Здоров'я

Яку безкоштовну психологічну допомогу надають сімейні лікарі – нагадує МОЗ

Четвер, 29 червня 2023, 11:47

Психологічну допомогу в Україні можна отримати у сімейного лікаря, терапевта та педіатра.

У Міністерстві охорони здоров’я нагадали, який перелік послуг вони надають.

"У разі потреби в психологічних послугах пацієнт може самостійно звернутися до сімейного лікаря чи педіатра або ж за направленням лікуючого лікаря (для осіб із діагнозом "Психічні розлади")", – зазначають у відомстві.

Які безкоштовні послуги можна отримати у сімейного лікаря, терапевта чи педіатра:

• Діагностику психічних розладів та клінічну оцінку стану пацієнта.
• Направлення на відповідні дослідження, щоб лікар міг виключити психічні чи неврологічні розлади у пацієнта.

Оскільки, вони можуть бути пов’язані із фізичним здоров’ям.

ФОТО: yacobchuk1/Depositphotos

• Скерування до психіатра за згодою пацієнта.
• Складання плану ведення та лікування.
• Надання першої психологічної допомоги.
• Застосування психосоціальних, фармакологічних або поведінкових втручань.

• Скерування до психіатра, психолога, психотерапевта, нарколога, чи невролога й взаємодія з ними.

Його зможуть отримати пацієнти, в яких не буде позитивної динаміки після застосування психосоціальних, фармакологічних та поведінкових втручань.

• Направлення в інші заклади охорони здоровʼя за наявності показань.

• Психологічна підтримка членів родини чи законних представників, які доглядають за пацієнтом.

Також їх можуть навчити технік самодопомоги.

• Інформування родичів чи законних опікунів, які здійснюють догляд за пацієнтом про його можливі проблеми з психічним здоров’ям та вплив близького оточення на одужання.

"Допомога надається амбулаторно та/або за місцем перебування пацієнта/пацієнтки (за рішенням лікаря первинної медичної допомоги)", – додають у МОЗ.

Медзаклад, де надають безкоштовну психологічну допомогу, можна через аналітичну панель НСЗУ України.

Також інформацію нададуть у контакт-центрі НСЗУ за телефоном 16-77.

Нагадаємо, раніше ми писали, що українці можуть отримати безкоштовну психологічну допомогу на онлайн-сервісах та "гарячих лініях".

Тетяна Денисенко

Чому потрібно проживати горе втрати

Понеділок, 26 червня 2023, 12:09

Синдром втрати (іноді його прийнято називати «гостре горе») – це сильні емоції, що переживаються внаслідок втрати значущого об'єкта, частини ідентичності або очікуваного майбутнього.

Інколи за ніби то спокійним проживанням горя втрати приховується неймовірний біль, з яким людині страшно зустрітися віч-на-віч. Але навіть у побутових ситуаціях, розмовах, емоційних реакціях ми можемо відстежити, що людині потрібна допомога, соціально-психологічна підтримка.

Діти можуть промальовувати, ліпити, програвати травмуючі ситуації. Наприклад, діти, що втратили свій дім, будують будиночки, «халабудки», а потім їх руйнують, так відреаговуючи свою злість і страх. Дорослих людей також потрібно підтримувати у проживанні горя втрати через проговорювання, сумування, активізацію спогадів, відплакування. Якщо ми даємо собі дозвіл на проживання горя втрати, ми дозволяємо цьому відбуватися в житті, а, отже, не заперечуємо, не витісняємо, приймаємо як свій власний досвід. Тоді реальність залишається такою, як є, без прикрашувань та фантазувань.

Перебування в стані горя має свою динаміку, проходження низки етапів, коли людина здійснює «роботу горя». Мета «роботи горя» полягає в тому, щоб пережити його, стати незалежним від втрати, пристосуватися до життя, що змінилося, і знайти нові стосунки з людьми і світом.

Початкова стадія горя – шок та заціпеніння. Шок від перенесеної втрати та відмова повірити в реальність того, що сталося, можуть тривати до декількох тижнів, в середньому 7-9 днів. Фізичний стан людини, що переживає горе, погіршується: нормальними є - втрата апетиту, сексуального потягу, м'язова слабкість, уповільненість реакцій. Те, що відбувається, переживається як нереальне.  Людина зосереджена на якихось дрібних турботах і подіях, не пов'язаних із втратою, або вона психологічно залишається в минулому, заперечуючи реальність; майже не реагує на зовнішні стимули чи повторює будь-які дії.

