Репортаж

Соцопитування:Безпритульні тварини:рятувати чи вбивати?

Вівторок, 22 жовтня 2013, 10:41

Ми проходимо повз них щодня. Хтось спиняється голубить і підгодовує, хтось не помічає, а хтось кривдить. Безпритульні собаки – це проблема, що стосується всіх і її актуальність неможна заперечувати. Тож поки влада вирішує що робити, люди висловлюють свою думку.

Володимир, 60 років, підприємець:

Це проблема, особливо для самих тварин. А особисто мені здається, що вони не несуть небезпеки, багато з них стерилізовані, а отже менш агресивні. Вони не кусаються і не нападають. Та й сьогодні ситуація вже стабілізується і немає особливого ажіотажу довкола даної теми. Я тварин люблю, і сам маю собаку, тому щодо їх знищення категорично проти.

Галина, 33 роки, працівниця залізниці:

Вбивати звісно їх не варто, але треба тримати подалі від громадських місць. Ми ж не можемо бути впевнені у тому, що вони не нападуть. Я боюсь за себе та за свою дитину, адже чула багато випадків коли собаки кусають людей, а деколи кидаються навіть зграями. Потрібно щоб влада цим зайнялась. Але їх напевно це не дуже хвилює.

Оксана, 19 років, студентка:

В нас, так само як і в інших країнах, вони є на кожному кроці. Я дуже жалію таких тварин, адже це самі люди викидають їх на вулицю. Тобто можна сказати самі собі створюють проблеми. І хоч я чула досить багато випадків коли собаки кидаються на людей, та це не привід їх труїти як робили на початку літа. Тварини тоді помирали в страшних муках на очах у дітей

Ольга, 64 роки, дезінфектор:

Така проблема є, і дуже серйозна. Я з цим добре знайома, адже часто стикаюсь у ході своєї роботи. Відвідую багато об’єктів і собак там дуже багато. Особливо проблемним є Новий Світ, там їх купа. Потрібно звісно будувати якісь притулки, я відвідую багато служб з цього приводу але мене там просто не чують.

Оксана, 25 років, безробітна:

Я думаю, що їх треба знищувати, оскільки вони є загрозою для міста. Купа випадків коли вони нападають без причини, і це страшно. Іншого виходу, наразі, я просто не бачу.

Борис, 53 роки, електрик:

Та вони ж нікому нічого поганого не роблять, їх підгодовують. Та й напевне в кожному дворі знайдеться собаку чи кіт, який не має господарів, але всі його люблять і вважають своїм. Тому це не першочергова проблема на сьогоднішній день.

Тетяна, 38 років, вчителька:

Якщо чесно я не дуже добре ставлюсь до тварин які не мають господаря, адже за них ніхто не несе відповідальність, а це страшно щоразу проходити повз зграї псів і молитись щоб тебе не вкусили. Звичайно їх шкода і треба виділяти гроші на притулки, як це роблять в усіх цивілізованих країнах, але в нас така держава, що гроші витрачають на усе, окрім того що справді потрібне. А в нас між іншим не те що тваринам, людям жити ніде.

Юля, 18 років, студентка:

Останнім часом таких тварин все менше, мені з одного боку дуже шкода їх, але з іншого – є багато агресивних собак. Мене цього року навіть вкусила одна з них. Думаю влада має дбати про братів наших менших, але водночас і думати про безпеку громадян

Марія, 20 років, студентка:

Питання є досить актуальним сьогодні не лише у нашому місті, але й по всій Україні. Я дуже люблю тварин, і навіть часто підгодовую їх. На мою думку їх ні в якому разі не потрібно вбивати чи отруювати, просто треба серйозно зайнятись цією справою, адже вони самі не можуть себе захистити.

Оксана, 34 роки продавець:

Я маю двох дітей і мені страшно через те, що собаки так просто блукають містом. Загроза є, тому хотілося б щоб будували притулки для безхатніх тварин, однак це вже щось таке із області фантастики. Але й присипляти, якось не гуманно та в крайньому випадку це буде хоч якимось виходом.

Питання як рятуватись від безпритульних тварин поділило наше місто на два табори, кожен з яких має вагомі аргументи. Бродячі собаки і коти, хоч і не прикрашають наше місто, та вини їхньої у цьому немає. І поки грошей на нові притулки не виділили, нам залишається лише бути гуманними та пам’ятати слова А.Екзюпері які знаємо з дитинства «Ти назавжди береш відповідальність за тих, кого приручив».

Віка Загнетова

Безпритульні собаки: вбивати чи рятувати?

Вівторок, 22 жовтня 2013, 07:23

Те, що собака друг людини, доведено давно. Собака вірно служить нам, виконуючи різноманітні функції: стереже худобу на пасовищах, охороняє обійстя, квартири, бере участь у воєнних операціях, допомагає під час санітарних і пошукових заходів, приходить на допомогу людям у воді, служить поводирем для незрячих, тішить своєю присутністю дітей і рятує від самотності одиноких людей. Тому й любимо ми собак. Щоправда, домашніх.

А яку любов ми даруємо безпритульним псам, яких щодня бачимо поодинці і зграями у дворах багатоповерхівок, новобудов, місцях роздрібної торгівлі та навіть біля головних воріт Тернополя – залізничного вокзалу? Чи так само з любов’ю піклуємося про них?

Показник собачої кусючості – найвищий у Європі

Наша подальша розмова про собак, котрі живуть на вулиці, тобто про бездомних і бродячих. За визначенням, бездомні – це ті, які з волі випадку опинилися на вулиці або їх викинули з дому господарі. Бродячі ж народилися на вулиці й ніколи не знали господаря.

За часів СРСР проблему безпритульних чотириногих намагалися вирішувати комунальні служби. За одного впійманого ловець отримував 1 карбованець 20 копійок. Тварин умертвляли в герметичному кузові автомобіля за допомогою газу або ін’єкції дитиліну (препарат для внутрішньовенного і внутрішньом’язового введення. Викликає блокаду нервово-м’язової передачі. – А.С.), унаслідок чого пес задихався. Трупи спалювали на спеціальних підприємствах. До винищення братів наших менших залучали мисливців. Напередодні Олімпійських ігор 1980 року, за даними захисників тварин, у Москві знищили майже всіх бродячих собак. На критику заходу, звісно, не реагували.

