Заробітчанка через довірливість лишилася майна на півмільйона гривень

Четвер, 24 березня 2011, 09:23

Працювали і борги віддавали разом, але квартира дісталось родині чоловіка
Такій судовій колізії може позаздрити телевізійна «мильна опера». Все починалось, як у серіалі: ¬¬ палке кохання, квіти, подорожі. І хоча Іван та Іванна вже давно перейшли вік Ромео та Джульєтти і жили не у Вероні, а у Чорткові, до того ж кожний мав сім’ю й дітей, та на палкість почуттів це не вплинуло, в усякому разі, зі сторони жінки. Тим більше, що її перший шлюб уже давно дав тріщину. Її обранець, якщо говорити відверто, був уже двічі одружений. Щоправда, про свої сердечні перемоги і дітей підполковник у відставці не поспішав коханій розповісти. Як з’ясувалось, декілька років потому, вже після його смерті, далекоглядний Іван почуття з грошима не плутав, а зумів так зачарувати жінку, що вона довірила йому не тільки серце, а й усі заощадження. Тим паче, що сума була чимала: обоє 11 років жили та працювали у столиці Англії, в Лондоні. Отож про все по порядку…
Твої мої борги
Вони познайомились напередодні 8 Березня: Іванна Омелянівна йшла в інститут, де викладала, Іван пригальмував біля неї, щоб з авто вийшов його товариш. Останній і пожартував: «Підвези пані, не гарно, щоб така приваблива жінка йшла під гору з пакунками». Ніхто й гадки не мав, що випадкове знайомство переросте у бурхливий роман. Два дні потому військовий офіцер зателефонував і привітав її з жіночим святом, запросив на каву і вже незабаром переїхав до неї жити. Варто одразу зауважити: пані Іванна викладала у декількох учбових закладах і на той час заробляла цілком пристойно, готувалась до захисту кандидатської дисертації у Києві. Іван також мав непогану військову пенсію, тим не менше, запропонував поїхати на заробітки, скажімо, в Америку. На поїздку потрібні були гроші й Іванка віддала заощаджені дві з половиною тисячі «зелених» плюс разом зайняли у знайомих понад 7 тис. доларів. З тим і вирушив. Однак в Європі чоловіка затримали, три дні протримали у в’язниці, тож замість Штатів Іван поїхав до Португалії, пішов працювати на будівництво. Жінка й гадки не мала про ще один «грішок коханого» – крім жінок, він був пристрасним прихильником чарки. Саме через оковиту одного дня з чоловіком стався нещасний випадок на будівлі: важкою плитою Івану травмувало ногу. Потрапивши в лікарню, чоловік почав пити та ледь не щодня телефонувати до коханої, благав приїхати. Зрештою домовились, що він їде у Великобританію, а коли там облаштується та знайде роботу, Іванка відкриє собі візу та приїде до нього.  
Слухаєш розповідь Іванни Орлик і плакати хочеться. Жінка мала цілком пристойне влаштоване життя, і раптом заради коханого кинула все, занедбала наукову кар’єру і поїхала світ за очі. Хоча на її місці так повелась би кожна порядна українка: позичила б гроші, покинула хату і поїхала би світ за очі до коханого.
– Перші два роки ми працювали по 18 годин на добу, треба ж було віддавати борги, – сумно посміхається співрозмовниця. – Одні знайомі просто позичили гроші, але дехто – під відсотки. В місяць нам набігало понад 500 доларів, а ще ж треба було жити, харчуватись. Лондон – досить дороге місто.  
На початках Іван знову пішов на будівництво, Іванка зранку прибирала у готелі, а після обіду до півночі працювала у пральні. Іронія долі – без п’яти хвилин кандидат економічних наук змушена була гарувати на негрів, хоч вони не вельми церемонились зі своїми робітниками: могли накричати і навіть звільнити, адже безробітних було чимало.