Незважаючи на оманливе зовнішнє благополуччя, об'єктивно людина перебуває в досить важкому стані, І одна з небезпек полягає в тому, що будь-якої хвилини він може змінитися так званим гострим реактивним станом, коли людина раптом починає битися головою об стіну, викидатися з вікна тощо. Навколишні, чия пильність приспана, не завжди готові до цього.

Часто на зміну шокової реакції приходить почуття агресії. Злість виникає як емоційна специфічна реакція на перешкоду у задоволенні потреби, у даному випадку – потреби залишитися у минулому разом із померлим. Будь-які зовнішні стимули, що повертають людину в даний час, можуть провокувати це почуття. Агресія також свідчить про глибину отриманої психологічної травми. Це пов'язано з різкою фрустрацією: неможливістю здійснення планів, бажань, пов’язаних з померлим.

Наступна стадія горя – стадія пошуку – характеризується прагненням повернути померлого і запереченням безповоротності втрати.

Стадія гострого горя триває до 6-7 тижнів із моменту втрати. Зберігаються і спочатку можуть посилюватися фізичні симптоми: ускладнене дихання, м'язова слабкість, фізична втома навіть при відсутності реальної активності, підвищена виснаженість, відчуття порожнечі в шлунку, підвищена чутливість до запахів, зниження або незвичайність дисфункції, порушення сну. У цей час людині буває важко утримати свою увагу у зовнішньому світі, реальність як би вкрита прозорою пеленою, вуаллю, крізь яку часто-густо пробиваються відчуття присутності померлого. Це період найбільших страждань, гострого душевного болю. Це відчуття порожнечі та безглуздості, розпач, почуття покинутості, самотності, злість, вина, страх і тривога, безпорадність.   Стадію гострого горя вважають критичною щодо подальшого переживання втрати. Людина поступово «уникає» померлого і з болем переживає дійсне віддалення його образу. Розрив старого зв'язку з померлим та створення образу пам'яті, образу минулого та зв'язку з ним – основний зміст «роботи горя» у цей період.

Через 3-4 місяці починається цикл «хороших і поганих» днів. Підвищується дратівливість і знижується фрустраційна толерантність. Можливі прояви вербальної та фізичної агресії, зростання соматичних проблем, особливо застудного та інфекційного характеру, через пригніченість імунної системи. З настанням шестимісячного терміну розпочинається депресія. Особливо тяжкі свята, дні народження, річниці.

Наступна стадія синдрому втрати – стадія відновлення – настає через 40 днів після події і триває приблизно рік. У цей час відновлюються фізіологічні функції, професійна діяльність. Людина поступово примиряється з фактом втрати.

Приблизно через рік наступає остання стадія переживання втрати – завершальна. Біль стає терпимішим, і людина, яка пережила втрату близького, потроху повертається до колишнього життя. У цей час відбувається «емоційне прощання» з померлим, усвідомлення того, що немає необхідності наповнювати болем втрати все життя.

Хоча втрати є невід'ємною частиною життя, важкі втрати порушують особисті межі і руйнують ілюзії контролю та безпеки.

Пропоную техніку, яка допоможе впоратися із горем втрати.

"Лист, в якому я кажу "дякую"

Дуже часто люди сприймають любов, розуміння і підтримку оточуючих як даність, не помічаючи її ніяк, або відчувають почуття вдячності, але соромляться її висловити. Якщо ми навчимося легко і вільно говорити оточуючим, що помічаємо їхню увагу до нас і радіємо цьому, то можемо частіше відчувати приємне відчуття від того, що нас цінують інші.

Діти схильні висловлювати подяку прямо і відкрито. Дорослі зазвичай роблять це свідомо і обдумано, тим самим показуючи іншій людині, що цінують зроблене нею добро.

Напишіть лист подяки померлій людині. Скажіть в ньому все, що хотіли, але чомусь не висловлювалися раніше. Можливо, ви зможете передати в цьому листі радість, задоволення та інші позитивні емоції, які ви відчували завдяки їй. У вас є чверть години, щоб це зробити.