Україна як незалежна держава, задекларувавши свій намір інтегруватися до європейської та світової спільноти, має дотримуватися відповідних стандартів у всіх сферах життєдіяльності, у тому числі й у ставленні до безпритульних чотириногих. 2006 року Верховна Рада ухвалила закон, що забороняє жорстоке поводження з тваринами й передбачає гуманні способи регулювання їхньої кількості, такі само, як і в країнах Євросоюзу. Проте ухвалення закону, який цілком відповідає світовим стандартам, на жаль, не позбавило українські міста від безпритульних тварин. По суті, на сьогодні ситуація вийшла з-під контролю.

І це при тому, що бездомні собаки є однією із загроз розповсюдження сказу й інших захворювань, інфікування ними людей. Для попередження загрози зараження потрібно вакцинувати чотириногих не рідше одного разу на рік. Чи робиться це в нашій країні, запитання, напевно, риторичне. Особливо з огляду на те, що показник собачої кусючості в Україні – 224 потерпілих на 100 тис. осіб – найвищий у Європі. До того ж кількість бездомних псів стрімко зростає, і убезпечитися від нападу можна, тільки якщо розраховувати на власні сили.

У місцевих бюджетах, кажуть чиновники, просто немає грошей для запровадження практики гуманного зменшення кількості бродячих собак, тобто їхньої стерилізації. Це красномовно засвідчує приклад Києва: 2007 року столична влада, широко афішуючи свою любов до братів наших менших, пообіцяла виділити 76 мільйонів гривень на реалізацію Київської міської програми регулювання кількості бездомних тварин гуманними методами. Проблему планувалося розв’язати саме до проведення в столиці Євро-2012.

П’ять років поспіль тамтешня влада твердила, що бродячих псів нейтралізує стерилізація та хвалилася тим, що їхня кастрація триває повним ходом. Та минав час, а в столиці, як і раніше, так і не видно стерилізованих псів з червоними або синіми нашийниками. До того ж чотириногих бродяг і без підрахунку явно побільшало.

Згідно зі статистичними даними КП «Центр ідентифікації тварин», за 2008 рік стерилізацію пройшли тільки 965 тварин, у 2009 – 1638, у 2010 – 1652, у 2011 році на сьогодні простерилізовано 946 тварин. Але скільки їх загалом у Києві – 30 тис. чи не більше 3 тис., точної кількості назвати не може ніхто. На що витратили гроші, яких було достатньо для спорудження з нуля десятка притулків і оперування тисяч собак, можна лише здогадуватися. Тим часом ситуація в столиці погіршується день у день. А чи працює задекларована «собача» програма? Мабуть, вона – сама по собі, а місто і громадяни – аналогічно.

24 лютого минулого року Україна шокувала Європу під час прес-конференції у Варшаві. Міжнародний фонд захисту тварин «Viva!», Польське товариство із запобігання жорстокому поводженню з тваринами «TOZ» та Асоціація зоозахисних організацій України, котру представляли громадські організації Києва, Харкова, Борислава, Сум, Миколаєва й Одеси, мали можливість ознайомитись із матеріалами, наданими представниками українських зоозахисних організацій. Доповіді, відео- та фотоматеріали свідчать про жорстокість і насильство по відношенню до бездомних, домашніх і диких тварин в Україні.

Заслухавши всі доповіді, переглянувши всі відео- та фотодокументи, польські колеги заявили:

«Ми глибоко шоковані і приголомшені. Ми висловлюємо свій протест проти необґрунтованих і жорстоких убивств тварин в Україні. Це не примха і не розкіш, а вимога й обов’язкова умова для людини – гуманно ставитися до тварин. У ХХІ столітті ми маємо всі складові гуманного розв’язання проблеми: стерилізація, кастрація, чипірування, усиновлення, створення притулків для тварин. Все має бути зроблено за підтримки місцевих органів влади і держави. Гроші, які вони збирають для ескадронів смерті, можуть бути використані для такого розв’язання проблеми. Це злочин не лише проти тварин, а й проти людства. Ми не згодні, щоб чемпіонати були приводом для масових убивств собак».

На жаль, не всіх наших громадян та можновладців цікавить проблема гуманного ставлення до тварин, у тому числі до безпритульних. Проте є закон, що встановлює міру покарання за жорстоке ставлення до них. Кримінальний кодекс України, розділ ХІІ «Злочин проти громадського порядку та моральності» передбачає кримінальну відповідальність за жорстоке поводження з тваринами (ст. 229), а також приховування чи перекручування відомостей про екологічний стан або захворюваність населення (ст. 238). Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21.02.2006 №3347-IIV вимагає, щоб регулювання чисельності диких тварин і тварин, котрі не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини, здійснювалося методами біостерилізації.

Інстинкт збереження і зміцнення популяції

Масове відловлювання та відстрілювання собак миттєво призводить до сплеску їх народжуваності. Що більше собак забрати з вулиці, то більше їх невдовзі з’явиться. З одного боку, тварини інстинктивно відчувають загрозу для існування виду й розмножуються з потрійною силою. З іншого – собаки, які залишилися, краще харчуються, тому в період «собачих весіль» ситі та здорові тварини дають краще потомство.

Якщо забрати з вулиці всіх собак і котів, їхнє місце обов’язково займуть якісь інші тварини. Наприклад, пацюки. Вчені з’ясували, що запах сечі котів і собак має пригнічувати гризунів. Під Петербургом стоїть пам’ятник… коту. Після Великої Вітчизняної війни, коли кількість пацюків зросла до катастрофічної, у місто буквально ешелонами завозили пухнастих мисливців. Минув певний час і вони успішно впоралися з поставленим завданням, врятувавши Північну Пальміру від нашестя гризунів. Водночас уже не раз було помічено: міста, які приймали міжнародні чемпіонати чи олімпіади, і через це в них масово знищували всіх безпритульних тварин, через 2-3 роки зазнавали страшної навали щурів.

