Автор найбільшої в Україні книги Ірина Мацко – танцює фламенко

Неділя, 21 жовтня 2012, 09:38

 Ірина Мацко – тернопільська дитяча письменниця. Народилася 21 травня 1978 року у селі Великий Ходачків Козівського району, Тернопільської області. З 1995 року проживає у Тернополі. Закінчила Тернопільську академію народного господарства та Львівську академію друкарства. Одружена, має двоє дітей. Хобі – книги, музика, танці (фламенко), живопис, дизайн, кінний спорт.

У школі, маючи зріст 180 сантиметрів, мене було видно, але не чути. Мені приємно згадувати шкільні роки. Я була тихенькою, чемною, непримітною, але, як і всім учням, мені хотілося втекти з уроків.

Зараз не маю часу, щоб самостійно малювати ілюстрації до своїх книжок. Тільки у першому фотоальбомі-казці для новонароджених „Казка твого народження” повністю все моє – ідея, текст, верстка, обкладинка і навіть малюнки.

Мої діти, Настя та Дмитрик, є першими слухачами й рецензентами. Я дивлюсь на їхню реакцію, іноді щось редагую. Проте, не кожну казку вони можуть сприйняти.

Ніколи не думала, що мене доля занесе в бібліотеку, де працюю й до сьогодні. Дуже задоволена, що спілкуюсь з такими ж самими дітьми, для яких я пишу.

Пишу жіночу прозу, а ще маю дві пісні, першу присвятила моєму дідусеві. Дідусь – з переселенців, з Лемківщини. У пісні я намагалась передати тугу та біль за рідним краєм.

Я подарувала свій вірш співачці Лесі Горлицькій. Два роки тому, перед «Дзвонами Лемківщини», вона зателефонувала мені й сказала подивитись фестиваль, адже саме тоді відбулася прем’єра пісні, яку співачка поклала на музику.

Друга пісня є доповненням до альбому «Книга мого роду». Вона називається «Родинний рушник». На музику її поклала теж Леся Горлицька. Співачка акапельно виконує пісню на презентаціях й зустрічах.

Разом з Богданом Івановичем Мельничуком я написала п’єсу «Козацький скарб». Її поставили в ТЗОШ №22. І постановка, і костюми, і переходи між діями були чудовими завдяки чудовій постановці. Зараз ми працюємо над продовженням цієї п’єси.

Видавництво «ІрМа» – це я. Ідеї, написання, верстка, друк, розповсюдження. Видано кілька книжок.

Вільний час для мене специфічне поняття. Їдучи в потязі, маршрутці, я читаю, пишу. Тобто використовую будь-яку можливість.

Моєму чоловікові більше подобаються автомобілі, а мені – живі коні. У «Старій підкові» я займаюсь з інструктором. Мені подобається їздити верхи.

Фламенко – мій танець. Я завжди марила тільки ним. Шукала уроки фламенко в Львові та в Києві. Коли почула, що й у Тернополі можна навчитися танцювати, то одразу ж записалася у групу.

Коли я була вагітна, у мене виникла ідея створити альбом для немовлят. Так народився фотоальбом-казка для новонароджених „Казка твого народження», адже 9 років тому таких альбомів українською мовою було тільки два.

«Книга мого роду» подана на номінацію – «Книга року». Я хотіла створити книгу, в якій можна було записати не тільки родинні зв’язки, а й її історію. Тут є і родинні рецепти, і календар, в якому потрібно записувати те, що поєднує родину.

А ще я автор книги – велетеня «Казки із Дивокраю», яку ми створювали в Центральній дитячій бібліотеці м. Тернополя, де я зараз працюю разом з бібліотекарями та дітьми мікрорайону Дружба. У розвороті вона має 1,8 метра на метр.

Ідея створення прийшла випадково, коли прийшла на роботу в дитячу бібліотеку. Одного дня попросила чоловіка, він завіз 8 листів картону, які знайшлися в мене від видавничої діяльності, у бібліотеку. Діти долучилися, вони малювали маленькі малюночки, які вставлялися в текст.

Виникла ідея подати на книгу рекордів. Прийшла позитивна відповідь. На «Бібліофесті» ми отримали сертифікат від Національного реєстру рекордів України, який підтверджує, що ця книга є найбільшою в Україні рукописною книгою.

Можливо, у майбутньому візьмусь за романи. Зараз я намагаюся дати життя творам, які я написала. Крім того, хочу видати дорослу книжечку з новелами.

Іванна КАНАК, http://doba.te.ua