– Ми з Іваном практично не спілкувались: я верталась десь о першій – о пів на другу ночі, коли чоловік уже спав, лише о 6-ій ранку, поки збирались на роботу, встигали обмінятись новинами, – згадує Іванна Омелянівна. – Іванко навіть завів блокнот і лишав мені записки,– співрозмовниця дістає з сумочки записник і гортає списані сторінки, читає: «Івасечку, дякую тобі за смачні котлетки. Рідненька, коли ти все встигаєш? Намагайся більше відпочивати! Цьомкаю». А от запис, скільки ми заробили того місяця і віддали боргів…
Незабаром Івану підвернулась робота в гаражі, згодом він туди ж влаштував Іванку мити салони автобусів: це хоч і не престижно, але все легше, ніж у пральні.
Про сестру, шен ген візу та фіктивний шлюб
Через декілька років пара вже досить пристойно заробляла, тож перш за все зняли добротне житло. До того жили у величезній квартирі, де, крім них, кімнати орендували ще 10 українців, тож у душ чи на кухню потрапити було практично неможливо.
У цей час Іван отримав лист від рідної сестри з Чорткова. Жінка бідкалась, що потрапила в халепу: відкривала людям візи в Ізраїль, але засновник київської фірми, якому передала гроші для оформлення документів, повіз чергову групу в обітовану країну і лишився там, привласнивши всі гроші, в тому числі і її 5 тис. доларів. «Благаю вашої допомоги, інакше шнурок на шию і всьо», – писала вона, пояснивши: – Обдурені клієнтки погрожують піти в прокуратуру, якщо не поверне їм гроші. Ясна річ, Іван з Іванкою передали гроші, щоправда, сестра повертати борг не поспішала, розводить руками співрозмовниця.
Всі ці роки заробітчани жили напівлегально. І тоді чоловік надумався взяти фіктивний шлюб з англійкою, мовляв, так легше легалізуватись. Його співмешканці ідея не дуже сподобалась, але Іван переконував: невдовзі він розлучиться і одружиться з нею, тоді Іванна матиме англійське громадянство. За «шлюб» підприємлива піддана англійської королеви така собі Йоланта К. запросила півтори тисячі фунтів плюс 100 фунтів кожного місяця до самого розлучення. Як годиться, відповідні англійські служби перевірили, чи не перебував українець на батьківщині у шлюбі. І отримали чітке «ні». Таким чином, у 2004 р. Іван побрався з пані К. Тим не менше, у суді його друга дружина надала документи, що лише у травні 2006 р. Чортківський райсуд розірвав їхній шлюб, а свідоцтво про розлучення взагалі датується 2008-им. «Лише згодом я взнала, що в Івана було декілька паспортів», – зітхає пані Іванка.
На жаль, не тільки паспортів, а й дружин. Адже у суді «випливло», ніби 2 січня 2009 р. Іван взяв церковний шлюб з такою собі Валентиною Г.
Але це все було пізніше. Тоді ж Іван з Іванкою продовжили жити разом, аж поки сталося інше нещастя: у жінки виявили рак, щоправда, на ранній стадії. За операцію заплатив «Червоний хрест». На знак подяки пацієнтка підписала контракт, згідно з яким зобов’язується стати донором. «В Англії це почесно і сприймається як прояв громадянської позиції людини», – пояснює жінка. Провідати хвору приходив навіть директор компанії, де працював Іван, і ні у кого не було сумнівів щодо їхніх стосунків. Незважаючи на шлюб з Іолантою.
А щастя було так близько…  
У липні 2009 р. Іван повернувся в Україну. Річ у тім, що на світанку 7-го числа до них на квартиру нагрянув хомофіс – служба, котра слідкує, чи насправді новоспечений громадянин живе зі своєю англійською дружиною. Зрозуміло, замість Йоланти з Іваном була Іванка. Хоча жінка зорієнтувалась і розповіла, що вони лише друзі, чоловік лише дозволив їй пожити в його помешканні. Однак у поліції були дані, ніби Радко бере на роботу земляків-нелегалів. Від гріха подалі чоловік швиденько спакував речі, вже йому навздогін жінка відправляла спільно куплені меблі, електро- та побутову техніку, одяг. Відправляла і свої речі, адже планувала 12 лютого 2010-го, напередодні дня св. Валентина вже бути вдома. Натомість довелось рушати поспіхом і значно раніше.