Утім варто знати, що міські собаки й їхні заміські родичі, котрі облюбували смітники, мисливські угіддя тощо, належать до різних психологічних груп тварин. Перші орієнтовані на людей, вони інтуїтивно чудово розуміють людську поведінку, вміють випрошувати їжу та пристойно поводитися. Другі, здичавілі, орієнтовані виключно на свою зграю. До homo sapiens налаштовані агресивно. Тож здебільшого нападають на людей собаки на околицях міст, переважно взимку, коли зграї в пошуках корму підбираються ближче до населених пунктів і коли міські родичі не дають чужинцям проникати на зайняту ними територію. Висновок: безконтрольне виловлювання міських собак звільняє місце для агресивних, здичавілих тварин.

Стратегія загальноміської стерилізації повинна передбачати, що собаки з певної території мають бути спіймані, стерилізовані, потім утримуватися в певному місці декілька днів (це, за рекомендацією ветеринарів, необхідно для ефективного загоєння рани) та випущені на ту саму територію, де вони спокійно й мирно житимуть серед людей, приносячи певну користь.

Чи так все відбувається у нас?

Ми раніше уже згадували про тернополянина Леоніда, який полюбляє ранкові пробіжки. Але одного дня все пішло за іншим планом: раптово на самотнього бігуна накинулася зграя безпритульних собак. За словами співрозмовника, як тільки-но собаки почали гавкати, він зупинився, аби не провокувати тварин. Ті підбігли, шарпонули його раз-другий за штани і відійшли. Чоловік вирішив продовжити пробіжку, але виявилося, що собаки відійшли зовсім недалеко, тож побачивши біг Леоніда, кинулися вслід. Тернополянину нічого іншого не залишалося, як стрибати через дротяний пліт у приватному секторі міста. Стрибок хоча й був вдалим, зате з приземленням не пощастило: як результат – вивих руки і її вправляння під загальним наркозом.

До речі, за словами пана Леоніда, його поклали в палату, в якій уже було двоє постраждалих від собак: молодий хлопець, якого «чотирилапі друзі» підстерегли на території залізничного вокзалу, і 80-літній пенсіонер, який став жертвою тварин у районі вулиці Збаразької.

Чи така історія – поодинока в Тернополі? І чи тільки в Тернополі?

А це означає, що на державному рівні у нас нібито виділяються кошти на вилов і стерилізацію бродячих тварин, а фактично ж усі ці гроші йдуть на зовсім інші потреби. Причому, аж ніяк не собачі. Тож мусимо звикнутися з ідеєю, що жити-не тужити нам з бездомними тваринами. І в такому разі залишається єдине: навчитися, як правильно із ними співжити, аби ніхто не став жертвою – ні ми, ні вони.

Адам Стрижнюк

Якщо нападає собака/зграя безпритульних собак...

Собака, безумовно, друг людини, але часом трапляється, що цей друг перетворюється на ворога і нападає. Бродячі собаки живуть не поодинці, а зграєю. Це означає, що при нападі на людину, як правило, її атакують одразу декілька особин з різних сторін. Напад навіть однієї «хазяйської» невеличкої за розміром собаки може принести багато серйозних травм людині, що вже казати про зграю безпритульних тварин. Як бути в такому випадку? Що робити, якщо вас або вашу дитину вкусив пес? Ті, хто став жертвою агресивної тварини, не завжди знають, як вести себе в подібних ситуаціях.

Перш за все, уникайте тих місць, де можлива зустріч з ними. У бродячих собак, як правило, існує чіткий розподіл території проживання. Особливо намагайтеся уникнути зустрічі з ними в період сильного голоду, тобто взимку, а також у періоди розмноження та вигодовування цуценят, що відбувається переважно навесні та на початку літа.

Безпритульна тварина може напасти через те, що відчує чужинця на своїй території. Собака на повідку може проявити агресію, захищаючи господаря. В якості подразника в тому і в іншому випадку будуть виступати ваші жести руками, гучний голос, стрімкі кроки. Попросіть господаря заспокоїти вихованця, а якщо собака безпритульна, самі скомандуйте «Фу!». Не повертайтеся спиною до гарчащої собаки і ні в якому разі не відводьте погляд.

Зберігайте зовнішній спокій – тварини відчувають вашу паніку. Ніколи не намагайтеся тікати від собак, адже вони бігають в кілька разів швидше людини. Тим більше, якщо ви побіжите, то остаточно затвердите роль жертви. Не падайте на землю. Оскальте зуби і голосно заричіть, не відводячи від собаки очей. Якщо це безпритульний пес, швидше за все, він гарчить або переслідує вас тільки для того, щоб зігнати зі своєї території. Повільно, не відриваючи погляду, постарайтеся залишити це місце.

Якщо ви побачили, що на вас мчить собака, візьміть в руку жменю піску чи землі. Коли вона підбіжить, киньте в очі. Так само, до речі, роблять і при нападі людини. Якщо собака ще далеко від вас, постарайтеся залізти на дерево. Поруч виявилася водойма? Сміливо заходьте у воду і відпливіть від берега. Швидше за все, собака теж пірне у воду, але вкусити під час плавання не зможе. Опинившись у воді або на дереві, кличте на допомогу.

Собака, яку нацькували спеціально, становить для людини особливу небезпеку. Вони нападають блискавично, збиваючи з ніг. В цьому випадку врятуватися можна, тільки заподіявши біль тварині. Справа в тому, що якщо цього не зробите ви – вам зашкодить пес. Озбройтеся палицею і в момент нападу, коли тіло собаки витягнеться, вдарте під ребра. Якщо палиці не знайшлося, доведеться бити ногами. Вдаючись до цієї, на жаль, далеко не гуманної міри захисту, важливо усвідомлювати, що якщо не ви перший заподієте нацькованній собаці біль, то вона може вас загризти. Якщо ви будете вести себе не як жертва, а як нападник, інстинкт самозбереження тварини повинен взяти гору.

Якщо собака все ж таки вкусила вас...

Гострі собачі ікла можуть завдати досить серйозних ушкоджень не тільки шкірним покривам людини, а й судинам, нервам, сухожиллям і навіть кісткам. Небезпечне також попадання в рану слини собаки, адже вона містить безліч бактерій, які починають швидко розвиватися в місці укусу і призводять до розвитку ранової інфекції.

Тому медики рекомендують не намагатися відразу ж після укусу зупинити кровотечу (якщо, звичайно, вона не дуже сильна). Треба дати слині тварини разом з кров'ю вийти з рани. Потім місце укусу варто промити господарським милом (воно допоможе боротися з вірусом сказу), а потім обробити перекисом водню, 3%-ним розчином.