Отже, робота з горем втрати є важливою, цінною для підтримки психологічного здоров’я і екологічного проживання цього непростого періоду життя людини.

Олена Тіунова, PhD, практикуючий психолог.

098-463-95-80

Україна – серед 50 країн світу, здатних проводити пересадку легень – МОЗ

Четвер, 22 червня 2023, 13:38

Україна входить до переліку 50 країн світу, де лікарі, попри війну, проводять одну з найскладніших трансплантацій – легеневу.

Про це повідомляє Міністерство охорони здоров'я.

У МОЗ зазначають, що Україна почала робити легеневі трансплантації нещодавно. У 2021-2023 роках медики проводили такі втручання спільно з польськими колегами.

Однак, у 2023 році українські лікарі вже зробили 3 успішні трансплантації легень самостійно.

Фото: kalinovsky/Depositphotos

"Іноземних колег надзвичайно дивує, коли ми розповідаємо про те, що у нас відбуваються трансплантації під час війни. Оскільки пересадку органів виконують виключно в розвинених країнах, де злагоджено та якісно функціонує загальна медична система. Й, звісно, в цих державах немає масштабних збройних конфліктів", – зазначає директор директорату високотехнологічної медичної допомоги та інновацій МОЗ Василь Стрілка.

У МОЗ додали, що для проведення операції з трансплантації має стабільно працювати кожна ланка: від лабораторії до лікарні та логістики.

Першим пацієнтом в Україні, якому пересадили легені у вересні 2021 року, став львів'янин Віктор Бабій.

Уже на початку січня 2023 року трансплантологи Львівської лікарні Святого Пантелеймона провели першу самостійну операцію з пересадки легень.

"Орган отримав 56-річний киянин – ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС. Йому діагностували тотальну бульозну емфізему – захворювання, у разі якого повітряні кисти заміщують здорову легеневу тканину.

Стан чоловіка був важким. Він міг самостійно пройти не більше ніж 30 метрів та насилу дихав. Донором для киянина став 54-річний чоловік, який помер внаслідок інсульту. Після того, як лікарі діагностували смерть мозку, його рідні погодилися на забір органів", – розповіли у МОЗ.

У відомстві додали, що це втручання провели без допомоги закордонних колег. Команда працювала 16 годин поспіль – операція пройшла успішно.

У березні 2023 року операцію також вперше провели у клініці "Феофанія" на Київщині.

Наразі на трансплантацію легень в Україні очікують понад 40 пацієнтів. Усі операції – безоплатні для пацієнтів та повністю покриваються за рахунок МОЗ.

Нагадаємо, у травні 2023 року лікарі у Львові провели унікальну трансплантацію. Вони посмертно пересадили органи чотирьом пацієнтам.

Вікторія Андрєєва

Тривалість реабілітації цивільних та військових збільшили до 168 днів – МОЗ

Вівторок, 20 червня 2023, 10:51

Пацієнтам із важкими травмами збільшили термін реабілітації з 42 до 168 днів.

Послуги з відновлення надаються безплатно в рамках Програми медичних гарантій, повідомляють в Міністерстві охорони здоров’я.

Цивільні та військові з важкими травмами, зокрема пошкодженнями спинного мозку, ампутаціями чи важкими черепно-мозковими травмами – замість двох циклів реабілітації нині можуть пройти вісім.

"Під напрямками реабілітації слід розуміти види реабілітаційної допомоги. Наприклад, коли пацієнт одночасно потребує неврологічного та психологічного відновлення", – зазначають у міністерстві.

У МОЗ додають, що для проходження реабілітації не потрібно збирати стоси довідок й долати зайві бюрократичні перепони.

"Право на послуги з відновлення має будь-яка людина, якій через обставини загрожує обмеження функціонування", – додають в МОЗ. 

Раніше у міністерстві зазначали, що послуги з реабілітації надають у 244 закладах по всій країні. У стаціонарних умовах їх отримати можна:

• за направленням лікуючого лікаря;
• у разі переведення з медзакладу або клінічного підрозділу лікарні.

Всі послуги надаються безкоштовно. Їхня вартість повністю покриває Національна служба здоров'я України за Програмою медичних гарантій.

Нагадаємо, радниця президента розповіла, як змінився підхід до реабілітації поранених військових.

Анастасія Поя