Тернополянки не перестають дивувати світ

П'ятниця, 12 квітня 2013, 16:21

Людмила Трачук із села Града Кременецького району – мама унікальна, адже у неї підростають відразу дві двійні. У це важко повірити, але й народжені вони одного дня – 12 жовтня, ось тільки з різницею в один рік. Окрім них, у Люди є ще й старша донечка – 5-річна Юля. Так у свої 26-ть жінка вже стала багатодітною матір’ю.

– Я сама із двійні, сестра Люба молодша від мене на кілька хвилин, – розповідає Людмила. – Зазвичай двійнята народжуються у другому поколінні, а у мене — відразу дві двійні (усміхається).

Коли Люді вперше сказали, що народиться двійня, вона була і здивована, і водночас невимовно рада, тим паче, що молода мама очікувала сина й донечку!

– Вагітність протікала доволі складно, особливо важко було на останніх місяцях, адже виношувала двох, – розповідає щаслива матуся. – Перед пологами мене навіть поклали до лікарні, однак усе обійшлося, малята народилися здорові: зростом 52 см і вагою 3100 г – Денис і 3200 г –Даринка.

Майже неймовірне!

Через три місяці після народження Дениска і Даринки Люда зрозуміла, що знову вагітна. На УЗД їй сказали, що знову народиться двійня…

– Лікарка, що обстежувала мене, здивовано вигукнула: “У вас знову двійня! Що ж ви з ними усіма робити будете?!”, а я, не задумуючись, відповіла: “Народжуватиму!” – згадує Людмила Трачук. – У мене і в думках не було, щоб зробити аборт, це ж мої кровиночки.

– Коли Люда зателефонувала, що у нас буде ще одна двійня, я спершу подумав, що вона жартує, – приєднується до розмови чоловік Людмили 28-річний Микола. – Казав, що так не буває (усміхається), але, як виявилося…

Утім, найбільшим сюрпризом для подружжя стало те, що друга двійня народилася теж 12 жовтня, знову син і донька і знову з однаковим зростом і однаковою вагою – 52 см і 3350 г.

– Щоб двоє двійнят народилися одного дня – це щось неймовірне! – радіє матуся. – З іменами для новонароджених цього разу було трохи складніше, вирішили назвати діток Костиком і Оленкою, щоб у них був один День ангела – 3 червня.

Щоб їздити разом, купили бус

Багатодітна матуся зізнається, що доглядати за п’ятьма маленькими дітьми доволі складно, але їй чим можуть допомагають рідні.

– Чоловік працює зварювальником у кузні, щодня доїжджає з села до Кременця, а це близько 20 кілометрів, – каже Людмила. – Додому повертається ввечері і особливо допомогти мені не може, хоча на ньому лежить основна відповідальність – заробляти гроші, а на мені – доглянути за дітками. Ми живемо разом з батьками чоловіка, тож вони стараються мені допомогти. Час від часу приїжджає моя мама. Якби не вони, не знаю, чи змогла б з усім впоратися.

Оскільки тепер сім’я стала багатодітною, молоде подружжя вирішило купити бус — щоб усюди їздити разом.

– Раніше у нас був “Ланос”, але тепер він для нас замаленький, тож довелося продати, – каже жінка. – Без машини — ніяк, згодом доведеться дітей у дитячий садочок возити, а він – у сусідньому селі. Та й час від часу до райцентру треба їздити разом. Взимку чоловік змайстрував санки, щоб я могла їх усіх чотирьох возити, а ще – велику гойдалку, там я навіть з усіма можу сісти. Тепер затіяли ремонт – хочемо ще дві дитячі кімнати облаштувати. Діти ростуть і їм потрібен простір… Наразі старша донька спить з бабусею, а двійнята – з нами, в кімнаті спеціально поставили для них три ліжечка. Даринка і Костик сплять “валетом”.

«Думають, що сектантка»

Найбільша мрія багатодітної матусі – щоб усі її дітки були здорові і щасливі.

– Торік у грудні я з усіма двійнятами потрапила до Кременецької районної лікарні із запаленням легенів, – розповідає Людмила Трачук. – Це був чи не найскладніший період у моєму житті. Добре, що свекруха і мама по черзі залишалися зі мною на ніч. Денискові і Даринці було лише рік, а Костику й Оленці – два місяці, в усіх кашель, блювота, висока температура… Як ми це пережили?!

Люду частенько запитують, чи вона, бува, не належить до якоїсь секти, якщо у неї стільки дітей. Жінка лише з усмішкою заперечує.

– У суспільстві чомусь склався стереотип, що раз у мене п’ятеро дітей, отже, обов’язково маю належати до якоїсь секти, – зауважує Людмила Трачук. – А як пояснити, що діти – найбільше моє щастя? Ви не уявляєте цих відчуттів, коли вони ввечері усі сідають біля мене і починають тулитися. Що більше у житті треба?..