Йод, зеленку або спирт для припікання самого ушкодження краще не використовувати, щоб не обпалити відкриті тканини тіла. А ось шкіру навколо рани йодом змазати потрібно, після накласти стерильну пов'язку і обов'язково відразу ж звернутися до лікарні.

Навіть якщо ви не сумніваєтеся, що укусив вас пес не хворий сказом і щеплений своїм господарем, нехтувати візитом до лікаря не варто. Тільки фахівець здатний правильно обробити місце укусу, щоб воно не було інфіковано мікробами, при необхідності зашити рану, щоб вона краще зросталася і згодом не утворилися некрасиві рубці.

Якщо ж вас вкусила бездомна собака або її власник не встановлений, доведеться пройти курс ін'єкцій від сказу. Боятися цього не варто, ті часи, коли потерпілому від зубів собаки робили 40 уколів у живіт, пройшли. Сьогодні в ходу зовсім інші препарати і можна обійтися набагато меншою кількістю ін'єкцій.

Якщо ви знаєте, кому належить тварина, яка вас вкусила і маєте намір стягнути з її власника заподіяну вам шкоду та збитки, безпосередньо після інциденту необхідно звернутися в лікарню, де вам, крім медичної допомоги, допоможуть ще й зафіксувати факт нападу, а також визначити ступінь тяжкості завданої травми. У подальшому відповідні довідки стануть доказовою базою для судового позову. При цьому саме ступінь тяжкості нанесеної травми буде враховуватися при визначенні розміру матеріального відшкодування. Бажано, щоб знайшлися свідки. І лише після того, як вам нададуть допомогу, необхідно звернутися в міліцію з відповідною заявою. Наступний етап – суд. І в судовому процесі слід обов'язково заявити вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Що ж загрожує за «покусане» здоров'я?

Відповідальність за порушення порядку утримання собак або інших тварин прописана в Кодексі України про адміністративні правопорушення. Проте ст. 154 КУпАП передбачає лише незначний штраф, навіть якщо таке порушення спричинило заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну. Розмір штрафу буде коливатися від 3 до 5 неоподатковуваних податком мінімумів, що дорівнює сумі в 51 і 85 грн. При цьому на розсуд суду тварина може бути конфіскована. Погодьтеся, мізерна плата за покалічене чуже здоров'я і вимотані нерви. Мабуть, це одна з причин, через яку власники собак нехтують дотриманням правил утримання своїх вихованців.

А ви харчуєтесь правильно?

Середа, 16 жовтня 2013, 11:00

Ми те, що ми їмо. Як би банально не звучала ця фраза, але це справді так. Начебто здоровий спосіб життя сьогодні у моді, а про користь здорової їжі знають усі. Але ж знати і виконувати - це різні речі. Саме тому, ми вирішили визначити чи дотримуються правил раціонального харчування у нашому місті.

 

 

Оксана, 39 років тренер-консультант:

Я намагаюсь, але не завжди виходить. Однак у мене є двоє дітей які правильно харчуються, і можу вам сказати, що купити свіжі овочі, курячу грудку, та перепелині яйця – досить дороге задоволення. Та це виправдовує себе.

 

 

 

 

 

 

Олександра, 62 роки, пенсіонер:

Я веду здоровий спосіб життя, і харчування це одна з найголовніших його складових. Завжди слідкую за тим, що я їм. Недарма у Іспанії та Японії люди живуть довше,  вони уже давно зрозуміли цю просту істину. А у нас нажаль,  найбільше страждає молодь яка потрапляє під вплив фаст-фудів.

 

 

 

 

 

Вадим, 44 роки, журналіст:

Звичайно я дотримуюсь правильного харчування, і гадаю що воно б’є по кишені не менше ніж неправильне. А перейти до здорової їжі дуже легко, ось мій спосіб: сьогодні ви вживаєте «шкідливу їжу» , а завтра ні. Все досить просто.

 

 

 

 

 

 

Оксана, 23 роки, педагог:

Пробую, але не завжди виходить дотримуватись. То часу немає і доводиться перекушувати чимось не корисним, то просто хочеться себе побалувати. Відлякує й та думка, що це дорогувато, та на здоров’ї краще не економити. Взагалі, думаю що при переході на таке харчування дискомфорт відчувається лише перші тижні, та невдовзі це стає звичкою. Тому потрібно просто змусити себе на перших парах.

 

 

 

 

 

Сергій, 41 рік:

Все залежить від того, хто і що вважає здоровим харчуванням. Я, наприклад, не вживаю фаст-фуду і намагаюсь їсти корисну їжу, але завжди знайдеться той хто заперечить і скаже, що мій раціон не такий яким повинен бути. Тож кожен сам для себе повинен вирішувати що йому їсти.

 

 

 

 

 

 

Віра, 57 років, вчителька:

Звичайно що дотримуюсь, адже я вже в такому  віці коли це необхідно. Можливо комусь і здасться дорогим таке харчування, але ж це не привід їсти все підряд. До того ж у мене є дача і на ній я вирощую усе необхідне, тому в матеріальному плані не відчуваю мінусів у вживанні корисної їжі, ну а про те, що це добре впливає на організм думаю не варто і згадувати, все і без того зрозуміло.

 

 

 

 

 

Тарас, 25 років, електрослюсар:

Не дуже правильно харчуюсь, а причиною цьому є нестача часу і грошей, адже мені здається що це дуже дорого. Звісно,я чув про користь такого харчування , але поки якось не виходить.

 

 

 

 

 

 

 

Тетяна, 18 років, студентка:

Не завжди дотримуюсь, але принаймні намагаюсь. Це дуже корисно, здоров’я і фігура підтримуються у відмінному стані. Думаю знайти натуральні продукти не легко, але якщо є бажання то усе можливо.

 

 

 

 

 

 

Юрій, 25 років, адміністратор:

Ну я намагаюсь їсти якомога більше овочів та фруктів, і раджу усім так робити. Тоді почуваєш себе набагато здоровішим і енергійнішим. Також, це допомагає уникнути багатьох хвороб. Тому бажаю усім правильно харчуватись.

