Виставку київського художника відкриють у тернопільській галереї

Четвер, 05 лютого 2015, 08:46

Виставку київського художника Віті Кравця «Мазок» відкриють у тернопільській галереї «Бункермуз» 6 лютого о 19:00.

У експозиції представлені полотна, створені в період 2006-2015 роки. Це твори з різних серій та проектів, зібрані в одному місці, це твори в різних техніках і форматах. Завдяки такому широкому часовому діапазону, глядач може, немов лікар, що досліджує аналіз хворого, дослідити шлях розвитку художника.

«Можна прослідкувати технічну еволюцію художника та невід’ємну тематичну складову — роздуми про психологію та внутрішній світ людини. В полотнах багато символізму, згенерованого на базі суспільної залежності від релігій та забобонів.


Назва «Мазок» – підкреслює митецьку складову, а з медичної точки зору враховує аналітично-дослідницький характер експозиції, яка зліплена з полотен за різні роки, за якими можна вивчати та аналізувати прогресування моєї хвороби», — Вітя Кравець.

Виставка триватиме до 19 лютого. Вхід безкоштовний.

У Тернополі були виконані роботи зі встановлення та заміни дорожніх знаків

Середа, 04 лютого 2015, 11:57

23 січня 2015 року на офіційному сайті УМВС України в Тернопільській області була оприлюднена публікація під заголовком «Правоохоронці викрили факт неправомірної розтрати бюджетних коштів, виділених на встановлення та заміну дорожніх знаків у Тернополі».

Керівник управління житлово-комунального господарства Тернопільської міської ради Микола Лесів стверджує, що жодних запитів від правоохоронців щодо переліку виконаних робіт із встановлення та заміни дорожніх знаків, а також витрачених на ці роботи коштів, не надходило ні на ім’я начальника УЖКГ, ні на директора підрядної організації, ні на начальника відділу технічного нагляду. Правоохоронці не здійснювали жодних перевірок і, відповідно, підстави для даних звинувачень – відсутні.

Також не відповідає дійсності та інформація, що підрядник не виконав жодних робіт (як було зазначено у публікації). Підрядна організація ТОВ «Газ-Пласт-Буд» у 2014 році провела заміну та встановлення нових дорожніх знаків на вулицях Тернополя у кількості 171 шт. на загальну суму 172 986, 68 грн.

«Наказом управління ЖКГ, ми створили спеціальну комісію, яка обстежила усі дорожні знаки, які були встановлені минулого року в Тернополі, - каже начальник управління житлово-комунального господарства Микола Лесів. – Згідно із висновків комісії, підстав для відкриття кримінального провадження немає, оскільки факти, які були наведені у публікації, не підтвердилися».

До слова, лист від слідчого Тернопільського УМВС України у Тернопільській області надійшов на адресу відділу технічного нагляду аж 29 січня, у якому містилося звернення про надання завірених документів щодо виконання робіт з облаштування дорожніх знаків у Тернополі. Відділ технічного нагляду повідомив правоохоронця, що для отримання цих документів йому необхідно звернутися безпосередньо у Тернопільську міську раду.

У зв’язку з вищенаведеними фактами, Тернопільська міська рада звернулася до правоохоронних органів з вимогою спростувати інформацію на офіційному сайті УМВС України в Тернопільській області, що була розміщена 23 січня 2015 року.

Міська рада

Je suis Valera. Як у Росії намагаються виправдати російського вбивцю вірменської сім'ї

Середа, 04 лютого 2015, 08:32

В російських соцмережах все більше набирають популярності сторінки, присвячені солдату Валерію Пермякову, який підозрюється у вбивстві вірменської родини в місті Гюмрі.

Так, в соцмережі «Вконтакте» створено кілька груп, які називають Пермякова «узником совести» та жертвою американських спецслужб, вимагаючи від російської влади не «сдавать своего». При цьому був використаний слоган «Je suis Valera», який прирівнює вбивцю з жертвами теракту в Парижі.

На таку спробу користувачі відреагували зливою фотожаб, які жорстко тролять російську пропаганду. Йдеться про створення «Вірменської народної республіки» та «Ополчений Южнороссии».

Але багато хто з «ватної публіки» сприймають навіть такий відвертий сарказм за чисту монету.

Цікавою є також позиція окремих вірменських аналітиків та журналістів. Вочевидь, виконуючи замовлення офіційного Єревану, який також зацікавлений у втихомиренні скандалу, з якого може скористатись опозиція, вони ретранслюють тезу про те, що історію з Пермяковим «роздувають американці». Єдина відмінність від російських «захисників Пермякова» полягає в тому, що роздуми над підступами США у них зазвичай завершуються лозунгом «віддати нелюда вірменам на суд» і «не дозволити Держдепу за допомогою цієї історії посварити два великі народи».

Нагадаємо, нещодавно у вірменському місті Гюмрі солдат-строковик російської армії, що базується у Вірменії, втік зі своєї частини, вдерся у дім до вірменської родини та розстріляв сім'ю з шести людей, в тому числі і маленьких дітей.

Після цього вірмени вийшли на масові акції протесту, вимагаючи видати Пермякова вірменському правосуддю. Учасники акцій палили російські прапори, відбулися зіткнення з поліцією, пише espreso.tv.

Зрештою, Росія таки здалася. Пермякова судитимуть у Вірменії. Про це в Єревані повідомив представник Слідчого Комітету РФ Володимир Маркін. За його словами, СК Росії та Вірменії домовилися про спільне розслідування трагедії в Гюмрі. Але чи пробачать російські ватники таку слабинку? «Прогіб под армянамі». Судячи з їхньої реакції в соцмережах – навряд.