Світлина: Один день народження на чотирьох Оксана Смільська Людмила Трачук із села Града Кременецького району – мама унікальна, адже у неї підростають відразу дві двійні. У це важко повірити, але й народжені вони одного дня – 12 жовтня, ось тільки з різницею в один рік. Окрім них, у Люди є ще й старша донечка – 5-річна Юля. Так у свої 26-ть жінка вже стала багатодітною матір’ю. – Я сама із двійні, сестра Люба молодша від мене на кілька хвилин, – розповідає Людмила. – Зазвичай двійнята народжуються у другому поколінні, а у мене — відразу дві двійні (усміхається). Коли Люді вперше сказали, що народиться двійня, вона була і здивована, і водночас невимовно рада, тим паче, що молода мама очікувала сина й донечку! – Вагітність протікала доволі складно, особливо важко було на останніх місяцях, адже виношувала двох, – розповідає щаслива матуся. – Перед пологами мене навіть поклали до лікарні, однак усе обійшлося, малята народилися здорові: зростом 52 см і вагою 3100 г – Денис і 3200 г –Даринка. Майже неймовірне! Через три місяці після народження Дениска і Даринки Люда зрозуміла, що знову вагітна. На УЗД їй сказали, що знову народиться двійня… – Лікарка, що обстежувала мене, здивовано вигукнула: “У вас знову двійня! Що ж ви з ними усіма робити будете?!”, а я, не задумуючись, відповіла: “Народжуватиму!” – згадує Людмила Трачук. – У мене і в думках не було, щоб зробити аборт, це ж мої кровиночки. – Коли Люда зателефонувала, що у нас буде ще одна двійня, я спершу подумав, що вона жартує, – приєднується до розмови чоловік Людмили 28-річний Микола. – Казав, що так не буває (усміхається), але, як виявилося… Утім, найбільшим сюрпризом для подружжя стало те, що друга двійня народилася теж 12 жовтня, знову син і донька і знову з однаковим зростом і однаковою вагою – 52 см і 3350 г. – Щоб двоє двійнят народилися одного дня – це щось неймовірне! – радіє матуся. – З іменами для новонароджених цього разу було трохи складніше, вирішили назвати діток Костиком і Оленкою, щоб у них був один День ангела – 3 червня. Щоб їздити разом, купили бус Багатодітна матуся зізнається, що доглядати за п’ятьма маленькими дітьми доволі складно, але їй чим можуть допомагають рідні. – Чоловік працює зварювальником у кузні, щодня доїжджає з села до Кременця, а це близько 20 кілометрів, – каже Людмила. – Додому повертається ввечері і особливо допомогти мені не може, хоча на ньому лежить основна відповідальність – заробляти гроші, а на мені – доглянути за дітками. Ми живемо разом з батьками чоловіка, тож вони стараються мені допомогти. Час від часу приїжджає моя мама. Якби не вони, не знаю, чи змогла б з усім впоратися. Оскільки тепер сім’я стала багатодітною, молоде подружжя вирішило купити бус — щоб усюди їздити разом. – Раніше у нас був “Ланос”, але тепер він для нас замаленький, тож довелося продати, – каже жінка. – Без машини — ніяк, згодом доведеться дітей у дитячий садочок возити, а він – у сусідньому селі. Та й час від часу до райцентру треба їздити разом. Взимку чоловік змайстрував санки, щоб я могла їх усіх чотирьох возити, а ще – велику гойдалку, там я навіть з усіма можу сісти. Тепер затіяли ремонт – хочемо ще дві дитячі кімнати облаштувати. Діти ростуть і їм потрібен простір… Наразі старша донька спить з бабусею, а двійнята – з нами, в кімнаті спеціально поставили для них три ліжечка. Даринка і Костик сплять “валетом”. «Думають, що сектантка» Найбільша мрія багатодітної матусі – щоб усі її дітки були здорові і щасливі. – Торік у грудні я з усіма двійнятами потрапила до Кременецької районної лікарні із запаленням легенів, – розповідає Людмила Трачук. – Це був чи не найскладніший період у моєму житті. Добре, що свекруха і мама по черзі залишалися зі мною на ніч. Денискові і Даринці було лише рік, а Костику й Оленці – два місяці, в усіх кашель, блювота, висока температура… Як ми це пережили?! Люду частенько запитують, чи вона, бува, не належить до якоїсь секти, якщо у неї стільки дітей. Жінка лише з усмішкою заперечує. – У суспільстві чомусь склався стереотип, що раз у мене п’ятеро дітей, отже, обов’язково маю належати до якоїсь секти, – зауважує Людмила Трачук. – А як пояснити, що діти – найбільше моє щастя? Ви не уявляєте цих відчуттів, коли вони ввечері усі сідають біля мене і починають тулитися. Що більше у житті треба?

Оксана Смільська, НОВА Тернопільська газета