 

 

 

 

 

 

Галина, 53 роки, інженер:

Переважно їм здорову їжу, на мою думку це не лише покращує стан організму, але також допомагає зекономити, адже якщо замінити усі некорисні продукти, на корисні вийде набагато дешевше. А для тих хто має села чи дачі це узагалі найоптимальніший варіант.

 

 

 

 

 

Збалансоване, здорове харчування - це ключ до прекрасного самопочуття та довголіття. Попри стереотипи, що це дорого і несмачно, варто все ж таки спробувати. Головне переходити до здорової їжі поступово, день за днем виключаючи «шкідливі» продукти. Невдовзі це стане корисною звичкою, а ваш організм буде вдячний за проявлену турботу.

 

Віка Загнетова

То ми їмо чи «Е»мо? Щодня українці купують продукти, що містять до 6 заборонених шкідливих речовин

Середа, 16 жовтня 2013, 09:38

То ми їмо чи «Е»мо?

Щодня українці купують продукти, що містять до 6 заборонених шкідливих речовин

Фанати брежнєвського застою дотепер з ніжною ностальгією згадують сіру ковбаску за 2,20: вона хоч і жахала погляд, проте була смачною і не такою «нахіміченою», як сучасна. Що ж, певний сенс в тій ностальгії є.

Нині ж полиці супермаркетів рясніють зовсім іншими харчами: соковитих кольорів ковбаси, блискучі великі яблука, що можуть зберігатися місяцями, підозріло пористий і декілька днів свіжий хліб і чіпси, чіпси, чіпси… Однак, вдосталь намилувавшись, на більшості етикеток ми побачимо чималий список добавок: ароматизатори, емульгатори, барвники, консерванти…

Від натуральних продуктів практично нічого не залишилося. На прилавках магазинів можна знайти цукати без фруктів, вино без винограду, молоко, яке й не бачило корови, згущене молоко без молока і пельмені без м’яса. Зрозуміло, що етикетка має містити всю інформацію про склад певної продукції. А що на практиці?

Хто-хто в їжі «живе»?

А на практиці продукти, які ми щодня купуємо і вживаємо, містять стільки заборонених і небезпечних добавок, які завбачливі виробники часто не згадують у складі своєї продукції, що Мендєлєєву й не снилося.

Кількість харчових добавок, що застосовуються у виробництві харчових продуктів у різних країнах, сягає сьогодні 500, не враховуючи комбінованих добавок, ароматизаторів. У Європейському співтоваристві класифіковано 296 харчових добавок.

Оригінальні назви добавок досить довгі та складні. Тому для простоти використання та їх безперешкодної ідентифікації у всьому світі запровадили індекс «Е» від слова «Європа». Його також асоціюють зі словами «essbar/еdible», що в перекладі відповідно з німецької та англійської мають означати «їстівний».

Для класифікації харчових добавок у країнах Євросоюзу розроблено систему нумерації. Всі харчові добавки розділені на функціональні групи. Для речовин кожної групи відведені свої номери. Так, добавки з номерами:

від Е100 до Е199 – барвники (підсилюють або відновлюють колір продукту),

від Е200 до Е299 – консерванти (збільшують термін зберігання продуктів),

від Е300 до Е399 – антиоксиданти (захищають продукти від окислювання),

від Е400 до Е499 – стабілізатори (зберігають необхідну консистенцію продуктів),

від Е500 до Е599 – емульгатори (створюють однорідну суміш),

від Е600 до Е699 – підсилювачі смаку й ароматизатори,

від Е900 до Е999 – антифламінги – добавки, що перешкоджають піноутворенню і злежуванню сипучих продуктів. У ці групи, а також у нову групу – Е1000 – входять підсоложувачі, розпушувачі й інші добавки. Цей вид добавок повністю заборонений в Україні.

Логіка підказує, що якщо виробник чесно й повністю перелічив на етикетці всі інгредієнти, включаючи й харчові добавки, то йому нема чого приховувати від споживача, адже він пропонує якісний товар. Якщо ж харчові добавки в списку інгредієнтів не зазначені, це зовсім не означає, що їх там немає. Просто про них не захотіли розповідати, а от чому не захотіли – це вже питання до виробника. Тим паче, що ні для кого не секрет, що в харчовій промисловості не залишилося жодної галузі, де б не застосовувалися добавки.

Саме завдяки харчовим добавкам ковбаси стали ніжно-рожевими, йогурти свіжофруктовими, а кекси пишно-нечерствіючими.

Що ми їмо?

Розпізнати шкідливі продукти іноді буває до смішного просто – яскраво-червоне морозиво з нібито полуничним наповнювачем. Насправді ж яскраві природні кольори моркви, буряка чи вишні у поєднанні з іншими компонентами дають пастельні тони з притаманними їм відтінками. Все інше – суцільні барвники. Не краща ситуація і з продуктами швидкого приготування. Там може не бути барвників, зате консервантів та штучних добавок – хоч відбавляй.

А тепер пригадайте, коли востаннє ви читали етикетку бодай одного з продуктів, покладених до кошика у супермаркеті? Якщо ж і справді ви іноді робите це, то навряд чи для того, аби віднайти скільки барвників, згущувачів та консервантів має той чи інший кетчуп.

У стандартному споживчому кошику українця обов’язково мають бути м’ясні вироби – ковбаса, сардельки чи сосиски. Спокушає гарний свіжий вигляд ковбаси? Тоді шукай на упаковці барвник Е128 – код, який додає м’ясу «рожевого» ефекту і разом з тим вважається канцерогенною речовиною, що призводить до розвитку деяких видів пухлин.

Хочеться солодощів та мармеладу? Тоді тобі поталанить зустріти у їхньому складі татрзин Е102, який допомагає цукеркам, морозиву та солодким напоям набувати червоного та жовтого кольорів, а за сумісництвом викликає харчову алергію. Взагалі, серед усіх закодованих добавок не перелічити тих, які мають наслідки у формі різного виду алергій. Враховуючи те, що алергія сьогодні стає чи не найбільш важким діагнозом у медицині, сподіватися на швидке лікування та позбавлення від неї не варто.

Варто зазначити, що деякі виробники вдаються до хитрощів і замість прописування певних кодів вказують на етикетці просто відповідну назву, яка, звичайно ж, простому споживачеві навряд чи щось скаже.

