Тернопільскі інженери, майстри, оператори насосних станцій фарбують губи і носять плаття

Понеділок, 27 серпня 2012, 15:15

Безробіття дуже актуальна тема для нашої області, а паралельно з нею піднімається питання зайнятості жіночої половини населення. Відомо, що в Радянському Союзі, працювали всі, бо було багато робочих місць, але зараз знайти не те, щоб гідну, а будь-яку роботу, є складним завданням.

Наші представниці слабкої половини людства з легкістю опановують чоловічі професії, лиш би там можна було заробляти і здобувати досвід роботи. Тернопільска обласна Асоціація Жінок, спільно з Тернопільським прес-клубом постійно організовують різноманітні заходи, які б привертали увагу до цього питання. Відтак, 27 серпня у міському прес-клубі відбувся дискусійний захід на тему «Жінка в чоловічій професії».

Тендітні, жіночні, з легким макіяжем, у платтях та спідницях прийшли на зустріч жінки, які більшу частину свого життя пропрацювали майстрами, контролерами на заводах, тренерами з пауерліфтінгу та начальниками відділу внутрішньо-каналізаційних мереж Тернопільводоканалу.

— У водоканал я прийшла 17-річною дівчиною. Потрапила туди випадково, волею долі. Зустрілась з сестрою, вже тепер покійного, тодішнього начальника водоканалу, який радо прийняв мене на роботу. Спочатку працювала важко: вручну згрібала відходи в мережах, згодом у 18 років стала контролером. Моя робота полягала в тому, що я повинна була ходити по підвалах будинків і збирати показники лічильників. Через рік за направленням від водоканалу я поступила в Рівненський будівельний технікум на заочну форму навчання. Коли повернулась, отримала підвищення — стала майстром,а на даний момент я вже керівник відділу внутрішньо-каналізаційних мереж Тернопільводоканалу, — розповідає пані Лідія Осіп.

Жінка працює тут з 1970 року і від цього часу ще жодного разу не змінювала місце роботи. Стверджує, що в чоловічому колективі працювати зовсім не важко, і в своєму розпорядженні колись мала по 6 майстрів. Лідія Осіп розповідає, що робота хоч і важка, зате справді приносить користь і задоволення.

Розділяє її думку і тренер, чемпіонка світу з пауерліфтингу Лілія Проць.

— 18 років тому важка атлетика, бокс, пауерліфтинг вважались чисто чоловічими видами спорту. Сьогодні ними займаються безліч дівчат і немає чіткого статевого розподілу. Після закінчення школи я працювала на заводі «Оріон», де паяла телевізори та складала радіоприймачі, — розповідає Лілія Проць.

Керівник обласної Асоціації Жінок Марія Мацюк 25 років працювала на бавовняному заводі «Текстерно». Згадує,що постійно ходила, тримаючи в руках інструменти, гайки, ключі і ніколи не задумувались над тим, що її робота належить до чоловічої. Лише сидячи на конференції вона з іншого ракурсу подивилась на професію, якій віддала свою молодість.

На сьогоднішній день Тернопільщина затребувана в професіях робітничого типу. Так, за 2012 рік згідно статистики, 61% безробітних жінок мають вищу освіту, і лише 9% безробітних володіють просто шкільною освітою. З цього можна зробити висновок, що ринок перенасичений працівниками з вищою освітою, у нас немає навіть стільки відповідних робочих місць. Від того, часто наші вулиці прибирають жінки з юридичною, медичною освітами, а хліб в магазині купуємо в нереалізованих бухгалтерів, педагогів і службовців.

Жінки, аби просто заробити собі на життя і задовольнити власну потребу в самостійності, готові йти на будь-яку роботу: пірнати в глибини морів, опускатися в шахти, підійматися високо в гори. Тому питання про розподіл професій на чоловічі і жіночі залишається дуже хитким…

Олена Лисиця, Тернопільська Липа