Про “кашкетників”

Субота, 13 жовтня 2012, 01:14

Днями мій друг Андрій Мазепа знімав весілля на Бучаччині. Наречений родом зі села Стінка, яке славиться мешканцями специфічного віросповідання, так звані “кашкетники”. Це була субота. В’їхавши в Бучач вони звернули увагу на багатьох цікавих жіночок в хустках, кольрових халатах та веселих шкарпетах. Мабуть, вони приїжджають на вихідні в місто тратити гроші, які заробляють їхні чоловіки, розбудовуючи Київ і ще багато українських міст. Наречений був грекокатолик, але забобонний. Вийшовши з дому, мій друг та гості, пішли в обхід, бо за його прикметами, через село, де живуть «кашкетники» йти не можна.

Де-не-де їм зустрічались діти кашкетників. Вони нагадували дітей довоєнного періоду. Дивно вбрані, замурзані. А коли він направляв на них об’єктив, то малюки, ніби миші, ховались за плотами і позирали крізь шпаринки в штахетах. Потім знайома Андрія з сусіднього села розповіла про багато цікавого.

Неординарні мешканці живуть скромно, в глиняних будиночках, одинакового типу, без будь – яких комунікацій. Мужчини ходять в кепках, а жінки в довгих спідницях і хустинах. Заміжні жінки пов’язують хустку на голову, а незаміжні – на шию. В них багато дітей, зрозуміло чому. В спільноті є головний чоловік – типу циганського барона. Майже все вирішує він, навіть, кому з ким одружуватись. Також є їхнім пастирем, який проводить служби в себе вдома. Це збір чоловіків та вирішення їхніх справ і проблем. Жінки в цьому участі не беруть. Молодь кашкетників вже не дуже віруюча. Любить і погуляти і випити і мобільними користуються, пишуть у групі. 

За матеріалами http://like.te.ua