Антиокислювачі сповільнюють окислювальний процес в жирових та масляних емульсіях. Саме вони захищають жири та жирні продукти від «згіркнення», запобігають потемнінню та псуванню овочів та фруктів, сповільнюють ферментативне окислення вина. Здавалося б, все не так вже й шкідливо, однак серед найвпливовіших на людський організм виділяють Е311, який може викликати напад астми та Е320-321, які затримують воду та підвищують вміст холестерину у крові.

Стабілізатори та згущувачі – Е400-Е499 – практично завжди присутні у майонезах та йогуртах. Густа консистенція таких продуктів створює відчуття високої якості, яка насправді може викликати хвороби системи травлення.

Емульгатори найчастіше сприяють створенню однорідної маси з продуктів, які за своєю природою змішати практично не можливо, наприклад, води та масла. Негативний вплив на печінку та розлади шлунку викликають наступні коди – Е510, Е513 та Е527.

Після веселої вечірки минув вже тиждень, а ви ще й досі згадуєте божественний салат, основним компонентом якого була якась дивовижна риба? Весь секрет у тому, що у страву додаються декілька подрібнених волокон натурального продукту чи навіть його екстракт, добра жменя підсилювача смаку – і виходить справжній неповторний смак. Коди цієї групи Е600-Е699 можна запросто зустріти майже в усіх рибних, курячих, грибних, соєвих напівфабрикатах, у чіпсах, сухариках, соусах, різних сухих приправах, бульйонних кубиках та сухих супах.

Глутамат натрію Е621 – мабуть, чи не найстрашніший з усіх додатків. Солі цієї кислоти беруть участь у передачі імпульсів до центральної нервової системи, викликають збудження і застосовуються у психіатрії. Ось чому прихильникам фаст-фудів (а саме їх страви мають у своєму складі найбільше цього коду) загрожує як фізична, так і психологічна залежність, стверджують дослідники.

Американські медики стверджують, що кислота може викликати пошкодження мозку, є причиною захворювання системи травлення. Японські медики акцентують, що цей підсилювач смаку має негативний вплив на сітчатку ока і навіть у деяких випадках може впливати на гормональний статус організму.

Також не все так просто з підсолоджувачами. Аспартам, що входить до складу більше ніж 6000 продуктів, при 30 градусах за Цельсієм починає розпадатися на метиловий спирт (метанол) та формальдегід.

Чи доводилося вам коли-небудь спостерігати, що після чергового ковтка того чи іншого напою, особливо Coca-cola, Fanta, Sprite, хочеться пити їх знову і знову? Відповідь може бути лише позитивна, адже у кожному з цих продуктів є підсолоджувач, який насправді не втамовує спрагу. І вся справа в тому, що слина погано нейтралізує залишки цукрозамінника зі слизової оболонки рота, ось чому після вживання таких напоїв у роті залишається неприємне відчуття нудоти, яке хочеться зняти новою порцією напою.

Якщо ж ви раптом зустрінете на харчових продуктах напис про натуральність, можна вірити тільки наступним добавкам: Е330 (лимонну кислоту) добувають з цитрусових, Е160а (каротин) – з томатів, а Е400 (альгінат натрію) – з морських водоростей. Зустрічаються й більш екзотичні варіанти: фарбник кармін отримують із засушених жуків, що мешкають в Перу. Льодяники, морозиво та йогурти завдячують своїм рожевим кольором саме цим комахам. Ну, а ось чи їсти сухарики та соуси, які «пахнуть» димком, вирішувати вам – пікантний аромат диму вилучають із... горілої тирси.

Названі речовини – лише незначна частина сюрпризів, які готують для нас у продуктах харчування виробники. Але українське законодавство замість того, щоб впроваджувати механізм суворого контролю за вмістом дійсно небезпечних компонентів, передбачає ряд норм, що не мають відношення до безпеки продуктів.

Тож чи може бути здоровою нація, якщо вона споживає практично синтетичний продукт? Повсякденна роздратованість, хворобливість, невпевненість у завтрашньому дні, значне зниження імунітету, депресивність – це наслідки й неякісного харчування. Навіть якщо людина хоче дізнатися, що ж їй пропонують виробники, то інформація про інгредієнти або зовсім відсутня, або написана таким дрібним шрифтом, що розібрати не можна навіть зі збільшувальним склом.

А питання, коли держава згадає про інші небезпечні забрудники, вміст яких треба нормувати і контролювати, переходить до розряду риторичних. Як писав класик, якщо зірки спалахують, значить це комусь потрібно. Тобто, якщо вміст шкідливих речовин в українських продуктах не контролюють, то це теж комусь потрібно...

Ген зі столу!

Чи небезпечні для здоров’я генетично модифіковані продукти?

Так уже історично склалося, що кількість запитань до науки в обивателя збільшується тоді, коли плоди наукової думки перекочовують на обідній стіл. Почуття самозбереження, яке супроводжувало людину з доісторичних часів, хоча трохи і дезорієнтоване в кам’яних джунглях міст, усе ще відіграє роль шептуна. Не їж, мовляв, булочку... вона генетично модифікована. Щоправда, прилад самозбереження реагує не на запах, колір, смак або пам’ять предків, а на словесне визначення продукту. Генетично модифікований – звучить неїстівно, навіть шкідливо... і навіть трошки страшно. Напевно, страшніше, ніж ацидофільні бактерії, ксантанова камедь і гідрогенізований жир (у складі деяких продуктів у холодильнику автора цієї статті).

Генетика... – тут недалеко до мутантів, каліцтв і непоправних психофізіологічних порушень. Приблизно так, незримо, працює почуття самозбереження сучасної людини, намагаючись ухопитися за обривки власного досвіду й зовнішньої інформації, щоб включити для організму зелений або червоний сигнал. І тут виникає основне запитання до одного з наших основних інстинктів: чи здатен він робити вибір у світі, в якому його оточують речі й продукти, що з’явилися як результат високотехнологічних процесів?

Що таке ГМО?

