15 травня ц.р. приватні пасажирські перевізники поставили Тернопіль на коліна. Не виїхавши на маршрути з 7 до 10 години ранку, вони показали, хто в домі господар. Обуренню мешканців обласного центру та його керівництва не було меж. Цей прикрий факт ще раз підтвердив, що у нас не все гаразд із пасажирськими перевезеннями. Настав час для створення концепції діяльності та розвитку пасажирського транспорту м. Тернополя, написав на своїй сторінці у «Фейсбук» депутат Тернопільської міської ради, заступник голови комісії з питань промисловості та транспорту Андрій Мастюх. До теми активно підключилися й інші небайдужі тернополяни. Журналісти «Номер один» не могли оминути цього актуального на сьогоднішній день питання та спробували дослідити, як же можна концептуально покращити роботу пасажирського транспорту в місті.

Розпочавши «війну» з пенсіонерами, перевізники зробили помилку.

Під час попереджувальної прес-конференції (17 квітня) приватні перевізники заявили, що при нинішньому тарифі у 2,5 грн. з дорослого пасажира (студенти, школярі платять 50% вартості) та при умові одночасного перевезення 6 пільговиків вони зазнають величезних збитків, а тому поставили питання руба: відмовилися перевозити пенсіонерів. Кілька травневих днів ті таки виконували свою вимогу, чим вкрай озлобили пенсіонерів, які всі «стріли» направили в бік міської влади.

Більшість фахівців транспортної галузі в один голос заявляють, що перевізники зробили велику помилку, розпочавши «війну» з пенсіонерами. З тими, у кого грошей зовсім немає або мають мізер і ледь зводять кінці з кінцями. У Тернополі 52 тисячі пенсіонерів. І якби лише 10% з них вийшли на вулиці, то «розірвали б» перевізників на шматки. Це підтвердили і громадські слухання в Українському домі «Перемога», де яблуку ніде було впасти. Старші люди мають багато вільного часу, тому вони можуть відстоювати свої права на подібного роду слуханнях. І їхні вимоги в більшості своїй слушні.

Якщо розібратися, ті ж приватні будівельники, які працюють у Тернополі, платять 6% від збудованого на розвиток міської інженерної інфраструктури. То чому перевізник, отримавши стабільний бізнес та не до кінця показуючи свої доходи, ставить такі жорсткі вимоги? Будьте добрі, віддавайте щось місту, адже пільговики – це та сама частина громади міста. Що ці твердження мають право на життя, підтверджує той факт, що перевізникам таки довелося піти на поступки. Вони й далі возять пенсіонерів та пільговиків, щоправда, у меншій кількості, замість шести – трьох.

Разом з тим, фахівці в один голос заявляють: перевізники пішли неправильною дорогою. Вони мали б доступно та аргументовано пояснити платоспроможним тернополянам, а таких, погодьтесь, більшість, що збільшення тарифу на 25 чи 50 коп. – вимушений крок, адже за останній час збільшилась вартість практично усього. І такі аргументи подіяли б значно швидше. Арифметика тут проста. У місяць людина робить у середньому 120 поїздок (чотири за день). Відповідно при збільшенні тарифу платний пасажир додатково б витрачав 30-60 грн. Сума, можливо, для багатьох і не мала, але у загальномісячному бюджеті не виглядає катастрофічною.

У перевізників залізна логіка – вони виженуть пенсіонера з автобуса, щоб той пішов у комунальний тролейбус, натомість платний пасажир піде у маршрутку. Але вони дуже помилялися. По-перше, літні люди – народ наполегливий, і це вони неодноразово доводили. По-друге, як показала практика, у приватників майже не збільшилась виручка. Адже тролейбусники завдяки «гармошкам», яких останніми роками значно збільшилося, мають можливість забезпечувати дешевий проїзд як платному пасажиру, так і збільшеній кількості пільговиків, які так чи інакше пересіли в екологічний вид громадського транспорту. По-третє, якість перевезень приватними перевізниками також далеко не найкраща: брудний салон, водій палить, не видає квитків, а часом навіть небезпечно їздить.

А ще за останні роки Тернопіль, особливо в ранкову та післяробочу пору, перетворився на суцільні затори. І це не в останню чергу зумовила поява великої кількості малих міських автобусів приватних перевізників (дозволів видано на 256 автобусів). Їх на деяких вулицях так багато, що їздять вони караванами, заважають один одному, а у боротьбі за пасажира вдаються навіть до порушення правил дорожнього руху. Якщо порахувати, скільки автобусів виїжджає на маршрути кожного дня (близько 220) та врахувати їхню середню довжину (7-8 метрів), то маємо «хробака», який повзає по місту, завдовжки 1 км 650 метрів. Враховуючи, що протяжність Тернополя становить 10-12 км, то виходить, що п’ята частина головних магістралей обласного центру зайнята лише автобусами.

Отож навіть після певних компромісних рішень влади, перевізників та пільговиків концептуально проблеми пасажирських перевезень у Тернополі не вирішено.