєприпасів і ним доправили поранених на молочнотоварну ферму в Зеленопіллі. Там були лікарі, які надавали першу медичну допомогу бійцям і визначали, кого слід у першу чергу транспортувати літаком до шпиталю. Тих, хто отримав легші поранення, вивозили машинами вночі. Дмитро був серед важкопоранених. Їх поклали на «Урал» і повезли в поле, куди по них мав прилетіти гвинтокрил.

– Один боєць із мого екіпажу завжди був поруч, – пригадує капітан. – Коли я приходив до тями, подавав мені воду, затуляв від сонця, щоб не пекло, і просто говорив до мене. Ніколи не забуду крику і стогону воїнів і їхніх слів про те, що нас не заберуть, що ми нікому не потрібні… Але я вірив, що якщо не тепер, то через годину, дві нас обов’язково вивезуть. І за нами прилетіли…

Тридцять операцій і 110 днів виснажливих лікувальних процедур

Дмитро потрапив до Дніпропетровського військового шпиталю, потім його переправили до Київського. У Києві боєць три доби пролежав у реанімації, а коли медикам вдалося стабілізувати його стан, прооперували. У відділенні щелепно-лицьової хірургії Дмитрові витягли з голови осколок – це було те, за що найбільше хвилювалися лікарі. Однак проблеми на цьому не закінчилися. Після вдалої операції на голові у Дмитра почалося зараження і нагноєння понівеченої ноги. Два тижні йому вводили через крапельницю сильні антибіотики, якими спалили внутрішню флору шлунка і кишечника. Постало питання про ампутацію ноги. «Якщо без ноги ти житимеш, то без шлунка і кишечника – ні», – нічого не приховуючи, сказав Дмитрові лікар.

Нагноєння не припинялось, а навпаки, загострювалося. Курс лікування антибіотиками перервали і Дмитра знову прооперували. Ногу вдалося зберегти, але вона продовжувала гноїтися. Операції були одна за другою. Дмитрові поступово зрізали уражені шкіру, м’язи, кістку. Лікарі зі шпиталю звернулися до спеціалістів із Київського інституту імунології. У Дмитра взяли аналізи, перевірили на віруси, що могли спричиняти нагноєння. Тому щоранку забирали на процедури у барокамері, потім знову на перев’язку. Так тривало довгих 110 днів… Весь цей час поруч були або дружина Жанна, або мати і сестра Дмитра, а вдома чекала дворічна донечка Каролінка.

Нині Дмитро Мерзлікін разом із своєю сім’єю у Тернополі, проходить реабілітацію і насолоджується неповторними миттєвостями життя з рідними. З 23 лютого 2015 року він зарахований до списку особового складу Тернопільського обласного військового комісаріату на посаду старшого офіцера відділу обліково-мобілізаційної роботи. Та вже 13 квітня його знову чекає операція у Київському шпиталі. Чергова і не остання…

Орест СКОБЕЛЬСЬКИЙ.

"Прес Центр"