Генетично модифікований організм – це рослина, тварина або мікроорганізм, генетичний код якого зазнав змін. Генна інженерія дала змогу долати міжвидові бар’єри: наприклад, вживити ген бактерії в сою або ген риби в картоплю, наділяючи організми абсолютно новими характеристиками. Зовнішньо від звичайних рослин вони нічим не відрізняються. Навіть якщо ГМО з дослідницьких майданчиків десь і потрапили на чийсь город, то виявити їх можна тільки після проведення спеціальних тестів. Але й це стосується більше західних країн: системного тестування рослин, які вирощуються в Україні, ніхто не проводить. Водночас, кілька років тому був зафіксований випадок, коли в колгоспі «Світанок», що на Рівненщині, вирощували начебто ГМ картоплю «Новий листок» компанії «Монсанто», а потім продавали її населенню.

Лідери серед ГМО – рослини, стійкі до гербіцидів і комах. Це значить, що в традиційні сорти рослин були «підсаджені» гени інших організмів, які дали їм змогу, минаючи нерозторопність еволюції, стати в чомусь досконалішими, ніж прабатьки. У цьому випадку, наприклад, соя, яка стійка до гербіциду, здатна продовжувати рости тоді, коли бур’яни гинуть під впливом того ж таки гербіциду. Інший відомий в Україні приклад – картопля із вживленим геном природного пестициду бактерії Bacillus thuringiensis, якого не їсть колорадський жук.

Світові лідери комерційного вирощування ГМ-рослин – США й Канада. Ставлення до продукції, що містить інгредієнти з генетично модифікованих рослин, у цих країнах не завжди однозначне, але офіційна позиція чітко виражена: генетично модифіковані сорти реєструються як придатні для комерційного вирощування. У США, наприклад, немає законів, які б зобов’язували виробників повідомляти покупцям, що в продукті містяться ГМО. Американські контролюючі органи не вважають, що такі продукти взагалі чимось відрізняються від звичайних з огляду на вплив на організм людей. За деякими оцінками, приблизно 70% харчових продуктів у США містять інгредієнти з ГМ-рослин. Зовсім інша ситуація в Євросоюзі, де тільки в 2004 році був знятий де-факто мораторій на реєстрацію сортів ГМ-рослин як для вирощування, так і для продажу. Однак і після 2004-го процеси реєстрації ГМ-сортів постійно зазнають невдач, що з року в рік посилює протистояння між країнами-лідерами з вирощування ГМ-рослин і Євросоюзом. Фактично ЄС встановлює обмеження для вільної торгівлі, на що йому неодноразово вказувала Світова організація торгівлі. Європа, де ще живі цінності локального керування, навіть дозволила з’явитися на своїй карті майже двомстам регіонам і значно більшій кількості муніципалітетів, які проголосили себе вільними від ГМО. Мораторій на модифіковані організми намагаються підтримувати Австрія, Угорщина й Ірландія. Подібні настрої зміцнюються і в Росії.

Регулюючі органи країн, що відповідають за прийняття рішень щодо ГМО, опираються на певні міркування: висновки вчених, економічні інтереси, думку громадськості й локальні традиції. Так у країні з’являється офіційна позиція стосовно ГМО, що переважно базується на найбільш вагомому аргументі. В Україні, наприклад, ставлення до ГМО, а значить і процеси контролю й використання, взагалі поки не визначені. Навряд чи Закон «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні й використанні генетично модифікованих організмів (ГМО)» серйозно змінить ситуацію найближчим часом. Хоча в статті 15 чорним по білому написано: «забороняється промислове виробництво й використання ГМО, а також продукції, виготовленої з використанням ГМО, до моменту їх державної реєстрації».

Однією з особливостей генетично модифікованих рослин є те, що вони здатні досить швидко розмножуватися, витісняючи при цьому «звичайні» рослини. Отож не дивно, що недавнє тестування Укрметртестстандартом продуктів харчування, які продаються в магазинах Києва, показало досить високий рівень (3%) вмісту ГМ-сої у «складних» продуктах (ковбаса, пельмені тощо). Українська ситуація нагадує просто стоїчний спокій порівняно зі скрупульозними дебатами й баталіями Євросоюзу за кожний дюйм рішення стосовно використання й відстеження ГМО. Надто дріб’язковим, наприклад, видається недавнє рішення Єврокомісії, що дає змогу виробникам біопродуктів використовувати генетично модифіковані організми в кількості, що не перевищує 0,9%.

А чого боятися?

А ось і основне запитання, відповідь на яке лежить у площині довіри й загального світогляду. З одного боку, прихильники комерційного застосування генної інженерії, серед яких учені, компанії-виробники ГМО, фермери й обивателі, вважають, що це наступний крок селекції та шлях до вирішення аграрних (коли помідори ростимуть хоч у пустелі) і екологічних (коли глобальне потепління не впливає на якість врожаю пшениці) проблем. Уже створені ГМ-рослини, які мають фармацевтичні чи посилені поживні властивості. Наприклад, салат-латук, що виробляє вакцину проти гепатиту Б, або рис із підвищеним вмістом вітаміну А. Очевидно, що інструменти генної інженерії криють у собі колосальні можливості, здатні змінити людську діяльність. З іншого, є контраргументи тих же вчених, біологів, фермерів і просто обивателів, які говорять про відсутність інформації стосовно довгострокових ефектів вживання ГМО людьми й тваринами (поки що негативних наслідків від споживання ГМ-продуктів ніхто не виявив), недостатнє вивчення впливу ГМ-організмів на традиційні види й екосистему в цілому, а також посилення ризиків у зв’язку із зацікавленістю транснаціональних компаній – основних інвесторів і виробників ГМО – у їхньому комерційному успіху. Також одне з питань, що непокоїть зараз Європу: як забезпечити сусідство трьох типів сільськогосподарських рослин – традиційних, органічних (вирощуваних практично без хімічних речовин) і генетично модифікованих. ГМ-рослини законів не читають і тому, опиняючись у природі, населяють її своїми новими генами (наприклад, завдяки запиленню), передають їх далі традиційним та органічним родичам. І тут природа видається такою незбагненно вільною, аж починаєш сумніватися в тому, що навіть найбільш досконалим законам під силу її впорядкувати.

 

Гени і бізнес

Головні діючі особи в розвитку генної інженерії – низка транснаціональних біотехнологічних компаній. Ключову роль серед них відіграють Monsanto, DuPont, Genentech. Вони, по суті, контролюють значну частину світового виробництва й продажу ГМ-рослин, оскільки мають патенти на них. Кожен, хто забажає використати ГМ-насіння, повинен заплатити. Причому неодноразово, а за кожен новий урожай.

