Репортаж

Оподаткування неприбуткових організацій

Понеділок, 15 травня 2017, 07:08

ДФСУ розглянула питання щодо оподаткування доходу неприбуткових організацій та установ. ДФСУ у листі зазначила, що відповідно до п. 133.4 ПКУ неприбутковою організацією є організація, що одночасно відповідає таким вимогам:

– утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

– установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб;

– установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення);

– внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).

Обов'язковою умовою для неприбуткових організацій є використання своїх доходів виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (пп. 133.4.2 ПКУ).

При цьому до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ПКУ і не є платниками податку, можуть бути віднесені, зокрема, громадські об'єднання та інші об'єднання юридичних осіб.

Порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об'єднань визначає Закон № 4572, відповідно до якого громадська організація має право вести підприємницьку діяльність та отримувати дохід від неї. Проте такий дохід не може бути розподілений між засновниками та членами громадської організації і має бути спрямований виключно на реалізацію її статутної діяльності.

При цьому у разі нецільового використання коштів неприбутковою організацією (громадською організацією) така неприбуткова організація зобов'язана подати у термін, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Податкове зобов'язання розраховується виходячи із суми операції нецільового використання коштів. Така організація підлягає виключенню контролюючим органом з Реєстру.

З першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення, до 31 грудня податкового (звітного) року неприбуткова організація зобов'язана щоквартально подавати до контролюючого органу квартальну фінансову і податкову звітність (за наростаючим підсумком) з податку на прибуток та сплачувати податок у термін, визначений для квартального періоду.

З наступного податкового (звітного) року така неприбуткова організація подає фінансову і податкову звітність та сплачує податок на прибуток у порядку, встановленому ст. 57 ПКУ для неприбуткових організацій – платників податку на прибуток.

 

Головне територіальне управління

юстиції у Тернопільській області

Заповіт при свідках

Понеділок, 15 травня 2017, 07:06

Право на заповіт здійснюється особисто фізичною особою з повною цивільною дієздатністю.

Заповіт, як правочин, безпосередньо пов’язаний з особою заповідача, повинен бути здійснений ним особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Як правило, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, дати та місця народження заповідача, та має бути особисто підписаний заповідачем.

У більшості випадків заповіти складаються на користь рідних або близьких. Звичайною є ситуація, коли після смерті спадкодавця родичі, керуючись матеріальними цілями, намагаються оспорити даний правочин, визнавши його недійсним. Заінтересовані особи при оспоренні заповіту посилаються на те, що правочин укладено під примусом, у стані неосудності або на не справжність підпису на документах тощо.

Тому, частиною першою статті 1253 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено, що на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.

Крім цього, у частині другій статті 1253 ЦК України зазначено випадки, в яких присутність двох свідків при посвідченні заповіту є обов’язковою, а саме це відбувається тоді, коли заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт.

Присутність свідків необхідна для підтвердити стан, у якому перебував заповідач на момент посвідчення заповіту.

Процесуальне значення участі свідків у посвідченні заповіту полягає у тому, що при них відбуваються дії щодо посвідчення заповіту.

Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.

Не можуть бути свідками: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

При з’ясуванні терміну «члени сім’ї та близькі родичі» необхідно, в першу чергу керуватися нормою статті 3 Сімейного кодексу України (надалі – СК України). Згідно частини другої статті 3 СК України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Разом з тим, як випливає з абзаців другого та третього статті 3 СК України, спільне проживання як необхідна умова віднесення осіб до членів сім’ї не стосується дітей спадкодавця, а також другого з подружжя, який з поважних причин не проживав спільно з ним. Зміст статті 2 СК України дає можливість поділити членів сім’ї на дві групи. До першої групи входять дружина (чоловік) спадкодавця, його батьки (усиновлювачі) та діти (усиновлені) (частина перша), а до другої – баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, рідні брати та сестри, мачуха, вітчим, падчірка та пасинок спадкодавця (частина друга цієї статті). При цьому до членів сім’ї можуть бути віднесені й інші особи (частина друга статі 3 СК України).

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про їх особи.

Нотаріус на прохання особи записує заповіт з його слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем та підписаний ним. Про це зазначається ним перед його підписом.

Нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складання заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

 

Головне територіальне управління

юстиції у Тернопільській області

Як захистити своє право власності на нерухоме майно

Понеділок, 15 травня 2017, 07:06

На сьогоднішній день питання захисту права власності чи не одне з найбільш актуальних в нашій державі, особливо щодо об’єктів нерухомості. Незаконне заволодіння правами на власність юридичних та фізичних осіб впливає на впевненість громадян України у завтрашньому дні. То ж необхідність врегулювання цього питання на законодавчому рівні є першочерговою.

Так, відповідно до статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» власники отримали право за заявою накладати заборону на відчуження своєї нерухомості. Отже, проведення реєстраційних дій державним реєстратором прав зупиняється не лише на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, а ще й на підставі заяви власника об’єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об’єкта нерухомості.

В разі подання заяви про вчинення реєстраційних дій щодо такого майна державний реєстратор зобов’язаний зупинити її розгляд. Про зупинення реєстраційних дій на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об’єкта нерухомого майна.

Після чого власник має 10 робочих днів для надання судового рішення про заборону відчуження нерухомого майна. Якщо таке рішення буде надане, реєстратор зупиняє розгляд справи до вирішення судом спору по нерухомості по суті позовної заяви. У разі неподання такого рішення суду державна реєстрація прав поновлюється та розгляд документів продовжується державним реєстратором на загальних підставах.

Реєстраційні дії також відновлюються, якщо власник за власною ініціативою відкличе подану заяву. Окрім цього, реєстраційні дії можуть бути зупинені/відновлені на підставі рішення суду, що набрало законної сили.

Тобто у випадку незаконної реєстрації власник може за власною ініціативою тимчасово зупинити реєстраційні дії та має час для звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо власного нерухомого майна.

 

Головне територіальне управління

юстиції у Тернопільській області

Заповіт при свідках

П'ятниця, 12 травня 2017, 07:39

Право на заповіт здійснюється особисто фізичною особою з повною цивільною дієздатністю.

Заповіт, як правочин, безпосередньо пов’язаний з особою заповідача, повинен бути здійснений ним особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Як правило, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, дати та місця народження заповідача, та має бути особисто підписаний заповідачем.

У більшості випадків заповіти складаються на користь рідних або близьких. Звичайною є ситуація, коли після смерті спадкодавця родичі, керуючись матеріальними цілями, намагаються оспорити даний правочин, визнавши його недійсним. Заінтересовані особи при оспоренні заповіту посилаються на те, що правочин укладено під примусом, у стані неосудності або на не справжність підпису на документах тощо.

Тому, частиною першою статті 1253 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено, що на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.

Крім цього, у частині другій статті 1253 ЦК України зазначено випадки, в яких присутність двох свідків при посвідченні заповіту є обов’язковою, а саме це відбувається тоді, коли заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт.

Присутність свідків необхідна для підтвердити стан, у якому перебував заповідач на момент посвідчення заповіту.

Процесуальне значення участі свідків у посвідченні заповіту полягає у тому, що при них відбуваються дії щодо посвідчення заповіту.

Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.

Не можуть бути свідками: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

При з’ясуванні терміну «члени сім’ї та близькі родичі» необхідно, в першу чергу керуватися нормою статті 3 Сімейного кодексу України (надалі – СК України). Згідно частини другої статті 3 СК України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Разом з тим, як випливає з абзаців другого та третього статті 3 СК України, спільне проживання як необхідна умова віднесення осіб до членів сім’ї не стосується дітей спадкодавця, а також другого з подружжя, який з поважних причин не проживав спільно з ним. Зміст статті 2 СК України дає можливість поділити членів сім’ї на дві групи. До першої групи входять дружина (чоловік) спадкодавця, його батьки (усиновлювачі) та діти (усиновлені) (частина перша), а до другої – баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, рідні брати та сестри, мачуха, вітчим, падчірка та пасинок

спадкодавця (частина друга цієї статті). При цьому до членів сім’ї можуть бути віднесені й інші особи (частина друга статі 3 СК України).

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про їх особи.

Нотаріус на прохання особи записує заповіт з його слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем та підписаний ним. Про це зазначається ним перед його підписом.

Нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складання заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

 

Головне територіальне управління

юстиції у Тернопільській області