Репортаж

25 лютого загинув 30-річний солдат з села Нижчі Луб'янки Віталій Маслов. Захисник отримав смертельні поранення поблизу населеного пункту Залізне Донецької області.

Трагічну звістку повідомив у Facebook міський голова Роман Полікровський.

"Щиро співчуваємо рідним та близьким Віталія. Вічна слава мужньому воїну, який віддав життя за наше гідне майбутнє.

Зустріч Героя відбудеться, у середу, 28 лютого, у Сквері Героїв о 14 год. Після цього траурний кортеж прослідує у рідну оселю в с. Нижчі Луб'янки, де відбудеться парастас. Про час і місце проведення чину похорону буде повідомлено додатково", – написав мер.

25 лютого поважну дату святкувала Софія Москвяк з Тернополя.

"У Тернопільській громаді знаменна подія – 102 роки від дня народження Софії Москвяк (Бойко), бабусі нашого колеги Володимир Бойко, народного депутата України, який з перших днів війни на передовій", – повідомив у Facebook Михайло Апостол.

Софія Москвяк народилася 25 лютого 1922 року на Львівщині в селі Кропивна, що знаходиться на 20 км південніше містечка Золочів. Батьки Бойко Олексій та Варвара виховували 7 дітей.

Жінка навчалася в семирічній школі у рідному селі. Навчання проводилось польською мовою, але жителі села не відмовлялися від рідної – української. Родина пережила першу російську окупацію, потім – прихід німців та другі совіти. Найстарший брат Михайло був активним упівцем, а сама Софія часто передавала звістки в сусідні села та отримувала зворотну інформацію.

Брат Михайло отримав від радянської влади 10 років тюрми, а всю сім’ю виселили до Сибіру. Софії деякий час вдавалося переховуватись в родичів, які проживали в сусідніх селах, але, зрештою, доля відправила до Сибіру і її. В Кемеровській області вона працювала на вугільній шахті. Там вона познайомилась із ще одним упівцем, який до смерті Сталіна відбував десятирічний тюремний термін в мордовських таборах разом із її рідним братом Михайлом. Це був Москвяк Семен, родом із села Підсадки поблизу Пустомит. Згодом пара одружилася.

У Тернополі Софія працювала на цукровому заводі, а пізніше – техпрацівником в магазині із залізничної системи, а чоловік Семен був будівельником. Вони, як свідомі українці, брали участь у всіх патріотичних акціях, які проходили в місті та на околицях.

Помер чоловік Семен у 1995 році, вже дочекавшись Незалежності України. Софія до цього часу проживає в Тернополі.

Також цими днями 102 роки виповнилось жительці села Старий Олексинець на Кременеччині Ганні Архипівні Гук. Привітати довгожительку прийшли сільський голова Олександр Стецюк, начальник відділу освіти, культури, молоді та спорту Наталка Дець та працівник Староолексинецького старостату Оксана Бондар.

Ганна Гук

Софія Москвяк (Бойко)

Жителів Заліщицької громади просять зустріли загиблих Героїв "живим коридором".

Кортеж з тілом Василя Джумака прямуватиме від центральної міської лікарні до домівки воїна по вул. Крушельницької, 8.

"Формуємо "живий коридор" о 9:00 год. Панахида відбудеться о 11:00. Чин похорону о 15:00 того ж дня", – йдеться у повідомленні мерії у Facebook.

Тіло Олександра Профатила зустрічатимуть також біля центральної лікарні о 10:00. Панахида за померлим відбудеться у с.Іване-Золоте о 19:00. Поховають захисника завтра – 29 лютого.

28-29 лютого на території Заліщицької громади оголошено Днями жалоби.

Джумак Василь

Олександр Профатило

Захід відбувся у другі роковини початку повномасштабної війни.

На стелах Алеї увіковічили імена місцевих воїнів, які віддали свої життя, захищаючи Україну.

"Це найменше, чим ми можемо віддячити загиблим захисникам за мир у наших домівках та захист. Адже герої живі, поки жива пам’ять про них. Вічна пам'ять полеглим за нашу волю і наші життя", – повідомили на Фейсбук-сторінці Колиндянської громади.

На відкриття Алеї з усієї громади приїхали рідні загиблих військових. Пам'ять захисників вшанували хвилиною мовчання.

Читайте також: У Золотому Потоці відкрили Алею слави на честь полеглих на війні земляків (фото)