Що стосується транснаціональних компаній, які присутні на українському ринку та начебто використовують у своїй продукції генетично модифіковані складові, «Грінпіс» у своєму звіті називає Coca-Cola (Coca-Cola, Sprite), Hershey’s, Nestle (Nesquick, Kit-Kat), Phillip Morris, Mars (Snickers, Twix, Milky Way), Heinz, Pepsi (Pepsi, 7UP), Uncle Bens, Kellogg’s (сухі сніданки), Cadbury (Fruit&Nut). Однак важливо зауважити, що одні й ті ж самі компанії можуть по-різному себе вести на американському та європейському ринках: у США застосовувати ГМ-складові, а, наприклад, в Німеччині – ні. Скажімо, Coca-Cola категорично заперечує будь-яке використання в Україні генетично модифікованих елементів.

Рейтинг найбільш небезпечних продуктів

1. Чіпси

Про те, що чіпси шкідливі, ми чули не раз. Але чому? А тому що чіпси – це суміш вуглеводів, жиру, фарбників і замінників смаку. Через особливості приготування в чіпсах утворюється безліч канцерогенів – речовин, що провокують рак. А гідрогенізовані жири ведуть до збільшення рівня холестерину в крові, що підвищує ризик інфарктів та інсультів.

2. Газована вода

Солодкі газовані напої – суміш цукру, хімії і газів. Як правило, містять аспартам (Е951), синтетичний цукрозамінник. Фелатанін, що міститься в аспартамі, змінює поріг чутливості, при вживанні у великих дозах сприяє розвитку маніакальної депресії, нападів паніки, люті і насильства.

Але найголовніше – газована вода з аспартамом не втамовує спрагу. Слина погано видаляє залишковий підсолоджувач зі слизової рота, тому після вживання напоїв у роті залишається відчуття нудотності, яке хочеться зняти новою порцією напою. У результаті, напої з аспартамом стають напоями для порушення спраги, а не для її вгамування. Тому газовані напої краще взагалі не вживати, але якщо ви все ж п’єте колу, то обов’язково запивайте її звичайною водою.

3. Фастфуд і майонез

Швидка їжа – біляші, чебуреки, картопля фрі, шаурма і взагалі все, що смажиться – дуже шкідлива. Тому що смажать все це найчастіше в одній і тій самій олії, яку можуть не міняти декілька діб. Результат – все ті ж канцерогени. З роками подібне харчування призводить до порушення травлення – до коліту, гастриту, печії, запорів і т.п.

Інший різновид фастфуда – сухарики, горішки, шоколадно-горіхові батончики та інші улюблені дітьми продукти – також призводять з роками до різних хвороб і ожиріння. Дієтологи всього світу впевнені, що харчування визначає тривалість і якість життя дитини. А смакові звички залишаються з людиною на все життя. Так що намагайтеся з самого дитинства привчати дітей до здорової та корисної їжі, не дозволяючи дитині зловживати шоколадками.

Майонез переповнений канцерогенними трансжирами, які викликають підвищення рівня холестерину.

4. Ковбаса, копчені вироби

Сосиски, ковбаси, пельмені – містять більше ароматизаторів та барвників, ніж м’яса. Крім цього, все більше виробників переходять на генно-модифіковану сировину. Наприклад, сосиски, ковбаси на 80% (!) складаються з трансгенної сої. А один шматочок копченої ковбаси містить стільки фенольних сполук, скільки людина вдихає у місті за рік! Фенол вкрай токсичний.

5. Овочі та фрукти

Навіть найкорисніші натуральні продукти можуть стати шкідливими, якщо вирощені, наприклад, поблизу шосе або заводу. Скуштувавши таких овочів, можна отримати неабияку частку бензопірену та інших речовин, що викликають рак.

6. Маргарин, тістечка і злакові

Маргарин – це трансгенний жир – найшкідливіший вид жиру. Для людини становлять небезпеку всі продукти з його вмістом. Це тістечка, торти з кремом, вироби з листкового тіста. Надмірна любов до цих насичених цукром і жиром продуктів практично гарантує порушення обміну речовин і зайву вагу.

Злакові, зокрема, білий хліб, потрапили до цього списку через те, що часто викликають нестерпність. Ця хвороба називається целіакія. Симптоми коливаються від проблем з кишечником до діабету і безпліддя.

7. Кава та енергетики, молоко

Дві-три чашки на день, не більше. Стільки може випивати доросла людина, не ризикуючи виснажити свою нервову систему. Кава підвищує серцевий тиск, викликає сильне серцебиття і навіть головний біль.

А енергетичними напоями взагалі краще не зловживати. До цього часу вченими не з’ясований повний склад енергетиків, якими так люблять тішити себе молоді люди. Крім того, за останні декілька років лікарями зареєстровані десятки випадків летального результату від зупинки серця після прийняття кількох енергетиків.

Молоко, як і хліб, також часто є нестерпним продуктом. Отруєння молочними білками у важких випадках може призвести навіть до летального результату.

8. Домашні заготовки і морозиво

Якщо «крутити банки» за всіма правилами – дотримуватися дозування продуктів і не нехтувати елементарною харчовою безпекою (правильною стерилізацією, проливання розсолу), солоні огірочки та помідори можна їсти без побоювання. Однак в іншому випадку людині може загрожувати серйозне отруєння цвіллю або іншими бактеріями.

Морозиво, в свою чергу, містить загусники і ароматизатори, які можуть уповільнювати обмін речовин. А це, щонайменше, підвищений ризик появи зайвої ваги.

9. Жувальні цукерки, пластинки в яскравій упаковці, чупа-чупс

Містять величезну кількість цукру, хімічні добавки, барвники, замінники і т.д. Одним словом, ніякої користі. Ці цукерки можуть спровокувати гастрит та інші захворювання шлунково-кишкового тракту, а також різні хвороби зубів і ясен.

10. Шоколадні батончики

Згадайте Snickers або Mars. З чого вони складаються? Ви скажете: з горіхів, карамелі, нуги та шоколаду. Зовсім ні. Насправді – це гігантська кількість калорій у поєднанні з хімічними добавками, генетично модифікованими продуктами, фарбниками і ароматизаторами.

Підготував Адам Стрижнюк,
ПроТернопіль