Ось що мені вдалося відшукати на просторах безкрайнього «Фейсбуку». Пише москвич Кирило Воронов:

«Реальный диалог в маршрутке. Речь идёт о российском военнослужащем, застрелившем семью из 6 человек, двое из которых дети:

– Я, конечно, понимаю, что убивать нельзя, но нужно ведь понять. Кругом ведь они. Армяне эти черножопые. Кафе и рестораны их. В торговле они. Автосервис – они. Таксисты – они. Вот маршрутку нашу кто ведет? Ремонт в квартире и то они. Куда не плюнь. А русскому Ивану куда податься? Либо к черножопым в батраки, либо водку пей. Парнишка и дома от них продыху не имел, а попал в армию и там они. Причем со всех сторон. Ну не выдержал. Парнишка-то наш, русский, в церковь ходил. А мы, русские, русских в беде не бросаем. Так что защитим от хачья.

– Вы что фашист?

– Это я-то фашист? У меня дед воевал! Я как раз антифашист! Я против майдана хохляцкого и против жидовни. Это они фашистюги. Теперь и армяшек с пути сбивают, падлы. Вместе с пиндосами! Всех их перевешать бы».

 

Все, крапка. Більше нема що сказати. І коментувати не хочеться. Нехай кожен самостійно зробить для себе висновок.

 

Підготував Адам Стрижнюк

На якій планеті живе Російська церква?

Вівторок, 03 лютого 2015, 08:33

Цей рік РПЦ збирається присвятити пам’яті рівноапостольного князя Київського Володимира. Згідно з програмою проголошеною під час Різдвяних читань, святкування відбуватимуться спільно з державою, охоплюватимуть весь «спільний простір Святої Русі» - Україну, Білорусь та Росію - та мають на меті підкреслити «цілісність культурного простору» цих країн, пише espreso.tv.

Новина, взагалі, здатна налякати. Як, цікаво, Московська патріархія спільно з кремлівською владою збирається забезпечити реалізацію власних заходів на території України? А що мав на увазі уповноважений представник президента РФ, який наголосив на «особливому значенні» цього «спільного святкування» у «сучасних зовнішньополітичних умовах» і нагадав про «мужність і стійкість», з якими російській народ «стає на захист Вітчизни»?

Нервового читача, якому за цими формулюваннями вже ввижаються «зелені чоловічки» на Дніпрових кручах, можу заспокоїти: все це розраховано виключно на внутрішнього споживача. Взагалі, ключові фрази - зовсім не про «спільний простір», а про те, наприклад, що «спільна участь» держаної і церковної влади - «важливе знамення часу». Або слова спікера Радфеду Валентини Матвієнко про те, що «значення подвигу, здійсненого князем Володимиром для становлення російської державності неоціненно». Як і слова патріарха Кирила про те, що «Свята Русь» - це і є сама «Божа правда».

А найголовнішим посилом виступу патріарха стала «цивілізаційна дилема», яку він символічно поставив перед росіянами: розвивати «Володимирову спадщину» чи здатися силам «іншого полюсу», відмовитися від власної культури та ідентичності, натомість уникнувши «деяких санкцій і обмежень». Ясніше, погодьтеся, і не скажеш. Тобто вибір пресувати Україну, примушуючи її до «спільного простору» - це був вибір не президента Путіна, а самого князя Володимира. Будь-які санкції проти такого аргументу безсилі.

На будь-яку спекуляцію з цього історично-істеричного репертуару можна було би знайти безліч аргументів - хоч історичних, хоч політичних, а хоч би і просто нарівні здорового глузду. Але всі вони безсилі - бо йдеться про релігійну віру. Віру у «Божу правду», якою є «Свята Русь». Це її - а не Христа - вибрав князь Володимир, згідно з вченням патріарха Кирила. І для РФ наразі цілком природно вибрати в якості «свого святого» саме князя Володимира.

Минулорічний Сергій Радонезький погано надавався до одержавлення. Інша справа Володимир Красне Сонечко. По-перше, це політично перспективне рішення. Адже якщо він був творцем «російської державності» і водночас київським князем, то зі «спільним простором» все дуже просто. Цілком зрозуміло, що саме російські десантники роблять в Україні - захищають частину «свого простору» від зазіхань «іншого полюсу». А по-друге, це чудова нагода ввести, нарешті, Московську патріархію у систему державного управління, зростивши в такий спосіб державу і церкву.

Цього дуже прагне сам патріарх Кирил. Але дотепер для того не було політичної волі - російське керівництво загравало з західною демократією. Для якої конституційний принцип віддільності церкви від держави був недоторканим. Але віднедавна державна влада Росії скинула маски і проголосила «особливий шлях». Для якого зрощення держави і церкви, через яке освячується сам інститут державної влади, є «традицією». Релігійну віру заміщує громадянська релігія, Христос поступається місцем державній ідеї - «Святій Русі».

Найцікавіше, як діятиме щодо цього духовенство УПЦ МП. Яке є структурним підрозділом РПЦ і, відповідно, частиною «церковної імперії» - «Святої Русі» патріарха Кирила. Громадянська релігія, яка задовольняє ідеологічні потреби Путіна - не зовсім те, чого прагнуть українські вірні. Але їм доведеться грати в цю гру, беручи участь у «спільних заходах», які заплановані для них керівництвом РПЦ та РФ.