2 лютого минулого року після обіду Іван пішов провідати друзів і там раптово помер. Жінці про це повідомили не одразу. Вже після похорону вона випадково взнала, діти вже продали спільну куплену ними іномарка «Мітцубісі» (вартістю приблизно 200 тис. грн.), а з 3-кімтаної квартири, де пара планувала проживати разом, поспіхом вивезли всі речі, у першу чергу речі Іванни, тож поки нарешті жінка з понятими потрапила у помешкання, жодна дрібничка не нагадувала про неї. Мало що лишилось і з речей її цивільного чоловіка, зітхає Іванна Омелянівна. Не віддали їй і документів.
– Проблема в тому, що у вітчизняному законодавстві не врегульовано поняття цивільного шлюбу, – підкреслив захисник співрозмовниці, адвокат Анатолій Мовчан. – До речі, раніше цю проблему було легше вирішувати у судовому порядку.
Слова до справи не пришиєш
Довший час після смерті коханого жінка не могла усвідомити, що відбувається. Не вірилось: невже родина чоловіка може піти на підлість? «Я 11 років так тяжко працювала, спала по декілька годин на добу, і виходить, що нічого не заробила? Адже 3-кімнатну квартиру вартістю 62 тис. доларів Іван оформив на себе, відтак меблі, побутова техніка, речі вартістю понад 860 тис. доларів також належали йому?!» – у відчаї розводить руками співрозмовниця.  
– Суто по-жіночому мені позивачку було шкода, однак як суддя я не могла керуватись емоціями, а тільки законом, – зазначила суддя Чортківського районного суду Наталя Яковець. – Є практика Верховного суду і є докази по справі. Відбулось 15 судових засідань, я тиждень писала рішення! Було допитано всіх свідків, перевірено всі обставини та докази. Однак позивачка так і не зуміла довести в суді, що вони мали спільно нажите майно, хоча вони жили разом.
До речі, на придбану 3-кімнатну квартиру претендує не мати Радка, хоча вона і виступала у справі як відповідач, а його діти – донька Ірина та син Юрій. Наприклад, вони надали суду довідку з банку, що напередодні придбання житла в 2009 р. Іван Радко на посаді менеджера заробив по 37 тис. фунтів стерлінгів, натомість Іванна Орлик не мала жодних документів про свої заробітки.
Біда позивачки в її емоційності, а слова до справи не залучиш, потрібні документи, підкреслює Наталя Василівна, до того ж більшість наведених нею фактів не підтвердились. Наприклад, вона стверджувала, що за час роботи в Англії її чоловік на зароблені гроші купив квартири сину та доньці. Насправді з’ясувалось, що помешкання сину та колишній дружині виділила держава.  
Позивачка доказувала, що в 2008 р. вона з Англії пересилала Іванові, який приїхав у Чортків купувати квартири, гроші. Однак на запити з місцевих філій банку «Надра», «Ощадбанку», «Промінвестбанку» надійшли негативні відповіді. Тим часом її матір у суді засвідчила, що отримувала в банку кошти на купівлю 1-кімнатної квартири для доньки. Виходить, насправді Орлик не довіряла і не давала Радку своїх грошей?!
Наступне. У суді позивачка стверджувала, що вони з Радком постійно купували та передавали його дітям одяг і гроші. Але діти заперечили це, Юрій пригадав, що за 10 років батько лише раз передав йому 50 євро. Навіть коли хлопець готувався вступати у Закарпатський університет, він як музикант не мав грошей купити баяна, щоб грати на вступних іспитах. Тому тітка попросила інструмент у місцевій музичній школі.
Нещодавно справу розглядав і лишив у силі вирок апеляційний суд Тернопільської області: Іванні Орлик у позові відмовлено, тобто суд не встановив факт, що позивачка та Іван Радко проживали однією сім’єю без шлюбу, тому не визнано її права власності на частину спільного сумісного майна подружжя, а саме – на половину придбаної чоловіком 3-кімнатоної квартири.
У жінки лишилась надія лише на Верховний суд…
Жанна Попович. газета «Номер один»